Пошук

Документ № 126679997

  • Дата засідання: 10/04/2025
  • Дата винесення рішення: 10/04/2025
  • Справа №: 991/1095/25
  • Провадження №: 52023000000000154
  • Інстанція: АП ВАКС
  • Форма судочинства: Кримінальне
  • Головуюча суддя (АП ВАКС): Чорна В.В.

справа № 991/1095/25

провадження № 11-сс/991/219/25

слідчий суддя: ОСОБА_1

доповідач: ОСОБА_2

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2025 року місто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2,

суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5,

за участі представника власника майна - адвоката ОСОБА_6,

прокурора ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги адвоката ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду про арешт майна від 12.02.2025 р., -

в с т а н о в и л а:

17.03.2025 року на розгляд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга адвоката ОСОБА_8 - представника власника майна ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12.02.2025 р., яку цього ж дня призначено до апеляційного розгляду (т. 13 а.с. 237).

Крім того, на вказану ухвалу слідчого судді надійшла апеляційна скарга адвоката ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_10 (т. 14 а.с. 1-8), яку з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду та прийняття рішення у найкоротший термін, призначено до розгляду в одному провадженні з апеляційною скаргою, поданою в інтересах ОСОБА_9 (т. 14 а.с. 34).

1.Короткий зміст оскаржуваного рішення та доводи апеляційних скарг.

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді частково задоволено клопотання прокурора САП ОСОБА_7 та накладено арешт на: 1) рухоме та нерухоме майно, яке належить підозрюваному ОСОБА_11, у тому числі у спільній сумісній власності з ОСОБА_9 ; 2) корпоративні права ОСОБА_11 у ТОВ «Центр розвитку економіки і права» та ПрАТ «Всеукраїнський науково-дослідний інститут аналітичного приладобудування»; 3) рухоме та нерухоме майно, яке на праві власності зареєстроване за ОСОБА_9 та належить ОСОБА_11 на праві спільної сумісної власності; 4) транспортні засоби, які належать ОСОБА_11 та зареєстровані на ОСОБА_10 ; 5) гроші у будь-якій валюті готівкою та гроші у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, цінні папери, що знаходяться на рахунках, відкритих на ім`я ОСОБА_11 в АТ «Сенс Банк», АТ «Державний ощадний банк України», АТ «Комінбанк», АТ «Банк інвестицій та заощаджень»; 6) кошти, що знаходяться на рахунках, відкритих на ім`я ОСОБА_9 в АТ «Сенс Банк», які на праві спільної сумісної власності належать ОСОБА_11 .

В апеляційній скарзі в інтересах ОСОБА_9 адвокат ОСОБА_8 просить скасувати оскаржувану ухвалу в частині накладення арешту на: 1) майно, яке на праві власності зареєстроване за ОСОБА_9, 2) кошти, що знаходяться на рахунках, відкритих в АТ «Сенс Банк» на ім`я ОСОБА_9, 3) майно ОСОБА_9, що є спільною сумісною власністю з ОСОБА_11, 4) гроші у будь-якій валюті готівкою та гроші у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, цінні папери, що знаходяться на рахунках, відкритих на ім`я ОСОБА_11 в АТ «Сенс Банк», АТ «Державний ощадний банк України», АТ «Комінбанк», АТ «Банк інвестицій та заощаджень», що є спільною власністю з ОСОБА_9, та постановити в цій частині нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що оскаржувана ухвала постановлена з істотним порушенням вимог КПК України. Наголошує, що ОСОБА_9 не є підозрюваною у провадженні, тому арешт її майна з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання суперечить приписам КПК України. Згідно договору дарування від 27.10.2012 р., ОСОБА_9 отримала в дарунок земельну ділянку, розташовану по вул. Садовій у м. Києві. Відповідно до ст. 57 СК України, така земельна ділянка є особистою приватною власністю ОСОБА_9, оскільки набута нею на підставі договору дарування. Крім того, з 2008 року по теперішній час ОСОБА_9 як ФОП отримала доходи на загальну суму 9 823 195 доларів США, за які в різний період часу купувала майно, яке є її особистою приватною власністю. Зокрема, 23.06.2012 року вона купила земельну ділянку площею 0,0023 га за 81 915 грн. Інші документи, які підтверджують придбання ОСОБА_9 відповідного майна, вилучені детективами під час обшуків в рамках даного провадження. Щодо накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_9, які знаходяться на банківських рахунках, то вони отримані внаслідок здійснення нею законної підприємницької діяльності, а також перераховані їй АРМА на виконання судових рішень. Натомість, накладення арешту на кошти, що обліковуються на поточних рахунках ОСОБА_9 як ФОП, призвело до зупинення її підприємницької діяльності, оскільки унеможливлює здійснення прибутково-видаткових операцій. Окремо наголошує, що 30.10.1999 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_9 укладено шлюб, у якому у них народилось четверо дітей. Грошові кошти, на які накладено арешт, є єдиним джерелом забезпечення життєдіяльності родини, в тому числі дітей. Крім вищенаведеного, слідчий суддя, накладаючи арешт на спільне сумісне майно, проігнорував вимоги ст. 183 ЦК України, згідно з якими речі бувають подільні і неподільні. Відтак, поділ автомобілів TOYOTA CAMRY та MERCEDES-BENZ GLE 53 AMG, на які накладено арешт, без втрати їх цільового призначення неможливий, тому вказані автомобілі належать ОСОБА_9 і не можуть бути предметом конфіскації майна як можливого виду покарання ОСОБА_11 .

