- Головуючий суддя (ВАКС): Мойсак С.М.
Справа № 991/10459/23
Провадження 1-кп/991/124/23
У Х В А Л А
23 січня 2025 року м.Київ
Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7,
обвинуваченого ОСОБА_8,
під час відкритого судового засідання у приміщенні зали суду в м. Києві у кримінальному провадженні, внесеному 24 липня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018000000001782, за обвинуваченням
ОСОБА_8, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Київ, громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,
розглянувши клопотання прокурора другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого,
В С Т А Н О В И В:
Історія провадження
На розгляді колегії суддів Вищого антикорупційного суду перебуває кримінальне провадження № 42018000000001782 від 24.07.2018 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Ухвалою Суду від 14.12.2023 у вказаному провадженні призначено судовий розгляд.
Під час судового розгляду кримінального провадження прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 подано до суду клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_8 .
Доводи клопотання про продовження строку дії обов`язків
Подане клопотання прокурор обґрунтувала застосуванням до ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді застави та покладанням на нього низки процесуальних обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України. Відповідно до клопотання на обвинуваченого покладено обов`язки: 1) повідомляти суд про зміну місця проживання; 2) утримуватись від спілкування з ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 ; 3) здати на зберігання до Державної міграційної служби України всі паспорти для виїзду за кордон. Строк дії зазначених обов`язків закінчується 03.02.2025.
Зазначаючи про продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: ризику переховування обвинуваченого від суду та ризику незаконного впливу на свідків прокурор просила продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 строк дії вищезазначених обов`язків на два місяці.
Позиція учасників кримінального провадження
Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні клопотання про продовження строку дії обов`язків підтримала та зазначила таке. Ризик переховування сторона обвинувачення обґрунтовує відсутністю стійких соціальних зв`язків ОСОБА_8 на території України та одночасним існування доволі тісних соціальних зв`язків у обвинуваченого поза межами країни. Так, діти обвинуваченого та його мати проживають за кордоном. Також за кордоном тривалий час проживав і сам ОСОБА_8 та теперішня його дружина. Крім того ОСОБА_8 має закордонні зв`язки у сфері бізнесу та підтримує зв`язки у урядами іноземних країн. На переконання прокурора, вищевикладені обставини свідчать, що зв`язки ОСОБА_8 за кордоном міцніші ніж на території України. Поряд з цим, прокурор посилається на матеріальне становище обвинуваченого, яке дозволить останньому вільно проживати за кордоном протягом тривалого часу. Окремо на існування ризику переховування прокурор послалася на перебування ОСОБА_8 за кордоном на час розгляду даного клопотання. Зазначила, що існує ризик того, що обвинувачений може не повернутися до України через страх бути притягнутим до кримінальної відповідальності. Просила клопотання задовольнити та продовжити ОСОБА_8 обов`язки на два місяці.
Ризик пливу на свідків прокурор обґрунтувала приписами законодавства, які вимагають безпосереднього сприйняття судом показань від свідків в судовому засіданні. Оскільки наразі у кримінальному провадженні підходить час до допитів свідків, на переконання прокурора, ризик впливу на свідків стає більш актуальним, ніж на початковій стадії розгляду провадження.
На підставі викладеного прокурор просила клопотання задовольнити та продовжити ОСОБА_8 строк дії раніше покладених на нього обов`язків на два місяці.
Захисник ОСОБА_7 подав письмові заперечення на клопотання прокурора та зазначив таке. Покладені на ОСОБА_8 обов`язки у зв`язку із застосуванням до нього запобіжного заходу у вигляді застави закінчилися 12.11.2024. Отже, не діють з 13.11.2024. У поданому клопотанні прокурор процесуально посилається на статтю 194 КПК України, як підставу для продовження строку дії обов`язків. Проте наведена прокурором норма закону регулює саме продовження процесуальних обов`язків, які первинно були покладені на підозрюваного/обвинуваченого при застосуванні запобіжного заходу. Таким чином, не стосується ситуації, яка має місце у ОСОБА_8 . Одночасно з цим захисник також надав пояснення відносно того, що посилання прокурора на статтю 331 КПК України також не є вірним. Наведена стаття регулює повноваження суду щодо обрання, скасування, зміни або продовження запобіжного заходу судом на стадії розгляду кримінального провадження. До ОСОБА_8 застосований запобіжний захід у вигляді застави. Застава є безстроковим запобіжним заходом та продовження не потребує. Водночас самі обов`язки, що були покладені на ОСОБА_8 у зв`язку з таким запобіжним заходом припинили свою дію саме 12.11.2024. Таким чином, повноваження суду і правова процедура, визначена статтею 331 КПК України не підлягають застосуванню.
