- Головуючий суддя (АП ВАКС): Никифоров А.С.
Справа № 991/5521/24
Провадження №11-кп/991/129/24
Доповідач в 1 інстанції: ОСОБА_1
Суддя-доповідач: ОСОБА_2
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 листопада 2024 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3,
ОСОБА_4,
секретар судового засідання ОСОБА_5,
за участю:
обвинуваченого ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7,
прокурора ОСОБА_8,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 29.10.2024 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Набутів Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369 КК України у кримінальному провадженні № 62023000000000760 від 07 вересня 2023 року,
ВСТАНОВИЛА:
1.Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 29.10.2024 клопотання прокурора ОСОБА_8 задоволено частково; продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 строк тримання під вартою на шістдесят днів у Державній установі «Київський слідчий ізолятор», тобто до 27 грудня 2024 року включно, із визначенням застави у розмірі 2 200 000 (двох мільйони двісті тисяч) гривень та покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК у випадку її внесення.
Суд встановив, що на розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває обвинувальний акт, яким ОСОБА_6 пред`явлено обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 27, ч.2 ст. 28, ч.3 ст. 369 КК.
Ухвалою суду від тієї ж дати у цьому кримінальному провадженні призначений судовий розгляд.
За наслідком розгляду клопотання прокурора, суд вважав доведеними існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а саме ризики переховуватися від суду; незаконного впливу на свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Разом з тим, суд дослідив зміст рішення Європейського суду з прав людини від 05 вересня 2024 року в об`єднаній справі «Сириця проти України», яким встановлено порушення пункту 3 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яке полягало у надмірній тривалості досудового тримання ОСОБА_6 під вартою та визнано недотримання розумних строків тримання його під вартою у кримінальному провадженні з номером 62019100000001170. Втім, оскільки обставини цього провадження не були предметом скарги ОСОБА_6, їм не надавав оцінки Європейський суд з прав людини, будь-яких форм порушення статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено не було, суд вважав такі висновки ЄСПЛ нерелевантним до цього провадження.
Також суд врахував сімейний стан ОСОБА_6, місця роботи та його проактивну українську позицію. Втім зазначене, на переконання суду, не нівелює ризик можливого переховування від суду.
Разом з тим, ОСОБА_6 понад десять місяців не вносить визначену йому заставу навіть після зменшення її розміру, що дозволяє припустити про надмірність її розміру. Враховуючи поступове зменшення розміру застави з моменту застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах цього провадження, суд прийшов до переконання про доцільність зменшення її розміру до 2 200 000 гривень.
2.Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 в апеляційній скарзі із доповненнями, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального законодавства, прохає ухвалу Вищого антикорупційного суду від 29.10.2024 скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволені клопотання прокурора про продовження тримання ОСОБА_6 під вартою.
Зазначає про очевидно неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_6 в обвинувальному акті, а наведені у цьому акті фактичні обставини свідчать не про закінчений замах, а про готування до злочину.
З огляду на це вважає, що відповідно до ст. 68 КК у випадку засудження ОСОБА_6 за вчинення інкримінованого йому діяння може бути призначено покарання згідно фабули обвинувачення - 4 роки позбавлення волі, а згідно формулювання обвинувачення - 5 років 4 місяці позбавлення волі. З врахуванням перебування ОСОБА_6 під вартою з 12.12.2022, до фактичного відбуття покарання йому залишиться від 2 до 3 років позбавлення волі. А з врахуванням можливого використання ОСОБА_6 права на умовно дострокове звільнення за приписами ст. 81 КК, такі строки будуть становити 1 та 2 роки відповідно.
Крім того про відсутність ризику втечі свідчать дані про особу ОСОБА_6, а саме, що обвинувачений понад 20 років проживає у Києві, має постійне проживання, з 2013 року по теперішній час працює заступником голови Федерації профспілок України, хоча з 12.12.2022 перебуває під вартою, але не звільнений. З 2016 року ОСОБА_6 перебуває у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_9, із якою виховують двох спільних дітей та її сина від першого шлюбу, якого виявив бажання усиновити. Крім того на утриманні ОСОБА_6 перебувала пристаріла лежача мати ОСОБА_10 .
Зазначає, що максимальний строк можливого покарання, а також міцність соціальних зв`язків ОСОБА_6 настільки мінімізують вірогідність ризику його ухилення від суду, що дає підстави для застосування до нього іншого більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного із ізоляцією від суспільства.
Посилання на існування ризику впливу на свідків є безпідставним, оскільки прокурор вже відмовився від допиту трьох з шести свідків, які є суддями Київського апеляційного суду. Інші ж свідки, що були допитані під час досудового розслідування, не надавали відповідних свідчень про причетність ОСОБА_6 до злочину.
