Документ № 124684880

Справа № 991/14167/24

Провадження №11-сс/991/54/25

Суддя 1 інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2025 року місто Київ

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду колегією суддів у складі:

головуючого судді ОСОБА_2,

суддів: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5,

прокурора ОСОБА_6,

підозрюваного ОСОБА_7,

захисників ОСОБА_8, ОСОБА_9,

захисник ОСОБА_10 не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційні скарги прокурора та захисника підозрюваного ОСОБА_7 - ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30 грудня 2024 року про часткове задоволення клопотання та зміну запобіжного заходу із тримання під вартою на заставу у кримінальному провадженні №42023000000000674 від 20 квітня 2023 року підозрюваному ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянину України, уродженцю м.Сміла Черкаської області, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,

за ч.5 ст.191 КК України,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30 грудня 2023 року клопотання прокурора задоволено частково, змінено підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на заставу у розмірі 2 500 000 (двох мільйонів п`ятсот тисяч) грн із покладеннм обов?язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, строком на два місяці, тобто, до 30 лютого 2025 року включно. У задоволенні клопотання в іншій частині відмовлено. Судове рішення мотивоване тим, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, та продовжуть існувати ризики, передбачені п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні. Слідчий суддя дійшов висновку, що прокурором доведена наявність обставин, які перешкоджають закінченню досудового розслідування і звернення з обвинувальним актом до суду до закінчення строку дії попередньої ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу. Відповідно до ст.178 КПК України слідчим суддею враховано, що дії, які інкримінуються підозрюваному, є кримінально караними, покарання, що загрожує ОСОБА_7, у разі визнання його винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, пов?язане із позбавленням волі та конфіскацією усього належного йому майна. При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу враховано також розмір шкоди, завданої злочином, що складає 1 340 465 698 грн; вік підозрюваного; наявність на утриманні матері похилого віку із незадовільним станом здоров?я; майновий стан підозрюваного та дотримання ним умов застосованих раніше запобіжних заходів; належну процесуальну поведінку у період, коли до нього не було застосовано жодного із запобіжних заходів. Беручи до уваги, що досудове розслідування завершено; ризики зменшились; до взяття під варту підозрюваний ОСОБА_7 співпрацював із стороною обвинувачення; під час перебування під вартою ймовірно зазнавав порушення умов утримання, що не спростоване стороною обвинувачення, тому, з огляду на встановлені обставини, ураховуючи, що продовжують існувати усього два, із п?яти заявлених стороною обвинувачення ризиків, слідчий суддя дійшов висновку, що запобігти таким ризикам можливо шляхом застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави. Оскільки застава застосовується не з метою забезпечення відшкодування шкоди, а, зокрема, задля належної процесуальної поведінки підозрюваного, враховуючи майновий стан підозрюваного у сукупності з обставинами ймовірного вчинення злочину, який відноситься до особливо тяжкого корупційного злочину, даних про його особу, встановлені ризики, на переконаня слідчого судді, обґрунтованим розміром застави є 2 500 000 грн. Такий розмір застави не є завідомо непомірним для підозрюваного та разом із покладеними на нього обов`язками, передбаченими ч.5 ст.194 КПК України, забезпечуватиме належну процесуальну поведінку та запобігатиме існуючим ризикам.

