- Головуючий суддя (АП ВАКС): Панаід І.В.
Справа № 550/101/18
Провадження №11-кп/991/8/25
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 січня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції із застосуванням власних технічних засобів захисника за допомогою сервісу для проведення відеоконференцій ВКЗ (vkz.court.gov.ua) на платформі «Електронний суд» ЄСІТС),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 про відновлення провадження за апеляційними скаргами на вирок Вищого антикорупційного суду від 10 серпня 2022 року, ухвалений за результатами розгляду об`єднаних кримінальних проваджень №42015000000000418 від 18 березня 2015 року та №42015051110000059 від 31 жовтня 2015 року стосовно ОСОБА_8, обвинуваченого за ч.3 ст. 368 Кримінального кодексу України,
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 24 жовтня 2023 року, задоволено клопотання захисника ОСОБА_9, зупинено провадження за апеляційними скаргами на вирок Вищого антикорупційного суду від 10 серпня 2022 року стосовно ОСОБА_8, обвинуваченого за ч.3 ст. 368 Кримінального кодексу України, до звільнення останнього з військової служби.
21 січня 2025 року прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду подано клопотання про відновлення вищевказаного судового провадження, яке обґрунтовано наявністю у сторони обвинувачення інформації від ІНФОРМАЦІЯ_1, що характер службової діяльності та особливості виконання службових (бойових) завдань не перешкоджають обвинуваченому ОСОБА_8 брати участь в судових засіданнях.
В судовому засіданні прокурор подане клопотання підтримала в повному обсязі, просила його задовольнити.
Обвинувачений, належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, до суду не з`явився, подав клопотання, в якому просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора, а також медичні документи на підтвердження отримання поранення, пов`язаного з виконанням військової служби та проходження лікування. За повідомленням захисників, які заперечували проти задоволення клопотання прокурора, ОСОБА_8 продовжує виконувати військовий обов`язок і перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1, у зв`язку з чим не вбачали підстав для відновлення провадження з розгляду апеляційних скарг на вирок суду.
Заслухавши доповідь головуючого, думку учасників, перевіривши доводи клопотання прокурора, колегія суддів вважає, що у його задоволенні слід відмовити, з огляду на таке.
Зупиняючи провадження з розгляду апеляційних скарг на вирок Вищого антикорупційного суду від 10 серпня 2022 року, суд виходив з імперативності вимог ст. 335 КПК України та відсутності у обвинуваченого, призваного для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, об`єктивної можливості, в силу непередбачуваності обставин несення такої служби, в повній мірі, на рівних умовах зі стороною обвинувачення, реалізувати свої процесуальні права та обов`язки в ході апеляційного розгляду, в тому числі шляхом участі в ньому в режимі відеоконференції з власних технічних засобів, як на тому наполягав прокурор.
Рівність перед законом і судом, забезпечення права на захист, змагальність сторін та свобода в поданні доказів, доведенні перед судом їх переконливості є загальними засадами кримінального провадження, забезпечення реалізації яких є процесуальним обов`язком суду.
Положеннями ст. 20 КПК України встановлено, що обвинувачений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, ознайомлюватись з матеріалами справи, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.
Відповідно до положень статті 22 КПК України сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
В своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував на необхідності дотримання принципів рівності та змагальності сторін, як невід`ємних елементів справедливого судового розгляду. Це включає, зокрема розумну можливість для кожної сторони представляти себе в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом. Сторони повинні мати змогу висловити свою позицію щодо кожного документа в матеріалах справи. При цьому важливою є роль, яку відіграє суд апеляційної інстанції в національній правовій системі. Якщо суд апеляційної інстанції має розглядати справу і з питань фактів, і з питань права, і на цій підставі здійснити загальну оцінку вини або невинуватості, то він не може постановляти рішення без безпосередньої оцінки складових доказової бази, наданої особисто підсудним, котрий бажає довести, що не вчиняв діяння, котре може становити кримінально каране діяння («Дондаріні проти Сан-Марино» (Dondarini v. San Marino), § 27; «Поповічі проти Молдови» (Popovici v. Moldova), § 68; «Лакадена Калеро проти Іспанії» (Lacadena Calero v. Spain), § 38). Отже, право обвинуваченого на безпосередню участь у кримінальному провадженні, у тому числі на участь і доведення власної позиції в суді апеляційної інстанції, є складовою справедливого судового розгляду.
Поряд із викладеним вище, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України (ст. 17 Конституції України).
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.