На спростування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, захисник зазначає, що причиною вчинення цього кримінального правопорушення було те, що ОСОБА_6 утримувався під вартою. Відтак подальше перебування ОСОБА_6 під вартою не нейтралізує цей ризик, а, навпаки, є причиною його подальшого існування.
Крім того при вирішенні питання про продовження тримання ОСОБА_6 під вартою суд безпідставно вважав нерелевантним до обставин актуального кримінального провадження рішення ЄСПЛ від 05.09.2024, яким було встановлено порушення Україною ст. 5 Конвенції щодо ОСОБА_6 та визнано його тримання під вартою в рамах кримінального провадження № 62019000000001170 надмірним. При ухваленні рішення ЄСПЛ досліджував одні і ті самі обставини в обох кримінальних провадженнях щодо ОСОБА_6 .
3.Позиції учасників судового провадження.
У судовому засіданні захисник доводи апеляційної скарги підтримав, прохав скасувати ухвалу ВАКС від 29.10.2024 та постановити нову, якою у задоволенні клопотання прокурора відмовити.
Обвинувачений ОСОБА_6 також підтримав апеляційну скаргу свого захисника, наполягав на її задоволенні.
Прокурор проти задоволення апеляційної скарги захисника заперечував, вважав ухвалу ВАКС такою, що відповідає вимогам законності, обґрунтованості та вмотивованості.
4.Мотиви суду.
Заслухавши доповідь головуючого, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ст. 12 КПК під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Серед інших, до заходів забезпечення кримінального провадження, віднесено запобіжні заходи (п. 9 ч.2 ст. 131 КПК України).
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10.01.2024 до підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням альтернативного запобіжного заходу - застави у розмірі 5 700 000 грн, який у подальшому був продовжений ухвалою слідчого судді цього ж суду від 01.03.2024 на два місяці із можливістю внесення застави у раніше визначеному розмірі.
Ухвалами слідчих суддів Печерського районного суду міста Києва від 04 квітня 2024 року у справі № 757/14641/24-к та від 29 травня 2024 року у справі № 757/23908/24-к продовжено строк тримання ОСОБА_6 під вартою до 02 червня 2024 року та до 27 липня 2024 року відповідно із можливістю внесення застави у розмірі 4 000 000 гривень та покладенням низки процесуальних обов`язків у випадку її внесення (т. 2 а.п. 71зв.бік - 72зв.бік).
26.06.2024 до Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 62023000000000760 за обвинуваченням, в тому числі, ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369 КК України (т. 1 а.п. 3-60).
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 26.07.2024 клопотання прокурора ОСОБА_8 задоволено частково; продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 строк тримання під вартою на шістдесят днів у Державній установі «Київський слідчий ізолятор», тобто до 23 вересня 2024 року включно, із можливістю внесення застави у розмірі 3 000 000 гривень та покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК у випадку її внесення (т.2 а.п.134-142), яка залишена без змін ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 08.08.2024 (т.2 а.п.196-200).
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 12.09.2024 у цьому кримінальному провадженні призначений судовий розгляд.
Цією ж ухвалою, залишеною без змін ухвалою АП ВАКС від 08.10.2024 (т. 4 а.п. 52-59, 133-138), обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено строк тримання під вартою на шістдесят днів у Державній установі «Київський слідчий ізолятор», тобто до 10 листопада 2024 року включно, із можливістю внесення застави у розмірі 2 500 000 грн.
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 29.10.2024 клопотання прокурора ОСОБА_8 задоволено частково та продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 строк тримання під вартою на шістдесят днів у Державній установі «Київський слідчий ізолятор», тобто до 27 грудня 2024 року включно, із можливістю внесення застави у розмірі 2 200 000 грн та покладенням низки процесуальних обов`язків у разі її внесення.
Порядок продовження тримання під вартою врегульований у ст. 199 КПК, у п.1 ч.3 якої визначено, що прокурор окрім відомостей, зазначених у ст. 184 КПК, має викласти обставити, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
За наслідком розгляду клопотання прокурора суд першої інстанції вважав доведеним факт продовження існування ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_6 від суду, ризику незаконного впливу на свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Спростовуючи висновки суду першої інстанції в частині існування ризику переховування, захисник посилається на очевидно неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_6 в обвинувальному акті, оскільки наведені у ньому фактичні обставини свідчать не про закінчений замах, а про готування до злочину. Такі обставини суттєво впливатимуть на розмір вірогідного покарання, та, на думку захисника, покарання не буде таким тривалим, що може спонукати ОСОБА_6 до переховування.
