Документ № 126243027

Справа № 991/2512/25

Провадження 1-кс/991/2507/25

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2025 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду (ВАКС) ОСОБА_1 (далі-слідчий суддя чи суд),

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2,

прокурора ОСОБА_3,

підозрюваного ОСОБА_4 і захисника ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді застави до

ОСОБА_4 (народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Хрещенівка Нововоронцовського району Херсонської області, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2, одружений, пенсіонер),

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 364 Кримінального кодексу України (далі-КК),

у кримінальному провадженні №52019000000000880 від 08.10.2019

ВСТАНОВИВ:

1. Стислий опис судового провадження.

21.03.2025 до ВАКС надійшло клопотання детектива НАБУ ОСОБА_6 (далі-детектив), погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) ОСОБА_3, про застосування запобіжного заходу у вигляді застави до підозрюваного ОСОБА_7, для розгляду якого відповідно до статті 35 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) і протоколу автоматичного визначення слідчого судді визначено слідчого суддю ОСОБА_1 в судовій справі №991/2512/25 (провадження 1-кс/991/2507/25).

21.03.2025 до ВАКС надійшло клопотання того ж детектива, погоджене тим же прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді застави до підозрюваного ОСОБА_4, для розгляду якого відповідно до статті 35 КПК і протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду визначено слідчого суддю ОСОБА_1 в судовій справі №991/2513/25 (провадження 1-кс/991/2508/25).

21.03.2025 ухвалою слідчого судді об`єднано в одне судове провадження із присвоєнням єдиного унікального номера судової справи №991/2512/25 (провадження 1-кс/991/2507/25) матеріали судових справ №991/2512/25 (провадження 1-кс/991/2507/25) і №991/2513/25 (провадження 1-кс/991/2508/25).

2. Короткий виклад клопотання та позицій учасників судового провадження.

2.1. Детектив у клопотанні просив: «1) Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 908 400 гривень, що становить 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) Покласти на підозрюваного строком на 2 місяці наступні обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою; не відлучатись із м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи; утримуватися від спілкування щодо обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру, з членами Районної комісії та комісії Мінагрополітики, підозрюваним ОСОБА_7, власниками ТОВ «Український волоський горіх» ОСОБА_8 та ОСОБА_9, заступником голови Районної комісії ОСОБА_10, співробіником ОСОБА_11, свідками ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34 ; - здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю»,

що обґрунтовувалось зокрема таким:

«В ході досудового розслідування встановлено, що у період часу з 24.05.2018 по 22.12.2018 всупереч нормам діючого законодавства було надано компенсацію витрат, здійснених на придбання садивного матеріалу ТОВ «Український волоський горіх» (надалі Товариство) за наступних обставин.

Державна підтримка розвитку виноградарства, садівництва та хмелярства здійснювалося в 2018 році відповідно до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для розвитку виноградарства, садівництва і хмелярства затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 2005 р. № 587 (надалі Порядок 587).

Згідно з Наказом Мінагрополітики від 12.03.2018 №131 (зі змінами, внесеними наказом Мінагрополітики від 12.12.2018 №588), в 2018 році було передбачено фінансування, в тому числі, за напрямом придбання садивного матеріалу плодово-ягідних культур винограду та хмелю у сумі 268 345,0 тис. грн. та визначено, що фінансування за бюджетною програмою КПКВК 2801350 «Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградиків та ягідників та нагляд за ними» у 2018 році здійснюється за напрямом придбання садивного матеріалу плодово-ягідних культур, винограду та хмелю, до 80 відсотків здійснених у поточному та попередньому бюджетних роках витрат без урахування сум податку на додану вартість. Відповідно до наказу Мінагрополітики №380 від 10 серпня 2018 року «Про розподіл коштів за бюджетною програмою 2801350 «Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградиків та ягідників та нагляд за ними» затверджено розподіл коштів для компенсації витрат на садивний матеріал у виноградарстві та садівництві.

Комісію Міністерства аграрної політики та продовольства України з питань державної підтримки розвитку виноградарства, садівництва і хмелярства (надалі - комісія Мінагрополітики) після розгляду заяви Товариства було включено вказане підприємство до переліку претендентів щодо компенсації витрат на придбання садивного матеріалу.

В подальшому, відповідно до діючого порядку, Товариством було подано документи до комісії по розгляду заяв про компенсацію та документів, поданих суб`єктами господарювання за рахунок бюджетних коштів на розвиток хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників і нагляду за ними Управлінні регіонального розвитку Могилів-Подільської РДА Вінницької області (надалі - Районна комісія, по місцю розташування садів Товариства).

В поданих до Районної комісії документах, під витратами, Товариство вважало внесення засновником Товариства (юридичною особою - нерезидентом) майнового внеску до статуту Товариства, а саме саджанці грецького горіха в упаковці вартістю 39 984 148,3 грн.

Слід зазначити, що надходження саджанців як майнового внеску засновника Товариства до статутного фонду не пов`язане зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань, яке призводить до зменшення власного капіталу підприємства, а тому не може визнаватись витратами відповідно до пункту 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 (далі - П(С)БО 16).

Після опрацювання поданих Товариством первинних документів Районною комісією було вирішено: відповідно до вимог п. 5, 8 постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2005 року за № 587 (зі змінами) бюджетні кошти, зокрема, надаються в рахунок компенсації здійснених у поточному році (до 80% витрат без врахування ПДВ) по придбанню садивного матеріалу плодово - ягідних культур, винограду та хмелю здійснених у поточному році, а розмір витрат, які підлягають компенсації, визначаються згідно з відповідним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Внесення саджанців в рахунок майнового вкладу до статутного (складеного) капіталу Товариства в обмін на корпоративні права, емітовані Товариства, відповідно до ст. 14.1.81 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року за № 2755 зі змінами та доповненнями є прямою фінансовою інвестицією.

Товариством для підтвердження витрат з придбання саджанців представлено, як було заначено вище, копію акту оцінки вартості та приймання - передачі майна, що вноситься до статутного (складеного) капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Український волоський горіх» від 29.03.2018. АТ УВ Холдинг АГ надало саджанці грецького горіха в рахунок внеску до статутного (складеного) капіталу Товариства, в обмін на корпоративні права. Інших первинних документів, а саме - накладних, актів, документів про оплату вартості саджанців, не надано. Таким чином, факт понесення Товариством витрат з придбання саджанців, які б підпадали під чітко визначені постановою КМУ № 587 вимоги, відсутній.

Отже, Районною комісією не визначався попередній обсяг заявлених до компенсації витрат Товариством, а тому такий обсяг не вказувався і у Висновку за результатами виїзної перевірки та аналізу отриманих документів станом на 19 червня 2018 року та Зведеній відомості про фактичні витрати та попередні обсяги компенсації.

Член Районної комісії ОСОБА_7, підписав та затвердив Висновок, Зведену відомість про фактичні витрати та попередні обсяги компенсації та Акт про фактичний обсяг виконаних робіт та витрат від 12.06.2018 року (документи, які має скласти та затвердити Районна комісія), замість голови Районної комісії ОСОБА_25, не будучи уповноваженим на підпис вказаних документів від його імені.

23.06.2018 документом за номером 1985/02-02.04 від 23.06.2018, представнику Товариства ОСОБА_35 та ОСОБА_8 невстановленою особою було передано: 1. Зведену відомість про фактичні витрати та попередні обсяги компенсації на 1 арк. 2. Висновок за результатами виїзної перевірки та аналізу отриманих документів на 4 арк. 3. Акт про фактичний обсяг виконаних робіт та витрат від 12.06.2018 року на 1 арк. 4. Акт інвентаризації садів та ягідників від 19.06.2018 року на 1 арк. 5. Реєстри витрат з виконання робіт разом із завіреними копіями первинних бухгалтерських документів на 392 арк.

Листом № 43 від 25.06.2018 (вих. № 12257/23 від 26.06.2018) директор Товариства ОСОБА_8 направив на адресу комісії Мінагрополітики документи, що були створені Районною комісією за результатами опрацювання заяви Товариства, в тому числі: 1. Зведену відомість про фактичні витрати та попередні обсяги компенсації на 1 арк. 2. Висновок за результатами виїзної перевірки та аналізу отриманих документів на 4 арк. 3. Акт про фактичний обсяг виконаних робіт та витрат від 12.06.2018 року на 1 арк.

