Документ № 126243074

Дата засідання: 27/03/2025
Дата винесення рішення: 27/03/2025
Справа №: 991/14018/24
Провадження №: 12017040000000531
Інстанція: АП ВАКС
Форма судочинства: Кримінальне

Головуюча суддя (АП ВАКС): Чорненька Д.С.

Справа № 991/14018/24

Провадження №11-сс/991/162/25

Суддя 1 інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2025 року місто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2,

суддів: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5,

прокурора ОСОБА_6,

захисника ОСОБА_7,

представників третіх осіб

ТОВ «ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ «ЖИСА» ОСОБА_8,

ТОВ «ПРОТОН-21» ОСОБА_9,

підозрюваний ОСОБА_10 не доставлявся,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційні скарги третьої особи ТОВ «ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ «ЖИСА», підозрюваного ОСОБА_10 та представника третьої особи ТОВ «ПРОТОН-21» - ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15 січня 2025 року про арешт майна у кримінальному провадженні №12017040000000531 від 06 березня 2017 року,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15 січня 2025 року клопотання детектива НАБУ, яке погоджено прокурором задоволено, накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_10, згідно переліку, що зазначений у клопотанні та належить йому особисто або опосередковано через інші юридичні особи на праві приватної власності, із забороною відчуження та розпорядження ним. Судове рішення мотивоване тим, що КПК України не передбачає можливості накладення арешту на майно юридичних осіб з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання щодо фізичної особи (підозрюваного). Разом з тим, оскільки встановлені обґрунтовані підстави для накладення арешту на корпоративні права, якими особисто чи опосередковано володіє ОСОБА_10, а також те, що їх вартість напряму залежить, у тому числі від наявного у юридичної особи майна, слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для накладення арешту з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, яке може бути призначено підозрюваному ОСОБА_10

26 лютого 2025 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду через підсистему «Електронний суд» надійшла апеляційна скарга третьої особи ТОВ «ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ «ЖИСА», у якій представник просив поновити строк на апеляційне оскарження, ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання детектива НАБУ про арешт майна відмовити. У разі встановлення обставин звернення з клопотанням поза межами строку досудового розслідування - закрити провадження. Судове рішення, на його думку, є незаконним, оскільки має місце істотне порушення вимог КПК України та невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження. ТОВ «ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ «ЖИСА» не має у кримінальному провадженні №12017040000000531 від 06 березня 2017 року статусу юридичної особи щодо якої можуть бути застосовані заходи кримінально-правового характеру, оскільки відомості за фактом вчинення ТОВ «ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ «ЖИСА» злочину до ЄРДР не вносилися. Крім того, при накладенні арешту не враховано позиції Верховного Суду, які зазначені у постановах від 23 лютого 2024 року (справа №910/9426/23), від 29 червня 2021 року (справа №916/2813/18). Станом на момент розгляду справи у кримінальному провадженні №12017040000000531 від 06 березня 2017 року закінчилися строки досудового розслідування, а тому детектив НАБУ не мав права звертатися з клопотанням про арешт майна. На обґрунтування своєї позиції посилається на судові рішення, які містяться у ЄДРСР, що ухвалені у межах кримінального провадження №12017040000000531 від 06 березня 2017 року. З клопотання про арешт майна, всупереч вимогам ст.64-2 КПК України, звернулася неуповноважена особа, зокрема детектив НАБУ, а не прокурор. Судове рішення порушує право власності ТОВ «ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ «ЖИСА». Копію ухвали слідчого судді ними отримано - 21 лютого 2025 року, а тому строк на апеляційне оскарження не пропущено. Разом з тим, зважаючи на різну судову практику з даного питання, просить поновити строк на апеляційне оскарження.

