- Головуюча суддя (ВАКС): Михайленко В.В.
Справа № 991/3224/23
Провадження 1-кп/991/51/23
У Х В А Л А
іменем України
24 березня 2025 року м.Київ
Вищий антикорупційний суд у складі
головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю секретаря ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
обвинуваченої ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми ЄСІТС),
захисника адвоката ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 про часткове скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42016000000001254 від 16.05.2016 за обвинуваченням
ОСОБА_8, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Кіровоград, зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 191, частиною 3 статті 209, частиною 2 статті 28 частиною 1 статті 366 КК України,
ОСОБА_9, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Кіровоград, зареєстрований за адресою АДРЕСА_2, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 27 частиною 5 статті 191, частиною 3 статті 209 КК України;
ОСОБА_6, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Кіровоград, зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 ;
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 27 частиною 5 статті 191, частиною 3 статті 209 КК України;
ОСОБА_10, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Кіровоград, зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_5
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 27 частиною 5 статті 191, частиною 3 статті 209 КК України;
ОСОБА_11, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 у м. Рига Латвійської Республіки, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_7
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 27 частиною 5 статті 191, частиною 1 статті 366 КК України;
ОСОБА_12, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_6 у м. Олевськ Житомирської області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_8, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_9
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 27 частиною 5 статті 191, частиною 2 статті 28 частиною 2 статті 364, частиною 2 статті 28 частиною 1 статті 366 КК України;
ОСОБА_13, який народився ІНФОРМАЦІЯ_7 у м. Мурманськ, росія, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_10
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 27 частиною 5 статті 191, частиною 2 статті 28 частиною 2 статті 364, частиною 2 статті 28 частиною 1 статті 366 КК України;
ОСОБА_14, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_8 у м. Дніпропетровськ, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_11, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_12,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 27 частиною 5 статті 191, частиною 2 статті 28 частиною 2 статті 364, частиною 2 статті 28 частиною 1 статті 366 КК України,
ОСОБА_15, який народився ІНФОРМАЦІЯ_9 у м. Лозова Харківської області, зареєстрований за адресою АДРЕСА_13, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_14
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 191, частиною 3 статті 209, частиною 2 статті 28 частиною 1 статті 366 КК України,
ОСОБА_16, який народився ІНФОРМАЦІЯ_10 у м. Кіровоград, зареєстрований за адресою АДРЕСА_15, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_16,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 27 частиною 5 статті 191 КК України,
В С Т А Н О В И В:
1.На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42016000000001254, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.05.2016, за обвинуваченням
ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 191, частиною 3 статті 209, частиною 2 статті 28 частиною 1 статті 366 КК України,
ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 27 частиною 5 статті 191 частиною 3 статті 209 КК України;
ОСОБА_6, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 27 частиною 5 статті 191 частиною 3 статті 209 КК України;
ОСОБА_10, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 27 частиною 5 статті 191 частиною 3 статті 209 КК України;
ОСОБА_11, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 27 частиною 5 статті 191, частиною 1 статті 366 КК України;
ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 27 частиною 5 статті 191, частиною 2 статті 28 частиною 2 статті 364, частиною 2 статті 28 частиною 1 статті 366 КК України;
ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 27 частиною 5 статті 191, частиною 2 статті 28 частиною 2 статті 364, частиною 2 статті 28 частиною 1 статті 366 КК України;
ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 27 частиною 5 статті 191, частиною 2 статті 28 частиною 2 статті 364, частиною 2 статті 28 частиною 1 статті 366 КК України,
ОСОБА_15 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 191, частиною 3 статті 209, частиною 2 статті 28 частиною 1 статті 366 КК України,
ОСОБА_16 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 27 частиною 5 статті 191 КК України.