03 січня 2025 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга, 21 січня 2025 року та 22 січня 2025 року (засобами електронного зв?язку) надійшли доповнення до апеляційної скарги прокурора, в якій просить ухвалу слідчого судді від 30 грудня 2024 року скасувати, постановити нову ухвалу, якою продовжити стосовно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, у межах строку досудового розслідування, одночасно визначити раніше застосовану заставу в розмірі 10 000 000 грн із покладенням на нього обов`язків, визначених ч.5 ст.194 КПК України: прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, за першою вимогою; не відлучатися з населеного пункту, в якому він постійно проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю. На думку прокурора, через невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню. 13 грудня 2024 року ОСОБА_7 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, за ознаками заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому в умовах воєнного стану у складі організованої групи в особливо великих розмірах. Згідно з ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Метою застосування запобіжного заходу є запобігання спробам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України. Зважаючи на обрання слідчим суддею ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді застави, пред`явлена ОСОБА_7 підозра слідчим суддею визнана обґрунтованою. Невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження полягає у тому, що слідчий суддя не взяв до уваги докази, які б обґрунтовували наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від них та дослідження їх судом. Слідчий суддя визнав наявними ризик переховування підозрюваного ОСОБА_7 від органу досудового розслідування та у подальшому від суду, ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, при цьому, ризик моживого впливу на інших підозрюваних та експертів слідчий суддя визнав недоведеним, хоча, як показання свідків, так і показання підозрюваних, суд під час розгляду обвинувального акту по суті сприймає безпосередньо. Слідчим суддею не прийняті належним чином до уваги протоколи проведення негласних слідчих (розшукових) дій стосовно фігурантів справи, у ході проведення яких підтверджено їх знайомство, зв`язки між собою, зафіксовано розмови щодо укладених контрактів, зокрема державного контракту НОМЕР_2; не взято до уваги відомості щодо того, що ОСОБА_7 має реальний вплив на ОСОБА_11, який на час вчинення злочину займав посаду заступника директора ТОВ «Львівський арсенал» та був підлеглим ОСОБА_7, інших учасників кримінального провадження, зокрема, директора «Sevotech spol s.r.o.» ОСОБА_16 (Словацької Республіки), інших осіб, які перебувають за межами території України, та якими підтверджується ризик можливого впливу ОСОБА_7 на свідків та підозрюваних у цьому кримінальному провадженні з метою надання ними таких свідчень, які вигідні стороні захисту та які будуть спрямовані на уникнення кримінальної відповідальності. Також, слідчий суддя не врахував показання свідка ОСОБА_12, який показав, що ОСОБА_13, виконуючи свою роль, вживав усіх заходів для виведення коштів, надання яких було затверджено рішенням Міністра оборони України щодо здійснення попередньої оплати за державним контрактом НОМЕР_2, до ТОВ «Львівський арсенал», директором якого є підозрюваний ОСОБА_7 . Крім того, слідчий суддя не врахував наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України - переховування від органів досудового розслідування та/або суду, який обґрунтовується тяжкістю покарання, передбаченого санкцією ч.5 ст.191 КК України, та яке загрожує підозрюваному ОСОБА_7 . Враховуючи сталість організованої групи і зв`язки її членів у кримінальному середовищі, те, що ОСОБА_7 раніше неодноразово виїжджав за кордон, на даний час не має для цього жодних перешкод, оскільки йому виповнилося 60 років, один із учасників організованої групи перебуває у розшуку, якого на запит України затримано на території Чеської Республіки, підозрюваний ОСОБА_7, перебуваючи на волі, зможе вжити заходів конспірації з метою уникнення від кримінальної відповідальності, а також виїхати на територію, яка тимчасово не підконтрольна владі України. Перевіряючи наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, слідчий суддя не врахував можливу причетність ОСОБА_7 до вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.209 КК України, яке розслідується у кримінальному провадженні №42023000000000674 щодо подальшої легалізації коштів, отриманих від Міністерства оборони України за державним контрактом НОМЕР_2 та їх нецільового використання. Також, слідчим суддею не врахований ризик перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином (п.4 ч.1 ст.177 КПК України), зокрема, відповідно до протоколу НСРД учасники організованої групи у червні 2023 року обговорюють між собою можливість стороннього незаконного впливу на орган досудового розслідування, використовуючи при цьому зв?язки у правоохоронних органах, не враховано розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється ОСОБА_7, висновки спеціалістів та судової економічної експертизи, згідно яких співучасники злочину незаконно заволоділи грошовими коштами в сумі 1 340 465 698 грн (за одним контрактом), що є цілком достатнім розміром для можливого підкупу учасників кримінального провадження та/або може бути використано для переховування на території України або поза її межами. Тому, на думку прокурора, ризики, на підставі яких ОСОБА_7 обирався запобіжний захід не змінилися, не зменшилися та продовжують мати місце на цей час, за таких підстав ухвала слідчого судді підлягає скасуванню.

