- Головуючий суддя (ВАКС): Галабала М.В.
Справа № 991/7868/23
Провадження 1-кп/991/99/23
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
02 квітня 2025 року Київ
Колегія суддів Вищого антикорупційного суду в складі головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3 розглянула у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про повернення обвинувального акту у кримінальному провадженні № 52022000000000228.
Підготовче судове засідання проведено за участі сторін та інших учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_10,
обвинувачених ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15,
захисників ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_16, ОСОБА_5, ОСОБА_17, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_18,
секретаря судового засідання ОСОБА_19 .
У процесі розгляду суд встановив:
1.06 вересня 2023 року до Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_12, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_20, у вчиненні кримінальних правопорушень, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_14, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_15, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_13, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України. Судове провадження перебуває на стадії підготовчого судового засідання.
2.Під час підготовчого судового засідання у порядку пункту 3 частини 1 статті 314 КПК України 22 листопада 2024 року від захисників ОСОБА_4 та ОСОБА_5, 13 грудня 2024 року від захисника ОСОБА_21, 13 грудня 2024 року від захисника ОСОБА_6, 01 квітня 2025 року від захисників ОСОБА_9, ОСОБА_8 та ще одне клопотання від захисниці ОСОБА_7 надійшли клопотання про повернення обвинувального акту.
3.В судових засіданнях 22 листопада та 13 грудня 2024 року, 02 квітня 2025 року суд заслухав ці клопотання.
4.У вказаних клопотаннях захисники висловлювали такі доводи.
4.1.Захисниця ОСОБА_4 вказувала на такі порушення: (1) строк досудового розслідування закінчився 22 квітня 2023 року, у подальшому продовжувався не уповноваженою законом особою - Генеральним прокурором, а мав продовжувати слідчий суддя; (2) направлення обвинувального акту поза межами строку досудового розслідування виключає можливість набуття ОСОБА_12 статусу обвинуваченого.
4.2.Захисник ОСОБА_5 у своєму клопотанні зазначив: (1) до суду скерований хибний обвинувальний акт або реєстр матеріалів досудового розслідування. В обвинувальному акті зазначено, що він складений і підписаний детективом 05 вересня 2023 року та затверджений прокурором - 05 вересня 2023 року. Водночас, у реєстрі зазначено дату прийняття рішення - обвинувального акту 04 вересня 2023 року; (2) в обвинувальному акті відсутні відомості щодо додатків, у тому числі відсутнє посилання на реєстр матеріалів досудового розслідування; (3) обвинувальний акт не містить відомостей про те, що до нього додається цивільний позов; (3) обвинувальний акт містить суперечливі відомості щодо статусу обвинувачених як службових осіб, тобто зазначені у ньому фактичні обставини суперечать одна одній; (4) формулювання обвинувачення не відповідає викладеним фактичним обставинам та дублює виклад таких фактичних обставин.
4.3.Захисниця ОСОБА_7 просила повернути обвинувальний акт прокурору з огляду на таке: (1) він містить неправильні анкетні відомості ОСОБА_11, а саме у ньому зазначено останню відому детективу адресу проживання - АДРЕСА_1 . Однак, ОСОБА_11 знятий з реєстрації місця проживання за вказаною адресою і 27 квітня 2021 року взятий на тимчасовий консульський облік України у Державі Ізраїль. На момент складення обвинувального акту ОСОБА_11 проживає у Державі Ізраїль за адресою: АДРЕСА_2 ; (2) викладені фактичні обставини суперечать одне одному; (3) формулювання обвинувачення не відповідає викладеним фактичним обставинам справи; (4) кваліфікація злочину, інкримінованого ОСОБА_11, щодо імовірного службового підроблення суперечать фактичним обставинам; (5) формулювання обвинувачення повністю дублює виклад фактичних обставин; (6) в обвинувальному акті зазначено, що він складений і підписаний детективом 05 вересня 2023 року та затверджений прокурором - 05 вересня 2023 року. Водночас, у реєстрі зазначено дату прийняття рішення - обвинувального акту 04 вересня 2023 року;(7) в обвинувальному акті не зазначено про додатки до нього. Клопотання про повернення обвинувального акту від 01 квітня 2025 року містить аналогічні доводи захисниці.
