- Головуюча суддя (АП ВАКС): Чорна В.В.
справа № 991/6813/23
провадження № 11-сс/991/837/24
слідчий суддя: ОСОБА_1
доповідач: ОСОБА_2
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
20 листопада 2024 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5,
за участі захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,
прокурора ОСОБА_10,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву адвоката ОСОБА_7 - захисника ОСОБА_11, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України у кримінальному провадженні № 52017000000000361 від 01.06.2017 р., про відвід колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 від розгляду судової справи № 991/6813/23 та кримінального провадження № 52017000000000361 від 01.06.2017 р., -
в с т а н о в и л а:
01.11.2024 року на розгляд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга прокурора у кримінальному провадженні - прокурора шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_10 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29.10.2024 р. (т. 27 а.с. 59-63), якою відмовлено у задоволенні клопотання детектива НАБУ ОСОБА_12, погодженого з прокурором САП ОСОБА_13, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_11, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України.
Для розгляду зазначеної апеляційної скарги автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів у складі: суддя-доповідач ОСОБА_2, судді ОСОБА_3, ОСОБА_4 (протокол передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 01.11.2024 р.) (т. 27 а.с. 64).
Ухвалою судді-доповідача від 01.11.2024 р. вказану апеляційну скаргу призначено до розгляду (т. 27 а.с. 65).
05.11.2024 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга адвоката ОСОБА_14 - захисника підозрюваного ОСОБА_11 на вищевказану ухвалу слідчого судді від 29.10.2024 р. (т. 27 а.с. 82-85), яку в той же день передано для розгляду колегії суддів у тому ж складі, як раніше визначеному складу суду.
Враховуючи, що апеляційну скаргу прокурора на ухвалу від 29.10.2024 р. про відмову у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вже призначено до розгляду, а апеляційна скарга захисника ОСОБА_14 подана на те ж саме рішення слідчого судді, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду зазначених апеляційних скарг ухвалою судді-доповідача від 05.11.2024 р. визначено здійснювати їх розгляд в одному провадженні за № 11-сс/991/837/24 (т. 27 а.с. 86).
У подальшому, на розгляд колегії суддів 11.11.2024 року надійшли апеляційні скарги адвокатів ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - захисників підозрюваного ОСОБА_11 на ту ж саме ухвалу слідчого судді (т. 27 а.с. 92-133). При цьому, в апеляційних скаргах ставиться питання про поновлення строку на її апеляційне оскарження з огляду на те, що 29.10.2024 року у судовому засіданні було оголошено лише резолютивну частину ухвали, тоді як її повний текст захисники отримали 05.11.2024 року. Відтак, за відсутності повного тексту та нерозуміння мотивів слідчого судді вони були позбавлені можливості вирішити питання про необхідність подання апеляційної скарги.
Враховуючи, що в апеляційних скаргах порушується питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, вказані клопотання підлягають розгляду складом суду, визначеним для розгляду апеляційних скарг, у зв`язку з чим ухвалою судді-доповідача від 12.11.2024 р. їх призначено до розгляду в судовому засіданні (т. 27 а.с. 134).
19.11.2024 року до початку розгляду клопотань по суті захисником ОСОБА_7 засобами електронного зв`язку надіслано заяву про відвід колегії суддів АП ВАКС у складі суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 від розгляду судової справи № 991/6813/23 та кримінального провадження № 52017000000000361 від 01.06.2017 р.
