- Головуюча суддя (АП ВАКС): Чорненька Д.С.
Справа № 991/11540/24
Провадження №11-сс/991/813/24
Суддя 1 інст. ОСОБА_1
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 листопада 2024 року місто Київ
Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду колегією суддів у складі:
головуючого судді ОСОБА_2,
суддів: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5,
прокурора ОСОБА_6,
захисників: ОСОБА_7, ОСОБА_8,
підозрювана ОСОБА_9 не з`явилася,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_9 - ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22 жовтня 2024 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12017040000000531 від 06 березня 2017 року стосовно ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м.Дніпро, зареєстрована у АДРЕСА_1,
за ч.5 ст.191, ч.3 ст.28 ч.1 ст.366 КК України,
в с т а н о в и л а :
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22 жовтня 2024 року задоволено клопотання детектива НАБУ: обрано стосовно підозрюваної ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з часу її затримання і доставки до місця кримінального провадження для розгляду питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід. Підставами для постановлення ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зазначено, що ОСОБА_9 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.28 ч.1 ст.366 КК України, орган досудового розслідування вжив усіх можливих та необхідних заходів для вручення їй повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК України, для вручення повідомлень; вона набула статусу підозрюваної; перебуває у міжнародному розшуку, тобто наявні підстави проводити розгляд справи у відповідності до ч.6 ст.193 КПК України. Також, стороною обвинувачення доведено наявність ризиків, передбачених п.п.1-4 ч.1 ст.177 КПК України, зокрема вона може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Строки досудового розслідування не закінчилися з огляду на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23 серпня 2024 року у справі № 991/7118/24, якою такий строк продовжено до шести місяців.
25 жовтня 2024 року та 14 листопада 2024 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшли апеляційна скарга та доповнення до неї захисника підозрюваної ОСОБА_9 - ОСОБА_7, у якій він просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про обрання стосовно ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у межах кримінального провадження №12017040000000531. На його думку, судове рішення є незаконним, необґрунтованим та невмотивованим, а тому підлягає скасуванню. Так, ОСОБА_9 не набула статусу підозрюваної, оскільки у кримінальному проваджені №12017040000000531 від 06 березня 2017 року закінчилися строки досудового розслідування, що неодноразово встановлювалося суддями Вищого антикорупційного суду у судових рішеннях у справах №991/7915/23, №991/7976/23, №991/7916/23, які набрали законної сили. Проте, слідчий суддя не взяв до уваги дані обставини та не надав належної оцінки, що стороною обвинувачення не було здійснено будь-яких додаткових дій з метою доведення належного вручення повідомлення про підозру ОСОБА_9 . Обґрунтування сторони обвинувачення у клопотанні про обрання ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та додатки до нього в частині повідомлення ОСОБА_9 про підозру ідентичні та аналогічні тим, з якими раніше сторона обвинувачення зверталася до суду, з метою накладення арешту на її майно. Обставини були досліджені судом апеляційної інстанції та зроблений висновок про відсутність підстав вважати, що вона набула статусу підозрюваної. Слідчий суддя безпідставно залишив без задоволення клопотання ОСОБА_9 про участь у судовому засідання у порядку дистанційного судового провадження за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС та власних технічних засобів, обмеживши таким чином її доступ до правосуддя. ОСОБА_9 не переховується від органів досудового розслідування та суду, оскільки не має процесуального статусу підозрюваної. Крім того, вона не може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки проживає в Японії. Перебуваючи за межами України, ОСОБА_9 не має наміру незаконно впливати на будь-якого з учасників даного кримінального провадження та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином за умови закінчення строків досудового розслідування. На момент винесення постанови про оголошення у розшук сторона обвинувачення була обізнана, що у кримінальному провадженні №12017040000000531 від 06 березня 2017 року слідчими суддями вже встановлений факт, що строк досудового розслідування закінчився, повідомлення про підозру від 07 вересня 2023 року ОСОБА_9, в тому числі іншим особам вручено поза межами строків досудового розслідування. Тобто, постанова про оголошення її у міжнародний розшук від 05 жовтня 2023 року є незаконною. Сторона обвинувачення упродовж більше ніж року не зверталися до Інтерполу щодо здійснення реальних заходів з організації міжнародного розшуку ОСОБА_9, в тому числі щодо обрання їй запобіжного заходу, що черговий раз підтверджує відсутності міжнародного розшуку ОСОБА_9 . Сторона обвинувачення та слідчий суддя були обізнані, що ОСОБА_9 до складання незаконного та необґрунтованого їй повідомлення про підозру від 07 вересня 2023 року вже перебувала за межами України, на даний час перебуває у Японії маючи посвідку на проживання. Вона виїхала за межі України у 2022 році як «біженка від війни», тобто, майже за рік до складання повідомлення про підозру, не будучи будь-яким чином обмеженою у своїй свободі пересування та виборі місця проживання. Проте, незважаючи на вказані обставини, повістки та повідомлення про підозру умисно направляли на адресу останнього її місця проживання у м.Дніпро, навіть не намагаючись дотриматись вимог КПК України щодо вручення у визначений законом спосіб документів особі, яка вже тривалий час проживає за кордоном.
