- Головуюча суддя (ВАКС): Сікора К.О.
Справа № 991/2242/21
Провадження № 1-кп/991/14/21
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2025 року Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7,
обвинуваченого ОСОБА_8,
його захисника адвоката ОСОБА_9,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 про скасування арешту майна та клопотання прокурора ОСОБА_5 про арешт майна у межах об`єднаного кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 січня 2021 року за № 52021000000000013 та 09 травня 2022 року за 52022000000000094, за обвинуваченням
ОСОБА_6, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Києві, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України,
ОСОБА_8, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Краматорськ Донецької обл., зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України,
В С Т А Н О В И В :
І. Історія провадження
1.1. На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває зазначене кримінальне провадження.
1.2. 21 жовтня 2024 року до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 09 лютого 2018 року у справі № 760/3429/18 на належне йому майно, а саме:
а) квартиру за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 61,1 кв.м. (реєстраційний номер 587321380000);
b) житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер 35998942).
Клопотання обґрунтоване тим, що (1) арешт на майно було накладено необґрунтовано та (2) на даний час відпала потреба в застосуванні цього заходу забезпечення кримінального провадження.
Необґрунтованість накладення арешту, на переконання обвинуваченого, полягає у тому, що слідчий суддя Солом`янського районного суду м. Києва наклав арешт на належні ОСОБА_8 об`єкти нерухомого майна з метою забезпечення конфіскації як виду покарання за відсутності належних правових підстав, а саме - процесуального статусу підозрюваного на момент постановлення ухвали. Зокрема:
- у матеріалах справи № 760/3429/18 відсутній текст повідомлення про підозру ОСОБА_8 у вчиненні будь-яких кримінальних правопорушень, у тому числі санкції яких передбачають можливість застосування такого виду покарання як конфіскація майна);
- в ухвалі відсутні будь-які фактичні відомості щодо повідомлення ОСОБА_8 про підозру у встановленому КПК України порядку;
- повідомлення про підозру, датоване 13 серпня 2016 року, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209 КК України, було вручено ОСОБА_8 тільки 08 травня 2022 року.
Обвинувачений стверджував, що станом на день складання повідомлення про підозру його місце реєстрації та фактичного проживання було за адресою: АДРЕСА_2 .
Крім того, обвинувачений посилався на те, що в застосуванні цього заходу забезпечення кримінального провадження відпала потреба, позаяк:
- прокурор закрив кримінальне провадження за фактом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209 КК України;
- він не вчиняв злочини, передбачені ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України;
- у кримінальному провадженні № 52022000000000094 відсутня потерпіла особа, цивільний позов не заявлений.
1.3. 07 січня 2025 року до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 08 липня 2016 року у справі № 760/675/16-к на належне йому майно, а саме на автомобіль «HYNDAI SANTA FE», 2008 року випуску, державний реєстраційний № НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, який на праві власності належить ОСОБА_8, шляхом заборони (позбавлення права) власника та/або інших уповноважених ним осіб на відчуження та розпорядження вказаним рухомим майном.
Клопотання обґрунтоване тим, що (1) арешт на майно було накладено необґрунтовано та (2) на даний час відпала потреба в застосуванні цього заходу забезпечення кримінального провадження.
Обвинувачений наполягав, що не набув на момент постановлення цієї ухвали статусу підозрюваного, і, крім того, у слідчого судді були відсутні підстави для накладення арешту на його майно як на майно третьої особи. Ба більше, арештоване майно не відповідає ознакам, встановленим п.п. 1-4 ч. 1 ст. 96-2 КК України.
Усі інші доводи щодо необхідності скасування арешту цього майна є аналогічними доводам попереднього клопотання обвинуваченого.
1.4. 28 січня 2025 року до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 про арешт майна, в якому вона просила накласти арешт на автомобіль «HYNDAI SANTA FE», 2008 року випуску, державний реєстраційний № НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, який на праві власності належить ОСОБА_8, шляхом заборони (позбавлення права) власника та/або інших уповноважених ним осіб на відчуження та розпорядження вказаним рухомим майном.
