- Головуючий суддя (АП ВАКС): Панаід І.В.
Справа № 991/198/25
Провадження №11-сс/991/107/25
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2025 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
представника власника майна адвоката ОСОБА_5,
власника майна ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника власника майна адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27 січня 2025 року про накладення арешту в кримінальному провадженні №52022000000000169 від 07 липня 2022 року,
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27 січня 2025 року задоволено клопотання детектива НАБУ ОСОБА_7, з метою забезпечення збереження речових доказів, накладено арешт на майно, вилучене 08 січня 2025 року в ході обшуку автомобіля HYUNDAI TUCSON, д.р.н. НОМЕР_1, яким володіє та користується ОСОБА_6, а саме: телефон та планшет, із забороною користуватися та розпоряджатися таким майном.
Не погодившись з рішенням адвокат ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 звернувся до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та відмовити детективу в задоволенні клопотання про арешт майна. За змістом доводів зазначає, що стороною обвинувачення не доведено належними та допустимими доказами факт наявності на вилученому в ході обшуку майні відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, що виключає можливість віднесення такого майна до речових доказів у зв`язку з невідповідністю ознакам, передбаченим ст.98 КПК України.
В судовому засіданні представник власника майна адвокат ОСОБА_5 та власник майна ОСОБА_6 апеляційну скаргу підтримали в повному обсязі, надавши пояснення, аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просили її задовольнити та скасувати накладений слідчим суддею арешт.
Належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду прокурор в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд апеляційної скарги без його участі, проти задоволення апеляційної скарги заперечував, у зв`язку з чим суд, згідно ч. 4 ст.405 КПК України, розглядає апеляційну скаргу за його відсутності.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників, дослідивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
За ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
На переконання колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання детектива про накладення арешту на майно в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.
Як вбачається з матеріалів провадження і встановлено слідчим суддею, детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52022000000000169 від 07 липня 2022 року щодо обставин заволодіння грошовими коштами акціонерного товариства «Укрзалізниця», вчиненому організованою групою в особливо великих розмірах шляхом забезпечення постачання суб`єктами підприємницької діяльності товарів та послуг за завищеною вартістю з подальшим розподілом предмету заволодіння.
13 березня 2024 року ОСОБА_8 у вказаному кримінальному провадженні повідомлено про підозру в організації заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому організованою групою, в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 27, ч.5 ст. 191 КК України, а також організації заволодіння чужим майном, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому повторно, організованою групою, в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах.
15 квітня 2024 року до ЄРДР в межах кримінального провадження №52022000000000169 від 07 липня 2022 рокувнесено відомості за ч.3 ст. 209 КК України про те, що службові особи з числа керівного складу Служби Безпеки України спільно з іншими особами у 2023 році організували придбання нерухомого майна на підконтрольних їм осіб за грошові кошти, одержані злочинним шляхом, а відтак здійснили їх легалізацію. За версією органу досудового розслідування зазначене частково, ймовірно, відбулося за рахунок коштів, одержаних злочинним шляхом за обставин, зазначених у повідомленні про підозру ОСОБА_8 .
Так, 06 грудня 2023 року дружиною службової особи Служби безпеки України ОСОБА_9 - ОСОБА_10 придбано елітне нерухоме майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_1, за ціною 12 800 000 грн, що є значно нижче ринкової вартості. При оформленні договору купівлі-продажу квартири ОСОБА_10 зазначила, що кошти отримані нею як фізичною особою-підприємцем. Згідно даних Державної фіскальної служби України, ОСОБА_10 у період з 01 січня 2002 року до 31 грудня 2023 року отримала доходи у розмірі 22 792 600 грн., задекларовані від підприємницької діяльності протягом 2022-2023 років. При цьому починаючи з 21 жовтня 2022 року по 06 липня 2023 року та з 13 вересня 2023 року по 21 листопада 2023 року ФОП ОСОБА_10 отримала кошти на рахунок від ФОП ОСОБА_8 на суму 10 000 000 грн та від ТОВ «ТД Метрополіс» на суму 1 150 000 грн відповідно. Серед контрагентів-отримувачів послуг ФОП ОСОБА_10 були тільки ФОП ОСОБА_8 та пов`язані з ним компанії. За даними органу досудового розслідування діяльність ОСОБА_8 як ФОП не має ознак здійснення реальної господарської діяльності.