09 листопада 2024 року на електронну пошту Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшли заперечення прокурора на апеляційну скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_9 - ОСОБА_7, у яких він просить відмовити у її задоволенні. Вважає, що висновки сторони захисту про закінчення строків досудового розслідування у кримінальному провадженні №12017040000000531 від 06 березня 2017 року необгрунтовані. 11 січня 2021 року було об`єднано досудові розслідування, в одному з яких не обліковувались строки досудового розслідування, так як відомості про ці злочини були внесені до 16 березня 2018 року, та досудове розслідування у кримінальному провадженні №4201810000000448 ухвалою слідчого судді було продовжено до 11 вересня 2021 року. На момент прийняття всіх процесуальних рішень у кримінальному провадженні №12017040000000531, які можуть стосуватися питання обрахування строків досудового розслідування (об`єднання 11 січня 2021 року матеріалів досудових розслідувань №12017040000000531 та №42018100000000448, продовження строків досудового розслідування у провадженні з підозрою постановами Генерального прокурора від 19 квітня 2021 року та 13 вересня 2021 року, виділення матеріалів щодо підозрюваних в окреме провадження 19 серпня 2022 року) діяли вимоги ст.219, 294 КПК України, які містили відповідні виключення, передбачені законодавцем (пункт 4 § 2 розділу 4 Закону №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року). У Вищому антикорупційному суді з 2019 по 2021 рік сформувалася практика щодо питання можливості продовження строків досудового розслідування у кримінальних провадженнях, у яких нікому не повідомлено про підозру, відомості про які внесено до ЄРДР до 16 березня 2018 року та до яких приєднано матеріали досудового розслідування, зареєстровані в ЄРДР після 16 березня 2018 року, якими спростовано необхідність продовження строків досудового розслідування у об`єднаних або виділених кримінальних провадженнях. За таких обставин, враховуючи початок досудового розслідування у кримінальному провадженні №12017040000000531 від 06 березня 2017 року, тобто до 16 серпня 2018 року, відсутні підстави для обрахування строків досудового розслідування у об`єднаному кримінальному провадженні або застосування порядку продовження строків, з урахуванням змінених редакцій ст.219, 294 КПК України відповідно до Закону №2147-VIII. Тому вважає, що строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12017040000000531 продовжено у спосіб, передбачений КПК України. Законність продовження строків досудового розслідування на підставі постанов Генерального прокурора підтверджується постановою Об`єднаної палати Верховного Суду у справі №755/6898/21 від 07 жовтня 2024 року. Також, 01 січня 2024 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо посилення самостійності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури», яким визначено нові правила обрахунку строків досудового розслідування, які поширюються й на кримінальне провадження №12017040000000531, оскільки досудове розслідування на даний час не завершене. Долучені ним постанови детектива НАБУ про зупинення досудового розслідування та відновлення доповнюють його доводи та додатково спростовують доводи сторони захисту в частині спливу строків досудового розслідування. Вважає, що орган досудового розслідування належним чином виконав вимоги ч.1 ст.278, ч.2 ст.135 КПК України із вручення ОСОБА_9 повідомлення про підозру від 07 вересня 2023 року, а тому вона набула процесуального статусу підозрюваної. Доводи сторони захисту щодо відсутності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, є також необґрунтовані та не підтверджені належними доказами, спростовуються доводами, які зазначені у клопотанні про обрання ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Захисник ОСОБА_8 у судовому засіданні підтримав позицію, яка висловлена захисником ОСОБА_7, та просив вимоги його апеляційної скарги задовольнити. При цьому наполягав на неможливості задоволення клопотання детектива у зв`язку з наявністю рішення ВАКС та АП ВАКС щодо закінчення строків досудового розслідування у цьому ж проваджені відносно ОСОБА_9 щодо арешту її майна.
