- Головуючий суддя (АП ВАКС): Боднар С.Б.
справа № 991/4073/21
провадження № 11-кп/991/64/25
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 січня 2025 року м. Київ
Суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, перевіривши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 13 січня 2025 року, якою відкладено розгляд справи за її заявою про виправлення арифметичних помилок у вироку Вищого антикорупційного суду від 01 березня 2023 року, ухваленому в межах кримінального провадження № 52019000000000504від 18 червня 2019 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 364 КК України,
УСТАНОВИВ:
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 13 січня 2025 року без виходу до нарадчої кімнати відкладено розгляд заяви захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 про виправлення арифметичних помилок у вироку Вищого антикорупційного суду від 01 березня 2023 року до закінчення розгляду поданих на зазначений вирок апеляційних скарг судом апеляційної інстанції.
Не погодившись з указаним рішенням, захисник ОСОБА_2 звернулась до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Вищого антикорупційного суду від 13 січня 2025 року, а справу за її заявою направити до суду першої інстанції для організації судового розгляду.
Перевіривши матеріали апеляційної скарги, вважаю, що у відкритті провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_2 на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 13 січня 2025 року слід відмовити, виходячи з такого.
Згідно зі ст. 392 КПК України, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме: 1) вироки, крім випадків, передбачених статтею 394 КПК України; 2) ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру; 3) інші ухвали у випадках, передбачених КПК України.
Ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті (ч. 2 ст. 392 КПК України).
Ухвала про відкладення розгляду справи є судовим рішенням, можливість оскарження якого в апеляційному порядку під час судового провадження в суді першої інстанції кримінальним процесуальним законом не передбачено. А тому, з огляду на зміст положень ст. 392 КПК України, така ухвала не підлягає окремому оскарженню в апеляційному порядку, а заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.
Посилання захисника на можливість оскарження зазначеної ухвали з тієї підстави, що вказане судове рішення не передбачене нормами чинного КПК України є абсолютно безпідставними, оскільки вирішення питання про відкладення розгляду справи належить до безпосередніх повноважень суду першої інстанції, а кримінальним процесуальним законом не встановлено будь-яких обмежень щодо строку такого відкладення. Процесуальні строки судом можуть визначатися й вказівкою на певну подію, що само по собі не свідчить про порушення права сторони захисту на доступ до правосуддя чи реалізації права обвинувачених на захист.
Згідно вимог ч. 4 ст. 399 КПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
При цьому суд звертає увагу, що стаття 129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного окремого судового рішення в межах кримінального провадження, тож Кримінальний процесуальний кодекс України визначає в яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку. Саме тому апеляційна скарга на судове рішення, яке не підлягає апеляційному оскарженню, не може бути розглянута по суті, а відмова у відкритті апеляційного провадження у зв`язку з оскарженням рішення, оскарження якого не передбачено, не може сприйматись як обмеження доступу до правосуддя.
Так, в рішенні Європейського суду з прав людини від 08 січня 2008 року щодо прийнятності заяви №32671/02 у справі «Скорик проти України» зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги.
З урахуванням викладеного, у відкритті провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 13 січня 2025 року слід відмовити.
На підставі наведеного, керуючись ст. 392, ч. 4 ст. 399 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У відкритті провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 13 січня 2025 року, відмовити.
Копію ухвали разом з апеляційною скаргою та доданими до неї матеріалами невідкладно надіслати особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з дня її постановлення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців.
Суддя: ОСОБА_1