Документ № 126059311

Справа № 991/2236/25

Провадження 1-кс/991/2231/25

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2025 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду (ВАКС) ОСОБА_1 (далі-слідчий суддя чи суд),

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2,

представника власника майна (адвоката) ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арештів майна

у кримінальному провадженні №52025000000000084 від 19.02.2025

ВСТАНОВИВ:

1. Стислий опис судового провадження.

14.03.2025 до ВАКС надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 (далі - заявник) в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, для розгляду якого відповідно до статті 35 Кримінального процесуального кодексу України (далі-КПК) і протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду визначено слідчого суддю ОСОБА_1, яким здійснено судовий розгляд 18.03.2025.

2. Короткий виклад клопотання та позицій учасників судового провадження.

2.1. В клопотанні заявник просила: «1. Скасувати арешт, накладений на підставі Ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03.04.2024 у справі №991/2641/24, на грошові кошти, що знаходяться на наступних банківських рахунках в АТ «Універсал Банк»:... 2. Скасувати арешт, накладений на підставі Ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04.04.2024 у справі №991/2638/24, на майно: - частину квартири, об?єкт житлової нерухомості, (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 78244780000), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; - автомобіль TOYOTA LAND CRUISER 2013 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, VIN - НОМЕР_2 ; - автомобіль MERCEDES-BENZ S 400 2021 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, VIN - НОМЕР_4 ; - автомобіль MERCEDES-BENZ GLE 400 2015 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_5 VIN - НОМЕР_6 »,

що обґрунтовувалось зокрема таким: « Рішенням Печерського районного суду м. Києві від 27.11.2024 у справі №757/37744/24-ц (Рішення суду) за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, суд вирішив:

В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на: грошові кошти в розмірі 4 239 230,00 грн. на розрахунковому рахунку … в АТ «Універсал Банк»; грошові кошти у сумі 4790 Євро, розміщені на депозитному рахунку …в АТ «Універсал Банк»; грошові кошти у сумі 4849,98 Євро, розміщені на депозитному рахунку … в АТ «Універсал Банк»; грошові кошти у сумі 4716 Євро, розміщені на депозитному рахунку .. в АТ «Універсал Банк»; грошові кошти у сумі 4907 Євро, розмішені на депозитному рахунку … в АТ «Універсал Банк» (разом -Грошові кошти); автомобіль Toyota Land Cruiser, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, VIN: НОМЕР_2 ; автомобіль Mercedes-Benz, 2021 року випуску, VIN: НОМЕР_7, реєстраційний номер НОМЕР_8 ; автомобіль Mercedes-Benz, 2015 року випуску, VIN: НОМЕР_6, реєстраційний номер НОМЕР_9 (разом - Автомобілі).

В процесі виконання Рішення суду з`ясувалося, що на вказане майно накладено арешт у кримінальному провадженні ЄРДР №52022000000000169 від 07.07.2022. У зв`язку з цим, адвокатом ОСОБА_3 до Вищого антикорупційного суду подано клопотання про зняття арешту з майна ОСОБА_6 в порядку ст. 174 КПК України. Під час розгляду справи №991/2051/25 з пояснень детектива НАБУ - та доданих ним документів стало відомо, що матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_5, у тому числі щодо вжиття заходів забезпечення кримінального провадження, виділені у кримінальне провадження №52025000000000084. У зв`язку з цим, адвокат ОСОБА_7 звернулася до слідчої судді з заявою про залишення без розгляду поданого клопотання про скасування арешту в кп №52022000000000169…

