- Головуюча суддя (ККС ВС): Макаровець А.М.
Окрема думка
судді Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
ОСОБА_1
справа № 991/2051/24
провадження № 51-1834 км 24
19 грудня 2024 року колегією суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі головуючої судді ОСОБА_2, суддів ОСОБА_1 та ОСОБА_3, було розглянуто у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_4 на окрему ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду (далі - АП ВАКС) від 09 квітня 2024 року в кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023000000000674 стосовно ОСОБА_5, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
За результатами касаційного розгляду вказану вище касаційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, а оскаржувану окрему ухвалу АП ВАКС від 09 квітня 2024 року - без зміни.
З таким рішенням суду касаційної інстанції по суті розгляду касаційної скарги погоджуюсь. Проте з огляду на матеріали провадження та зміст уточненої касаційної скарги, яку ОСОБА_4 просив прийняти до розгляду, вважаю, що мотивувальну частину постанови Суду необхідно було викласти в такій редакції.
Щодо доводів касаційної скарги.
Так, ОСОБА_4 посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, виклав вимогу до суду касаційної інстанції про скасування окремої ухвали стосовно нього.
На обґрунтування своєї позиції щодо наявності підстав для скасування вказаного рішення суду апеляційної інстанції ОСОБА_4 зазначає таке:
- колегія суддів АП ВАКС порушила положення, передбачені ч. 4 ст. 201, ч. 3 ст. 115 ч. 3 ст. 135 КПК України та п. 6 Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України від 20 серпня 2019 року № 814, оскільки наведені в оскаржуваному рішенні висновки стосовно можливості перенесення розгляду клопотання на наступний день (який є вихідним - суботою), а також посилання на не направлення ОСОБА_4 судової повістки підозрюваному ОСОБА_5 у слідчий ізолятор (що стало однією з підстав постановлення окремої ухвали суддями АП ВАКС) не співвідноситься з реаліями, в яких функціонує ВАКС, та є істотним порушенням зазначених норм процесуального закону;
- несприйняття колегією суддів АП ВАКС можливості зміни запобіжних заходів слідчими суддями, є істотним порушенням положень, передбачених частинами 1, 5 ст. 201 КПК України.
Крім того, ОСОБА_4 зауважує, що:
- безпідставне відкриття апеляційного провадження на постановлену ним ухвалу від 15 березня 2024 року (що, на його думку, суперечить положенням, передбаченим ст. 309 КПК України та практиці Верховного Суду (постанова від 17 травня 2021 року у справі № 335/9520/19);
- скасування ухвали слідчого судді від 15 березня 2024 року (що, на його переконання, суперечить положенням, передбаченим ч. 3 ст. 407, п. 3 ч. 2 ст. 412, п. 1 ч. 1 ст. 415 КПК України), призвело до передчасності постановлення окремої ухвали від 09 жовтня 2024 року, що, з огляду на практику Верховного Суду (ухвала від 14 травня 2024 року у справі № 991/7976/23, провадження № 51-7564 км 23), свідчить про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Щодо мотивів Суду.
Відповідно до правового висновку об`єднаної палати ККС ВС, сформульованого у постанові від 14 червня 2021 року у справі № 686/9636/18, згідно з положеннями статей 369, 418 КПК України суд апеляційної інстанції за наявності відповідних підстав має повноваження постановити ухвалу, яка не вирішує справу по суті, однак звертає увагу уповноважених органів на встановлені у кримінальному провадженні факти порушення закону, які потребують вжиття належних заходів реагування.
З огляду на зазначене касаційна скарга ОСОБА_4 розглядалась Верховним Судом лише в у частині доводів щодо відсутності, на його думку, підстав для постановлення стосовно нього окремої ухвали колегією суддів АП ВАКС.
Щодо доводів ОСОБА_4, наведених в доповненні до касаційної скарги про:
- надання судом касаційної інстанції власної оцінки проведеному ним підрахунку строку розгляду відповідного клопотання про зміну запобіжного заходу та твердженням колегії АП ВАКС стосовно їх підрахунку;
- дослідження заявки на видачу та конвоювання підозрюваного, які містяться у матеріалах справи;
- надання оцінки необхідності направлення ще і повісток до слідчого ізолятора,
то вказані питання не є предметом перегляду суду касаційної інстанції, оскільки вони стосуються застосування слідчими суддями положень кримінального процесуального закону під час здійснення своїх повноважень під час досудового розслідування та постановлення відповідних судових рішень, які відповідно до приписів ч. 4 ст. 424 КПК України, касаційному перегляду не підлягають.
Крім того, доводи касаційної скарги про:
- наявність істотних порушень ч. 4 ст. 201, ч. 3 ст. 115 ч. 3 ст. 135 КПК України та п. 6 Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України від 20 серпня 2019 року № 814, які, на думку ОСОБА_4, були допущені колегією суддів АП ВАКС;
- незаконність ухвали АП ВАКС від 09 квітня 2024 року, якою скасовано ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_4 від 15 березня 2024 року,
фактично зводяться до незгоди із зазначеним вище рішенням АП ВАКС від 09 квітня 2024 року, що з огляду на положення, передбачені ст. 424 КПК України, також не є предметом касаційного розгляду.