4.4.Захисник ОСОБА_6 вказав на таке: (1) правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність не відповідає формулюванню обвинувачення; (2) виклад фактичних обставин не відповідає правовій кваліфікації та не надає можливість кваліфікувати діяння осіб за ч. 5 ст. 191 КК; (3) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, у тому вигляді, якій він має за змістом обвинувального акту, не відповідає викладеному в обвинувальному акті формулюванню обвинувачення та не надає можливості обвинуваченим реалізації права на захист; (4) зміст обвинувального акту не в повній мірі відображає зміст повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та нову підозру, що є істотним порушенням вимог КПК України згідно з наявною практикою Верховного Суду; (5) формулювання обвинувачення є не тільки не конкретизованим та не деталізованим, але ж і містить певні твердження сторони обвинувачення, які взагалі суперечать одне одному; (6) реєстр матеріалів досудового розслідування не відповідає вимогам КПК; (7) обвинувачення не висунуто у встановленому КПК порядку, що свідчить про те, що особи не набули статусу обвинувачених; (8) обвинувальний акт не скріплений печаткою Офісу Генерального прокурора.
4.5.Захисник ОСОБА_9 зазначає таке: (1) у тексті обвинувального акту та реєстрі матеріалів досудового розслідування зазначені різні дати складення обвинувального акту, що може свідчити про наявність двох обвинувальних актів у кримінальному провадженні; (2) фактичні обставини викладені ідентично формулюванню обвинувачення, що робить обвинувачення нечітким і незрозумілим; (3) зміст обвинувального акту в повній мірі не відображає зміст повідомлення про підозру ОСОБА_22, що є істотним порушенням вимог КПК та обмежує її право на справедливий суд; (4) правова кваліфікація інкримінованих ОСОБА_22 злочинів суперечить формулюванню обвинувачення, що є порушенням п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК; (5) в обвинувальному акті відсутні щодо додатків до нього, що є порушенням ч. 4 ст. 291 КПК; (6) реєстр матеріалів досудового розслідування складений з порушенням вимог кримінального процесуального закону.
4.6.Захисник ОСОБА_8 вказував на такі порушення: (1) формулювання обвинувачення суперечить правовій кваліфікації інкримінованих ОСОБА_20 кримінальних правопорушень, що порушує вимоги п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК та позбавляє її права на захист; (2) формулювання обвинувачення повністю дублює виклад фактичних обставин; (3) обвинувальний акт містить суперечливі відомості щодо дати його складання; (4) реєстр матеріалів досудового розслідування складений із порушенням вимог кримінального процесуального закону; (5) в обвинувальному акті не зазначено додатки, що є порушенням вимог ч. 4 ст. 291 КПК.
4.7.Прокурор заперечував проти задоволення клопотання. Пояснив, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, а доводи, на які посилаються захисники, не є підставою для повернення обвинувального акту прокурору. Сторона обвинувачення вважає, що обвинувальний акт містить всі необхідні відомості, зокрема щодо фактичних обставин справи, правової кваліфікації діянь, а також формулювання обвинувачення. Щодо додатків до обвинувального акту, то прокурор вказує, що вони зазначені у супровідному листі, яким направлявся обвинувальний акт до суду разом із цими додатками. Щодо відсутності печатки, то зазначив, що він є представником держави, а не конкретного державного органу, а тому не передбачено використання у такому випадку жодної печатки. Щодо місця проживання ОСОБА_11, то просив врахувати, що стосовно нього здійснювалось спеціальне досудове розслідування і тому зазначення останнього відомого місця його проживання передбачено у такому вигляді, як зазначено в обвинувальному акті. Тому, на думку прокурора, підстав для повернення обвинувального акту немає.
5.Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт суд вважає, що клопотання захисників не підлягає задоволенню з огляду на таке.
6.Відповідно до ст. 3 КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим кодексом.
7.Суд вважає неспроможними доводи захисників щодо відсутності в обвинувальному акті формулювання обвинувачення щодо повторності розтрати чужого майна, щодо співучасті і кваліфікації дій співучасників, об`єктивної та суб`єктивної сторони злочину. Ознайомившись із обвинувальним актом суд пересвідчився, що він відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, оскільки документ містить правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення. Крім того, колегія суддів зазначає, сторона обвинувачення має право викладати в обвинувальному акті ті обставини, які планує доводити, а відображена в обвинувальному акті кваліфікація злочину - це результат кримінально-правової оцінки діяння стороною обвинувачення, внаслідок чого констатовано, що скоєне, на її переконання, є кримінальним правопорушенням, встановлена нею відповідність між юридично-значущими ознаками посягання і ознаками злочину, передбаченими законом, і процесуально закріплений висновок прокурора, детектива про наявність такої відповідності. Питання про узгодженість викладення в обвинувальному акті, власне, фактичних обставин справи, а також узгодженість викладених фактичних обставин справи з формулюванням обвинувачення та з правовою кваліфікацію кримінального правопорушення не можуть бути предметом розгляду у підготовчому судовому засіданні, оскільки на цій стадії судового розгляду провадження суд не вправі входити в оцінку вказаних обставин.
