Документ № 123163999

Дата засідання: 05/11/2024
Дата винесення рішення: 05/11/2024
Справа №: 991/3735/24
Провадження №: 52022000000000091
Інстанція: АП ВАКС
Форма судочинства: Кримінальне

Головуючий суддя (АП ВАКС): Боднар С.Б.

Справа № 991/3735/24

Провадження №11-сс/991/685/24

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4

захисників ОСОБА_5, ОСОБА_6

прокурора ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17 вересня 2024 року, якою відмовлено у задоволенні скарги захисника ОСОБА_9 на повідомлення ОСОБА_8 про підозру у кримінальному провадженні № 52022000000000091 від 03 травня 2022 року,

УСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17 вересня 2024 року відмовлено у задоволенні скарги захисника ОСОБА_9, який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_8, на повідомлення про підозру у кримінальному провадженні № 52022000000000091 від 03.05.2022 у порядку п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України.

Не погодившись із указаним рішенням, захисник ОСОБА_5 звернувся до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17.09.2024 та постановити нову ухвалу, якою скасувати повідомлення детектива Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) ОСОБА_10, погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) ОСОБА_7, від 11.01.2024 про підозру ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364-1 КК України, у кримінальному провадженні № 52022000000000091 від 03.05.2022.

01 листопада 2024 року на електронну пошту Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшли доповнення до апеляційної скарги.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що при постановленні оскаржуваної ухвали слідчий суддя допустив: a) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону - слідчий суддя не врахував порушення вимоги ч. 7 ст. 135 КПК України, оскільки ОСОБА_8 не набула статусу підозрюваної через порушення порядку повідомлення про підозру; б) невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження; в) слідчий суддя не врахував відсутність в діях ОСОБА_8 ознак кримінального правопорушення, та що жоден сторонній об`єктивний спостерігач не визнає того, що ОСОБА_8 могла вчинити будь-яке кримінальне правопорушення.

На думку захисника:

-орган досудового розслідування 11.01.2024 лише склав повідомлення про підозру ОСОБА_8, однак не повідомив її про підозру у встановлений законом спосіб, а саме у порядку ч. 7 ст. 135 КПК України, як особу, яка проживає за кордоном за відомою органу досудового розслідування адресою;

-ОСОБА_8 не має в Україні ні зареєстрованого, ні фактичного місця проживання, виїхала проживати за кордон 13.03.2022 (задовго до реєстрації кримінального провадження) та після цього до України не поверталася;

-органом досудового розслідування не викликалася ОСОБА_8 для вручення повідомлення про підозру. Натомість детектив НАБУ формально вчинив дії, які не призвели до набуття клієнткою статусу підозрюваної;

-орган досудового розслідування був обізнаний про перебування ОСОБА_8 за кордоном мінімум з 25.10.2023 (дата протоколу огляду оптичного носія інформації, на якому містяться відомості про телефонні зв`язки абонентських номерів, якими користувалася, зокрема, ОСОБА_8 );

-доводи органу досудового розслідування щодо існування обґрунтованої підозри є необґрунтованими та є суб`єктивною інтерпретацією фактичних обставин;

-слідчий суддя не врахував відсутність в діях ОСОБА_8 ознак кримінального правопорушення;

-укладенню та підписанню договору про надання гарантії № 11122-21 від 07.09.2021 передували отримання висновків: Управління контролю ризиків; Юридичного управління; Управління документарних та кредитних операцій; Управління банківської безпеки; засідання Кредитного комітету Банку, Правління та Наглядової Ради Банку, а згодом таке рішення було затверджено Загальними зборами банку;

-відсутній обов`язковий елемент злочину за ч. 2 ст. 364-1 КК України - суспільно-небезпечні наслідки, адже відсутні належні докази майнової шкоди;

-звичайні законні дії ОСОБА_8 з підписання договору банківської гарантії не утворюють складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364-1 КК України, та не знаходяться в причинному зв`язку з наслідками, які настали, оскільки не були необхідною умовою для таких наслідків;

-обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього злочину за ст. 364-1 КК України є вчинення його всупереч інтересам служби. Зазначена ознака вказує на те, що при вчиненні цього злочину завжди порушуються певні інтереси, яких службова особа повинна дотримуватись і охороняти. При укладенні договору про надання гарантії № 11122-21 від 07.09.2021 ОСОБА_8 діяла виключно в інтересах АТ «Банк Альянс» - що виключає обов`язкову кваліфікуючу ознаку «з метою одержання неправомірної вигоди для інших осіб використання всупереч інтересам юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми службовою особою такої юридичної особи своїх повноважень»;