Перевіривши наведені доводи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває обвинувальний акт, яким ОСОБА_11 пред`явлено обвинувачення у тому що він, діючи умисно за попередньою змовою у групі з ОСОБА_12 та ОСОБА_13, організував та вчинив закінчений замах на надання неправомірної вигоди службовим особам, які займають відповідальне становище - суддям Київського апеляційного суду, за вчинення ними в інтересах ОСОБА_6 дій з використанням наданої їм влади, а саме за прийняття судового рішення про скасування ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 07 березня 2023 року, якою був продовжений строк тримання ОСОБА_6 під вартою, та зміну запобіжного заходу на нічний домашній арешт з носінням електронного засобу контролю. Зазначені дії ОСОБА_6 кваліфіковані стороною обвинувачення за ч.2 ст.15, ч.3 ст.27, ч.2 ст.28, ч.3 ст.369 КК.
Не вдаючись до ґрунтовної оцінки кваліфікації дій ОСОБА_6, а спираючись лише на наведені у обвинувальному акті обставини ймовірного вчинення кримінального правопорушення, відповідно до яких стороною обвинувачення ОСОБА_6 відведена роль організатора та безпосереднього керівника вчинення злочину, колегія суддів вважає, що за наведених прокурором в обвинувальному акті обставин, кваліфікація дій ОСОБА_6 не викликає обґрунтованих сумнівів такого рівня, аби недвозначно стверджувати про її неправильність.
В свою чергу, оцінка доводів апеляційної скарги захисника в частині кваліфікації дій ОСОБА_6 має бути здійснена за наслідком судового розгляду обвинувального акту по суті із встановленням усіх обставини ймовірно вчиненого кримінального правопорушення.
Колегія суддів враховує, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливого тяжкого кримінальному правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, у кримінальному провадженні № 62019100000001170 від 20.08.2019, що підвищує ймовірність реалізації ризику переховування з метою уникнення відповідальності у обидвох кримінальних провадженнях. При цьому колегія суддів враховує, що обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні корупційного кримінального правопорушення виключає можливість застосування заохочувальних заходів кримінально-правового впливу у разі доведення у суді його винуватості у вчиненні інкримінованого злочину, а тому наведений ризик наразі зберігає свою актуальність.
Також захисник посилається на сталість соціальних та сімейних зав`язків ОСОБА_6, на трудову діяльність обвинуваченого, який до теперішнього часу працевлаштований на посаді заступника голови Федерації профспілок України, наявність на його утриманні трьох неповнолітніх дітей та пристарілу матір ОСОБА_10, що, на його думку, мінімізує вірогідність ухилення обвинуваченого від суду та дає підстави для застосування щодо нього іншого більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного із ізоляцією від суспільства.
Колегія суддів звертає увагу, що наявність у ОСОБА_6 сталих соціальних та сімейних зв`язків, про які зазначено в апеляційній скарзі, не стримали останнього від ймовірного вчинення корупційного кримінального правопорушення, пов`язаного з іншим корупційним кримінальним правопорушенням, яке, в свою чергу, безпосередньо пов`язується стороною обвинувачення з займаною ОСОБА_6 посадою.
Відтак сукупність наведених обставин та звинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень у різних кримінальних провадженнях створюють достатнє уявлення про продовження існування зазначеного ризику на такому рівні, аби зважати на нього. Отже висновки суду першої інстанції в цій частині знайшли своє підтвердження, а доводи апеляційної скарги в цій частині відхиляються.
На спростування ризику незаконного впливу обвинуваченого на свідків захисник в апеляційній скарзі заначив про те, що прокурор відмовився від допиту у суді трьох свідків - суддів Київського апеляційного суду, а інші свідків, допитані під час досудового розслідування, не надали викривних свідчень проти ОСОБА_6 .
Під час апеляційного перегляду захисник пояснив, що у суді першої інстанції прокурором було заявлено про допит 6 свідків, наразі від допиту чотирьох із них (суддів Київського апеляційного суду та цивільної дружини обвинуваченого - ОСОБА_9 ) прокурор відмовився. Два інші свідки вже були допитані судом у судовому засіданні. А тому ризик впливу на них відсутній.
Як вбачається з наданих у судовому засіданні пояснень учасників апеляційного розгляду, відмова прокурора від допиту свідків відбулась після постановлення оскаржуваної ухвали. Тобто на момент розгляду судом клопотання прокурора ризик можливого впливу на свідків існував та, відповідно, був врахований судом під час постановлення рішення. Виходячи із того, що суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які існували під час розгляду справи судом першої інстанції, колегія суддів приходить до переконання про вірність висновків суду щодо існування ризику впливу обвинуваченого ОСОБА_6 на свідків, який зберігав свою актуальність до їх безпосереднього допиту судом.
На спростування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, захисник зазначає, що причиною вчинення цього кримінального правопорушення було те, що ОСОБА_6 утримувався під вартою під дією застосованого до нього запобіжного заходу у межах іншого кримінального провадження № 62019100000001170 від 20.08.2019, у якому йому було повідомлено про підозру за ч. 5 ст. 191 КК України. А тому, на думку захисника, подальше перебування ОСОБА_6 під вартою не нейтралізує цей ризик, а навпаки буде причиною його подальшого існування.