1.1.Захисник обвинуваченої ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 звернулася до суду з клопотанням про часткове скасування арешту майна у порядку, визначеному частиною 1 статті 174 КПК України. Клопотання мотивувала тим, що ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 20.11.2018 у кримінальному провадженні № 42016000000001254 (справа № 760/29356/18, провадження № 1-кс/760/14773/18) частково задоволено клопотання детектива НАБУ та накладено арешт з позбавленням права відчуження та розпорядження на майно ОСОБА_6, зокрема, на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 758875835101), загальною площею 501,2 кв м; квартиру за адресою: АДРЕСА_17 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 222386380000), загальною площею 376 кв м. Згідно з мотивувальною частиною ухвали від 20.11.2018 арешт накладено з метою забезпечення конфіскації як виду покарання, тобто на підставі пункту 3 частини 2 статті 170 КПК України.
1.2.Сторона захисту вважає, що у цьому кримінальному провадженні відпала потреба в арешті житлового будинку та квартири, а отже накладений арешт підлягає скасуванню у частині заборони розпоряджання зазначеним майном. На думку сторони захисту, досягнення мети арешту не потребує заборони щодо розпорядження житловим будинком та квартирою. Заборона відчуження майна є достатнім заходом для захисту інтересів кримінального провадження. Скасування заборони розпорядження жодним чином не ставить під загрозу збереження цього майна як потенційного об`єкта конфіскації, оскільки житловий будинок та квартира у будь-якому разі залишаються під контролем правоохоронних органів. З огляду на внесення інформації про публічне обтяження щодо арештованого майна ОСОБА_6 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, його передача та/або відчуження третім особам є неможливими.
1.3.Орган досудового розслідування має ефективні інструменти для гарантування збереження майна, якщо власнику буде дозволено ним розпоряджатися. Розпорядження майном не створює загрози його фізичній збереженості з огляду на економічну та практичну цінність, яку воно має для обвинуваченої. Водночас часткове скасування арешту дозволить власниці ефективно управляти своїм майном, що сприятиме збереженню майна у належному стані та відповідає інтересам і держави, і обвинуваченої.
1.4.Скасування арешту будинку та квартири у частині розпоряджання ними не змінює його правового статусу та не впливає на основну мету накладення арешту. Оскільки заборона відчуження залишається чинною, це виключає ризик втрати майна у результаті його продажу, дарування або інших дій з передачі права власності. Такий підхід зберігає можливість застосування конфіскації у встановленому законом порядку, не обмежуючи водночас права власниці на управління своїм майном до ухвалення остаточного рішення суду.
Арешт унеможливлює будь-яке розпоряджання майном та є надмірним заходом, враховуючи, що власниця залишається відповідальною за утримання будинку й квартири (оплата комунальних послуг, ремонт тощо) та сплату податків. Зазначена заборона не перешкоджає ефективному забезпеченню конфіскації, оскільки, навіть у разі часткового скасування обмеження на розпорядження майном, право власності залишиться незмінним. Часткове скасування арешту дозволить власниці здійснювати розпорядчі дії, спрямовані на утримання та збереження майна, зокрема передати його у володіння (оренду) тим, хто здатний забезпечити його належний стан. Це гарантує, що майно залишиться цінним активом навіть після завершення судового розгляду. На переконання сторони захисту, арешт житлового будинку та квартири із забороною відчуження є найменш обтяжливим, але достатнім для забезпечення інтересів кримінального провадження.
1.5.Захисник просить арешт, накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 20.11.2018 у справі № 760/29356/18, провадження № 1-кс/760/14773/18, скасувати в частині заборони розпорядження житловим будинком та квартирою, які на праві власності належать обвинуваченій ОСОБА_6 .
2.В судовому засіданні учасники висловили такі позиції:
2.1.Захисник ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 своє клопотання про часткове скасування арешту майна підтримала в повному обсязі, просила його задовольнити з підстав, зазначених в клопотанні, та скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 20.11.2018 у справі № 760/29356/18 в частині заборони розпорядження житловим будинком та квартирою, які на праві власності належать обвинуваченій.
2.2.Обвинувачена ОСОБА_9 підтримала позицію свого захисника, зауважила, що має намір здавати в оренду зазначене майно, тому просить задовольнити клопотання і дозволити їй розпоряджатися цим майном.