У судовому засіданні захисник підозрюваної ОСОБА_9 - ОСОБА_7, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, підтримав та просив їх задовольнити.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Вважає, що рішення слідчого судді постановлено з урахуванням усіх обставин справи та у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства, а тому просить залишити його без змін, підтримавши заперечення на апеляційну скаргу.
Підозрювана ОСОБА_9 у судове засідання не з`явилася. Відповідно до ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21 серпня 2024 року стосовно неї здійснюється спеціальне досудове розслідування, а тому згідно з ч.1 ст.297-5 КПК України повістки про її виклик надсилалися за останнім відомим місцем її проживання та публікувалися в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора. Крім того, повістка про її виклик разом з апеляційною скаргою, надсилалися захисникам підозрюваної ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Тому, підозрювана ОСОБА_9 вважається належним чином ознайомлена з їх змістом з часу такої публікації. Крім того, відповідно до приписів ч.6 ст.193 КПК України її неприбуття не перешкоджає проведенню апеляційного розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників апеляційного провадження, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів доходить до таких висновків.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На думку колегії суддів, слідчий суддя дотримався зазначених вимог закону та ухвалив законне рішення.
Згідно зі ст.29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч.6 ст.193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст.177 КПК України, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Обов`язковою умовою для здійснення міжнародного розшуку з метою екстрадиції є чинне процесуальне рішення про обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що передбачено нормою національного законодавства, а саме ст.575 КПК України, якою передбачено, що видача особи в Україну може бути запитана лише на підставі ухвали слідчого судді або суду про тримання особи під вартою, якщо така видача запитується для притягнення до кримінальної відповідальності.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
З матеріалів судової справи вбачається, що детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017040000000531 від 06 березня 2017 року за ознаками злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.2, ст.205 (чинна до 25 вересня 2019 року), ч.3 ст.209, ч.2 ст.364-1, ч.2 ст.28 ч.2 ст.366, ч.2 ст.28 ч.1 ст.366, ч.3 ст.28 ч.1 ст.366 КК України. У даному ЄРДР обліковується 14 епізодів (т.1, а.с.17-21).
Досудовим розслідуванням встановлено, що за результатами проведених операцій протягом 17 березня 2015 року - 18 березня 2015 року на підставі підроблених договорів купівлі-продажу від 10 лютого 2014 року, договорів РЕПО від 10 лютого 2014 року та договорів про внесення змін до договорів РЕПО організована злочинна група у складі ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_9, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та інших, невстановлених у ході досудового розслідування, осіб, заволоділи грошовими коштами ПАТ «КБ «Приватбанк» в особливо великих розмірах, зокрема на суму 9 254 807 860,40 грн. Крім того, заступник голови Правління ПАТ «КБ «Приватбанк» - директор казначейства ОСОБА_9 як виконавець у організованій злочинній групі у складі ОСОБА_10, заступника керівника напрямку - директора департаменту міжбанківського дилінгу ПАТ «КБ «Приватбанк» ОСОБА_12, який одночасно був довіреним представником компанії нерезидента DROVALE LIMITED, пов`язаної з АТ КБ «Приватбанк», голови Правління ПАТ «КБ «Приватбанк» ОСОБА_11, та невстановлених у ході досудового розслідування осіб, які будучи службовими особами та виконуючи свої ролі у реалізації злочинного плану, діючи умисно, з корисливих мотивів з метою штучного створення підстав наявності зобов`язань у банку виплатити грошові кошти компанії DROVALE LIMITED за облігації серій V, W, X, Y, здійснила службове підроблення як виконавець у організованій злочинній групі, що спричинило збитки ПАТ «КБ «Приватбанк» у сумі 9 254 807 860,40 грн.