-суб`єктивна сторона злочину за ст. 364-1 КК України характеризується виною у формі прямого умислу. Обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони цього злочину є мета (одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи) та корисливий мотив. Однак, сторона обвинувачення не надала слідчому судді жодних доказів на підтвердження в діях ОСОБА_8 хоча б одного із зазначених мотивів, як на підтвердження умислу та мети отримання неправомірної вигоди іншими фізичними та юридичними особами;

-під час дії строку банківської гарантії № 11122-21/1 від 07.09.2021 ТОВ «Юнайтед Енерджі» та ПрАТ «НЕК «Укренерго» порушили норми правил про функціонування ринку електричної енергії, що, у свою чергу, є порушенням умов банківської гарантії, оскільки в змісті банківської гарантії від 07.09.2021 прописано необхідність урахуванням вимог Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2017 № 307 із змінами та доповненнями;

-АТ «Банк Альянс» правомірно відмовив у сплаті банківської гарантії ПрАТ «НЕК Укренерго» за рахунок банківської гарантії № 11122-21/1 від 07.09.2021;

-укладення, дія та виконання банківської гарантії № 11122-21/1 від 07.09.2021 перебуває в площині господарсько-правових правовідносин, оскільки між учасниками договору про банківську гарантію та гарантійну лінію існує спір про право, що перебуває на розгляді судів у порядку господарського судочинства;

-додані до матеріалів провадження судові рішення господарських судів свідчать про безпідставність звинувачень ОСОБА_8 . Такі судові рішення констатували безпідставність вимог ПрАТ «НЕК «Укренерго» щодо необхідності виплати суми банківської гарантії в рахунок погашення боргу ТОВ «Юнайтед Енерджі»;

-закриття провадження за апеляційною скаргою буде передчасним/протиправним та призведе до порушення права на справедливий судовий розгляд, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод;

-в змісті оскаржуваної ухвали відсутня правова оцінка доказів, які були надані органом досудового розслідування та стороною захисту в ході розгляду скарги на повідомлення про підозру.

24 вересня 2024 року на електронну пошту Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від прокурора САП ОСОБА_7 надійшли заперечення на апеляційну скаргу, у яких прокурор просить закрити провадження за скаргою ОСОБА_5 виходячи з наступного:

-24.09.2024 досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52022000000000091 закінчено шляхом складання і направлення до Вищого антикорупційного суду обвинувального акту, зокрема і щодо ОСОБА_8 ;

-на теперішній час досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні не здійснюється, у зв`язку з чим розгляд скарг відповідно до порядку, встановленого Главою 26 КПК України, та їх перегляд в апеляційному порядку законом не передбачено;

-якщо після призначення судового засідання буде встановлено, що апеляційний розгляд здійснюється за апеляційною скаргою на судове рішення, яке не підлягає апеляційному оскарженню, суд апеляційної інстанції має постановити ухвалу про закриття апеляційного провадження. Така позиція узгоджується з позицією, висловленою в ухвалі ОП ККС ВС від 19.02.2019 у справі № 569/17036/18.

В судове засідання з`явились захисники ОСОБА_5, ОСОБА_6 та прокурор САП ОСОБА_7 . Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду скарги, в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили. Згідно ч. 4 ст. 405 КПК України, неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. Зважаючи на позицію учасників, колегія суддів вирішила здійснити розгляд апеляційної скарги за наявного складу учасників.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення захисників ОСОБА_5, ОСОБА_6, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили задовольнити її у повному обсязі, прокурора САП ОСОБА_7, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Пунктом 10 ч. 1 ст. 303 КПК України передбачено, що підозрюваний, його захисник чи законний представник на досудовому провадженні може оскаржити повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом.

Питання повідомлення особи про підозру врегульоване нормами глави 22 КПК України. Згідно ч. 1 ст. 276 КПК України, повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 КПК України, у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених КПК України запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

У відповідності до ст. 277 КПК України, письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором і має містити такі відомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.

Слідчий суддя, дослідивши наявне у матеріалах провадження повідомлення про підозру ОСОБА_8 від 11 січня 2024 року (том 1, а.с. 50-54), дійшов висновку, що зміст повідомлення про підозру відповідає вимогам чинного законодавства, в ньому логічно та послідовно викладені фактичні обставини можливого вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364-1 КК України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 278 КПК України).

З матеріалів провадження вбачається, що детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52022000000000091 від 03.05.2022 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 364-1 КК України.

11.01.2024 у межах вказаного кримінального провадження органом досудового розслідування складено повідомлення про підозру ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 364-1 КК України.

