Документ № 126322887

справа № 991/1707/25

провадження №11-сс/991/213/25

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2025 року м.Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1,

суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4,

підозрюваного ОСОБА_5,

захисників підозрюваного ОСОБА_5 адвокатів ОСОБА_6, ОСОБА_7,

прокурора ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10 березня 2025 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжного заходу у вигляді застави у кримінальному провадженні №42020100000000123 від 07 квітня 2020 року,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10 березня 2025 року частково задоволено клопотання сторони обвинувачення та застосовано до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 2 000 000,00 грн., із покладенням на підозрюваного відповідних процесуальних обов`язків.

При ухваленні судового рішення слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення підозрюваним передбаченого ч.5 ст.191 КК кримінального правопорушення за викладених у повідомленні про підозру обставин та ризиків кримінального провадження, передбачених ст.177 КПК, а саме переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків, підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, запобігти яким можливо шляхом застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді саме застави, визначений розмір якої зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, проте визначення застави у меншому розмірі на даному етапі кримінального провадження, на переконання слідчого судді, не зможе запобігти встановленим ризикам.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням захисник підозрюваного ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 звернулась з апеляційною скаргою, за вимогами якої просила скасувати ухвалу слідчого судді від 10 березня 2025 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу.

В обґрунтування апеляційної скарги захисник наводила наступні доводи.

В матеріалах клопотання відсутні будь-які документи, які б могли свідчити про причетність ОСОБА_5 до вчинення злочину.

Показання свідка ОСОБА_9 не відповідають дійсності, в порушення ст.23 КПК, слідчий суддя їх не отримав безпосередньо в судовому засіданні та безпідставно відмовив стороні захисту у його допиті в судовому засіданні.

Достовірність даних, відображених в аудиторському звіті за результатами внутрішнього аудиту ІНФОРМАЦІЯ_2 за період з 01 січня 2016 року по 01 грудня 2020 року є крайнє сумнівною, з огляду на очевидний конфлікт інтересів осіб, які приймали участь в його складанні.

Висновок експертів №134/1-3/23 за результатами проведення комплексної судової комп`ютерно-технічної та економічної експертизи об`єктів інтелектуальної власності є недопустимим доказом, оскільки така експертиза проводилась за участі фахівців, щодо яких є сумніви в їх неупередженості.

Жодних порушень нормативно-правових актів та відомчих наказів під час проведення переддоговірної роботи та укладення державного контракту з ТОВ «Еверест Лімітед» допущено не було.

Обґрунтування наявності ризиків тяжкістю інкримінованого кримінального правопорушення, є неправомірним.

Слідчий суддя не зазначив, у чому полягає виключний випадок застосування розміру застави, який перевищує законно допустимі граничні межі, визначені ч.5 ст.182 КПК, не обґрунтував необхідності покладення обов`язків, зокрема щодо носіння електронного засобу контролю.

Єдиними доказами, на які сторона обвинувачення посилалася під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу були документи, які є завідомо недопустимими доказами, оскільки отримані з порушенням встановленого порядку та за участі осіб-представників конкурентного продукту, тобто при очевидному реальному конфлікті інтересів.

Також мало місце порушення автоматичного розподілу під час обрання слідчого судді для розгляду клопотання.

Крім того, залишилось не розглянутим клопотання сторони захисту про дослідження слідчим суддею всіх наданих стороною обвинувачення документів з оголошенням їх змісту учасникам судового засідання, яке міститься у клопотанні про витребування та дослідження доказів, тому при постановленні оскаржуваного судового рішення була допущена неповнота судового розгляду.

Позиції учасників судового провадження.

Підозрюваний та його захисники в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали та просили задовольнити у повному обсязі з зазначених у ній підстав.

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Мотиви та висновки суду.

Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

Згідно з ч.1 ст.177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу відповідно до ч.2 ст.177 КПК є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосовування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

За вимогами ч.1 ст.194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Також, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі, передбачені ст.178 КПК.

Заслухавши суддю-доповідача щодо суті ухвали слідчого судді та поданої апеляційної скарги, вислухавши позиції підозрюваного та його захисників, прокурора, дослідивши матеріали, які надійшли від слідчого судді, перевіривши доводи та обґрунтування апеляційної скарги, колегією суддів встановлено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_5 слідчий суддя у повному обсязі належним чином дотримався вищевказаних вимог кримінального процесуального закону.

З наданих матеріалів провадження вбачається, що наведені у клопотанні детектива підстави для застосування до підозрюваного запобіжного заходу слідчим суддею при розгляді клопотання належним чином перевірялись, при цьому у судовому засіданні заслухані доводи сторони обвинувачення, заперечення сторони захисту, досліджені матеріали клопотання детектива, надані стороною захисту письмові матеріали, а також з`ясовані всі необхідні обставини, що повинні бути встановлені при вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу.

На виконання вимог ст.178 КПК слідчим суддею врахована вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_5, відомості про нього в їх сукупності з врахуванням сімейного та матеріального стану, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, обставини його можливого вчинення за пред`явленим повідомленням про підозру.

При вирішенні питання щодо встановлення наявності обґрунтованої підозри предметом перевірки слідчого судді є не лише питання дотримання процесуального порядку вручення повідомлення про підозру, а й питання дотримання стандарту доказування «обґрунтована підозра» у вчиненні кримінального правопорушення, зважаючи при цьому на рівень обмеження прав, свобод та інтересів особи внаслідок повідомлення її про підозру та строк здійснення досудового розслідування.

При цьому, поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (ч.5 ст.9 КПК). Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, у рішенні в справі Fox, Campbell and Hartley v. The United Kingdom від 30 серпня 1990 року, заяви №12244/86, 12245/86; 12383/86, §32) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення в справі Нечипорук і Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04, §175).

Разом з цим стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості саме для встановлення вини чи її відсутності у особи у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.

Надаючи оцінку доводам сторони захисту щодо необґрунтованості висунутої ОСОБА_5 підозри, колегією суддів встановлено таке.

Детективами Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) здійснюється досудове розслідування, а прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №42020100000000123 від 15 березня 2024 року за підозрою, у тому числі ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК.

Як вбачається з повідомлення про підозру ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення за ч.5 ст.191 КК, тобто у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому в особливо великих розмірах за попередньою змовою групою осіб.