08 січня 2025 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга, надіслана засобами поштового зв?язку 06 січня 2025 року, та 22 січня 2024 року засобами електронного зв?язку надійшло доповнення до апеляційної скарги захисника підозрювного ОСОБА_7 - ОСОБА_8, в якій він просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора задовольнити частково, застосувати відносно ОСОБА_7 більш м`який запобіжний захід. Вважає ухвалу слідчого судді незаконною, необгрунтованою, яка підлягає скасуванню, оскільки викладені в ній висновки щодо визначення розміру застави не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. Слідчим суддею під час визначення розміру застави не враховано, що такий розмір застави для підозрюваного ОСОБА_7 є непомірним, оскільки він не має заощаджень і доходів, а все майно перебуває в обтяженні - арештоване в межах кримінального провадження та перебуває в іпотеці. Крім того, на його утриманні перебуває мати похилого віку, яка потребує піклування та значних матеріальних витрат на лікування. Єдиним джерелом доходу підозрюваного була заробітна плата в ТОВ «Львівський аресенал», однак, через арешт рахунків та поміщення ОСОБА_7 до слідчого ізлятора, робота підприємтсва була повністю заблокована, будь-яких прибутків за останні місяці ТОВ «Львівський арсенал», у тому числі й підозрюваний, не отримували. Загальна сума доходу ОСОБА_7 за період з 2020 до 2024 року, з вирахуванням податків, складала 2 298 722 грн, із яких 1 599 108 грн фактично не були перераховані. Крім того, під час розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 сторона захисту повідомила, що у власності підозрюваного наявне майно, а саме: земельна ділянка площею 0,9999 га в с.Вишеньки Бориспільського р-ну Київської обл., яка перебуває в обтяженні за договором іпотеки, та автомобіль марки AUDI Q7 2013 року, на який ухвалою слідчого судді від 31 січня 2024 року накладено арешт із забороною розпорядження та відчуження. Таким чином, слідчим суддею не враховано, що підозрюваний через відсутність майна, яке можна було б реалізувати для внесення застави, власних коштів, заощаджень та доходів, позбавлений можливості внести заставу в такому розмірі. Відповідно до ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину, становить від 80 до 300 розмірів ПМПО, тому визначений підозрюваному розмір застави не повинен перевищувати 908 400 грн. Слідчий суддя, постновляючи ухвалу та визначаючи розмір застави ОСОБА_7 в розмірі 2 500 000 грн, без урахування особи підозрюваного, його бездоганну поведінку та неможливістю ним внесення застави протягом шести місяців, виходила з огляду на сусільний резонанс справи. Через значний розмір застави підозрюваний ОСОБА_7 не зміг її внести одразу в повному обсязі, про що повідомляв слідчого, прокурора та слідчого суддю. Станом на 16 січня 2025 року застава в сумі 2 500 000 грн внесена повністю за рахунок залучення фінансових ресурсів від сторонніх осіб, у тому числі отримання позик, що підтверджує її непомірність та неспівмірність із реальними фінансовими можливостями ОСОБА_7 . Вважає, ухвалу слідчого судді незаконною, невмотивованою та необґрунтованою, яка підлягає скасуванню.

22 січня 2025 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду засобами електронного зв?язку надійшло заперечення захисника підозрюваного ОСОБА_7 - ОСОБА_8 на апеляційну скаргу прокурора, в якому він просить у задоволенні апеляційної скарги сторони обвинувачення відмовити, оскільки вона є необґрунтованою. Вважає, що слідчим суддею детально проаналізовано та досліджено надані сторонами обвинувачення та захисту докази, рішення прийнято на законних підставах та відповідає фактичним обставинам провадження. При зміні підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу із тримання під вартою на заставу слідчим суддею надано належну оцінку доказам, які обґрунтовують ризик впливу на інших підозрюваних, ризик перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином та правомірно встановлено їх недоведеність. Також, на підставі детального аналізу обставин провадження та наданих сторонами доказів, слідчий суддя дійшов правильного висновку, що запобіжний захід підозрюваному ОСОБА_7 у вигляді застави разом із покладенням на нього обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, є достатнім для мінімізації наявних ризиків. Фактичні обставини, які виникли після прийняття рішення про обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді застави, тільки підтверджують достатність такого запобіжного заходу для мінімізації тих ризиків, які встановлені слідчим суддею.