За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_8, у період з 30.08.2021 по 11.04.2022, зловживала своїми повноваженнями, тобто умисно, з метою одержання неправомірної вигоди для ТОВ «Юнайтед Енерджі», використала всупереч інтересам АТ «Банк Альянс» свої повноваження як Голови Правління, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам у вигляді невиконання грошових зобов`язань ТОВ «Юнайтед Енерджі» перед ПрАТ «НЕК «Укренерго» на суму 716 712 228,95 грн (без ПДВ), тобто вчинила злочин, передбачений ч.2 ст. 3641 КК України (том 1, а.с. 50-54).

Із досліджених у судовому засіданні матеріалів слідчим суддею встановлено, що 11.01.2024 детективами Національного антикорупційного бюро України було здійснено виїзд за місцем реєстрації ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1, з метою здійснити особисте вручення повідомлення про підозру. Проте, за місцем реєстрації ОСОБА_8 була відсутня, що підтверджується відомостями з протоколу огляду від 12.01.2024.

У зв`язку із невстановленням місцезнаходження ОСОБА_8 та неможливістю вручення їй повідомлення про підозру особисто у день його складення, орган досудового розслідування вжив заходів із вручення його у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень, а саме:

- 11.01.2024 повідомлення про підозру та пам`ятка про права та обов`язки підозрюваного направлені поштовим зв`язком за місцем реєстрації ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 та, окрім того, залишені у поштовій скриньці за адресою реєстрації ОСОБА_8 ;

- 11.01.2024 вручені Голові правління ОСББ «Українка-Веста», що обслуговує буд. АДРЕСА_2, ОСОБА_11 ;

- 11.01.2024 вручені заступнику начальника Управління банківської безпеки ОСОБА_12 за місцем роботи ОСОБА_8, у приміщенні AT « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ( АДРЕСА_3 );

- 11.01.2024 направлені за допомогою месенджерів Whatsapp та Viber на абонентський номер, яким користується ОСОБА_8 та на електронну поштову скриньку ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З урахуванням вищевикладеного, слідчий суддя дійшов обгрунтованого висновку, що органом досудового розслідування дотримані вимоги КПК України щодо вручення повідомлення про підозру, оскільки повідомлення про підозру ОСОБА_8 вручено у спосіб, визначений КПК України, а саме: шляхом надіслання повідомлення про підозру в день його складання поштою за адресою місця проживання/перебування ОСОБА_8 ; шляхом вручення повідомлення про підозру в день його складання житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання/перебування ОСОБА_8 та за місцем роботи ОСОБА_8 .

Окрім того, як вбачається з матеріалів провадження, станом на день повідомлення про підозру 11.01.2024 орган досудового розслідування не володів інформацією про місце проживання (перебування) ОСОБА_8 за кордоном, а тому підстав для здійснення повідомлення про підозру їй в порядку ч. 7 ст. 135 КПК України не було, натомість, у відповідності до ч. 2 ст. 135 КПК України, таке повідомлення здійснено за відомим місцем проживання/реєстрації. Саме ж повідомлення сторони захисту про перебування ОСОБА_8 за кордоном відбулося після складення повідомлення про підозру (18.01.2024).

Колегія суддів критично оцінює доводи сторони захисту щодо постійного проживання ОСОБА_8 за кордоном (у Словацькій Республіці) та «перенесення центру інтересів» до вказаної держави. Про це, зокрема, свідчать наступні докази та факти: ОСОБА_8 досі є працівницею AT «Банк Альянс», що може свідчити про відсутність бажання розривати зв`язки із професійною діяльністю, провадженою на території України; ОСОБА_8, у період з 13.03.2022 по 2023 роки, активно переміщалася країнами Європейського Союзу (про що свідчить протокол огляду від 25.10.2023 щодо телефонних зв`язків абонентських номерів, якими користується ОСОБА_8 ) .

З системного аналізу положень ч. 1 ст. 42 та ст. 135 КПК України, можна зробити висновок, що дотримання прав особи при врученні їй складеного щодо неї повідомлення про підозру, у разі тимчасової відсутності такої особи за місцем її постійного проживання, полягає не у фактичному врученні такого повідомлення (процесуального документа), а у вжитті органом досудового розслідування усіх можливих заходів для того, щоб така особа могла дізнатися про факт складання такого повідомлення про підозру щодо неї та суть викладених у ньому обставин з усіх доступних для неї джерел.

Колегія суддів погоджується із висновком слідчого судді, що орган досудового розслідування вжив усіх можливих заходів для вручення ОСОБА_8 повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.

На стадії досудового розслідування перевірка повідомлення про підозру з точки зору обґрунтованості підозри здійснюється не в рамках оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а в контексті визначення вірогідності та достатності підстав можливої причетності особи до вчинення кримінального правопорушення, а також того чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше досудове розслідування.

