- Головуючий суддя (ВАКС): Ногачевський В.В.
Справа № 991/2892/22
Провадження № 1-кп/991/35/24
УХВАЛА
про відмову у частковому скасуванні арешту майна
18 березня 2025 року місто Київ
Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів ОСОБА_1 (головуючий), ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11,
захисників ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19,
розглянув у підготовчому судовому засіданні клопотання захисника ОСОБА_16 про часткове скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду у справі № 991/2177/19 від 17.12.2019 у кримінальному провадженні № 52017000000000636 про обвинувачення:
ОСОБА_20 за ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 364 КК України;
ОСОБА_21 за ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 364 КК України;
ОСОБА_22 за ч. 1 ст. 255, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 364 КК України;
ОСОБА_23 за ч. 1 ст. 255, ч. 2, 5 ст. 27 ч. 3 ст. 212, ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 364 КК України;
ОСОБА_24 за ч. 1 ст. 255, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 364 КК України;
ОСОБА_25 за ч. 1 ст. 255, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 364 КК України.
(1) Короткий виклад змісту клопотання
Захисник ОСОБА_26 звернувся з клопотанням про часткове скасування арешту майна.
Вказує, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду № 991/2177/19 від 17.12.2019 накладено арешт на майно, а саме на 33/100 частки нежитлового приміщення підвалу загальною площею 263,2 кв.м. та транспортні засоби MITSUBISHI OUTLANDER, 2008 року випуску, FORD FIESTA, 2013 року випуску та HYUNDAI ACCENT, 2012 року випуску.
На теперішній час, ОСОБА_27 здійснює догляд за своєю матір`ю, яка є інвалідом 1 групи. Це унеможливлює виконання ним будь-якої іншої оплачуваної роботи, що призводить до скрутного фінансового становища як його, так і його родини.
Накладений арешт, на теперішній час для ОСОБА_10 став надмірним тягарем, а обставини які склалися виключають можливість заробляти на життя достатньо оплачуваною працею, заробітку від якої вистачало би на достатній рівень життя.
Арештоване судом майно є єдиним можливим фінансовим джерелом доходу (у випадку його продажу), яке може допомогти ОСОБА_28 забезпечити достатній для нього та його родини рівень життя.
Захисник просить ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду № 991/2177/19 від 17.12.2019 скасувати частково, а саме в частині скасування арешту на автотранспортні засоби MITSUBISHI OUTLANDER та FORD FIESTA.
Враховуючи рік випуску цих автомобілів, а також їх реальний амортизаційний знос, їх сукупна ринкова вартість на сьогоднішній день становить не більше 14 тисяч доларів США.
(2) Позиції учасників кримінального провадження
Захисник підтримав клопотання з підстав зазначених у ньому. Обвинувачений вказав, що в нього наразі важке матеріальне становище. Він просив частково скасувати арешт майна, а не щодо всього арештованого майна, щоб хоч якось виправити своє матеріальне становище, а тому наполягав на скасуванні арешту щодо двох автомобілів.
Прокурор заперечив щодо цього клопотання, просив відмовити у його задоволенні. Вказав, що захисник не навів обставин, що арешт накладено необґрунтовано або ж у ньому відпала потреба. Основні доводи полягають у важкому матеріальному становищі, однак ця обставина не цілком розкрита у клопотанні. Ці автомобілі обвинувачений може використовувати для підтримання належного матеріального становища.
(3) Мотиви, з яких виходив суд під час вирішення клопотання
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши подане клопотання та додані до нього матеріали, колегія суддів доходить висновку, що воно не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Згідно з абзацом 1 ч. 1 ст. 174 КПК власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час судового провадження розглядається судом.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК існує дві окремі підстави, які дають суду можливість скасувати арешт майна повністю чи частково, якщо у подальшому в застосуванні цього заходу відпала потреба або ж арешт накладено необґрунтовано.
У своєму клопотанні захисник не зазначив конкретну підставу для скасування арешту майна.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17.12.2019 у справі № 991/2177/19 накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_28, а саме:
1) 33/1000 частки нежитлового приміщення підвалу загальною площею 263,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1352782451101;
2) транспортний засіб MITSUBISHI OUTLANDER, 2008 року випуску, номер кузова - НОМЕР_1, державний номерний знак - НОМЕР_2,
3) транспортний засіб FORD FIESTA, 2013 року випуску, номер кузова - НОМЕР_3, державний номерний знак - НОМЕР_4 ;
4) транспортний засіб HYUNDAI ACCENT, 2012 року випуску, номер кузова - НОМЕР_5, державний номерний знак - НОМЕР_6 .
Арешт на вказане майно накладено з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання за ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України. Накладаючи арешт на майно, слідчий суддя дійшов до переконання щодо причетності ОСОБА_10 до злочинів, вчинення яких йому інкримінується органом досудового розслідування. Негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешту майна, слідчим суддею не встановлено. Сумнівів у слідчого судді у співмірності такого обмеження права власності з урахуванням розміру завданої шкоди, яка становить 77 719 040,72 грн не встановлено.
Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження. Статтею 132 КПК встановлені загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження - вони не допускаються, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;
- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, зокрема, підлягає конфіскації.
Арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання (п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК).
У цьому випадку, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна (ч. 5 ст. 170 КПК).
Згідно з приписами ч. 10 ст. 170 КПК арешт може бути накладений на рухоме чи нерухоме майно щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч. 1 ст. 173 КПК). До таких ризиків указаний абзац відносить можливість приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.
До того ж, за змістом ч. 2 ст. 173 КПК при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, серед іншого:
- правову підставу для арешту майна;
- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення;
- розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
- наслідки арешту майна, зокрема, для підозрюваного, третіх осіб.
Отож, суду, при вирішенні чи підлягає клопотання захисника ОСОБА_16 про часткове скасування арешту майна задоволенню, слід оцінити чи відповідає арешт меті його накладення.
Під час встановлення правової підстави, що зумовлює арешт майна, суд виходить насамперед з того, що згідно з обвинувальним актом та реєстру матеріалів досудового розслідування, ОСОБА_28 висунуто обвинувачення за ч. 1 ст. 255, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 364 КК України.
Санкція ч. 3 ст. 212 передбачає покарання, зокрема, у виді конфіскації майна.
Тому, необхідність в арешті майна зумовлюється можливою конфіскацією майна як виду покарання.
Будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. Обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є їй пропорційними. Водночас, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.
Суд переконаний, що тимчасові обмеження, яких наразі зазнає власник майна, відповідають критеріям співмірності та розумності з огляду на завдання кримінального провадження.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що у клопотанні захисника про часткове скасування арешту майна слід відмовити.
На підставі викладеного, суд постановив:
-у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_16 про часткове скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду у справі № 991/2177/19 від 17.12.2019 у кримінальному провадженні № 52017000000000636 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення й оскарженню не підлягає.
Судді
ОСОБА_29 ОСОБА_30