10 березня 2025 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга підозрюваного ОСОБА_10, яка подана захисником ОСОБА_7, у якій він просить поновити строк на апеляційне оскарження, ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання детектива НАБУ про арешт майна. Судове рішення вважає незаконним, оскільки у кримінальному провадженні №12017040000000531 від 06 березня 2017 року останнім днем строку досудового розслідування було 06 травня 2023 року, а тому клопотання про арешт майна подано поза межам строку досудового розслідування. Органом досудового розслідування штучно затягуються строки досудового розслідування кримінального провадження, не виконуються судові рішення Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, які набрали законної сили та є обов`язковими до виконання. У результаті вказаних дій він зазнає істотних порушень прав, оскільки детективи НАБУ повторно ініціювали подання клопотанням про арешт майна, незважаючи на те, що аналогічне клопотання вже було предметом розгляду у справі №991/7961/23. Судовими рішеннями встановлено факт закінчення строків досудового розслідування, разом з тим, вказані обставини органом досудового розслідування ігноруються. Всупереч вимогам КПК України арешт накладено також на майно, що належить юридичній особі і фізична особа-учасник юридичної особи не є власником такого майна. Арешт накладено на майно юридичних осіб, які не мають у кримінальному провадженні статусу юридичних осіб щодо яких можуть бути застосовані заходи кримінально-правового характеру. Слідчим суддею необґрунтовано ототожнено поняття «власність юридичної особи» та «власність учасника такої юридичної особи». Обґрунтовуючи свої вимоги посилається на постанову Верховного Суду від 23 лютого 2024 року у справі №910/9426/23 та постанову великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі №916/2813/18. З витягу ЄРДР вбачається, що юридичні особи, на майно яких було накладено арешт, не мають статусу юридичних осіб щодо яких можуть бути застосовані заходи кримінально-правового характеру,такий арешт перешкоджає здійсненню господарській діяльності, порушує право на мирне володіння майном, а тому арешт майна є незаконним. Повідомлення про підозру у вчиненні інкримінованих йому злочинів є необґрунтованим та вручене поза межами строків досудового розслідування. Він не може бути суб`єктом злочину за ч.3 ст.27, ч.5 ст.191 КК України, оскільки умовою наявності складу злочину за ст.191 КК України є встановлення того, щоб дії винної особи були зумовлені її службовим становищем та перебували у безпосередньому зв`язку з її службовими повноваженнями. Разом з тим, перелік повноважень голови місцевої державної адміністрації визначено у Законі України «Про місцеві державні адміністрації», а тому інкриміновані йому дії у взаємозв`язку з його повноваженнями як голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації не можуть утворювати склад злочину за ст.191 КК України. Обставини, які викладені у повідомленні про підозру не мають юридичного зв`язку із його службовими повноваженнями під час перебування на посаді голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації, а тому посилання про організацію ним заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого організованою групою, в особливо великих розмірах є безпідставним. Крім того, відсутні докази наявності складу злочину, передбаченого ст.366 КК України, оскільки сторона обвинувачення не долучає жодного доказу, який би підтверджував підроблення відповідних документів. Також, відсутній склад злочину, передбачений ст.209 КК України, оскільки відсутні докази на підтвердження даних обставин, а правочини, на підставі яких сторона обвинувачення обґрунтовує зміст повідомлення про підозру, є дійсними та у судовому порядку не оспорювалися, тому діє презумпція правомірності правочинів. У повідомленні про підозру стороною обвинувачення по суті підмінені комерційні відносини на кримінальне правопорушення. Крім того, з клопотанням про арешт майна звернулася неуповноважена особа, зокрема детектив НАБУ.

17 березня 2025 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга представника третьої особи ТОВ «ПРОТОН-21» - ОСОБА_9, у якій він просить: поновити строк на апеляційне оскарження, ухвалу слідчого судді в частині накладення арешту на корпоративні права у виді 9,00% частки в статутному капіталі ТОВ «ПРОТОН-21», а також 9,00% власності вказаного суб`єкта господарської діяльності у вигляді відповідного майна та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання детектива НАБУ в цій частині відмовити. ОСОБА_10 є учасником ТОВ «ПРОТОН-21» з розміром частки 9% Статутного капіталу, проте слідчий суддя безпідставно задовольнив клопотання, оскільки корпоративні права - це не майно товариства (його активи), а право на участь в управлінні товариством, отримання дивідендів та активів товариства у разі його ліквідації відповідно до закону. Майно ТОВ «ПРОТОН-21» не є майном ОСОБА_10, а набуте товариством у спосіб визначений законом і згідно п.4.1 Статуту належить на праві власності товариству та набуте в процесі здійснення господарської діяльності. За таких обставин арешт майна таких юридичних осіб на підставі п.3 ч.2 ст.170 КПК України - з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання фізичної особи є незаконним. ТОВ «ПРОТОН-21» є власником майна, та не має статусу юридичної особи щодо якої здійснює провадження, жодній фізичній особі, яка від імені та в інтересах цієї юридичної особи вчиняла кримінальні правопорушення у даному кримінальному провадженні, не повідомлено про підозру, тому наявні підстави висновку про відсутність правових підстав для арешту майна такої юридичної особи, саме з метою конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально правового характеру щодо юридичної особи. Підставами поновлення строку на апеляційне оскарження зазначає отримання судового рішення лише 12 березня 2025 року.