На обґрунтування клопотання прокурор зазначила, що відповідно до обвинувального акта у кримінальному провадженні від 09 травня 2022 року за 52022000000000094 ОСОБА_8 обвинувачується, зокрема, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України, за яке передбачено обов`язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна. А тому, є необхідність у накладенні арешту на зазначене майно обвинуваченого задля запобігання можливості його приховування, передачі чи відчуження як самим ОСОБА_8, так і іншими особами, з метою уникнення конфіскації вказаного майна, яка може бути застосована до нього у цьому провадженні.
1.5. 11 лютого 2025 року обвинувачений ОСОБА_8 подав заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на його транспортний засіб. Заперечення обґрунтовані тим, що прокурор:
- посилалась на положення ч. 1 ст. 170 КПК України, у редакції, що не відповідає чинній;
- усупереч приписам ч. 2 ст. 171 КПК України не навела мету накладення арешту;
- не додала до клопотання документи, що свідчать про право власності на транспортний засіб, витяг з ЄРДР та інші документи, які свідчать про обґрунтованість щодо ОСОБА_8 підозри такого ступеню, що виправдовує застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.
ІІ. Позиція учасників судового засідання
2.1. Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання ОСОБА_8 про скасування ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 09 лютого 2018 року у справі № 760/3429/18. Наголосила, що ОСОБА_8 на момент постановлення цієї ухвали вже набув статусу підозрюваного, позаяк повідомлення про підозру, у зв`язку із невстановленням місця перебування останнього, було направлено за його місцем реєстрації. Наполягала, що нині, за відсутності вироку суду, що набрав у встановленому законом порядку законної сили, неможливо встановити винуватість чи невинуватість ОСОБА_8 . Крім того, прокурор наполягала на обґрунтованості арешту, накладеного на транспортний засіб ОСОБА_8, але у зв`язку із відсутністю доказів злочинного походження коштів, за які було придбано цей транспортний засіб, не заперечувала проти скасування ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 08 липня 2016 року у справі № 760/675/16-к. Разом з тим, просила задовольнити її клопотання про накладення арешту на цей транспортний засіб задля забезпечення його можливої конфіскації.
2.2. Обвинувачений ОСОБА_8 та захисник ОСОБА_9 підтримали клопотання про скасування арешту майна та заперечили проти задоволення клопотання прокурора про арешт майна. Наполягали на відсутності підстав для арешту квартири, будинку та транспортного засобу, належних ОСОБА_8 .
ІІІ. Мотиви суду
3.1. Заслухавши думку осіб, які беруть участь у судовому засіданні, дослідивши клопотання та матеріали, надані учасниками, суд дійшов наступних висновків.
3.2. Обставини накладення арешту і мотиви суду
25 грудня 2015 року ОСОБА_8 отримав новий паспорт у зв`язку зі зміною прізвища на « ОСОБА_8 ».
13 липня 2016 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру шляхом направлення такого повідомлення за адресою реєстрації його місця проживання, а саме: АДРЕСА_4, що відповідає ч. 1 ст. 135, ч. 1 ст. 278 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 09 лютого 2018 року у справі № 760/3429/18 було задоволено клопотання детектива НАБУ та накладено арешт на майно ОСОБА_8 з метою конфіскації майна як виду покарання, а саме на:
а) квартиру за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 61,1 кв.м. (реєстраційний номер 587321380000), шляхом заборони (позбавлення права) власнику та/або іншим уповноваженим ним особам на відчуження та розпорядження вказаним нерухомим майном;
b) житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер 35998942), шляхом заборони (позбавлення права) власнику та/або іншим уповноваженим ним особам на відчуження та розпорядження вказаним нерухомим майном.
Крім того, ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 08 липня 2016 року у справі № 760/675/16-к було накладено арешт з метою забезпечення спеціальної конфіскації майна ОСОБА_8, а саме автомобіля «HYNDAI SANTA FE», 2008 року випуску, державний реєстраційний № НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, який на праві власності належить ОСОБА_8, шляхом заборони (позбавлення права) власника та/або інших уповноважених ним осіб на відчуження та розпорядження вказаним рухомим майном.
