Документ № 125920520

Дата засідання: 12/03/2025
Дата винесення рішення: 12/03/2025
Справа №: 991/13507/24
Провадження №: 12020000000000236
Інстанція: АП ВАКС
Форма судочинства: Кримінальне
Тип рішення: Ухвала про часткове задоволення апеляційних скарг

Головуюча суддя (АП ВАКС): Калугіна І.О.

Справа № 991/13507/24

Провадження № 11-сс/991/89/25

Слідчий суддя ОСОБА_1

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2025 року місто Київ

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду в складі колегії суддів:

головуючої судді ОСОБА_2,

суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4,

секретар судового засідання ОСОБА_5,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційні скарги прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_6, захисників підозрюваного ОСОБА_7 адвокатів ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, представниці ОСОБА_11 адвоката ОСОБА_12, представника ОСОБА_13 і ОСОБА_14 адвоката ОСОБА_15, а також ОСОБА_16 та ОСОБА_17, на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22.01.2025 про арешт майна в межах кримінального провадження № 12020000000000236 від 11.03.2020,

за участю:

прокурора ОСОБА_6,

захисників підозрюваного ОСОБА_7 адвокатів ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10,

представниці ОСОБА_11 адвоката ОСОБА_12,

представника ОСОБА_13 і ОСОБА_14 адвоката ОСОБА_15,

представниці ОСОБА_17 адвоката ОСОБА_18,

У С Т А Н О В И Л А:

Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини

Детективи Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) здійснюють досудове розслідування, а прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) - процесуальне керівництво, у кримінальному провадженні № 12020000000000236 від 11.03.2020 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 1, 2 і 3 ст. 255 та ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

За версією органу досудового розслідування, Голова Фонду державного майна України ОСОБА_19 у жовтні 2019 року створив злочинну організацію, діями якої протягом жовтня 2019 року - лютого 2022 року керували безпосередньо ОСОБА_19 та ОСОБА_20, а також брали участь наступні особи: ОСОБА_7, ОСОБА_21, засновник та директор ТОВ «АГРО ГАЗ ТРЕЙДІНГ» (далі - ТОВ «АГТ») ОСОБА_22, засновник ТОВ «АГТ» ОСОБА_23, в.о. Голови Правління AT «Одеський припортовий завод» (далі - AT «ОПЗ») ОСОБА_24, в.о. Голови Правління AT «ОПЗ» ОСОБА_25, радник Голови Фонду державного майна України ОСОБА_26, т.в.о. Голови Правління AT «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» (далі - AT «ОГХК») ОСОБА_27, ОСОБА_28, перший заступник Голови Фонду державного майна України ОСОБА_29 .

Члени злочинної організації, створеної Головою Фонду державного майна України ОСОБА_19, вчинили наступні тяжкий та особливо тяжкі злочини (за версією органу досудового розслідування), а саме:

- зловживання службовим становищем службовими особами AT «ОПЗ» з метою одержання неправомірної вигоди юридичною особою ТОВ «АГТ», що спричинило за період з травня 2020 року до жовтня 2021 року AT «ОПЗ» збитки на суму 554 458 753,63 грн;

- розтрата майна AT «ОПЗ» на суму 68 872 922,84 грн у період з 16.01.2021 до 15.03.2021 шляхом зловживання службовою особою AT «ОПЗ» своїм службовим становищем;

- вчинення правочинів з майном ТОВ «АГТ», щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, на загальну суму 10 603 163 837,19 грн, зміну форми (перетворення) такого майна та вчинено дії, спрямовані на приховування, маскування походження такого майна, володіння ним, права на таке майно, джерела його походження, місцезнаходження в сумі 2 040 998 955,42 грн, тобто предметом злочину було майно на суму, що перевищує вісімнадцять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- зловживання службовим становищем службовими особами AT «ОГХК» з метою одержання неправомірної вигоди юридичною особою Belanto Trade s.r.o., що спричинило у 2020-2021 роках AT «ОГХК» збитки на суму 111 057 889,93 грн;

- легалізація (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом компаніями Belanto Trade s.r.o. (Чеська Республіка) та Ері Group s.r.o. (Чеська Республіка) у 2020-2021 роках, на загальну суму 95 845 558,49 грн.

22.03.2023 у межах цього кримінального провадження детектив НАБУ ОСОБА_30, за погодженням з прокурором САП ОСОБА_6, склав письмове повідомлення про підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, яке скероване у порядку, передбаченому ст. 135, 278 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).

23.11.2023 у порядку, передбаченому ст. 135, 278 КПК України, ОСОБА_31 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191 КК України.

12.03.2024 слідчий суддя Вищого антикорупційного суду (далі - слідчий суддя) своєю ухвалою надав дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні, у тому числі щодо підозрюваного ОСОБА_7

18.09.2024 складено письмове повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та нову підозру ОСОБА_7 у вчиненні ним злочинів, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 209 КК України, яке на виконання вимог ст. 297-5 КПК України скероване захисникам підозрюваного ОСОБА_7

