- Головуюча суддя (АП ВАКС): Чорненька Д.С.
Справа № 626/1948/17
Провадження №11-кп/991/35/25
Головуючий-суддя 1 інст. ОСОБА_1
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 лютого 2025 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого-судді ОСОБА_2,
суддів: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
секретаря судового засідання ОСОБА_5,
прокурора ОСОБА_6,
захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8,
обвинуваченого ОСОБА_9,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - ОСОБА_8 про зміну обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - ОСОБА_7 про зміну обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді застави та клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою у кримінальному провадженні №42017000000001569 від 19 травня 2017 року за обвинуваченням:
ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Новоукраїнка Звенигородського (Звенігородського) району Черкаської області, жителя АДРЕСА_1, одруженого, раніше не судимого, має на утриманні одну неповнолітню дитину, на час інкримінованого злочину - суддя Ленінського районного суду міста Полтава,
за ч.3 ст.368 КК України,
в с т а н о в и л а:
У провадженні Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду знаходяться на розгляді апеляційні скарги прокурора, захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_9 на вирок Вищого антикорупційного суду від 29 липня 2024 року, яким ОСОБА_9 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком 6 років із позбавленням права обіймати посади в органах судової влади строком на 3 роки та з конфіскацією усього належного йому майна. Вирішено питання: зарахування строку попереднього ув`язнення та початку перебігу виконання додаткового покарання; запобіжного заходу; продовжено строк дії обов`язків, покладених у зв`язку із застосуванням щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді застави до 29 вересня 2024 року включно; вирішено долю речових доказів та питання конфіскації майна.
Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 30 грудня 2024 року клопотання прокурора про зміну обвинуваченому запобіжного заходу та звернення застави в дохід держави задоволено частково, застосовано до обвинуваченого ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, взято його під варту в залі суду строком на 60 днів, тобто до 27 лютого 2025 року включно, збільшено розмір застави на 500 000 грн та визначено її розмір у сумі 714 720 грн із покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
10 лютого 2025 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_9 із тримання під вартою з визначеним розміром застави на цілодобовий домашній арешт, та проханням дозволити ОСОБА_9 відвідувати медичні заклади для проходження реабілітації і лікування у зв`язку із перенесеними тяжкими хворобами. Однією з підстав зміни запобіжного заходу обвинуваченому 30 грудня 2024 року колегія суддів зазначила, що ОСОБА_9 не надано суду доказів, що його стан унеможливлював прибуття до суду. Однак, у розпорядженні суду станом на 30 грудня 2024 року були наявні докази поважності його неприбуття у судові засідання 02 грудня 2024 року та 13 грудня 2024 року: лист Комунального підприємства «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфосовського Полтавської обласної ради» від 22 листопада 2024 року №04-05/4748, в якому вказано, що період лікування становить щонайменше 14 днів, так як дане захворювання відноситься до тяжкого та унеможливлює залишення пацієнтом лікувального закладу на весь період лікування. Згідно медичної виписки №39770 ОСОБА_9 із 02 грудня 2024 року надано відпустку на лікування у зв?язку з хворобою на 30 календарних днів. Крім того, наявне в обвинуваченого захворювання потребує довготривалого лікування та реабілітації в умовах стаціонарного перебування пацієнтів. Колегія суддів при зміні обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави, не врахувала вимоги ст.184 КПК України, ст.84 КК України та постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в частині обов`язкового врахування стану здоров`я обвинуваченого при вирішенні питання про обрання, продовження, зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрала найсуворіший запобіжний захід - тримання під вартою з непомірним розміром застави, знаючи, що вказаний запобіжний захід нанесене непоправну шкоду його здоров`ю, та на даний час порушує його право на здоров`я чим піддає його катуванню. Колегія суддів, достеменно знаючи про розмір доходу обвинуваченого, арешт усіх його активів: земельної ділянки, вилучених грошових коштів, грошових коштів на рахунку, утримання малолітньої дитини, встановила непомірний для нього розмір застави. Вважає, що до обвинуваченого ОСОБА_9 необхідно застосувати більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, що передбачено ст.181, 195 КПК України.