Слід зазначити, що Висновок за результатами виїзної перевірки та аналізу отриманих документів, Зведена відомість про фактичні витрати та попередні обсяги компенсації і Акт про фактичний обсяг виконаних робіт та витрат від 12.06.2018 року, передані ОСОБА_8 23.06.2018, і направлені ним до комісії Мінагрополітики, не надавали комісії Мінагрополітики достатніх підстав для встановлення остаточної суми компенсації здійснених витрат на посадочний матеріал для Товариства, оскільки у вказаних документах Районною комісією не було визначено попередні обсяги витрат, які підлягали компенсації, а у Висновку було прямо вказано, що підстави для надання компенсації витрат відсутні. Зміст документів відповідав один одному.

05.07.2018 о 16:46год. з електронної пошти ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2, на електронну пошту ОСОБА_36 ІНФОРМАЦІЯ_3, надіслано проект Акту про фактичний обсяг виконаних робіт та витрат від 12.06.2018 року, але вже із зазначенням в графі «Обсяг виконаних робіт, виходячи з нормативу витрат» - 752,8 тис грн та в графі «У т. ч. вартість саджанців, виходячи з нормативу витрат» - 27 852,3 тис грн, тобто інший документ, відносно вже розглянутого Районною комісією, та направленого до розпорядження комісії Мінагрополітики.

Слід також зазначити, що подавати документи для отримання компенсації витрат для розгляду Районною комісією, суб`єктам господарювання необхідно до 20.06.2018, тобто, якщо вважати цей факт поданням додаткових документів або повторним поданням, це є порушенням вимог Постанови КМУ № 587.

Отримавши вказаний проект документа, ОСОБА_7 у період часу з 05.07.2018 по 12.07.2018, за невстановлених обставин, у не встановленому місці, затвердив вказаний проект документа (надалі Акт 1) та підписав Зведену відомість про фактичні витрати та попередні обсяги компенсації (надалі Відомість 1) з визначеним попереднім обсягом компенсації витрат від імені голови Районної комісії ОСОБА_25, не будучи уповноваженим на підпис вказаних документів від його імені.

В обох вказаних документах було визначено попередній обсяг компенсації витрат, які не відповідали рішенню Районної комісії від 20.06.2018.

В подальшому, у період часу з 05.07.2018 по 12.07.2018 (дата першого засідання комісії Мінагрополітики, де розглядались ці документи) за невстановлених обставин, Акт 1 та Відомість 1 було передано до комісії Мінагрополітики.

Після заміни вказаних документів, в розпорядженні комісії Мінагрополітики появився пакет документів відносно надання компенсації витрат Товариства, які суперечили одне одному, а саме: у Висновку вказано про відсутність підстав для надання компенсації витрат. В той же час, Акт 1 та Відомість 1 мали визначені попередні обсяги компенсації витрат, чим суперечили Висновку.

Зазначена ситуація надавала можливість членам комісії Мінагрополітики, маючи визначену суму попередньої компенсації в Акті 1 та Відомості 1 (яку могла визначити лише Районна комісія), зосередитись на дослідженні того, чи відноситься внесок до статутного капіталу Товариства до витрат підприємства.

Під час підготовки документів Товариства до їх розгляду комісією Мінагрополітики по суті, направлено листа від 06.07.2018 №37-13-10/17149, за підписом директора Департаменту ОСОБА_4, який одночасно обіймав посаду Голови комісії Мінагрополітики, до Міністерства фінансів України з метою отримання роз`яснень з питання: «чи відповідно до стандартів бухгалтерського обліку підпадає під визначення витрати суб`єкта господарювання (товариства з обмеженою відповідальністю) вартість садивного матеріалу, переданого цьому суб`єкту господарювання іноземним інвестором (який є 100% власником товариства з обмеженою відповідальністю) у вигляді внеску до статутного капіталу, за умови закладення насаджень отриманим садивним матеріалом».

Міністерство фінансів України листом від 03.08.2018 №35210-07-5/20625 надало відповідь на лист Мінагрополітики від 06.07.2018 №37-13-10/17149.

12.07.2018 відбулось засідання комісії Мінагрополітики, скликання якого забезпечував голова Комісії Мінагрополітики ОСОБА_4 . Також він організовував та проводив вказане засідання.

На засіданні розглядалось питання щодо надання Товариству часткової компенсації витрат здійснених на придбання садивного матеріалу в 2018 році. За результатами засідання складено протокол № 6 від 12.07.2018, в якому зафіксовано рішення комісії Мінагрополітики.

Про відсутність визначеної в поданих документах суми попередньої компенсації витрат для Товариства (що в принципі унеможливлює прийняття рішення комісією Мінагрополітики про надання часткової компенсації витрат), в протоколі не вказувалось.

Таким чином, під час засідання комісії Мінагрополітики використовувався Висновок, Акт 1 та Відомість 1, які входили в пакет документів щодо надання компенсації витрат Товариству.

В протоколі № 6 від 12.07.2018 засідання комісії Мінагрополітики стосовно документів Товариства зазначено наступне: «подана до компенсації вартість садивного матеріалу не підпадає під визначення «витрати» оскільки весь садивний матеріал горіха волоського був поставлений підприємству як внесок до статутного капіталу іноземним засновником даного підприємства» - тобто, відповідає Висновку Районної комісії.

Комісією Мінагрополітики прийнято рішення перенести розгляд питання щодо виплати компенсації для Товариства, для детального вивчення питання щодо відповідності наданої до компенсації вартості садивного матеріалу до визначення «витрати».

28.08.2018 відбулось засідання комісії Мінагрополітики, скликання якого забезпечував голова комісії Мінагрополітики ОСОБА_4 . Також він організовував та проводив вказане засідання комісії Мінагрополітики як її голова.

Під час засідання здійснювався розгляд документів щодо виплати компенсації Товариства, раніш перенесений до детального вивчення питання щодо відповідності наданої Товариством до компенсації вартості садивного матеріалу до визначення «витрати». До пакету документів, які розглядала комісія Мінагрополітики, входили Висновок, Акт 1 та Відомість 1.

Під час скликання, організації та проведення засідання комісії Мінагрополітики 28.08.2018, ОСОБА_4, будучи головою комісії Міністерства аграрної політики та продовольства України, на якого покладено обов`язки щодо розгляду та надання компенсацій за державними програмами аграрного розвитку, навмисно порушив встановлені процедури та вимоги чинного законодавства при здійсненні своїх посадових обов`язків.

Згідно з положеннями, якими регламентується діяльність таких комісій, для проведення правомочного засідання необхідний кворум членів комісії, а саме 2/3 складу комісії.

На засіданні комісії Мінагрополітики 28.08.2018 були присутні: голова комісії Мінагрополітики ОСОБА_4, заступник голови комісії Мінагрополітики ОСОБА_12, секретар комісії Мінагрополітики ОСОБА_13, члени комісії Мінагрополітики ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_18, ОСОБА_22, ОСОБА_21 - 8 чоловік з 13, що менше ніж 2/3 від складу.

Проте, ОСОБА_4, усвідомлюючи відсутність достатньої кількості членів комісії Мінагрополітики, що робить засідання неправомочним, все ж таки провів засідання комісії Мінагрополітики, чим порушив вимоги Положення про комісію Міністерства аграрної політики та продовольства України з питань державної підтримки розвитку виноградарства, садівництва та хмелярства затвердженої наказом Мінагрополітики від 01.11.2017 № 588, зі змінами внесеними наказами Мінагрополітики від 24.11.2017 №621.

Таким чином, засідання комісії Мінагрополітики не було правомочним, як і рішення, які були прийняті під час засідання.

Під час засідання, згідно протоколу №8 від 28.08.2018, комісією Мінагрополітики було досліджено питання щодо відповідності наданої до компенсації вартості садивного матеріалу Товариства до визначення «витрати».

При цьому, вже на момент підготовки до розгляду були суттєві суперечності в документах, що стосувалися розрахунків попередніх обсягів компенсації для Товариства та невідповідності наданої вартості садивного матеріалу, внесеного до статутного капіталу Товариства, вимогам, встановленим законодавством.