15.02.2024 підписано Угоду про створення спільної слідчої групи між Україною та Республікою Австрія (Eurojust ID 82831) для скоординованого розслідування діяльності злочинної організації, утвореної за участі службових осіб Фонду державного майна України та підпорядкованих йому підприємств. Метою створення спільної слідчої групи є збір та обмін доказами інкримінованих діянь, зібраних в ході австрійського та українського розслідувань, зокрема шляхом відстеження грошових потоків та допиту причетних осіб, щоб мати змогу локалізувати та ідентифікувати злочинців, а також виявити осіб, причетних до відповідної організованої злочинної групи. Кримінальні злочини, які розслідуються залученими державами, зазначено від України - кримінальне провадження № 12020000000000236 від 11.03.2020, яке розслідується детективами НАБУ та від Республіки Австрія - кримінальна справа № 35 St 6/23i, яка розслідується Центральною прокуратурою із боротьби з економічною злочинністю та корупцією (WKStA) стосовно двох громадян України у зв`язку з відмиванням коштів, що підпадає під ст. 165 КК Австрії. Підозрювані підозрюються у приховуванні на території Австрії активів, отриманих від злочинної діяльності, якої стосується українське провадження, а саме розкрадання коштів, що завдало шкоди АТ «ОПЗ» та АТ «ОГХК».

Члени спільної слідчої групи 21.08.2024 у Республіці Австрія провели обшук за місцем мешкання ОСОБА_7, а саме за адресою: АДРЕСА_1, в результаті якого вилучили: готівкою 6 830 євро (з сейфа), 5 000 євро (з сейфа), 8 000 євро (у спальні), 14 000 євро (біля входу в спальню), 6 900 доларів США (біля входу у спальню), 4 800 євро (біля входу у спальню), 7 200 євро (біля входу у спальню), 600 євро (з тумбочки в спальні), а всього 46 430 євро та 6 900 доларів США, а також годинник фірми П`єр Жаке-Дро, чорно-золотий (біля входу у спальню) та годинник Ролекс Ойстер Дейтджаст, срібний (біля входу у спальню).

03.12.2024 детектив НАБУ ОСОБА_32, за погодженням з прокурором САП ОСОБА_6, звернулася до слідчого судді з клопотання, за змістом вимог якого просив накласти арешт у вигляді заборони відчуження, розпорядження та користування на вищевказане майно підозрюваного ОСОБА_7 вилучене під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1. Прохальну частину зазначеного клопотання, детектив, за погодженням прокурора, згодом уточнила: просила накласти арешт у вигляді заборони відчуження, розпорядження та користування на майно ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, вилучене під час обшуку за адресою: АДРЕСА_2, а саме на грошові кошти у розмірі 58 580 євро та 6900 доларів США, годинник фірми П`єр Жаке-Дро, чорно-золотий та годинник Ролекс Ойстер Дейтджаст, срібний.

За результатами розгляду, слідчий суддя своєю ухвалою від 22.01.2025 задовольнив клопотання в редакції від 28.11.2024 та наклав арешт у вигляді заборони відчуження, розпорядження та користування на майно ОСОБА_7 вилучене під час обшуку за адресою: АДРЕСА_2, а саме на грошові кошти у розмірі 46 430 Євро та 6 900 доларів США, годинник фірми П`єр Жаке-Дро чорно-золотий та годинник Ролекс Ойстер Дейтджаст срібний.

Слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав вважати, що зазначені грошові кошти та годинники можуть підлягати спеціальній конфіскації, як такі, що одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або придбані за рахунок частини коштів, здобутих злочинним шляхом, а також наявність підстав вважати, що незастосування заходів забезпечення кримінального провадження, може призвести до вжиття зацікавленими особами заходів для приховування такого майна, його передачі третім особам тощо, а тому арешт майна на цьому етапі є цілком законним і необхідним для забезпечення кримінального провадження.

Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали

Не погодившись з ухвалою слідчого судді від 22.01.2025, захисники підозрюваного ОСОБА_7 адвокати ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, представник ОСОБА_11 адвокат ОСОБА_12, прокурор САП ОСОБА_6, представник ОСОБА_13 і ОСОБА_14 адвокат ОСОБА_15, а також ОСОБА_16 та ОСОБА_17 звернулися до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційними скаргами.

Апеляційна скарга захисника підозрюваного ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 .

За змістом вимог адвокат просить: скасувати оскаржувану ухвалу в частині накладення арешту у вигляді заборони відчуження, розпорядження та користування на майно ОСОБА_7 вилучене під час обшуку за адресою: АДРЕСА_2, а саме: грошові кошти у розмірі 46 430 Євро та 6 900 доларів США, годинник фірми П`єр Жаке-Дро чорно-золотий та годинник Ролекс Ойстер Дейтджаст срібний ; постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання детектива від 28.11.2024 про накладення арешту на майно у зазначеній частині.

Адвокат посилається на те, що слідчий суддя застосував заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна підозрюваного всупереч вимогам ст. 132 КПК України, а саме: на стадії, коли досудове розслідування завершено і його потреби досягнуті. Також, слідчий суддя наклав арешт на тимчасово вилучене майно всупереч вимогам ч. 5 ст. 171 КПК України, адже клопотання детектив подав після спливу 4 місяців з моменту обшуку і вилучення. Крім того, на думку захисту, слідчий суддя вийшов за межі наданої йому КПК України компетенції й надав оцінку достовірності доказів сторони обвинувачення і одночасно недостовірності доказів сторони захисту, встановив факт дійсності/недійсності цивільного правочину, а також факт укладання/не укладання договору.

Апеляційна скарга захисника підозрюваного ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_9 .

За змістом вимог адвокат просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання детектива від 28.11.2024.