В апеляційній скарзі в інтересах ОСОБА_10 адвокат ОСОБА_8 просить скасувати оскаржувану ухвалу в частині накладення арешту на транспортні засоби MERCEDES-BENZ S 500, TOYOTA CAMRY, TOYOTA LAND CRUISER, GMC YUKON XL, які зареєстровані на ОСОБА_10, та постановити в цій частині нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги наголошує, що ОСОБА_10 не є підозрюваним у даному провадженні, тому арешт його майна з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання суперечить приписам КПК України. Стороною обвинувачення не надано жодних доказів щодо належності майна, яке фактично та юридично належить ОСОБА_10, іншій особі, а саме ОСОБА_11 . Позиція прокурора щодо автомобілів MERCEDES-BENZ S 500 та TOYOTA CAMRY ґрунтується виключно на наявності довіреностей, виданих ОСОБА_10 на ім`я ОСОБА_11 . Втім, у клопотанні не зазначено, чому факт видачі довіреності є достатньою підставою для арешту автомобілів. Крім того, згідно з комплексним договором (кредиту та застави) від 01.01.2022 р., укладеним між фінансовою установою та ОСОБА_10, останній отримав кредит на придбання автомобіля TOYOTA LAND CRUISER, відтак, він не може належати ОСОБА_11 . Щодо автомобіля GMC YUKON XL, то доходи ОСОБА_10 є достатніми для покриття його вартості. Водночас, прокурором не надано доказів, які б свідчили про незаконність набуття цього автомобіля. Крім того, у ОСОБА_10 та його дружини на утриманні перебуває син, а тому майно, на яке накладено арешт, є спільною сумісною власністю подружжя, та є необхідним для забезпечення підтримання життєдіяльності родини.

2.Узагальнений виклад позицій учасників апеляційного провадження.

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_9 та просив її задовольнити. Додатково зазначив, що слідчий суддя, накладаючи арешт на все майно, яке належить ОСОБА_9, не врахував, що воно набуте нею в період спільного сімейного проживання. Згідно положень СК України та практики Верховного Суду, якщо між подружжям немає договору, яким вони поділяють набуте за період спільного сімейного життя, то таке майно вважається таким, що належить кожному з подружжя по частині. Крім того, накладаючи арешт на банківські рахунки, слідчий суддя не врахував, що на них обліковуються кошти, які, серед іншого, забезпечують належний побут ОСОБА_9 та її дітей. Вважає, що з наведених вище підстав оскаржувана ухвала підлягає скасуванню в цій частині.