Окрім того, в протоколі, в частині прийняття рішення відносно надання компенсації витрат Товариства, комісія Мінагрополітики посилається на надане листом від 03.08.2018 №35210-07-5/20625 роз`яснення Міністерства фінансів України з питання віднесення внеску до статутного капіталу Товариства до витрат підприємства, та на подання підприємством підтверджуючих фінансово-господарських документів щодо понесених витрат на садивний матеріал сорту «Чандлер». Про які саме документи йдеться мова в протоколі не вказано.

В той же час, Міністерство фінансів України в листі від 03.08.2018 №35210-07-5/20625 не надало ствердної відповіді на запитання «чи відповідно до стандартів бухгалтерського обліку підпадає під визначення витрати суб`єкта господарювання (товариства з обмеженою відповідальністю) вартість садивного матеріалу, переданого цьому суб`єкту господарювання іноземним інвестором (який є 100% власником товариства з обмеженою відповідальністю) у вигляді внеску до статутного капіталу, за умови закладення насаджень отриманим садивним матеріалом». Вказаний лист Мінфіну не містить даних або посилань, згідно яких внесок саджанців до статутного фонду підприємства можна вважати витратами підприємства. Навпаки, у вказаному листі Мінфін викладає норми Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, серед іншого вказує: Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати». Також у листі зазначено, що Методичні рекомендації з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, затверджені наказом Міністерства аграрної політики України від 18.05.2001 № 132, які поширюються на сільськогосподарські підприємства різних організаційно-правових форм і форм власності, містять визначення поняття витрат.

Кожен з вказаних документів містить визначення поняття «Витрати», водночас вони не були використані під час підготовки до засідання комісії Мінагрополітики 28.08.2018 та під час проведення засідання.

Результати засідання комісії Мінагрополітики зафіксовані в протоколі №8 від 28.08.2018.

За результатами засідання комісією Мінагрополітики прийнято рішення схвалити розподіл коштів за бюджетною програмою 2801350 «Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів виноградників, та яґідників і нагляд за ними» для компенсації витрат на садивний матеріал у садівництві із застосуванням понижуючого коефіцієнта 1,0 згідно з додатком 2 (Товариство у сумі 27852,3 тис грн.).

Попри вказані суперечності, ОСОБА_4 провів засідання та голосував за надання компенсації зазначеному товариству, що призвело до неправомірного виділення державних коштів. Компенсація була надана на підставі документів, які не відповідали встановленим нормам, суперечили один одному, а вартість садивного матеріалу, наданого до компенсації, не підпадала під визначення «витрати», що можуть бути компенсовані за рахунок державного бюджету.

ОСОБА_4 був обізнаний про невідповідність Висновку Акту 1 та Відомості 1, якими оперувала комісія Мінагрополітики, а також був обізнаний з листом від 03.08.2018 №35210-07-5/20625 Міністерства фінансів України, і розумів відсутність підстав для виплаті компенсації витрат Товариству.

В межах Положення, ОСОБА_4, розуміючи відсутність підстав для виплаті компенсації витрат Товариству, мав ініціювати відмову у даному питанні у зв`язку з поданням Товариством недостовірної інформації та невідповідності розрахунків попередніх обсягів компенсації затверджених Міністерством нормативам витрат Товариства.

Зловживаючи своїми владними повноваженнями, ОСОБА_4 діяв в інтересах іншої особи - Товариства, що дозволило цьому підприємству незаконно отримати державну компенсацію, не забезпечивши належної перевірки поданих документів і дотримання вимог законодавства щодо використання бюджетних коштів.

На підставі протоколу №8 від 28.08.2018 видано наказ, підписаний заступником Міністра з питань європейської інтеграції ОСОБА_37, за № 500 від 19.10.2018 з додатком - розподілом коштів за бюджетною програмою 2801350.

В подальшому на виконання вказаного наказу було підготовано 2 розподіли відкритих асигнувань, від 29 жовтня 2018 року №624 на суму 24 772 300,00, та другий від 03 грудня 2018 року № 730 на суму 3 080 000.00 грн.

На виконання вказаних розподілів відкритих асигнувань грошові кошти було розподілено розпоряднику коштів середнього рівня Управлінню регіонального розвитку Вінницької ОДА, з якого розподілом відкритих асигнувань від 13.11.2018 № 7 та від 21.12.2018 № 9 грошові кошти переведено на рахунки розпорядника коштів нижчого рівня - Управління регіонального розвитку Могилів-Подільської райдержадміністрації, з рахунку якої вказані грошові кошти було перераховано на рахунок № НОМЕР_1 Товариства: 19.11.2018 - 24 774 300,00 і 22.12.2018 перераховано 3 080 000,00.

Отже, внаслідок зловживання ОСОБА_4 своєю владою, здійснено перерахування державних коштів у вигляді компенсації витрат на придбання садивного матеріалу Товариству, на загальну суму 27852,3 тис грн., чим завдано збитків державі в особі Мінагрополітики на вказану суму…

ОСОБА_4 підозрюється у зловживанні владою, тобто умисному, з метою одержання неправомірної вигоди іншою особою, використанні влади всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України».

