- Головуючий суддя (АП ВАКС): Панаід І.В.
Справа № 991/473/25
Провадження №11-сс/991/106/25
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 лютого 2025 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7,
підозрюваного ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги, подані захисником підозрюваного ОСОБА_8 адвокатом ОСОБА_6 та представником власника майна адвокатом ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_10 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28 січня 2025 року про накладення арешту в кримінальному провадженні №52022000000000169 від 07 липня 2022 року,
ВСТАНОВИЛА:
Детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52022000000000169 від 07 липня 2022 року за підозрою, зокрема ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч.5 ст. 191 КК України.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28 січня 2025 року накладено арешт на майно, вилучене під час обшуку, а саме: автомобіль «Zeekr 001» із державним номером НОМЕР_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2, та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, шляхом позбавлення права користування та розпорядження таким майном. Своє рішення слідчий суддя обґрунтував можливістю застосування до вказаного майна спеціальної конфіскації.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, захисником підозрюваного ОСОБА_8 адвокатом ОСОБА_6 та представником власника майна адвокатом ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_10 подані апеляційні скарги, в якій останні зазначали, що оскаржувана ухвала винесена без належної оцінки їх доводів, просили ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28 січня 2025 року скасувати, а в арешті майна відмовити.
Так, захисник ОСОБА_6 в доводах апеляційної скарги зазначає, що слідчий суддя постановив ухвалу про накладення арешту на тимчасово вилучене майно поза межами 72 годинного строку на розгляд, чим порушив вимоги ч. 6 ст. 173 КПК України. Крім того, клопотання про накладення арешту на майно ОСОБА_8, як особи зі спеціальним статусом, погоджене неуповноваженою особою. На думку сторони захисту, виконуючий обов`язки Генерального прокурора ОСОБА_11 не мав передбачених п. 10 ч. 2 ст. 36 КПК України повноважень процесуального керівника у даному кримінальному провадженні, а отже не мав законних підстав на погодження клопотання про арешт майна, що не було враховано слідчим суддею при прийняті рішення.
Представник власника майна адвокат ОСОБА_9, окрім порушень слідчим суддею строків розгляду клопотання про арешт майна, зазначав про неврахування слідчим суддею відсутності доказів набуття ОСОБА_10 арештованого автомобілю безоплатно або за ціною вищою чи нижчою за ринкову вартість, та обізнаності, що таке майно відповідає будь-який з ознак, передбачених п.п. 1-4 ст. 96-2 КПК України.
В судовому засіданні захисники та підозрюваний ОСОБА_8 апеляційну скаргу підтримали в повному обсязі, надавши пояснення, аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просили її задовольнити, проти задоволення апеляційної скарги адвоката ОСОБА_9 не заперечували.
Належним чином повідомлені про час та місце судового засідання власниця майна ОСОБА_10 та її представник до суду не з`явились, що не є перешкодою апеляційному розгляду згідно ст.405 КПК України. Від адвоката ОСОБА_9 надійшла заява про підтримання апеляційних вимог та розгляд скарги без його участі.
Прокурор проти задоволення апеляційних скарг заперечував, вважав рішення слідчого судді законним та обґрунтованим.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
За ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
На переконання колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання детектива про накладення арешту на майно не в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.
Як вбачається з матеріалів провадження і встановлено слідчим суддею, слідчою групою детективів НАБУ проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №52022000000000169 від 07 липня 2022 року за підозрою, зокрема, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 27, ч.5 ст. 191 КК України.
В ході досудового розслідування встановлено, що народний депутат України ОСОБА_8 та ОСОБА_12, володіючи необхідними зв`язками із керівниками органів виконавчої влади та посадовими особами АТ «Укрзалізниця», маючи вплив та авторитет на ринку кабельно-провідникової продукції, створили організовану групу до складу якої увійшли ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, залучивши до вчинюваних ними злочинів службову особу філії ЦЗВ АТ «Укрзалізниця» ОСОБА_16 . Організована група під керівництвом ОСОБА_8 та ОСОБА_12 (далі - група ОСОБА_17 ), у взаємодії із організованою групою ОСОБА_18, упродовж листопада 2021 року - вересня 2022 року організували заволодіння грошовими коштами AT «Укрзалізниця» під час закупівлі кабельно-провідникової продукції для потреб AT «Укрзалізниця» за штучно завищеними цінами.