Так, відповідно до Ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03.04.2024 у справі №991/2641/24 (далі - Ухвала 1) слідчим суддею постановлено: «2. Накласти арешт з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання на майно, що належить на праві власності ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, а саме грошові кошти, які знаходяться на наступних банківських рахунках, з позбавленням права на їх відчуження, розпорядження та/або користування: (а) в Акціонерному товаристві «Універсал Банк» (МФО 322001)». Серед 17 зазначених в Ухвалі 1 банківських рахунків вказано також рахунки, на яких знаходяться грошові кошти ОСОБА_4, визнані її особистою власністю на підставі Рішення суду. Також, відповідно до Ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04.04.2024 у справі №991/2638/24 (далі - Ухвала 2) слідчим суддею постановлено: «2. Накласти арешт з метою забезпечення конфіскації майна як виду - покарання із забороною розпоряджатися та відчужувати на майно: а) ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНКОПП НОМЕР_10, а саме: - автомобіль TOYOTA LAND CRUISER 2013 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_11, VIN - НОМЕР_2 ; b) ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНКОПП НОМЕР_12, а саме на:- квартиру, об?єкт житлової нерухомості, (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 78244780000), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ;- автомобіль MERCEDES-BENZ $ 400 2021 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, VIN - НОМЕР_7 ; автомобіль MERCEDES-BENZ GLE 400 2015 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_13 VIN - НОМЕР_6 »…

Враховуючи, що ОСОБА_4 та/або її представник не були присутні при розгляді питання про арешт вище зазначеного майна, ні у справі №991/2641/24, ні у справі №991/2638/24, відповідно до ст. 174 КПК України реалізуємо право заявити клопотання про скасування арешту майна в частині, що належить ОСОБА_4 на праві власності.

3 21 грудня 2012 року ОСОБА_4 перебуває у шлюбі з ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_14 . У шлюбі у подружжя народилось двоє дітей: ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5, та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_6.

Відомості про шлюб не відображено в Ухвалі 1 про накладення арешту на майно ОСОБА_5 .

Відомості про шлюб відображені в Ухвалі 2 про накладення арешту на майно ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . Слідчий суддя дійшов висновку про можливість арешту квартири та автомобілів, зареєстрованих на ОСОБА_4, оскільки визначив статує цього майно як спільної сумісної власності подружжя, а тому вказане майно належить ОСОБА_5 на рівних правах з ОСОБА_4 …

Згідно із частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право . особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).

Відповідно до частин першої та другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з вимогами статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

В результаті поділу майна подружжя на підставі Рішення суду особистою приватною власністю ОСОБА_4 є зазначені в рішенні грошові кошти, половина квартири та автомобілі.

Арешт майна не допускається, якщо не буде доведено, що може бути виконано завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням (ч. 3 ст. 132 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає у примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого.

Арешт на половину квартири, Грошові кошти та Автомобілі накладений з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання. Оскільки це майно не належить ОСОБА_5, відповідно на нього не може бути в подальшому. звернення стягнення. Тобто арешт не виконує свого кримінально-правового завдання. Вище зазначене свідчить про необгунтованість арешту, що є підставою для його скасування»,

та доданими копії такого: ордеру і свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю; пояснень детектива ОСОБА_10 від 12.03.2025 з витягом з ЄРДР у кп №52022000000000169; рішення Печерського районного суду міста Києва від 27.11.2024 у справі №757/37744/24-ц, з відміткою про набрання законної сили; ухвали слідчого судді ВАКС від 03.04.2024 у справі №991/2641/24; ухвали слідчого судді ВАКС від 04.04.2024 у справі №991/2638/24.

2.2. В судовому засіданні представник власника майна ОСОБА_3 підтримала клопотання і просила його задовольнити.

Детективи НАБУ, за клопотаннями яких накладено арешти, в судове засідання не прибули, разом з тим 17.03.2025 до ВАКС надійшло письмове заперечення детектива НАБУ ОСОБА_10, де зазначено зокрема таке: «Органом досудового розслідування завершено досудове розслідування у кримінальному провадженні №5202500000000084 від 19.02.2025, в якому зокрема, містяться, заходи забезпечення кримінального провадження стосовно підозрюваного ОСОБА_5 та про скасування яких клопоче адвокат ОСОБА_3, діючи в інтересах ОСОБА_4 адвокатом ОСОБА_3, вже подавалося аналогічне за своєю прохальною частиною клопотання у межах кримінального провадження №52022000000000169 від 07.07.2022, яке було відкликано його ініціатором (СПРАВА №991/2051/25).

У разі відсутності змін мотивувальної частини у цьому клопотанні в порівнянні з попереднім орган досудового розслідування приходить до аналогічної позиції про відсутність підстав як таких для скасування накладеного арешту.