Перш за все адвокат посилається на порушення слідчим суддею визначеного ним процесуального порядку та строку проголошення повного тексту оскаржуваної ухвали, що є обмеженням сторони захисту у реалізації права на захист ОСОБА_7 . Зазначає, що проголошення повного тексту оскаржуваної ухвали відбулося 28.01.2025 о 16 год 40 хв, хоча згідно з її резолютивною частиною проголошення мало б бути 27.01.2025 о 15 год 30 хв. До того ж інформація із журналу судового засідання від 28.01.2025 - «учасники, які беруть участь у судовому засіданні не прибули, про дату, час та місце проголошення повного тексту повідомлялися належним чином», не відповідає дійсності, оскільки адвокат 28.01.2025 прибув на проголошення завчасно, однак його на таке проголошення не запросили.

По суті вирішених в оскаржуваній ухвалі питань, адвокат узагальнено зазначає про таке:

- згідно зі ст. 571 КПК України лише в межах досудового розслідування можливий обмін інформацією між членами спільної групи та взаємодія між собою. А тому, оскільки досудове розслідування у кримінальному провадженні фактично є завершеним з 03.10.2024, то докази отриманні 08.11.2024 від правоохоронних органів іншої держави не можуть бути допустимими та належними, а діяльність спільної слідчої групи поза межами строку досудового розслідування не може бути законною;

- форма та якість перекладу документів отриманих 08.11.2024 від правоохоронних органів іншої держави, який зроблений стороною обвинувачення, викликають сумніви у правильності такого перекладу. До такого перекладу не надано жодного документа на підтвердження відвідної кваліфікації перекладача, повні дані щодо прізвища, ім`я, по батькові особи, її посада тощо, яка може підтвердити кваліфікацію та спеціалізацію перекладача, відсутні. Інформація про дату та час коли зроблений відповідний переклад також відсутня;

- в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що вилучені правоохоронними органами Республіки Австрія грошові кошти належать саме ОСОБА_7 . Водночас в судовому засіданні свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_13, які надали суду присягу та були повідомлені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві покази, своїми показами спростували належність грошових коштів саме ОСОБА_7 ;

- грошові кошти, які були вилучені у квартирі, не є власністю ані ОСОБА_7, ані його дружини ОСОБА_11 . Власниками вилучених коштів є ОСОБА_17, ОСОБА_14 та ОСОБА_16, які передали їх ОСОБА_11 на зберігання, що підтверджується письмовими розписками. У цій частині слідчий суддя вийшов за межі своїх повноважень та надав оцінку дійсності чи недійсності правочинів у розумінні цивільного права.

Апеляційна скарга захисника підозрюваного ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_10 .

Адвокат ОСОБА_10 також посилається на порушення слідчим суддею визначеного ним процесуального порядку та строку проголошення повного тексту оскаржуваної ухвали, що є обмеженням сторони захисту у реалізації права на захист ОСОБА_7 . Зазначає, що проголошення повного тексту оскаржуваної ухвали мало б бути 27.01.2025 о 15 год 30 хв, однак незаконно перенесено на 28.01.2025. До того ж слідчий суддя 28.01.2025 видав учаснику судового провадження копію повного тексту оскаржуваної ухвали без його проголошення в судовому засіданні. На думку захисту, значний термін перебування клопотання у провадженні слідчого судді (50 діб з моменту отримання клопотання до моменту прийняття рішення) виключав необхідність складання й оголошення лише резолютивної частини ухвали. Окрім того, захисник посилається на те, що слідчий суддя безпідставно не зазначив в оскаржуваній ухвалі його як учасника судового провадження та не виклав його позицію щодо клопотання. Адвоката ОСОБА_12 слідчий суддя взагалі зазначив як представника ОСОБА_7, хоча вона представляла інтереси його дружини ОСОБА_11 .

По суті вирішених в оскаржуваній ухвалі питань, адвокат узагальнено зазначає про таке:

- на дату звернення з клопотанням про арешт майна стороною обвинувачення у кримінальному провадженні реалізується процедура відкриття матеріалів стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України, а тому клопотання не може бути розглянуто на цій стадії, не може обґрунтовуватися доказами й документами, які не відкритті стороні захисту в порядку положень ч. 12 ст. 290 КПК України, детектив, без доручення прокурора, не має повноважень на вчинення процесуальних і слідчих дій за виключенням забезпечення порядку відкриття матеріалів кримінального провадження після його закінчення та встановлення факту достатності зібраних матеріалів для складання обвинувального акта, детектив не вправі на такіq стадії представляти сторону обвинувачення в суді та перед слідчим суддею;

- спільна слідча група не може діяти в рамках кримінального провадження поза межами строків досудового слідства та під час зупинення вказаних строків за виключенням забезпечення розшуку підозрюваного;

- в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що вилучені правоохоронними органами Республіки Австрія грошові кошти належать саме ОСОБА_7 . Такі кошти є власністю ОСОБА_11, що підтверджується письмовими розписками. Надавши оцінку дійсності чи недійсності правочинів у розумінні цивільного права слідчий суддя вийшов за межі своїх повноважень та перебрав на себе функцію обвинувачення;

- слідчий суддя не зазначив в судовому рішенні мотиви прийняття або відхилення доводів сторони захисту щодо клопотання.

Апеляційна скарга представника ОСОБА_11 адвоката ОСОБА_12 .

