- Головуюча суддя (ККС ВС): Антонюк Н.О.
УХВАЛА
11 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 349/508/16-к
провадження № 51-3565км24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_8,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_7 на вирок Вищого антикорупційного суду від 02 вересня 2021 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 16 травня 2024 року, засудженої ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 16 травня 2024 року щодо
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Хоростець Козівського району Тернопільської області, прож. в АДРЕСА_1,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК,
ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянки України, уродженки та жительки АДРЕСА_1,
засудженої за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 - ч. 3 ст. 368 КК, і
ВСТАНОВИВ:
Вироком Вищого антикорупційного суду від 02 вересня 2021 року, з урахуванням ухвали від 12 липня 2024 року про виправлення описки, визнано винуватими та призначено покарання:
- ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 368 КК у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права обіймати посади, зазначені у п. 1, підпунктах «а», «в» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», окрім виборних посад, на строк 3 роки, з конфіскацією усього належного йому на праві власності майна;
- ОСОБА_9 за ч. 5 ст. 27 - ч. 3 ст. 368 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права займатися адвокатською діяльністю на строк 2 роки з конфіскацією належного їй на праві власності майна.
Вирішено інші питання, визначені кримінальним процесуальним законодавством.
Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 16 травня 2024 року вирок місцевого суду змінено.
Пом`якшено ОСОБА_7 призначене йому покарання та вирішено вважати його засудженим за ч. 3 ст. 368 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади, зазначені у п. 1, підпунктах «а», «в» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», окрім виборних посад, на строк 3 роки, з конфіскацією усього належного йому на праві власності майна, окрім житла.
Пом'якшено ОСОБА_9 призначене їй покарання та вирішено вважати її засудженою за ч. 5 ст. 27 - ч. 3 ст. 368 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права займатися адвокатською діяльністю на строк 2 роки з конфіскацією належного їй на праві власності майна, окрім житла.
Виключено з мотивувальної частини вироку місцевого суду висновки суду щодо недопустимості протоколів за результатами проведених НСРД від 18 лютого 2016 року № 178т/17/1, №180т/17/1, від 17 та 31 березня 2016 року № 19/1795т, №19/1797т, № 19/1461т, № 19/1463т та додатків до них.
В іншій частині вирок суду першої інстанції залишено без змін.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15 лютого 2016 року ОСОБА_9 як адвокат після отримання від ОСОБА_10 2000 доларів США передала судді Козівського районного суду Тернопільської області ОСОБА_7 неправомірну вигоду у розмірі 400 доларів США за прийняття ним рішення про відмову у задоволенні подання начальника Козівського районного сектору кримінально - виконавчої інспекції управління державної пенітенціарної служби України в Тернопільській області (далі - КВІ) про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням щодо ОСОБА_10 . Іншу частину грошових коштів у розмірі 1600 доларів США ОСОБА_9 залишила собі.
Після одержання неправомірної вигоди ОСОБА_7 постановив ухвалу від 16 лютого 2016 року, якою відмовив у задоволенні подання КВІ.
Сторона захисту у касаційних скаргах не погоджується із судовими рішеннями щодо засуджених з різних мотивів.
Зокрема, у доповненнях до касаційної скарги засуджена ОСОБА_9 поставила під сумнів законність проведення слідчих дій у кримінальному провадженні, оскільки до обвинувального акту не були долучені постанови прокурора про визначення групи прокурорів. Також стверджувала, що стороною обвинувачення не було долучено клопотання про продовження строку досудового розслідування та доказів його вручення стороні захисту.
До початку касаційного розгляду на спростування наведених аргументів прокурор заявив клопотання про долучення до матеріалів кримінального провадження копій відповідних процесуальних документів.
Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, пояснення учасників судового провадження щодо заявленого клопотання та вирішила долучити копії процесуальних документів, наданих стороною обвинувачення, до матеріалів кримінального провадження. Водночас колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для передачі матеріалів цього кримінального провадження на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 434-1 КПК суд, який розглядає кримінальне провадження в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає таке кримінальне провадження на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи іншої об`єднаної палати.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК).
