- Головуючий суддя (АП ВАКС): Панаід І.В.
Справа № 991/1605/25
Провадження №11-сс/991/164/25
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 березня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
підозрюваної ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції з ДУ «Чернівецький слідчий ізолятор»),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24 лютого 2025 року, якою задоволено клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України про продовження підозрюваній за ч.5 ст. 191 КК України ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у кримінальному провадженні №52022000000000169 від 07 липня 2022 року,
ВСТАНОВИЛА:
Детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52022000000000169 від 07 липня 2022 року щодо обставин заволодіння грошовими коштами акціонерного товариства «Укрзалізниця» (надалі - AT «Укрзалізниця»).
В межах вказаного кримінального провадження слідчим суддею Вищого антикорупційного суду 24 лютого 2025 року постановлено ухвалу, якою задоволено клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України. Продовжено підозрюваній ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 24 квітня 2025 року, але в межах строку досудового розслідування, із можливістю внесення застави у розмірі 8 000 000 грн.та покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України. Приймаючи дане рішення слідчий суддя виходив з обґрунтованості підозри, наявності ризиків, передбачених п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, та неможливості застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою з альтернативою внесення застави у вказаному вище розмірі.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, захисник підозрюваної подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24 лютого 2025 року скасувати, як винесену без належної оцінки доводів сторони захисту, ухвалити нову, якою застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. В обґрунтування своєї позиції зазначав, що додані до клопотання детектива матеріали не свідчать про причетність ОСОБА_7 до вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення. Стороною обвинувачення не доведено існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а визначений слідчим суддею розмір застави для підозрюваної є непомірним.
У судовому засіданні захисник і підозрювана апеляційну скаргу підтримали. Прокурор проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вважав рішення слідчого судді законним та обґрунтованим.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників, дослідивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. На переконання колегії суддів оскаржене рішення відповідає таким вимогам.
За ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування, а в подальшому продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування та продовження запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню. На переконання колегії слідчий суддя вказаних вимог закону дотримався.
Як вбачається з матеріалів провадження і встановлено слідчим суддею, слідчою групою детективів НАБУ проводилося досудове розслідування у кримінальному провадженні за підозрою, зокрема, ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
За версією сторони обвинувачення, зокрема, ОСОБА_8 здійснював контроль за мережею товариств (ТОВ «Узелектро», ТОВ «Енергетичний сервіс»), які займалися розповсюдженням (дистрибуцією) на території України трансформаторів силових та комплектних трансформаторних підстанцій до них.
У свою чергу, ОСОБА_7, будучи підконтрольною фактичному власнику ТОВ «Узелектро» ОСОБА_8, виконувала необхідні дії щодо укладання договорів про поставку трансформаторів силових за завищеними цінами, зокрема і договору між АТ «Чирчицький трансформаторний завод» та ТОВ «Європейські енергетичні рішення ЕООД» та ТОВ «Узелектро» і ТОВ «Європейські енергетичні рішення ЕООД».
Також ОСОБА_7 була директором ТОВ «Узелектро» та виступила підписантом за договором поставки № ЦЗВ-07-04522-01 між філією АТ «Укрзалізниця» та ТОВ «Узелектро» від 22.12.2022 на поставку 9 трансформаторів силових на загальну суму, з урахуванням додаткових угод, 310 457 500 грн без ПДВ.
ОСОБА_8 та ОСОБА_7 організували штучне завищення вартості трансформаторів, шляхом документального оформлення операції з їх продажу між підконтрольними їм компаніями. ТОВ «Європейські енергетичні рішення ЕООД» здійснило продаж трансформаторів ТОВ «Узелектро» за ціною вдвічі більшою від ціни придбання, після чого ТОВ «Узелектро» здійснило продаж трансформаторів АТ «Укрзалізниця» за ціною вдвічі більшою від ціни придбання, наслідком чого є штучне збільшення вартості трансформаторів.