10 лютого 2025 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - ОСОБА_7 про зміну обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжного заходу тримання під вартою на заставу в розмірі 70 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 211 960 грн, та з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України. Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 30 грудня 2024 року до обвинуваченого ОСОБА_9 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів - до 27 лютого 2025 року включно, з альтернативою внесення застави в розмірі 714 720 грн. Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України. Враховуючий той факт, що наразі кримінальне провадження перебуває на стадії апеляційного оскарження вироку суду, вважає, що на даному етапі відсутні ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України. Ті обставини, що обвинувачений раніше не судимий, до адміністративної відповідальності не притягувався, має зареєстроване місце проживання в Україні, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, є військовослужбовцем Збройних Сил України, наявність ряду тяжких захворювань, свідчать про наявність у нього міцних соціальних зв`язків та про відсутність ризику переховування від суду і може слугувати підставою для зміни запобіжного заходу. Крім того, ризику переховування від суду можна запобігти шляхом покладення на обвинуваченого обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України. Ризик знищення, схову або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, ризик незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні та ризик перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином на стадії апеляційного розгляду виключаються. Відсутність у ОСОБА_9 судимості, його вік та стан здоров`я свідчать про відсутність ризику вчинення ним іншого кримінального правопорушення. З огляду на характеризуючі дані обвинуваченого, його вік, незадовільний стан здоров`я, майновий стан, який свідчить про непомірність внесення ним застави в сумі 714 720 грн, вважає, що застосування запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 70 прожиткових мінімумів для працездатних осіб - 211 960 грн буде достатнім для забезпечення виконання ним, покладених на нього процесуальних обов`язків.
13 лютого 2025 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду засобами електронного зв`язку надійшло клопотання прокурора про продовження строку обраного запобіжного заходу тримання під вартою ОСОБА_9 на шістдесят днів. Клопотання мотивоване тим, що продовжити, покладені на обвинуваченого обов`язки, в межах строків, визначених ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду до 29 листопада 2024 року, не виявилося за можливе внаслідок об`єктивних обставин: перебування обвинуваченого на лікуванні. Незважаючи на припинення лікування та дії обов`язків, які додатково були покладені судом на обвинуваченого у додаток до основного запобіжного заходу у вигляді застави, ОСОБА_9 свідомо та цілеспрямовано не прибув у судове засідання 13 грудня 2024 року без поважних причин, тобто прямо порушив свій обов`язок щодо явки у судове засідання за викликом суду. Факт невиконання обвинуваченим обов`язку з`являтися до суду, на його думку, є реалізацією ризиків переховування від суду та перешкоджання судовому розгляду з метою його затягування. Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 30 грудня 2024 року частково задоволено клопотання прокурора та застосовано до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з одночасним збільшенням розміру застави як альтернативного запобіжного заходу до 27 лютого 2025 року. ОСОБА_9 по суті вже двічі визнавався винуватим судом першої інстанції у вчиненні тяжкого корупційного злочину та йому призначено покарання до реального відбування після (у разі) вступу вироку у законну силу. ОСОБА_9, усвідомлюючи можливе покарання при визнанні його винуватим, тяжкість та невідворотність покарання за вчинення корупційного злочину, може планувати ухилення від явки до суду з надуманих підстав з метою безпідставного затягування строків судового розгляду та пошуку спроб уникнути відповідальності. Тому, ризик переховування обвинуваченого від суду наявний. Крім того, в діях обвинуваченого явно простежується ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, який реалізований ним вчергове, шляхом неявки без поважних причин у судове засідання 13 грудня 2024 року, оскільки спроби затягування судового розгляду на завершальній стадії процесу вже використовувалися обвинуваченим у суді першої інстанції. Необхідність продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та неможливість застосування інших (більш м`яких) запобіжних заходів стосовно обвинуваченого ОСОБА_9 підтверджується тим, що до нього протягом розгляду справи неодноразово застосовувалися різні заходи забезпечення кримінального провадження (примусові приводи, грошові стягнення та застава), проте ефективність відповідних заходів мала лише тимчасовий ефект, який на теперішній час себе не виправдав.
У судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_9 - ОСОБА_8 своє клопотання та клопотання захисника ОСОБА_7 підтримала, просила їх задовольнити з підстав, викладених у них. Проти задоволення клопотання прокурора заперечувала.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_9 - ОСОБА_7 своє клопотання та клопотання захисника ОСОБА_8 підтримав, просив їх задовольнити з підстав, викладених у них. Проти задоволення клопотання прокурора заперечував.
Обвинувачений ОСОБА_9 клопотання захисників підтримав, проти задоволення клопотання прокурора заперечував.
Прокурор своє клопотання підтримав, з підстав, зазначених у ньому. Проти задоволення клопотань захисників обвинуваченого заперечив.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників провадження, перевіривши матеріали судового провадження, обговоривши наведені у клопотаннях захисників та прокурора доводи, колегія суддів доходить таких висновків.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати, у тому числі в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання. До клопотання мають бути додані 1) копії матеріалів, якими підозрюваний, обвинувачений обґрунтовує доводи клопотання; 2) перелік свідків, яких підозрюваний, обвинувачений вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання, із зазначенням відомостей, які вони можуть надати, та обґрунтуванням значення цих відомостей для вирішення питання; 3) підтвердження того, що прокурору надіслана копія клопотання та копії матеріалів, що обґрунтовують клопотання.
Згідно з ч.1 ст.333 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.
Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України (ч.2 ст.331 КПК України).
Запобіжні заходи відносяться до заходів забезпечення кримінального провадження (п.9 ч.2 ст.131 КПК України), які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч.1 ст.131 КК України).
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.6, 8 ст.176 цього Кодексу.
Згідно з ч.3 ст.176 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Відповідно до ч.1, 2 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч.1 ст.194 КПК України).
Відповідно до ч.1, 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Згідно з ч.1 ст.182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.
Відповідно до ч.8, 10 ст.182 КПК України у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 цього Кодексу.
Клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою (ч.1 ст.199 КПК України).
З аналізу норм КПК України слідує, що запобіжні заходи (в тому числі тримання під вартою) можуть застосовуватися виключно до осіб, які у кримінальному провадженні мають відповідний процесуальний статус підозрюваного, обвинуваченого. Обвинуваченим є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому ст.291 КПК України (ч.2 ст.42 КПК України). Враховуючи, що розгляд даного клопотання відбувається під час апеляційного перегляду вироку суду першої інстанції щодо ОСОБА_9, у відповідності до вимог ст.42 КПК України ОСОБА_9 у цьому кримінальному провадженні має статус обвинуваченого.
Із вироку суду першої інстанції від 29 липня 2024 року вбачається, що ОСОБА_9 обвинувачується за двома епізодами вчинення злочинів, а саме: у вчиненні злочину, передбаченого за ч.3 ст.368 КК України (у редакції станом на 26 квітня 2017 року), тобто, прохання та одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення дій в інтересах третьої особи, із використанням наданої їй влади; у вчиненні злочину, передбаченого за ч.3 ст.368 КК України (у редакції станом на 04 серпня 2017 року), тобто, прохання та одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення дій в інтересах третьої особи, із використанням наданої їй влади, вчинене повторно.