Також в клопотанні стверджувалось, що обґрунтованість підозри підтверджується такими доказами, зібраними в ході досудового розслідування: 1) Протокол №15 загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Український волоський горіх» від 29.03.2018, в якому прийнято рішення про збільшення статутного фонду Товариства за рахунок внесених іноземним засновником саджанців; 2) Заява для включення суб`єкта господарювання (товариства) до переліку претендентів на державну підтримку від 33.03.2018 № 3304/23-132; 3) Заява про компенсацію вих №35 від 11.06.2018, якою Товариство направляє Районній комісії первинні документи, що є підставою для відшкодування витрат; 4) Перелік документів для передачі в Комісію по розгляду заяв про компенсацію та документів, поданих суб`єктами господарювання за рахунок бюджетних коштів на розвиток хмелярства, насадження молодих садів, виноградників та ягідників і нагляд за ними Могилів-Подільської державної адміністрації Вінницької області; 5) Протокол №1 засідання комісії по розгляду заяв про компенсацію та документів, поданих суб`єктами господарювання за рахунок бюджетних коштів на розвиток хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників і нагляд за ними від 12.06.2018, в якому прийнято рішення про прийняття документів Товариства для розгляду; 6) Протокол №2 засідання комісії по розгляду заяв про компенсацію та документів, поданих суб`єктами господарювання за рахунок бюджетних коштів на розвиток хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників і нагляд за ними від 12.06.2018, в якому вказано про відсутність підстав для надання державної підтримки Товариству; 7) Зауваження комісії по розгляду заяв про компенсацію та документів, поданих суб`єктами господарювання за рахунок бюджетних коштів на розвиток хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників і нагляд за ними, в яких вказано про відсутність підстав для надання державної підтримки Товариству; 8) Протокол №3 засідання комісії по розгляду заяв про компенсацію та документів, поданих суб`єктами господарювання за рахунок бюджетних коштів на розвиток хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників і нагляд за ними від 12.06.2018, в якому прийнято рішення про направляння Висновку, Акту та Зведеної відомості до комісії Мінагрополітики; 9) Документ вих. № 1985/02-02.04 від 23.06.2018, де зафіксовано передачу документів представникам Товариства; 10) Висновок за результатами проведення виїзної перевірки та аналізу отриманих документів станом на 19.06.2018, в якому вказано відсутність підстав для надання Товариству державної підтримки; 11) Лист вих. №43 від 25.06.2018 яким передано документи Товариства до комісії Мінагрополітики; 12) Лист вих. №06.07.2018 № 37-13-10/17149, яким комісія Мінагрополітики звертається до Мінфіну за роз`ясненням щодо поняття «Витрати»; 12) Лист від 03.08.2018 № 35210-07-5/20625 відповідь Мінфіну, щодо роз`яснення поняття «Витрати»; 13) Протокол №6 засідання комісії Міністерства аграрної політики та продовольства України з питань державної підтримки розвитку виноградарства, садівництва і хмелярства від 12.07.2018, в якому комісія Мінагрополітики підтримала позицію Районної комісії, і відклала питання надання державної підтримки Товариству; 14) Протокол №8 засідання комісії Міністерства аграрної політики та продовольства України з питань державної підтримки розвитку виноградарства, садівництва і хмелярства від 12.07.2018 згідно якого комісія Мінагрополітики прийняла рішення надати державну підтримку Товариству; 15) Лист вих. № 50 від 27.08.2018, щодо надання документів Товариства комісії Мінагрополітики; 16) Наказ від 19.10.2018 № 500, яким надано державну підтримку Товариству; 17) Розподіл коштів за бюджетною програмою 2801350 «Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників і нагляд за ними» для компенсації витрат на придбання садивного матеріалу плодово-ягідних культур, винограду та хмелю яким надано державну підтримку Товариству; 18) Розподіл відкритих асигнувань від 21.12.2018 № 9 яким надано державну підтримку Товариству; 19) Розподіл відкритих асигнувань від 21.12.2018 №7 яким надано державну підтримку Товариству; 20) Фактичними даними, що містяться в протоколі тимчасового доступу до речей і документів від 6.11.2019, яким вилучались документи у комісії Мінагроплітики; 21) Фактичними даними, що містяться в описі речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді, суду (Додаток до протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 6.11.2019) від 06.11.2019, яким вилучались документи у комісії Мінагроплітики; 22) Зведена відомість про фактичні витрати та попередні обсяги компенсації станом на 19.06.2018 (надана на тимчасовий доступ, з внесеними даними); 23) Акт про фактичний обсяг виконаних робіт та витрат станом на 12.06.2018 (видана на тимчасовий доступ, з внесеними даними в графах 7 та 8); 24) Фактичними даними, що містяться в протоколі обшуку від 03.09.2020 Мінагрополітики; 25) Зведена відомість про фактичні витрати та попередні обсяги компенсації станом на 19.06.2018 (видана під час обшуку, без внесених даних); 26) Акт про фактичний обсяг виконаних робіт та витрат станом на 12.06.2018 (видана під час обшуку, без внесених даних в графах 7 та 8); 27) Фактичними даними, що містяться в протоколі обшуку від 17.12.2020 місця проживання ОСОБА_7, під час якого було відкопійовано його домашній комп`ютер, де було віднайдено електронне листування з ОСОБА_8 ; 28) Фактичними даними, що містяться в протоколі огляду від 18-22.01.2021 персонального комп`ютера ОСОБА_7 (з додатками), вилученого під час обшуку його місця мешкання 17.12.2020, що містить електронне листування з ОСОБА_8 ; 29) Фактичними даними, що містяться в протоколі огляду від 18-27 січня 2020 року, а саме огляд комп`ютера ОСОБА_8, де віднайдено підтвердження електронного листування з ОСОБА_7 ; 30) Фактичними даними, що містяться в протоколі огляду від 02.02.2021 оптичного носія інформації, який містить електронне листування ОСОБА_7, в якому наявне пересилання йому Акту, з внесеними відомостями в графи 7 та 8; 31) Перший аркуш протоколу допиту свідка ОСОБА_4, що підтверджує його адресу та телефон; 32) Протокол допиту свідка ОСОБА_16 від 02.11.2020, де він надає свідчення щодо наявності в розпорядженні комісії Мінагрополітики двох примірників Акту та Відомості; 33) Протокол допиту свідка ОСОБА_25 від 25.11.2021, де він стверджує, що не підписував документів щодо ТОВ «Український волоський горіх» створених Районною комісією; 34) Протокол допиту свідка ОСОБА_7 від 05.05.2020, де він стверджує, що йому не відомий ОСОБА_8 ; 35) Протокол допиту свідка ОСОБА_7 від 12.01.2021, де він підтверджує, що підписував 2 примірники Акту та Відомості; 36) Протокол допиту свідка ОСОБА_26, секретаря Районної комісії, в якому він стверджує, що йому було не відомо про наявність двох примірників Акту та Відомості); 37) Фактичними даними, що містяться в протоколі огляду від 20.04.2021, який містить відомості щодо з`єднань мобільних телефонів, в тому числі ОСОБА_7 та ОСОБА_4, згідно якого видно приїзд ОСОБА_7 в Київ в липні 2018 року, та його контакти з ОСОБА_8 ; 38) Фактичними даними, що містяться в протоколі огляду від 23-28.09.2020 року, в якому йдеться про огляд матеріалів електронного листування членів Комісії Мінагрополітики, згідно якого видно розуміння необхідності наявності на засіданні 2/3 складу; 39) Лист від 29.11.2019 № 3654/02-02.01 з додатками - пакет документів щодо надання державної підтримки ТОВ «Український волоський горіх» за 2019 рік, правильний пакет документів; 40) Протокол №10 засідання комісії Мінагрополітики та продовольства України з питань державної підтримки розвитку виноградарства, садівництва, хмелярства від 1207.2019, згідно якого ТОВ «Український волоський горіх» не отримав державну підтримку в 2019 році; 41) АКТ від 30.11.2020 №07-21/4 ревізії окремих питань фінансово - господарської діяльності Міністерства аграрної політики та продовольства України за період з 01.07.2017 по 31.12.2019, де зафіксовано порушення; 42) Висновок експерта від 11.03.2021 №СЕ-19/111-21/652-ЕК, яким підтверджено наявність збитків; 43) Висновок експертів за результатами проведення комісійної судової економічної експертизи за кримінальним провадженням №42015000000000880 від 29.07.2022, де підтверджено висновок експерта від 11.03.2021 № СЕ-19/111-21/652-ЕК; 44) Висновок експерта за результатами проведення судово - лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи від 10.09.2020 № 13422/20-39, згідно якого підтверджено відсутність ствердної відповіді Мінфіна на запит Мінагрополітики щодо наявності витрат у ТОВ «Український волоський горіх» при внесенні саджанців до статутного фонду; 45) Висновок експерта від 22.04.2021 №20/1 - почеркознавча експертиза, що підтверджує підписання ОСОБА_7 . Акта і Зведеної відомості; 46) Рішення Північного апеляційного господарського суду у справі №910/9742/21 від 04.07.2023, що зобов`язує ТОВ «Український волоський горіх» повернути суму державної підтримки; 47) Рішення Верховного суду складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №910/9742/21 від 04.10.2023, що зобов`язує ТОВ «Український волоський горіх» повернути суму державної підтримки; 48) Платіжна інструкція №539 від 13.10.2023, підтвердження повернення коштів ТОВ «Український волоський горіх»; 49) Виписка з рахунка за 26.09.2023, підтвердження повернення коштів ТОВ «Український волоський горіх»; 50) Виписка з рахунка за 04.10.2023, підтвердження повернення коштів ТОВ «Український волоський горіх»; 51) АСВП НОМЕР_4 від 01.09.2023, підтвердження повернення коштів ТОВ «Український волоський горіх»; 52) Платіжна інструкція №424 від 07.09.2023, підтвердження повернення коштів ТОВ «Український волоський горіх»,; 53) іншими матеріалами кримінального провадження.

З огляду на вищенаведене, в клопотанні стверджувалось про наявність таких ризиків: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, а також про неможливість застосування менш м`якого запобіжного заходу.

2.2. В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання і просив таке задовольнити, додавши копії ухвал слідчих суддів ВАКС про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні №52019000000000880 від 08.10.2019.

Захисник ОСОБА_5 заперечив щодо задоволення клопотання і просив відмовити у задоволенні такого, а в разі задоволення обрати запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, узагальнено зазначивши таке: 1) підозра є необґрунтованою в зв`язку з відсутністю ознак об`єктивної і суб`єктивної сторони складу кримінальних правопорушень; 2) ризики, зазначені в клопотанні не підтверджені фактичними обставинами; 3) розмір застави є необґрунтований та непомірний, додавши таке: 1) виписку по картковому рахунку ОСОБА_4 ;2) довідку про склад сім`ї ОСОБА_4 ; 4) свідоцтва про народження дитини у 2015 році та медичні документи на підтвердження стану здоров`я ОСОБА_4 . Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав свого захисника, зазначивши, що розмір застави, зазначений у клопотанні, є непомірним для нього.

3. Обґрунтування позиції суду.

3.1. Статтею 2 КПК визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до частини 7 статті 42 КПК підозрюваний, обвинувачений зобов`язаний: 1) прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб; 2) виконувати обов`язки, покладені на нього рішенням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 3) підкорятися законним вимогам та розпорядженням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду; 4) надавати достовірну інформацію представнику персоналу органу пробації, необхідну для підготовки досудової доповіді.