Так, відповідно до положень ст. 174 КІК України передбачено, що арешт з майна скасовується повністю чи частково якщо буде доведено про відсутність подальшої потреби у цьому заході або те, що він був накладений необґрунтовано. При цьому, відсутність ініціатора клопотання про скасування арешту майна при розгляді питання про такий арешт, лише надає право на звернення із таким клопотанням, але не позбавляє необхідності довести у встановленому законом порядку те, що у цьому заході відпала потреба або те, що він був накладений необґрунтовано.

Таким чином, адвокат ОСОБА_3 діючи в інтересах ОСОБА_4 дійсно має право подати клопотання про скасування арешту майна у вказаному випадку, однак наведені в її клопотанні доводи є неналежними, оскільки не доводять як відсутність подальшої потреби в цьому арешті, так і не спростовують обґрунтованість прийнятих рішень (ухвали ВАКС №991/2641/24 та №991/2638/24).

Кримінальне провадження №52022000000000169 від 07.07.2022 в якому ці арешти були застосовані та кримінальне провадження №52025000000000084 від 19.02.2025 в якому наразі ОСОБА_5 має статус підозрюваного та яке містить усі матеріали застосованих щодо нього заходів забезпечення кримінального провадження, перебувають на стадії виконання вимог ст. 290 КПК України.

А отже, цілком можливим е подальшому постановлення обвинувального вироку, що тягне за собою конфіскацію майна підозрюваного і саме з цією метою було накладено арешт ухвалами ВАКС № 991/2641/24 та №991/2638/24.

Таким чином, у вказаному заході потреба не відпала і він продовжує існувати, аргументи протилежного адвокат ОСОБА_3 та/або ОСОБА_4, не наводять до причині їх відсутності.

До тих самих висновків про обґрунтованість накладеного арешту сторона обвинувачення приходить в силу наявних доказів причетності ОСОБА_5 до інкримінованих йому діянь та неодноразовій перевірці слідчими суддями обґрунтованості повідомленої йому підозри у організації заволодіння грошима АТ «Укрзалізниця» у період з жовтня 2021 року по травень - червень 2023 року (про це свідчать ухвали ВАКС від 15.03.2024 у справі №991/2105/24, від 08.05.2024 у справі №991/3818/24 від 08.11.2024 у справі №991/12654/24, від 03.01.2025 у справі №991/9/25, від 05.02.2025 у справі №991/665/25 та інші застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу, продовження строку дії обов`язків та продовження строку досудового розслідування).

Крім того, вищезазначеними ухвалами ВАКС забезпечено саме неможливість розпоряджатися будь-кому, в тому числі, але не виключно, ОСОБА_5, ОСОБА_4, арештованим майном.

З огляду на зазначене, будь-яка форма визначення юридичної долі цього майна є неможливою, оскільки у інакшому випадку нівелюється мета з якою він накладався у вигляді ймовірної конфіскації такого майна за наслідками потенційно можливого застосування.

Рішення районного суду м. Києва щодо визнання (поділу) власності за ОСОБА_11, тобто перехід права власності від ОСОБА_5 майна, яке було арештовано в межах кримінального провадження до останньої, не несе жодних юридичних наслідків для застосованих заходів забезпечення кримінального провадження, оскільки у цьому випадку це є своєрідним способом розпорядження цим майном (оскільки відбувся перехід - відчуження права власності), що прямо заборонено ухвалами ВАКС №991/2641/24 та №991/2638/24 (незалежно від того чи було доведено до відома судді Печерського районного суду м. Києва, який постановляв рішення про поділ майна від 27.11.2024 у справі №757/37744/24-и, факт арешту цього майна у порядку кримінального судочинства). Інакшими словами, рішення Печерського районного суду м. Києва у справі №757/37744/24-ц від 27.11.2024 про поділ майна є законним та обґрунтованим, допоки не буде встановлено протилежного у порядку цивільного судочинства (якщо це буде встановлено у разі його скасування в апеляційному та/або касаційному порядках) та, виходячи з цього, ОСОБА_4, стала власником майна перелік якого зазначений у резолютивній частині цього рішення. Однак, для кримінального провадження в якому застосований правовий режим арешту щодо цього майна рішення не несе жодного правового наслідку, оскільки таким майном відповідно до арешту заборонено розпоряджатися, визначати його юридичну долю, тощо. Тобто, визначення юридичної долі цього майна, в тому числі, можливого скасування з нього арешту, повинно вирішуватися виключно в рамках кримінального судочинства в орбіті доведення необґрунтованості його накладення або відсутності подальшої потреби у ньому. Доведення цих двох обставин або однієї з них повинно базуватися на фактах об`єктивної дійсності, а не на судових рішеннях, постановлених в порядках іншого судочинства.