Так, відповідно до повідомленої підозри, група ОСОБА_17, у взаємодії із ОСОБА_18 та учасниками очолюваної ним організованої групи, в період з вересня 2021 року по серпень 2022 року, вчинили: (1) заволодіння грошовими коштами АТ «Укрзалізниця» на загальну суму 97 444 504,90 грн під час здійснення постачання кабельно-провідникової продукції за штучно завищеними цінами у ході виконання договору від 01 вересня 2021 року № ЦЗВ 02 03921-01; (2) повторне заволодіння грошима АТ «Укрзалізниця» на загальну суму 44 161 855,37 грн під час здійснення постачання кабельно-провідникової продукції за штучно завищеними цінами у ході виконання договору від 18 травня 2022 року № ЦЗВ-02-00522-01.
Також, за змістом підозри, обернувши на свою користь вищезазначені кошти, учасники організованої групи ОСОБА_8 та ОСОБА_12 здійснили, на виконання досягнутих попередніх домовленостей із групою ОСОБА_18, розподіл предмету заволодіння шляхом перерахування коштів із банківських рахунків ТОВ «Торговий дім «Український кабель» та ТОВ «ТД «Кабель Центр» на банківські рахунки юридичних осіб, підконтрольних організованій групі ОСОБА_18 (ТОВ «Торговий дім «Метрополіс», ТОВ «Буд Альянс Компані», ТОВ «Астор Рітейл» та ін.).
Крім того, під час досудового розслідування вказаного провадження правоохоронними органами також виявлені дані, що вказують на ймовірне вчинення кримінального правопорушення щодо отримання неправомірної вигоди у вигляді транспортного засобу та маскування походження такого майна або факту володіння ним.
Матеріалами кримінального провадження встановлено, що 18 січня 2025 року детективами НАБУ проведено невідкладний обшук земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3, АДРЕСА_1, на якій знаходився автомобіль «Zeekr 001», номер: НОМЕР_2, який разом зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу та документами про придбання автомобіля було вилучено.
Рішення про вилучення автомобіля та документів прийнято у зв`язку тим, що відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 167 КПК України існували достатні підстави вважати, що вказаний автомобіль та документи одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення, тобто перетворено (придбано) за рахунок коштів, здобутих злочинним шляхом, відтак таке є тимчасово вилученим майном.
Постановою детектива НАБУ ОСОБА_19 автомобіль марки «Zeekr 001», із державним номером НОМЕР_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні № 52022000000000169 від 07 липня 2022 року.
Задовольняючи клопотання детектива про арешт майна слідчий суддя виходив з того, що з огляду на обставини ймовірного вчинення кримінальних правопорушень, дату набуття ОСОБА_10 у власність майна, обставини набуття такого майна, а також, перебування автомобіля у фактичному розпорядженні підозрюваного, є достатні підстави вважати, що таке є предметом кримінального правопорушення, обставини якого встановлюються у цьому кримінальному провадженні, а реєстрація його на третю особу здійсненна з метою приховування його походження та факту володіння ним, у зв`язку з чим до нього може бути застосовано спеціальну конфіскацію.
Оцінюючи відповідно до положень ч.1 ст.404 КПК України доводи апеляційної скарги стосовно того, що слідчим суддею безпідставно накладено арешт на вищевказане майно, колегія суддів погоджується із висновками слідчого судді, що надані детективом НАБУ матеріали доводять наявність правових підстав для накладення арешту, а також того, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.
Обставини кримінального провадження, які розслідуються детективами НАБУ, свідчать про причетність ОСОБА_8 до злочинів, які розслідуються в кримінальному провадженні №52022000000000169 від 07 липня 2022 року, зокрема 17 січня 2025 року останньому було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч.5 ст. 191 КК України. Не виключено, що спірне майно у вигляді транспортного засобу Zeekr 001 було передано ОСОБА_8 за вчинення дій, які є предметом досудового розслідування за ст. 191 КК України, після чого останнім були вчинені дії з реєстрації зазначеного автомобіля за колишньою дружиною ОСОБА_10 .