Згідно із частиною 1 статті 131 КПК заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Пунктом 9 частини 2 статті 131 визначено зокрема, що заходами забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи.

Частиною 1 статті 176 КПК визначено, що запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.

Згідно із частиною 1 статті 177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим пунктами 1-5 частини 1 цієї статті, а саме: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Частиною 2 статті 177 КПК визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною 1 цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Також згідно із статтею 178 КПК при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Відповідно до частини 1 статті 182 КПК застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (а саме постановою КМУ від 11.01.2012 №15) з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених 3 або 4 статті 183 цього кодексу.

Частинами 4, 5 статті 182 КПК визначено, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Частиною 6 статті 182 КПК визначено, що підозрюваний, обвинувачений, який не тримається під вартою, не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Згідно з частиною 11 статті 182 КПК застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Відповідно до частини 1 статті 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього кодексу, і на які вказує прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з частиною 5 статті 194 КПК, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною 1 цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.

Частиною 7 статті 194 КПК визначено, що обов`язки, передбачені цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

3.2. Підставою застосування запобіжного заходу зокрема є набуття особою статусу підозрюваного та наявність обґрунтованої підозри у вчиненні такою особою певного кримінального правопорушення.

Відповідно до матеріалів справи судом встановлені такі обставини:

3.2.1. Подане клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави до підозрюваного ОСОБА_4 відповідає формальним вимогам статті 184 КПК, в матеріалах справи міститься розписка підозрюваного про отримання такого клопотання 19.03.2025, й формально кримінальне провадження №52019000000000880 від 08.10.2019 належить до предметної підсудності ВАКС згідно з пунктом 2 частини 5 статті 216 КПК, з огляду на розмір ймовірно завданої шкоди кримінальним правопорушенням, передбаченим частиною 2 статті 364 КК, на час його вчинення.

3.2.2. 08.10.2019 детективом внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) і розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №52019000000000880 із правовою кваліфікацією за частиною 2 статті 364 КК і таким коротким викладом обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення: «У 2018 році службові особи Міністерства аграрної політики та продовольства України та комісії Мінагрополітики з питань державної підтримки виноградарства, садівництва та хмелярства, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи всупереч інтересам служби, з метою безпідставного надання коштів державної підтримки з бюджету України для ТОВ «Український волоський горіх», в порушення пунктів 5 та 14 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для розвитку виноградарства, садівництва і хмелярства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 2005 р. №587, наказу Мінагрополітики від 12.03.2018 № 131 «Про визначення напрямів державної підтримки розвитку виноградарства, садівництва і хмелярства на 2018 рік», прийняли рішення згідно з протоколом засідання Комісії від 28.08.2018 №8 та наказом Мінагрополітики від 19.10.2018 №500, яким розподілено Департаменту агропромислового розвитку, екології та природних ресурсів Вінницької облдержадміністрації кошти в сумі 27 852,3 тис гривень для ТОВ «Український волоський горіх», чим завдано державному бюджету збитків на вказану суму коштів.». Відтак чинний на той час 18-місячний строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР до дня повідомлення особі про підозру у цьому кримінальному провадженні спливав 08.04.2021.

17.03.2021 ухвалою слідчого судді ВАКС ОСОБА_38 у справі №991/1797/21 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №52019000000000880 на 6 місяців до 08.10.2021.

01.10.2021 ухвалою слідчого судді ВАКС ОСОБА_39 в справі №991/6672/21 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №52019000000000880 на 4 місяці до 08.02.2022.

26.01.2022 ухвалою слідчого судді ВАКС ОСОБА_40 у справі №991/465/22 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №52019000000000880 на 6 місяців, тобто до 08.08.2022.

08.03.2022 набув чинності Закон України від 03.03.2022 №2111-IX, яким зокрема запроваджено пункт 2 частини 1 статті 615 КПК (яка визначає особливий режим кримінального провадження в умовах воєнного стану) у такій редакції - у разі введення в Україні або окремих її місцевостях (адміністративній території) воєнного, надзвичайного стану, проведення антитерористичної операції чи заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав проти України та якщо відсутня об`єктивна можливість виконання у встановлені законом строки слідчим суддею повноважень, передбачених статтями 140, 163, 164, 170,173, 189, 233, 234, 235, 245, 247, 248 та 294 цього Кодексу, а також повноважень щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк до 30 діб до осіб, які підозрюються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-115, 121, 127, 146, 146-1, 147, 152, 153, 185, 186, 187, 189-191, 201, 258-258-5, 260-263-1, 294, 348, 349, 365, 377-379, 402-444 Кримінального кодексу України, а у виняткових випадках також у вчиненні інших тяжких чи особливо тяжких злочинів, якщо затримка в обранні запобіжного заходу може призвести до втрати слідів кримінального правопорушення чи втечі особи, яка підозрюється у вчиненні таких злочинів, - такі повноваження виконує керівник відповідного органу прокуратури з урахуванням вимог глави 37 цього Кодексу за клопотанням прокурора або за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором.

22.03.2022 набув чинності Закон України від 15.03.2022 №2137-IX, яким зокрема статтю 615 КПК доповнено новою частиною 8, згідно із якою у кримінальних провадженнях, в яких жодній особі не було повідомлено про підозру на дату введення в Україні або окремих її місцевостях воєнного, надзвичайного стану, проведення антитерористичної операції чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав проти України, строк від дати введення до дати скасування або закінчення відповідного стану або заходів не зараховується до загальних строків, передбачених статтею 219 цього кодексу.

01.05.2022 набув чинності Закон України від 14.04.2022 №2201-IX, яким запроваджена нова редакція статті 615 КПК, зокрема й пункту 2 частини 1, згідно з якою у разі введення воєнного стану та якщо відсутня об`єктивна можливість виконання слідчим суддею повноважень, передбачених статтями 140, 163, 164, 170, 173, 186, 187, 189, 190, 206, 219, 232, 233, 234, 235, 245-248, 250 та 294 цього кодексу, а також повноважень щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк до 30 діб до осіб, які підозрюються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-115, 121, 127, 146, 146-1, 147, 152-156-1, 185, 186, 187, 189-191, 201, 255-255-2, 258-258-5, 260-263-1, 294, 348, 349, 365, 377-379, 402-444 Кримінального кодексу України, а у виняткових випадках також у вчиненні інших тяжких чи особливо тяжких злочинів, якщо затримка в обранні запобіжного заходу може призвести до втрати слідів кримінального правопорушення чи втечі особи, яка підозрюється у вчиненні такого злочину, - такі повноваження виконує керівник відповідного органу прокуратури з урахуванням вимог статті 37 цього Кодексу за клопотанням прокурора або за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором) та частини 8 (згідно з якою у кримінальних провадженнях, в яких жодній особі не було повідомлено про підозру на дату введення воєнного стану, строк від зазначеної дати до дати припинення чи скасування воєнного стану не зараховується до загальних строків, передбачених статтею 219 цього кодексу.

Тобто, оскільки момент закінчення продовженого строку досудового розслідування у кримінальному провадженні №52019000000000880 припав на час дії воєнного стану, введеного із 05.30 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, й враховуючи, що чинні на той момент норми частини 8 статті 615 КПК були спеціальними щодо норм пункту 2 частини 2 статті 615 (тобто мали пріоритет), а також враховуючи, що станом на 24.02.2022 жодній особі не було повідомлено підозру у цьому кримінальному провадженні, то відтак строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні з 24.02.2022 не зараховувався до загальних строків, передбачених статтею 219 КПК.

26.12.2022 детективом внесено відомості до ЄРДР у кримінальному провадженні №52019000000000880 із правовою кваліфікацією за частиною 2 статті 364 КК і таким коротким викладом обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення: «Службові особи Міністерства аграрної політики та продовольства України, зловживаючи службовим становищем, незаконно надали ТОВ «Український волоський горіх» компенсацію вартості саджанців як внеску у статутний капітал, чим могли заподіяти тяжкі наслідки інтересам держави».