Посилається на те, що її клієнтка безпідставно не була залучена до розгляду відповідного клопотання в межах судового розгляду та до участі як особа, на майно якої накладається арешт. Вона лише надавала покази суду як свідок. Усвідомлюючи кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві покази, її клієнтка підтвердила, що кошти, вилучені у квартирі, де вони з чоловіком законно проживають на території Австрії в місті Відень, не є ані її власністю, ані власністю її чоловіка, оскільки були передані їй на зберігання її родичами та знайомими, які побоювалися за них через війну в Україні, через недовіру до української банківської системи та правоохоронних органів України. Зазначені кошти вказані особи мали витратити також і за межами України. На підтвердження своїх показів ОСОБА_11 надала суду відповідні документи. Надавши оцінку дійсності чи недійсності правочинів у розумінні цивільного права слідчий суддя вийшов за межі своїх повноважень. Крім того, у слідчого судді безпідставно виникли сумніви щодо доцільності зберіганні всіх відповідних грошей не в сейфі у квартирі, в одному місці, а різних місцях квартири в Європі, в місті Відень (Австрія), і вказане носить для нього досить сумнівний характер.

Апеляційна скарга прокурора САП ОСОБА_6 .

Прокурор за змістом вимог своєї апеляційної скарги просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову ухвалу, якою накласти арешт у вигляді заборони відчуження, розпорядження та користування на майно ОСОБА_7 вилучене під час обшуку за адресою: АДРЕСА_2, а саме: грошові кошти у розмірі 58 580 Євро та 6 900 доларів США, годинник фірми П`єр Жаке-Дро чорно-золотий та годинник Ролекс Ойстер Дейтджаст срібний.

Посилається на те, що під час розгляду клопотання слідчим суддею, стороні обвинувачення від членів міжнародної слідчої групи, надійшло офіційне повідомлення про допущення помилки при обрахунку вилучених грошових коштів, а саме: компетентні органи Республіки Австрії всього вилучили 58 580 Євро та 6 900 доларів США, а не 46 430 Євро та 6 900 доларів США. Вказане стало підставою для уточнення вимог заявленого клопотання, оскільки під час слідчої дії вилучено більше коштів, ніж зазначено в протоколі. Однак слідчий суддя безпідставно вказане не взяв до уваги та дійшов висновку, що сторона обвинувачення не має права змінювати й доповнювати клопотання про арешт майна, а лише може звернутися до суду з окремим клопотанням. Такі висновки сторона обвинувачення вважає помилковими, адже згідно з загальними засадами КПК України прокурор наділений повноваженнями змінювати й доповнювати клопотання про арешт майна. Більш того сторона обвинувачення при уточненні резолютивної частини клопотання не надавала суду нові докази чи обґрунтування, не просила накласти арешт на нове майно, а лише вказала на допущення правоохоронними органами Республіки Австрії помилки в розмірі загальної суми грошових коштів, яка є технічною та офіційно була виправлена. Звертає увагу також на те, що грошові кошти вилучені під час однієї й тієї ж слідчої дії та КПК України не передбачає арешт однієї частки майна та необхідності звертатись з окремими клопотаннями про арешт іншої частки майна.

Апеляційна скарга представника ОСОБА_13 адвоката ОСОБА_15 .

Посилається на те, що оскаржуваною ухвалою безпідставно накладено арешт на грошові кошти ОСОБА_13 в розмірі 12 000 Євро, які він передав на збереження його доньці ОСОБА_11 двома окремими сумами - 7 500 Євро та 4 500 Євро, про що від неї він отримав дві розписки (від 15.12.2023 та 02.04.2024). Зазначає, що вказані кошти ОСОБА_13 передав своїй дочці, оскільки вона проживає в Австрії, а тому, на його особисте переконання, вона могла забезпечити їх зберігання, поки в Україні триває війна. Зберігати їх в іншому місці, у тому числі в банківських установах він не хотів через недовіру. Про вказані обставини повідомила як ОСОБА_11 під час її допиту в судовому засіданні під присягою свідка, так і ОСОБА_13 під час його допиту і також під присягою свідка.

Апеляційна скарга представника ОСОБА_14 адвоката ОСОБА_15 .

Посилається на те, що оскаржуваною ухвалою безпідставно накладено арешт на грошові кошти ОСОБА_14 в розмірі 6 900 доларів США. Вказані кошти вона 13.04.2023 передала на збереження своїй знайомій ОСОБА_11, на що остання надала написану власноручно розписку. Зазначає, що ці кошти передані ОСОБА_11 з метою збереження її майна, оскільки в Україні триває війна, а банківським установам вона не довіряє. Про вказані обставини повідомила як ОСОБА_11 під час її допиту в судовому засіданні під присягою свідка, так і її батько ОСОБА_13 під час його допиту і також під присягою свідка.

Апеляційна скарга ОСОБА_16 .

За змістом вимог особа, яка подала апеляційну скаргу просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання детектива від 28.11.2024.

Посилається на те, що оскаржуваною ухвалою безпідставно накладено арешт на її грошові кошти в розмірі 14 000 Євро, які вона передала на збереження ОСОБА_11 двома окремими сумами - 6 000 Євро та 8 000 Євро, про що від неї отримала дві розписки (від 09.08.2022 та 12.12.2022). Зазначає, що вказані кошти вона передала ОСОБА_11, оскільки вона проживає в Австрії, а тому, на її особисте переконання, вона могла забезпечити їх зберігання, поки в Україні триває війна. Зберігати їх в іншому місці, у тому числі в банківських установах ОСОБА_16 не хотіла через недовіру. Про вказані обставини повідомила ОСОБА_11 під час її допиту в судовому засіданні під присягою свідка.

Апеляційна скарга ОСОБА_17 .