24 березня 2025 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшли заперечення прокурора, у яких він просить апеляційні скарги залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді без змін. Вважає доводи апеляційних скарг необґрунтованими, оскільки протягом 25-31 березня 2015 року грошові кошти у сумі 446 038 920 грн від імені відповідних юридичних осіб переміщено двома ланцюгами з рахунків DROVALE LIMITED через ТОВ «IК «Бiзнес-Iнвест», ТОВ «Реватiс», ТОВ «Сонго» (у першу чергу) та ТОВ «Мерiста», ТОВ «Вiтязь» (у другу чергу) на рахунок ОСОБА_10 . Органом досудового розслідування виявлено, що 19 червня 2015 року ОСОБА_10 дані грошові кошти у складі коштів у сумі 1 788 833 615,68 грн вніс до статутного капіталу ПАТ КБ «Приватбанк», чим збільшив власну частку у статутному капіталі. Отже, вищезазначені обставини спростовують доводи апеляційних скарг про бездоказовість фактів внесення недостовірних відомостей до документів, які стали підставами для оплати винагороди компанії DROVALE LIMITED, а також легалізації коштів отриманих злочинним шляхом через проведення ряду фінансових операцій вказаною компанією та ОСОБА_10 як фізичною особою, кінцевим результатом яких було зарахування коштів до статутного капіталу ПАТ КБ «Приватбанк» від імені ОСОБА_10 . Просить врахувати, що доводи апеляційної скарги підозрюваного ОСОБА_10 щодо відсутності у нього статусу службової особи внаслідок невикористання ним будь-яких повноважень Голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації при вчиненні можливих злочинів є нерелевантними для оцінки фактичних обставин, викладених у повідомленні про підозру. ОСОБА_10 підозрюється саме в організації вчинення можливих кримінальних правопорушень іншими членами організованої групи, а не у безпосередньому виконанні об`єктивної сторони злочину з використанням своїх службових повноважень. Крім того, у межах досудового розслідування детективами НАБУ встановлено, що підозрюваному ОСОБА_10 прямо чи опосередковано через інші юридичні особи належать частки в статутних капіталах товариств, та, як наслідок, майно, яке відповідно до ст.51 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» підлягає розподілу між його учасниками пропорційно до належних їм часток у статутному капіталі товариства, у разі його припинення. Також відповідно до ст.9 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» акціонер приватного або публічного акціонерного товариства має право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені ЦК України, цим Законом та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств. Аналогічні положення щодо розподілу майна товариств між їх учасниками при ліквідації підприємства або виходу учасника з його складу зазначені, у тому числі в їх статутних документах, зокрема у статуті ТОВ «Протон-21» (п.п.6.1, 10.2, 10.5, 10.8, 10.11, 12.8,). Отже, з метою виконання завдань кримінального провадження, а також унеможливлення відчуження будь-яких об`єктів матеріального світу, які прямо чи опосередковано належать ОСОБА_10, орган досудового розслідування звернувся з клопотанням про накладення арешту не лише на частки у статутному капіталі суб`єктів господарської діяльності, а й пропорційні їм частки майна суб`єктів господарської діяльності, які належать підозрюваному, з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання шляхом запобігання можливості відчуження часток корпоративних прав та майна юридичних осіб у якості забезпечення даних часток корпоративних прав. Просить врахувати, що у випадку реалізації ТОВ «Протон-21» чи ТОВ «ТРК «ЖИСА» нерухомого, рухомого майна чи торгівельних марок, виплаті шляхом поділу майна часток учасників при ліквідації вказаного підприємства, вартість часток ОСОБА_10 у статутному капіталі беззаперечно зменшиться та не буде становити співмірного економічного інтересу для держави при вирішенні питання про можливість застосування конфіскації як виду покарання. Доводи апеляційної скарги щодо неналежного суб`єкта звернення є також безпідставним, оскільки сторона обвинувачення зверталася до суду з клопотанням про арешт майна підозрюваного з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, а не третьої особи. Строки досудового розслідування не завершені з врахуванням позиції ВС у справі №991/7976/23, який зазначив, що вказане питання може бути предметом оцінки у разі надходження обвинувального акту. Посилання на судові рішення, які ухвалені у 2023 році є також не обґрунтовані, оскільки предмет розгляду був іншим, на даний час сформувалася актуальна практика ВС щодо порядку обчислення строків досудового розслідування та змінилось чинне законодавство, яке врегульовує дане питання.

