Документ № 125741954

Справа № 991/1069/25

Провадження №11-сс/991/142/25

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2025 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1,

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4,

прокурора ОСОБА_5,

захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7,

підозрюваного ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14 лютого 2025 року, в межах кримінального провадження № 52022000000000169 від 07 липня 2022 року, про зміну запобіжного заходу у вигляді застави на тримання під вартою щодо підозрюваного

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч. 5 ст. 191 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52022000000000169 від 07 липня 2022 року щодо обставин заволодіння грошовими коштами акціонерного товариства «Укрзалізниця» (надалі - AT «Укрзалізниця»).

В межах вказаного кримінального провадження слідчим суддею Вищого антикорупційного суду 14 лютого 2025 року постановлено ухвалу, якою частково задоволено клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України. Застосований до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді застави змінено на тримання під вартою строком 60 днів, з можливістю внесення застави 100 000 000 грн та покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України. Вказане рішення слідчого судді мотивовано наявністю обґрунтованої підозри ОСОБА_8 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 27, ч.5 ст. 191 КК України, ризиків, визначених ч.1 ст. 177 КПК України та невиконанням ОСОБА_8 умов застосування запобіжного заходу у виді застави, визначеної ухвалою Вищого антикорупційного суду від 24 січня 2025 року.

На вказану ухвалу стороною захисту подані апеляційні скарги з проханням вищевказане рішення слідчого судді скасувати. Захисники вказували, що висновки слідчого судді про наявність обґрунтованої підозри є помилковими, вважали відсутніми ризики передбачені ст. 177 КПК України, а визначений слідчим суддею розмір застави завідомо непомірним для ОСОБА_8 .Крім того, на думку сторони захисту, погодження клопотання детектива про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_8 відбулось неуповноваженою особою, оскільки перший заступник Генерального прокурора ОСОБА_9 на час погодження клопотання, окрім того, що не мав повноважень процесуального керівника у даному кримінальному провадженні,втратив свої повноваження через сплив місячного строку виконання ним обов`язків Генерального прокурора, а отже не міг реалізовувати повноваження, передбачені ст. 482-2 КПК України.

У судовому засіданні захисники і підозрюваний апеляційні скарги підтримали. Прокурор проти задоволення апеляційних скарг заперечував, вважав рішення слідчого судді законним та обґрунтованим.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників, дослідивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. На переконання колегії суддів оскаржене рішення відповідає таким вимогам.

Згідно з вимогами статті 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 цієї статті.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Як вбачається з матеріалів провадження і встановлено слідчим суддею, слідчою групою детективів НАБУ проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №52022000000000169, за підозрою, зокрема, ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч.5 ст.191 КК України. За версією органу досудового розслідування воно вчинено за таких обставин.

ОСОБА_10, будучи радником Офісу Президента України, не пізніше жовтня 2021 року вирішив створити організовану групу з метою заволодіння коштами АТ «Українська залізниця» під час проведення останнім публічних торгів (або за прямими договорами) із закупівлі товарних матеріальних цінностей для власних потреб у виробничо-господарській діяльності шляхом завчасного погодження учасниками організованої групи переможців торгів, забезпечення акцепту їх пропозицій та укладання договорів із ними, умисного створення умов з уникнення реальної конкуренції під час проведення публічних торгів, надання контрольованим організованою групою товариствам переваг порівняно з альтернативними постачальниками товарної продукції та створення для неконтрольованих групою постачальників додаткових перешкод (бар`єрів), які усували можливість участі у публічних закупівлях AT «Укрзалізниця» або суттєво її ускладнювали.

До складу організованої групи ОСОБА_10 залучив раніше знайомого ОСОБА_11, а останній в свою чергу залучив ОСОБА_12 та ОСОБА_13, яким була визначена роль та виконання функції кураторів за філією «Центр забезпечення виробництва» AT «Укрзалізниця» (надалі - філія ЦЗВ) як структурного підрозділу AT «Укрзалізниця», який забезпечував проведення централізованих закупівель товарної продукції на користь AT «Укрзалізниця». Так, в залежності від існуючого попиту та пропозиції на ринках товарів, що поставляються для AT «Укрзалізниця» через філію ЦЗВ, концентрації їх виробництва, логістичних витрат, інших економічних факторів, ціни (обсягу) договорів, ОСОБА_14 та ОСОБА_12 повинні були висувати до представників суб`єктів господарювання вимогу повернення частини грошей, одержаних від AT «Укрзалізниця» у вигляді неправомірної вигоди у розмірі від 2 % до 15 % від вартості / суми оплачених та фактично отриманих коштів.

