- Головуюча суддя (АП ВАКС): Чорненька Д.С.
Справа № 991/1782/25
Провадження №11-сс/991/192/25
Суддя 1 інст. ОСОБА_1
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 березня 2025 року місто Київ
Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду колегією суддів у складі:
головуючого судді ОСОБА_2,
суддів: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
прокурор, захисник ОСОБА_7 не з`явилися, підозрюваний ОСОБА_8 не доставлявся,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду справу за апеляційною скаргою підозрюваного ОСОБА_8, яка подана через захисника ОСОБА_7, на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28 лютого 2025 року про відмову у відкритті провадження за скаргою, яка подана у порядку п.1 ч.1 ст.303 КПК України у кримінальному провадженні №72024000410000019 від 16 серпня 2024 року,
в с т а н о в и л а:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28 лютого 2025 року відмовлено у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_8, яка подана на бездіяльність прокурора, яка полягає у нерозгляді клопотання у межах кримінального провадження №72024000410000019. Судове рішення мотивоване тим, що об`єднання чи виділення кримінального провадження не є процесуальною дією, яку прокурор зобов`язаний вчинити в рамках кримінального провадження у строк, передбачений КПК України, а є дією, яка може бути ним вчинена у разі необхідності та відповідно до вимог КПК України. Тому, бездіяльність прокурора, яка полягає у нерозгляді клопотання про об`єднання кримінальних проваджень та не прийняття відповідної постанови, оскарженню не підлягає з підстави, визначеної п.1 ч.1 ст.303 КПК України.
05 березня 2025 року та 14 березня 2025 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшли апеляційна скарга та доповнення до неї підозрюваного ОСОБА_8, відповідно до яких він просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою матеріали за його скаргою на бездіяльність прокурора Офісу Генерального прокурора, яка полягає у нерозгляді клопотання про об`єднання кримінальних проваджень №72024000410000019 від 16 серпня 2024 року з кримінальним провадженням №72024000410000015 від 02 квітня 2024 року, №72024000410000016 від 05 квітня 2024 року, №72024000410000021 від 02 вересня 2024 року, подане у порядку ст.220 КПК України, повернути до Вищого антикорупційного суду на новий розгляд.Судове рішення вважає незаконним, оскільки ним подано клопотання у порядку, визначеному ст.220 КПК України, відповідно до якої за наслідками його розгляду можливе прийняття рішення про його задоволення, або винесення постанови про відмову у його задоволенні (частково або повністю). Тому лист прокурора Офісу Генерального прокурора від 14 лютого 2025 року №08/1-2020-24 не може вважатися належною формою реагування, а бездіяльність прокурора, що полягає у неналежному розгляді клопотання ОСОБА_8 від 11 лютого 2025 року про об`єднання кримінальних проваджень №72024000410000019 від 16 серпня 2024 року з кримінальними провадженнями №72024000410000015 від 02 квітня 2024 року, №72024000410000016 від 05 квітня 2024 року та №72024000410000021 від 02 вересня 2024 року, яке стосується вчинення процесуальних дій, у порядку ст.220 КПК України, є протиправною, тому підлягає оскарженню на підставі п.1 ч.1 ст.303 КПК України. Разом з тим, слідчий суддя не врахував даних обставин та безпідставно відмовив у відкритті провадження за скаргою.
У судовому засіданні захисник підозрюваного ОСОБА_8 - ОСОБА_6 апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_8 підтримав, просив її задовольнити на підставі доводів, зазначених у ній. Вважає, що підстав розглядати, у тому числі питання підсудності скарги Вищому антикорупційному суду немає, у тому числі, з врахуванням практики Верховного Суду по даному провадженню.
Прокурор та захисник ОСОБА_7 у судове засідання не з`явилися, про час і місце розгляду повідомлені у встановленому законом порядку. Прокурор подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Підозрюваний ОСОБА_8 у судове засідання не доставлявся так як подав клопотання про розгляд справи за його відсутності та про підтримання апеляційної скарги.
Відповідно до приписів ч.4 ст.405 КПК України їх неприбуття не перешкоджає проведенню розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи захисника, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів доходить таких висновків.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими ст.318-380 КПК України, з урахуванням положень цієї глави (ч.1 ст.306 КПК України).
Відповідно до ч.1 ст.33-1 КПК України Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних кримінальних правопорушень, передбачених в примітці ст.45 КК України, ст.206-2, 209, 211, 366-2, 366-3 КК України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених п.1-3 ч.5 ст.216 КПК України.
Згідно з п.1-3 ч.5 ст.216 КПК України умовами підсудності кримінальних правопорушень, визначених у ст.33-1 КПК України, Вищому антикорупційному суду, визначено: 1) наявність спеціального суб`єкту злочину, згідно переліку, наведеному в п.1 ч.5 ст.216 КПК України; 2) розмір предмета кримінального правопорушення, передбаченого ст.354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 368, 369, 369-2 КК України, у п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення, а також предмет кримінального правопорушення або розмір завданої шкоди у кримінальних правопорушеннях, передбачених ст.191, 206-2, 209, 210, 211, 364, 410 КК України, у дві тисячі і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення (якщо кримінальне правопорушення вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків); 3) кримінальне правопорушення, передбачене ст.369, ч.1 ст.369-2 КК України, вчинено щодо службової особи, визначеної у ч.4 ст.18 КК України або у пункті 1 цієї частини.