Така позиція узгоджується з практикою Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 19 листопада 2024 року у справі № 991/2487/24 (провадження № 51-2787км24).
Згідно із ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
Так, у доводах касаційної скарги ОСОБА_4 зазначає, що одним із істотних порушень вимог КПК України, а саме частин 1, 5 ст. 201 цього Кодексу, є несприйняття колегією суддів АП ВАКС можливості зміни запобіжних заходів слідчими суддями.
Однак, із тексту окремої ухвали видно, що, колегія суддів АП ВАКС констатувала про те, що закон передбачає можливість зміни слідчим суддею запобіжного заходу за клопотанням сторони захисту за наявності підстав, передбачених ст. 201 КПК України, тому вказаний довід не є обґрунтованим.
Крім того, не приймаються до уваги й доводи касаційної скарги (із посиланням на постанову ККС ВС від 14 травня 2024 року (справа № 991/7976/23) про передчасність висновків колегії суддів АП ВАКС щодо наявності підстав для поставлення окремої ухвали, що спричинило істотність порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки встановлені у цій справі обставини не є релевантними тим обставинам, що були зазначені судом касаційної інстанції у наведеній вище постанові.
Щодо окремої ухвали, постановленої у цьому кримінальному провадженні необхідно зауважити таке.
Так, при постановленні оскаржуваної ухвали, судом апеляційної інстанції було враховано те, що слідчий суддя ОСОБА_4 в ухвалі від 15 березня 2024 року зазначив таке: «оцінюючи положення постанови прокурора САП ОСОБА_6 від 13 березня 2024 року про зміну підслідності за ГСУ НПУ, дослівно в частині: «на теперішній час у провадженні не зібрано достатніх доказів для кваліфікації дій підозрюваних ОСОБА_5 та ОСОБА_7 за ч. 5 ст. 191 КК України», об`єктивний незалежний спостерігач задав би наступні запитання, які на цьому етапі розслідування кримінального провадження № 42023000000000674 залишаються риторичними:
- куди зникли докази причетності ОСОБА_5 до предмету розслідування з матеріалів кримінальної справи, якщо на момент прийняття ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 12 лютого 2024 року їх було достатньо для застосування найсуворішого запобіжного заходу?
- хто ввів в оману суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду і, якщо це так, то яким чином?
- чому була змінена підслідність 13 березня 2024року, якщо доказів було достатньо станом на 12 лютого 2024 року?
- чому НАБУ та САП погодилися з рішенням прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 від 05 лютого 2024 року про зміну підслідності, з урахуванням достатності доказів станом на 12 лютого 2024 року, яких вже станом на 13 березня 2024 року виявилося недостатньо?
- чому представники сторони обвинувачення не звернулися до слідчого судді з клопотанням про зміну/скасування запобіжного заходу ОСОБА_5, якщо вважали, що доказів зібрано недостатньо, раніше та/або 13 березня 2024року?
- хто понесе відповідальність за факт тримання під вартою ОСОБА_5, протягом 33 днів та весь негатив у ЗМІ, який його супроводжував протягом затримання та застосування запобіжного заходу, якщо, на думку прокурорів САП, не зібрано достатньо доказів для кваліфікації його дій за ч. 5 ст. 191КК України?».
При цьому у своєму рішенні колегія суддів АП ВАКС зазначила, що вказане мотивування свідчить про порушення слідчим суддею ВАКС ОСОБА_4 правил етичної поведінки (ст. 12 Кодексу суддівської етики), так як ним фактично піддано сумніву судове рішення, яке набрало законної сили (ухвала АП ВАКС від 12 лютого 2024 року), оскільки він припустив, що рішення суду, яке обґрунтовано перевіреними під час апеляційного розгляду доказами, можна оцінити як безпідставне лише керуючись роздумами про введення в оману суддів апеляційної інстанції, постановою прокурора про зміну підслідності, без дослідження будь-яких нових доказів, які б спростовували обґрунтованість підозри або вказували на зменшення ризиків.
Також колегією судді АП ВАКС було враховано, що слідчий суддя підтвердив свої висновки з ухвали (а саме: «Дана ухвала прийнята з урахуванням висновків та встановлених обставин в ухвалі слідчого судді ОСОБА_4 від 29 січня 2024 року (справа № 991/726/24), яка знаходиться у відкритому доступі»), яка судом апеляційної інстанції скасована та встановлено, що такі висновки слідчого судді є помилковими. Тобто, судом апеляційної інстанції було встановлено, що слідчий суддя ОСОБА_4 фактично своїм рішенням продовжував підтримувати висновки ухвали, яка скасована, допускав висловлювання, щодо трьох суддів - членів колегії апеляційної інстанції, які переглядали постановлену ним ухвалу, зазначаючи, що вони були введені в оману, а його висновки, які висловлені в скасованій ухвалі, є правильними, і він, на відміну від колегії суддів, обману не піддався.