Прокурор ОСОБА_12 заперечив проти задоволення апеляційних скарг. Додатково наголосив, що з матеріалів НСРД встановлено, як злочинна організація оперувала коштами, зокрема, шляхом створення фіктивного доходу через використання ФОПів, залучення підставних та довірених осіб, в тому числі з числа родичів. Її діяльність була високоінтелектуальною та систематичною, спрямованою на створення враження легальності цих коштів. Щодо режиму майна як спільної сумісної власності подружжя, такі правові випадки неодноразово проаналізовані АП ВАКС та Верховним Судом. Щодо автомобілів, зареєстрованих на ОСОБА_10, матеріали клопотання свідчать про їх належність ОСОБА_11 . Посиаючись на викладене, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

ОСОБА_9 та ОСОБА_10, належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційних скарг, в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, з клопотаннями про відкладення апеляційного розгляду не звертались. Адвокат ОСОБА_8, якою подано апеляційні скарги в інтересах останніх, в судове засідання також не з`явилась, натомість засобами електронного зв`язку повідомила суд про дострокове припинення з 09.04.2025 року дії договору про надання правової допомоги у даному провадженні ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (т. 14 а.с. 65).

Також, у визначену дату судового засідання засобами електронного зв`язку адвокат ОСОБА_13 надіслала клопотання про відкладення апеляційного розгляду у зв`язку з тим, що вона не ознайомлена з матеріалами справи, оскільки лише вранці до неї звернувся ОСОБА_10 про надання йому правової допомоги, після чого вони уклали відповідний договір (а.с. 67-70).

Вирішуючи питання про розгляд апеляційних скарг за відсутності вказаних учасників провадження, колегія суддів враховує положення ч. 4 ст. 405 КПК України, згідно з якими неявка учасників провадження за умови їх належного повідомлення не перешкоджає судовому розгляду, а також те, що ОСОБА_10 особисто повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштової кореспонденції, відтак, останній своїм правом на участь в судовому засіданні не скористався та не підтвердив суду, що дійсно припинив відносини з адвокатом ОСОБА_8 . Також, враховано позицію прокурора, який, заперечуючи проти відкладення апеляційного розгляду, зауважив, що про час та місце судового засідання учасники провадження повідомлені задовго до його проведення, а відтак, мали можливість підготуватися до нього, зокрема ОСОБА_10 міг укласти договір з новим адвокатом завчасно.

За викладених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що за умови виконання судом обов`язку щодо належного повідомлення учасників провадження про дату, час та місце апеляційного розгляду, чим забезпечено можливість реалізації ними процесуальних прав, якою ОСОБА_9, ОСОБА_10 та адвокат ОСОБА_14 не скористались, та виходячи з положень ч. 4 ст. 405 КПК України, відсутні перешкоди для розгляду апеляційних скарг за відсутності вищевказаних учасників.

3. Встановлені слідчим суддею обставини та мотиви оскаржуваного рішення.

За змістом клопотання про арешт майна, яке було предметом розгляду слідчого судді, детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування, а прокурорами САП - процесуальне керівництво у провадженні № 52023000000000154 від 03.04.2023 р., зокрема за підозрою ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255 КК України (в редакції Закону № 671-ІХ від 04.06.2020 р.), ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 206, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 369 КК України.

За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_11 у період 2019-2023 р.р. створив злочинну організацію з метою вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, пов`язаних із оберненням майна та активів територіальної громади м. Києва на користь членів злочинної організації, підкупу службових осіб органу місцевого самоврядування, а також у 2019-2025 р.р. здійснював керівництво такою злочинною організацією та залучав до її протиправної діяльності інших осіб. До складу злочинної організації у 2019-2023 р.р. увійшли заступник голови КМДА з питань здійснення самоврядних повноважень ОСОБА_15, депутат Київради - голова постійної комісії КМР з питань архітектури, містопланування та земельних відносин ОСОБА_16, депутат КМР - член земельної комісії КМР ОСОБА_17, перший заступник директора КП «Спецжитлофонд» виконавчого органу КМР (КМДА) ОСОБА_18, заступник директора КП «Київблагоустрій» виконавчого органу КМР (КМДА) ОСОБА_19, а також ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22 та ОСОБА_23 .