У судовому засіданні прокурор доводи, зазначені в його апеляційній скарзі, підтримав та просив її задовольнити, проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту заперечував. Додатково пояснив, що в організаторів даного злочину відсутній будь-який запобіжний захід. У чому полягає вища ступінь суспільної небезпечності особи ОСОБА_7 у порівнянні з особами організаторів даного злочину, пояснити не зміг.

Захисник підозрюваного ОСОБА_7 - ОСОБА_8 свою апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити та визначити підозрюваному розмір застави у відповідності до ч.5 ст.182 КПК України. Проти задоволення апеляційної скарги прокурора заперечував. Захисник підозрюваного ОСОБА_7 - ОСОБА_9 та підозрюваний ОСОБА_7 підтримали позицію захисника ОСОБА_8 . Вони дали пояснення, налогічні доводам апеляційної скарги сторони захисту та заперечень на апеляційну скаргу прокурора.

Захисник підозрюваного ОСОБА_7 - ОСОБА_10 у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомлений про час і місце апеляційного розгляду. Його неявка не перешкоджала апеляційному розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників апеляційного провадження, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів доходить таких висновків.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Згідно з ч.3 ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ч.3 ст.176 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Статтею 177 КПК України встановлено мету та підстави застосування запобіжного заходу.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 КПК України.

Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу (ч.1 ст.182 КПК України).

Згідно з ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що 27 січня 2024 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України (т.1 а.с.153-169), та 13 грудня 2024 року повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри (т.4 а.с.239-250).

За версією сторони обвинувачення ОСОБА_7 підозрюється у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому в умовах воєнного стану у складі організованої групи в особливо великих розмірах.

20 квітня 2023 року внесено відомості до ЄРДР №42023000000000674 за фактом вчинення злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК Украни (т.1 а.с.29).

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05 лютого 2024 року до підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту строком до 06 квітня 2024 року включно із покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України (т.1 а.с.179-192).

Постановою заступника Генерального прокурора від 22 березня 2024 року строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №42023000000000674 продовжено до трьох місяців (т.1 а.с.45-46).

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 24 квітня 2024 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №42023000000000674 продовжено до 27 січня 2025 року включно (т.1 а.с.193).

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 12 червня 2024 року стосовно ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 50 001 364 грн із покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України (т.1 а.с.243-244).

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 20 червня 2024 року підозрюваному ОСОБА_7 змінено запобіжний захід із застави на тримання під вартою строком до 16 серпня 2024 року включно, визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 42 392 000 грн із покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України (т.1 а.с.245-246).

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14 серпня 2024 року строк тримання під вартою ОСОБА_7 продовжено до 12 жовтня 2024 року, визначено заставу в розмірі 39 364 000 грн із покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України (т.4 а.с.224-225).

Ухвалою колегії суддів Київського апеляційного суд від 11 вересня 2024 року ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14 серпня 2024 року залишено без змін (т.4 а.с.217-222).

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10 жовтня 2024 року до підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту у нічний час із забороною залишати житло по АДРЕСА_1 у період часу із 22 год 00 хв до 06 год 00 хв наступної доби, без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду, строком на два місяці, до 10 грудня 2024 року включно із покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України (т.4 а.с.226-227).

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 04 листопада 2024 року ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10 жовтня 2024 року скасовано, постановлено нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого задоволено частково, вирішено взяти підозрюваного ОСОБА_7 під варту в залі суду, визначено строк дії ухвали 60 днів до 02 січня 2025 року включно, визначено заставу у розмірі 30 000 000 грн із покладенням, у разі внесення застави, обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України (т.4 а.с.228-229).

19 грудня 2024 року прокурор доручив слідчому повідомити підозрюваним та їх захисникам про завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42023000000000674 від 20 квітня 2023 року (т.4 а.с.235).

Відповідно до ч.1 ст.290 КПК України 20 грудня 2024 року підозрюваному ОСОБА_7 та його захисникам повідомлено про завершення досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні та надано доступ до матеріалів досудового розслідування (т.4 а.с.232-234).

При постановленні ухвали про часткове задоволення клопотання прокурора та зміну підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на заставу у розмірі 2 500 000 із покладеннм обов?язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, слідчий суддя врахував наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, продовження існування ризиків, передбачених п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, розмір завданої шкоди.