З моменту утворення організованої групи і до фактичного припинення злочинної діяльності у травні 2023 року до складу організованої групи епізодично залучалися інші службові особи AT «Укрзалізниця», які з метою збереження займаних посад та систематичного одержання неправомірної вигоди від членів організованої групи сприяли останнім у вчиненні окремих злочинів.

Зокрема, було залучено першого заступника директора філії ЦЗВ ОСОБА_15, якому за використання свого службового становища всупереч економічним інтересам державного підприємства, зокрема за: (1) укладання договорів від імені Товариства з підконтрольними організованою групою постачальниками на поставку товарної продукції за цінами, що містили предмет заволодіння, зокрема, шляхом їх встановлення понад ринкову вартість товару, (2) передання комерційної таємниці учасникам організованої групи стосовно альтернативних постачальників товарної продукції, (3) створення умов для унеможливлення перемоги у публічних закупівлях таких конкурентів, (4) своєчасну видачу розпоряджень на адресу підконтрольних постачальників та складання заявок на оплату поставленої продукції, - ОСОБА_14 передавав неправомірну вигоду як винагороду за участь у таких злочинах.

Окрім того, упродовж листопада 2021 року - травня 2023 року епізодично залучався ОСОБА_16, який обіймав посаду заступника директора з економічної та інформаційної безпеки Апарату директора з економічної та інформаційної безпеки AT «Укрзалізниця».

Так, ОСОБА_10 як лідер організованої групи взяв на себе функцію загального управління її протиправною діяльністю; комунікацію з керівництвом державних органів, членами правління AT «Укрзалізниця»; визначення та розподіл предмету заволодіння між учасниками організованої групи; визначення розміру щомісячної неправомірної вигоди, призначеної керівникам структурних підрозділів AT «Укрзалізниця» тощо.

З метою сприяння членам організованої групи ОСОБА_10 познайомив ОСОБА_13 зі своїм підлеглим співробітником - керівником управління Головного управління «І» Департаменту захисту національної державності СБ України ОСОБА_17, який здійснював контроль та координацію дій ОСОБА_13 і ОСОБА_12, забезпечуючи приховану комунікацію дій групи із ОСОБА_10, передачу від нього вказівок і доручень, а також одержував від ОСОБА_13 грошову винагороду та передавав частину предмету заволодіння ОСОБА_10 .

Загалом, наслідком вчинення таких суспільно небезпечних та умисних злочинних дій ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 стало протиправне і безоплатне виведення майна з власності AT «Укрзалізниця», що забезпечувало щомісячне обернення у такий протиправний спосіб грошових коштів Товариства орієнтовно від 200 до 400 тис. доларів США на користь останніх, відтак загальна сума одержаних організованою групою злочинним шляхом грошових коштів за період з жовтня 2021 по травень 2023 складає приблизно 5 100 000 доларів США, що еквівалентно 168 000 000 грн.

Окрім цього, не пізніше кінця 2019 року народний депутат України ОСОБА_8 створив необхідні умови для примусу ОСОБА_18 та підконтрольних йому компаній до співпраці із групою афілійованих підприємств «Укркабель» (ТОВ «ВП «Укркабель», ТОВ «ТД «Укркабель-Київ», ТОВ «Укркабель Електромонтаж» та ін.). Вказані умови забезпечені шляхом використання ОСОБА_8 статусу народного депутата, особистих знайомств із посадовими особами органів виконавчої влади, в тому числі діючим на той час Міністром інфраструктури ОСОБА_19 . Після досягнення домовленостей про спільну діяльність, ОСОБА_8 та ОСОБА_18 дійшли згоди про можливість спільного вчинення злочинів під час постачання кабельно-провідникової продукції для потреб АТ «Укрзалізниця» за завищеними цінами.

Не пізніше липня 2021 року народний депутат України ОСОБА_8 та ОСОБА_18, володіючи необхідними зв`язками із керівниками органів виконавчої влади та посадовими особами АТ «Укрзалізниця», маючи вплив та авторитет на ринку кабельно-провідникової продукції, створили організовану групу, до складу якої увійшли ОСОБА_20, ОСОБА_21 ОСОБА_22, залучивши до вчинюваних ними злочинів службову особу філії ЦЗВ ОСОБА_23 .