Таким чином, використовуваний адвокатом ОСОБА_3 спосіб захисту інтересів ОСОБА_4 є неналежним з точки зору наявних правових підстав скасування арешту майна.

З огляду на зазначене необхідно дійти висновку, що норми кримінального судочинства у вказаному випадку в силу необхідності виконання завдань кримінального провадження превалюють над положеннями цивільного судочинства, тобто мета і завдання застосованих заходів забезпечення кримінального провадження стосовно арештованого майна ОСОБА_5 є привілейованими стосовно будь-яких рішень, які можуть прийматися щодо нього та змінювати його юридичну долю в порядку цивільного, господарського та/або адміністративного судочинства.

Більше того, враховуючи стійку протидію досудовому розслідуванню з боку ОСОБА_5, та дії до яких він може вдатися (та вдавався) з метою ухилення від кримінальної відповідальності (ризики, які неодноразово підтверджені ухвалами слідчих суддів ВАКС), можуть свідчити про штучність намірів ОСОБА_4 викладених у рішенні Печерського районного суду м. Києва від 27.11.2024 у справі №757/37744/24-ц, та насправді спрямованих якраз на скасування арешту з цього майна у такий спосіб та унеможливлення в подальшому його конфіскації в дохід держави у межах кримінального судочинства, що прямо суперечить завданням кримінального провадження.

З огляду на зазначене, просимо Вас прийняти до відома вказану аргументацію та врахувати її при постановленні ухвали за результатами розгляду справи №991/2236/25 шляхом відмови у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 », із доданими копіями такого: доручення прокурора від 13.03.2024 детективу на вручення підозри ОСОБА_5, повідомлення про підозру ОСОБА_5 від 13.02.2024, повідомлення про нову підозру ОСОБА_5 від 04.04.2024, доручення прокурора від 05.07.2024 детективу на зміну раніше пред`явленої підозри ОСОБА_5, повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_5 від 05.07.2024, ухвали ВАКС від 15.03.2024 у справі №991/2105/24 про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою з одночасним визначенням застави, ухвали ВАКС від 08.04.2024 у справі №991/3818/24 про продовження строку досудового розслідування кримінального провадження №52022000000000169, ухвали ВАКС від 08.11.2024 у справі №991/127265/24 про продовження строку дії покладених обов`язків на ОСОБА_5 .

3. Обґрунтування позиції суду.

3.1. Відповідно до статті 2 КПК, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно із частиною 1 статті 131 КПК заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження, та пунктом 7 частини 2 статті 131 КПК передбачений арешт майна як один із заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до частини 1 статті 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно з частиною 2 статті 170 КПК арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 5 статті 170 КПК визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини 2 цієї статті (тобто з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання), арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Згідно з частиною 10 статті 170 КПК арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до частини 11 статті 170 КПК заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Згідно з частиною 2 статті 173 КПК при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до частини 4 статті 173 КПК у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Тобто будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом, та має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (наприклад, рішення ЄСПЛ у справі «Беєлер проти Італії» від 05.01.2000, заява № 33202/96). При цьому будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (наприклад, рішення ЄСПЛ у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, заява №8793/79).

3.2. Згідно із частиною 1 статті 174 КПК, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Таким чином, заявник, який подав клопотання про скасування арешту майна, повинен довести окрему або одночасну наявність фактів необґрунтованості накладення такого арешту та/або зникнення потреби в його застосуванні.