8.Щодо доводів захисників про те, що виклад фактичних обставин, які прокурор вважає встановленими, та формулювання обвинувачення є суперечними та незрозумілими для сторони захисту.
8.1.Як уже було зазначено, пунктом 5 ч. 2 ст. 291 КПК України визначено, що обвинувальний акт має містити такі відомості, як виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
8.2.В пункті 2 постанови Верховного Суду України від 24 листопада 2016 року у справі № 5-328кс16 зазначено таке: «При цьому в доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.»
8.3.Складений обвинувальний акт щодо ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_20, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_13 містить виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими. Ці фактичні дані в своїй сукупності дають повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення (в тому числі стосовно об`єктивної сторони злочину), що, у свою чергу, дає можливість стороні захисту зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.
8.4.На переконання суду, встановлені прокурором та викладені в обвинувальному акті фактичні обставини кримінальних правопорушень є достатніми для повного розуміння стороною захисту суті висунутого обвинувачення.
9.Не ґрунтуються на матеріалах, наявних у суду, доводи захисниці ОСОБА_7 про те, що в обвинувальному акті не правильно вказано місце проживання ОСОБА_11 . На переконання захисниці, як свідчить зміст обвинувального акта, стороною обвинувачення було вказано останнє відоме їм місце проживання обвинуваченого у АДРЕСА_1, а не те, яке стороною захисту повідомлялось впродовж досудового розслідування у Державі Ізраїль.
9.1.Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 291 КПК обвинувальний акт повинен містити, у тому числі, відомості про місце проживання обвинуваченого.
9.2.Як слідує з обвинувального акта у кримінальному провадженні прокурором дотримано вказаної вимоги і зазначено місце проживання кожного обвинуваченого. Тобто, формально норма закону виконана і підстав для повернення обвинувального акта прокурору суд не вбачає.
9.3.При цьому суд зазначає, що зазначення стороною обвинувачення останнього їм відомого місця проживання обвинуваченого ОСОБА_11 не є порушенням закону. Крім того, щодо обвинуваченого на стадії досудового розслідування здійснювалось спеціальне досудове розслідування і він був оголошений у розшук, а тому таке формулювання у обвинувальному акті прокурором є його дискрецією. Перевірка ж цих обставин може бути більш детально проаналізована судом під час прийняття іншого рішення - здійснення спеціального судового провадження або в ході виконання вимог ч. 1 ст. 348 КПК України.
10.Щодо посилань сторони захисту на невідповідність дати складання обвинувального акта, зазначеної у самому обвинувальному акті та реєстрі, суд зазначає таке. Як зазначив у своїх запереченнях прокурор, вказані розбіжності є технічною помилкою, правильною датою складання обвинувального акта є 05 вересня 2023 року. На думку суду, така помилка не є суттєвою, не стосується безпосередньо змісту обвинувального акта, може бути усунута під час судового розгляду, а тому не перешкоджає призначенню обвинувального акта до судового розгляду.
11.Стосовно зауважень адвоката, що відсутність печатки на обвинувальному акті позбавляє його статусу офіційного документа, колегія суддів зазначає, що таке твердження є необґрунтованим. Так, основні вимоги до форми обвинувального акта як процесуального документу містяться в статті 291 КПК, відповідно до частини третьої якої обвинувальний акт повинен містити підпис слідчого та прокурора, який його затвердив, або лише прокурора, якщо він склав цей акт самостійно. Отже, твердження про обов`язковість відбитку печатки на обвинувальному акті не ґрунтується на вимогах закону.
12.Що стосується посилань захисниці ОСОБА_4 на те, що направлення обвинувального акту відбулось поза межами досудового розслідування, суд зазначає, що відповідно до пункту 3 частини третьої статті 314 КПК України, суд не надає оцінки дотримання процесуальних строків стороною обвинувачення під час дослідження судом обвинувального акта на відповідність вимогам статті 291 КПК України.
12.1.Крім того, 11 листопада 2024 року судом вже вирішувалось клопотання сторони захисту про закриття кримінального провадження № 52022000000000228, у тому числі з цих підстав.
13.Щодо доводів захисників про незазначення у обвинувальному акті інформації про додатки до нього, то суд вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.