Організована група під керівництвом ОСОБА_8 та ОСОБА_18 (далі - ОСОБА_24 ), у взаємодії із організованою групою ОСОБА_10, упродовж листопада 2021 року - вересня 2022 року організували вчинення заволодіння грошовими коштами AT «Укрзалізниця» під час закупівлі кабельно-провідникової продукції для потреб Товариства за штучно завищеними цінами.

ОСОБА_24, у взаємодії із ОСОБА_10 та учасниками очолюваної ним організованої групи, в період з вересня 2021 року по серпень 2022 року, вчинили:

- заволодіння грошовими коштами АТ «Укрзалізниця» на загальну суму 97 444 504,90 грн під час здійснення постачання кабельно-провідникової продукції за штучно завищеними цінами у ході виконання договору від 01.09.2021 № ЦЗВ?02?03921-01;

- повторне заволодіння грошима АТ «Укрзалізниця» на загальну суму

44 161 855,37 грн під час здійснення постачання кабельно-провідникової продукції за штучно завищеними цінами у ході виконання договору від 18.05.2022 № ЦЗВ-02-00522-01.

Обернувши на свою користь вищезазначені кошти учасники організованої групи ОСОБА_8 та ОСОБА_18, на виконання досягнутих попередніх домовленостей із групою ОСОБА_10, здійснили розподіл предмету заволодіння шляхом перерахування коштів із банківських рахунків ТОВ «Торговий дім «Український кабель» та ТОВ «ТД «Кабель Центр» на банківські рахунки юридичних осіб, підконтрольних організованій групі ОСОБА_10 (ТОВ «Торговий дім «Метрополіс», ТОВ «Буд Альянс Компані», ТОВ «Астор Рітейл» та ін.) Також окремі грошові кошти передавались на користь очолюваної ОСОБА_10 та ОСОБА_11 організованої групи за невстановлених досудовим розслідуванням обставин.

17 січня 2025 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України.

За практикою ЄСПЛ, зокрема в рішеннях «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom), «Лабіта проти Італії» (Labita v. Italy), «Мюррей проти Сполученого Королівства» (Murray v. the United Kingdom), «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану» (Ilgar Mammadov v. Azerbaijan), «Нечипорук і Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine) зазначається, щонаявність «обґрунтованої підозри» передбачає існування фактів та інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що ця особа могла вчинити злочин. Факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як такі, що обґрунтовують засудження особи, тобто мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_8, виходячи лише з фактичних обставин, які містяться в поданих слідчому судді матеріалах, слідчий суддя дійшов висновків про наявність обґрунтованої підозри можливої причетності останнього до кримінальних правопорушень за викладених у клопотанні обставин. Колегія з таким висновком слідчого судді погоджується і, відхиляючі доводи сторони захисту, зазначає, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України підтверджується зібраними на даному етапі досудового розслідування даними, зокрема:

- протоколом про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій - аудіоконтролю особи ОСОБА_8 від 27 червня 2024 року ( ОСОБА_8 обговорює зі співрозмовником ОСОБА_25 нюанси роботи підконтрольних йому підприємств, в тому числі з АТ «Укрзалізниця», зауважує, що після реєстрації кримінальних проваджень працювати стало важче «… всі шугаються, всі під кримінальними справами, нічого не хочуть. Більше не бачу контрактів якихось великих, все просіло у мене», висловлює обізнаність про кримінальні провадження щодо інших співучасників, зокрема ОСОБА_26 «…а це буде рік-два, це ж ОСОБА_27 ти ж розумієш, там епізодів йому накидають, поки розгребуться, там рік, два, три, поки пройде. Не понятно чим закінчиться. Краще б ми самі тоді зробили, без цих хлопців…» та проведення негласних слідчих дій щодо нього, в тому числі прослуховування «…я навіть з людьми не можу два місяця нормально спілкуватись. Просто всі телефони… навскрізь…»);

- протоколом про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій - аудіоконтролю особи від 09 жовтня 2024 року ( ОСОБА_8 розповідає, що ОСОБА_28 - колишній Голова правління АТ «Укрзалізниця» не відповідає на його дзвінки, адже він теж фігурант по справі ОСОБА_10 . Крім того, у розмові з ОСОБА_29 ОСОБА_8 повідомляє, що за постачання товару АТ «Укрзалізниця» вони були змушені віддати тридцять відсотків. Повідомляє, що викривальні покази давати учасники організованої групи не планують. Також зазначає, що він хотів постачати товар для АТ «Укрзалізниця» напряму, але йому у «Офісі» вказали, що потрібно постачати через певних постачальників, на що він погодився. Через це отримав кримінальні провадження);