3.3. 03.04.2024 ухвалою слідчого судді ВАКС ОСОБА_12 у справі №991/2641/24 у кримінальному провадженні 52022000000000169 від 07.07.2022 накладено арешт з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання на майно, що належить на праві власності ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, а саме на грошові кошти, які знаходяться на наступних банківських рахунках, з позбавленням права на їх відчуження, розпорядження та/або користування: (а) в Акціонерному товаристві «Універсал Банк» (МФО 322001) - 17 рахунків: (b) в Акціонерному банку «УКРГАЗБАНК» (МФО320478) - 1 рахунок

04.04.2024 ухвалою слідчої судді ВАКС ОСОБА_12 у справі №991/2638/24 у кримінальному провадженні 52022000000000169 від 07.07.2022 накладено арешт з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання на майно з забороною розпоряджатися та відчужувати майно:

а) ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2,, РНКОПП НОМЕР_10, а саме на: - автомобіль TOYOTA LAND CRUISER 2013 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_11, VIN - НОМЕР_2 ; - частку у статутному капіталі ТОВ «Грінвуд Кепітал» (ЄДРПОУ44484396 ), яка складає 15 049 9120,00 грн або 100%, - частку у статутному капіталі ТОВ «Тімбер ЮА» (ЄДРПОУ 45212491 ), яка складає 4 970 000 грн або 70%, - частку у статутному капіталі ТОВ «ЗМК Океан» (ЄДРПОУ 45395653), яка складає 50 000 грн або 50 %, - частку у статутному капіталі ТОВ «Українська трубопромислова компанія» (ЄДРПОУ 45265119), яка складає 197,50 грн або 19,75%, - частку у статутному капіталі ТОВ «УТЗ «Актив» (ЄДРПОУ 45241145), яка складає 197 500,00 грн або 19,75 %, -частку у статутному капіталі ТОВ «УТЗ» (ЄДРПОУ 34313966), яка складає 394 802,50 грн або 19,75%, - частку у статутному капіталі ТОВ «Торговий дім «ОТВЕТ»» (ЄДРПОУ 37371549 ), яка складає 3000,00 грн або 30 %, - частку у статутному капіталі ТОВ «Окевнактив» (ЄДРПОУ 43936754), яка складає 500, 00 грн або 50%,

b) ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНКОПП НОМЕР_12, а саме на: - квартиру, об?єкт житлової нерухомості, (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 78244780000), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; - автомобіль MERCEDES-BENZ S 400 2021 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, VIN - НОМЕР_7 ; - автомобіль MERCEDES-BENZ GLE 400 2015 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_13 VIN - НОМЕР_6 .

Такі ухвали мотивовані зокрема таким, що «наведені у клопотанні обставини корелюють обставинам, зазначеним у витязі з ЄРДР, підтверджені наданими детективом матеріалами у мірі, достатній для вирішення питань, пов`язаних з розглядом клопотання, та у своїй сукупності дають вагомі підстави для висновку про обґрунтованість підозри щодо вчинення ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 27 частиною 5 статті 191 КК України. Санкція частини 5 статті 191 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. Отже, закон про кримінальну відповідальність передбачає можливість конфіскації майна у випадку засудження особи за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 27 частиною 5 статті 191 КК України, а тому наявні достатні підстави вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна».

3.5. Згідно із статтею 59 КК, покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього кодексу. Перелік майна, що не підлягає конфіскації, визначається законом України.

В цьому випадку 13.03.2024 ОСОБА_5 повідомлено про підозру, 04.04.2024 повідомлено нову підозру, 05.07.2024 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри, 07.03.2025 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру, й наразі такий є підозрюваним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 27/частиною 5 статті 191 КК (за трьома епізодами) і частиною 2 статті 209 КК.

15.03.2024 ухвалою слідчого судді ВАКС ОСОБА_13 у справі №991/2105/24 застосовано до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою із одночасним визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 40 272 400 грн, та покладенням обов`язків у разі внесення застави, передбачених частиною 5 статті 194 КПК.

20.03.2024 внесено заставу за підозрюваного ОСОБА_5 та згодом ухвалами суддів ВАКС від 13.05.2024, 10.07.2024, 05.09.2024, 05.11.2024, 08.11.2024, 03.01.2025, 27.02.2025, 12.03.2025 підозрюваному ОСОБА_5 продовжувався строк дії відповідних обов`язків з певними змінами.