07 вересня 2023 року ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених за ч.5 ст.191, ч.3 ст.28, ч.1 ст.366 КК України.
Дії ОСОБА_9 орган досудового розслідування кваліфікує як заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого організованою групою, в особливо великих розмірах, та як виконавця складання, видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, вчиненим організованою групою, тобто за ч.5 ст.191, ч.3 ст.28, ч.1 ст.366 КК України.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що сторона захисту не оспорює правову кваліфікацію злочинів, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_9, стислий виклад фактичних обставин, наявність у діях ОСОБА_9 складу інкримінованих їй злочинів, а тому колегія суддів, з врахування ст.404 КПК України, надає оцінку виключно дотриманню порядку вручення їй повідомення про підозру від 07 вересня 2023 року. Обгрунтування щодо ненабуття ОСОБА_9 статусу підозрюваної сторона захисту грунтує виключно цитуючи судові рішення у справах №991/7915/23, №991/7922/23, №991/7976/23, без висловлення своєї правової позиції.
Ухвала колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 27 листопада 2023 року у справі №991/7922/23, відповідно до вимог ст.532 КПК України набрала законної сили. Під час розгляду даної справи колегією суддів було встановлено, що матеріали справи не містять даних про вручення ОСОБА_9 підозри від 07 вересня 2023 року (наявні документи про відсилання, а не про отримання), а тому відсутні підстави вважати, що вона набула статусу підозрюваної. У подальшому Верховний Суд у постанові від 14 травня 2024 року (справа №991/7976/23) у кримінальному провадженні №12017040000000531 від 06 березня 2017 року зробив висновок про те, що питання, яке стосується строків досудового розслідування може бути предметом оцінки суду у разі надходження обвинувального акту до суду. Суд під час підготовчого судового засідання, як це встановлено п.2 ч.3 ст.314 КПК України після отримання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру або клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності з`ясовує означене питання і ухвалює самостійне аргументоване рішення. Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Оскільки відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», найвищим судом у системі судоустрою є Верховний Суд, тому з врахуванням вищезазначених обставин та доказів, які містяться у матеріалах справи колегія суддів враховує вказану позицію суду касаційної інстанції та зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст.276-279 КПК України, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.
Згідно зі ч.1 ст.278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.
Відповідно до ч.1 ст.111 КПК України повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію.
Згідно зі ч.3 ст.111 КПК України повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених КПК України, у порядку, передбаченому главою 11 КПК України, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.
Відповідно до ч.1 ст.135 КПК України особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.
Згідно зі ч.2 ст.135 КПК України у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_9 з 14 липня 2019 року на момент направлення повідомлення про підозру від 07 вересня 2023 року була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Із заявами щодо отримання довідок реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання до відділу формування та ведення реєстру територіальної громади управління у сфері державної реєстрації департаменту адміністратвиних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради з 24 лютого 2022 року не зверталася.
Відповідно до змісту листа начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 03 жовтня 2023 року та протоколу огляду носіїв інформації від 02 вересня 2024 року, ОСОБА_9 30 жовтня 2022 року о 21 год 45 хв перетнула державний кордон країни у напрямку виїзду з України у пункті пропуску «Шегині» та з того часу до України не поверталася.
Отже, у зв`язку із неможливістю вручення повідомлення про підозру їй особисто у день його складення, тобто 07 вересня 2023 року, органом досудового розслідування повідомлення разом із пам`яткою про процесуальні права направлено: засобами поштового зв`язку в АДРЕСА_1 - за останнім місцем реєстрації ОСОБА_9, та за останнім відомим місцем її проживання у АДРЕСА_2, що підтверджується описами вкладень до листа, поштовими накладними з відмітками про прийняття поштової кореспонденції уповноваженими працівниками.
Крім того, відскановане повідомлення про підозру від 07 вересня 2023 року направлено на електронну пошту ОСОБА_9 « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та на мобільні додатки «Telegram» та «WhatsApp», які прив`язані до номеру мобільного телефону НОМЕР_1 .