Із такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується з огляду на таке.

Згідно з ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених КПК України.

Ризиком, у контексті кримінального провадження, є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так само як і про його продовження, слідчий суддя для ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення, відповідно до положень ст.178, 199 КПК України та практики ЄСПЛ, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

При цьому, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.

З поняття «обґрунтована підозра», яке міститься у п.175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», вбачається, що обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Із ухвали слідчого судді від 30 грудня 2024 року вбачається, що слідчий суддя дослідив клопотання та матеріали, які його обґрунтовують, встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце. Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що підозра ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого за ч.5 ст.191 КК України, є обґрунтованою, оскільки дане твердження ґрунтується на доказах, які містяться у матеріалах кримінального провадження.

Так, згідно Комерційної пропозиції №2022-10-05-003 ТОВ «Львівський арсенал» повідомило МОУ, що має можливість поставити ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно контракту, укладеного ТОВ з «Sevotech spol. s.r.o.» від ІНФОРМАЦІЯ_8 від виробника Хорватія.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7, обіймаючи посаду директора ТОВ «Львівський арсенал» ІНФОРМАЦІЯ_8 уклав зовнішньоекономічний контракт НОМЕР_3 з продавцем юридичною особою «Sevotech spol. s.r.o.», на даний час «Sevotech s.r.o.» в особі директора громадянина Словацької Республіки ОСОБА_16 на поставку ІНФОРМАЦІЯ_3, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_4 та ІНФОРМАЦІЯ_5 на загальну суму ІНФОРМАЦІЯ_6.

11 жовтня 2022 року між Міністерством оборони України (далі - МОУ) в особі ОСОБА_13 та ТОВ «Львівський арсенал» (далі - Виконавець) в особі ОСОБА_7 укладено Контракт НОМЕР_2, предметом якого були ІНФОРМАЦІЯ_7 за ціновою пропозицією, яка була дійсна до 10 жовтня 2022 року (т.1 а.с.109-120).

Згідно абзацу 3 п.2.1 Контракту зазначено, що «Обсяг фінансування та бюджетні зобов`язання за цим Контрактом будуть взяті Замовником після укладення додаткової угоди на підставі документів, передбачених п.10.1. цього Конракту».

Відповідно до п.10.1. «Контракт набирає чинності після укладення додаткової угоди щодо взяття бюджетних зобов?язань і діє до 31.12.2023 року. Додаткова угода щодо взяття бюджетних зобов?язань укладається Сторонами за умови отримання іноземним постачальником (виробником) товару дозволу уповноваженого органу з експортного контролю країни, в якій він розміщується, на здійснення міжнародної передачі (транзиту) товару оборонного призначення, що є предметом даного Контракту; Виконавець надає Замовнику завірену копію зазначеного дозволу або інший документ, що підтверджує його отримання».

Згідно п.10.4 «Після надання Виконавцем Замовнику отриманого іноземним постачальником (виробником) товарів дозволу уповноваженого органу з експортного контролю країни, в якій розміщується постачальник (виробник) товару, на здійснення міжнародної передачі товарів оборонного призначення, що є предметом даного Контракту або іншого документу, що підтверджує його отримання, за домовленістю Сторін строк постачання товарів за Контрактом може бути уточнений додатковою угодою».

Відповідно до п.2.6 та п.2.7 Контракту Замовник оплачує поставлені товари за рахунком Виконавця, який має бути надісланий протягом 10 днів після поставки товару з додаванням: акту приймання-передачі військового майна; видаткова накладна; повідомлення-підтвердження отримання та оприбуткування товару; сертифікат якості товарів, Сертифікат походження товарів. На підставі зазначених документів не пізніше 5-денного терміну після їх отримання, Сторонами оформляється акт приймання -передачі товарів за Контрактом, який є підставою для проведення розрахунків.