24.08.2023 набув чинності Закон України від 23.08.2023 №3341-IX, яким знову було запроваджено зміни до частини 8 статті 615 КПК, а саме викладено її в новій редакції, згідно з якою у кримінальних провадженнях, в яких з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань та на дату введення воєнного стану жодній особі не повідомлено про підозру, строк від дати введення воєнного стану до дати його припинення чи скасування не включається до загальних строків, передбачених частиною 2 статті 219 цього кодексу. У кримінальних провадженнях, в яких відомості про кримінальне правопорушення, за виключенням злочинів, передбачених статтями 437-439 чи частиною першою статті 442 Кримінального кодексу України, внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань або винесена постанова про початок досудового розслідування у порядку, встановленому цією статтею, від дати введення воєнного стану і до дати його припинення чи скасування строк досудового розслідування до дня повідомлення особі про підозру становить тридцять місяців. Строк досудового розслідування, зазначений в абзаці 2 цієї частини, може бути продовжений у порядку та в межах строків, передбачених параграфом 4 глави 24 цього кодексу. Окрім того, КПК доповнено пунктом 20-8 розділу XI «Перехідні положення» в такій редакції «20-8. Положення абзацу 2 частини 8 статті 615 цього Кодексу поширюються також і на кримінальні провадження, в яких відомості про кримінальне правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань або винесена постанова про початок досудового розслідування у порядку, встановленому статтею 615 цього Кодексу, від дати введення воєнного стану і до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо особливостей обчислення строків досудового розслідування в умовах воєнного стану».

01.01.2024 набув чинності Закон України від 08.12.2023 №3509-IX, яким зокрема внесено зміни до частини 1 статті 219 КПК шляхом викладення такої у новій редакції (згідно з якою строк досудового розслідування обчислюється з моменту повідомлення особі про підозру до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотанням про закриття кримінального провадження або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження), виключено частину 8 статті 615 КПК і пункт 20-8 розділу XI «Перехідні положення» КПК викладено в новій редакції «20-8. Положення частини першої статті 219 цього Кодексу в редакції Закону України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо посилення самостійності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури» застосовуються до всіх кримінальних проваджень, досудове розслідування або судовий розгляд яких не завершено до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо посилення самостійності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури».

12.03.2025 детективом внесено відомості до ЄРДР у кримінальному провадженні №52019000000000880 із правовою кваліфікацією за частиною 1 статті 366 КК і таким коротким викладом обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення: «Заступник голова Могилів-Подільської РДА, не маючи на те владних повноважень, вчинив складання, видачу завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, що в подальшому призвело до настання збитків в сумі понад 27 млн грн.».

19.03.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 364 КК.

Таким чином, строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №52019000000000880 перестав спливати з 01.01.2024, проте згодом розпочав сплив з 19.03.2025, коли ОСОБА_4 набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні №52019000000000880, й відтак клопотання про обрання йому запобіжного заходу подано в межах строку досудового розслідування, що зводить нанівець доводи сторони захисту про протилежне.

3.3. Частина 2 статті 364 КК передбачає кримінальну відповідальність за зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, що спричинило тяжкі наслідки. Об`єктом даного злочину є встановлений порядок службової діяльності в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях. Об`єктивна сторона злочину характеризується двома формами: зловживання владою або зловживання службовим становищем. Розмежування форм суспільно небезпечного діяння в складі кримінального правопорушення, передбаченого статтею 364 КК (зловживання владою від зловживання службовим становищем) здійснюється з огляду на зміст повноважень, прав, обов`язків та можливостей, обумовлених ними, наданих для реалізації відповідних функцій, здійснення яких доручено особі. Обов`язковою умовою притягнення до кримінальної відповідальності за цією статтею є встановлення того, що дії винної особи перебували у безпосередньому зв`язку з її службовими повноваженнями, були зумовлені тими фактичними можливостями, які походять від службового становища особи, виконуваних функцій і наданих повноважень, що існує неподільний зв`язок між службовим становищем, компетенцією службової особи, змістом і обсягом наданих повноважень та їх використанням для вчинення кримінального правопорушення. Суб`єктивна сторона складу кримінального правопорушення, передбаченого статтею 364 КК, характеризується виною у формі прямого умислу та спеціальною метою - одержання будь-якої неправомірної вигоди для себе чи іншої фізичної або юридичної особи. Тобто у разі вчинення цього кримінально караного діяння завжди матиме місце одержання неправомірної вигоди певною особою і воно безпосередньо пов`язане із діянням у вигляді зловживання владою або службовим становищем та істотною шкодою як суспільно небезпечним наслідком відповідного діяння.

При цьому слідчий суддя враховує висновок щодо застосування статті 364 КК, який міститься у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (ОП ККС ВС) від 10.02.2025 в справі №757/11969/18-к «(1) факт наявності або відсутності певних домовленостей чи контактних зв`язків службової особи з іншою фізичною чи юридичною особою, яка отримала неправомірну вигоду, не має кримінально - правового значення для кваліфікації дій службової особи за відповідною частиною ст. 364 КК; (2) кримінальна відповідальність за зловживання владою або службовим становищем за ст. 364 КК настає і у тому разі, якщо службова особа діяла в інтересах третьої особи без доведення до відома такої особи відомостей про зміст і характер своїх дій»,

який ґрунтувався на такій правовій позиції: «Як наслідок, колегія суддів констатує, що вчинення зловживання службовою особою, яке призвело до отримання неправомірної вигоди третіми особами, передбачає: 1. обов`язкове встановлення факту усвідомленого використання влади або службового становища всупереч інтересам служби службовою особою; 2. усвідомлення факту отримання внаслідок такого зловживання неправомірної вигоди самим суб`єктом або третьою особою (третіми особами); 3. можливість кримінально-правової кваліфікації вчиненого за ст. 364 КК й у разі відсутності попередніх домовленостей між тим, хто вчинює зловживання із вигодонабувачем. Фактично одержання неправомірної вигоди може бути очікуваним для третьої особи, яка знає, що суб`єкт, який зловживає владою або службовим становищем, діє з метою одержання нею неправомірної вигоди, а може бути й неочікуваним для такої третьої особи, наприклад, «неправомірна вигода - подарунок». Об`єкт відповідного кримінально караного діяння страждає незалежно від зв`язків між службовою особою, яка є суб`єктом злочину, передбаченого ст. 364 КК, та вигодонабувачем. Фактично саме форма вини, тобто вчинення зловживання із прямим умислом, та усвідомлення саме суб`єктом факту одержання ним самим або третьою особою неправомірної вигоди є визначальними для встановлення базових ознак складу аналізованого злочину. Усвідомлення вчинюваних діянь суб`єктом, як і усвідомлення факту потенційного отримання неправомірної вигоди внаслідок його дій, зазвичай притаманне для так званих вигодонабувачів неправомірної вигоди, однак все ж не є обов`язковим. При службовому зловживанні прийняття рішення чи вчинення дій в інтересах певної особи, яке стає причиною користування такою особою певною пільгою, несплатою певних платежів або ж сплатою їх у меншому розмірі завжди потрібно розглядати в контексті усвідомленості саме службовою особою факту вчинення зловживання з метою отримання неправомірної вигоди фізичною або юридичною особою. Службова особа повинна розуміти, що невчинення нею певних дій або ж навпаки їх вчинення призведе до отримання неправомірної вигоди нею самою або третьою особою».

КПК не визначає змісту поняття «обґрунтована підозра», а тому відповідно до частини 5 статті 9 КПК, належить керуватись усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), за якою «існування обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин (наприклад, пункт 32 рішення ЄСПЛ у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990, пункт 175 рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011). Такий стандарт є найнижчим за рівнем переконання у кримінальному провадженні, тому факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого приходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування» (наприклад, пункт 55 рішення ЄСПЛ у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994).

Слідчий суддя вважає, що наведені у клопотанні обставини в сукупності з доданими матеріалами кримінального провадження та факт вручення ОСОБА_4 19.03.2025 повідомлення про підозру (яке відповідає формальним вимогам статті 277 КПК та здійснене згідно із статтями 111, 135, 278 КПК), дають підстави визнати набуття ним статусу підозрюваного та наявність в його діяннях ознак кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 364 КК, тому є неспроможними доводи сторони захисту щодо необґрунтованості повідомленої підозри.