Не вирішуючи питання про доведеність обвинувачення, перебування кримінального провадження на етапі апеляційного перегляду вироку переконує колегію, що наявні матеріали судової справи є достатніми для висновку про відсутність підстав для зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_9 із тримання під вартою на домашній арешт чи заставу, оскільки надані документи щодо стану здоров`я обвинуваченого не забезпечують усунення ризику переховування його від суду, враховуючи наявність обвинувального вироку з призначенням покарання у вигляді позбавлення волі строком 6 років із позбавленням права обіймати посади в органах судової влади строком на 3 роки та з конфіскацією усього належного йому майна.
Крім того, застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою після засудження особи компетентним судом, яким особу визнано винуватою і призначено відповідне покарання, суттєво відрізняється від тримання особи під вартою на стадії досудового розслідування у розумінні п.п. «а» та «с» ч.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так за пунктом «а» для визнання затримання законним вимагається лише наявність законного вироку суду, яким особу визнано винуватою і призначено відповідне покарання, на відміну від пункту «с», за яким на стадії досудового розслідування існує необхідність доведення стороною обвинувачення наявності розумної підозри та ризиків, якомога коротшого періоду перебування під вартою невинуватої особи, здійснення періодичного судового контролю тощо.
У той же час, обвинувачений вважається затриманим «після засудження компетентним судом» у значенні статті 5 § 1 «a» після того, як рішення було винесено в першій інстанції, навіть якщо воно ще не виконується і підлягає оскарженню (Ruslan Yakovenko v. Ukraine, no. 5425/11, § 46, ECHR 2015).
Термін «після засудження» не можна тлумачити, так, ніби він стосується лише остаточного засудження. Не можна ігнорувати того, що винуватість особи, яка тримається під вартою під час апеляційного або наглядового провадження, вже встановлена в ході судового розгляду, проведеного відповідно до вимог статті 6 (Wemhoff v. Germany, 27 June 1968, § 9, Series A no. 7).
Змінюючи 30 грудня 2024 року обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді застави на тримання під вартою, колегія суддів апеляційної інстанції дослідила всі обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахувала ступінь тяжкості вчинених злочинів, наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та які на даний час не змінилися та продовжують існувати.
Посилання сторони захисту на те, що обвинувачений раніше не судимий, до адміністративної відповідальності не притягувався, має зареєстроване місце проживання в Україні, одружений та має на утриманні неповнолітню дитину, є військовослужбовцем Збройних Сил України, а також, що у нього наявний ряд тяжких захворювань, враховані апеляційним судом при зміні обвинуваченому запобіжного заходу на тримання під вартою та не є настільки переконливими та вагомими, щоб знизити встановлені судом ризики та спростувати висновки щодо необхідності та достатності застосування запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою з метою забезпечення дієвості кримінального провадження. Так, відповідно до повідомлення Філії ДУ «Центр охорони здоров`я державної кримінально-виконавчої служби України» в м.Києві та Київській області Київської міської медичної частини №КММЧ/КИ-25 від 14 січня 2025 року ОСОБА_9 30 грудня 2025 року по прибуттю до ДУ «Київський слідчий ізолятор» оглянутий черговим медичним персоналом, за даними первинного огляду даних на гостру терапевтичну патологію не виявлено, за час перебування в установі - 02 січня 2025 року обстежений ЕКГ, консультований лікарем-терапевтом та рекомендовано симптоматичне лікування; 08 січня 2025 року обстежений ЕКГ, консультований лікарем-терапевтом та рекомендовано симптоматичне лікування; 10 січня 2025 року обстежений рентгенологічно (ОГК) без виявленої патології; 14 січня 2025 року обстежений лабораторно та консультований лікарем-терапевтом. Відповідно до висновку лікарів стан здоров?я ОСОБА_9 відповідає перебігу хронічного захворювання, потребує прийому гіпотензивного лікування та прийому антиагрегантів.