- протоколом про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій - аудіоконтролю особи від 10.01.2025 з якого, зокрема вбачається, що ОСОБА_8 в розмові з суддею Деснянського районного суду м. Києва ОСОБА_30 повідомляв останній про неможливість домовитись з керівництвом АТ «Укрзалізниця» щодо постачання кабельно-провідникової продукції через високий ризик викриття злочинної діяльності правоохоронними органами. ( ОСОБА_8 : - «Я говорю прямо, я понимаю, что у тебя дело остановилось, ты уже агент. Но нельзя же положить железку просто вот так. Никто не знает с кем в железке разговоривать. Никто не может туда пойти поговорить толком… Вот даже по моим вопросам. В этом году поставки кабеля будут или нет? Вам нужен хороший кабель? А я знаю, что он вам нужен», «… сейчас приду в департамент разговаривать, где ты назначил НАБУшника, а он меня запишет …». Крім того, з іншим співрозмовником ОСОБА_8 обговорює керівництво АТ «Укрзалізниця», скаржиться «…з цими… не заработать, не украсть, не посторожить. Теперь УЗ ничего не делает. Говорю: - «Давайте подзаработаєм. Он: «Вот, ко мне прибежал завод какой-то запорожский, надо там кабель делать». Слушай, кабель можем сделать любой. Вопрос, чтоб у них там строчка появилась. Говорю давай бери ОСОБА_31 … пусть появляется нормальная строчка. Я вам предложил… от того, что ты приведешь десять заводов, там строчка не появиться. Давай сделай строчку, я тебе сам все это сделаю. Вы получите свой процент… И что он? Понятно, с этим дураком ничего нельзя сделать. Сам дурак и НАБУшников поназначал»;

- протоколом огляду речей і документів від 15 квітня 2024 року, а саме мобільного телефона ОСОБА_21, з якого вбачається, що ОСОБА_8 повідомляє ОСОБА_21 про те, що «По железке все ок. Вчера разрулил вопрос. ОСОБА_36 доволен. За 2-3 дня все заявки будут. Сейчас там подравняют бюрократию».

Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо наявності у цьому кримінальному провадженні, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, колегія суддів виходить з того, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Ризики слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності вчинення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Перевіряючи доводи клопотання детектива на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя встановив, що такі доводи є обґрунтованими, з чим погоджується і колегія суддів, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному в разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, характер та ступінь суспільної небезпечності кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8, конкретні обставини провадження та дані про особу підозрюваного, у тому числі його майновий стан, а також інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України.

Зокрема, ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду підтверджується у сукупності тяжкістю передбаченого покарання за інкриміновані підозрюваному злочини, а також відомостями про особу ОСОБА_8, статусом народного депутата України, що дає потенційну можливість виїжджати за межі території України у службові відрядження, матеріальним станом підозрюваного, наявністю службових зв`язків. За даними матеріалів провадження, зокрема протоколу про проведення негласних слідчих (розшукових) дій - аудіо контролю від 10 січня 2024 року, підозрюваний ОСОБА_8 обговорює зі співрозмовником наявні у нього можливості для незаконного перетину кордону «… ОСОБА_32 мене вивезе… Каже тобі треба виїхати? Тільки телефон кинь десь в Києві. Дам машину, сідай і уже в Молдові. Хоть в машині, хоть на фурі». Крім того, ОСОБА_8 підтримує товариські відносини із Головою Державної прикордонної служби України ОСОБА_33 з яким він спільно навчався, що також свідчить на обґрунтованість вказаного ризику.

Колегія суддів також погоджується із висновком слідчого судді про існування ризику знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення підтверджується, відомостями протоколів про проведення негласних слідчих (розшукових) дій - аудіо контролю ОСОБА_8 від 27 червня 2024 року та від 10 січня 2025 року. Із зафіксованих розмов вбачається, що ОСОБА_8 консультувався із працівниками правоохоронних органів з приводу форм та методів діяльності оперативних підрозділів щодо негласного зняття інформації. Крім того, під час спілкування із суддею Деснянського районного суду м. Києва ОСОБА_30 розповідав останній, що він переховував документи: « Я вон документы пораспихивал по чемоданам пораздавал по разным местам. Мне надо иногда что-то найти, блин, не могу найти..». Також ОСОБА_8 давав вказівки своїй помічниці регулярно чистити телефон «Телефон подчищаешь…, подчищай все, надо минимизировать…», оскільки вважав, що правоохоронним органам буде складніше довести факти протиправних діянь без наявності листування.

