- Головуючий суддя (АП ВАКС): Панаід І.В.
Справа № 991/841/25
Провадження №11-сс/991/132/25
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 лютого 2025 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7,
підозрюваного ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06 лютого 2025 року, в межах кримінального провадження № 52022000000000169 від 07 липня 2022 року, про часткове задоволення клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України про застосування запобіжного заходу у вигляді застави до підозрюваного
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч. 5 ст. 209 КК України,
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06 лютого 2025 року частково задоволено клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_9, застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 1 816 800,00 (один мільйон вісімсот шістнадцять тисяч вісімсот) грн, з покладанням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість підозри вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення за викладених у клопотанні обставин, доведеність ризиків переховування від органів досудового розслідування, суду та вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_8 .Для запобігання встановленим ризикам визнав достатнім застосування застави в розмірі 1 816 800,00 грн, вважаючи розмір застави, вказаний стороною обвинувачення у клопотанні завідомо непомірним для підозрюваного.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням захисником підозрюваного ОСОБА_8 подано апеляційну скаргу.
На думку сторони захисту оскаржувана ухвала винесена без належної оцінки їх доводів, а тому підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків суду, викладених в судовому рішенні, фактичним обставинам справи.
Зокрема, захисник зазначає про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_8 підозри та відсутність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України. ОСОБА_8 є фахівцем на ринку нерухомості та в рамках своєї діяльності допомагав клієнтам, зокрема, цивільній дружині ОСОБА_10 - ОСОБА_11 та її родичам у підшуканні нерухомого майна для купівлі.Крім того, ОСОБА_8 не був обізнаний, що ОСОБА_10 був співробітником Служби безпеки України, а офіційних доходів його дружини недостатньо для придбання дороговартісної нерухомості, тим більше, що такі доходи мають незаконне походження.
В судовому засіданні захисники та підозрюваний ОСОБА_8 апеляційну скаргу підтримали в повному обсязі, надавши пояснення, аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просили її задовольнити. Прокурор проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вважав рішення слідчого судді законним та обґрунтованим.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
За ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
На думку колегії суддів, слідчий суддя дотримався в повній мірі зазначених вимог закону та ухвалив законне рішення.
Згідно з ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
За змістом п.175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» обґрунтована підозра означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
З матеріалів провадження вбачається, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52022000000000169 від 07 липня 2022 року щодо обставин заволодіння грошовими коштами акціонерного товариства «Укрзалізниця» (надалі - AT «Укрзалізниця»).
В межах вказаного провадження 27 січня 2025 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у пособництві ОСОБА_10 в набутті, володінні, використанні, розпорядженні майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, а також у вчиненні дій, спрямованих на приховування, маскування походження такого майна, володіння ним, права на таке майно, джерела його походження, тобто легалізації майна, одержаного злочинним шляхом, вчиненому в особливо великих розмірах - у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27, ч.3 ст. 209 КК України.
