- Головуюча суддя (АП ВАКС): Чорна В.В.
справа № 991/1188/25
провадження № 11-сс/991/181/25
слідчий суддя: ОСОБА_1
доповідач: ОСОБА_2
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 квітня 2025 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5,
за участі представника власника майна - адвоката ОСОБА_6,
прокурора ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду про арешт майна від 27.02.2025 р., -
в с т а н о в и л а:
03.03.2025 року на розгляд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла зазначена апеляційна скарга, яку 10.03.2025 року передано судді-доповідачу та цього ж дня призначено до апеляційного розгляду.
До початку апеляційного розгляду адвокатом ОСОБА_9 подані доповнення до апеляційної скарги.
1. Короткий зміст оскаржуваного рішення та доводи апеляційної скарги.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді задоволено клопотання прокурора САП ОСОБА_10 та накладено арешт (із забороною відчуження, розпорядження та користування) на вилучений під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 мобільний телефон iPhone 13 Pro.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_9 просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання, посилаючись на допущені слідчим суддею істотні порушення вимог КПК України, зокрема, недотримання прав власника майна через неповідомлення його про прийняте процесуальне рішення. Крім того, посилається на безпідставне неврахування слідчим суддею добровільного надання ОСОБА_8 свого мобільного телефону для огляду та повідомлення паролю доступу до нього. Стверджує, що вилучений телефон не відповідає ознакам речового доказу, оскільки не є засобом або знаряддям вчинення кримінального правопорушення, а у сторони обвинувачення відсутні будь-які фактичні дані, які б вказували на наявність у ньому відомостей, що мають значення для кримінального провадження. Відтак, визначені ст. 2 КПК України завдання кримінального провадження можуть бути досягнуті шляхом копіювання та використання відповідної інформації без втручання у право власності ОСОБА_8 .
2. Узагальнений виклад позицій учасників апеляційного провадження.
У судовому засіданні представник власника майна адвокат ОСОБА_9 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Наголосив, що арешт мобільного телефону ОСОБА_8 є втручанням у його приватне спілкування та порушує конституційні права людини, тим більше, що ОСОБА_8 добровільно надав свій телефон для огляду детективам та повідомив пароль доступу до нього. У подальшому спеціаліст встановив, що вміст телефону неможливо скопіювати, оскільки на ньому ввімкнено функцію «захист украдених пристроїв», яка долається за допомогою біометричних даних власника телефону, зокрема «FaceІD». Водночас, під час обшуку детектив міг попросити ОСОБА_8 вимкнути цю функцію, втім цього не зробив. Також, зазначив, що ОСОБА_8 не має статусу підозрюваного у даному провадженні, а матеріалами клопотання не підтверджується його причетність до нього. За наведених обставин, вважає, що підстави для накладення арешту відсутні.
Прокурор САП ОСОБА_11 заперечив проти задоволення апеляційної скарги захисника. Наголосив, що ОСОБА_8 є водієм підозрюваної ОСОБА_12 та має відношення до обставин провадження. Зокрема, 03.02.2025 року після виявлення у кабінеті ОСОБА_13 засобів стеження, ОСОБА_8 отримав смс-повідомлення від номеру із зазначенням контакту « ОСОБА_14 », який відповідає анкетним даним ОСОБА_12, у якому остання написала алгоритм дій у разі проведення обшуку. Після чого ОСОБА_8 переслав вказане повідомлення ОСОБА_15 - помічниці ОСОБА_12 . Вилучений телефон визнано речовим доказом та його передано для проведення відповідної експертизи, яка наразі триває. Як тільки буде створено цифрову копію телефону, відповідний носій буде повернуто володільцю. Відтак, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Власник майна ОСОБА_8, належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, з клопотанням про відкладення апеляційного розгляду не звертався.
З урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України, явка учасників провадження за умови їх належного повідомлення не є обов`язковою. Враховуючи, що власник майна належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи та не був позбавлений можливості прибути в судове засідання, колегія суддів дійшла висновку, що його неявка не перешкоджає судовому розгляду, а тому апеляційну скаргу розглянуто за його відсутності.
3. Встановлені слідчим суддею обставини та мотиви оскаржуваного рішення.
Детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування, а прокурорами САП - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 52023000000000154 від 03.04.2023 р. за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 369, ч. 4 ст. 368, ч. 1 ст. 255, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 369, ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 206, ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 255, ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України.