2.3.Прокурор ОСОБА_5 заперечив проти задоволення заявленого клопотання про часткове скасування арешту з майна та зазначив, що право розпорядження, як одна із правомочностей права власності, містить широкий спектр можливих дій. Розпорядитися майном можна і у спосіб, що буде мати наслідок у формі відчуження, наприклад, взяти кредит під заставу вказаного майна. Такі дії не будуть відчуженням майна в класичному вигляді, але таке розпорядження може призвести до відчуження. В частині здачі в оренду майна не заперечив, але без права подальшого викупу. Проте, у задоволенні в такому вигляді клопотання, прокурор заперечив.
3.Дослідивши клопотання, заслухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов таких висновків.
3.1.Відповідно до частини 1 статті 170 КПК України (в редакції, чинній на час накладення арешту) арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
3.2.Частиною другою цієї статті визначені випадки, у яких допускається арешт майна:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
3.3. Із матеріалів клопотання вбачається, що Національним антикорупційним бюро України здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016000000001254 від 16.05.2016 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України. 06.11.2018 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 ч. 3 ст. 209 КК України.
Згідно з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно та Реєстром прав власності на нерухоме майно, Державним реєстром Іпотек, Єдиним реєстром заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта у власності ОСОБА_17 перебуває:
-житловий будинок за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 758875835101), загальною площею 501,2 кв м.
Будинок зареєстрований на ОСОБА_6 26.10.2015 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу);
-квартира загальною площею 376 кв м за адресою: АДРЕСА_17 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 222386380000).
Квартира зареєстрована на ОСОБА_6 02.10.2018 на підставі договору купівлі-продажу.
Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 20.11.2018 клопотання детектива задоволено частково та накладено арешт на майно ОСОБА_6 та на майно ОСОБА_18 з позбавленням права на відчуження та розпорядження майном, зокрема на:
-житловий будинок за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 758875835101), загальною площею 501,2 кв м.,
-квартиру загальною площею 376 кв м за адресою: АДРЕСА_17 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 222386380000).
Згідно з відомостями зазначеними в ухвалі слідчого судді, яким накладено арешт на ці об`єкти, ОСОБА_19 перебувала у шлюбі з ОСОБА_18 з 2010 року. Відповідно до наданої захисником ОСОБА_7 копії рішення від 30.06.2021 у справі № 405/2952/21 (провадження № 2/405/423/21) зазначений шлюб розірвано на підставі позовної заяви ОСОБА_6 .
Під час вирішення питання про накладення арешту на зазначене майно розповсюджувався правовий режим спільної сумісної власності подружжя. Проте, на даний час шлюб розірвано, Суду не надано відомостей про визнання за ОСОБА_18 будь-яких прав на ці об`єкти, тому Суд сприймає обвинувачену ОСОБА_6 одноосібним власником арештованого майна.
3.4.Арешт на згадані вище об`єкти накладено з підстави, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 170 КПК України, а саме з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
Абзацом 2 частини 1 статті 174 КПК України передбачено, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою суду під час судового провадження за клопотанням обвинуваченого, його захисника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Із аналізу наведеної норми вбачається, що прийняття рішення про скасування арешту майна за клопотанням вищенаведених осіб можливе за таких умов:
- вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба;
- вони доведуть, що арешт накладено необґрунтовано.
У клопотанні захисник ОСОБА_20 зазначила, що на даний час відпала потреба в арешті житлового будинку та квартири, накладений арешт підлягає скасуванню у частині заборони розпорядження зазначеним майном з огляду на те, що заборона розпорядження є надмірно обтяжливою. Тому просить скасувати заборону розпорядження, адже заборона відчуження в даному випадку є достатньою для забезпечення інтересів кримінального провадження.
3.5.Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (частина 2 статті 170 КПК України).