Відповідно до ч.2 ст.33-1 КПК України слідчі судді Вищого антикорупційного суду здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду відповідно до ч.1 ст.33-1 КПК України.
У зв`язку з чим, при розгляді скарги, яку подано в порядку ст.303 КПК України, слідчий суддя зобов`язаний перевіряти її зміст на предмет відповідності критеріям підсудності, визначеним п.1-3 ч.5 ст.216 КПК України.
З матеріалів справи вбачається, що 16 серпня 2024 року в межах кримінального провадження №72024000410000019 від 16 серпня 2024 року ОСОБА_8 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.27 ч.5 ст.191, ч.3 ст.27 ч.5 ст.191, ч.3 ст.27 ч.3 ст.28 ч.2 ст.366, ч.3 ст.27 ч.3 ст.28 ч.2 ст.200, ч.3 ст.27 ч. 3 ст.209, ч.3 ст.27 ч.3 ст.209 КК України (т.2 а.с.1-372).
На даний час досудове розслідування у кримінальному провадженні №72024000410000019 від 16 серпня 2024 року не закінчено, оскільки стороні захисту надано доступ до матеріалів досудового розслідування, у порядку ст.290 КПК України.
11 лютого 2025 року ОСОБА_8, з посиланням на ст.220 КПК України, звернувся до прокурора з клопотанням про об`єднання кримінальних проваджень, у якому просив матеріали досудового розслідування у кримінальних провадженнях №72024000410000019 від 16 серпня 2024 року, №72024000410000016 від 05 квітня 2024 року, №72024000410000015 від 02 квітня 2024 року та №72024000410000021 від 02 вересня 2024 року об`єднати у одне кримінальне провадження під єдиним №72024000410000019 від 16 серпня 2024 року.
18 лютого 2025 року від прокурора надійшов лист №08/1-2020-24 від 14 лютого 2025 року, у якому ОСОБА_8 повідомлено, що викладені у клопотанні питання не можуть вирішуватися у порядку, визначеному ст.220 КПК України, оскільки клопотання про об`єднання кримінальних проваджень не є клопотанням про вчинення будь-яких процесуальних дій.
Враховуючи дані обставини, 27 лютого 2025 року підозрюваний ОСОБА_8 у межах кримінального провадження №72024000410000019 подав скаргу на бездіяльність прокурора, відповідно до п.1 ч.1 ст.303 КПК України. Підставою підсудності скарги зазначає ухвали слідчих суддів Вищого антикорупційного суду від 05 грудня 2024 року (справа №991/12700/24) та від 07 лютого 2025 року (справа №991/786/25). Зі змісту структури ст.304 КПК України вбачається, що в першу чергу слідчий суддя має перевірити чи наявні обставини, передбачені ч.2 ст.304 КПК України. У випадку відсутності підстав для повернення, вирішує питання або про відмову у відкритті провадження, або призначає скаргу до розгляду. Проте, як свідчить зміст оскаржуваного судового рішення, слідчий суддя вказаних дій не дотримався.
Критерії віднесення матеріалів судової справи до виключної підсудності Вищого антикорупційного суду визначено ст.33-1 КПК України у взаємозв`язку з матеріалами, які надаються як стороною обвинувачення, так і стороною захисту. Верховний Суд в ухвалі від 27 лютого 2025 року у справі №761/5596/25 (розглядаючи клопотання про направлення матеріалів за клопотанням у кримінальному провадженні №72023000410000034 від 11 серпня 2023 року з Шевченківського районного суду м.Києва до Вищого антикорупційного суду по епізоду, який стосується, у тому числі службових осіб ПАТ "Укрнафта"), надаючи оцінку доводам сторони захисту, яка також посилається на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05 грудня 2024 року у справі №991/12700/24, зазначив: «Крім того, посилання захисника на обставини, встановлені слідчим суддею у межах розгляду скарги на бездіяльність прокурора в межах іншого кримінального провадження, не є обов`язковими до застосування Верховним Судом при розгляді даного клопотання, та є суб`єктивною оцінкою слідчого судді, у зв`язку із чим є неприйнятними» (т.1 а.с.47-48). Крім того, з ухвали Верховного Суду від 13 листопада 2024 року у справі №991/12700/24 вбачається, що суд касаційної інстанції надав правову оцінку клопотанню ОСОБА_8, яке подано у межах кримінального провадження №72024000410000019, а тому доводи скарги щодо підсудності справи Вищому антикорупційному суду є необґрунтованими, оскільки суд касаційної інстанції таких висновків не робив, а висловлені в ухвалі слідчого судді висновки щодо будь-яких обставин не мають преюдиціального значення та відповідно до ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» не є обов`язковими.
З повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру від 16 серпня 2024 року вбачається, що сторона обвинувачення інкримінує ОСОБА_8, який був акціонером та членом наглядової ради ПАТ «Укрнафта» (ЄДРПОУ 00135390) та одним із бенефіціарних власників та членів наглядової ради ПАТ КБ «Приватбанк», вчинення злочинів у співучасті з іншими особами у період часу 21 січня 2012 року, з 25 березня 2013 року до 27 березня 2013 року, з 08 липня 2013 року до 09 липня 2013 року, 17 липня 2013 року, з 11 жовтня 2013 року до 14 жовтня 2013 року, з 18 жовтня 2013 року до 21 жовтня 2013 року, 13 листопада 2013 року, 20 листопада 2013 року, з 29 листопада 2013 року до 02 грудня 2013 року, 24 грудня 2013 року, 30 грудня 2013 року, 12 лютого 2014 року, з 30 вересня 2013 року до 29 листопада 2013 року, з 25 грудня 2013 року до 17 лютого 2014 року, з 30 вересня 2013 року до 28 лютого 2014 року, з 12 грудня 2013 року до 28 лютого 2014 року, з 17 вересня 2013 року до 10 жовтня 2014 року, 30 серпня 2013 року, 17 вересня 2013 року, 02 жовтня 2013 року, 10 жовтня 2013 року, 25 жовтня 2013 року, 09 грудня 2013 року, 12 грудня 2013 року, 20 грудня 2013 року, 25 грудня 2013 року, 26 грудня 2013 року, 30 грудня 2013 року, 24 січня 2014 року, 21 лютого 2014 року, 26 березня 2013 року до 18 лютого 2014 року.
Відповідно до ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК України.
Проте, належних доказів наявності у статутному капіталі ПАТ «Укрнафта» частки державної або комунальної власності, яка б перевищувала 50 відсотків у вищезазначений період, колегії суддів не надано. Відповідно до ст.154 ЦК України (в редакції чинній станом на 21 січня 2012 року) установчим документом акціонерного товариства є його статут. Статут акціонерного товариства крім відомостей, передбачених ст.88 ЦК України, має містити відомості про: розмір статутного капіталу; умови про категорії акцій, що випускаються товариством, та їхню номінальну вартість і кількість; права акціонерів; склад і компетенцію органів управління товариством та про порядок ухвалення ними рішень. У статуті акціонерного товариства мають також міститися інші відомості, передбачені законом. Станом на дату вчинення інкримінованих підозрюваному ОСОБА_8 дій була чинна постанова Кабінету Міністрів України №686 від 25 липня 2012 року, яка визначала порядок визначення розміру частки, що належала державі у статутному капіталі господарських організацій, заснованих за участю держави на базі об`єднання майна різних форм власності. Зі змісту вказаної постанови вбачається, що джерелами інформації про здійснені державою внески до статутного капіталу підприємства, зокрема, є: інформація центральних та місцевих органів виконавчої влади про прийняті ними рішення щодо здійснення таких внесків; інформація недержавних засновників про здійснені ними внески; дані бухгалтерського обліку та щорічної фінансової звітності підприємства; статистична звітність; архівні документи; інформаційні довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно; відомості Держземагентства.
Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання діяльності акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» №594 від 05 червня 2019 року Держава набула право власності на 100 відсотків акцій Банку 21 грудня 2016 року відповідно до ст.41-1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2016 року №961 «Деякі питання забезпечення стабільності фінансової системи». Тобто на час вчинення інкримінованих ОСОБА_8 злочинів у статутному капіталі АТ КБ «Приватбанк» частка державної та комунальної власності була відсутня.
Враховуючи вищезазначені обставини, в тому числі докази, які містяться у матеріалах справи, колегія суддів вважає, що скарга підозрюваного ОСОБА_8, яка подана в порядку п.1 ч.1 ст.303 КПК України за наявних документів та доказів у ній, непідсудна Вищому антикорупційному суду відповідно до ст.33-1 КПК України.
На думку колегії суддів, слідчий суддя відповідно до п.2 ч.2 ст.304 КПК України мав повернути скаргу підозрюваного ОСОБА_8, яка подана в порядку п.1 ч.1 ст.303 КПК України, оскільки вона не підлягає розгляду у Вищому антикорупційному суді.
Згідно з ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має, у тому числі, право скасувати ухвалу та постановити нову. Тому, колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню із закриттям провадження за скаргою, оскільки суд апеляційної інстанції після скасування ухвали слідчого судді у відповідності до вимог КПК України не вирішує питання щодо відкриття, та вважає за необхідне роз`яснити скаржнику право подати скаргу до місцевого суду загальної юрисдикції.
Керуючись ст.303, 304, 308, 309, 376, 392, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів
п о с т а н о в и л а :
Апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_8 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28 лютого 2025 року скасувати, провадження за скаргою підозрюваного ОСОБА_8 закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_2
судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4