За версією сторони обвинувачення директор ТОВ «Еверест Лімітед» ОСОБА_5 за попередньою змовою із начальником військ зв`язку ЗСУ ОСОБА_10, начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_11, ЗНГШ ЗСУ ОСОБА_12 та іншими невстановленими особами заволоділи на користь ТОВ «Еверест Лімітед» бюджетними коштами під час виконання дослідно-конструкторської роботи, шифр «Дзвін-АС», метою якої була побудова автоматизованої системи Центр оперативного керівництва ЗСУ.

За версією сторони обвинувачення, заздалегідь домовившись про спільне вчинення злочину, з метою виконання свого злочинного плану учасниками групи розподілені виконувані ними функції для заволодіння бюджетними коштами.

Як зазначено у повідомленні про підозру, під час наради начальник військ зв`язку ЗСУ ОСОБА_10 у порушення Порядку №464 щодо необхідності проведення маркетингових досліджень ринку продукції (робіт, послуг) оборонного призначення, наявності вихідних даних для розроблення орієнтовних показників обсягів оборонного замовлення, основних показників оборонного замовлення, без розміщення оборонного замовлення, порядку формування та ведення реєстру виробників продукції, робіт і послуг оборонного призначення, закупівлі яких становлять державну таємницю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 березня 2011 року №262 (далі - Порядок №262), достеменно знаючи, що ТОВ «Еверест Лімітед» не мало досвіду виконання аналогічних робіт, закупівлі яких становлять державну таємницю, ще до укладення державного контракту на виконання дослідно-конструкторської роботи, тобто без жодних правових підстав та обґрунтувань, анонсував ТОВ «Еверест Лімітед» головним виконавцем оборонного замовлення ДКР «Дзвін-АС».

Відповідно до висновку НОМЕР_2 військового представництва Міністерства оборони України від 01 грудня 2016 року №872 «Про перевірку спроможності ТОВ «Еверест Лімітед» виконувати роботи в рамках ДКР «Дзвін-АС» ТОВ «Еверест Лімітед» було не спроможне виконувати роботи в рамках ДКР «Дзвін-АС» у зв`язку з відсутністю досвіду роботи щодо створення автоматизованої системи ЗСУ, відсутністю на даний час достатньої кількості кваліфікованого персоналу, у тому числі з допуском до державної таємниці, атестованого приміщення, автоматизованих робочих місць для обробки інформації з обмеженим доступом, а також виконання цієї роботи неможливо без залучення співвиконавців.

Надалі, а саме 14 грудня 2016 року, НОМЕР_2 військове представництво Міністерства оборони України направило ОСОБА_10 висновок повторної перевірки, у якому встановлено, що станом на 14 грудня 2016 року спроможності ТОВ «Еверест Лімітед» при залученні співвиконавців дозволяють здійснити виконання ДКР «Дзвін-АС».

У подальшому, начальник військ зв`язку Збройних Сил України - начальник Головного Управління генерал-майор ОСОБА_10, реалізовуючи свій злочинний намір шляхом створення належних умов для скоєння злочину, від Міністерства оборони України, як замовника, а директор ТОВ «Еверест Лімітед» ОСОБА_5, як виконавець, шляхом підписання уклали Державний контракт від 30 грудня 2016 року №308/2016/9, предметом якого визначено дослідно-конструкторську роботу за державним оборонним замовленням «Розроблення автоматизованої системи центру оперативного керівництва Збройними Силами України», шифр «Дзвін-АС».

Після цього, а саме 31 жовтня 2017 року, начальник військ зв`язку ЗСУ ОСОБА_10 та начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_11, розуміючи відсутність у ТОВ «Еверест Лімітед» спроможностей щодо самостійного виконання ДКР «Дзвін-АС», з метою забезпечення умов для вчинення злочину в частині створення можливості здійснення подальших розрахунків з цим товариством провели нараду, за результатами якої вирішено укласти додаткову угоду №6 до Контракту та погоджено закупівлю ліцензійного програмного забезпечення, а саме: комп`ютерної програми "Unity Base Defence" версії 4.Х.Y (серверна ліцензія) та "Системи документообігу та автоматизації бізнес-процесів Megapolis.docNet", пропрієтарним власником яких було пов`язане з ТОВ «Айкюжн ІТ» - ТОВ «Інтекресі Бейз».

Надалі, а саме 01 грудня 2017 року, з метою виконання своїх зобов`язань за Контрактом щодо створення спеціального програмного забезпечення ДКР «Дзвін-АС», між ТОВ «Еверест Лімітед», як генеральним підрядником, та ТОВ «Айкюжн ІТ», як виконавцем, заключено договір №27.

У подальшому, за версією сторони обвинувачення, начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_11, без належних правових підстав, усвідомлюючи відсутність управлінських рішень та підстав, як передумови внесення змін до ТТЗ, вчинив зловживання службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання неправомірної вигоди ТОВ «Еверест Лімітед» використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби шляхом підписання зі сторони замовника протоколу від 15 лютого 2018 року №2 щодо внесення змін до ТТЗ на виконання ДКР «Дзвін-АС».

Попри те, що у першочерговій редакції ТТЗ та проектній документації передбачалася реалізація 200-250 інформаційно-розрахункових задач для органу військового управління оперативного та стратегічного рівнів та 140-150 інформаційно-розрахункових задач для органу військового управління тактичного рівня, за результатами виконання спеціального програмного забезпечення ДКР «Дзвін-АС» реалізовано лише 10 інформаційно-розрахункових задач та їх комплексів, що становить значно менше від початкових вимог і стало причиною суттєвого зниження можливостей системи, її функціонального масштабування та ефективності.

Також, попри надану у протиправний спосіб представниками замовника, а саме начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_11 можливість ТОВ «Еверест Лімітед» створити спеціальне програмне забезпечення ДКР «Дзвін-АС» в частині самостійного визначення складу функціональних та забезпечуючих підсистем, переліку інформаційно-розрахункових задач, що підлягають автоматизації в рамках дослідно-конструкторської роботи, пріоритетності їх створення, що у послідуючому призвело до істотного звуження його функціоналу, загальна вартість робіт на його фінансування замовником за кошти державного бюджету залишилась незмінною, що у свою чергу призвело до оплати замовником штучно завищених обсягів виконаних робіт щодо створення спеціального програмного забезпечення.