За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_13 у період 2019-2023 р.р. створив злочинну організацію з метою вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, пов`язаних із оберненням майна та активів територіальної громади м. Києва на користь членів злочинної організації, підкупу службових осіб органу місцевого самоврядування, а також у 2019-2025 р.р. здійснював керівництво такою злочинною організацією та залучав до її протиправної діяльності інших осіб. До складу злочинної організації у 2019-2023 р.р. увійшли заступник голови КМДА з питань здійснення самоврядних повноважень ОСОБА_16, депутат Київради - голова постійної комісії КМР з питань архітектури, містопланування та земельних відносин ОСОБА_17, депутат КМР - член земельної комісії КМР ОСОБА_18, перший заступник директора КП «Спецжитлофонд» виконавчого органу КМР (КМДА) ОСОБА_19, заступник директора КП «Київблагоустрій» виконавчого органу КМР (КМДА) ОСОБА_20, а також ОСОБА_12, ОСОБА_21, ОСОБА_22 та ОСОБА_23 .
Злочинна організація, використовуючи службові повноваження, посади та зв`язки її учасників, встановила контроль над окремими питаннями земельної та інвестиційної сфер у м. Києві. Маючи організаційні та адміністративні можливості, учасники організації обирали привабливі з комерційної точки зору земельні ділянки та забезпечували самочинне спорудження на них будівель невеликої площі, право власності на які реєстрували на підконтрольних осіб, або оформлювали правовстановлюючі документи на неіснуючі об`єкти нерухомості, після чого передавали їх підконтрольним товариствам для створення видимості їх добросовісного набуття та створення умов для отримання земельних ділянок - зокрема, у подальшому вже підконтрольні особи подавали до міської ради заяви про передачу їм прав на земельні ділянки нібито для обслуговування таких споруд, що дозволяло уникати процедури конкурентних торгів. Такому злочинному механізму учасники організації присвоїли кодову назву «Торгівля». При цьому, депутати КМР та службові особи КМДА, будучи учасниками злочинної організації, або ж перебуваючи під її впливом, забезпечували прийняття необхідних рішень, внаслідок яких під обслуговування цих «об`єктів нерухомості» виділялись земельні ділянки непропорційної площі та без процедури торгів. ОСОБА_13 контролював вказаний процес як через вплив на частину депутатів КМР, так і шляхом надання їм неправомірної вигоди.
Для забезпечення такої діяльності ОСОБА_13 використовувався офіс у бізнес-центрі «IQ» у м. Києві, де під його головуванням проводилися закриті наради, на яких надавалися вказівки щодо дій посадовців, включно з призначенням лояльних осіб, звільненням підпорядкованих службовців, виділення бюджетних коштів в інтересах злочинної організації.
У результаті діяльності злочинної організації протягом 2023-2024 р.р. з власності територіальної громади м. Києва незаконно виведено земельні ділянки вартістю 11,6 млн. грн., чим завдано збитків на цю суму, а також готувалося заволодіння ще шістьма земельними ділянками загальною вартістю 83,7 млн. грн., що не вдалося завершити через викриття злочинної організації правоохоронним органом. Також, через викриття протиправної діяльності злочинної організації було припинено незаконні дії її членів, спрямовані на примушення ПП «Колібріс» припинити законну діяльність з торгівлі та надання в оренду торговельних приміщень з метою заволодіння для подальшої забудови земельною ділянкою цього підприємства, що відбувалося шляхом погроз та створенням штучних перешкод.
06.02.2025 року детективами за місцем проживання ОСОБА_8, який за версією сторони обвинувачення може бути причетний до вчинення вказаних злочинів, проведено обшук, в результаті якого вилучено мобільний телефон iPhone 13 Pro.
Вирішуючи питання, визначені у ст. 170 КПК України, слідчий суддя вказав, що наведені у клопотанні фактичні обставини у сукупності із наданими стороною обвинувачення матеріалами формують внутрішнє переконання про наявність достатніх підстав вважати, що вказані у клопотанні кримінальні правопорушення могли бути вчинені.