Крім того встановлено, що представником продавця квартири за адресою: АДРЕСА_1, яку придбали ОСОБА_10 та ОСОБА_9, був ОСОБА_6
08 січня 2025 року у кримінальному провадженні № 52022000000000169 від 07 липня 2022 року на підставі ухвали Вищого антикорупційного суду від 26 грудня 2024 року проведено обшук автомобіля HYUNDAI TUCSON, д.р.н. НОМЕР_1, яким володіє та користується ОСОБА_6, В ході проведення обшуку даного автомобіля виявлено та в подальшому вилучено належний ОСОБА_6 телефон Samsung IMEI: НОМЕР_2, який перебував у ввімкнутому стані. На прохання детективів, ОСОБА_6 відмовився надавати пароль доступу до вказаного телефона. Враховуючи неможливість подолання системи логічного захисту з метою отримання доступу до наявних на вказаному пристрої документів/файлів і відомостей, детективами було прийнято рішення про вилучення такого мобільного телефона. Також в ході обшуку було виявлено планшетний пристрій Sаmsung s/n: R52X209P93F; IMEI 1: НОМЕР_3 ; IMEI 2: НОМЕР_4, який ОСОБА_6 самостійно розблокував та надав детективам для огляду, проте пароль доступу до планшета надавати відмовився. Під час огляду даного планшета, в папці «завантаження» виявлено електронний документ формату Exel з назвою: «Акт_звірки_період_з_01-01-23_по_05-12-23», при відкритті якого виявлено, що в ньому міститься інформація про внески на утримання будинку, вивезення побутових відходів, на опалення МЗК, помісячно за 2023 рік за адресою: АДРЕСА_1 . Пізніше планшет був знову заблокований через ненадання ОСОБА_6 паролю до нього. З огляду на зазначене, детективами прийнято рішення про вилучення цього майна.
Постановою детектива НАБУ ОСОБА_7 від 09 січня 2025 року вищевказані телефон та планшет, вилучені в ході обшуку автомобіля ОСОБА_6, визнані речовими доказами (а.с. 75-78).
10 січня 2025 року на розгляд слідчого судді Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання детектива про арешт вилученого у ОСОБА_6 майна, за результатами розгляду якого слідчий суддя дійшов висновку про його обґрунтованість та наклав на нього арешт.
За висновком слідчого судді орган досудового розслідування довів необхідність арешту вищевказаного майна, оскільки доступ до інформації, що міститься на вказаних пристроях обмежений та потребує подолання логічного захисту, а самі пристрої визнано речовими доказами.
Оцінюючи відповідно до положень ч.1 ст.404 КПК України доводи апеляційної скарги стосовно того, що слідчим суддею безпідставно накладено арешт на вищевказане майно, колегія суддів виходить з наступного.
Частиною 2 статті 168 КПК України визначено, що тимчасове вилучення майна може здійснюватися під час обшуку, огляду. Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду. Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту. У разі необхідності слідчий чи прокурор здійснює копіювання інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, телекомунікаційних системах, інформаційно-телекомунікаційних системах, їх невід`ємних частинах.
Для виконання завдань кримінального провадження під час розгляду клопотання детектива про накладення арешту слідчим суддею були обґрунтовано враховані потреби досудового розслідування, а саме необхідність ґрунтовного аналізу відомостей, які містяться на вилучених телефоні та планшеті, у сукупності з іншими доказами, які містяться у матеріалах кримінального провадження, що потребує додаткового часу.
Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч. 11 ст. 170 КПК України).
Враховуючи відмову ОСОБА_6 надати органу досудового розслідування паролі доступу до телефону та планшету, з метою огляду останніх, слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку про необхідність їх арешту, з чим погоджується і колегія суддів.
Твердження представника власника майна щодо незаконного арешту майна, вилученого в автомобілі ОСОБА_6, колегією суддів відхиляються. Органом досудового розслідування встановлено, що вилучений планшет безпосередньо містить інформацію, яка ймовірно має значення для кримінального провадження (електронний документ формату Exel «Акт звірки період 01-01-23 по 05-12-23» при відкритті якого виявлено інформацію, яка стосується нерухомого майна, придбаного ОСОБА_11 ), щодо телефону, як встановив слідчий суддя, призначено комплексну судово комп`ютерно-технічну експертизу та експертизу електронних комунікацій.
Доводи представника власника майна про неуповноваженого суб`єкта звернення з клопотанням про накладення арешту з посиланням на ч. 2 ст. 64-2 КПК України колегія суддів вважає неспроможними. Так, вимоги до клопотання про арешт майна та особи, яка може звернутися з ним, закріплені спеціальною нормою - ст. 171 КПК України, згідно якої з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач. Стаття 64-2 КПК України визначає правовий статус третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт майна в кримінальному провадженні. Зокрема, ч. 2 ст. 64-2 КПК України регулює не питання арешту майна, тим паче вимоги до уповноваженої особи на звернення з ним, а вказує на момент, з якого фізична або юридична особа набуває статусу третьої особи щодо майна якої вирішується питання про арешт. З огляду на зазначене, зважаючи, що клопотання до слідчого судді про арешт майна ОСОБА_6 погоджено прокурором, органом досудового розслідування дотримано вимог, передбачених ст. 171 КПК України, що обґрунтовано врахував слідчий суддя.
Посилання представника власника майна на одноособове виправлення слідчим суддею описки в назвах технічних пристроїв ОСОБА_6, які підлягали арешту, зазначивши замість невірної назви Sumsung правильну Sаmsung, без ініціювання детективом процедури виправлення описки, колегія суддів також відхиляє, як несуттєві, і такі, що не можуть мати наслідком скасування законного судового рішення.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею належним чином перевірено та оцінено доводи клопотання детектива, які дають підстави вважати, що вилучені під час обшуку речі відповідають критеріям, визначеним у ст.ст.98, 170 КПК України, наявні в них відомості потребують перевірки, оскільки можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються у цьому кримінальному провадженні, а тому не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,
ПОСТАНОВИЛА:
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27 січня 2025 року про арешт майна у кримінальному провадженні №52022000000000169 від 07 липня 2022 року залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3