На думку колегії суддів, слідчий суддя обґрунтовано встановив також ризик незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні. Вказаний ризик підтверджується відомостями, отриманими в результаті проведення НСРД та зафіксованими в протоколах про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій - аудіоконтролю особи - ОСОБА_8 від 27 червня 2024 року, від 09 жовтня 2024 року, від 10 січня 2025 року. Це надає обґрунтовані підстави стверджувати, що ОСОБА_8 може впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні з метою протидії досудовому розслідуванню, оскільки в розмовах неодноразово зазначав про можливість здійснення впливу на свідків та інших підозрюваних, щоб останні не надавали викривальних показів відносно нього «Мои ушли все на 63 статью, в отказную. Показаний нет. У них дело не идет. Не понимают, что им делать. Встречался с адвокаом этого второго. Тот который в деле, нашего партнера. Ничего у них нету, они тоже его просят дать покзания… На Шило дайте показания, и все» Зокрема, ОСОБА_8 неодноразово повідомляв оточуючим, що в нього є зв`язки серед правоохоронних органів і такі зв`язки постійно ним використовуються та можуть бути задіяні для отримання бажаних результатів.

Знайшла своє підтвердження в ході апеляційного розгляду і наявність ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, що підтверджується наявністю у ОСОБА_8 зв`язків серед службових осіб правоохоронних органів, через яких він безпосередньо отримував інформацію щодо проведення негласних слідчих дій відносно нього та інших членів організованої групи. Таким чином, ОСОБА_8 має можливість вживати заходи з метою уникнення документування злочинної діяльності організованої групи.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років (п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України).

В матеріалах провадження відсутні відомості, які могли б свідчити про неможливість застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно вимог ч. 6. ст. 182 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, який не тримається під вартою, не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу(ч. 6. ст. 182 КПК України).

Станом на момент розгляду клопотання детектива НАБУ про зміну запобіжного заходу у кримінальному провадженні №52022000000000169 від 07 липня 2022 року підозрюваний ОСОБА_8 не вніс в повному обсязі заставу, визначену ухвалою слідчого судді від 24 січня 2025 року, що є невиконанням зазначеної ухвали суду, і вказана обставина була встановлена слідчим суддею при постановленні оскаржуваного рішення.

Колегія суддів відзначає, що невнесення грошових коштів у визначений в КПК України строк може бути підставою для звернення з клопотанням про зміну запобіжного заходу, яке має бути вирішено по суті незалежно від апеляційного оскарження попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу в вигляді застави.

Отже, за наявності інших умов, невнесення застави у встановлений законом строк може бути підставою в розмінні ч. 6 ст. 182 та п. 1 ч. 2 ст. 200 КПК України для зміни запобіжного заходу в вигляді застави.

Колегія суддів погоджується із висновком слідчого судді, що до ОСОБА_8 з огляду на вищевикладене слід застосувати винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м`який запобіжний захід буде недостатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків та для запобігання реалізації встановлених ризиків.

Доводи про неврахування слідчим суддею належної процесуальної поведінки підозрюваного не знайшли свого підтвердження за результатами апеляційного розгляду. Слідчий суддя обґрунтовано врахував, що ОСОБА_8 не виконав покладеного на нього за рішенням слідчого судді про застосування запобіжного заходу обов`язку та не вніс заставу у визначеному розмірі. Встановлення зазначеної обставини є підставою для зміни запобіжного заходу на більш суворий. Твердження захисників про те, що більш суворим запобіжним заходом по відношенню до грошової застави є домашній арешт, колегія суддів відхиляє, враховуючи, що в кожному конкретному випадку суд зважає, зокрема на розмір застави та інші умови забезпечення дієвості кримінального провадження, а не тільки на встановлену послідовність запобіжних заходів у передбаченому КПК України переліку.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно із ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

Наявні в матеріалах провадження відомості про майновий стан підозрюваного безумовно вказують на його високе матеріальне забезпечення, що вмотивовано встановлено слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі, а також ухвалі слідчого судді від 24 січня 2025 року про застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді застави в розмірі 100 000 000 грн, яка залишена без змін Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду. Враховуючи короткий проміжок часу з моменту застосування до підозрюваного запобіжного заходу, відсутність відомостей про істотну зміну його майнового стану, визначений слідчим суддею розмір застави є таким, що співвідноситься з даними про особу підозрюваного, майновим станом останнього, обставинами кримінального провадження, встановленими ризиками, і відповідає вимогам кримінального процесуального закону, зазначеним в ч.ч. 4-5 ст. 182 КПК України.