3.3. Правове регулювання
Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, та полягає у тимчасовому позбавленні права на відчуження, розпорядження та/або користування майном (ч. 1, п. 7 ч. 2 ст. 131, ч. 1 ст. 170 КПК України).
Згідно з приписами ч. 1, 2 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, та він допускається виключно з метою забезпечення:
- збереження речових доказів;
- спеціальної конфіскації;
- конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
- відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Для кожної з правових підстав арешту (мети його накладення) кримінальний процесуальний закон визначає особливості розгляду та коло питань, які мають враховуватися судом.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна, який накладається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, суд має враховувати (ч. 5 ст. 170, ч. 2 ст. 173 КПК України):
- правову підставу для арешту майна;
- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність;
- наявність достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна;
- розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
- наслідки арешту майна для обвинуваченого, третіх осіб.
Також на особу, яка подала клопотання про арешт майна, покладено обов`язок довести (ч. 1 ст. 173 КПК України):
- необхідність такого арешту;
- наявність ризику приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.
Частина 1 ст. 174 КПК України передбачає право власника або володільця майна заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Арешт може бути скасований ухвалою суду під час судового провадження у випадку, якщо особа доведе наявність принаймні однієї з таких підстав:
- в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба;
- арешт накладено необґрунтовано.
3.4. Висновки суду
3.4.1. За результатами розгляду клопотання ОСОБА_8 про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 09 лютого 2018 року у справі № 760/3429/18, колегія суддів дійшла таких висновків.
Так, детектив НАБУ звертався 06 лютого 2018 року до слідчого судді із клопотанням про арешт згадуваних квартири та будинку ОСОБА_8 як підозрюваного у вчиненні, зокрема, злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, санкція якого передбачає конфіскацію майна як вид покарання.
Як вже зазначалось у п. 3.2., ОСОБА_8 було повідомлено про підозру за адресою реєстрації його місця проживання. Твердження сторони захисту про відсутність у ОСОБА_8 статусу підозрюваного з огляду на порушення процедури направлення повідомлення про підозру спростовуються наявністю у розпорядженні сторони обвинувачення копії його заяви від 25 грудня 2015 року про видачу паспорта, у якій останній власноруч і вказував відповідну адресу свого місця проживання, за якою сторона обвинувачення у порядку, визначеному КПК України, повідомила йому про висунуту підозру.
А тому, у слідчого судді були правові підстави для накладення арешту на таке майно з метою забезпечення його конфіскації як виду покарання.
Також, стороною захисту не наведено об`єктивних обставин, які б підтверджувались доказами, що в подальшому застосуванні цього заходу забезпечення кримінального провадження відпала потреба. А тому, це клопотання задоволенню не підлягає.
Прикметно, що на цьому етапі судового розгляду кримінального провадження суд не наділений повноваженнями надавати оцінку щодо винуватості або невинуватості особи.
3.4.2. Як уже зазначалось судом, арешт полягає у тимчасовому позбавленні права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, тобто його застосування пов`язане з втручанням у право власності особи.
Разом з тим, метою застосування заходу забезпечення кримінального провадження є досягнення дієвості цього провадження, і застосовується він за клопотанням уповноваженої на те особи, визначеної КПК України.
Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні не заперечувала проти скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді від 08 липня 2016 року у справі № 760/675/16-к, позаяк цей арешт було накладено з метою спеціальної конфіскації майна, правові підстави для застосування якої відсутні.
Таким чином, враховуючи, що сторона кримінального провадження, яка була ініціатором та інтересантом застосування цього заходу забезпечення, підтвердила відсутність підстав для арешту транспортного засобу ОСОБА_8 з метою його спеціальної конфіскації, таке клопотання обвинуваченого підлягає задоволенню.
3.4.3. За результатами розгляду клопотання прокурора про арешт належного ОСОБА_8 транспортного засобу, колегія суддів дійшла такого висновку.