Обвинувачений ОСОБА_8 призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації та перебуває на військовій службі у Збройних силах України, на даний час продовжує службу на посаді командира міномета 2 мінометного взводу 1 мінометної батареї військової частини НОМЕР_1 .
Вказані обставини проходження служби обвинуваченим прокурором не заперечуються. При цьому в обґрунтування клопотання прокурор посилається на участь у справі двох захисників обвинуваченого, можливість останнього брати участь в судових засіданнях як безпосередньо, так і за допомогою власних технічних засобів, що забезпечить належну реалізацію права на захист.
Колегія оцінюючи такі доводи прокурора зазначає, що право на судовий захист не може бути обмежено навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану (ст.ст. 63, 64 Конституції України).
Жодна норма КПК України не передбачає і не може передбачати повноважень суду визначити для обвинуваченого всупереч його волі участь у судовому провадженні у режимі відеоконференцзв`язку за допомогою власних технічних засобів, адже це суперечить вищенаведеним засадам кримінального провадження щодо вільного та на власний розсуд реалізації обвинуваченим права на захист.
Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав, зокрема, у межах кримінального судочинства України. На це вказує й зміст частин 5, 6, 7 ст.336 КПК України, які визначають технічні умови, ризики, а також виключність випадків допиту за ініціативи суду свідка чи потерпілого, але ж не обвинуваченого, в режимі відеоконференції із використанням власних технічних засобів. Відмінність процесуального статусу, обсягу прав та обов`язків, наслідки кримінального провадження для вказаних учасників є визначальними для оцінки можливості їх участі у судовому розгляді в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів зв`язку.
З огляду на відсутність згоди ОСОБА_8 на участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції з власних технічних засобів, колегія відхиляє як необґрунтовані доводи прокурора про право суду визначити такий порядок апеляційного розгляду.
Частина 1 статті 335 КПК України містить беззастережну вимогу, що зобов`язує суд зупинити судове провадження стосовно обвинуваченого, який був призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації до його звільнення з військової служби.
Зазначені вимоги закону не наділяють суд повноваженнями враховувати як підстави для відновлення провадження висновки будь-яких органів, зокрема військової служби правопорядку щодо оцінки характеру проходження військової служби і функціональних обов`язків військовослужбовця, командира військової частини про вільний від служби час для участі у судовому засіданні. Визначаючи завдання кримінального провадження ст. 2 КПК України забороняє необґрунтований процесуальний примус та гарантує належну правову процедуру щодо будь-якої особи. Очевидно, в повному обсязі такі вимоги розповсюджуються й на обвинуваченого, відсутність згоди якого на відновлення провадження у зв`язку з проходженням ним військової служби не наділяють суд повноваженнями ухвалювати рішення без врахування положень ст.335 КПК України.
З огляду на встановлені під час розгляду клопотання прокурора обставини, виходячи з гарантованого Конституцією України права на вільний захист від пред`явленого обвинувачення, закріпленого ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод права захищати себе особисто, для чого мати необхідні для підготовки час і можливості, безумовності положень ст. 335 КПК України, яка визначає єдину підставу для відновлення кримінального провадження щодо мобілізованого - його звільнення з військової служби, заявлене прокурором клопотання не містить правових підстав для відновлення провадження з метою продовження апеляційного розгляду. Його задоволення перебуває за межами дійсних повноважень суду та суперечить загальним принципам судочинства, зокрема, забезпеченню права на захист обвинуваченого, який призваний на військову службу під час мобілізації, що призведе до істотних порушень кримінального процесуального закону.
Отже, висловлені прокурором доводи є неспроможними, а клопотання підлягає відхиленню, як таке, що не містить правових підстав для задоволення. В той же час встановлені відомості щодо перебування обвинуваченого ОСОБА_8 на військовій службі є безумовною підставою для зупинення провадження до його звільнення з військової служби.
Керуючись ст.ст. 335, 418 КПК України,-
ПОСТАНОВИЛА:
У задоволенні клопотання прокурора - відмовити.
Зупинити провадження за апеляційними скаргами на вирок Вищого антикорупційного суду від 10 серпня 2022 року, ухвалений за результатами розгляду об`єднаних кримінальних проваджень №42015000000000418 від 18 березня 2015 року та №42015051110000059 від 31 жовтня 2015 року стосовно ОСОБА_8, обвинуваченого за ч.3 ст. 368 Кримінального кодексу України, до звільнення обвинуваченого ОСОБА_8 з військової служби.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3