Згідно з протоколами погодження договірної ціни ДКР «Дзвін-АС» за виконані роботи з розробки спеціального програмного забезпечення ТОВ «Еверест Лімітед» протиправно включено, а замовником Контракту без перевірки обґрунтованості трудомісткості розробки цього спеціального програмного забезпечення прийнято та оплачено заявлені ТОВ «Еверест Лімітед» показники на загальну суму 263 695 741,27 грн.

Відповідно до висновку судових експертів від 17 грудня 2024 року №134/1-3/23 за наслідками проведеної комплексної судової комп`ютерно-технічної експертизи та економічної експертизи об`єктів інтелектуальної власності розмір трудомісткості, потрібний для розробки спеціального програмного забезпечення ДКР, шифр «Дзвін-АС» склав 1345,8 людино-місяців. У функціоналі працездатного примірника програмного забезпечення, створеного в межах ДКР «Дзвін-АС», не реалізовано весь обсяг функцій та інформаційно-розрахункових задач, передбачених тактико-технічним завданням. Розмір завданої Державі, в особі Міністерства оборони України, матеріальної шкоди стосовно спеціального програмного забезпечення, створеного згідно умов Контракту становить 130 697 027,32 грн. (без ПДВ).

Також, згідно з повідомленням про підозру, після звільнення начальника військ зв`язку ЗСУ ОСОБА_10 із займаної посади та призначення у грудні 2017 року ЗНГШ ЗСУ ОСОБА_12, який згідно з розподілом повноважень між заступниками начальника Генерального штабу ЗСУ відповідав, зокрема, за створення єдиної автоматизованої системи ЗСУ, за точно не визначених наразі органом досудового слідства умов та обставин, невстановленими особами він був залучений до вчинення цього злочину та на нього покладались функції співучасника (організатора та співвиконавця).

Водночас, домовившись про спільне продовження вчинення злочину, з метою виконання свого злочинного плану, учасники злочинної групи розподілили, виконувані ними функції для настання злочинних наслідків.

У подальшому, 21 травня 2018 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_11, як представник замовника, та директор ТОВ «Еверест Лімітед» ОСОБА_5, як виконавець, продовжуючи реалізацію спільного злочинного плану в частині створення належних умов для скоєння злочину, уклали додаткову угоду №10 до Контракту, якою внесли зміни до його п.1, визначивши, що виконання дослідно-конструкторської роботи здійснюється за ТТЗ (з доповненнями та протоколами щодо внесення змін до ТТЗ на виконання ДКР «Дзвін-АС», які є невід`ємними частинами ТТЗ).

Надалі, а саме 05 грудня 2018 року, 14 березня, 30 липня та 05 серпня 2019 року без правових підстав, начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_11 вчинив зловживання службовим становищем з метою одержання неправомірної вигоди для ТОВ «Еверест Лімітед» шляхом укладення ним від імені Міністерства оборони України, як замовника, з директором ТОВ «Еверест Лімітед» ОСОБА_5, як виконавцем, додаткових угод від 05 грудня 2018 року №15, 14 березня 2019 року №16, 30 липня 2019 року №17, 05 серпня 2019 року №18 до Контракту.

Водночас, відповідно до висновку експертів від 17 січня 2025 року №879/1-3/24 за результатами проведеної комісійної судової економічної експертизи документально підтверджено розмір необґрунтованих витрат у сумі 115 249 751,68 грн. унаслідок оплати робіт з корегування робочої конструкторської документації на етапі 3 робіт ДКР «Дзвін-АС».

Після звільнення ОСОБА_11 із займаної посади начальника ІНФОРМАЦІЯ_2, 02 липня 2020 року на цю посаду призначено полковника ОСОБА_9 .

Як зазначено в повідомленні про підозру, 28 липня 2020 року між Міністерством оборони України, в особі начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9, який не був обізнаний зі злочинними намірами вищевказаних співучасників злочину, та ТОВ «Еверест Лімітед», в особі директора ОСОБА_5, укладено додаткову угоду №20 до Контракту, якою визначено обсяг фінансування робіт у 2020 році за підетапом 3.2 у розмірі 142 129 920,30 грн., внесено зміни до п.17 Контракту щодо можливості у 2020 році здійснення попередньої оплати робіт підетапу 3.2 у сумі, що не перевищує 17 003 483,42 грн.

У подальшому, 17 серпня 2020 року, начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9, та директором ТОВ «Еверест Лімітед» ОСОБА_5 затверджено протокол №12 щодо внесення змін до ТТЗ, яким зі складу дослідного зразка виключено два вироби 9С01-2Р(П).

09 жовтня 2020 року між начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9, як представником Міністерства оборони України, та директором ТОВ «Еверест Лімітед» ОСОБА_5, як виконавцем, укладено додаткову угоду №22 до Контракту, якою зменшено орієнтовну вартість підетапу 3.2 та загальну вартість роботи.

У подальшому, на підставі листа ТОВ «Еверест Лімітед» від 16 жовтня 2020 року за вхідним №3276, ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомлено про готовність до здачі підетапу 3.2 та етапу 3 у цілому ДКР «Дзвін-АС».

Згідно з наказом Головнокомандувача ЗСУ від 16 жовтня 2020 року №169 комісією замовника Контракту упродовж 19 - 29 жовтня 2020 року здійснено приймання підетапу 3.2 та етапу 3 у цілому ДКР «Дзвін-АС», про що складено відповідний акт.

Поряд з цим, за результатами роботи комісії замовника 12 її членів, що становить 25% від загальної кількості її представників, не були згодні з висновками підкомісій. Частина зауважень членів комісії указувала на невідповідність ТТЗ, що унеможливлювало прийняття роботи підетапу 3.2 ДКР «Дзвін-АС».

З огляду на вказані обставини, начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 акт приймання - передачі етапу 3.2 та етапу 3 не затвердив, про що своїм листом від 04 листопада 2020 року №364/4/256дск повідомив ТОВ «Еверест Лімітед», рекомендувавши виконавцю усунути усі виявлені недоліки за власний рахунок, попередивши про відповідальність згідно умов п.49 Контракту.