10 листопада 2022 року МОУ в особі ОСОБА_13 та ТОВ «Львівський арсенал» укладено додаткову угоду №1 до вказаного контракту, де змінено Розділ 2 Контракту щодо порядку та умов проведення розрахунків, у тому числі у цьому Розділі виключено посилання на необхідність виконання вимог п.10.1. (т.1 а.с.126-129). Також ОСОБА_13, у порушення укладеного Контракту, за відсутності дозвільних документів із Хорватії, 10 листопада 2022 року підготував та погодив проект рішення щодо здійснення попередньої оплати за державним контрактом №403/22/317 у розмірі 97% ціни контракту, що складає 1 340 465 698 грн, та листом від 10 листопада 2022 року за №403/2/2/10012 направив його на адресу Міністра оборони України. 13 листопада 2022 року рішення щодо здійснення попередньої оплати за державним контрактом №403/1/22/14 було затверджено, та в подальшому 17 листопада 2022 року за результатами вказаного рішення Міністерство оборони України на рахунок ТОВ «Львівський арсенал» здійснило попередню оплату на загальну суду 1 340 465 698 грн.

Відповідно до п.п.1 п.1 постанови КМУ про «Деякі питання здійснення оплати товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони в умовах воєнного стану» від 20 березня 2022 року № 355, із змінами станом на дату укладення додаткової угоди «Ціна державного контракту (договору) не може бути змінена у бік збільшення щодо зобов`язань в частині: здійсненої попередньої оплати». Згідно ж п.3 цієї Постанови «Дія цієї постанови поширюється, зокрема, на чинні договори (контракти) на постачання товарів, виконання робіт та надання послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони, а також інших товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони України, які укладені до набрання чинності цією постановою, але продовжують виконуватися».

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками та доводами органу досудового розслідування, що ОСОБА_7, діючи у складі організованої групи разом із ОСОБА_14, ОСОБА_13, ОСОБА_15, ОСОБА_11, а також іншими невстановленими особами, дії яких були об`єднані єдиним злочинним умислом, шляхом зловживання своїм службовим становищем, заволоділи державними коштами на загальну суму 1 340 465 698, 00 грн, яка в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, що відповідно до примітки 4 статті 185 КК України є особливо великим розміром.

При цьому, учасники організованої групи частину вищезазначених грошових коштів перевели у готівку шляхом використання підконтрольних суб`єктів господарської діяльності, які ведуть свою господарську діяльність на території країн Європейського Союзу, та використали на власний розсуд, а інша частина коштів була заблокована працівниками правоохоронних органів шляхом накладення арешту на розрахунковий рахунок ТОВ «Львівський арсенал» НОМЕР_1, відкритий у ПуАТ «КБ «АКОРДБАНК».

Крім того, зі змісту висновку звіту внутрішнього камерального аудиту, який проведений з питань додержання вимог чинного законодавства під час укладення контрактів №9-39/1 від 08 лютого 2024 року вбачається, що станом на 01 лютого 2024 року при проведенні камерального аудиту наданих матеріалів по виконанню державного контракту від 11 жовтня 2022 року НОМЕР_2 виконавець не виконував умови контракту (жодної партії товару не було постановлено), термін дії державного контракту закінчився, Міноборони не отримало жодного боєприпаса, кошти надані в якості попередньої оплати 1 340,46 млн не повернуто, штрафні санкції та пеня не сплачені, претензійна робота з боку замовника ведеться (т.3 а.с.39-75).

Таким чином, ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КПК України.

Що стосується наявності ризиків передбачених ст.177 КПК України суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Колегія суддів вважає доведеним стороною обвинувачення наявність ризику переховування підозрюваного ОСОБА_7 від органів досудового розслідування та суду, оскільки йому повідомлено про підозру у вчиненні злочину, який відноситься до категорії особливо тяжких злочинів та карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років, санкція ч.5 ст.191 КК України передбачає додаткове обов`язкове покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та конфіскацію майна.Також підозрюваний ОСОБА_7 досяг віку, з якого не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на нього не поширюються впроваджені на території України обмеження перетину державного кордону громадянами України під час дії на її території правового режиму воєнного стану, має можливість виїхати за межі України, та в такий спосіб може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, у тому числі за межами України.

Згідно з ч.4 ст.95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового розгляду, або отриманих у порядку, передбаченому ст.225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. На переконання колегії суддів стороною обвинувачення доведено наявність ризику впливу на свідків у даному кримінальному провадженні, оскільки підозрюваному ОСОБА_7 інкримінують вчинення злочину у співучасті з іншими особами, він на даний час продовжує бути директором ТОВ «Львівський арсенал», тобто як керівник даного підприємства знайомий із свідками та може здійснювати вплив на них з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі.