05.02.2025 ухвалою слідчої судді ВАКС ОСОБА_14 в справі №991/665/25 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №52021000000000169 від 07.07.2022 до дванадцяти місяців, тобто до 13.03.2025 включно.

19.02.2025 постановою прокурора матеріали досудового розслідування зокрема щодо ОСОБА_5 виділені з кримінального провадження №52022000000000169 у окреме кримінальне провадження №52025000000000084.

07.03.2025 прокурор САП в кримінальному провадженні №52025000000000084 від 19.02.2025 надав детективу НАБУ доручення повідомити сторону захисту про завершення досудового розслідування і надати доступ до матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №52025000000000084 в порядку статті 290 КПК.

07.03.2025 детектив НАБУ ОСОБА_15 повідомив підозрюваного ОСОБА_5 і захисників про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування, відтак з 08.03.2025 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №52025000000000084 від 19.02.2025 зупинився.

12.03.2025 ухвалою слідчого судді ВАКС ОСОБА_1 у справі №991/1946/25 продовжено до 11.05.2025 включно строк дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_5, а саме: 1) не відлучатися за межі території України без дозволу детективів, прокурора або суду; 2) прибувати на кожну вимогу до детективів НАБУ, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні №52025000000000084; 3) повідомляти детективів, які здійснюють досудове розслідування, чи прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво, та/або суд про зміну свого місця проживання чи роботи; 4) здати на зберігання детективам НАБУ, які здійснюють досудове розслідування, свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України. Контроль за виконанням ухвали покладено на детективів НАБУ, які здійснюють досудове розслідування, та прокурорів САП, які здійснюють процесуальне керівництво.

12.03.2025 ухвалою слідчого судді ВАКС ОСОБА_1 у справі №991/1946/25 задоволено частково клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу, зменшено для підозрюваного ОСОБА_5 розмір застосованого згідно із ухвалою слідчого судді ВАКС від 15.03.2024 в справі №991/2105/24 запобіжного заходу у вигляді застави із 13300 (тринадцять тисяч триста) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що у грошовому еквіваленті становило 40 272 400 (сорок мільйонів двісті сімдесят дві тисячі чотириста) гривень до 11000 (одинадцять тисяч) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що у грошовому еквіваленті становить 33 308 000 (тридцять три мільйони триста вісім тисяч) гривень, повернуто заставодавцю кошти в сумі 6 964 400 грн. внесених 20.03.2024 як частину застави за ОСОБА_5 на депозитний рахунок ВАКС.

З вищенаведеного вбачається, що арешт на майно ОСОБА_5 накладено з метою забезпечення можливої конфіскації майна у разі ухвалення обвинувального вироку, та таке обмеження не є свавільним та відповідає вимогам законності із дотриманням справедливого балансу між суспільним інтересом та захистом права власності особи, враховуючи, що досягнення мети кримінального провадження неможливо у інший спосіб, окрім як застосування такого заходу.

Водночас такий арешт накладений слідчим суддею на нерухоме і рухоме майно у найменш обтяжливий спосіб без обмеження права користування таким арештованим майном, а саме лише в частині обмеження розпорядження і відчуження майна з метою запобігання його зміни чи знищенню, оскільки право розпорядження майном - це можливість його власника визначати долю такого майна, що зокрема полягає в можливості зміни фізичної сутності майна аж до його повного знищення або шляхом відмови від права на майно, а право відчуження полягає у можливості переходу прав власності від однієї особи до іншої.

3.6. Відповідно до статті 355 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Згідно із статтею 356 ЦКУ, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб`єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Стаття 358 ЦКУ визначено, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов`язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.

Стаття 60 Сімейного кодексу України (далі-СКУ) визначає, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Стаття 61 СКУ передбачає, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 статті 67 СКУ визначено, що дружина, чоловік мають право укласти з іншою особою договір купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання (догляду), застави щодо своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя лише після її визначення та виділу в натурі або визначення порядку користування майном.