У свою чергу, ТОВ «Еверест Лімітед» 11 листопада 2020 року скерувало начальнику ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 лист-відповідь щодо власних зауважень до порядку організації роботи комісії та супроводження Контракту в цілому, зазначивши, що акт підписаний усіма членами комісії, а тому підетап 3.2 та етап 3 у цілому дослідно-конструкторської роботи вважається прийнятим.

30 листопада 2020 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 на адресу ТОВ «Еверест Лімітед» скерував претензію від 30 листопада 2020 року №364/2/2133 щодо неякісного і несвоєчасного виконання етапу 3 ДКР «Дзвін-АС» та стягнення штрафних санкцій.

Водночас, попри установлені комісією замовника з приймання підетапу 3.2. та етапу 3 ДКР «Дзвін-АС» суттєві зауваження, голова комісії - заступник начальника об`єднаного штабу Командування об`єднаних сил Збройних Сил України генерал-майор ОСОБА_13 підписав акт приймання - передачі етапу 3.2 та етапу 3.

19 лютого 2025 року детективом НАБУ за погодженням із прокурором САП складено повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК, яке того ж дня вручено останньому.

Повідомлення про підозру містить, зокрема, зміст підозри, правову кваліфікацію та стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_12, у ньому логічно та послідовно викладені фактичні обставини можливого вчинення кримінального правопорушення.