Згідно із повідомленням Філії ДУ «Центр охорони здоров?я державної кримінально-виконавчої служби України» в м.Києві та Київській області Київської міської медичної частини №КММЧ/КИ-25 від 22 січня 2025 року, відповідно до наданої медичної документації ОСОБА_9, встановлено перелік медичних препаратів, які потребує ОСОБА_9, враховуючи те, що більшість рекомендованих препаратів в аптеці Київської міської медичної частини відсутні, рекомендовано передачу медичних препаратів його родичами через медичну передачу.
Стороною захисту не надано доказів того, що в умовах ДУ «Київський слідчий ізолятор» обвинувачений ОСОБА_9 позбавлений можливості отримання необхідної медичної допомоги, рекомендованого лікування та прийому призначених медичних препаратів.
Колегія суддів погоджується з доводами прокурора, що ОСОБА_9, усвідомлюючи можливе покарання при визнанні його винуватим, тяжкість та невідворотність покарання за вчинення корупційного злочину, може планувати ухилення від явки до суду з надуманих підстав з метою безпідставного затягування строків судового розгляду та пошуку спроб уникнути відповідальності.
Враховуючи обставини даного кримінального провадження, мету застосування заходів забезпечення кримінального провадження, оскільки запобіжний захід у вигляді застави не зміг запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, а також те, що обвинувачений ОСОБА_9 ухилявся від явки до суду, добровільно з`являтися у судові засідання наміру не мав, його неявки до суду перешкоджали розгляду справи протягом розумного строку, з огляду на необхідність попередження ризиків переховування його від суду та перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення клопотань захисників обвинуваченого ОСОБА_9 - ОСОБА_8 та ОСОБА_7 про зміну обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту чи застави в розмірі 70 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Разом з тим, враховуючи дані про особу обвинуваченого, характер та ступінь тяжкості злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_9, обставини справи, колегія суддів вважає, що клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_9 підлягає до задоволення, так як підстави, які були наявні при застосуванні даного виду запобіжного заходу обвинуваченому, не відпали, продовжують існувати ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України: переховування обвинуваченого ОСОБА_9 від суду та іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти даним ризикам.
Керуючись ст.131, 132, 176, 177, 181, 182, 183, 194, 201, 370, 376, 392, 418, 419 КПК України, колегія суддів
п о с т а н о в и л а:
Клопотання захисників обвинуваченого ОСОБА_9 залишити без задоволення.
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, на 60 діб - до 18 квітня 2025 року включно.
Визначити обвинуваченому ОСОБА_9 заставу у розмірі 714 720 (сімсот чотирнадцять тисяч сімсот двадцять) грн.
Застава може бути внесена обвинуваченим, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду за реквізитами: код ЄДРПОУ 42836259, номер рахунку за стандартом IBAN НОМЕР_1, призначення платежу: прізвище, ім`я, по батькові обвинуваченого, кошти застави, згідно з ухвалою колегії суддів (номер справи, дата ухвали, назва суду).
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент протягом дії ухвали внести заставу у розмірі, визначеному колегією суддів.
У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_9 такі обов`язки:
1) прибувати за кожною вимогою до суду;
2) не відлучатися за межі м.Полтава без дозволу суду, крім виїзду до пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_2 та в АДРЕСА_2 в Апеляційну палату Вищого антикорупційного суду;
3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання, перебування та місця роботи (служби);
4) залишити на зберіганні у відповідних органів державної влади паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну (за наявності).
З моменту звільнення з-під варти, у зв`язку з внесенням застави, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави, в такому разі контроль за виконанням ухвали в частині виконання покладених на обвинуваченого обов`язків покласти на НАБУ.
Строк дії обов`язків, у разі внесення застави, визначити два місяці з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави.
Попередити обвинуваченого ОСОБА_9, що у разі невиконання покладених на нього обов`язків після внесення застави, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід, може бути накладено грошове стягнення в розмірі, визначеному КПК України, та звернуто заставу в дохід держави.
Контроль за виконанням ухвали в цій частині покласти на прокурорів САП.
Ухвала колегії суддів підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий-суддя ОСОБА_2
судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4