Окремо захисник вказав, що прийняте судом процесуальне рішення 03.12.2024 стосовно покладання на ОСОБА_8 обов`язків не носило законної процедури. У зв`язку з чим нормами КПК не передбачено процедури продовження таких обов`язків. Вважав на необхідне клопотання про продовження строку дії процесуальних обов`язків повернути прокурору.
Захисник ОСОБА_6 підтримала позицію колеги та додатково зазначила таке. З січня 2023 року строк дії процесуальних обов`язків, покладених на ОСОБА_8 продовжувався більше 10 разів. У поданих клопотаннях сторона обвинувачення постійно зазначає одні й ті ж підстави для продовження. На переконання захисту, протягом такого тривалого строку не можуть існувати одні й ті ж ризики. Також захисник вказала, що ризик переховування втратив свою актуальність з огляду на належну поведінку ОСОБА_8, виїзди за кордон та постійне повернення до України в визначений обвинуваченому період. Припустила продовження існування ризику впливу на свідків. Окремо захисник звернула увагу суду, що прокурором до клопотання не долучено жодних матеріалів на підтвердження наведеної у клопотанні позиції. Просила відмовити у продовженні дії обов`язків.
Обвинувачений ОСОБА_8 підтримав позицію захисників.
Вивчивши клопотання, заслухавши позиції учасників провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Ухвалою колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 01.03.2023 ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 85 413 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становив 229 248 492 гривні та покладено низку обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
У подальшому, під час під час досудового розслідування, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25.09.2023 за клопотанням сторони захисту змінено застосований до обвинуваченого запобіжний захід та зменшено розмір застави з 229 248 492 гривень до 107 127 044, 78 гривень.
Водночас, покладені рішенням Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 01.03.2023 на обвинуваченого процесуальні обов`язки неодноразово продовжувалися та востаннє були продовжені ухвалою суду від 12.09.2024, строком до 12.11.2024.
У зв`язку з відсутністю можливості продовжити обов`язки, строк дії яких закінчувався 12.11.2024, вони продовжені не були.
03.12.2024 у зв`язку з попереднім застосуванням до ОСОБА_8 запобіжного заходу, який продовжував діяти, та існуванням ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, за клопотанням сторони обвинувачення на обвинуваченого ОСОБА_8 покладено процесуальні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України. А саме: 1) повідомляти суд про зміну місця проживання; 2) утримуватись від спілкування з ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 ; 3) здати на зберігання до Державної міграційної служби України всі паспорти для виїзду за кордон. Строк дії відповідних обов`язків визначено до 03.02.2025.
На теперішній час у відношенні обвинуваченого продовжує діяти запобіжний захід у вигляді застави та продовжують діяти вищезазначені обов`язки.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення його дієвості, є запобіжний захід.
Пунктом 3 частини 1 статті 176 КПК України визначено заставу як один із видів запобіжного заходу. Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків (ч. 1 ст. 182 КПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, визначеним цим Кодексом.
Частиною 2 статті 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Отже, при вирішенні питання про доцільність продовження строку дії процесуальних обов`язків, покладених на ОСОБА_8 суд має врахувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
З приводу обґрунтованості підозри (обвинувачення) суд зазначає, що на даній стадії кримінального провадження, коли обвинувальний акт стосовно ОСОБА_8 скерований до суду, та на теперішній час здійснюється судовий розгляд, повідомлена ОСОБА_8 підозра у вчиненні кримінального правопорушення не є вочевидь необґрунтованою.
Стосовно доводів захисника з приводу того, що продовженню підлягають виключно обов`язки, які були покладені на підозрюваного/обвинуваченого при обранні йому запобіжного заходу та закінчилися у відношенні ОСОБА_8 12.11.2024, Суд зазначає таке.
Відповідно до матеріалів кримінального провадження, 03.12.2024 ухвалою колегії суддів Вищого антикорупційного суду на обвинуваченого ОСОБА_8 покладено ряд процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України. Вказані обов`язки покладені на обвинуваченого у зв`язку з застосуванням до нього 01.03.2023 та продовженням дії запобіжного заходу у вигляді застави та, як встановлено в судовому засіданні 03.12.2024, існуванням ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Відповідне рішення суду не скасовано та набрало законної сили. Таким чином, доводи захисника стосовно не існування обов`язків, які можуть бути продовжені не ґрунтуються на матеріалах провадження.