За його висновком, доводи прокурора про необхідність накладення арешту на вилучений телефон заслуговують на увагу, оскільки згідно матеріалів клопотання ОСОБА_8 був особистим водієм ОСОБА_12 на належному останній автомобілі та протягом робочого дня постійно відвідував основне місце діяльності злочинної організації, яке знаходиться у бізнес-центрі «IQ», де виконував різноманітні завдання, пов?язані з функціонуванням злочинної організації. У вилученому телефоні ОСОБА_8 виявлено листування з користувачем « ОСОБА_24 » щодо алгоритму дій у разі проведення обшуку. При цьому, абревіатура « ОСОБА_24 » відповідає написанню російською мовою абревіатури імені та прізвища ОСОБА_12, оскільки згідно зі здобутими слідством даними, співрозмовники ОСОБА_12 часто звертались до неї «ОСОБА_27».
Викладені обставини переконали слідчого суддю у тому, що вилучений телефон відповідає критеріям речового доказу, адже може містити інформацію щодо обставин вчинення злочинів, зокрема, листування та інших способів контактування ОСОБА_8 з особами, які перевіряються на причетність до вчинення злочинів, що розслідуються. Крім того, згідно з поясненнями спеціаліста, доступ до вказаного телефону, зокрема, для його копіювання, пов`язаний із системою логічного захисту «захист украденого пристрою», для подолання якої наразі призначено експертизу, обов`язковою умовою проведення якої є надання експерту саме вилученого телефону, як об`єкта дослідження. Отже, на переконання слідчого судді, вказаний телефон підлягає арешту з метою збереження його як речового доказу.
4. Мотиви суду.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи представника власника майна та пояснення прокурора, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом вчинення злочину.
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження (п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України).
Отже, використане законодавцем формулювання «існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості» вказує на те, що для застосування такого заходу забезпечення провадження як арешт майна достатньо, щоб сторона обвинувачення довела не факт повідомлення певній особі про підозру, а лише наявність відомостей, котрі можуть свідчити про сам факт вчинення кримінального правопорушення.
Проаналізувавши зміст клопотання про арешт майна та долучені до нього докази, слідчий суддя дійшов висновку про ймовірність вчинення кримінальних правопорушень за обставин, викладених у клопотанні. При цьому, ним досліджено наявні в матеріалах провадження докази та зроблено висновок, що у своїй сукупності вони підтверджують наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінальних правопорушень такого ступеня тяжкості, що є підставою для застосування арешту майна.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком слідчого судді та враховує наступне.
Згідно з матеріалами провадження ОСОБА_8 виконував функції особистого водія ОСОБА_12 на належному останній автомобілі та протягом робочого дня постійно відвідував основне місце діяльності злочинної організації, яке знаходиться у приміщенні бізнес-центру «IQ». При цьому, ОСОБА_8 виконував будь-які доручення, поставлені ОСОБА_12, у тому числі, що стосуються забезпечення діяльності злочинної організації (а.с. 30-38). Також, згідно витягу з протоколу огляду вилученого у ОСОБА_8 мобільного телефону, детективом під час проведення обшуку у месенджері «Telegram» виявлено листування із абонентом « ОСОБА_25 » стосовно ОСОБА_13 . Крім того, виявлено листування ОСОБА_8 із абонентом « ОСОБА_24 » - ймовірно, ОСОБА_12, яка надіслала останньому алгоритм дій у разі проведення обшуку, після чого він переслав її повідомлення ОСОБА_15 (а.с. 90-96).
На переконання колегії суддів, вищенаведене об`єктивно пов`язує ОСОБА_8 з досліджуваними у даному провадженні обставинами.
В оскаржуваній ухвалі слідчий суддя також дійшов висновку, що вилучений мобільний телефон відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, оскільки може містити відомості, які встановлюються у провадженні. З таким висновком погоджується і колегія суддів, оскільки в ході апеляційного перегляду не спростовано встановлені слідчим суддею обставини.
Зокрема, 06.02.2025 року під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 останній добровільно надав детективам свій телефон iPhone 13 Pro та повідомив пароль доступу до нього. У ході огляду телефону виявлено відомості, що мають значення для провадження, про які зазначено вище. Також, у месенджері «Telegram» виявлено листування з абонентом « ОСОБА_25 » стосовно ОСОБА_13, та з абонентом « ОСОБА_24 », у якому вказаний абонент надіслав ОСОБА_8 повідомлення такого змісту (мовою оригіналу): «Поедь сегодня не другую локацию, тел в авиарежим. На такси. Завтра утром отвезешь тоже на такси. На всякий случай…», та у подальшому повідомлення такого ж змісту ОСОБА_8 надіслав абоненту « ОСОБА_26 ». Остання невдовзі надіслала ОСОБА_8 електронний файл - «Пам`ятка для працівників при проведенні обшуку» (а.с. 90-96). При цьому, абревіатура «ОСОБА_24» відповідає написанню російською мовою абревіатури імені та прізвища ОСОБА_12, оскільки згідно здобутими детективами даними, співрозмовники останньої часто звертались до неї «ОСОБА_27». Окрім того, під час огляду чатів у вказаних месенджерах детектив встановив ознаки видалення повідомлень. Відтак, було прийнято рішення про вилучення мобільного телефону для дослідження в умовах цифрової криміналістичної лабораторії.