Так, на думку колегії суддів, в наданих слідчому судді і досліджених матеріалах провадження наявна сукупність даних, які переконують об`єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_5 міг вчинити інкримінований йому злочини, зокрема такі відомості підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, а саме: протоколом зборів учасників ТОВ «Еверест Лімітед» від 18 березня 2014 року, згідно з яким ОСОБА_5 призначено на посаду директора ТОВ «Еверест Лімітед»; наказом ТОВ «Еверест Лімітед» від 19 березня 2014 року, згідно з яким директором товариства призначено ОСОБА_5 ; техніко-економічним обґрунтуванням створення АС ЦОК ЗСУ, затвердженим 20 грудня 2013 року тимчасово виконуючим обов`язки НГШ ГК ЗСУ, згідно з яким основні показники орієнтовних витрат на створення автоматизованої системи центру оперативного керівництва Збройними Силами України визначено на загальну суму 218 227 845 грн.; листом Гендиректора ДК «ІНФОРМАЦІЯ_3» секретарю РНБО ОСОБА_14 від 10 лютого 2017 року, згідно з яким повідомлено, що основним напрямком діяльності ТОВ «Еверест Лімітед» є виготовлення та реалізація комп`ютерів, жодного досвіду побудови системи управління військами це товариство не мало; наказом Генерального штабу Збройних Сил України від 30 листопада 2016 року №447, згідно з яким заступнику робочої групи ОСОБА_11 доручено організувати роботу робочої групи та здійснити уточнення ТТЗ на виконання ДКР «Дзвін-АС». Тобто, за версією сторони обвинувачення, станом на момент укладення Державного контракту ТТЗ потребувало змін, а тому ОСОБА_10 не мав права передчасно заключати Державний контракт на розробку ДКР «Дзвін»; висновком НОМЕР_2 військового представництва Міністерства оборони України від 01 грудня 2016 року №872 «Про перевірку спроможності ТОВ «Еверест Лімітед», відповідно до якого ТОВ «Еверест Лімітед» визнано не спроможним виконувати роботи в рамках ДКР «Дзвін-АС» у зв`язку з відсутністю досвіду роботи щодо створення автоматизованої системи ЗСУ, відсутністю на даний час достатньої кількості кваліфікованого персоналу, у тому числі з допуском до державної таємниці, атестованого приміщення, автоматизованих робочих місць для обробки інформації з обмеженим доступом, а також виконання цієї роботи неможливо без залучення співвиконавців; висновком перевірки НОМЕР_2 військового представництва Міноборони, яким встановлено, що станом на 14 грудня 2016 року спроможності ТОВ «Еверест Лімітед» при залученні співвиконавців дозволяють виконати ДКР «Дзвін-АС»; листом Міноборони від 21 грудня 2016 року, адресованому ОСОБА_10, відповідно до якого визначено, що ТТЗ не відповідає вимогам ГОСТів, не визначені конкретні завдання, вихідні данні та результати для якісного виконання ДКР; державним контрактом від 30 грудня 2016 року №308/2016/9, укладеному між Міністерством оборони України, як замовником, в особі ОСОБА_10, та директором ТОВ «Еверест Лімітед» ОСОБА_5, як виконавцем, щодо виконання ДКР «Дзвін-АС»; актом випробування макету комплексу засобів автоматизації ДКР від 09 липня 2018 року, згідно з яким підтверджено відсутність системного підходу до створення Системи, визначеного ескізним проєктом архітектури та спеціального програмного забезпечення, відсутність реалізації базових функцій, визначених у ТТЗ; висновком військового представництва Міноборони від 02 жовтня 2017 року №783, яким установлено, що ТОВ «Еверест Лімітед» у цілому має можливість виконати роботи в рамках цієї дослідно-конструкторської роботи у разі збільшення інженерно-технічного та робітничого персоналу відповідно до запланованого штату та залучення співвиконавців до виконання зазначених робіт; договором на виконання складової частини ДКР «Дзвін-АС» від 01 грудня 2017 року, укладеному між ТОВ «Еверест Лімітед» та ТОВ «Айкюжн ІТ», згідно з яким останнє товариство мало розробити СПЗ для ДКР «Дзвін-АС»; протоколом спільної наради від 31 жовтня 2017 року, згідно з яким погоджено закупівлю готового ліцензійного програмного забезпечення, а саме: комп`ютерної програми «Unity Base Defence» версії 4.Х.Y (серверна ліцензія) і «Системи документообігу та автоматизації бізнес-процесів Megapolis.docNet»; протоколами погодження договірної ціни етапу 1 складової частини дослідно-конструкторської роботи, шифр «Дзвін - СПЗ», підписані ОСОБА_5 ; особливою колективною думкою членів комісії щодо перевірки робіт виконаних в межах ДКР шифр «Дзвін-АС» на підетапі 3.2. та етапі 3 в цілому, відповідно до якої засвідчено, що виріб 9С701, створений головним виконавцем дослідно-конструкторської роботи шифр «Дзвін-АС» ТОВ Еверест Лімітед» не відповідає вимогам, які визначені Начальником Генерального штабу ЗСУ в тактико-технічному завданні на ДКР; протоколом від 15 лютого 2018 року №2 щодо внесення змін до ТТЗ на виконання ДКР «Дзвін-АС», погодженому ОСОБА_5, відповідно до якого виключено вимоги щодо затвердження замовником пропозицій щодо складу функціональних та забезпечуючих підсистем, переліку інформаційно-розрахункових задач, що підлягають автоматизації у рамках ДКР «Дзвін-АС», пріоритетності їх створення, які подаються головним замовником за результатами ескізного проектування та погоджуються зі споживачем та організаціями, які здійснюють воєнно-наукове супроводження цієї дослідно-конструкторської роботи; аудиторським звітом за результатами внутрішнього аудиту ІНФОРМАЦІЯ_2 за період з 01 січня 2016 року по 01 грудня 2020 року, відповідно до якого встановлено недотримання порядку затвердження змін до ТТЗ та Контракту, необґрунтоване сприяння ТОВ «Еверест Лімітед» штучному завищенню трудомісткості з розроблення СПЗ, невідповідність розробленого функціоналу системи першочерговим вимогам до її створення; протоколами погодження договірної ціни етапу 2, підетапу 3.1 етапу 3, підписаними ОСОБА_5 ; висновком судових експертів від 17 грудня 2024 року №134/1-3/23 за результатами проведеної комплексної судової комп`ютерно-технічної експертизи та економічної експертизи об`єктів інтелектуальної власності, відповідно до якого зроблено висновок щодо розміру трудомісткості, потрібного для розробки спеціального програмного забезпечення ДКР, шифр «Дзвін-АС», щодо не реалізації усього обсягу функцій та інформаційно-розрахункових задач, передбачених тактико-технічним завданням та щодо завдання збитків стосовно спеціального програмного забезпечення, створеного згідно умов Контракту на суму 130 697 027,32 грн. (без ПДВ); додатковою угодою від 21 травня 2018 року №10 до Контракту, підписаною ОСОБА_5, якою визначено, що виконання дослідно-конструкторської роботи здійснюється за ТТЗ (з доповненнями та протоколами щодо внесення змін до ТТЗ на виконання ДКР «Дзвін-АС»). За версією сторони обвинувачення, цією угодою співучасниками злочину створено умови для заволодіння коштами ТОВ «Еверест Лімітед» шляхом спрощеного порядку (протоколи змін, без погодження зі споживачем та установами наукового супроводу Системи) внесення потрібних змін до ТТЗ; протоколом від 05 червня 2018 року №5 щодо внесення змін до ТТЗ на виконання ДКР «Дзвін-АС», підписаному ОСОБА_5, відповідно до якого виключено вимогу стосовно визначення складу дослідного зразка автоматизованої системи центру оперативного керівництва Головним оперативним Управлінням Генерального штабу Збройних Сил України; наказом Міністра оборони України від 19 жовтня 2018 року №527 «Про призначення службової перевірки», на підставі якого робочій групі доручено проведення службової перевірки виконання умов Контракту щодо ДКР «Дзвін-АС»; протоколом №8 від 14 листопада 2018 року внесення змін до ТТЗ, відповідно до якого визначено можливу стадію корегувань робочої конструкторської документації; листом директора ЦНДІ ЗСУ ОСОБА_15 від 28 листопада 2018 року №172/1356, запропоновано дотримуватись регламентованого порядку виконання ДКР в Міністерстві оборони України та ЗСУ, вимог Постанови №120, наказів Міністерства оборони України та ГШ ЗСУ; узгоджувальним протоколом робочої наради щодо порядку виконання ДКР «Дзвін-АС» від 25 березня 2019 року, підписаному ОСОБА_5, яким погоджено розширення дослідного зразка ще на 8 об`єктів автоматизації та потребу доопрацювання робочої конструкторської документації відповідно до протоколу №9 внесення змін до ТТЗ; додатковою угодою від 05 грудня 2018 року №15 до Контракту, підписаною ОСОБА_5, якою визначено, орієнтовну ціну етапу 3 ДКР «Дзвін-АС» на суму 253 412 273,36 грн., з якої, ймовірно, 154,9 млн грн., тобто 61,2% орієнтовної вартості етапу 3 роботи, становила вартість безпідставного корегування робочої конструкторської документації; рахунком ТОВ «Еверест Лімітед» від 10 грудня 2018 року №3591 на здійснення попередньої оплати за виконання етапу 3 ДКР «Дзвін-АС» на загальну суму 80 095 571,23 грн.; вимогою на оплату від 10 грудня 2018 року №364/14, відповідно до якої роботи з безпідставного корегування ТОВ «Еверест Лімітед» документації оплачені у повному обсязі; доповіддю начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_11 . Заступнику начальника ОСОБА_16 від 27 грудня 2018 року щодо відсутності порушень керівних документів щодо питання ведення проєктів зі створення ЄАСУ ЗСУ, а питання недостатньої взаємодії обговорені та узгоджені з представниками ЦНДІ ЗСУ, потреба у додатковому врегулюванні відсутня; протоколом від 29 грудня 2018 року №9 щодо внесення змін до ТТЗ, затвердженому ОСОБА_5, яким внесені зміни в частині визначення складу та кількості типових зразків комплексів засобів автоматизації (далі - КЗА) за результатами уточнення робочої конструкторської документації (конструкторської документації); листом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_11 від 27 грудня 2018 року начальнику Генштабу - Головнокомандувачу ЗСУ ОСОБА_17, відповідно до якого запропоновано збільшити бюджетні асигнування на виконання ДКР у 2019 році на суму 142,2 млн. грн.; додатковою угодою від 14 березня 2019 року №16 до Контракту, підписаною ОСОБА_5, щодо визначення обсягу фінансування роботи у 2019 році на загальну суму 54 800 000,00 грн.; додатковою угодою від 30 липня 2019 року №17 до Контракту, підписаною ОСОБА_5, якою обсяг фінансування за етапом 3 збільшено на 118 516 702,13 грн. та становить 173 316 702,13 грн. з метою забезпечення оплати виконавцю Контракту робіт щодо безпідставного корегування документації ДКР «Дзвін-АС»; актом (фінансовим) приймання - передачі виконаних робіт підетапу 3.1 ДКР «Дзвін-АС» від 21 грудня 2019 року, підписаним ОСОБА_5, згідно з яким прийнято до оплати виконані на підетапі 3.1. роботи на загальну суму 162,63 млн. грн.; висновком експертів від 17 січня 2025 року №879/1-3/24 за результатами проведеної комісійної судової економічної експертизи, відповідно до якого документально підтверджено розмір необґрунтованих витрат у сумі 115 249 751,68 грн. унаслідок оплати робіт з корегування робочої конструкторської документації на етапі 3 робіт ДКР «Дзвін-АС»; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 21 березня 2023 року та протоколом огляду від 20 червня 2023 року, відповідно до яких останній, в тому числі, підтвердив обізнаність ОСОБА_11 і ОСОБА_10 із зауваженнями присутніх на нараді учасників щодо відсутності у ТОВ «Еверест Лімітед» будь-якого досвіду створення системи управління військами, а лише можливість збору комп`ютерної техніки. Також свідок зазначив про те, що ОСОБА_11 забезпечував в інтересах ТОВ «Еверест Лімітед» безпроблемне приймання членами комісії етапів виконання ДКР «Дзвін-АС».