02 листопада 2022 року до Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09 травня 2022 року за № 52022000000000094, за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України.
Ухвалою від 15 червня 2023 року матеріали кримінального провадження, внесеного 12 січня 2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52021000000000013, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України, об`єднано з матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09 травня 2022 року за № 52022000000000094, за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України.
Санкція злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, у вчиненні якого обвинувачують ОСОБА_8, передбачає призначення покарання з конфіскацією майна.
А тому, враховуючи, що обвинуваченому ОСОБА_8 може бути призначено покарання у вигляді конфіскації майна, накладення арешту на його транспортний засіб відповідає вимогам розумності і співрозмірності обмеження права власності та завданням кримінального провадження, і не становить надмірного втручання у права обвинуваченого чи третіх осіб.
За встановлених судом фактичних обставин, клопотання прокурора про арешт автомобіля «HYNDAI SANTA FE», 2008 року випуску, об`єм двигуна 2,7 л, державний реєстраційний № НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, який на праві власності належить ОСОБА_8, шляхом заборони (позбавлення права) власника та/або інших уповноважених ним осіб на відчуження та розпорядження вказаним рухомим майном, підлягає задоволенню.
3.4.4. Окремо суд відхиляє заперечення сторони захисту щодо клопотання прокурора про арешт майна.
Помилкове посилання прокурора на іншу редакцію положення ч. 1 ст. 170 КПК України, з урахуванням приписів ч. 1 ст. 173 КПК України, не зумовлює відмову у задоволенні клопотання про арешт майна. Ба більше, хоча ч. 1 ст. 170 КПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 17 червня 2020 року за № 720-IX і містить інший виклад, ніж наведена норма в редакції КПК України від 13 квітня 2012 року, мета та підстави накладення арешту, які вбачаються з клопотання та пояснень прокурора, відповідають зазначеним у новій редакції статті 170 КПК України.
Крім того, у клопотанні прокурор обґрунтувала необхідність накладення арешту майна запобіганням можливості його приховування, передачі чи відчуження з метою уникнення конфіскації, що, враховуючи приписи п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, відповідає меті, з якою допускається арешт майна.
Прикметно, що до клопотання про арешт майна прокурор додала реєстраційну картку транспортного засобу, що, відповідно, підтверджує реєстрацію права власності на цей транспортний засіб за ОСОБА_8 . Ба більше, це кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, а тому у розпорядженні суду є відповідні документи, що свідчать про висунення ОСОБА_8 обвинувачення за відповідними статтями КК України, а також матеріали, якими сторона обвинувачення обґрунтовує винуватість останнього, що є достатнім для розгляду цього питання про застосування заходу забезпечення кримінального провадження.
Також, колегія суддів критично оцінює твердження захисника ОСОБА_9 про відсутність ризиків щодо вірогідності приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження обвинуваченим належного йому транспортного засобу, позаяк упродовж 08 липня 2016 року - 11 лютого 2025 року щодо цього майна діяв захід забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна з метою його спеціальної конфіскації.
На підставі викладеного, керуючись ст. 372, 376 КПК України, суд
П О С Т А Н О В И В :
1. У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 09 лютого 2018 року у справі за №760/3429/18 - відмовити.
2. Клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 08 липня 2016 року у справі за № 760/675/16-к - задовольнити.
3. Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 08 липня 2016 року у справі за № 760/675/16-к на автомобіль «HYNDAI SANTA FE», 2008 року випуску, об`єм двигуна 2,7 л, державний реєстраційний № НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, який на праві власності належить ОСОБА_8 .
4. Клопотання прокурора ОСОБА_5 - задовольнити.
5. Накласти арешт на автомобіль «HYNDAI SANTA FE», 2008 року випуску, об`єм двигуна 2,7 л, державний реєстраційний № НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, який на праві власності належить ОСОБА_8, шляхом заборони (позбавлення права) власника та/або інших уповноважених ним осіб на відчуження та розпорядження вказаним рухомим майном.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3