Перевіряючи в межах доводів апеляційної скарги посилання сторони захисту на неналежне погодження детективом клопотання про зміну запобіжного заходу, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до положень ст. 480 КПК України стосовно народного депутата України застосовується особливий порядок кримінального провадження.

Частиною 2 статті 482-2 КПК України передбачено, що клопотання про дозвіл на затримання, обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи домашнього арешту, обшук, порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, а також про застосування інших заходів, у тому числі негласних слідчих (розшукових) дій, що відповідно до закону обмежують права і свободи народного депутата України, розгляд яких віднесено до повноважень слідчого судді, мають бути погоджені Генеральним прокурором (особою, що виконує обов`язки Генерального прокурора).

Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом. Прокуратуру в Україні очолює Генеральний прокурор, якого призначає на посаду та звільняє з посади за згодою Верховної Ради України Президент України (ст. 131-1 Конституції України).

У разі відсутності Генерального прокурора його повноваження здійснює перший заступник Генерального прокурора, а в разі відсутності першого заступника - один із заступників Генерального прокурора (ч.3 ст. 9 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII). Будь-яких часових обмежень здійснення повноважень Генерального прокурора його першим заступником чи заступником вказана норма не містить, а суперечність в цій частині Закону України «Про тимчасове виконання обов`язків посадових осіб, яких призначає на посаду за згодою Верховної Ради України Президент України або Верховна Рада України за поданням Президента України» від 10 грудня 1997 року № 709/97-ВР та Регламенту Офісу Генерального прокурора, на переконання колегії, має бути вирішено на користь Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року, як більш пізнього нормативно-правового акту, що регламентує відповідні правовідносини. Крім того, обґрунтованість такого висновку підтверджується й положеннями ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», за якими повноваження органів прокуратури у період дії воєнного стану не можуть бути припинені.

Посилання сторони захисту на те, що припинення повноважень Генерального прокурора не може тягнути припинення діяльності органів прокуратури в цілому, на думку колегії суддів, не має правового підґрунтя, оскільки повноваження Генерального прокурора є невід`ємною складовою забезпечення виконання органами прокуратури покладених на них функцій, що не може бути припинено.

Указом Президента України від 31 жовтня 2024 року № 745/2024 ОСОБА_34 звільнено з посади Генерального прокурора.

Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про тимчасове виконання обов`язків посадових осіб, яких призначає на посаду за згодою Верховної Ради України Президент України або Верховна Рада України за поданням Президента України» 31 жовтня 2024 року Перший заступник Генерального прокурора ОСОБА_9 приступив до виконання обов`язків Генерального прокурора.

Станом на даний час Генерального прокурора Президентом України не призначено, і Перший заступник Генерального прокурора ОСОБА_9 продовжує тимчасово виконувати обов`язки Генерального прокурора.

Клопотання детектива НАБУ ОСОБА_35 від 17 січня 2025 року про застосування до народного депутата України ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, погоджене виконувачем обов`язків Генерального прокурора ОСОБА_9, що узгоджується з вимогами ст.482-2 КПК, ч.3 ст.9 Закону України «Про прокуратуру», ст.10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», а тому доводи захисту в цій частині колегія суддів відхиляє.

Твердження сторони захисту про те, що право погодити клопотання Генеральний прокурор, або особа що виконує його обов`язки, набувають лише після того, як будуть включені до групи прокурорів у кримінальному провадженні не ґрунтується на положеннях КПК України, які не містять відповідних вимог. Аналогічна позиція висловлена, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі №536/2475/14-к та Верховного Суду від 02 грудня 2022 року у справі №758/1780/17. За висновками у вказаних судових рішеннях Генеральний прокурор чи його заступник погоджують відповідні клопотання виходячи з прямої норми КПК України та посади, яку займають незалежно від включення до групи прокурорів у провадженні, в якому КПК передбачено спеціальний порядок погодження такого клопотання.

Виходячи з вищенаведеного, ухвала слідчого судді винесена обґрунтовано, належним чином мотивована, відповідає вимогам КПК України, а тому підстав для задоволення апеляційних скарг та її скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 392, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14 лютого 2025 року про зміну запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_8 залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2 ОСОБА_3