Злочинна організація, використовуючи службові повноваження, посади та зв`язки її учасників, встановила контроль над окремими питаннями земельної та інвестиційної сфер у м. Києві. Маючи організаційні та адміністративні можливості, учасники організації обирали привабливі з комерційної точки зору земельні ділянки та забезпечували самочинне спорудження на них будівель невеликої площі, право власності на які реєстрували на підконтрольних осіб, або оформлювали правовстановлюючі документи на неіснуючі об`єкти нерухомості, після чого передавали їх підконтрольним товариствам для створення видимості їх добросовісного набуття та створення умов для отримання земельних ділянок - зокрема, у подальшому вже підконтрольні особи подавали до міської ради заяви про передачу їм прав на земельні ділянки нібито для обслуговування таких споруд, що дозволяло уникати процедури конкурентних торгів. Такому злочинному механізму учасники організації присвоїли кодову назву «Торгівля». При цьому, депутати КМР та службові особи КМДА, будучи учасниками злочинної організації, або ж перебуваючи під її впливом, забезпечували прийняття необхідних рішень, внаслідок яких під обслуговування цих «об`єктів нерухомості» виділялись земельні ділянки непропорційної площі та без процедури торгів. ОСОБА_11 контролював вказаний процес як через вплив на частину депутатів КМР, так і шляхом надання їм неправомірної вигоди.

Для забезпечення такої діяльності ОСОБА_11 використовувався офіс у бізнес-центрі «IQ» у м. Києві, де під його головуванням проводилися закриті наради, на яких надавалися вказівки щодо дій посадовців, включно з призначенням лояльних осіб, звільненням підпорядкованих службовців, виділення бюджетних коштів в інтересах злочинної організації.

У результаті діяльності злочинної організації протягом 2023-2024 р.р. з власності територіальної громади м. Києва незаконно виведено земельні ділянки вартістю 11,6 млн. грн., чим завдано збитків на цю суму, а також готувалося заволодіння ще шістьма земельними ділянками загальною вартістю 83,7 млн. грн., що не вдалося завершити через викриття злочинної організації правоохоронним органом. Також, через викриття протиправної діяльності злочинної організації було припинено незаконні дії її членів, спрямовані на примушення ПП «Колібріс» припинити законну діяльність з торгівлі та надання в оренду торговельних приміщень з метою заволодіння для подальшої забудови земельною ділянкою цього підприємства, що відбувалося шляхом погроз та створенням штучних перешкод.

При цьому, згідно розподілених ролей, ОСОБА_11, будучи організатором злочинної організації, вчинив у її складі шість незакінчених замахів на заволодіння земельними ділянками у м. Києві, а також незакінчений замах на протидію законній господарській діяльності, вчинений злочинною організацією. Крім того, у 2023-2024 р.р. ОСОБА_11 організував незаконне заволодіння земельною ділянкою комунальної власності територіальної громади м. Києва за адресою: м. Київ, вул. Адама Міцкевича, 1-А. Учасники злочинної організації планували звести на цій ділянці об`єкт комерційного призначення, тому залучили інших учасників організації, зокрема службових осіб виконавчого органу КМР (КМДА) та її депутатів, які, зловживаючи своїм службовим становищем, діяли всупереч інтересам територіальної громади м. Києва. Також, у травні 2024 року ОСОБА_11, як організатор злочинної організації, ухвалив рішення про надання ОСОБА_17 неправомірної вигоди для забезпечення її подальшої співпраці в інтересах угруповання з використанням повноважень депутата КМР та члена земельної комісії КМР. Для реалізації цього задуму ОСОБА_11 залучив ОСОБА_20, яка виконуючи його вказівки, пообіцяла ОСОБА_17 неправомірну вигоду у вигляді майнових прав на квартиру вартістю 100 тис. доларів США. Того ж дня, ОСОБА_17 погодилася прийняти обіцяну ОСОБА_20 від імені ОСОБА_11 неправомірну вигоду у формі грошового еквівалента вартості квартири.

06.02.2025 року ОСОБА_11 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255 КК України (в редакції Закону № 671-ІХ від 04.06.2020 р.), ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 206, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 369 КК України.

Вирішуючи питання, визначені у ст. 170 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про те, що на даному етапі досудового розслідування наявна обґрунтована підозра щодо вчинення ОСОБА_11 інкримінованих кримінальних правопорушень, що може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, а також визнав достатніми підстави вважати, що, виходячи із санкцій ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 206, ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 369 КК України, суд може призначити ОСОБА_11 у випадку його подальшого засудження покарання у виді конфіскації майна, яке належить останньому та яке на праві власності зареєстроване за його дружиною ОСОБА_9, а також коштів на її рахунках, з огляду на правовий режим права спільної сумісної власності подружжя.