У судовому засіданні представник третьої особи ТОВ «ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ «ЖИСА» - ОСОБА_8, апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити. Крім того, підтримав апеляційні скарги, які подані підозрюваним ОСОБА_10 та представником третьої особи ТОВ «ПРОТОН-21» - ОСОБА_9 .

Захисник підозрюваного ОСОБА_11 підтримав апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_10 та просив її вимоги задовольнити. Крім того, не заперечував проти задоволення апеляційних скарг третьої особи ТОВ «ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ «ЖИСА» та представника третьої особи ТОВ «ПРОТОН-21» - ОСОБА_9 .

У судовому засіданні представник третьої особи ТОВ «ПРОТОН-21» ОСОБА_9 свою апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити. Підтримав апеляційні скарги, які подані підозрюваним ОСОБА_10 та представником третьої особи ТОВ «ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ «ЖИСА».

Прокурор заперечив проти задоволення апеляційних скарг, вважає, що рішення слідчого судді постановлено з урахуванням усіх обставин справи та у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства, а тому просив залишити його без змін та надав пояснення аналогічні доводам, які зазначені у запереченнях.

Підозрюваний ОСОБА_10 про час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, у судове засідання клопотання про особисту участь не подав, тому судом не доставлявся. Представник ТОВ «ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ «ЖИСА» ОСОБА_12 у судове засідання не з`явилася, про час і місце розгляду повідомлена у встановленому законом порядку. Відповідно до приписів ч.4 ст.405 КПК України їх неприбуття не перешкоджає проведенню розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників апеляційного провадження, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів доходить таких висновків.

Згідно з ч.1 ст.117 КПК України пропущений із поважних причин строк має бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.

Відповідно до абзацу третього ч.3 ст.395 КПК України якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, або якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому ст.382 КПК України, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Ухвала слідчого судді, яка є предметом перегляду, постановлена 15 січня 2025 року за участі детектива НАБУ, без повідомлення підозрюваного та співвласників майна.

Відповідно до матеріалів справи, супровідний лист про направлення копій судового рішення створений у АСДС КП «Д-3» - 20 січня 2025 року, разом з тим на виконання резолюції головуючого у справі (т.15, а.с.37) вони направлені на адресу підозрюваного ОСОБА_10 та інших співвласників лише 20 лютого 2025 року, що підтверджується реєстром відправлення вихідної кореспонденції (т.15, а.с.76-79).

Згідно відомостей, які містяться в матеріалах справи, 21 лютого 2025 року ухвала слідчого судді направлена на електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_1, яка не відповідає імені ТОВ «ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ «ЖИСА» (т.15, а.с.71). Разом з тим, згідно відомостей, які містяться у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, копія ухвали вручена за довіреністю представнику ТОВ «ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ «ЖИСА» - 27 лютого 2025 року (т.15, а.с.151). Крім того, ухвала слідчого судді захисником підозрюваного ОСОБА_10 - ОСОБА_7 отримана на електронну пошту, яка зазначена у його заяві про видачу судового рішення - 04 березня 2025 року, представником ТОВ «ПРОТОН-21» - 12 березня 2025 року.

Апеляційна скарга представником ТОВ «ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ «ЖИСА» - ОСОБА_12 подана через підсистему «Електронний суд» 26 лютого 2025 року, апеляційна скарга підозрюваного ОСОБА_10 подана через захисника 10 березня 2025 року та апеляційна скарга представника третьої особи ТОВ «ПРОТОН-21» - ОСОБА_9 - 17 березня 2025 року, у зв`язку з чим, колегія суддів вважає, що строк для подачі апеляційних скарг ними не пропущено, а тому клопотання про його поновлення задоволенню не підлягає.

У відповідності до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, у зв`язку з чим колегія суддів перевіряє на законність судове рішення у межах вимог, що зазначені в апеляційній скарзі.

Відповідно до ч.2 ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.

Згідно з ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому КПК України порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження, а метою, крім іншого, конфіскації майна як виду покарання (ч.2 ст.170 КПК України).

Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК України); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.п.3, 4 ч.2 ст.170 КПК України); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.2 ч.2 ст.170 КПК Украни); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.4 ч.2 ст.170 КПК Україн); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема і арешту майна, можливе за таких умов: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням (ч.3 ст.132 КПК України).

З матеріалів судової справи вбачається, що детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017040000000531 від 06 березня 2017 року за ознаками злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.2, ст.205 (чинна до 25 вересня 2019 року), ч.3 ст.209, ч.2 ст.364-1, ч.2 ст.28 ч.2 ст.366, ч.2 ст.28 ч.1 ст.366, ч.3 ст.28 ч.1 ст.366 КК України. У даному ЄРДР обліковується 14 епізодів (т.1, а.с.150-158).