Втім, з огляду на обставини провадження, саме такими твердженнями захисник підтверджує здатність обвинуваченого вчинити інші кримінальні правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що цілком корелюється із висновками суду першої інстанції в цій частині.
А тому доводи апеляційної скарги захисника про недоведеність прокурором реальності існування ризиків не знайшли свого підтвердження піж час апеляційного перегляду.
Отже, враховуючи стадію кримінального провадження, обвинувальний акт за яким перебуває на розгляді у суді, продовження існування на час постановлення судом оскаржуваної ухвали ризиків, суспільну небезпеку інкримінованого ОСОБА_6 корупційного кримінального правопорушення, колегія суддів погоджується, що інший більш м`який запобіжний захід не здатен належним чином запобігти прояву встановлених ризиків та забезпечити належне виконання процесуальних обов`язків.
Окремо захисник стверджує, що суд першої інстанції неправомірно, на його погляд, не врахував рішення ЄСПЛ від 05.09.2024 у справі «Сириця проти України», яким було встановлено порушення Україною ч. 3 ст. 5 Конвенції щодо ОСОБА_6 в рамах кримінального провадження № 62019000000001170, яке тісно пов`язане з кримінальним провадженням № 62023000000000760.
Колегія суддів зазначає, що предметом оцінки Європейського суду з прав людини у наведеному захисником рішенні був період тримання ОСОБА_6 під вартою протягом більше 1 року на стадії досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62019000000001170, в якому щодо ОСОБА_6 з 12.12.2022 був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з альтернативою у вигляді застави розміром у 124 050 000 грн і яка була зменшена ухвалою слідчого судді до 119 998 956 грн лише 12.11.2023. Цим рішенням не було встановлено факту порушення статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у актуальному провадженні № 62023000000000760 від 07.09.2023, що було виділено із КП № 62019000000001170 задовго до постановлення ЄСПЛ рішення. Водночас, при застосуванні національними судами практики ЄСПЛ з метою дотримання принципу верховенства права важливим є врахування не конкретного рішення відносно певної особи, а того, що є найбільш релевантним до обставин, що встановлюються у певному проваджені.
В даному випадку не врахування судом першої інстанції рішення ЄСПЛ від 05.09.2024 у справі «Сириця проти України» обумовлюється тим, що предметом оцінки Суду був період перебування обвинуваченого під вартою у інший період часу та під дією запобіжного заходу, застосованого до нього у межах іншого кримінального провадження. Тим не менш, суд першої інстанції із дотриманням принципів, визначених положеннями статті 5 Конвенції, при вирішенні питання про доцільність подальшого тримання ОСОБА_6 під вартою з огляду на обставини інкримінованого йому злочину та невнесенням застави у раніше визначеному розміру, зменшив її до 2 200 000 гривень. Такий підхід цілком корелюється із рішенням ЄСПЛ у справі «Істоміна проти України» від 03.01.2022 (Istomina V. Ukraine, заява № 23312/15).
Колегія суддів враховує, що на час апеляційного перегляду застава у визначеному судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні розмірі була внесена за обвинуваченого і наразі ОСОБА_6 не перебуває під вартою. Зазначене свідчить про системний підхід суду під час регулярного перегляду доцільності продовження тримання ОСОБА_6 під вартою з визначенням можливості застосування альтернативного запобіжного заходу у виді застави, розмір якої постійно зменшувався відповідно до принципів ч. 3 ст. 5 Конвенції до такого розміру, який врешті-решт був сплачений.
Відтак колегія суддів приходить до переконання, що судом першої інстанції із дотриманням конвенційних принципів обґрунтовано та справедливо визначено розмір застави, який з одного боку не є занадто обтяжуючим для обвинуваченого ОСОБА_6, а з іншого, здатен забезпечити його належну процесуальну поведінку під час судового розгляду та убезпечити від реалізації встановлених ризиків.
5. Висновки суду
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
В силу вимог п.1 ч.3 ст.407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді чи ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
З урахуванням наведеного, беручи до уваги фактичні обставини кримінального правопорушення, вчинення якого інкримінується обвинуваченому, враховуючи особу обвинуваченого, інші обставини, які існували на час розгляду клопотання судом першої інстанції та які були враховані під час вирішення питання про продовження дії запобіжного заходу, колегія суддів дійшла висновку про законність, обґрунтованість і вмотивованість ухвали Вищого антикорупційного суду від 29.10.2024 та, відповідно, відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 .
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 412, 418, 532 КПК України, колегія суддів -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу Вищого антикорупційного суду від 29.10.2024 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4