Стаття 68 СКУ визначено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 70 СКУ встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Частиною 1 статті 71 СКУ визначено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Належить врахувати, що слідчий суддя не наділений правом визначати конкретну частку власності кожного із подружжя, з огляду на правову позицію, наведену в постановах Верховного Суду України від 24.05.2017 у справі №6-843цс17 та постановах Великої Палати Верховного суду (ВП ВС) від 21.11.2018 в справі №372/504/17, від 29.06.2021 в справі №916/2813/18, від 22.09.2020 в справі №214/6174/15-ц, згідно з якою норми СКУ свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із членів колишнього подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Тобто слідчий суддя чи суд у межах кримінального провадження немає повноважень здійснити поділ майна подружжя і визначити частки кожного із колишнього подружжя у спільному майні, зокрема з огляду на те, що такі частки можуть бути нерівними за домовленістю колишнього подружжя або за рішенням суду, ухваленим у порядку цивільного судочинства.

3.7. 27.11.2024 рішенням судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_16 у справі №757/37744/24-ц, задоволено частково позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя,

у порядку поділу майна подружжя визнано за ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_12, право власності на: -1/2 частину квартири АДРЕСА_2 ; -грошові кошти в розмірі 4 239 230,00 грн. на розрахунковому рахунку НОМЕР_15 в АТ «Універсал Банк» (04082, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19); - грошові кошти у сумі 4790 Євро, розміщені на депозитному рахунку НОМЕР_16 в АТ «Універсал Банк» (04082, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19); - грошові кошти у сумі 4849,98 Євро, розміщені на депозитному рахунку НОМЕР_17 в АТ «Універсал Банк» (04082, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19); - грошові кошти у сумі 4716 Євро, розміщені на депозитному рахунку НОМЕР_18 в АТ «Універсал Банк» (04082, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19); -грошові кошти у сумі 4907 Євро, розміщені на депозитному рахунку НОМЕР_19 в АТ «Універсал Банк» (04082, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19); -автомобіль Toyota Land Cruiser, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_20, VIN: НОМЕР_2 ; -автомобіль Mercedes-Benz, 2021 року випуску, VIN: НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_21 ; -автомобіль Mercedes-Benz, 2015 року випуску, VIN: НОМЕР_6, реєстраційний номер НОМЕР_22,

у порядку поділу майна подружжя визнано за ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_10, право власності на: - 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 ; -частку в статутному капіталі ТОВ «Грінвуд Кепітал» (код ЄДРПОУ 44484396), в розмірі 100 % статутного капіталу; -частку в статутному капіталі ТОВ «Українська трубопромислова компанія» (код ЄДРПОУ 45265119), в розмірі 19,75 % статутного капіталу; -частку в статутному капіталі ТОВ «ОКЕАН-АКТИВ» (код ЄДРПОУ 43936754), в розмірі частка 50 % статутного капіталу; -частку в статутному капіталі ТОВ «УТЗ «АКТИВ» (код ЄДРПОУ 45241145), в розмірі 19,75 % статутного капіталу; -частку в статутному капіталі ТОВ «УТЗ» (код ЄДРПОУ 34313966), в розмірі 19,75 % статутного капіталу. -частку в статутному капіталі ТОВ «Завод металоконструкцій «ОКЕАН» (код ЄДРПОУ 45395653), в розмірі 50 %. -частку в статутному капіталі ТОВ «ТІМБЕР ЮА» (ЄДРПОУ 45212491), в розмірі 70 % статутного капіталу,

стягнуто з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_10, на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_12, грошові кошти в розмірі 2 795 070,90 грн. (два мільйони сімсот дев`яносто п`ять тисяч сімдесят гривень 90 копійок) як компенсацію різниці вартості майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, стягнуто з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_10, на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_12, судовий збір в розмірі 7570,00 (сім тисяч п?ятсот сімдесят) грн. В іншій частині позову відмовлено.

Таке рішення Печерського районного суду міста Києва у справі №757/37744/24-ц (яке представник власника майна вважала єдиною належною підставою для скасування арешту майна) набуло законної сили, оскільки не оскаржувалось в апеляційному порядку.