Посилається на те, що оскаржуваною ухвалою безпідставно накладено арешт на її грошові кошти в розмірі 5 000 Євро, які вона передала на збереження ОСОБА_11 15.08.2023 разом з іншими певними цінностями на підставі відповідної розписки. Зазначає, що була змушена це зробити з метою збереження її майна, оскільки в Україні триває війна, а банківським установам вона не довіряє. Про вказані обставини повідомила ОСОБА_11 під час її допиту в судовому засіданні під присягою свідка.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні особи, які подали апеляційну скаргу, кожен окремо, підтримали свої апеляційні скарги в повному обсязі, з наведених у них підстав, просили задовольнити.

Прокурор заперечувала проти задоволення апеляційних скарг інших учасників, а інші учасники заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора.

Інші учасники судового провадження, які повідомлені про час та місце розгляду апеляційних скарг належним чином, у судове засідання не прибули. Свої позиції щодо вимог та доводів апеляційних скарг суду не надали. Відповідно до приписів ч. 4 ст. 405 КПК України їхнє неприбуття не перешкоджає проведенню розгляду.

Мотиви суду

Заслухавши суддю-доповідача щодо суті ухвали слідчого судді та поданої апеляційної скарги, вислухавши доводи та заперечення учасників провадження, дослідивши матеріали, які надійшли від слідчого судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Одним із методів державної реакції на порушення, що мають кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження (ч. 1 та 2 ст. 131 КПК України).

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти відповідно до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням (ч. 3 ст. 132 КПК України).

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Частиною 2 статті 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому п. 2 вказаної статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених КК України. Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених п. 1-4 ч. 1 ст. 96-2 КК України.

Згідно із ч. 1 ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого ч. 1 ст. 150, ст. 154, ч. 2 і 3 ст. 159-1, ч. 1 ст. 190, ст. 192, ч. 1 ст. 204, 209-1, 210, ч. 1 і 2 ст. 212, 212-1, ч. 1 ст. 222, 229, 239-1, 239-2, ч. 2 ст. 244, ч. 1 ст. 248, 249, ч. 1 і 2 ст. 300, ч. 1 ст. 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, ст. 363, ч. 1 ст. 363-1, 364-1, 365-2 цього Кодексу.

Згідно із приміткою до ст. 364-1 КК України у ст. 364, 364-1, 365 2, 368, 368-3, 368-4, 369, 369-2 та 370 цього Кодексу під неправомірною вигодою слід розуміти грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи негрошового характеру, які пропонують, обіцяють, надають або одержують без законних на те підстав.

Водночас у випадку накладення арешту на майно з метою конфіскації майна як виду покарання (п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України), арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.

Таким чином при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен врахувати правові підстави арешту майна, а саме: можливість застосування спеціальної конфіскації, накладення майнових стягнень, конфіскації майна за вироком суду; достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; наявність майна, на яке може бути накладено арешт, а також наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

У межах доводів апеляційної скарги з метою правильного їхнього вирішення колегія суддів має визначити чи є правова підстава для арешту майна.

Під час апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали слідчого судді, колегія суддів встановила, що детективи НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020000000000236 від 11.03.2020, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 191, ч. 1-3 ст. 255, ч. 3 ст. 209 КК України.

За версією сторони обвинувачення, у результаті злочинних дій Голова Фонду державного майна України ОСОБА_19 у жовтні 2019 року створив злочинну організацію, діями якої протягом жовтня 2019 року - лютого 2022 року керували безпосередньо ОСОБА_19 та ОСОБА_20, а також брали участь наступні особи: ОСОБА_7, ОСОБА_21, засновник та директор ТОВ «АГТ» ОСОБА_22, засновник ТОВ «АГТ» ОСОБА_23, в.о. Голови Правління AT «ОПЗ» ОСОБА_24, в.о. Голови Правління AT «ОПЗ» ОСОБА_25, радник Голови Фонду державного майна України ОСОБА_26, т.в.о. Голови Правління AT «ОГХК» ОСОБА_27, ОСОБА_28, перший заступник Голови Фонду державного майна України, ОСОБА_29 .

Членами злочинної організації, створеної Головою Фонду державного майна України ОСОБА_19, вчинено наступні тяжкий та особливо тяжкі злочини, а саме:

- вчинення правочинів з майном ТОВ «АГТ», щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, на загальну суму 10 603 163 837,19 грн, зміну форми (перетворення) такого майна та вчинено дії, спрямовані на приховування, маскування походження такого майна, володіння ним, права на таке майно, джерела його походження, місцезнаходження в сумі 2 040 998 955, 42 грн, тобто предметом злочину було майно на суму, що перевищує вісімнадцять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

Отже, до складу організованої групи, увійшов ОСОБА_7 та будучи її членом своїми діями, які полягали у контролі за діяльністю підприємств - контрагентів, залучених до злочинних схем, підборі інших учасників злочинної організації, наданні їм вказівок, контролю за акумулюванням грошових коштів від діяльності злочинних схем та іншому, сприяв одержанню злочинною організацією неправомірної вигоди від господарської діяльності AT «ОГХК» та легалізації (відмиванню) коштів, одержаних злочинною організацією злочинним шляхом.

З метою одержання неправомірної вигоди від діяльності AT «ОГХК» ОСОБА_7 підібрав керівника цього підприємства, який був учасником злочинної організації, та надав на затвердження керівництву злочинної організації. Надалі, організував підбір іноземної компанії для спільної роботи з AT «ОГХК», контролював діяльність AT «ОГХК» щодо постачання продукції останньої на адресу цієї компанії, а також вчиняв інші дії з легалізації (відмивання) коштів, одержаних компанією Belanto Trade s.r.o. та компанією Ері Group s.r.o. злочинним шляхом.