Крім того, на переконання слідчого судді, оформлення права власності на транспортні засоби на ОСОБА_10, який виконував функції водія та керуючого житловим будинком, у якому проживав ОСОБА_11 разом зі своєю сім`єю, мало фіктивний характер, а їх реальним власником є ОСОБА_11 . Відтак, до транспортних засобів, які наразі зареєстровані за ОСОБА_10, може бути застосована конфіскація майна, як таких, що є власністю підозрюваного ОСОБА_11 .

4.Мотиви суду.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи представника власника майна, пояснення прокурора, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг, з огляду на таке.

В апеляційних скаргах не ставляться під сумнів висновки оскаржуваної ухвали щодо обґрунтованості повідомленої ОСОБА_11 підозри та наявності правових підстав для накладення арешту на майно останнього, а також щодо інших обставин, які підлягають встановленню при вирішенні питання про арешт майна, натомість, вони покликаються лише на необґрунтованість арешту майна, належного саме ОСОБА_10 та ОСОБА_9, а також грошових коштів, що знаходяться на рахунках, відкритих на ім`я ОСОБА_11, тому колегія суддів перевіряє законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали виключно в межах доводів апеляційних скарг.

Колегія суддів, надаючи оцінку цим доводам, виходить з того, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна та обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для третіх осіб.

06.02.2025 року ОСОБА_11 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255 КК України (в редакції Закону № 671-ІХ від 04.06.2020 р.), ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 206, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 369 КК України. Отже, у відповідності до вимог ст. 42 КПК України він має статус підозрюваного і щодо його майна може вирішуватися питання про застосування заходів забезпечення, зокрема арешту. Оцінивши надані стороною обвинувачення докази, не вирішуючи наперед питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_11, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ним інкримінованих кримінальних правопорушень, за викладених у клопотанні обставин.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, поданої в інтересах ОСОБА_9, в частині відсутності підстав для накладення арешту на майно, яке належить останній, колегія суддів виходить з того, що у відповідності до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності. Такий же підхід до питання належності особам, які є подружжям, на праві власності майна, набутого ними під час шлюбу, закріплюють ч. ч. 1, 3, 4 ст. 368 ЦК України. Зокрема, цими нормами визначено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям під час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Матеріалами провадження підтверджено, що підозрюваний ОСОБА_11 з 30.10.1999 року і дотепер перебуває у шлюбі з ОСОБА_9 . Відтак, слідчим суддею правильно встановлено, що арештоване майно набуто у власність подружжя під час перебування у шлюбі, а отже, є спільною сумісною власністю. Вказане цілком відповідає змісту ст. 60 СК України.

При цьому, для накладення в порядку кримінального судочинства арешту на майно, що перебуває у спільній сумісній власності подружжя, не потрібно встановлювати належну саме підозрюваному частку у цьому майні. Не є обов`язковою і наявність у титульного власника такого майна процесуального статусу підозрюваного.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_9 не є стороною кримінального провадження, а тому арештоване майно, яке належить їй на праві власності, не підлягає арешту, також не є слушними, оскільки майно є спільною сумісною власністю подружжя незалежно від того, на чиє ім`я видано та оформлено правовстановлюючий документ.

З цих же підстав колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про необхідність скасування арешту із земельних ділянок та автомобілів TOYOTA CAMRY, MERCEDES-BENZ GLE 53 AMG, зареєстрованих за ОСОБА_24, та наголошує, що у відповідності до ч. 2 ст. 60 СК України кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності.

Враховуючи, що вищевказане майно набуто ОСОБА_24 під час її перебування у шлюбі з підозрюваним, в силу вимог ч. 3 ст. 368 ЦК України та ст. 60 СК України воно є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, що презюмується.

Натомість, визнання такого майна особистою приватною власністю дружини чи чоловіка потребує доведення. Тобто, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є час набуття, джерело набуття, мета придбання, тощо.