Досудовим розслідуванням встановлено, що голова Дніпропетровської обласної державної адміністрації ОСОБА_10, який одночасно був кінцевим бенефіціарним власником (контролером) та членом наглядової ради ПАТ КБ «Приватбанк», маючи на меті заволодіти коштами вказаного банку, не пізніше періоду 26 січня 2015 року - 16 березня 2015 року організував та очолив стійку організовану групу, до складу якої, поряд з ним, у різний час входили Голова Правління ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_13, заступник керівника напрямку - директор департаменту міжбанківського дилінгу ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_14, який одночасно був довіреним представником компанії нерезидента DROVALE LIMITED, пов`язаної з АТ КБ «Приватбанк», заступник Голови Правління ПАТ КБ «Приватбанк» - директор казначейства ОСОБА_15, начальник департаменту підтримки міжбанківських операцій казначейства ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_16, заступник керівника Департаменту з обслуговування рахунків ЛОРО банків - кореспондентів, нерезидентів головного офісу ПАТ «КБ Приватбанк» ОСОБА_17 та інші, невстановлені органом досудового розслідування, особи, які надали згоду приймати участь у вчиненні злочинів у складі організованої групи.

За результатами проведених операцій протягом 17 березня 2015 року - 18 березня 2015 року на підставі підроблених договорів купівлі-продажу від 10 лютого 2014 року, договорів РЕПО від 10 лютого 2014 року та договорів про внесення змін до договорів РЕПО організована злочинна група у складі ОСОБА_10, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 та інших, невстановлених у ході досудового розслідування, осіб заволоділи грошовими коштами ПАТ «КБ «Приватбанк» в особливо великих розмірах, зокрема на суму 9 254 807 860,40 грн.

ОСОБА_10 як організатор організованої злочинної групи у складі Голови Правління ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_13, заступника керівника напрямку - директора департаменту міжбанківського дилінгу ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_14, який одночасно був довіреним представником компанії нерезидента DROVALE LIMITED, пов`язаної з АТ КБ «Приватбанк», заступника Голови Правління ПАТ КБ «Приватбанк» - директора казначейства ОСОБА_15 та невстановлених в ході досудового розслідування осіб, які будучи службовими особами та виконуючи свої ролі у реалізації злочинного плану, діючи умисно, з корисливих мотивів з метою штучного створення підстав наявності зобов`язань у Банку виплатити грошові кошти компанії DROVALE LIMITED за облігації серії V, W, X, Y здійснив службове підроблення як організатор злочинної групи - тобто умисне створення та підписання завідома неправдивих офіційних документів, що спричинило збитки ПАТ КБ «Приватбанк» у особливо великих розмірах у сумі 9 254 807 860,40 грн.

Крім того, ОСОБА_10, виконуючи свою роль у організованій групі та на виконання спільного злочинного умислу через залучених необізнаних службових осіб підконтрольних йому юридичних осіб забезпечив виконання правочинів із цінними паперами та проведення фінансових операцій, чим здійснив переміщення коштів від ТОВ «Меріста» у сумі 133 270 400 грн та ТОВ «Вітязь» у сумі 312 768 520 грн на його рахунок, що разом становить 446 038 920 грн. Отже, ОСОБА_10 здійснив легалізацію коштів, одержаних злочинним шляхом, у сумі 446 038 920 грн, під виглядом отримання вказаних коштів за продаж належних йому цінних паперів.

Після отримання 31 березня 2015 року грошових коштів у сумі 446 038 920 грн на свій особистий рахунок № НОМЕР_1 в ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_10 шляхом організації вчинення фінансових операцій 19 червня 2015 року використав дані кошти, шляхом перерахування платіжним дорученням від 19 червня 2023 року №1 на рахунок ПАТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_2 у складі суми коштів 1 788 833 615,68 грн із призначенням платежу «Внесок до статутного капіталу ПАТ КБ «Приватбанк», згідно протоколу загальних зборів акціонерів №37 від 27 квітня 2015 року за акції прості іменні, без ПДВ», чим збільшив власну частку у статутному капіталі банку та виконання вимог Програми фінансового оздоровлення ПАТ КБ «Приватбанк» на 2015-2017 рік, в частині збільшення статутного Банку за рахунок акціонерів у червні 2015 року.

Дані обставини підтверджуються доказами, доданими до клопотання, а тому доводи сторони захисту щодо необґрунтованості підозри є безпідставними.