На підтвердження направлення повідомлення про підозру від 07 вересня 2024 року саме на електронну пошту, якою користується ОСОБА_9 . детективом НАБУ надано протокол огляду речей від 07 вересня 2023 року, з якого вбачається, що 05 вересня 2023 року на електронну пошту детектива НАБУ, а саме: « ІНФОРМАЦІЯ_4 » з електронної пошти: « ІНФОРМАЦІЯ_3 » надійшов файл «Розписка» про отримання 05 вересня 2023 року ОСОБА_9 копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування. У вкладенні до даного повідомлення наявний файл електронного цифрового підпису ОСОБА_9 .
Верховний Суд у постанові від 18 червня 2024 року (справа №183/1682/22) зазначив, що учасники кримінального провадження зобов`язані повідомляти сторону обвинувачення щодо інформації учасників про зміну їхнього місця проживання або ж електронної адреси і не допускати зловживань шляхом маніпулювання цими даними. Кожен учасник провадження повинен діяти сумлінно. Якщо певна адреса, в тому числі електронна адреса, повідомлені учасником стороні обвинувачення для подальшої комунікації, то у разі їх зміни такий учасник повинен довести цей факт до відома сторони обвинувачення для забезпечення належної комунікації в межах кримінального провадження.
З протоколу огляду речей від 07 вересня 2023 року вбачається, що на момент направлення ОСОБА_9 повідомлення про підозру від 07 вересня 2024 року вона користувалася електронною поштою: « ІНФОРМАЦІЯ_3 », оскільки 05 вересня 2024 року надіслала з даної адреси відповідний документ. Крім того, факт користування вказаною електронною поштою підтверджується й матеріалами судової справи, оскільки ОСОБА_9 і наразі продовжує користуватися електронною поштою: « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». Так, 26 вересня 2024 року, 14 жовтня 2024 року, 21 жовтня 2024 року на адресу Вищого антикорупційного суду (т.11, а.с.20, 48, т.13, а.с.13-14) вона надсилає клопотання з електронної пошти: « ІНФОРМАЦІЯ_3 », засвідчує їх електронним підписом, що посвідчується відповідним протоколом перевірки ЕЦП. Доказів того, що ОСОБА_9 на момент направлення їй повідомлення про підозру від 07 вересня 2023 року не користувалася вказаною електронною поштою стороною захисту не надано, а тому з врахуванням змісту постанови Верховного Суду від 18 червня 2024 року та доказів долучених до клопотання, колегія суддів вважає, що стороною обвинувачення доведено факт направлення повідомлення про підозру ОСОБА_9 від 07 вересня 2023 року на її електронну пошту, якою вона користувалася.
Направлення повідомлення про підозру від 07 вересня 2023 року на мобільні додатки «Telegram» та «WhatsApp», які прив`язані до номеру мобільного телефону НОМЕР_1 колегія суддів вважає неналежним повідомленням, оскільки матеріали справи не містять доказів, що вона станом на 07 вересня 2023 року вказаним номером користувалася.
Крім того, у суді апеляційної інстанції надано копію протоколу вручення повідомлення про підозру від 07 вересня 2023 року, з якого вбачається, що детективи НАБУ здійснили виїзд за адресою: АДРЕСА_3 . Так, двері приміщення ОСББ «ЖК Славний» на момент вручення повідомлення про підозру зачинені. Встановлено, що керівником ОСББ є ОСОБА_15, яка на момент проведення вручення повідомлення про підозру у приміщенні була відсутня. О 14 год 55 хв здійснено телефонний дзвінок на номер ОСОБА_15, однак вона на виклик не відповіла. Крім того, біля входу до ОСББ знаходилася ОСОБА_16, яка займає місце за стінкою охорони. Їй також було запропоновано зателефонувати до ОСОБА_15, однак вона повідомила, що ОСОБА_15 на телефонний виклик не відповідає. Строна обвинувачення вживала заходів щодо щодо вручення повідомлення про підозру ОСОБА_9 від 07 вересня 2023 року представникам житлово-експлуатаційної організації, проте в силу обставин, які не залежили від їх волі вручити не вдалося можливим.