При цьому, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. Чинний КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. На думку колегії суддів, на даному етапі у цьому кримінальному провадженні продовжують існувати ризики передбачених п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з доводами сторони обвинувачення про наявність інших ризиків, оскільки їх існування не обгрунтовано та в даному кримінальному проваджені підозрюваному ОСОБА_7 та його захисникам повідомлено про завершення досудового розслідування, надано доступ до матеріалів досудового розслідування.

Відповідно до ст.17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч.1 ст.131 КПК України). Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинення дій, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Враховуючи тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 (ч.5 ст.191 КК України), який є особливо тяжким корупційним злочином, відповідальність за вчинення якого передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна; його вік; те, що він має на утриманні матір похилого віку із незадовільним станом здоров?я; майновий стан, зокрема, він є бенефіціарним власником ТОВ «Львівський арсенал»; соціальний статус; розмір збитків, які завдано Міністерству оборони України; вчинення злочину під час дії воєнного стану; обставини кримінального провадження, зокрема закупівлі товарів оборонного призначення, які є необхідними для відсічі та стримування збройної агресії російської федерації;також, беручи до уваги те, що на тепер досудове розслідування завершено; до взяття під варту підозрюваний ОСОБА_7 співпрацював із стороною обвинувачення; ризики, хоча і зменшилися, але продовжують існувати, колегія суддів вважає, що на даному етапі запобіжний захід у вигляді застави разом із покладеними на нього обов`язками зможе ефективно запобігти встановленим ризикам, жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не зможуть запобігти встановленим ризикам та не зможуть належним чином забезпечити досягнення мети застосування запобіжного заходу, оскільки, у випадку їх застосування, будуть відсутні будь-які стримуючі стимули від неналежного виконання підозрюваним процесуальних обов`язків та відсутній належний контроль за їх дотриманням.

Відповідно до вимог ч.5 ст.182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається в межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати її буде достатнім стримуючим засобом, щоб нівелювати у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Враховуючи обставини кримінального провадження, майновий стан підозрюваного ОСОБА_7, а також те, що підозрюваний раніше не судимий, має постійне проживання та місце роботи; здав на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон; інкримінування йому злочину у складі організованої групи із заподіянням збитків у особливо великих розмірах, частина з яких виведена за межі України; вчинення злочину у період воєнного стану в Україні, який пов`язаний із розкраданням коштів на закупівлю товарів оборонного призначення, у результаті чого підірвано рівень боєздатності підрозділів Збройних Сил України, а також створено перешкоди у підготовці до виконання покладених на них Конституцією України завдань, зокрема стримування та відсічі збройної агресії російської федерації проти України, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальної цілісності; наслідки від відсутності достатнього озброєння Збройних Сил України та неможливість використання коштів для їх потреб, у тому числі, відсутність добровільного повернення хоча б наявної у нього частини, а утримання з метою отримання доходів, колегія суддів вважає, що наявний виключний випадок, визначений ч.5 ст.182 КПК України, та існують підстави для призначення суми застави, що перевищує максимальну межу, визначену ч.5 ст.182 КПК України. На думку колегії суддів, визначений слідчим суддею розмір застави в сумі 2 500 000 грн, здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_7, внесення застави саме в такому розмірі повинно достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов?язків. Суду не надано переконливих доказів, що визначений слідчим суддею підозрюваному розмір застави є для нього непомірним, а також, враховуючи положення законодавства щодо можливості внесення застави як підозрюваним, так і іншими фізичними або юридичними особами, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи сторони захисту в цій частині.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно з ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право, у тому числі, залишити ухвалу без змін.

Враховуючи досліджені обставини справи, колегія суддів доходить висновку, що апеляційні скарги прокурора та захисника підозрюваного ОСОБА_7 - ОСОБА_8 слід залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді без змін.

Керуючись ст.131, 132, 176, 177, 182, 183, 194, 309, 370, 376, 392, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційні скарги прокурора та захисника підозрюваного ОСОБА_7 - ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30 грудня 2024 року залишити без змін.

Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_2

судді: ОСОБА_3

ОСОБА_4