Для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов`язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.

Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

До клопотання слідчого, прокурора про застосування, зміну або скасування заходу забезпечення кримінального провадження додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.

Вказані вимоги стороною обвинувачення при поданні клопотання про арешт майна виконані.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_10 підозрюється у організації заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого організованою групою, в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.27, ч.5 ст.191 КК України.

Крім того, підозрюється у організації складання, видачі службовою особою завідома неправдивих офіційних документів, вчиненим організованою групою, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.27, ч.3 ст.28 ч.1 ст.366 КК України.

Також, ОСОБА_10 підозрюється у організації вчинення фінансових операцій з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів та вчинення дій, спрямованих на маскування незаконного походження таких коштів, джерела їх походження, а також використання коштів чи іншого майна, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, вчинених організованою групою, в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.27, ч.3 ст.209 КК України (в редакції Закону №430-ІV від 16 січня 2003 року; зі змінами, внесеними згідно із Законами №2258-VІ від 18 травня 2010 року, №4025-VІ від 15 листопада 2011 року, №1702-VІІ від 14 жовтня 2014 року).

07 вересня 2023 року ОСОБА_10 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.27, ч.5 ст.191 КК України, ч.3 ст.27, ч.3 ст.28 ч.1 ст.366 КК України та ч.3 ст.27, ч.3 ст.209 КК України (в редакції Закону №430-ІV від 16 січня 2003 року; зі змінами, внесеними згідно із Законами №2258-VІ від 18 травня 2010 року, №4025-VІ від 15 листопада 2011 року, №1702-VІІ від 14 жовтня 2014 року).

Злочини за ст.191 та ст.209 КК України (в редакції Закону №430-ІV від 16 січня 2003 року; зі змінами, внесеними згідно із Законами №2258-VІ від 18 травня 2010 року, №4025-VІ від 15 листопада 2011 року, №1702-VІІ від 14 жовтня 2014 року) належать до категорії особливо тяжких злочинів та злочин за ст.366 КК України - невеликої тяжкості.

Зазначені вище обставини та докази, які додано до матеріалів справи, підтверджують наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що є підставою для застосування такого виду заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна. Доводи апеляційної скарги захисника підозрюваного ОСОБА_10 - ОСОБА_7 щодо невірної кваліфікації є необґрунтованими, оскільки відповідно до ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним злочину. У кримінальних справах точна і повна інформація про обвинувачення, висунуте проти особи, та юридичну кваліфікацію дій винного є основною умовою справедливості провадження. Обвинувальний акт у цьому контексті відіграє вирішальну роль, оскільки саме з дня його складення, особа, відносно якої здійснювалося кримінальне переслідування, має можливість бути поінформованою про юридичну і фактологічну базу сформульованих проти неї остаточних обвинувачень. Таким чином, питання щодо точної правової кваліфікації злочину, який інкримінується особі, вирішується під час розгляду справи по суті, у сукупності з наданими доказами, як стороною обвинувачення, так і стороною захисту, а не під час вирішення питання про арешт майна.

Згідно ч.5 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому п.3 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації.

Відповідно до ст.59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає у примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині КК України. Перелік майна, що не підлягає конфіскації, визначається законом України.

Згідно з ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому КПК України порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

З матеріалів справи вбачається, що засновниками (учасниками) ТОВ «ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ ЖИСА» (код ЄДРПОУ 20727448) є ТОВ «ГРАВІС-КІНО», розмір частки становить 45957,00 (35,48%) та ТОВ «МЕДІА СЕРВІСЕЗ УКРАЇНА», розмір частки становить 46,00 (0,04%) (т.3, а.с.54-63).

ТОВ «ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ «ЖИСА» (код ЄДРПОУ 20727448) належить на праві власності - об`єкт нерухомого майна №314563501101, а саме: нежитлові будівлі, за адресою: Автономна Республіка Крим, м.Сімферополь, вул.51?ї Армії, буд.131 та торговельна марка із порядковим номером реєстрації 38143 від 15 березня 2004 року (т.3 а.с.64, 67).

Відповідно до протоколу огляду від 03 грудня 2024 року згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ «ЖИСА» (код ЄДРПОУ 20727448) встановлено, що опосередковано через ТОВ «ГРАВІС-КІНО» (35,52%), ТОВ «МЕДІА СЕРВІСЕЗ УКРАЇНА» (35,52%) ОСОБА_10 належить частка 35,52% корпоративних прав даної юридичної особи.