Досліджені матеріали справи у сукупності формують у колегії суддів внутрішнє переконання, що мали місце обставини, про які зазначається у клопотанні, та що до їх вчинення може бути причетний ОСОБА_7, тому колегія суддів доходить висновку про доведеність органом досудового розслідування обґрунтованості підозри тією мірою, щоб виправдати застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до положень ст. 12, 45 КК України кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 255 та ч. 3 ст. 209 КК України належать до категорії особливо тяжких злочинів, за які передбачена відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років. До того ж санкціями зазначених статей передбачено додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

Кримінальний закон не встановлює прямого співвідношення чи обмеження обсягу конфіскації майна як виду покарання із розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Покарання у вигляді конфіскації майна, як і будь-яке інше покарання, встановлюється вироком суду. Оскільки на цьому етапі кримінальне провадження ще не розглянуто судом по суті та вирок не постановлений, слідчий суддя не має змоги передбачити ні сам факт його постановлення, ні можливий обсяг конфіскації майна як виду покарання, вказані події на цьому етапі повинні розглядатися лише як вірогідні.

Тобто, у випадку визнання винуватим ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень суд може призначити йому покарання у виді конфіскації майна.

З долучених до клопотання матеріалів, колегія суддів встановила, що 21.08.2024, на виконання Угоди про створення спільної слідчої групи між Україною та Республікою Австрія (Eurojust ID 82831), члени спільної слідчої групи в Республіці Австрія провели обшук за місцем мешкання ОСОБА_7, а саме за адресою: АДРЕСА_1, в результаті якого вилучили грошові кошти 58 580 євро та 6 900 доларів США, а також годинник фірми П`єр Жаке-Дро, чорно-золотий та годинник Ролекс Ойстер Дейтджаст, срібний.

Отже, враховуючи, що ОСОБА_34 є підозрюваним у вчиненні особливо тяжких злочинів, майно якого за вироком суду може бути конфісковано, до того ж є обґрунтовані підстави вважати, що незастосування обмежень до користування на розпорядження таким майном може призвести до вжиття ОСОБА_35 заходів для приховування готівкових грошових коштів та цінного майна, втрати та передачі третім особам, з метою уникнення їх арешту та подальшої можливої конфіскації. Незастосування цього заходу зумовить труднощі чи неможливість виконання вироку в частині забезпечення конфіскації.

З урахуванням зазначеного, висновки слідчого судді про те, що арешт майна на даному етапі є цілком законним і необхідним для забезпечення кримінального провадження, є правильним та належним чином обґрунтованими. Доводи апеляційних скарг цей висновок не спростовують.

Окрім того, відповідно до ч. 1 ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, зокрема, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 96-2 КК України передбачено, що спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна.

Гроші, цінності, в тому числі кошти, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, інше майно, зазначені в цій статті, підлягають спеціальній конфіскації у третьої особи, якщо вона набула таке майно від підозрюваного, обвинуваченого, особи, яка переслідується за вчинення суспільно небезпечного діяння у віці, з якого не настає кримінальна відповідальність, або в стані неосудності, чи іншої особи безоплатно, за ринкову ціну або за ціну вищу чи нижчу ринкової вартості, і знала або повинна була і могла знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, зазначених у п. 1-4 ч. 1 цієї статті. Вищезазначені відомості щодо третьої особи повинні бути встановлені в судовому порядку на підставі достатності доказів. Спеціальна конфіскація не може бути застосована до майна, яке перебуває у власності добросовісного набувача (ч. 4 ст. 96-2 КК України).

За доводами сторони обвинувачення грошові кошти могли бути отриманими ОСОБА_7 у результаті вчинення злочинів, а цінне майно, зокрема годинники ймовірно придбані за рахунок частини коштів, здобутих злочинним шляхом ОСОБА_7 .

З огляду на дослідженні під час судового розгляду обставини вчинення кримінальних правопорушень, у тому числі які інкримінуються ОСОБА_7, є підстави вважати, що грошові кошти в сумі 58 580 Євро та 6 900,00 доларів США, могли бути одержані внаслідок вчинення кримінальних правопорушень, що розслідуються у цьому кримінальному провадженні, а також в рамках кримінальної справи № 35 St 6/23i, яка розслідується компетентними органами Республіки Австрія щодо двох громадян України, які підозрюються у приховуванні на території Австрії активів, отриманих від злочинної діяльності, а саме розкрадання коштів, що завдало шкоди АТ «ОПЗ» та АТ «ОГХК». Не безпідставними є також доводи сторони обвинувачення про те, що годинник фірми П`єр Жаке-Дро чорно-золотий та годинник Ролекс Ойстер Дейтджаст срібний могли бути придбані за рахунок частини коштів, здобутих злочинним шляхом ОСОБА_7 .