Разом з цим, щодо посилання сторони захисту на відсутність законодавчо передбаченої можливості суду на стадії судового розгляду продовжувати строк дії процесуальних обов`язків колегія суддів зазначає.
Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони кримінального провадження має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід.
Згідно з приписами ст. 194 КПК України, суд при застосуванні до підозрюваного/обвинуваченого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, зобов`язує особу виконувати один або кілька обов`язків, передбачених частиною п`ятою цієї статті. При цьому, частина сьома ст. 194 КПК передбачає неодноразову можливість продовження строку відповідних обов`язків.
З сукупного аналізу вищевикладених норм, колегія суддів приходить висновку, що твердження захисника не ґрунтуються ні на приписах законодавства, ні на матеріалах кримінального провадження, тому не підлягають задоволенні та сприймаються судом виключно, як позиція захисту щодо відмови у задоволенні клопотання.
Розглядаючи питання наявності ризиків, Суд враховує, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь вірогідності, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. КПК України покладає на сторону обвинувачення обов`язок обґрунтувати ризики кримінального провадження.
Вивчивши клопотання та наявні в суду матеріали кримінального провадження, заслухавши думки учасників судового провадження, колегія суддів погодилась з доводами прокурора щодо необхідності продовження існування ризику переховування ОСОБА_8 від суду, який на час звернення сторони обвинувачення з відповідним клопотанням не втратив своєї актуальності.
Позиція суду щодо існування такого ризику ґрунтується, перш за все, на висунутому ОСОБА_8 обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, що у відповідності до приписів кримінального законодавства України є особливо тяжким злочином, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. При цьому згідно примітки до ст. 45 КК України злочин, інкримінований обвинуваченому належить до числа корупційних. Тому звільнення від кримінальної відповідальності чи звільнення від відбування покарання з випробуванням чи застосування більш м`якого покарання, ніж передбачено законом за цей злочин, не застосовуються.
На переконання суду, така тяжкість покарання у сукупності з безальтернативністю реального призначення покарання є достатнім мотивом та підставою для обвинуваченого, у разі прийняття ним такого рішення, вчинити дії з метою переховування від суду для уникнення притягнення його до кримінальної відповідальності. Таке твердження про достатність підстав для прийняття рішення щодо існування ризику переховування з мотивів тяжкості покарання узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Разом з тяжкістю можливого покарання судом беруться до уваги й інші чинники, які, на переконання суду, мають значення для підтвердження продовження існування ризику переховування, а саме:
1) наявність соціальних зв`язків у обвинуваченого поза межами України. На підтвердження вказаної позиції суд бере до уваги постійне проживання трьох дітей обвинуваченого у Європі, проживання у Європі пасинка, проживання за кордоном матері ОСОБА_8, тривале проживання самого ОСОБА_8 за кордоном до моменту повідомлення йому про підозру та тривале проживання за кордоном і його дружини, яка повернулася в України у зв`язку з кримінальним переслідуванням ОСОБА_8, а також підтримання тісного спілкування обвинуваченого з урядами іноземних країн, що підтверджується неодноразовими запрошеннями ОСОБА_8 до участі в зустрічах на рівні керівників країн;
2) можливість вільного виїзду за межі України під час дії воєнного стану у зв`язку з наявністю у обвинуваченого трьох малолітніх дітей у разі повернення ОСОБА_8 паспортів громадянина України для виїзду за кордон та відсутність можливості контролю з боку сторони обвинувачення за перетином державного кордону обвинуваченим.
Твердження сторони захисту про наявність у ОСОБА_8 міцних соціальних зв`язків на території України з огляду на проживання в Україні дружини обвинуваченого - ОСОБА_20 та її сина, досліджені колегією суддів. На переконання суду, обставина проживання ОСОБА_20 в Україні в поєднані з вищеописаними фактами не є достатньо стримуючим моментом для абсолютного твердження про відсутність ризику переховування. Як на ОСОБА_8, так і на ОСОБА_20 не поширюються обмеження щодо перетину державного кордону України під час дії воєнного стану. Тому у разі повернення ОСОБА_8 паспортів для виїзду за кордон останні в змозі виїхати з країни без відома суду та сторони обвинувачення, що може негативно вплинути на хід судового розгляду справи. Стосовно твердження захисника про проживання на території України ОСОБА_20 разом зі своїм сином та не перебування пасинка ОСОБА_8 за кордоном, Суд зазначає, що відповідно до матеріалів провадження ОСОБА_8 неодноразово виїжджав за межі країни, в т.ч., мотивуючи необхідність виїзду для зустрічі з пасинком та підготуванням останнього до іспитів в Англії. Відомостей щодо переїзду сина ОСОБА_20 до України захистом не надано.