Крім того, згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та протоколу огляду від 03 грудня 2024 року підозрюваному ОСОБА_10 належать корпоративні права у виді 9,00% частки в статутному капіталі ТОВ «ПРОТОН-21» (код ЄДРПОУ 31672893). Відповідно до відомостей Національної автоматизованої інформаційної системи Головного сервісного центру МВС України у власності ТОВ «ПРОТОН-21» (код ЄДРПОУ 31672893) зареєстровані такі об`єкти як: 1) автомобіль ГАЗ 3302-414, номер та серія знака НОМЕР_3, номер кузова НОМЕР_4 ; 2) автомобіль RENAULT DUSTER, номер та серія знака НОМЕР_5, номер кузова НОМЕР_6 ; 3) автомобіль ГАЗ 322132-414, номер та серія знака НОМЕР_7, номер кузова НОМЕР_8 ; 4) автомобіль ВАЗ 21112, номер та серія знака НОМЕР_9, номер кузова НОМЕР_10 ; 5) автомобіль TOYOTA HI ACE, номер та серія знака НОМЕР_11, номер кузова НОМЕР_12 ; 6) автомобіль ВАЗ 21112, номер та серія знака НОМЕР_13, номер кузова НОМЕР_14 .

Згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру обтяжень рухомого майна у власності ТОВ «ПРОТОН-21»(код ЄДРПОУ 31672893) зареєстровані наступні об`єкти: об`єкт нерухомого майна № 2669937532080, а саме громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, розташований за адресою: Київська обл., Бучанський р., м.Вишневе, вулиця Чорновола, будинок 48-А на земельній ділянці 3222410600:01:004:0012.

ОСОБА_10 підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.27, ч.5 ст.191 КК України та ч.3 ст.27, ч.3 ст.209 КК України (в редакції Закону №430-ІV від 16 січня 2003 року; зі змінами, внесеними згідно із Законами №2258-VІ від 18 травня 2010 року, №4025-VІ від 15 листопада 2011 року, №1702-VІІ від 14 жовтня 2014 року), а тому у випадку доведеності його вини, суд може призначити йому покарання у виді конфіскації майна, оскільки санкція статті передбачає додаткове покарання у виді конфіскації майна. Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов обгрунтованого висновку щодо накладення арешту, зокрема на: корпоративні права у розмірі 35,52% частки в статутному капіталі ТОВ «ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ «ЖИСА» (код ЄДРПОУ 20727448), а також 35,52% власності вказаного суб`єкта господарської діяльності у вигляді такого майна як об`єкт нерухомого майна №314563501101, а саме: нежитлові будівлі, за адресою: АРК, м.Сімферополь, вул.51 ї Армії, буд.131 та торговельну марка із порядковим номером реєстрації №38143 від 15 березня 2004 року; корпоративні права у виді 9,00 % частки в статутному капіталі ТОВ «ПРОТОН?21» (код ЄДРПОУ 31672893), а також 9,00 % власності вказаного суб`єкта господарської діяльності у вигляді майна, зокрема: 1) автомобіль ГАЗ 3302?414, номер та серія знака НОМЕР_3, номер кузова НОМЕР_4 ; 2) автомобіль RENAULT DUSTER, номер та серія знака НОМЕР_5, номер кузова НОМЕР_6 ; 3) автомобіль ГАЗ 322132-414, номер та серія знака НОМЕР_7, номер кузова НОМЕР_8 ; 4) автомобіль ВАЗ 21112, номер та серія знака НОМЕР_9, номер кузова НОМЕР_10 ; 5) автомобіль TOYOTA HI ACE, номер та серія знака НОМЕР_11, номер кузова НОМЕР_12 ; 6) автомобіль ВАЗ 21112, номер та серія знака НОМЕР_13, номер кузова НОМЕР_14 ; 7) об`єкт нерухомого майна № 2669937532080 - громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці 3222410600:01:004:0012, із забороною права відчуження та розпорядження ним.

Доводи апеляційної скарги, що ухвала слідчого судді є незаконною, оскільки відомості за фактом вчинення ТОВ «ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ «ЖИСА» та ТОВ «ПРОТОН-21» злочину до ЄРДР не вносилися є необґрунтованими. Так ст.96-1 ЦК України визначено, що права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства. Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об`єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи.

З матеріалів справи вбачається, що арешт накладено виключно на об`єкти цивільних прав підозрюваного ОСОБА_10, про що свідчить зміст ухвали з визначенням відповідної частки у відсотковому співвідношенні до розміру частки засновників (учасників) ТОВ «ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ «ЖИСА» та ТОВ «ПРОТОН-21».