Посилаючись на п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України як підставу для відводу, захисник зазначає, що іншими обставинами, які викликають сумнів у неупередженості колегії суддів та виключають її участь у провадженні, є такі: 1) колегія суддів надала свою оцінку обґрунтованості підозри ОСОБА_11 в іншій судовій справі № 991/2193/24 за наявності ідентичної доказової бази, що й у цій справі; 2) колегія суддів невірно оцінила доводи захисту в іншій справі № 991/2193/24 в аспекті рішення Пленуму ЄСПЛ від 06.07.2020 р., зокрема щодо постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2021 р. та щодо правової природи рішень Пленуму ЄСПЛ; 3) колегія суддів використала у своїй ухвалі в іншій справі № 991/2193/24 Рішення ЄСПЛ від 09.07.2024 р. (заява № 63403/13); 4) колегія суддів має сформовану позицію у кримінальному провадженні № 52017000000000361 в цілому та у справі № 991/6813/23 зокрема, в тому числі щодо статусу ОСОБА_11 як підозрюваного, обґрунтованості повідомленої йому підозри, факту оголошення його в міжнародний розшук та можливості подальшого використання доказів у цьому провадженні, зібраних в порушення імунітету ОСОБА_11 ; 5) рішення Пленуму ЄСПЛ від 06.07.2020 р. виключає участь колегії суддів у розгляді цієї справи; 6) колегія суддів не зможе винести об`єктивне рішення за ситуації, коли один і той же склад суду повторно розглядає справу та вже має заздалегідь сформовані позиції щодо обставин, які підлягають встановленню.
Проаналізувавши ухвали колегії суддів у вищеназваних судових справах, захисник зазначає, що сформовану позицію із зазначених вище питань вона виправдовує правилами авторозподілу в АП ВАКС. Втімсудова практика АП ВАКС показує, що в аналогічних випадках інші колегії суддів задовольняють відводи з підстав наявності вже сформованої позиції щодо тих чи інших питань, які входять до предмету розгляду. Те, що у колегії суддів вже сформована позиція щодо обставин даного провадження, підтверджують її ж висновки, наведені в ухвалі від 15.09.2022 р. про самовідвід під час розгляду справи № 991/2461/20 за скаргою адвоката ОСОБА_15 на ухвалу слідчого судді від 12.10.2020 р. про обрання підозрюваній ОСОБА_16 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Зокрема, у вказаній ухвалі колегія суддів вказала, що вже сформована позиція суду у провадженні № 52017000000000361 навіть по окремим питанням зумовлює самовідвід з метою забезпечити умови, за яких у учасників розгляду не повинно виникати будь-яких сумнівів щодо розгляду справи безстороннім та неупередженим судом. Таким чином, неможливо говорити про довіру до колегії, коли в одному випадку за наявності сформованих позицій у провадженні вона заявляє самовідвід, а в іншому - відмовляє захисту за наявності аналогічної заяви.
За твердженням захисника, наведені обставини свідчать про наявність об`єктивного критерію упередженості, які наразі не усунуті, тому колегію суддів має бути відведено не тільки від розгляду судової справи № 991/6813/23, але й від кримінального провадження № 52017000000000361, оскільки КПК України не передбачає можливості відведення суду від розгляду конкретного клопотання або скарги на стадії досудового розслідування, натомість, визначає можливість заявити відвід у кримінальному провадженні.
У судовому засіданні захисники ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_9 підтримали заявлений відвід та просили його задовольнити.
Прокурор ОСОБА_10 заперечила проти заявленого відводу, посилаючись на його необґрунтованість, оскільки доводи захисту зводяться до незгоди з іншими рішеннями колегії суддів у межах цього провадження. Водночас, підстав, які б доводили наявність обставин, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України, захист не навів, а відтак заява про відвід колегії судів не підлягає задоволенню.
Підозрюваний ОСОБА_11 повідомлений про час та місце судового розгляду у порядку, визначеному ч. 6 ст. 193 КПК України, тож розгляд питання про відвід колегії суддів здійснюється за його відсутності.
Заслухавши доводи учасників провадження та дослідивши матеріали справи в частині, що стосується заяв про відвід, колегія суддів приходить до висновку про відмову у їх задоволенні, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 80 КПК України, заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 КПК України, кожному гарантується право на розгляд та вирішення справи незалежним і неупередженим судом.
З метою дотримання цієї гарантії учасники судового провадження наділені правом заявити судді відвід, який повинен бути вмотивованим (ст. 80 КПК України).
Положення ст. ст. 75, 76 КПК України визначають перелік підстав, що виключають участь судді в кримінальному провадженні.
Зокрема, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Саме на цю підставу посилається захист, заявляючи відвід колегії суддів.
Надаючи оцінку вищевказаним доводам, колегія суддів виходить з такого.