Після чого, 10.02.2025 року детективом за участі спеціаліста проведено огляд вилученого телефону, у ході якого встановлено, що на ньому активована опція «захист викраденого пристрою», відтак, створити копію його внутрішнього наповнення, зокрема і часткову, не вдалося (а.с. 97). Функція «захист украдених пристроїв» долається за допомогою біометричних даних власника телефону, зокрема «FaceІD».
Враховуючи, що про активацію вказаної опції стало відомо лише 10.02.2025 року у ході огляду вилученого телефону, колегія суддів відхиляє доводи адвоката ОСОБА_9 про те, що під час обшуку детектив міг попросити ОСОБА_8 вимкнути функцію «захист викраденого пристрою».
18.02.2025 року детектив призначив комплексну судову комп`ютерно-технічну експертизу та експертизу електронних комунікацій щодо вилученого телефону iPhone 13 Pro, поставивши на вирішення експерта питання, чи можливо скопіювати інформацію, яка зберігається на вбудованому носії пам`яті мобільного терміналу систем зв`язку, доступ до якого пов`язаний із подоланням системи логічного захисту, і якщо так, скопіювати інформацію на електронний носій (а.с. 123-126).
Дослідивши сукупність вищенаведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками оскаржуваної ухвали про те, що мобільний телефон, вилучений у ОСОБА_8 під час обшуку, може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються у провадженні (кола осіб, які можуть бути причетні до вчинення злочину, даних про номери телефонів, використаних під час вчинення злочину, зв`язків між особами, причетними до вчинення злочину, тощо). Отже, за стандартом доведення «достатні підстави» слідчий суддя правильно встановив відповідність телефону, на який накладено арешт, ознакам речового доказу.
При цьому, доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для його вилучення у зв`язку з тим, що в ході обшуку ОСОБА_8 надав детективам доступ до телефону, колегія суддів відхиляє, оскільки згідно з ч. 2 ст. 168 КПК України забороняється тимчасове вилучення мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження. У даному випадку орган досудового розслідування у зв`язку з неможливістю копіювання даних з вилученого телефону, оскільки на ньому активовано опцію «захист викраденого пристрою», призначив проведення експертного дослідження.
Відтак, колегія суддів виходить з того, що на даному етапі досудового розслідування інформація, яка ймовірно міститься на вилученому телефоні, може мати значення для досудового розслідування, а також існує необхідність у відновленні інформації, яка можливо була видалена. У свою чергу, доступ до такої інформації та її подальша належна процесуальна фіксація можливі лише за результатами проведення експертного дослідження вилученого мобільного терміналу. Отже, потреба у накладенні арешту обумовлена необхідністю проведення експертизи, за наслідком якої буде встановлена необхідність його подальшого утримання як доказу у провадженні чи можливість повернення володільцю як такого, що не містить на собі відомостей, важливих для з`ясування обставин вчинення злочину.
З урахуванням сукупності встановлених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що слідчий суддя обґрунтовано наклав арешт на вилучене майно, забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності із завданнями кримінального провадження. На даному етапі провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів.
5. Висновки суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
За результатами апеляційного розгляду колегія суддів дійшла висновку, що ухвала слідчого судді відповідає фактичним обставинам провадження та доказам, наданим на обґрунтування клопотання про арешт майна, а її висновки є достатньо вмотивованими. При цьому, апеляційна скарга не містить посилання на допущені слідчим суддею істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, хоча саме така підстава для скасування оскаржуваної ухвали зазначена в апеляційній скарзі. Враховуючи викладене, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 369-372, 170-173, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів, -
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_9 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27.02.2025 р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_2
судді ОСОБА_3
ОСОБА_4