Водночас у цьому рішенні Печерського районного суду міста Києва відсутні відомості, що сторони цивільної провадження будь-яким чином повідомляли суд про накладені арешти, що свідчить про приховування ними такого факту від суду, й натомість там зазначено, що шлюб між ОСОБА_4 і ОСОБА_5 не розірвано.

Окрім того, з цього рішення суду вбачається очевидно нерівний характер здійсненого поділу майна подружжя на частки, оскільки практично все рухоме майно, грошові кошти на банківських рахунках і 1/2 частина нерухомого майна визначені саме як частка ОСОБА_4, тоді як ОСОБА_5 часткою визначені винятково 1/2 частина нерухомого майна і низка корпоративних прав, що формально обґрунтовано таким «Визначаючи спосіб поділу майна, суд виходить з засад рівності часток спільної сумісної власності подружжя, порядку поділу неподільних речей, особливостей поділу майна, внесеного до статутного капіталу господарського товариства, а також інтересів сторін, спрямованих на врегулювання стану невизначеності у їх майнових правовідносинах. Запропонований позивачкою варіант поділу майна в частині поділу квартири по 1/2 кожному із подружжя забезпечує право кожної із сторін на житло. Запропонований позивачкою варіант поділу майна в частині автомобілів, що є неподільними речами, та грошових коштів не порушує права відповідача, так як вартість майна, виділеного позивачці, є рівноцінною його зобов`язанням перед позивачкою, та відповідач не ставить питання про поділ спільного майна подружжя в інший спосіб», тобто такий поділ майна зроблено судом лише на підставі позиції ОСОБА_5 як відповідача.

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суд (КЦС ВС) від 02.10.2019 в справі №521/5435/16-ц (яка стосувалась ініціювання спору про поділ спільного майна подружжя та визнання права на частку в спільному майні у разі, якщо це майно (грошові кошти) є речовим доказом у кримінальному провадженні та предметом вчинення кримінального правопорушення, що є доречним у цьому випадку) міститься така правова позиція: «Аналіз статей 69-71, 74 СК України дозволяє зробити висновок, що поділ спільного майна та визнання права на частку в спільному майні як приватно-правова категорія, покликана забезпечити визначеність в приватних відносинах та захист прав та інтересів або ж їх відновлювати. Натомість ініціювання спору про поділ спільного майна та визнання права на частку в спільному майні не для захисту прав та інтересів є недопустимим. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту. Приватно-правовий інструментарій (зокрема, поділ спільного майна та визнання права на частку в спільному майні) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для невиконання публічних обов`язків, звільнення майна з під арешту в публічних відносинах або створення преюдиційного рішення суду для публічних відносин».

Вищенаведене дає підстави визнати, що при розгляді цивільної справи про поділ майна подружжя ОСОБА_17 не враховано наявний публічно-правовий інтерес стосовно арештованого майна, яке належало до спільної сумісної власності та було предметом поділу, що викликає обґрунтовані сумніви у добросовісності дій ОСОБА_4 і ОСОБА_5 щодо ініціювання такого спору, вирішення якого вочевидь спрямовано на звільнення майна з-під арешту та унеможливлення у майбутньому можливої його конфіскацію.

Також є неспроможними доводи про порушення прав ОСОБА_4 як власника майна, через наявні арешти, оскільки відсутні докази створення реальних перешкод у користуванні таким майном, тим більше, що такі особи мають право на укладення між собою будь-яких договорів щодо спільного користування цим майном.

3.8. Дослідивши клопотання про скасування арешту майна із доданими матеріалами, слідчий суддя вважає, що відсутні докази необґрунтованого і непропорційного втручання в право власності власника майна шляхом необґрунтованого накладення арешту як заходу забезпечення кримінального провадження, не відпала потреба в подальшому арешті до вирішення судом питання про можливу конфіскацію майна, та накладення арешту не є надмірним обтяженням прав власників, тому належить відмовити у задоволенні клопотання про скасування арешту.

Керуючись статтями 131, 132, 170-174, 309, 369-372, 532 КПК суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арештів майна у кримінальному провадженні №52025000000000084 від 19.02.2025.

Ухвала не підлягає оскарженню і набирає законної сили негайно після оголошення.

Повний текст ухвали оголошений 24.03.2025.

Слідчий суддя ОСОБА_1 _________________