Втім, під час апеляційного розгляду суду не надано жодних доказів на підтвердження придбання вищевказаних автомобілів, земельних ділянок та іншого нерухомого майна, на яке оскаржуваною ухвалою накладено арешт, за кошти, які належали ОСОБА_9 особисто, не надано платіжних або інших документів, що підтверджували б набуття вказаного майна на підставі договору дарування чи в порядку спадкування. Відтак, слідчим суддею правильно встановлено, що все вищевказане майно оформлене на ім`я ОСОБА_9 у період її перебування у шлюбі, тому є спільною сумісною власністю подружжя, з чим погоджується і колегія суддів.

З цих же підстав відхиляються доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_9 самостійно та за власні кошти придбавала оформлене на неї майно, оскільки здійснює власну підприємницьку діяльність як ФОП, і у період з 2008 року отримала доходи на загальну суму 9 823 195 доларів США. З цього приводу колегія суддів також зауважує, що в Україні всі розрахунки здійснюються у грошовій одиниці - гривні, так само обліковується прибуток ФОП, з якого у подальшому сплачуються податки. Відтак, розрахунок доходів ФОП ОСОБА_24 у доларах США, наведений представником ОСОБА_8 у долученій до її апеляційної скарги таблиці без підпису та без дати (т. 13 а.с. 109-110), не може бути прийнятий до уваги.

Крім того, в апеляційній скарзі наголошується, що ОСОБА_9 у 2012 році отримала у подарунок земельну ділянку загальною площею 0,0610 га з кадастровим номером 8000000000:90:567:0005, а отже вона є її особистою власністю. З даного приводу колегія суддів зазначає, що у клопотанні про арешт майна не ставилось питання про накладення арешту на вказану земельну ділянку, відповідно, арешт на неї оскаржуваною ухвалою не накладався, тому доводи апеляційної скарги в цій частині відхиляються.

Виходячи з того, що завданням арешту майна є запобігання можливості його знищення, перетворення, відчуження, а також зважаючи на обставини, що розслідуються у межах цього провадження, враховуючи подальшу можливість конфіскації майна ОСОБА_11 за вироком суду у разі доведення його вини, заявлена стороною обвинувачення мета (забезпечення конфіскації майна як виду покарання) може бути досягнута через застосування саме такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна підозрюваного, з метою запобігання ризику його відчуження.

Відтак, вжитий слідчим суддею захід забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна застосований не щодо особистого майна ОСОБА_9, а щодо майна підозрюваного, яке в тому числі перебуває у спільній сумісній власності з дружиною. Отже, доводи апеляційної скарги про необхідність скасування арешту з грошових коштів у будь-якій валюті готівкою та у безготівковій формі, в тому числі коштів, цінних паперів, що знаходяться на рахунках, відкритих на ім`я ОСОБА_11 в АТ «Сенс Банк», АТ «Державний ощадний банк України», АТ «Комінбанк», АТ «Банк інвестицій та заощаджень», які є його спільною сумісною власністю з ОСОБА_9, відхиляються колегією суддів з аналогічних підстав.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги про незаконність накладення арешту на грошові кошти на банківських рахунках, які є результатом здійснення ОСОБА_9 законної підприємницької діяльності та єдиним джерелом забезпечення її життєдіяльності, колегія суддів виходить з того, що ОСОБА_9 та її представником не надано доказів, що грошові кошти на банківських рахунках набуті нею до шлюбу, чи за час шлюбу, але на підставі договору дарування чи в порядку спадкування, чи набуті нею за кошти, які належали їй особисто, тому оскаржуваною ухвалою цілком обґрунтовано накладено на них арешт як на спільну сумісну власність подружжя. Крім того, в матеріалах провадження відсутні докази на підтвердження того, що банківські рахунки, на які оскаржуваною ухвалою накладено арешт, відкриті на ім`я ОСОБА_9 як фізичної особи-підприємця.

Водночас, з матеріалів провадження вбачається, що у ОСОБА_9 наявні й інші банківські рахунки - зокрема, відкриті у АТ «Банк інвестицій та заощаджень», на яких знаходяться грошові кошти у розмірі 4 667 євро та 41 967,09 грн., на які оскаржуваною ухвалою арешт не накладено (т. 13 а.с. 44 звор. - 45).