Ухвалою слідчого судді ВАКС від 12.10.2020 р. у провадженні № 52017000000000361 щодо ОСОБА_16, підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та визначено, що після затримання останньої не пізніше як через 48 годин з часу її доставки до місця кримінального провадження питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід підлягає розгляду судом за її участю. На вказану ухвалу адвокат ОСОБА_15 в інтересах ОСОБА_16 подав апеляційну скаргу, яку ухвалою від 21.10.2020 р. призначено до апеляційного розгляду, оскільки суд апеляційної інстанції керувався приписами ч. 6 ст. 9 КПК України щодо застосування загальних засад кримінального провадження, визначених ч. 1 ст. 7 КПК України, однією з яких є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, та правовою позицією, викладеною у постанові ККС ВС від 13.12.2018 р. у справі № 483/1186/16-к, щодо можливості оскарження ухвал слідчих суддів про обрання запобіжного заходу, постановлених в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, через тотожність термінів «застосування запобіжного заходу» та «обрання запобіжного заходу».
За результатами апеляційного розгляду, ухвалою колегії суддів від 08.12.2021 р. провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_15 закрито. Підставою для постановлення такого рішення стала виключно зміна правової позиції ККС ВС в ухвалі від 20.09.2021 р. у справі № 991/5913/21 щодо неможливості оскарження в апеляційному порядку ухвал слідчих суддів про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, якого оголошено в міжнародний розшук, постановлених в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, оскільки за своєю правовою природою таке рішення є лише дозволом на затримання особи з метою приводу.
У подальшому постановою ККС ВС від 10.08.2022 р. ухвалу АП ВАКС від 08.12.2021 р. скасовано та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Підставою для постановлення такого рішення стала чергова зміна позиції Верховного Суду щодо можливості оскарження в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, постановленої в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України.
Після надходження матеріалів справи з Верховного Суду до АП ВАКС, ухвалою від 06.09.2022 р. апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_15 на ухвалу слідчого судді від 12.10.2020 р. призначено до розгляду. Однак, до початку апеляційного розгляду по суті судді ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 заявили про самовідвід, оскільки у вказаному провадженні колегією суддів у даному складі вже двічі здійснювався апеляційний розгляд по суті за апеляційними скаргами учасників провадження на ухвали слідчого судді, постановлені за результатом розгляду клопотання детектива про обрання ОСОБА_16 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Відтак, у даному провадженні вже відбувся розгляд фактичних обставин провадження, а тому новий розгляд апеляційної скарги захисника ОСОБА_15 по суті після скасування ухвали про закриття апеляційного провадження є повторним розглядом апеляційної скарги після скасування рішення судом касаційної інстанції та, відповідно, може тлумачитися як порушення ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини.
Виходячи із особливостей процесуального руху цієї справи у суді апеляційної інстанції та враховуючи позицію Верховного Суду щодо недопустимості повторної участі судді у кримінальному провадженні, а також для забезпечення умов, за яких у учасників процесу не виникло б будь-яких сумнівів щодо розгляду справи неупередженим судом, 15.09.2022 року колегія суддів у складі суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 заявила про самовідвід від розгляду апеляційної скарги адвоката ОСОБА_15 - захисника ОСОБА_16, підозрюваної за ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України у провадженні № 52017000000000361, на ухвалу слідчого судді від 12.10.2020 р. про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у справі № 991/2461/20. Апеляційну скаргу було передано для здійснення повторного авторозподілу та визначення складу суду для її розгляду.
Отже, твердження захисту про те, що в ухвалі АП ВАКС від 15.09.2022 р. колегія суддів дійшла висновку, що вже сформована позиція суду у провадженні № 52017000000000361 навіть по окремим питанням зумовлює самовідвід з метою забезпечити умови, за яких у учасників процесу не повинно виникати сумнівів щодо розгляду справи безстороннім судом, не відповідає змісту цієї ухвали та є результатом хибного тлумачення її змісту.