Таким чином, накладення арешту із забороною відчуження та розпорядження на відповідні об`єкти цивільних прав, у межах кримінального провадження №12017040000000531 від 06 березня 2017 року, не порушує права ТОВ «ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ «ЖИСА» та ТОВ «ПРОТОН-21».

Щодо доводів щодо закінчення строку досудового розслідування колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.5 КПК України процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями КПК України, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

У постанові Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі №627/927/19 зроблено висновок, що неналежне здійснення етапу повідомлення про підозру унеможливлює правомірне здійснення наступних етапів кримінального провадження, призводить до викривлення змісту кримінально-правових і кримінальних процесуальних відносин і унеможливлює внаслідок цього належну реалізацію учасниками цих відносин своїх прав і обов`язків.

Відповідно до п.4 ч.3 ст.219 КПК України у редакції, чинній на час звернення з даним клопотанням, досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Згідно з п.3 ч.4 ст.219 КПК України строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 КПК України. При цьому загальний строк досудового розслідування не може перевищувати: дванадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Відповідно до ч.5 ст.219 КПК України строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до винесення постанови про відновлення кримінального провадження, а також строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 КПК України, не включається у строки, передбачені цією статтею, крім дня прийняття відповідної постанови та дня повідомлення підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.

Пунктом 20-8 розділу XI «Перехідні положення» визначено, що положення ч.1 ст.219 КПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо посилення самостійності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури» застосовуються до всіх кримінальних проваджень, досудове розслідування або судовий розгляд яких не завершено до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо посилення самостійності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури».

Зміни до кримінального процесуального законодавства України можуть вноситися виключно законами про внесення змін до КПК України та/або до законодавства про кримінальну відповідальність, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч.3 ст.1 КПК України).

Відтак вимоги Закону України №3509-IX від 08 грудня 2023 року є складовою кримінального процесуального законодавства України, які слід застосувати з тією особливістю, які прямо ним визначені.

Наявність у ЄДРСР у межах кримінального №12017040000000531 від 06 березня 2017 року судових рішень, якими встановлено закінчення строків досудового розслідування, не можуть бути підставою для відмови у задоволенні клопотання на даний час, оскільки змінено законодавство щодо їх обрахування.

Підозрюваним, його захисником та представниками третіх осіб порушення строку досудового розслідування оспорюється не після вручення повідомлення про підозру, а до цієї дати.

З врахуванням вимог КПК України в редакції дії Закону №3509-IX від 08 грудня 2023 року, змісту постанови Об`єднаної палати Верховного Суду від 07 жовтня 2024 року у справі №755/6898/21, постанов Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі №585/4859/18, від 13 грудня 2023 року у справі №169/867/21, від 14 травня 2024 року у справі №991/7976/23 та від 14 січня 2025 року у справі №367/1517/22, а також доказів, що містяться у матеріалах справи, колегія суддів не погоджується з доводами про пропуск строку досудового розслідування по дному епізоду у 2022 році, так як були внесені відповідні зміни до КПК України. Станом на момент апеляційного розгляду пункт 20-8 розділу XI «Перехідні положення» КПК України діє та не визнаний за рішенням Конституційного Суду України неконституційним, підстави для його незастосування відсутні, а тому вимоги апеляційної скарги, є необґрунтованими.

Доводи щодо подання клопотання неуповноваженим суб`єктом є також необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи, оскільки метою накладення арешту є конфіскації майна як виду покарання саме підозрюваного ОСОБА_10, а не заходи кримінально-правового характеру щодо юридичної особи. Посилання на практику Верховного Суду у справах №910/9426/23 року та №916/2813/18 є необґрунтованим, оскільки вона стосується правильності застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права під час вирішення питання щодо забезпечення позову, у справах, які відноситься до юрисдикції господарських судів.

Порушень вимог КПК України при постановленні ухвали слідчим суддею, які б могли вплинути на законність судового рішення, колегією суддів не встановлено.

Згідно з ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право, у тому числі, залишити ухвалу без змін.

На підставі наведеного, керуючись ст.117, 132, 167, 170, 171, 173, 405, 407, 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

У задоволенні клопотань про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовити.

Апеляційні скарги третьої особи ТОВ «ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ «ЖИСА», підозрюваного ОСОБА_10 та представника третьої особи ТОВ «ПРОТОН-21» - ОСОБА_9 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15 січня 2025 року залишити без змін.

Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_2

судді: ОСОБА_3

ОСОБА_4

Пошук

Документ № 126243074