До доводів висловлених в усіх апеляційних скаргах, окрім апеляційної скарги прокурора, про те, що вилучені грошові кошти належать іншим особам колегія суддів ставить критично. У цій частині зазначає, що в апеляційних скаргах містять лише посилання на належність грошей (в певних частинах) ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_16 та ОСОБА_17, однак на підтвердження суду надано лише розписки про передачу ОСОБА_13 на збереження його доньці ОСОБА_11 грошових коштів двома окремими сумами - 7 500 Євро та 4 500 Євро. У цій частині колегія суддів зазначає, що надані суду розписки є звичайним рукописним текстом, без підтвердження жодними доказами належності коштів ОСОБА_13 та факту передання цих коштів ОСОБА_11 . Крім того, на думку колегії суддів, родинні зв`язки ОСОБА_37 з підозрюваним ОСОБА_7, а також те, що зазвичай батьки ( ОСОБА_38 ), передаючи гроші своїм дітям ( ОСОБА_11 ), не складають розписок про передачу таких коштів (складання розписок у таких випадках є рідкісною або не зовсім звичною практикою), разом із формулюванням підозри ОСОБА_7, способом вчинення кримінальних правопорушень, розміром можливих збитків, дає підстави припускати, що такі розписки могли бути складені та підписані в будь-який час, зокрема після проведення обшуку, із зазначенням «необхідної» дати та відповідної суми. Доводи апеляційних скарг цього не спростовують.

Таким чином, на переконання колегії суддів, слідчий суддя дійшов правомірних висновків про те, що вилучені грошові кошти та годинники можуть підлягати спеціальній конфіскації, як такі, що одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або придбані за рахунок частини коштів, здобутих злочинним шляхом, а також наявність підстав вважати, що незастосування заходів забезпечення кримінального провадження, може призвести до вжиття зацікавленими особами заходів для приховування такого майна, його передачі третім особам тощо, а тому арешт майна на даному етапі є цілком законним і необхідним для забезпечення кримінального провадження. Такі висновки, особи, які подали апеляційні скарги не спростували.

Зазначене вище, дозволяє дійти висновку, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власників майна, оскільки сприятимуть досягненню мети щодо забезпечення конфіскації майна як виду покарання та спеціальної конфіскації, таке втручання у право на власність є пропорційним.

Вирішуючи питання про дотримання справедливого балансу між правом особи на мирне володіння своїм майном та інтересами суспільства під час розгляду питання про арешт майна, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, арешт майна в рамках судового розгляду справи зазвичай стосується контролю за використанням майна. Таке втручання повинно бути законним, відповідати загальним інтересам і бути пропорційним, тобто воно повинно досягати «справедливого балансу» між вимогами загальних інтересів спільноти та вимогами захисту основних прав особи. Хоч будь-який арешт і тягне за собою завдання шкоди, фактично завдана шкода не повинна бути більшою, ніж неминуча, а між захистом права власності та вимогами загальних інтересів слід досягати «справедливої рівноваги».

Водночас необхідно зауважити, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або повним позбавленням таких прав, а мають тимчасовий характер застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження.

Окремо колегія суддів не погоджується із висновками слідчого судді в частині неврахування уточненої прохальної частини клопотання про арешт майна підозрюваного ОСОБА_7 та в цій частині зазначає таке.

Як вже зазначалося, 21.08.2024 члени спільної слідчої групи у Республіці Австрія провели обшук за місцем мешкання ОСОБА_7, в результаті якого вилучили: готівкою 6 830 євро (з сейфа), 5 000 євро (з сейфа), 8 000 євро (у спальні), 14 000 євро (біля входу в спальню), 6 900 доларів США (біля входу у спальню), 4 800 євро (біля входу у спальню), 7 200 євро (біля входу у спальню), 600 євро (з тумбочки в спальні), а всього 46 430 євро та 6 900 доларів США, а також годинник фірми П`єр Жаке-Дро, чорно-золотий (біля входу у спальню) та годинник Ролекс Ойстер Дейтджаст, срібний (біля входу у спальню).

Вказані відомості зазначені в протоколі обшуку, який провели австрійські правоохоронці, він є додатком до клопотання та в межах роботи спільної слідчої групи був скерований до правоохоронних органів України.

Водночас правоохоронні органи Республіки Австрія після складення протоколу щодо вилучених грошей, перерахували кошти та після «консультації з Вищим земельним судом Відня щодо порядку дій з готівкою, вилученою 21.08.2024 о 10 год 30 хв» зробили виправлення - оновили загальну суму грошових коштів.

Про вказаний факт стороні обвинувачення стало відомо безпосередньо під час розгляду клопотання слідчим суддею у судових засіданнях, оскільки від членів міжнародної слідчої групи, надійшло офіційне повідомлення про допущення помилки при обрахунку вилучених грошових коштів, а саме: компетентні органи Республіки Австрії всього вилучили 58 580 Євро та 6 900 доларів США, а не 46 430 Євро та 6 900 доларів США. Вказане і стало підставою для уточнення вимог заявленого клопотання, оскільки під час слідчої дії вилучено більше коштів, ніж зазначено в протоколі. На підтвердження надано переклад.

Згідно з ч. 2 ст. 22 КПК України сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України (ч. 1 ст. 26 цього Кодексу).

Отже, враховуючи вищевикладене, зазначені положення КПК України, колегія суддів зазначає, що сторона обвинувачення подала клопотання про арешт майна та його обґрунтування і вимоги стосуються грошей та майна вилученого під час однієї й той же слідчої дії - обшуку квартири. Про проведення нової слідчої дії, вилучення якогось іншого майна, чи збільшення обсягу майна в уточненому клопотанні мови не йдеться. Виправлення зроблені правоохоронними органами Республіки Австрія є технічними та фактично не змінюють результат проведеної слідчої дії, не встановлюють нове майно. А тому, в цій ситуації, сторона обвинувачення могла змінити прохальну частину клопотання про арешт майна. Відмова слідчого судді у задоволенні клопотання про уточнення прохальної частини клопотання про арешт майна підозрюваного ОСОБА_7 є помилковою.