Доводи апеляційної скарги сторони захисту, що вручення повідомлення про підозру має здійснюватися відповідно до вимог ч.7 ст.135 КПК України є безпідставними з огляду на те, що вказана норма передбачає порядок здійснення виклику особи, яка проживає за кордоном, тобто не має місця проживання в Україні. З точки зору закону підозрювана не позбавлена можливості вільного пересування у країнах світу до застосування до неї обмежувальних заходів судом.
Так, згідно ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року № 1382-IV із змінами і доповненнями (далі-Закон №1382-IV), громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені цим Законом.
Відповідно до ст.3 Закону №1382-IV вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати; місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об`єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.
З врахуванням положень діючого законодавства місце проживання громадянина України на її території не обов`язково посвідчується його реєстрацією. З матеріалів справи вбачається, що підозрювана ОСОБА_9 не втратила зв`язок з Україною, оскільки доказів стороною захисту щодо зміни нею місця реєстрації у встановленому законом порядку не надає.
У зв`язку з вищенаведеними фактами та положенням діючого законодавства у колегії суддів відсутні підстави вважати, що у ОСОБА_9 відсутнє місце проживання на території України. Відповідно до ст.29 КПК України кримінальне провадження здійснюється державною мовою, а тому суд не має право перебирати на себе обов`язки перекладача, користуватися його правами та нести відповідальність. Отже, надані копії документів (т.11, а.с.21, т.13, а.с.23) не є доказом, який підтверджує про втрату ОСОБА_9 права на проживання в Україні, в тому числі, не є тією обставиною, яка безумовно свідчить про те, що вона постійно проживає лише на території Японії. Копія медичної документації не має відношення до підозрюваної ОСОБА_9, оскільки стосується надання медичної допомоги її повнолітній доньці.
Отже, доводи апеляційної скарги сторони захисту, що вручення повідомлення про підозру має здійснюватися відповідно до вимог ч.7 ст.135 КПК України є безпідставними з огляду на те, що вказана норма передбачає порядок здійснення виклику особи, яка проживає за кордоном, тобто не має місця проживання в Україні, у тому числі з врахуванням положень абзацу 5 ч.1 ст.276 КПК України.
Тому, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що ОСОБА_9 набула процесуального статусу підозрюваної в кримінальному провадженні №12017040000000531 від 06 березня 2017 року, а тому доводи сторони захисту щодо не набуття нею статусу підозрюваної є необгрунтованими. Крім цього, про обізнаність ОСОБА_9 про повідомлену підозру, свідчать і її численні звернення з клопотаннями до суду, а також договори про правову допомогу, укладені ще у 2020 році та залучення захисників у даному кримінальному провадженні. Згідно з ч.1 ст.281 КПК України якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або особа перебуває за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, то слідчий, прокурор оголошує його розшук.
Відповідно до ч.2 ст.281 КПК України про оголошення розшуку виноситься окрема постанова, якщо досудове розслідування не зупиняється, або вказується в постанові про зупинення досудового розслідування, якщо таке рішення приймається, відомості про що вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Кримінальний процесуальний кодекс України жодним чином не обумовлює ухвалення судового рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою доведеністю перебування особи у міжнародному розшуку, але визначає необхідність оголошення такого розшуку, що в даному випадку і було здійснено детективом НАБУ шляхом винесення постанови про оголошення підозрюваної ОСОБА_9 в міжнародний розшук.
Як вбачається з листа начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 03 жовтня 2023 року та протоколу огляду носіїв інформації від 02 вересня 2024 року 30 жовтня 2022 року о 21 год 45 хв ОСОБА_9 перетнула державний кордон країни в напрямку виїзду з України у пункті пропуску «Шегині» за паспортом НОМЕР_2 . Відомостей про її повернення матеріали справи не містять.
Відповідно до Розділу IV Інструкції про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол, затвердженої Наказом №613/380/93/228/414/510/2801/5 від 17 серпня 2020 року, етап здійснення відповідного запиту до Інтерполу передує оголошення в установленому законодавством порядку особи в розшук правоохоронними органами України, а документом, який додається до запиту є завірена копія постанови про оголошення розшуку особи (постанови про зупинення досудового розслідування). Тобто вже на момент звернення із запитом до Інтерполу особа вже має бути оголошеною у міжнародний розшук.