КПК України не містить положень, якими були б визначені підстави для скасування повідомлення про підозру та не встановлює будь-яких обмежень щодо предмету перевірки слідчим суддею такого повідомлення, проте закріплює: що підозра має ґрунтуватися на допустимих доказах; обов`язок захисника забезпечувати з`ясування обставин, які спростовують підозру; строк, після спливу якого дозволяється оскаржувати повідомлення про підозру (два місяці); функцію слідчого судді та вимоги щодо оцінки ним доказів у тому числі при розгляді скарги про скасування повідомлення про підозру.

Відповідно до ч. 3 ст. 17 КПК України, підозра не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом.

Згідно ч. 1 ст. 47 КПК України, захисник зобов`язаний використовувати засоби захисту, передбачені КПК України та іншими законами України, з метою, зокрема, забезпечення з`ясування обставин, які спростовують підозру.

Слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення (ч. 1 ст. 94 КПК України).

Аналіз зазначених положень КПК України дає підстави для висновку, що при оскарженні повідомлення про підозру слідчий суддя уповноважений перевіряти, зокрема, дотримання процесуального порядку вручення повідомлення про підозру, а також наявність достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 89 КПК України, визнання доказів недопустимими належить виключно до компетенції суду під час судового розгляду.

На стадії досудового розслідування слідчий суддя може, враховуючи правову позицію ЄСПЛ щодо визначення поняття «обґрунтована підозра» як існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (п. 175 Рішення в справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04, рішення від 21 квітня 2011 року, остаточне 21 липня 2011 року), оцінити лише достатність зібраних доказів для підозри певної особи у вчиненні кримінального правопорушення, не вдаючись до їх оцінки як допустимих.

Крім того, обґрунтована підозра - це стандарт доказування, який передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (стандарт, визначений у Рішенні у справі Fox, Campbell and Hartley проти Сполученого Королівства від 30 серпня 1990 року, заяви № 12244/86, 12245/86, 12383/86, параграф 32). Обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку (Рішення Великої Палати у справі Merabishvili проти Грузії від 28 листопада 2017 року, заява № 72508/13, параграф 184). Тому, цей стандарт доказування є досить низьким - необхідно встановити чи наявні (або відсутні) факти чи інформація, що в сукупності може переконати слідчого суддю в тому, що особа могла вчинити кримінальне правопорушення.

Отже, повнота та всебічність проведеного розслідування не є тими обставинами, які мають оцінюватись слідчим суддею при з`ясуванні достатності доказів, що стали підставою повідомлення особі про підозру.

Як вбачається із матеріалів провадження, на час повідомлення про підозру існували факти та інформація, які свідчили про те, що ОСОБА_8 могла вчинити кримінальне правопорушення, про підозру у якому їй було повідомлено. Про це свідчать, зокрема, наступні докази та документи:

- протокол огляду від 25.10.2023 щодо телефонних зв`язків абонентських номерів, якими користується ОСОБА_8 ;

- договір про надання гарантій (гарантійна лінія) № 11122-21 від 07.09.2021 на суму 1 850 000 000 грн, укладеного між АТ «Банк Альянс», в особі Голови Правління ОСОБА_8 та ТОВ «Юнайтед Енерджі», в особі директора ОСОБА_13 ;

- банківські гарантії № 11122-21/1 від 07.09.2021 відповідно до якої АТ «Банк Альянс», в особі ОСОБА_8 видало ТОВ «Юнайтед Енерджі» гарантію на суму 1 850 000 000 грн щодо виконання ТОВ «Юнайтед Енерджі» зобов`язань перед ПрАТ «НЕК «Укренерго» за договором про врегулювання небалансів електричної енергії (ідентифікатор договору № 1196-01024 від 18.07.2019);

- висновок Управління контролю ризиків від 30.08.2021 щодо можливості надання гарантії ТОВ «Юнайтед Енерджі» на суму 1 850 000 000 грн за підписом начальника Управління контролю ризиків - ОСОБА_14, який не готувався, а імовірно був підроблений з метою укриття допущених порушень при видачі гарантії на суму 1 850 000 000 грн;

- висновок експерта від 21.06.2023 № 209/23 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи, відповідно до яких підпис у Висновку Управління контролю ризиків від 30.08.2021 щодо можливості надання гарантії ТОВ «Юнайтед Енерджі» на суму 1 850 000 000 грн виконаний не ОСОБА_14 .