3) майновий стан сім`ї обвинуваченого. На переконання суду, отримання протягом попередніх років роботи в НАК «Нафтогаз України» та ПрАТ «Київстар» значних фінансових надходжень дозволило обвинуваченому зробити певні заощадження, які він, у разі необхідності, може використати для переховування як на території України, так і за її межами. На підтвердження матеріального стану сім`ї обвинуваченого Судом береться до уваги тривале проживання ОСОБА_8 та ОСОБА_20 за кордоном, до моменту повідомлення ОСОБА_8 про підозру, перебування на утриманні обвинуваченого трьох неповнолітніх дітей, які на постійній основі останні роки мешкають в Європі і такий виїзд не пов`язаний з війною на території України. Також про достатньо заможній стан родини ОСОБА_21 свідчать і непоодинокі виїзди останнього на тривалий час за межі України вже під час судового розгляду справи.
В оцінці ризику можливого незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні колегія суддів враховує твердження сторони обвинувачення про те, що більшість свідків у провадженні є колишніми або теперішніми працівниками НАК «Нафтогаз України», були або є членами правління, членами наглядової ради НАК «Нафтогаз України». Тому враховуючи, що ОСОБА_8 протягом тривалого часу обіймав керуючу посаду в правлінні державної компанії, він міг здобути авторитет та зв`язки з відповідними особами, що не виключає можливості використання ним відповідних зв`язків для впливу на свідків у кримінальному провадженні задля зміни ними власних показань або викривлення встановлених досудовим розслідуванням обставин.
Водночас при оцінці ризику впливу на свідків колегія суддів виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отримав у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Підсумовуючи вищевикладене, у судовому засіданні встановлена актуальність існування ризиків, на які посилається прокурор, як правової підстави для продовження строку дії обов`язків, а саме: ризик можливого переховування обвинуваченого від суду та ризик можливого впливу на свідків, що дає суду можливість дійти висновку про необхідність продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_8 .
Продовження строку дії вищезгаданих обов`язків забезпечить можливість контролю за поведінкою та пересуванням ОСОБА_8 з боку суду та сторони обвинувачення з метою досягнення мети кримінального провадження.
З приводу посилання сторони захисту на відсутність додатків до клопотання, якими прокурор підтверджує висловлену у клопотанні позицію та доводить обставини продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів зазначає таке. Хоча стаття 184 КПК України і передбачає необхідність долучення до клопотання про застосування запобіжного заходу копій матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, втім матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 вже містять документи, якими прокурор обґрунтовує необхідність продовження строку дії процесуальних обов`язків, покладених на обвинуваченого. Ознайомившись з клопотанням сторони обвинувачення, що є предметом судового розгляду 23.01.2025, та вислухавши доводи сторони обвинувачення, Суд констатує, що прокурор не посилається на жодну нову обставину, документи на підтвердження якої не були досліджені в попередніх судових засіданнях. Відтак, на переконання колегії суддів, надання суду документів, які вже є в розпорядженні суду призведе лише до збільшення обсягу справи та необхідності повторних досліджень таких документів, що зумовить затягування судового розгляду. З огляду на викладене, Суд дійшов висновку, що відсутність повторного подання до суду одних і тих же додатків не є підставою для відмови в задоволенні клопотання про продовження строку дії процесуальних обов`язків на стадії судового розгляду. Одночасно з цим, Суд зазначає та звертає увагу захисту, що відповідним доводам попередньо вже надавалася оцінка в ухвалах від 26.07.2024 та 12.09.2024.
Керуючись статтями: 107, 131-132, 177-178, 194, 369-372 КПК України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Задовольнити клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_8, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, у кримінальному провадженні № 42018000000001782 від 24.07.2018.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_8, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, строк дії покладених на нього обов`язків, а саме:
1) повідомляти суд про зміну місця проживання;
2) утримуватись від спілкування з ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 ;
3) здати на зберігання до Державної міграційної служби України всі паспорти для виїзду за кордон.
Строк дії ухвали встановити до 23 березня 2025 року включно.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури у кримінальному провадженні № 42018000000001782 від 24.07.2018.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Головуючий суддя ОСОБА_22
Судді ОСОБА_23
ОСОБА_24