Щодо доводів захисту про наявність у колегії суддів вже сформованої позиції у справі № 991/6813/23 (зокрема, з усіх питань, що підлягають встановленню у справах про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою), слід зазначити наступне.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою слідчого судді ВАКС від 11.01.2024 р. відмовлено у задоволенні клопотання детектива НАБУ ОСОБА_12, погодженого з прокурором САП ОСОБА_13, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_11, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України.
Втім, ухвалою АП ВАКС від 13.06.2024 р. вказану ухвалу скасовано через невідповідність висновків слідчого судді, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам провадження, а також у зв`язку з виходом слідчого судді за межі розгляду клопотання та надання оцінки обставинам, які не підлягають дослідженню на даному етапі. При цьому, колегія суддів наголосила, що усунути наведені в її ухвалі недоліки, які допустив слідчий суддя, під час апеляційного розгляду неможливо, оскільки вирішення апеляційним судом клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по суті, з встановленням замість слідчого судді всіх обов`язкових обставин у відповідності до ст. 194 КПК України, призведе до порушення принципу інстанційності та унеможливить подальший апеляційний перегляд цього рішення. За таких обставин, судом апеляційної інстанції матеріали вказаного клопотання відносно ОСОБА_11 направлено на новий розгляд слідчому судді.
Під час нового судового розгляду слідчий суддя, встановивши всі обов`язкові обставини у відповідності до ст. 194 КПК України та надавши оцінку наявності обґрунтованості підозри, існуванню ризиків та іншим обставинам, які враховуються в порядку ст. 178 КПК України, дійшов висновку про те, що сукупність наявних доказів не є достатніми для застосування до ОСОБА_11 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Не погодившись з таким висновком слідчого судді, як прокурор, так і сторона захисту подали апеляційні скарги, які наразі перебувають на розгляді у колегії суддів.
Саме від розгляду цих апеляційних скарг, за твердженням захисту, має бути відведена колегія суддів, оскільки вона нібито має сформовану позицію у даній справі щодо статусу ОСОБА_11 як підозрюваного, обґрунтованості повідомленої йому підозри, підтвердження факту оголошення його у міжнародний розшук та можливості подальшого використання доказів у цьому провадженні, зібраних в порушення імунітету ОСОБА_11
Втім, такі твердження є необґрунтованими, оскільки у ході попереднього апеляційного перегляду справи № 991/6813/23 колегія суддів не робила висновків ані щодо обґрунтованості повідомленої ОСОБА_11 підозри, ані щодо можливості подальшого використання доказів у цьому провадженні, зокрема і тих, що, за твердженням захисту, зібрані в порушення імунітету останнього, оскільки слідчим суддею не було зроблено жодних висновків з цих питань, натомість суд апеляційної інстанції не може підміняти собою слідчого суддю та замість нього здійснювати розгляд клопотання по суті. Колегія суддів при цьому чітко зазначила, що відповідні висновки по всім питанням, що входять до предмету доказування, має зробити слідчий суддя, тоді як апеляційний суд має їх перевірити та надати відповідну оцінку. У своїй ухвалі від 13.06.2024 р. колегія суддів також наголосила, що у відповідності до ч. 6 ст. 193, ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний був встановити, чи доводять надані сторонами докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним злочину; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, вказаним у клопотанні. Оскільки слідчий суддя досліджував вказані обставини, втім в оскаржуваній ухвалі свого відображення та оцінки вони не знайшли, судом апеляційної інстанції призначено новий розгляд вказаного клопотання.
Що стосується доводів захисту про наявність у колегії суддів сформованої позиції щодо статусу ОСОБА_11 як підозрюваного та факту оголошення його в міжнародний розшук, зі змісту поданих захисниками апеляційних скарг вбачається, що жоден з них не ставить під сумнів висновки слідчого судді в оскаржуваній ухвалі з цих питань, які повністю відповідають висновкам колегії суддів в ухвалі від 13.06.2024 р.
Натомість, у заяві про відвід адвокат ОСОБА_7 детально викладає мотиви своєї незгоди з висновками колегії суддів щодо процесуального статусу ОСОБА_11 та оголошення його в міжнародний розшук, викладеними в ухвалі від 13.06.2024 р., втім така незгода з висновками суду при перегляді іншої ухвали слідчого судді не свідчить про наявність підстав для відводу складу суду через недовіру до нього, як про це зазначає захисник.