За даними слідства, ОСОБА_10 під час перебування на службі в Департаменті контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки Служби безпеки України та під час виконання обов`язків радника Офісу Президента України (поза штатом) одержав злочинним шляхом майно, а саме грошові кошти в особливо великих розмірах та здійснив їх легалізацію. Для легалізації коштів, одержаних злочинним шляхом, ОСОБА_10 залучив свого довіреного ріелтора ОСОБА_8, який своїми порадами, наданням засобів та знарядь, а також усуненням перешкод, сприяв у вчиненні злочину, тобто відігравав роль пособника. ОСОБА_8 усвідомлював, що ОСОБА_10 тривалий час був співробітником Служби безпеки України, радником Офісу Президента України (поза штатом) і що в нього відсутні достатні законні доходи, які надавали б можливість відкрито та безперешкодно придбавати дороговартісну нерухомість на своє ім`я з відображенням реальної вартості такої нерухомості. Також ОСОБА_8 розумів, що ОСОБА_10 здійснює документальне оформлення права власності на нерухоме майно на підставних (номінальних) власників з метою приховування факту його придбання та володіння, а також для недопущення викриття правоохоронними та контролюючими органами злочинного походження коштів, за які відбувається придбання такої нерухомості, водночас сприяючи йому у вчиненні зазначених дій. Таким чином, ОСОБА_8 своїми діями сприяв ОСОБА_10 у легалізації коштів, одержаних злочинним шляхом, через придбання наступного нерухомого майна: 1) нежитлових приміщень з №1 по № 5 (групи приміщень № 333) в літ. А, в будинку АДРЕСА_2, загальною площею 192,9 кв. м.); 2) нежитлових приміщень з № 1 по № 3 (групи приміщень № 334) в літ. А, в будинку АДРЕСА_2, загальною площею 52,9 кв. м.; 3) нежитлових приміщень з № 1 по № 3 (групи приміщень № 335) в літ. А, в будинку АДРЕСА_2, загальною площею 114 кв. м.; 4) квартири АДРЕСА_3, загальною площею 161,60 кв. м.;5) групи нежитлових приміщень № 3 у будинку АДРЕСА_4, загальною площею 114,70 кв. м.; 6) квартири АДРЕСА_5, загальною площею 77,4 кв. м.; 7) квартири АДРЕСА_6, загальною площею 77,7 кв. м.; 8) квартири АДРЕСА_7, загальною площею 81,30 кв. м.; 9) квартири АДРЕСА_8, загальною площею 102,30 кв. м.; 10) квартири АДРЕСА_9, загальною площею 102,30 кв. м.; 11) квартири АДРЕСА_10, загальною площею 102,30 кв. м.
Отже, як стверджує слідство, ОСОБА_8 як пособник вчиняв такі дії: здійснював пошук нерухомості, яку міг придбати ОСОБА_10 відповідно до його запитів та фінансових можливостей, при цьому розуміючи кінцеву мету - легалізація коштів; здійснював пошук банківських установ, через які можна здійснити оплату за нерухомість без проходження фінансового моніторингу та суворої перевірки походження коштів та їх документальне підтвердження; надавав ОСОБА_10 поради щодо необхідності документального оформлення права власності номінальних (підставних) осіб; безпосередньо спілкувався з підставними особами та організовував їх прибуття у визначений час і місце для формального підписання документів з придбання нерухомості; здійснював пошук нотаріусів, юристів для швидкої та безперешкодної підготовки всіх необхідних документів та відповідно укладення угод; на прохання ОСОБА_10 став засновником та директором ТОВ «Ін-Істейт» і за його вказівкою перераховував кошти, які отримані у безготівковому вигляді як оплата за продаж квартири по АДРЕСА_11 ; використовуючи власні банківські рахунки переводив безготівкові кошти у готівку (кошти за продаж квартири по АДРЕСА_11 ).
Так, ОСОБА_8 у період з 04 серпня 2021 року до 30 листопада 2022 року, дотримуючись єдиного злочинного умислу, сприяв ОСОБА_10 у легалізації (відмиванні) коштів, одержаних злочинним шляхом, у загальному розмірі 74 585 153,46 грн, що відповідно до пункту 2 примітки до статті 209 КК України є особливо великим розміром.
Обізнаність та залученість ОСОБА_8 до легалізації (відмивання) коштів, одержаних ОСОБА_10 злочинним шляхом підтверджується, зокрема: протоколом огляду мобільного телефону iPhone 15 Pro ОСОБА_8 від 07 червня 2024 року з додатками, з якого вбачається наявність спілкування ОСОБА_8 з ОСОБА_10 і обговорення нюансів оформлення купівлі та оренди нерухомості; договорами купівлі-продажу нерухомості від 25 жовтня 2021 року, 05 листопада 2021 року, 28 грудня 2021 року, 11 липня 2022 року; протоколом від 15 лютого 2024 року за результатами проведення НСРД відносно ОСОБА_8 ; протоколом огляду від 29 жовтня 2024 року банківських виписок, баз даних, внутрішньої звітності мережі салонів «ІНФОРМАЦІЯ_2»; декларацією ОСОБА_10 перед звільненням (період з 01.01.2021 до 30.07.2021) в якій зафіксовано активи сім`ї ОСОБА_12 станом на 30 липня 2021 року.