Згідно з частиною 2 статті 173 КПК України при розгляді клопотання про арешт майна, слідчий суддя, суд повинен врахувати, у тому числі, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна (частина 4 статті 173 КПК України).
Відповідно до частини 1 статті 316 ЦК України, право власності - це право особи на річ (майно), яке вона здійснює на власний розсуд.
Згідно з частиною 1 статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
3.6.Право розпорядження майном означає можливість власника визначати юридичну долю речі - передавати її іншим особам, у тому числі відчужувати, передавати в заставу, оренду, дарувати тощо. Тобто право відчуження ширше поняття та є формою розпорядження і полягає у праві власника передати майно у власність іншій особі (наприклад, шляхом купівлі-продажу, дарування, обміну тощо).Таким чином, арешт майна є тимчасовим позбавленням права особи на розпорядження, відчуження та/або користування майном.
3.7.За наслідками розгляду цього клопотання Суд з огляду на характер арештованого майна та тривалість арешту дійшов висновку про недоцільність арешту майна в частині заборони надання майна в оренду, адже зазначена заборона не перешкоджає завданням кримінального провадження та потенційному забезпеченню можливої конфіскації як виду покарання у випадку ухвалення відповідного рішення у майбутньому.
У контексті принципу пропорційності, що є фундаментальним у застосуванні кримінального процесуального примусу, Суд вважає, що дозвіл на здачу житлового будинку та квартири в оренду є виправданим, обґрунтованим і таким, що відповідає балансу між інтересами держави у забезпеченні покарання (у вигляді конфіскації) та правами власника на ефективне володіння своїм майном.
Суд погоджується із стороною захисту, що об`єкти нерухомості, на які накладено арешт, є житловим фондом значної площі, який потребує постійного догляду, комунального забезпечення, оплати утримання, охорони, профілактичного та капітального ремонту. Відсутність можливості розпоряджатися таким майном шляхом передачі в оренду в умовах тривалого арешту (майже 7 років) об`єктивно створює ризик його фізичного знищення чи істотного знецінення, що суперечить самому завданню арешту - збереженню активу до моменту можливого застосування конфіскації.
Оренда є формою тимчасового володіння, яка не змінює статусу власності, не підлягає обов`язковій державній реєстрації, не створює тривалих правових обтяжень для об`єкта оренди та не порушує арешту в частині заборони відчуження.
При цьому, об`єкт залишається під обтяженням та не може бути предметом передання права власності третім особам. Таким чином, збереження заборони на відчуження є достатнім для забезпечення цілей, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 170 КПК України.
З урахуванням викладеного, Суд доходить до висновку, що скасування арешту в частині заборони розпоряджання майном у межах можливості передачі його в оренду є обґрунтованим, не створює ризиків втрати майна, сприяє його збереженню у належному стані, та є менш обтяжливим способом забезпечення завдань кримінального провадження, як цього вимагає частина 4 статті 173 КПК України.
Проте, з огляду на принцип розумного балансу між правом власника на розпорядження своїм майном та завданнями кримінального провадження, Суд також вважає за необхідне обмежити можливість передачі арештованого майна в оренду строком не більше трьох років. Надання дозволу на передачу майна в оренду на більш тривалий строк може створити труднощі для реалізації мети з якою накладено арешт у випадку ухвалення відповідного рішення. Такий строк оренди гарантує збереження цінності активу, дозволяє забезпечити його належне утримання та обслуговування, а також унеможливлює створення довгострокових правовідносин між орендодавцем та орендарем.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що скасування арешту в частині заборони надання в оренду строком не більше трьох років є найбільш обґрунтованим та найменш обтяжливим способом втручання в право власності, який, водночас, не ставить під загрозу ефективне виконання вироку у разі ухвалення рішення про конфіскацію відповідного майна.
Керуючись статтями 2, 170-173, 174, 372, 376 КПК України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
1.Клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 про часткове скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42016000000001254 від 16.05.2016 задовольнити частково.
2.Скасувати арешт в частині заборони права надання майна в оренду строком не більше трьох років.
3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3