Щодо інших доводів сторін

Адвокати у своїх апеляційних скаргах посилалися на те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні фактично є завершеним, а тому докази отриманні 08.11.2024 від правоохоронних органів іншої держави не можуть бути допустимими та належними, а діяльність спільної слідчої групи поза межами строку досудового розслідування не може бути законною. Колегія суддів ці доводи визнає безпідставними, такими, що спростовуються наявними в матеріалах провадження доказами, та в цій частині зазначає про таке.

Період досудового розслідування у КПК України визначений двома моментами - початком і кінцем. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України, досудове розслідування починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Отже, закон пов`язує закінчення досудового розслідування з постановленням процесуального рішення - постанови про закриття кримінального провадження, або вчиненням комплексу процесуальних дій, пов`язаних з направленням до суду обвинувального акта чи відповідного клопотання.

Системний аналіз норм КПК України надає можливість визначити наслідки закінчення досудового розслідування: унеможливлюється подальше проведення слідчих (розшукових) дій (в тому числі негласних) та збирання доказів; припиняються повноваження щодо постановлення процесуальних рішень і вчинення процесуальних дій суб`єктами досудового розслідування; закінчується функція судового контролю за дотриманням прав та інтересів осіб під час досудового розслідування.

Окрім того, закон містить поняття «завершення» як проміжний етап досудового розслідування. Вказане поняття має нормативну і практичну об`єктивізацію насамперед через ст. 290 КПК України. Визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний повідомити підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування. Як вбачається з цієї норми, момент завершення досудового розслідування залежить від рішення прокурора, коли, на його думку, наявні достатні докази для складання обвинувального акта або клопотання про застосування примусових заходів. Водночас ч. 4 ст. 110 КПК України закріплює, що обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. У разі закриття кримінального провадження або звернення з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності не постає питання про завершення досудового розслідування.

Зазначене дає підстави зробити висновок, що досудове розслідування, яке має наслідком закриття або звернення до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності, має два визначальні моменти - початок (який визначається внесенням відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР) і закінчення (винесення постанови про закриття кримінального провадження або звернення до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності).

Досудове розслідування, яке має наслідком звернення до суду з обвинувальним актом або з клопотанням про застосування примусових заходів, має три ключові віхи: початок - визначається внесенням відомостей до ЄРДР; завершення - пов`язується з фактом складання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру; закінчення - фіксується направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Отже, оскільки кінцевим моментом строку досудового розслідування є саме його закінчення, а тому звернення до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, а також його розгляд може здійснюватися під час відкриття матеріалів кримінального провадження та ознайомлення з ними.

В апеляційних скаргах містяться також інші аргументи сторони захисту, які не потребують детального аналізу колегією суддів та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні. Серед них, зокрема, доводи щодо перекладу документів отриманих 08.11.2024 від правоохоронних органів іншої держави, які спростовуються матеріалами справи, адже стороною обвинувачення надано переклад, диплом перекладача, а підпис перекладача засвідчений приватним нотаріусом, а також доводи в частині порушення слідчим суддею визначеного ним процесуального порядку та строку проголошення повного тексту оскаржуваної ухвали, які також спростовуються матеріали справи - 22.01.2025 слідчий суддя склав й оголосив резолютивну частину рішення, оголошення повного тексту відклав на 27.01.2025 о 15 год 30 хв, однак проголосив його 28.01.2025 о 16 год 40 хв, оскільки 27.01.2025 був зайнятий з розгляду невідкладних клопотань. До того ж колегія суддів в цій частині звертає увагу на те, що стороні захисту була надана можливість ознайомитися з матеріалами справи, та судом були вислухані і враховані всі доводи сторін під час апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, ст. 6 §1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод зобов`язує суди надавати підстави для винесення рішень, однак не передбачає детальної відповіді на кожний аргумент, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені. При цьому міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони. Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; щобільше, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Отже, на думку колегії суддів, у цьому провадженні надані відповіді на всі вагомі аргументи, зазначені в апеляційних скаргах.

Висновки Суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Оскарження ухвал слідчого судді здійснюється в апеляційному порядку (ст. 310 КПК України).

За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу (п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України).

Колегія суддів вище дійшла висновку, що арешт майна на даному етапі є цілком законним і необхідним для забезпечення кримінального провадження, проте висновки слідчого судді про відмову в уточненні прохальної частини клопотання про арешт майна є помилковою.

З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді від 22.01.2025 підлягає скасуванню в частині накладення арешту на грошові кошти у розмірі 46 430,00 Євро та в цій частині необхідно постановити нову ухвалу про накладення арешту на грошові кошти у розмірі 58 580,00 Євро, у решті ухвалу слідчого судді - залишити без змін.

Керуючись ст. 309, 376, 395, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково, а інші апеляційні скарги залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22.01.2025 скасувати в частині накладення арешту на грошові кошти у розмірі 46 430,00 Євро.

У цій частині постановити нову ухвалу, якою накласти арешт у вигляді заборони відчуження, розпорядження та користування на майно ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, вилучене під час обшуку за адресою: АДРЕСА_2, а саме на грошові кошти у розмірі 58 580,00 Євро.

У решті ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22.01.2025 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуюча суддя ОСОБА_2

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_4

Пошук

Документ № 125920520