З урахуванням предмета заволодіння в розмірі 52% від ціни договору № ЦЗВ-07-04522-01 від 22.12.2022 із змінами та доповненнями (310 457 500 грн), співучасники кримінального правопорушення станом на 31.01.2024 заволоділи грошовими коштами АТ «Укрзалізниця» у розмірі 94 781 454, 63 грн (52% від фактично перерахованих 182 272 028,13 грн без ПДВ), що є особливо великим розміром.
03 квітня 2024 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України.
За практикою ЄСПЛ, зокрема в рішеннях «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom), «Лабіта проти Італії» (Labita v. Italy), «Мюррей проти Сполученого Королівства» (Murray v. the United Kingdom), «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану» (Ilgar Mammadov v. Azerbaijan), «Нечипорук і Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine) зазначається, щонаявність «обґрунтованої підозри» передбачає існування фактів та інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що ця особа могла вчинити злочин. Факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як такі, що обґрунтовують засудження особи, тобто мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_7, виходячи лише з фактичних обставин, які містяться в поданих слідчому судді матеріалах, слідчий суддя дійшов висновків про наявність обґрунтованої підозри можливої причетності останньої до кримінальних правопорушень за викладених у клопотанні обставин. Колегія з таким висновком слідчого судді погоджується ураховуючи, у тому числі, і позицію сторони захисту в судовому засіданні, зміна якої пов`язана з визнанням ОСОБА_7 обґрунтованості підозри і наданням викривальних показів по обставинам інкримінованого кримінального правопорушення. Крім висловленої під час апеляційного розгляду позиції сторони захисту, обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України підтверджується зібраними на даному етапі досудового розслідування даними, зокрема:
-протоколом огляду від 14 серпня 2023 року, відповідно до якого оглянуто файл-звіт, сформований з мобільного телефону ОСОБА_9 та виявлено листування ОСОБА_9 та ОСОБА_10, направлення останній номеру телефону директора ТОВ «Узелектро» ОСОБА_7, окрім того названі особи обмінюються електронними листами, які містять сертифікати відповідності ТОВ «Узелектро», що підписані ОСОБА_7, а також 28 грудня 2022 року ОСОБА_9 сповіщає ОСОБА_10 про те, що авансовий платіж на ТОВ «Узелектро» у розмірі 93 млн грн надійшов. Крім того, виявлено листування із ОСОБА_11 у якому співрозмовники ведуть обговорення щодо трансформаторів;
-протоколом огляду від 29 вересня 2023 року, відповідно до якого оглянуто мобільний телефон ОСОБА_12, у якому виявлено листування із абонентом « ОСОБА_13 », зі змісту якого слідує, що ОСОБА_12 знайомий із ОСОБА_8 та обговорював із ним питання поставок трансформаторів узбецького виробництва, йому відомо, що вартість трансформатора ТДТНЖ-25000 узбецького виробництва становить 21 млн без ПДВ;
-журналом судового засідання від 24 січня 2024 року в якому зафіксовано допит свідка ОСОБА_14, де останній повідомляв, про отримання ОСОБА_11 вказівки від ОСОБА_15 та ОСОБА_16 забезпечити перемогу та укладання договорів філією ЦЗВ із ТОВ «Узелектро»;
-протоколом огляду мобільного телефону ОСОБА_7 від 27 листопада 2023 року, в якому встановлено наявність листування підозрюваної з ОСОБА_8, зі змісту якого вбачається, що останній є власником ТОВ «Європейські енергетичні рішення ЕООД», контролює його директора ОСОБА_17, а основним його переговорником із АТ «Чирчикський трансформаторний завод» щодо своєчасності виробництва та відпускної ціни трансформаторів силових є ОСОБА_7, директор ТОВ «Узелектро». Також у такому листуванні ОСОБА_8 доводить до відома ОСОБА_7 ідею щодо залучення у ланцюг поставок трансформаторів в Україну товариства - резидента Болгарії.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо наявності у цьому кримінальному провадженні, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, колегія суддів виходить з того, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Ризики слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності вчинення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).
Перевіряючи доводи клопотання детектива на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя встановив, що такі доводи є обґрунтованими, з чим погоджується і колегія суддів, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваній в разі визнання її винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, характер та ступінь суспільної небезпечності кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7, конкретні обставини провадження та дані про особу підозрюваної, у тому числі її майновий стан, а також інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України.