При перегляді оскаржуваного судового рішення з метою перевірки висновків слідчого судді щодо наявності обґрунтованої підозри у цьому провадженні судом не оцінюються відображені в протоколах допитів показання свідків, в тому числі на предмет їх допустимості та достовірності, проте суд використовує їх для встановлення кола свідків в контексті оцінки наявності ризику незаконного впливу на них та визначення кола осіб, з якими слід заборонити спілкування особи в разі покладення відповідного процесуального обов`язку, а також для оцінки достовірності наданих стороною обвинувачення доказів.

Колегія суддів вважає, що надані слідчому судді стороною обвинувачення докази на обґрунтування підозри є переконливими, узгоджуються між собою та є достатніми для висновку щодо ймовірної можливості вчинення особою вищевказаного кримінального правопорушення.

Отже доводи сторони захисту про відсутність у матеріалах провадження достатніх доказів стосовно причетності підозрюваного до можливого вчинення вказаного кримінального правопорушення є безпідставними та спростовуються вищезазначеними матеріалами.

При цьому, колегія суддів враховує стадію кримінального провадження - досудове розслідування, для якої встановлено нижчі критерії до стандарту доказування та які зобов`язують слідчого суддю з`ясувати лише наявність достатніх доказів, що виправдовують необхідність здійснення досудового розслідування та пов`язаних з ним заходів забезпечення кримінального провадження, ці критерії не передбачають обов`язку детальної перевірки та аналізу кваліфікації кримінального правопорушення та встановлення вини конкретної особи, позиція сторони захисту та зазначені доводи не спростовують висновку слідчого судді про обґрунтованість повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення.

З цих підстав колегія суддів також визнає неспроможними доводи сторони захисту про необґрунтованість підозри у зв`язку з відсутністю події злочину, оскільки надані стороною обвинувачення докази вказують не лише на існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, а переконують суд в можливій причетності ОСОБА_5 до його вчинення. При цьому питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні та винуватості особи в його вчиненні вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження (ст.368 КПК).

За таких обставин зазначені доводи сторони захисту є передчасними та не спростовують висновку слідчого судді про наявність обґрунтованої підозри щодо можливого вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення за викладених у повідомленні про підозру обставин.

Водночас, колегія суддів відхиляє доводи сторони захисту щодо необґрунтованості підозри у зв`язку з її недоведеністю належними та допустимими доказами, виходячи з наступного.

Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» (John Murray v. The United Kingdom) від 28 жовтня 1994 року суд зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.

Згідно з ч.1 ст.87 КПК недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав і свобод людини, зокрема, докази, що були отримані шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених КПК України, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.

У разі визнання доказів недопустимими суд має вмотивувати свої висновки про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, зазначивши, які саме й чиї права і свободи було порушено і в чому це виражалося (постанова ВП ВС від 31 серпня 2022 року у справі №756/10060/17, провадження №13-3кс22).

Як убачається з оскаржуваної ухвали, слідчим суддею зазначено мотиви, з якими погоджується колегія суддів Апеляційної палати, щодо необґрунтованості заперечень сторони захисту, на які вона також посилалась в апеляційній скарзі, про неналежність та недопустимість доказів, оскільки захисники пред`являють до оцінки наданих стороною обвинувачення на підтвердження обґрунтованості підозри доказів такі ж високі вимоги, як під час розгляду обвинувального акту по суті.

Відхиляючи доводи захисників щодо недопустимості долучених до клопотання доказів, колегія суддів виходить з того, що оцінка доказів із точки зору їх допустимості є заключним етапом доказування та здійснюється судом за наслідком розгляду справи по суті. На стадії досудового розслідування визнання доказів слідчим суддею, судом недопустимими можливо лише у випадках, коли такі докази отримані внаслідок істотного та очевидного порушення прав та свобод людини, а їх недопустимість обумовлена такими обставинами, які у будь-якому випадку не можуть бути усунуті в ході подальшого розслідування чи судового розгляду або шляхом надання додаткових матеріалів, які вже є у розпорядженні сторони кримінального провадження. Тобто, висновок про недопустимість відповідного доказу є категоричним навіть із врахуванням відповідних особливостей стадії досудового розслідування. Суд на стадії досудового розслідування може визнати недопустимими лише очевидно недопустимі докази, порушення збирання яких не може бути спростоване будь-якими іншими матеріалами. Однак, доводи сторони захисту не свідчать про очевидну і категоричну недопустимість доказів, а тому остаточну оцінку зібраним у кримінальному провадженні доказам і, за наявності правових підстав, визнання їх недопустимими може бути здійснено під час або за наслідками розгляду кримінального провадження по суті.

З урахуванням зазначеного, підстав, передбачених ст.ст.87-89 КПК щодо визнання доданих до клопотання про застосування запобіжного заходу копій документів недопустимими доказами під час апеляційного розгляду не встановлено, стороною захисту не зазначено які саме й чиї права і свободи було порушено і в чому це виражалося, а тому на стадії досудового розслідування зазначені стороною захисту доводи колегія суддів вважає передчасними.