Колегія суддів погоджується із висновком слідчого судді про те, що наявні на даному етапі досудового розслідування докази свідчать про наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями ОСОБА_8 щодо видачі гарантії та неможливістю погашення за рахунок неї заборгованості ТОВ «Юнайтед Енерджі» перед ПрАТ «НАК «Укренерго», оскільки такі дії посприяли отриманню товариством електричної енергії за відсутності її оплати. А тому ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364-1 КК України.

Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження. На цьому етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду справи по суті, зокрема, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину. На підставі розумної оцінки сукупності отриманих фактів та обставин суд лише визначає, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для подальшого розслідування.

Колегія суддів відхиляє доводи сторони захисту щодо наявності виключно господарсько-правових відносин та погоджується із висновком слідчого судді, що докази та документи, які наявні в матеріалах провадження, свідчать про невідповідність порядку видання гарантії банку, а відомості про імовірне спотворення відомостей щодо гарантії на суму 300 000 000 грн та подання таких даних до НБУ підтверджує версію слідства щодо приховування від контролюючого органу та інших осіб дійсний ліміт банківської гарантії та невідповідність такої гарантії.

Щодо доводів про відсутність в ухвалі слідчого судді інформації про повний склад учасників розгляду справи, що, на думку сторони захисту, може свідчити про неповноту процесуальної документації та порушення принципу відкритості і прозорості судового розгляду, то колегія суддів відзначає, що матеріали провадження містяться відомості / інформацію про сторін кримінального провадження, що брали участь у розгляді слідчим суддею скарги на повідомлення про підозру ОСОБА_8 (том 3, а.с. 226-227; том 4, а.с. 19-20, 35-36; 67-68; 122-123, 128-129; том 6, а.с. 75-76). Не висвітлення у вступній частині оскаржуваної ухвали відомостей про учасників провадження, що брали участь у розгляді скарги на повідомлення про підозру не є свідченням порушення принципу відкритості та прозорості судового розгляду.

Колегія суддів критично оцінює доводи прокурора САП щодо наявності правових підстав для закриття апеляційного провадження виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали провадження, 24.09.2024 досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52022000000000091 від 03 травня 2022 рокузакінчено шляхом складання і направлення до Вищого антикорупційного суду обвинувального акту, зокрема і щодо ОСОБА_8 .

Разом з цим, скарга захисника ОСОБА_9 надійшла на розгляд слідчому судді 01.05.2024, тобто до закінчення досудового розслідування, тому слідчий суддя мав повноваження розглядати цю скаргу (узгоджується із висновками викладеними у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 05.04.2024 у справі № 314/2166/22).

Колегія суддів зазначає, що пунктом 10 ч. 1 ст. 303 КПК України визначено право підозрюваного, його захисника чи законного представника оскаржити до слідчого судді на досудовому провадженні повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом.

Тобто, з часовими межами досудового розслідування законодавець пов`язує лише ініціювання здійснення слідчим суддею судового контролю шляхом подачі скарги (оскарження повідомлення про підозру), а не розгляд скарги слідчим суддею та її апеляційного оскарження.

Таким чином, закриття апеляційного провадження за скаргою захисника видається передчасним та може призвести до порушення права підозрюваної на справедливий судовий розгляд.

При цьому посилання прокурора на правові висновки, які містяться в ОП ККС ВС від 19.02.2019 у справі № 569/17036/18 є безпідставним, оскільки в цих висновках йдеться про можливість апеляційного суду постановлення ухвалу про закриття апеляційного провадження у випадку, якщо після відкриття апеляційного провадження (у випадку оскарження ухвали слідчого судді після призначення судового засідання) буде встановлено, що апеляційний розгляд здійснюється за апеляційною скаргою на судове рішення, яке не підлягає апеляційному оскарженню.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки слідчого судді щодо наявності достатніх підстав для підозри ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364-1 КК України, та можуть бути перевірені судом під час судового розгляду кримінального провадження по суті.

У рішенні у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) (заява № 49684/99 від 27.09.2001) (п. 30), Європейський Суд з прав людини відзначив, що: «…Незважаючи на те, що п.1 ст.6 Конвенції прав людини зобов`язує суди мотивувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент…».

За таких обставин, ухвала слідчого судді, відповідно до вимог статті 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, колегія суддів не знаходить.

Згідно з ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду скарги на ухвалу слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити ухвалу без змін.

Невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження чи істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.

У зв`язку з цим, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з`ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, а відтак вважає постановлене рішення законним і обґрунтованим та не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись статтями 309, 376, 395, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17 вересня 2024 року, якою відмовлено у задоволенні скарги захисника на повідомлення ОСОБА_8 про підозру у кримінальному провадженні №52022000000000091 від 03 травня 2022 року, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3

Пошук

Документ № 123163999