На даному етапі провадження до завдань суду не належить оцінювати, наскільки повно органом досудового розслідування зібрано докази, що стосуються зазначеного кримінального провадження. Його завдання полягає в тому, щоб дослідити ті обставини, про які органу досудового розслідування відомо на даний час та які дають достатньо обґрунтовані підстави для втручання в права та інтереси відповідних осіб. Надані суду матеріали свідчать, що потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на цій стадії не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що їх сукупність, відповідно до вимог ст. 170 КПК України, є достатньою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Доводи сторони захисту щодо придбання ОСОБА_10 арештованого автомобіля за власні кошти для своїх потреб та перебування вказаного автомобіля на тимчасовому зберіганні у підозрюваного, колегія суддів сприймає критично та відхиляє, адже це спростовується матеріалами, а саме протоколом про результати здійснення НС(р)Д - аудіоконтролю публічно доступного місця від 10 січня 2025 року, в якому, зокрема, зафіксовано спілкування ОСОБА_8 з іншою особою щодо обставин отримання підозрюваним автомобіля Zeekr 001, як подарунку та проведення реєстрації вказаного транспортного засобу саме за його колишньою дружиною ОСОБА_10 через неможливість його безпосередньої реєстрації за справжнім власником (т.1 а.162-165). Зв`язок ОСОБА_8 з таким активом підтверджується й відомостями з протоколу обшуку домоволодіння підозрюваного, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, де й було відшукано і вилучено це майно, а підозрюваний повідомив детективам, що автомобіль Zeekr 001, належить його колишній дружині ОСОБА_10 та переданий йому на тимчасове зберігання.
Доводи апеляційної скарги адвоката ОСОБА_9 щодо відсутності підстав для накладення арешту на майно з метою забезпечення спеціальної конфіскації, оскільки майно не відповідає критеріям, передбаченихст.96-1 КК України, колегія відхиляє, адже достатніх даних про дійсне набуття майна ОСОБА_10 власником не надано, а вищенаведені матеріали НСРД вказують на правильність висновків слідчого судді щодо реального власника такого автомобіля та наявності підстав для накладення арешту на майно з метою спецконфіскації.
Надаючи оцінку доводам сторони захисту стосовно порушення слідчим суддею строку розгляду клопотання про арешт майна, колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.
Матеріалами справи підтверджується, що клопотання про арешт майна підозрюваного ОСОБА_8 подано в межах строків, визначених ч. ст.171 КПК України. Разом з тим, встановлено, що під час розгляду клопотання детектива, з урахуванням позиції сторони захисту, слідчим суддею оголошувалась перерва в судовому засіданні.
Водночас, сам по собі факт вирішення слідчим суддею клопотання про арешт майна із пропуском строків, визначених КПК України, не може бути підставою для відмови в арешті майна, яке відповідає критеріям спецконфіскації у кримінальному провадженні задля досягнення його завдань. Крім того, КПК України не передбачає такої підстави для відмови у задоволенні клопотання про арешт майна, як недотримання слідчим суддею строку, визначеного ч. 6 ст. 173 КПК України. Відомостей про повернення вилученого майна на час розгляду клопотання про його арешт матеріали провадження не містять, а отже, з огляду на викладене, правових підстав для відмови в арешті слідчий суддя не мав, а відповідні доводи захисту колегія суддів вважає неспроможними.
Перевіряючи в межах доводів апеляційної скарги посилання сторони захисту на неналежне погодження детективом клопотання про арешт майна, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до положень ст. 480 КПК України стосовно народного депутата України застосовується особливий порядок кримінального провадження.
Частиною 2 статті 482-2 КПК України передбачено, що клопотання про дозвіл на затримання, обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи домашнього арешту, обшук, порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, а також про застосування інших заходів, у тому числі негласних слідчих (розшукових) дій, що відповідно до закону обмежують права і свободи народного депутата України, розгляд яких віднесено до повноважень слідчого судді, мають бути погоджені Генеральним прокурором (особою, що виконує обов`язки Генерального прокурора).
Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом. Прокуратуру в Україні очолює Генеральний прокурор, якого призначає на посаду та звільняє з посади за згодою Верховної Ради України Президент України (ст. 131-1 Конституції України).
У разі відсутності Генерального прокурора його повноваження здійснює перший заступник Генерального прокурора, а в разі відсутності першого заступника - один із заступників Генерального прокурора (ч.3 ст. 9 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII). Будь-яких часових обмежень здійснення повноважень Генерального прокурора його першим заступником чи заступником вказана норма не містить, а суперечність в цій частині Закону України «Про тимчасове виконання обов`язків посадових осіб, яких призначає на посаду за згодою Верховної Ради України Президент України або Верховна Рада України за поданням Президента України» від 10 грудня 1997 року № 709/97-ВР, на переконання колегії, має бути вирішено на користь Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року, як більш пізнього нормативно-правового акту, що регламентує відповідні правовідносини. Крім того, обґрунтованість такого висновку підтверджується й положеннями ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», за якими повноваження органів прокуратури у період дії воєнного стану не можуть бути припинені.
Клопотання детектива НАБУ ОСОБА_19 від 19 січня 2025 року про арешт майна народного депутата України ОСОБА_8, погоджене виконувачем обов`язків Генерального прокурора ОСОБА_11, що узгоджується з вимогами ст.482-2 КПК, ч.3 ст.9 Закону України «Про прокуратуру», а тому доводи захисту в цій частині колегія суддів відхиляє.
Твердження сторони захисту про те, що право погодити клопотання Генеральний прокурор, або особа що виконує його обов`язки, набувають лише після того, як будуть включені до групи прокурорів у кримінальному провадженні не ґрунтується на положеннях КПК України, які не містять відповідних вимог. При цьому посилання на рішення Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 14 лютого 2022 року у справі №477/426/17 не є релевантним обставинам, які були предметом розгляду та з`ясування під час такого розгляду. Натомість, при оцінці доводів захисту колегія вважає релевантними постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі №536/2475/14-к та Верховного Суду від 02 грудня 2022 року у справі №758/1780/17. За висновками у вказаних судових рішеннях Генеральний прокурор чи його заступник погоджують відповідні клопотання виходячи з прямої норми КПК України та посади, яку займають незалежно від включення до групи прокурорів у провадженні, в якому КПК передбачено спеціальний порядок погодження такого клопотання.
Щодо розумності та співрозмірності обмеження права власності ОСОБА_10 завданням кримінального провадження, колегія суддів виходить з наступного.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28 січня 2025 року накладено арешт на майно шляхом позбавлення права користування та розпорядження ним. Враховуючи наявний та встановлений слідчим суддею ризик у вигляді можливого відчуження майна, колегія суддів погоджується, що невжиття заходу забезпечення кримінального провадження в частині заборони розпорядження може призвести до його передачі, відчуження на користь третіх осіб. Одночасно із цим, колегія вважає недостатньо мотивованим рішення щодо обмеження права користування таким автомобілем з огляду на потребу забезпечення балансу між суспільними та приватними інтересами в кримінальному провадженні. У зв`язку з чим, виходячи з принципу розумності та співмірності суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційних скарг та скасування ухвали слідчого судді в частині заборони користування транспортним засобом та арешту свідоцтва про реєстрацію такого транспортного засобу. В іншій частині слідчим суддею обґрунтовано задоволено клопотання детектива, враховані наслідки вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечено таким рішенням унеможливлення настання наслідків, які можуть перешкоджати досягненню завдань кримінального провадження.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційні скарги задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28 січня 2025 року в частині заборони користування транспортним засобом «Zeekr 001» із державним номером НОМЕР_4 та арешту свідоцтва про реєстрацію цього транспортного засобу скасувати.
В цій частині постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання детектива відмовити.
В іншій частині ухвалу слідчого судді залишити без змін
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3