Також, посилаючись на неповноту судового розгляду сторона захисту не зазначила які саме надані стороною захисту докази залишились без оцінки слідчого судді або не були враховані під час постановлення оскаржуваного рішення, а тому такі доводи сторони захисту колегія суддів відхиляє як необґрунтовані.

За таких умов, всупереч доводам апеляційної скарги слідчий суддя, як вважає колегія суддів, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред`явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв`язку, прийшов до правомірного висновку про наявність у провадженні доказів, які на час розгляду клопотання свідчать про наявність обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, оскільки об`єктивно зв`язують його з ними, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити вищевказане кримінальне правопорушення за викладеними у повідомленні про підозру обставинами, тобто про те, що підозра на даному етапі є обґрунтованою.

Надаючи оцінку доводам щодо необґрунтованості висновків слідчого судді в частині наявності існування ризиків, суд зазначає наступне.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому провадженні,перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється (ч.1 ст.177 КПК).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити вищевказані дії (ч.2 ст.177 КПК).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки існування ризиків за ч.1 ст.177 КПК у цьому кримінальному провадженні щодо підозрюваного.

В межах доводів апеляційної скарги колегія суддів перевіряє висновки слідчого судді щодо наявності таких ризиків: переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків, підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні.

Колегія суддів погоджується із мотивами ухвали слідчого судді щодо встановлення зазначених в ній ризиків перешкоджання кримінальному провадженню, в той же час стосовно доводів апеляційної скарги щодо їх необґрунтованості зазначає наступне.

Щодо наявності ризику того, що підозрюваний зможе переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого корупційного злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, тобто існує ймовірність притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання. Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення при визначенні ризику переховування. При цьому, таке покарання може бути призначено без можливості застосування пільгових інститутів кримінального права. Співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків, переховування у невизначеному майбутньому із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі за особливо тяжкий корупційний злочин у найближчій перспективі робить цей ризик достатньо високим безвідносно стадії кримінального провадження та характеру слідчих та процесуальних дій, які належить провести органу досудового розслідування.

Зазначена обставина може свідчити про можливість особи переховуватися від органів досудового розслідування чи суду у поєднанні з суворістю можливого покарання. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема позицією, викладеною у рішенні «Ілійков проти Болгарії» (Ilijkov v. Bulgaria) від 26 червня 2001 року, §80, 81, в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування, однак, тяжкість обвинувачень сама по собі не може бути виправданням тривалих періодів запобіжного ув`язнення.

При встановленні зазначеного ризику, слідчим суддею взято до уваги тяжкість покарання, яке загрожує особі у випадку визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих злочинів.

На переконання колегії суддів зазначена обставина є передумовою та можливістю для втечі підозрюваного з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування та суду, про що обґрунтовано зазначив слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі.

Слідчим суддею враховано наявність у ОСОБА_5 та його сім`ї коштів та активів, достатніх аби забезпечити можливість як на території України, так і за кордоном, протягом певного періоду часу переховуватися та матеріально забезпечувати себе і членів своєї сім`ї.

Також, як встановлено слідчим суддею, згідно з відомостями з Державної міграційної служби України та Державної прикордонної служби України ОСОБА_5 володіє паспортом громадянина України для виїзду за кордон (серія та номер НОМЕР_1 від 29 червня 2017 року) і неодноразово перетинав державний кордон України, в тому числі під час введення воєнного стану в Україні, що може свідчити про можливість виїхати за несприятливих для нього обставин за межі України і переховуватися від органів досудового розслідування і суду. Окрім того, відповідно до інформації з Державної прикордонної служби України син підозрюваного ОСОБА_5 - ОСОБА_18 8 разів перебував за кордоном, найдовше перебуваючи за кордоном 207 днів та 10 січня 2022 року вибув з території України авіарейсом «Київ-Прага» та на даний час не повертався на територію України. Це вказує на наявність у ОСОБА_5 місця для проживання за кордоном, а також про наявність сталих соціальних зав`язків в країні перебування сина, що в свою чергу створює можливості для переховування ОСОБА_5 від органу досудового слідства та суду у відповідній країні.

Наведені вище фактичні дані цього кримінального провадження, особисті обставини підозрюваногота суворість можливого покарання в сукупності, дають суду підстави дійти висновку про існування ризику переховування від органу досудового розслідування або/та суду, а тому слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку щодо існування на даному етапі кримінального провадження цього ризику.

Належна процесуальна поведінка підозрюваного, стійкі соціальні зв`язки та позитивні характеристики, відсутність судимості в певній мірі зменшують існування цього ризику, проте не настільки, аби нівелювати його повністю.

Зазначені обставини у своїй сукупності спростовують доводи сторони захисту щодо відсутності ризику переховування ОСОБА_5 від органів досудового розслідування чи суду.

В обґрунтування наявності ризику незаконного впливу на свідків, підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні слідчий суддя звернув увагу зокрема на те, що ОСОБА_5 обіймав посаду директора ТОВ «Еверест Лімітед», мав у своєму підпорядкуванні осіб, які вже допитані у кримінальному провадженні, а також можливо вчинив кримінальне правопорушення у співучасті із службовими особами структурних підрозділів Генерального штабу ЗСУ, він може здійснювати безпосередній чи опосередкований вплив на вже допитаних у цьому кримінальному провадженні свідків, з метою зміни ними показань або відмови від їх надання.

Також при оцінці існування цього ризику слідчий суддя виходив з передбаченої КПК процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, відповідно до якої спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.1, 2 ст.23, ст.224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у передбаченому ст.225 КПК порядку, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею, та не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст.615 цього Кодексу (ч.4 ст.95 КПК).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Окрім того, з огляду на те, що ОСОБА_5 ймовірно вчинив кримінальне правопорушення за попередньою змовою з іншими особами, є підстави вважати, що останній може здійснювати вплив на інших підозрюваних, з метою створення альтернативної версії подій.

Враховуючи наведене колегія суддів переконана в існуванні загрози того, що підозрюваний, не будучи обмеженим у вільному спілкуванні зі свідками у цьому кримінальному провадженні, може здійснювати на них вплив з метою спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм можуть бути відомі щодо його можливої участі у вчиненні кримінального правопорушення для уникнення кримінальної відповідальності.

З цих підстав слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку про наявність на даному етапі кримінального провадження зазначеного ризику.