Колегія суддів також відхиляє твердження про те, що у стороннього спостерігача можуть виникнути сумніви щодо здатності колегії суддів у даному складі прийняти об`єктивне рішення стосовно ОСОБА_11 у цій справі з огляду на те, що вона надала свою оцінку обґрунтованості підозри ОСОБА_11 в іншій судовій справі (№ 991/2193/24). Наведене не може бути підставою для відводу суддів, оскільки вчинення ними дій у передбаченому кримінальним процесуальним законом порядку не дає підстав для висновку про їх необ`єктивність чи упередженість.
Зокрема, висновки або позиції суддів, висловлені у судових рішеннях, не можуть бути підставою для відводу, оскільки тлумачення закону у поєднанні з обставинами справи є підґрунтям здійснення правосуддя і у протилежному випадку судді позбавляються можливості на висловлення позиції при розгляді інших подібних справ у подальшому (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 р. у справі № 761/16124/15-ц).
Відтак, правова позиція колегії суддів, висловлена в іншій справі (№ 991/2193/24), не може бути підставою для їх відводу у цій справі.
Доводи про упередженість колегії суддів через те, що вона невірно оцінила доводи захисту в аспекті рішення Пленуму ЄСПЛ від 06.07.2020 р., постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2021 р. та правової природи рішень Пленуму ЄСПЛ в іншій справі (№ 991/2193/24) також не є слушними, оскільки рішення Пленуму ЄСПЛ від 06.07.2020 р. про відмову у позбавленні ОСОБА_11 імунітету має процедурний характер і не може ототожнюватися з рішеннями міжнародної судової установи, прийнятими за наслідками розгляду заяв про порушення конвенційних прав особи. Саме такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 05.10.2021 р. у справах №№ 752/25120/18, 991/703/20, 991/982/20, 991/4794/20 за результатами розгляду заяви ОСОБА_11 про перегляд судових рішень за виключними обставинами з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань, а не колегія суддів, як стверджує захист. Натомість, посилання колегією суддів на вищевказаний висновок Великої Палати в своїй ухвалі в межах іншої судової справи свідчить лише про врахування позиції вищої судової інстанції, що є обов`язком суду, у відповідності до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів».
Колегія суддів відхиляє також і доводи захисту про те, що рішення Пленуму ЄСПЛ від 06.07.2020 р. виключає участь колегії суддів у розгляді цієї справи з огляду на те, що Пленум ЄСПЛ фактично виступив судом найвищої інстанції по відношенню до ВАКС і АП ВАКС та переглянув обставини даної справи, оскільки ані Пленум ЄСПЛ не переглядав обставини даної справи та не досліджував сукупність наявних у ній доказів, які стосуються вирішення питання про обрання ОСОБА_11 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ані колегія суддів ще не розглядала вказане питання. Враховуючи, що жодних висновків стосовно ОСОБА_11 у даній справі колегією суддів наразі не зроблено, безпідставним є посилання захисту на те, що наявність рішення Пленуму ЄСПЛ зобов`язує колегію суддів зробити протилежні висновки стосовно тих самих доказів.
Іншою підставою для відводу колегії суддів заявлено те, що нею в ухвалі від 21.08.2024 р. в іншій справі № 991/2193/24 використано висновки, викладені у рішенні ЄСПЛ від 09.07.2024 р. у справі «ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» проти України» на користь сторони обвинувачення попри те, що ЄСПЛ прямо вказав, що його висновки у цій справі не мають жодного впливу на результат національного кримінального провадження та не можуть тлумачитись як факти для цілей такого провадження. Окрім того, колегія суддів використала їх за відсутності офіційного перекладу рішення ЄСПЛ, тим самим виявивши упередженість до ОСОБА_11 та прихильність до сторони обвинувачення.