За наведених обставин, посилання в апеляційній скарзі на непропорційність застосованого арешту та порушення права ОСОБА_9 на мирне володіння майном, а також позбавлення її засобів для існування колегія суддів також відхиляє, оскільки слідчим суддею застосовано найменш обтяжливий спосіб арешту - шляхом обмеження права розпорядження арештованим майном, що унеможливлює його відчуження, проте не перешкоджає ОСОБА_9 та її дітям користуватися цим майном, а також накладено арешт не на всі виявлені банківські рахунки, оформлені на її ім`я.

Відтак, колегія суддів не вбачає застосований арешт надмірно обтяжливим.

Доводи апеляційної скарги про необхідність скасування арешту, накладеного на автомобілі TOYOTA CAMRY та MERCEDES-BENZ GLE 53 AMG, зареєстровані за ОСОБА_9, оскільки згідно з ст. 183 ЦК України вони є неподільною річчю, колегія суддів також відхиляє та наголошує, що порядок поділу спільного сумісного майна вирішується не в межах кримінального провадження, а у порядку цивільного судочинства.

Інші доводи апеляційної скарги в інтересах ОСОБА_9 не можуть істотно вплинути на зміст постановленого рішення, тому не потребують окремої оцінки колегії суддів.

Доводи апеляційної скарги, поданої в інтересах ОСОБА_10, в частині необхідності скасування арешту, накладеного на автомобілі MERCEDES-BENZ S 500, TOYOTA CAMRY, TOYOTA LAND CRUISER, GMC YUKON XL, зареєстровані за останнім, колегія суддів також вважає непереконливими та зазначає наступне.

Долучені до клопотання матеріали НСРД свідчать про те, що ОСОБА_11 систематично здійснював оформлення права власності на належне йому майно на інших пов`язаних/підконтрольних осіб, зокрема водіїв, хатніх працівників, підлеглих співробітників. Так, згідно матеріалів клопотання ОСОБА_10 є водієм ОСОБА_11 та виконував функції керуючого житловим будинком, у якому проживає ОСОБА_11 з родиною. Зокрема, у ході зафіксованих розмов ОСОБА_11 звертався до ОСОБА_10 з претензіями щодо неналежного виконання останнім своїх обов`язків (мовою оригіналу): « ОСОБА_10, ну наверное попрощаемся. Потому что дом полностью твое хозяйство. Он должен быть теплым. Кто отвечает за хозяйство и получает за это зарплату?», на що ОСОБА_10 підтвердив, що він (т. 12 а.с. 210-213).

Крім того, ОСОБА_11 здійснював реєстрацію права власності на належні йому транспортні засоби за ОСОБА_10, за що останній отримував грошову винагороду. У ході зафіксованої розмови ОСОБА_10 розповів своїй дружині ОСОБА_26, що ОСОБА_11 знову планує зареєструвати на нього новий автомобіль, при цьому заробітної плати йому ніхто не піднімає (мовою оригіналу): «І це ж стару Тойоту продають, чуєш? Ну, продають стару Тойоту. Купляють нову гібрид і оформляють угадай на кого?», на що ОСОБА_26 запитала: «На тебе? Опять?» та ОСОБА_10 відповів: «Да, і я тепер з нею буду балакать осьо вона хай за мною там…» та згодом продовжив: «Короче, осьо хай вона буде зі мною їхать, я їй скажу, що так і дивіться. Давайте посчитаем що ви мені платите за машини які на мені і яка у мене зарплата. Я кажу що зарплату я собі хочу не менше чем там 80000 » (т. 12 а.с. 210-213).

З наведеної розмови вбачається, що ОСОБА_11, плануючи продати автомобіль та придбати новий марки TOYOTA, хотів зареєструвати право власності за ОСОБА_10 . Водночас, реакція ОСОБА_26 на повідомлену ОСОБА_10 інформацію щодо оформлення на нього права власності на майно, свідчить, що така ситуація склалась не вперше. Крім того, дружина ОСОБА_10 у ході розмови порадила йому навести аргументи щодо підвищення оплати його послуг, на що він навів власні міркування стосовно заробітної плати, яку він заслуговує, та винагороду за оформлення на нього права власності на майно. Зокрема, зазначив: «За вообще щоб правильну зарплату управляючого я вообще молчу. Що должна буть як мінімум 5000 доларів. У нас сосєд раньше, у них була пятьорка, всіх управляючих які робили на сім`ях у них здорова зарплата там, до 5000 доларів. Не менше. А ви мені кажу за 1000 доларів…тута мозги виїдаєте, на мене навешали ответственности всякі оті і машини. Я ні, я буду скажу ну, піднімайте мені зарплату, не надо мені ваші ці» (т. 12 а.с. 210-213).