Колегія суддів зазначає, що можливо вчинене особою кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, має високий ступінь суспільної небезпеки, за обставинами провадження наявні ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК, при цьому рішення суду за результатами розгляду питання щодо можливості застосування запобіжного заходу повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Відтак, приймаючи до уваги наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення за ч.5 ст.191 КК, відомості щодо особи підозрюваного, з урахуванням встановлених обставин та характеру справи, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що інші більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти встановленим при розгляді клопотання ризикам.

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (ч.5 ст.182 КПК).

У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20 листопада 2010 року Європейський суд з прав людини зазначив, що передбачені п.3 ст.5 Конвенції гарантії покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави (у випадку відсутності на суді) буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

Європейським судом з прав людини визнано законними та обґрунтованими дії національних судів щодо обрання підозрюваному розміру застави, який значно перевищував наявні активи, поточні доходи підозрюваного, тощо, беручи до уваги особливий характер справи заявника, шкоду, завдану кримінальним правопорушенням та зазначено, що навіть якщо сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.

В поданому слідчому судді клопотанні, сторона обвинувачення просила застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 10 млн. грн. Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що при визначенні застави в розмірі 2 млн. грн. слідчим суддею враховано характер та обставини кримінального правопорушення, який є особливо тяжким, достатній майновий стан підозрюваного та його дружини, наявність ризиків, передбачених п.1, 3, ч.1 ст.177 КПК.

З урахуванням наведеного, слідчим суддею обґрунтовано визначено розмір застави, який на думку колегії суддів, всупереч доводам апеляційної скарги не є завідомо непомірним, проте достатнім для особи підозрюваного.

Суд констатує, що надані з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді застави матеріали доводять наявність правових підстав для застосування до ОСОБА_5 зазначеного заходу, на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують саме такий обсяг втручання у права та інтереси підозрюваного з метою досягнення дієвості цього провадження, що з дотриманням процесуальних норм правомірно встановлено слідчим суддею.

Також, відхиляючи доводи сторони захисту щодо розгляду клопотання незаконним складом суду, колегія суддів виходить з того, що визначення судді (запасного судді, слідчого судді), а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретного провадження здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою під час реєстрації відповідних матеріалів, скарги, клопотання, заяви чи іншого процесуального документа за принципом випадковості та в хронологічному порядку з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, заборони брати участь у перевірці вироків та ухвал для судді, який брав участь в ухваленні вироку або ухвали, про перевірку яких порушується питання (крім перегляду за нововиявленими обставинами), перебування суддів у відпустці, відсутності у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відрядженням, а також інших передбачених законом випадків, через які суддя не може здійснювати правосуддя або брати участь у розгляді судових справ (ч.3 ст.35 КПК).

Функціонування автоматизованої системи документообігу суду визначається серед іншого Положенням про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 02 квітня 2015 року №25 (далі - Положення), Засадами використання автоматизованої системи документообігу Вищого антикорупційного суду, затвердженими рішенням зборів суддів Вищого антикорупційного суду від 03 вересня 2019 року №4 (далі - Засади).

Розподіл судових справ здійснюється в суді в день їх реєстрації на підставі інформації, внесеної до автоматизованої системи, уповноваженою особою апарату суду, відповідальною за здійснення автоматизованого розподілу судових справ. Визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою шляхом, зокрема, розподілу судових справ шляхом передачі судової справи раніше визначеному у судовій справі судді (п.п.2.3.1, 2.3.2 п.2.3 Положення).

Клопотання та скарги по одному кримінальному провадженню передаються раніше визначеному слідчому судді, якщо інший порядок не визначений зборами суддів (п.п.2.3.44 п.2.3 Положення).

Відповідно до Засад передача судової справи раніше визначеному слідчому судді проводиться шляхом автоматизованого розподілу щодо заяв, клопотань, скарг по одному кримінальному провадженню. У випадку неможливості передати процесуальні документи слідчому судді, який був раніше визначений АСДС, такі заяви, клопотання, скарги по одному кримінальному провадженні розподіляються АСДС на іншого слідчого суддю із збереженням принципу подальшої передачі справ раніше визначеному слідчому судді. Запроваджено принцип застосування розподілу раніше визначеному слідчому судді таким чином: раніше визначений суддя обирається за принципом хронології (перший слідчий суддя, на якого було розподілено кримінальне провадження, за номером і датою реєстрації такого провадження), а у разі його відсутності - наступний раніше визначений слідчий суддя за принципом хронології (п.п.12.7 п.12 розділу ІІ).

Визначення слідчого судді ВАКС ОСОБА_19 для розгляду клопотання у справі №991/1707/25 (провадження 1-кс/991/1708/25) обумовлено його попередньою участю в справі №991/6334/22 у кримінальному провадженні №42020100000000123 відповідно до протоколу автоматизованого визначення слідчого судді від 19 грудня 2022 року. Тобто визначення слідчого судді ВАКС ОСОБА_19 як раніше визначеного слідчого судді прямо передбачено наведеними вище нормами законодавства, й такий розподіл здійснено відповідно до вимог процесуального закону.

Отже посилання захисника на те, що зі звіту про передачу справи раніше визначеному складу суду вбачається, що для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 обрано головуючого суддю-доповідача, а не слідчого суддю, що в свою чергу свідчить про відсутність повноважень у слідчого судді ОСОБА_19 для розгляду такого клопотання, не заслуговують на увагу, оскільки жодних порушень порядку визначення слідчого судді для розгляду судової справи №991/1707/25 не встановлено.

В апеляційній скарзі містяться також інші аргументи, які не потребують детального аналізу колегії суддів та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, ст.6 §1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод зобов`язує суди надавати підстави для винесення рішень, однак не передбачає детальної відповіді на кожний аргумент, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені. При цьому міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони. Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Відтак, під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчим суддею повністю дотримано вимоги кримінального процесуального закону, порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними в апеляційній скарзі та висловленими стороною захисту під час апеляційного розгляду, колегією суддів не встановлено, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, а вимоги апеляційної скарги без задоволення.

Керуючись статтями 177, 178, 182, 404, 405, 407, 409, 412, 532 КПК, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10 березня 2025 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжного заходу у вигляді застави у кримінальному провадженні №42020100000000123 від 07 квітня 2020 року, залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

___________ ___________ ___________

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3