13.1.До обвинувального акта додається, у тому числі, реєстр матеріалів досудового розслідування, цивільний позов, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу) (п.1-3 ч. 4 ст. 291 КПК).
13.2.Дослідивши матеріали справи суд звертає увагу, що прокурор супровідним листом 06 вересня 2023 року направив до суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52022000000000228, реєстр матеріалів досудового розслідування, позовну заяву та розписки про отримання обвинувального акту.
13.3.Відтак, прокурором дотримано вимог ст. 291 щодо додавання вказаних документів. КПК не містить вимоги, що вказані додатки мають бути перераховані у самому обвинувальному акті прокурором.
14.Також захисники звертали увагу на те, що зміст обвинувального акта в повній мірі не відображає змісту повідомлень про підозру всім обвинуваченим, проте суд відхиляє вказаний аргумент з огляду на таке.
14.1.Що стосується викладу фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, то структурні елементи, які входять до підозри та формалізуються у повідомленні про підозру, мають повністю відтворюватися в обвинувальному акті, а тому вони викладаються в ньому так, як їх встановив прокурор за результатами досудового розслідування, і у тому обсязі, який, на думку останнього, підтверджує сформоване обвинувачення (постанова Верховного Суду від 21.04.2021 у справі № 295/12923/19).
14.2.Наведене означає, що визначення обсягу та способу викладення фактичних обставин кримінального правопорушення у тексті обвинувального акта також належить до повноважень прокурора, а тому ані суд, ані інші учасники судового провадження не можуть вимагати змінити їх виклад.
14.3.Понад це, дискреційні повноваження прокурора щодо викладу фактичних обставин та здійснення правової кваліфікації на власний розсуд не позбавляють сторону захисту права доводити наявність інших обставин, які можуть бути витлумачені на користь обвинувачених, або ж доводити необхідність зміни правової кваліфікації їх діянь.
14.4.Таким чином, прокурор не зобов`язаний дослівно відтворювати зміст повідомлення про підозру в обвинувальному акті.
15.Що стосується посилання захисника ОСОБА_6 на неповноту відображення в реєстрі матеріалів досудового розслідування відомостей та процесуальних дій, проведених в ході досудового розслідування, то суд зазначає, що вичерпний перелік обов`язкових вимог до реєстру матеріалів досудового розслідування визначено статтею 109 КПК України. Реєстр матеріалів досудового розслідування є інформаційним додатком до обвинувального акта та містить формально-довідкові відомості про шлях утворення доказової бази обвинувачення, засоби одержання доказової інформації та забезпечення кримінального провадження. Інформація, яка міститься в реєстрі, є лише зафіксованим орієнтиром для судового дослідження матеріалів справи і самостійного доказового значення не має. До того ж, повнота внесення відомостей до реєстру матеріалів досудового розслідування не є предметом розгляду під час підготовчого судового засідання.
16.Колегія зазначає, що міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення ЄСПЛ (п. 29 рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»). Розглядаючи вказані клопотання, суд надав відповіді на всі вагомі аргументи сторін.
17.На даній стадії кримінального провадження суд доходить висновку, що прокурором дотримано вимоги ст. 291 КПК. Всі інші обставини суд зможе дослідити у ході судового розгляду та дати їм оцінку при винесенні остаточного рішення у справі.
18.Відтак, підстав для повернення обвинувального акту прокурору суд не вбачає.
19.Постановляючи цю ухвалу в судовому засіданні 02 квітня 2025 року, суд обмежився складанням і оголошенням її резолютивної частини, оскільки складання судового рішення у формі ухвали вимагало значного часу.
19.1.Згідно з вимогами ч. 2 ст. 376 КПК України, повний текст ухвали повинен бути складений не пізніше п`яти діб з дня оголошення резолютивної частини і оголошений учасникам судового провадження. Про час оголошення повного тексту ухвали має бути зазначено у раніше складеній її резолютивній частині.
19.2.Суд вийшов за межі законодавчо визначеного строку складення та оголошення повного тексту ухвали з огляду на перебування судді-члена колегії суддів у відпустці до 09 квітня 2025 року включно.
Керуючись вищенаведеним та на підставі статей 1, 3, 291, 314 КПК України суд постановив:
1.Клопотання захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про повернення обвинувального акту у кримінальному провадженні № 52022000000000228, за обвинуваченням ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_12, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_20, у вчиненні кримінальних правопорушень, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_14, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_15, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_13, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, залишити без задоволення.
2.Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2
ОСОБА_3