Разом із цим належить зазначити, що при вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри з метою застосування заходу забезпечення кримінального провадження, оцінка наданих доказів здійснюється не з точки зору їх достатності і допустимості для доведення чи не доведення винуватості особи (що здійснюється судом при ухваленні вироку), а лише для визначення певної вірогідності причетності особи до вчинення кримінального правопорушення, а також того чи є підозра обґрунтованою настільки, щоби виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення, оскільки на стадії досудового розслідування слідчий суддя не вирішує питання, які повинен вирішувати вже суд під час розгляду кримінального провадження за сутністю.

3.4. Підставою застосування запобіжного заходу, серед іншого, є наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК, які вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації нею таких дій. При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак належить з`ясувати реальну можливість здійснити їх в майбутньому.

3.4.1. Ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду в клопотанні обґрунтовувався таким:

« ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого корупційного злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Невідворотність покарання за вказаний злочин вже сама по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду. При цьому звільнення від відбування покарання з випробуванням чи призначення покарання більш м`якого, ніж перебачено законом (ст. ст. 69, 75 КК України) у випадку вчинення корупційного злочину є неможливим (крім як у випадку укладання угоди у кримінальному провадженні). Вказаний ризик також підтверджується вагомістю наявних доказів вчинення ОСОБА_4 інкримінованого злочину. Підозрюваний ОСОБА_4 володіє паспортом громадянина України для виїзду за кордон серія та номер НОМЕР_2 від 16.08.2021. Протягом 21-24 років він 1 раз виїжджав за межі України. Під час аналізу матеріалів кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_4 за період 2017 - 2025 років отримав доходи в сумі 1 031 394 грн, його син ОСОБА_41 отримав дохід в сумі 4 058 252 грн. Згідно даних досудового розслідування ОСОБА_4 на праві власності належить: - земельна ділянка з кадастровим номером 6524182500:05:006:0016 площею 1 га, розташована за адресою: Херсонська обл, Нововоронцовський район, Хрещенівська сільрада; - земельна ділянка з кадастровим номером 6524182500:05:031:0019 площею 2,7299 га, розташована за адресою: Херсонська обл, Нововоронцовський район, Хрещенівська сільрада; (перебуває в оренді оренді ТОВ «Агросервіс»); - земельна ділянка з кадастровим номером 6524182500:05:035:0021 площею 2,3773 га, розташована за адресою: Херсонська обл, Нововоронцовський район, Хрещенівська сільрада; (перебуває в оренді оренді ТОВ «Агросервіс»); -50 % прав власності на машиномісце у підземному паркінгу № 3, загальною площею 18 м. кв., за адресою: АДРЕСА_3 ; - Автомобіль Toyota Camry 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_3 ; Крім того, сину ОСОБА_4 - ОСОБА_42 на праві приватної власності належить: квартира АДРЕСА_4 ; Таким чином, у ОСОБА_4 достатньо матеріальних ресурсів для того, щоб забезпечити своє проживання за кордоном».

Слідчий суддя зазначає, що ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду обумовлюється можливістю притягнення особи до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними наслідками, зокрема, суворістю передбаченого покарання.

Оскільки ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого корупційного кримінального правопорушення, то суворість можливого вироку і тяжкість ймовірного покарання, особливо суттєво підвищують ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду, на початкових етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Зазначені обставини самі по собі можуть бути мотивом для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, як за кордоном, або й на території України, значна частина якої наразі окупована ворогом, що узгоджується із позицією ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» (рішення від 26.06.2001 заява № 33977/96), де зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування, а також у рішенні ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» (рішення від 25.04.2000 заява №31315/96), відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Також у рішенні ЄСПЛ по справі «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Також належить зазначити, що 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введений воєнний стан Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 (затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2402-ІХ), дія якого неодноразово продовжувалась і наразі Указом Президента України від 14.01.2025 №26/2025 (затверджений Законом України від 15.01.2025 №4220-IX) продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 08.02.2025 строком на 90 діб, тобто до 09.05.2025 включно.

Слідчий суддя бере до уваги, що у зв`язку із запровадженням на території України правового режиму воєнного стану встановлено певні обмеження для перетину Державного кордону військовозобов`язаних чоловіків, до яких відносяться чоловіки віком від 25 до 60 років.

Слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 наразі виповнилось 67 років, тобто він є особою, щодо якої немає вікових обмежень на виїзд за межі України, хоча він лише одноразово скористався такою можливістю упродовж воєнного стану.

Разом з тим, слідчий суддя вважає неспроможними твердження сторони обвинувачення про те, що ОСОБА_4 має достатньо матеріальних ресурсів для того, щоб забезпечити своє проживання за кордоном, адже дане твердження не підтверджено жодними доказами: ні матеріалами, які обґрунтовують вимоги клопотання, ні в судовому засіданні прокурором. Наданий перелік майна, яке у власності ОСОБА_4 та членів його сім`ї, аж ніяк не свідчить про заможний спосіб життя, а є таким, чого може досягнути пересічна українська сім`я упродовж трудової діяльності.

Проте, враховуючи викладені в клопотанні обставини вчинення інкримінованих ОСОБА_4 кримінальних правопорушень та додані матеріали, що обґрунтовують підозру, слідчий суддя вважає достатніми підстави вважати наявним ризик можливого переховування підозрюваного з метою ухилення від кримінальної відповідальності на цьому етапі досудового розслідування.

3.4.2. Ризик незаконно впливати на свідків у цьому ж провадженні в клопотанні обґрунтовувався таким:

« ОСОБА_4 наразі проживає на території м. Київ, де також проживають бувші члени комісії Мінагрополітики, які своїм рішенням, прийнятим під час засідання, на кому головував ОСОБА_4, викладеним в протоколі № 8 від 28.08.2018, надали державну підтримку Товариству. ОСОБА_4, обіймаючи раніше посаду заступника Міністра аграрної політики та продовольства України, має широке коло знайомств серед мешканців м. Києва, представників правоохоронних структур та державних структур. Характер та обставини вчинення кримінального правопорушення інкримінованого ОСОБА_4, свідчать про те, що він може будь-яким чином, в тому числі безпосередньо або використовуючи широке коло зв`язків в правоохоронних та державних органах, умисно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні. ОСОБА_4 матиме можливість контактувати зі свідками, консультувати їх з приводу приховування, знищення доказів, серед іншого, після вручення йому повідомлення про підозру та ознайомлення з деталями досудового розслідування по даному кримінальному провадженню. Таким чином з метою уникнення від кримінальної відповідальності підозрюваний може впливати на осіб задля надання ними неправдивих показань на його користь, зокрема, на бувших членів комісії Мінагрополітики, як шляхом погроз так і підкупу».

Слідчий суддя зазначає, що ризик незаконного впливу на свідка у певному кримінальному провадженні обумовлюється тим, що відповідно до передбаченої КПК процедури показання свідків та підозрюваних отримуються спочатку на стадії досудового розслідування шляхом їх допиту слідчим чи прокурором, а згодом після направлення обвинувального акту до суду такі показання отримуються та перевіряються на стадії судового розгляду шляхом безпосереднього допиту особи в судовому засіданні (статті 23, 224, 352 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК), оскільки жоден доказ не має наперед встановленої сили. Тобто ризик впливу на осіб існує аж до моменту безпосереднього надання під час судового розгляду показань такими, й тому заборона спілкуватися з певними особами як наслідок можливості ймовірного впливу на них - це об`єктивна необхідність забезпечення показань учасників кримінального провадження, які мають доказову силу.

При цьому, загалом заборона спілкування з іншими підозрюваними може призвести до порушення права на захист як самого ОСОБА_4 так і іншого підозрюваного, з огляду на норми статті 18 КПК, а саме, що жодна особа не може бути примушена визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення або примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею кримінального правопорушення. Кожна особа має право не говорити нічого з приводу підозри чи обвинувачення проти неї, у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання, а також бути негайно повідомленою про ці права.

Проте з урахуванням колишнього соціального і професійного статусу ОСОБА_4, а саме: заступника Міністра аграрної політики та продовольства України, цілком вірогідною є можливість його спілкування із свідками в цьому провадженні з метою узгодження версії подій, яка б нівелювала доводи підозри.

Відтак слідчий суддя вважає доведеним ризик можливого незаконного впливу підозрюваного з метою уникнення кримінальної відповідальності на свідків у цьому кримінальному провадженні, перелік яких зазначений у резолютивній частині ухвали.