У зв`язку з не встановленням місцезнаходження ОСОБА_9, постановами детектива НАБУ від 05 жовтня 2023 року її було оголошено в розшук та міжнародний розшук.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про доведеність факту, що ОСОБА_9 оголошена у міжнародний розшук у відповідності до КПК України. Прийняття органом досудового розслідування постанови про оголошення підозрюваної у міжнародний розшук від 05 жовтня 2023 року є достатнім підтвердженням факту оголошення особи в міжнародний розшук у розумінні вимог ст.281 та ч.6 ст.193 КПК України. Доводи сторони захисту щодо незаконності постанови про оголошення у міжнародний розшук, оскільки на момент винесення постанови строки досудового розслідування у кримінальному провадженні не закінчилися. Звертатися до суду з клопотанням про обрання підозрюваній ОСОБА_9 запобіжного заходу є дискреційними повноваженнями сторони обвинувачення та не свідчать про незаконність оголошення її у міжнародний розшук.
Враховуючи тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_9 (ч.5 ст.191, ч.3 ст.28 ч.1 ст.366 України), один з яких є особливо тяжким злочином, відповідальність за вчинення якого передбачає позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна; її зв`язки, які вона набула під час зайняття посади заступника Голови Правління ПАТ КБ «Приватбанк»; обставини вчинення інкримінованих злочинів; можливість причетності до вчинення злочину за іншим епізодом, який знаходиться на розгляді у Вищому антикорупційному суді по суті; розмір шкоди, у завданні якої підозрюється ОСОБА_9 у співучасті з іншими особами, який становить 9 254 807 860, 40 грн, рівень майнового стану та неналежну процесуальну поведінку, яка пов`язана з ухиленням від кримінальної відповідальності, шляхом виїзду за кордон, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги сторони захисту необгрунтованими та погоджується з висновком слідчого судді щодо наявності ризиків, зазначених у п.п.1-4 ч.1 ст.177 КПК України, та підстав для обрання їй запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Щодо доводів апеляційної скарги про вручення повідомлення про підозру ОСОБА_9 від 07 вересня 2023 року поза межами строку досудового розслідування колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ч.1 ст.5 КПК України процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями КПК України, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.
У постанові Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі №627/927/19 зроблено висновок, що неналежне здійснення етапу повідомлення про підозру унеможливлює правомірне здійснення наступних етапів кримінального провадження, призводить до викривлення змісту кримінально-правових і кримінальних процесуальних відносин і унеможливлює внаслідок цього належну реалізацію учасниками цих відносин своїх прав і обов`язків.
Відповідно до п.4 ч.3 ст.219 КПК України у редакції, чинній на час звернення з даним клопотанням, досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
Згідно з п.3 ч.4 ст.219 КПК України строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 КПК України. При цьому загальний строк досудового розслідування не може перевищувати: дванадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Відповідно до ч.5 ст.219 КПК України строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до винесення постанови про відновлення кримінального провадження, а також строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 КПК України, не включається у строки, передбачені цією статтею, крім дня прийняття відповідної постанови та дня повідомлення підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.
Пунктом 20-8 розділу XI «Перехідні положення» визначено, що положення ч.1 ст.219 КПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо посилення самостійності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури» застосовуються до всіх кримінальних проваджень, досудове розслідування або судовий розгляд яких не завершено до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо посилення самостійності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури».
Зміни до кримінального процесуального законодавства України можуть вноситися виключно законами про внесення змін до КПК України та/або до законодавства про кримінальну відповідальність, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч.3 ст.1 КПК України).
Відтак вимоги Закону України №3509-IX від 08 грудня 2023 року є складовою кримінального процесуального законодавства України, які слід застосувати з тією особливістю, які прямо ним визначені.