Крім того, суд апеляційної інстанції в окремій ухвалі, серед іншого, зазначив, що суддя ОСОБА_4 порушив умисно або внаслідок недбалості засади рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів та в доведенні перед судом їх переконливості, що відповідно до підпункту «г» п. 1 ч. 1 ст. 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
З огляду на зміст положень, передбачених ч. 4 ст. 201 КПК України слідчий суддя, суд зобов`язаний розглянути клопотання підозрюваного, обвинуваченого про зміну запобіжного заходу протягом трьох днів з дня його одержання згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 КПК України розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, крім випадків, передбачених ч. 6 ст. 193 КПК України.
Проте, як зазначено судом апеляційної інстанції слідчий суддя ОСОБА_4 15 березня 2024 року розглянув справу за відсутності прокурора та підозрюваного ОСОБА_5, участь яких була обов`язковою, незважаючи наявність клопотання сторони обвинувачення про відкладення розгляду справи, неможливість доставки у судове засідання підозрюваного та проведення відеоконференцзв`язку, тобто з порушенням загальних засад кримінального провадження, що, як вказав в окремій ухвалі апеляційний суд, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального кодексу України, внаслідок чого прокурор та підозрюваний ОСОБА_5 не мали можливості доводити свої позиції з приводу заявлених клопотань, чим порушено засади рівності та змагальності сторін, оскільки слідчий суддя не надав усім учасникам кримінального провадження рівних можливостей для відстоювання своїх позицій, тобто не забезпечив справедливий і неупереджений судовий розгляд.
Правовий статус судді характеризується, серед іншого, наявністю визначених законодавством професійних обов`язків, які мають не тільки моральну, а й правову природу, оскільки містять у собі як обов`язок, передбачений правовими нормами, так і обов`язок перед суспільством, пов`язаний із здійсненням професійної діяльності.
Незалежно від правових поглядів суддів нижчого суду, які можуть бути незгодні з думкою вищого суду, такі судді в ієрархічно побудованій судовій системі в силу етичних міркувань суддівської професії, авторитету та підпорядкованості слідують прецедентам вищого суду.
При цьому за приписами ст. 12 Кодексу суддівської етики суддя не може піддавати сумніву судові рішення, що набрали законної сили.
Відповідно до положень, передбачених ст. 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» підставами для дисциплінарної відповідальності судді, з-поміж іншого, є:
- допущення суддею поведінки, що підриває авторитет правосуддя, зокрема не дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду (п. 3 ч. 1 цієї статті);
- порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості (підпункт «г» п. 1 ч. 1 цієї статті).
З огляду на зазначене АП ВАКС дійшов висновку про наявність підстав для звернення до Вищої ради правосуддя для вжиття стосовно судді ВАКС ОСОБА_4 заходів щодо притягнення його до дисциплінарної відповідальності на підставі підпункту «г» п. 1 п. 3 ч. 1 ст. 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Зазначена вище позиція АП ВАКС, яка серед іншого, викладена в оскаржуваній ухвалі, в цілому є обґрунтованою, у зв`язку з чим доводи касаційної скарги в іншій частині загалом не спростовують висновку суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для постановлення окремої ухвали про звернення до Вищої ради правосуддя для вжиття стосовно судді ВАКС ОСОБА_4 заходів щодо притягнення його до дисциплінарної відповідальності на підставі положень, передбачених ст. 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Водночас, як убачається зі змісту касаційної скарги судді ОСОБА_4, ним фактично оскаржується законність і обґрунтованість рішення АП ВАКС, якою скасовано ухвалу слідчого судді від 15 березня 2024 року, що, як було зазначено вище, не може бути предметом перегляду суду касаційної інстанції.
При цьому будь-яких доводів щодо необґрунтованості окремої ухвали колегії суддів АП ВАКС від 09 квітня 2024 року та наведених у ній висновків про наявність необхідних для її постановлення підстав, передбачених ст. 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», які були покладені в основу оскаржуваного судового рішення, не наводить.
Разом з тим слід зауважити, що питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення судді ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності по суті обставин, зазначених в окремій ухвалі АП ВАКС може бути вирішено лише Вищою радою правосуддя в межах повноважень, передбачених законом.
На мою думку, саме з огляду на зазначене вище, відсутні підстави для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваної окремої ухвали суду апеляційної інстанції.
Таким чином, ураховуючи вказане, а також приймаючи до уваги положення, передбачені ст. 370 КПК України, вважаю, що саме така редакція мотивувальної частини постанови Верховного Суду свідчитиме про законність, обґрунтованість і вмотивованість постановленого рішення суду касаційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1