3.5. Слідчий суддя, оцінивши в сукупності всі обставини на підставі наявних матеріалів, заслухавши прокурора, захисників і підозрюваного, враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, доведених двох ризиків, а також таке:

1) надані відомості свідчать про вагомість на цьому етапі досудового розслідування наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 364 КК;

2) інкриміноване підозрюваному кримінальне правопорушення відповідно до статті 12 КК класифікується як тяжке, тобто у разі визнання підозрюваного винуватим йому може загрожувати покарання у виді позбавлення волі на строк до 6 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, без можливості застосування інституту кримінального права щодо звільнення від покарання з випробуванням (крім випадку затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором і підозрюваним/обвинуваченим);

3) наразі підозрюваному виповнилось 67 років і відсутня інформація щодо його стану здоров`я, яка перешкоджає застосування до нього запобіжного заходу у вигляді застави, хоча він має хворобу серця, що підтверджено медичною документацією;

4) підозрюваний одружений, має малолітнього сина 2015 року народження;

5) підозрюваний офіційно не працює, пенсіонер;

6) майновий стан сім`ї підозрюваного є середнього рівня забезпечення;

7) підозрюваний раніше не судимий,

вважає, що більш м`який запобіжний захід, ніж застава, не здатен достатнім чином забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_4 і виконання ним процесуальних обов`язків на цьому етапі досудового розслідування.

3.6. Вирішуючи питання про визначення розміру застави для підозрюваного ОСОБА_4 достатньої для забезпечення виконання ним обов`язків, передбачених КПК, слідчий суддя зазначає, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності підозрюваного чи обвинуваченого в суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою судовому розгляду кримінального провадження.

При вирішенні такого питання варто взяти до уваги практику ЄСПЛ, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

ЄСПЛ в справі «Істоміна проти України» (Istomina v. Ukraine, заява №23312/15 від 13.01.2022, пункт 25) зазначив, що, зокрема, гарантія, передбачена пунктом 3 статті 5 Конвенції має на меті забезпечити не відшкодування будь-яких збитків, завданих внаслідок підозрюваного правопорушення, а лише присутність обвинуваченого на судовому засіданні. Таким чином, розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на обвинуваченого, його майно та його чи її відносини з особами, які мають надати забезпечення, іншими словами, за ступенем впевненості, що можлива перспектива втрата застави або позову проти гарантів у разі неявки підсудного на судове засідання буде діяти як достатній стримуючий фактор, щоб розвіяти будь-яке бажання з його або її боку втекти. Оскільки йдеться про основне право на свободу, гарантоване статтею 5, органи влади повинні так само обережно встановити відповідний розмір застави, як і вирішити, чи є необхідним продовження тримання під вартою. Серйозність звинувачень проти обвинуваченого не може бути вирішальним фактором, що виправдовує суму застави.

Тобто, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого боку- не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в такому випадку перетворилося б на безальтернативне.

КПК визначає саме слідчого суддю чи суд суб`єктом визначення розміру застави як альтернативного запобіжного заходу, що ґрунтується на суддівському розсуді, тобто суб`єктивній оцінці об`єктивних обставин справи.

Відтак слідчий суддя зазначає, що в клопотанні належним чином не обґрунтовано та в судовому засіданні не доведено пропорційність запропонованого розміру застави у розмірі 908 400 гривень, що становить 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, будь-якими аргументами, які могли би бути враховані, зокрема відсутні будь-які виключні обставини, які б давали підстави визначити заставу понад межі пункту 2 частини 5 статті 182 КПК, який встановлює розмір застави для особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ба більше, враховуючи наявні в матеріалах справи судові рішення в господарській справі №910/9742/21 за позовом першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України до товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Український волоський горіх» про стягнення 28 687 869,00 грн. (що обґрунтовувалось тим, що обставини внесення спірних саджанців до статутного капіталу цього ТОВ, свідчать про відсутність понесення відповідачем витрат на їх придбання та, відповідно, про відсутність законних підстав для отримання ним компенсації за бюджетною програмою КПКВК 2801350 «Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників і нагляд за ними» на 2018 рік), вбачається, що у 2023 році фактично сума завданої кримінальним правопорушенням шкоди вже відшкодована шляхом стягнення коштів.

Слідчий суддя вважає, що з урахуванням доведених прокурором обставин і наданих доказів щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення і доведеності двох ризиків, а також тяжкості і характеру інкримінованих підозрюваному кримінального правопорушення, віку підозрюваного і його майнового стану, факту відшкодування завданої шкоди, клопотання належить задовольнити частково із визначенням суми застави в межах, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 182 КПК, тобто в розмірі 70 (сімдесят) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 №4059-ІХ установлено у 2025 році прожитковий мінімум на одну особу для працездатних осіб в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 3028 гривень, тому грошовий еквівалент розміру застави становитиме 211 960 (двісті одинадцять тисяч дев`ятсот шістдесят) гривень, який є достатнім для забезпечення виконання підозрюваною процесуальних обов`язків, запобіганню ризикам та не є явно непомірним.

Окрім іншого, слідчий суддя зазначає, що частина 5 статті 194 КПК містить припис щодо визначення обов`язку підозрюваного, обвинуваченого (без визначення строку дії такого обов`язку) прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади при застосуванні до нього запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою. Окремо від цього слідчий суддя, суд зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого виконувати один або декілька обов`язків, передбачених пунктами 1-9 частини 5 статті 194 КПК на строк не більше двох місяців, який може бути продовжений (частина 7 статті 194 КПК).

Тобто застосований до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді застави безстроково забезпечуватиме виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, покладених на нього безпосередньо процесуальним законом - частиною 7 статті 42 КПК, - а також визначених ухвалою слідчого судді обов`язків, покладених при застосуванні запобіжного заходу, які наведені у резолютивній частині цієї ухвали, без врахування строку досудового розслідування, що не передбачено КПК як обов`язкове.

Також слідчий суддя зазначає, що обов`язок носити електронний засіб контролю не може бути покладений на підозрюваного через відсутність у Національної поліції достатньої кількості таких засобів для усіх підозрюваних чи обвинувачених, на яких судами покладається такий обов`язок, що об`єктивно не забезпечує процесуальні потреби, ще враховуючи, що прокурор не наполягав на цьому у судовому засіданні.

Керуючись статтями 131, 132, 176-199, 309, 369-372, 376, 532 КПК, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

1. Задовольнити частково клопотання.

2. Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 (народився ІНФОРМАЦІЯ_1 ) запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 70 (сімдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить у грошовому еквіваленті 211 960 (двісті одинадцять тисяч дев`ятсот шістдесят) гривень, яка має бути внесена або самим підозрюваним чи іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) не пізніше п`яти днів з дня застосування запобіжного заходу на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду (код ЄДР 42836259) UA678201720355279004000096000 у Державній казначейській службі України місто Київ, призначення платежу: «Прізвище, ім`я, по-батькові підозрюваного, застава згідно з ухвалою ВАКС (номер справи, дата ухвали)».

3. Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 до 24.05.2025 включно такі обов`язки:

1) прибувати за кожною вимогою до детективів НАБУ, які здійснюють досудове розслідування, та прокурорів САП, які здійснюють процесуальне керівництво, та/або суду;

2) не відлучатись за межі міста Києва без дозволу детективів НАБУ, які здійснюють досудове розслідування, або прокурорів САП, які здійснюють процесуальне керівництво;

3) повідомляти детективів НАБУ, які здійснюють досудове розслідування, та прокурорів САП, які здійснюють процесуальне керівництво про зміну свого місця проживання та/або роботи;

4) утримуватися від спілкування щодо обставин, які викладені у письмовому повідомленні про підозру, із такими свідками: ОСОБА_43, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48,

5) здати на зберігання до органу Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України.

Роз`яснити підозрюваному і заставодавцю, що якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до детектива, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини свого неприбуття, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, та також в разі невиконання обов`язків заставодавцем, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Контроль за виконанням ухвали покласти на детективів НАБУ, які здійснюють досудове розслідування, та прокурорів САП, які здійснюють процесуальне керівництво, у цьому кримінальному провадженні.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з дня її оголошення або отримання її копії (якщо ухвала постановлена без виклику осіб) шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали оголошений 31.03.2025.

Слідчий суддя ОСОБА_1 __________