Реалізація завдань кримінального провадження відбувається на усіх його стадіях.
Стадія касаційного перегляду судових рішень має свої особливості, які характеризуються насамперед межами касаційного розгляду кримінального провадження, які окреслені у ч. 1 ст. 433 КПК, згідно з якою суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Здійснення процесуальних дій у кримінальному провадженні має здійснюватися повноважними суб`єктами. Процесуальні документи, які підтверджують наявність повноважень у певної особи не є доказами у провадженні. Однак сам факт наявності процесуальних повноважень може бути поставлений учасниками під сумнів, що викликає необхідність їхньої перевірки.
Оскільки суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, то він, як було зазначено вище з посиланням на положення КПК, не має права досліджувати докази.
Водночас процесуальні документи не є доказами у провадженні, тому колегія суддів вважає, що суд касаційної інстанції може перевірити наявність повноважень у слідчого, прокурора та проведення тих чи інших процесуальних дій у цьому провадженні.
Така перевірка може бути здійснена судом касаційної інстанції після долучення відповідних процесуальних документів прокурором. Колегія суддів вважає, що перевірка доводу сторони захисту про наявність /відсутність повноважень у конкретного суб`єкта не може бути безумовною підставою для скасування ухвалених у цьому провадженні судових рішень.
Перевіряючи процесуальні повноваження прокурора, слідчого, суд касаційної інстанції не досліджує докази, адже вони вже були досліджені судами попередніх інстанцій.
Необхідно відрізняти перевірку/оцінку доказів у кримінальному провадженні від дослідження й оцінки доводів учасників щодо процесуальних повноважень прокурора чи слідчого. Долучення і оцінка процесуальних документів, які підтверджують повноваження прокурора або слідчого у кримінальному провадженні не є дослідженням доказів, а тому може здійснюватися й судом касаційної інстанції.
Інша позиція щодо цього питання викладена в постанові Третьої судової палати ККС ВС від 26 січня 2024 року у справі № 466/9158/14-к, від якої колегія суддів вважає за необхідне відступити.
Колегія вважає, що скасування судових рішень з метою перевірки повноважень прокурора або слідчого згідно із долученими стороною обвинувачення процесуальними документами саме судами попередніх інстанцій призведе до затягування судового розгляду, оскільки так ж оцінку наявності або відсутності повноважень у вказаних осіб може надати суд касаційної інстанції.
Якщо у прокурора чи слідчого є відповідні процесуальні повноваження у кримінальному провадженні, то вони наявні не залежно від того чи відповідні процесуальні документи перевірить саме суд певної інстанції. Адже оцінка наявності чи відсутності повноважень судом є ретроспективною, оскільки певні повноваження мали бути у прокурора на певному етапі руху кримінального провадження.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що підтвердження повноважень певного суб`єкта (прокурора або слідчого) на проведення досудового розслідування відбувається за допомогою дослідження відповідних процесуальних рішень прокурора чи керівника органу досудового розслідування, які за своїм характером не є доказами.
Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному в раніше ухваленій постанові Третьої судової палати ККС ВС від 26 січня 2024 року у справі № 466/9158/14-к, та сформулювати висновок про те, що надані під час касаційного розгляду кримінального провадження документи на підтвердження повноважень прокурора чи слідчого оцінюються касаційним судом, оскільки вони за своєю суттю не є доказами у відповідному провадженні, а лише підтверджують наявність або відсутність повноважень у вказаних вище суб`єктів на вчинення певних процесуальних дій.
Керуючись ч. 2 ст. 434-1 Кримінального процесуального кодексу України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Кримінальне провадження за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_7 на вирок Вищого антикорупційного суду від 02 вересня 2021 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 16 травня 2024 року, засудженої ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 16 травня 2024 року передати на розгляд об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3