Натомість, зі змісту ухвали, на яку посилаються захисники у заяві про відвід, вбачається, що колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, доводи сторони захисту та пояснення прокурора, дослідивши докази, наявні в матеріалах провадження, а також рішення Пленуму ЄСПЛ від 06.07.2020 р., на яке захист звертав особливу увагу, дійшла висновку про наявність достатніх доказів, аби стверджувати про можливу причетність ОСОБА_11 до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України, що відповідає стандарту достатніх підстав для підозри у вчиненні злочину. Після чого колегія суддів, надаючи у вищевказаній ухвалі оцінку посиланню сторони захисту на «абсурдність версії сторони обвинувачення» щодо введення ОСОБА_11 в оману ЄСПЛ (звернення ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» із заявою до ЄСПЛ проти України щодо невиконання рішення національних судів за відсутності на це правових підстав), з огляду на те, що ЄСПЛ самостійно приймає рішення щодо прийнятності тої чи іншої заяви, а рішення ЄСПЛ від 20.10.2015 р. наразі не переглянуте і є чинним, наголосила, що «…Вирішення чи не вирішення питання про перегляд рішення ЄСПЛ про дружнє врегулювання від 20.10.2015 р., на думку колегії суддів, на даній стадії кримінального провадження не має правового значення. Більше того, колегією суддів встановлено, що 09.07.2024 року, тобто до постановлення колегією суддів даної ухвали, ЄСПЛ розглянув заяву Міністерства юстиції України від 26.10.2015 р. та дійшов висновку про повернення заяви ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» від 14.09.2013 р. до реєстру справ та визнання її неприйнятною…». Тобто, колегія суддів відхилила доводи сторони захисту щодо вирішального значення у даній справі не переглянутого рішення ЄСПЛ про дружнє врегулювання від 20.10.2015 р., та зазначила, що на її переконання, це питання на даній стадії кримінального провадження правового значення не має. Водночас, наголосила, що зазначені вище доводи захисників спростовуються також рішенням ЄСПЛ від 09.07.2024 р., яким на даний час рішення про дружнє врегулювання від 20.10.2015 р. переглянуто з відповідними висновками, зазначеними у цьому рішенні.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що основною та, фактично, єдиною підставою для відводу складу суду як у цій судовій справі, так і у кримінальному провадженні в цілому, є незгода захисту з процесуальними рішеннями, постановленими стосовно ОСОБА_17 та інших підозрюваних у провадженні № 52017000000000361, що не може вважатися обставиною, яка викликає сумнів у неупередженості судді в розумінні ст. 75 КПК України.
Згідно з рішенням ЄСПЛ «Олександр Волков проти України», безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Існування безсторонності для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинно встановлюватися згідно з: 1) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав він особисту упередженість або чи був об`єктивним у справі, та 2) об`єктивним критерієм, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
Коли вирішується, чи є в цьому випадку законні підстави побоюватися, що конкретному органу не вистачає неупередженості, то позиція тих, хто про це стверджує, важлива, але не є визначальною. Визначальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно виправданими (рішення ЄСПЛ «Феррантеллі та Сантангело проти Італії»).
Отже, сумнів у неупередженості суду повинен бути розумним, інакше будь-який судовий процес може перетворитись у тривалу недовіру до суду та, відповідно, зміну його складу.
Жодних доказів упередженого ставлення колегії суддів захистом не надано та при розгляді даної заяви про відвід не встановлено. Заявлений відвід не містить наявних, належних та підтверджених даних, які б викликали сумнів у неупередженості та свідчили б про наявність підстав для відводу колегії суддів.
За наведених обставин, посилання сторони захисту у заяві про відвід на п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України не є доречними та відхиляються колегією суддів.
Існування будь-яких інших підстав, передбачених ст. 75 КПК України, для відводу складу суду колегією суддів також не встановлено.
Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що заявлений відвід не містить належних та підтверджених даних, які б свідчили про реальне існування будь-яких підстав для відводу колегії суддів як в цілому у кримінальному провадженні № 52017000000000361 від 01.06.2017 р., у якому ОСОБА_11 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України, так і в судовій справі № 991/6813/23 про обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відтак, у задоволенні заяви про відвід слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 75-81 КПК України, колегія суддів, -
п о с т а н о в и л а:
У задоволенні заяви захисника ОСОБА_7 про відвід колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_2
судді ОСОБА_3
ОСОБА_4