Наявність ухавал слідчого судді ВАКС та АП ВАКС у справі щодо арешту майна ОСОБА_9, якими встановлено закінчення строків досудового розслідування, не можуть бути підставою для відмови у задоволенні клопотання на даний час, оскільки змінено законодавство щодо їх обрахування як на час постановлення ухвали слідчим суддею, так і на час ухвалення рішення колегією суддів.
07 вересня 2023 року ОСОБА_9 у спосіб, передбачений ст.135 КПК України, повідомлено про підозру у вчиненні у вчиненні злочинів, передбачених за ч.5 ст.191, ч.3 ст.28, ч.1 ст.366 КК України.
Постановами детектива НАБУ від 17 жовтня 2023 року, 02 листопада 2023 року, 06 червня 2024 року, 07 серпня 2024 року та 14 серпня 2024 року досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017040000000531 від 06 березня 2017 року зупинено на підставі п.п.2,3 ч.1 ст.280 КПК України, у зв`язку з наявною необхідністю виконання процесуальних дій у межах міжнародного співробітництва та розшуком підозрюваних. У тому числі, постановами детектива НАБУ від 02 листопада 2023 року, від 06 червня 2024 року, 07 серпня 2024 року, 14 серпня 2024 року, 05 вересня 2024 року досудове розслідування відновлювалося.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23 серпня 2024 року у справі №991/7118/24 строк досудового розслідування у межах кримінального провадження №12017040000000531 від 06 березня 2017 року продовжено до шести місяців.
Отже, з врахуванням вимог КПК України в редакції дії Закону №3509-IX від 08 грудня 2023 року, змісту постанови Об`єднаної палати Верховного Суду від 07 жовтня 2024 року у справі №755/6898/21, постанов Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі №585/4859/18 та від 13 грудня 2023 року у справі №169/867/21, №991/7976/23, а також доказів, що містяться у матеріалах справи, та додатково наданих суду апеляційної інстанції, повідомлення про підозру, в тому числі клопотання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_9 вручено у межах строків досудового розслідування.
Станом на момент апеляційного розгляду пункт 20-8 розділу XI «Перехідні положення» КПК України діє та не визнаний за рішенням Конституційного Суду України неконституційним, підстави для його незастосування відсутні, а тому вимоги апеляційної скарги сторони захисту є необґрунтованими.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що кримінальне провадження, яке було зареєстроване в ЄРДР за №42018100000000448 від 11 травня 2018 року за епізодом, який наразі інкримінують підозрюваній ОСОБА_9 згідно з повідомленням про підозру від 07 вересня 2023 року було об`єднано з кримінальним провадженням №12017040000000531 від 06 березня 2017 року. Об`єднана палата Верховного Суду у постанові від 07 жовтня 2024 року у справі №755/6898/21 зробила висновок, що у кримінальних провадженнях, внесених до ЄРДР до 16 березня 2018 року, а також у тих провадженнях, що були об`єднані або виділені з інших, у яких початок строку досудового розслідування мав місце до вказаної дати, продовження строків досудового розслідування належить до компетенції прокурора відповідного рівня. Таким чином, з огляду на хронологію дій кримінального провадження №12017040000000531 від 06 березня 2017 року Генеральний прокурор мав право продовжувати строк досудового розслідування.
Доводи сторони захисту щодо порушення права ОСОБА_9 на доступ до правосуддя є безпідставними, так як здійснювати чи ні провадження у режимі відеоконференції є правом, а не обов`язком суду, а підозрювана має можливість безперешкодного в`їзду в Україну. Виїзд її за межі України не перешкоджає її явці у судове засідання безпосередньо до суду, який розглядає справу, чи в інший суд, а тому така поведінка це особистий вибір підозрюваної, який, на думку колегії суддів пов`язаний з ухиленням її від кримінальної відповідальності
Інші доводи апеляційної скарги були предметом судового розгляду в суді першої інстанції та висновків слідчого судді не спростовують.
За таких обставин, ухвала слідчого судді, відповідно до вимог ст.370 КПК України, є законною, обґрунтованою та вмотивованою, а тому підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має, в тому числі, право залишити ухвалу без змін.
Керуючись ст.131, 132, 176, 177, 182-183, 193, 194, 370, 376, 392, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів,
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_9 - ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22 жовтня 2024 року залишити без змін.
Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_2
судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4