За практикою ЄСПЛ, зокрема в рішеннях «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom), «Лабіта проти Італії» (Labita v. Italy), «Мюррей проти Сполученого Королівства» (Murray v. the United Kingdom), «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану» (Ilgar Mammadov v. Azerbaijan), «Нечипорук і Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine) зазначається, щонаявність «обґрунтованої підозри» передбачає існування фактів та інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що ця особа могла вчинити злочин. Факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як такі, що обґрунтовують засудження особи, тобто мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_8, виходячи лише з фактичних обставин, які містяться в поданих слідчому судді матеріалах, слідчий суддя дійшов висновків про наявність обґрунтованої підозри можливої причетності останнього до кримінального правопорушення, за викладених у клопотанні обставин, з чим погоджується і колегія суддів, відхиляючи доводи сторони захисту.
Застосовуючи запобіжний захід у вигляді застави, слідчий суддя виходив із доведеності прокурором передбачених ст. 177 КПК України ризиків. Зокрема, ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду підтверджується у сукупності тяжкістю передбаченого покарання за інкримінований підозрюваному злочин, існуванням у ОСОБА_8 потенційної можливості виїжджати за межі території України з огляду на наявність документів про обмежену придатність до служби в Збройних Силах України. Крім того, матеріалами провадження підтверджується, що у 2023 році з метою перетину кордону для відпочинку, під виглядом здійснення волонтерської діяльності ОСОБА_8, використовуючи знайомства в ГО «Об`єднання «Моя громада», був внесений до списків водіїв вищевказаної Громадської організації, яким надавався дозвіл на перетин кордону з включенням до системи «Шлях», за що ним було сплачено більше 1000 дол. США. Проте через складнощі у проходженні прикордонних процедур ОСОБА_8 був змушений звернутися до ОСОБА_10, який використовуючи свої службові зв`язки, допоміг перетнути кордон (т.1 а.с. 157-162, 167-170). Вказані обставини негативно характеризують поведінку ОСОБА_8, свідчать про наявність у нього зв`язків, які він може використати для нелегального перетину кордону в разі необхідності.
Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, на переконання колегії ні в клопотанні детектива, ні слідчим суддею у рішенні належним чином не обґрунтовано, адже об`єктивних відомостей про це матеріали провадження не містять.
При визначені розміру застави слідчим суддею враховано роль ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, наявність постійного місця проживання, перебування на утриманні малолітньої дитини, майовий стан підозрюваного.
Колегія суддів погоджується, що наявні в матеріалах провадження відомості про майновий стан підозрюваного безумовно вказують на його високе матеріальне забезпечення, зокрема здійснення ОСОБА_8 у 2024 році покупки дороговартісного авто Porsche Taycan 2021 року випуску, вартістю орієнтовно 1,7 млн грн, факт зняття через касу банку зі свого рахунку готівкових коштів у розмірі 2 908 000 грн та оренди квартири в м. Києві вартістю 1200 дол. США на місяць. Тому неспроможними є твердження сторони захисту щодо непомірності застави. При цьому колегія враховує розмір офіційного доходу ОСОБА_8 за 3 роки лише 2,5 млн грн, що з урахуванням заявлених захистом витрат на утримання родини підозрюваного, купівлю дороговартісного транспортного засобу об`єктивно вказує на наявність у ОСОБА_8 необлікованих доходів, за рахунок яких і забезпечуються такі витрати.
Колегія суддів вважає, що під час розгляду клопотання слідчим суддею ґрунтовно досліджено та враховано доводи сторін. Недоведеність ризику вчинення іншого кримінального правопорушення не вказує про необгрунтованість розміру застави з огляду на встановлений ризик переховування від органів досудового розслідування і суду. Наявні відомості, з урахуванням вимог ч. 4 ст. 182 КПК України, свідчать, що визначена слідчою суддею сума застави може забезпечити належне виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків та одночасно не є непомірною для нього.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала є обґрунтованою та мотивованою, зроблені висновки відповідають встановленим фактичним обставинам, а тому апеляційну скаргу сторони захисту слід залишити без задоволення.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 131, 176, 177, 178, 182, 194, 309, 405, 407, 422, 424 КПК України, колегія суддів,
ПОСТАНОВИЛА:
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06 лютого 2025 року, постановлену в межах кримінального провадження 52022000000000169 від 07 липня 2022 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді застави до підозрюваного ОСОБА_8, залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3