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що на час вказаної розмови за ОСОБА_10 на праві власності зареєстровано два автомобіля - TOYOTA LAND CRUISER, 2021 року випуску та TOYOTA CAMRY, 2020 року випуску (т. 2 а.с. 71-72). Крім того, 21.12.2023 року ОСОБА_10 видав довіреність на ОСОБА_11 щодо вищевказаного автомобіля TOYOTA CAMRY, на право розпорядження ним, користування та виїзд за кордон строком до 21.12.2026 року (т. 2 а.с. 146). Також, 25.10.2022 року ОСОБА_10 видав ОСОБА_9 довіреність щодо автомобіля MERCEDES-BENZ S 500, на право розпорядження ним, користування та виїзд за кордон (т. 2 а.с. 199).

Відтак, в оскаржуваній ухвалі слушно зазначено, що ОСОБА_10 пов`язаний із ОСОБА_11 та членами його родини щонайменше з 12.10.2016 року, зокрема, з огляду на оформлення на нього у цей день довіреності від ОСОБА_11 щодо розпорядження автомобілем, та неодноразове надання довіреностей у подальшому (т. 2 а.с. 120-121, 126-132, 144).

При цьому, посилання в апеляційній скарзі на комплексний договір (кредиту та застави) від 05.01.2022 р., укладений між фінансовою установою та ОСОБА_10, як на підтвердження придбання останнім автомобіля TOYOTA LAND CRUISER, колегія суддів вважає непереконливими. Зокрема, до апеляційної скарги долучено копію довідки про відсутність заборгованості за вказаним кредитним договором станом на 17.03.2025 року, з якої не вбачається, що саме ОСОБА_10 та саме за власні кошти погасив кредит. Відтак, з урахуванням його пов`язаності з ОСОБА_11 та відносин, що між ними склалися, що слідує з аналізу матеріалів НСРД, саме кошти останнього могли бути внесені ОСОБА_10 на погашення кредитного договору, який і укладався ймовірно лише з метою приховування незаконно отриманих доходів від діяльності злочинної організації.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що правочини щодо набуття ОСОБА_10 права власності на вищевказані транспортні засоби мають ознаки фіктивності, оскільки при їх укладенні останній не переслідував легітимну мету - набуття права власності на вказане рухоме майно, оскільки реальним їх набувачем є ОСОБА_11 . І хоча зазначені обставини повинні бути встановлені поза розумним сумнівом під час судового розгляду, наразі є достатньо підстав вважати, що до транспортних засобів, зареєстрованих за ОСОБА_10, у подальшому може бути застосована конфіскація майна, як таких, що є власністю підозрюваного ОСОБА_11 .

З урахуванням сукупності встановлених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що слідчий суддя обґрунтовано наклав арешт на зазначене майно, забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності із завданнями кримінального провадження. На даному етапі провадження потреби досудового розслідування дійсно виправдовують таке втручання у права та інтереси ОСОБА_9, як арешт майна, з метою його збереження від приховування, псування, знищення, відчуження та унеможливлення тим самим подальшої конфіскації. Крім того, оскільки наявні достатні підстави вважати, що транспортні засоби, зареєстровані за ОСОБА_10, фактично належать ОСОБА_11, арешт такого майна не призведе до реального втручання у право власності особи, в інтересах якої подано апеляційну скаргу.

5.Висновки суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала відповідає фактичним обставинам провадження та доказам, наданим на обґрунтування клопотання про арешт майна, а її висновки є належним чином вмотивованими. Істотних порушень кримінального процесуального закону при постановленні оскаржуваної ухвали, які були б підставою для її скасування, також не встановлено, тому колегія суддів дійшла висновку про залишення її без змін.

Керуючись ст. ст. 369-372, 170-173, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційні скарги адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12.02.2025 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_2

судді ОСОБА_3

ОСОБА_4