Зокрема, ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду підтверджується у сукупності тяжкістю передбаченого покарання за інкриміновані підозрюваній злочин, а також відомостями про особу ОСОБА_7 . За даними матеріалів провадження, після проведення 29 вересня 2023 року обшуку офісних приміщень ТОВ «Узелектро», директором якого є ОСОБА_7, підозрювана залишила територію України та більше не поверталася, здійснювала комунікацію з детективом та судом у режимі відеоконференції до моменту затримання та вирішення питання про її екстрадицію. Крім того, за два дні до повідомлення про підозру, ОСОБА_7 були вчиненні дії з відчуження належного їй на території України на праві власності майна, що також свідчить про намагання ОСОБА_7 запобігти можливим негативним наслідкам кримінального провадження.
Колегія суддів також погоджується із висновком слідчого судді про існування ризику незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні. Зафіксоване в матеріалах кримінального провадження спілкування з іншим підозрюваним ОСОБА_8 очевидно свідчить про координування дій між ними, узгодження останніми показань та обрання однакової процесуальної поведінки під час досудового розслідування, що вказує на наявність ризику незаконного впливу на учасників у цьому кримінальному провадженні. Вищевказане підтверджується також тим, що перебуваючи на території Республіки Болгарія, підозрювані ОСОБА_8 та ОСОБА_7 скеровували детективу листи, зокрема, про неможливість їх явки за викликами органу досудового розслідування, які мали абсолютно ідентичний узгоджений зміст, а отже їх спільні дії були спрямовані на уникнення кримінальної відповідальності.
На думку колегії суддів, слідчий суддя обґрунтовано встановив також ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. З матеріалів кримінально провадження вбачається вжиття ОСОБА_7 заходів протидії розслідуванню шляхом вказівок приховати документи про країну походження трансформаторів силових. Крім того, в ході електронного листування із комерційним директором ТОВ «Узелектро» ОСОБА_18 наприкінці червня 2023 року, підозрювана цікавиться, чи його ноутбук у нього та на запитання останнього зазначає: «головне, що не в офісі». Також у цьому листуванні підозрювана повідомляє, що можуть бути «гості» після чого ОСОБА_18 повідомляє, що «печатки сховав», на що ОСОБА_7 йому повідомляє про необхідність «прибрати всі документи «Узбеки-Болгарія» (том 1 а.с. 89-93). Наведене вказує на те, що підозрювана володіла інформацією про ймовірний обшук у офісному приміщенні ТОВ «Узелектро», та вживала заходів щодо приховання документів, які б могли підтверджувати незаконну діяльність товариства під час поставки трансформаторів.
За таких обставин, висновки слідчого судді про наявність ризиків, передбачених п.п.1,2,3 ч.1 ст.177 КПК України колегія суддів вважає обґрунтованими.
Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
При визначені розміру застави слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваної ОСОБА_7, сімейний стан, соціальні зв`язки, стан здоров`я, майновий стан, обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого вона підозрюється.
Посилання захисника на надмірний розмір застави, призначений підозрюваній колегією суддів відхиляється, оскільки слідчий суддя вмотивовано визначив її розмір, обґрунтувавши даними матеріалів провадження. Крім того, судом беруться до уваги обставини вчинення кримінального правопорушення, зокрема розмір коштів, у заволодінні якими у співучасті з іншими особами підозрюється ОСОБА_7 (близько 100 млн грн.), місце знаходження близько половини яких за даними органу досудового розслідування залишається не відомим. Це не виключає наявності у підозрюваної інших, одержаних у такий спосіб доходів, крім офіційних.
Враховуючи вищевикладене, за встановлених на даному етапі досудового розслідування обставин, колегія суддів вважає, що запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 8 000 000 (вісім мільйонів) гривень, яку встановив слідчий суддя, буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваною покладених на неї обов`язків та розмір визначеної слідчим суддею застави не є завідомо непомірним для неї.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала є законною, достатньо мотивованою та обґрунтованою, зроблені висновки відповідають встановленим фактичним обставинам, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 194, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,
ПОСТАНОВИЛА:
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24 лютого 2025 року залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3