- Головуюча суддя (ВАКС): Широка К.Ю.
Справа № 991/12307/24
Провадження 1-кп/991/118/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
16 квітня 2025 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд у складі головуючої судді ОСОБА_1,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2,
прокурора ОСОБА_3,
обвинуваченого ОСОБА_4,
захисника ОСОБА_5, ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_6 про зменшення розміру застави у кримінальному провадженні № 22023000000001243 від 19.12.2023 року за обвинуваченням:
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Остер Чернігівської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 114-1 Кримінального кодексу України (далі - КК України),
ВСТАНОВИВ:
1. Рух кримінального провадження.
У провадженні Вищого антикорупційного суду перебуває кримінальне провадження № 22023000000001243 від 19.12.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 114-1 КК України.
Ухвалою суду від 29.10.2024 року в межах кримінального провадження призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 26.11.2024 року обвинувальний акт призначено до судового розгляду.
28.03.2025 року, під час судового розгляду, від захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_6 надійшло клопотання про зменшення розміру застави.
2. Зміст поданого клопотання про зменшення розміру застави.
15.02.2024 року слідчим суддею Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, визначено альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 908 400 грн. 00 коп. з покладенням обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України у разі внесення застави. У подальшому у зв`язку з внесенням застави ОСОБА_4 було звільнено з-під варти.
На переконання сторони захисту, ризики вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 дій, передбачених п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що були підставою для застосування відносно нього запобіжного заходу, на даному етапі кримінального провадження відсутні. Так, наявність ризиків вчинення ОСОБА_4 дій, передбачених п. 1-3 ч. 1 ст. 177 КПК України, під час досудового розслідування була мотивована тим, що обвинувачений, будучи посадовою особою Міністерства оборони України та військовослужбовцем, з використанням наданих йому службових повноважень та наявних службових зв`язків з іншими особами може переховуватися від органів досудового розслідування, вдатися до дій щодо знищення, переховування або спотворення речей і документів, які мають істотне значення для кримінального провадження, а також здійснювати вплив на свідків. Однак наразі ОСОБА_4 не є посадовою особою Міністерства оборони України та звільнений з військової служби, що унеможливлює використання ним своїх повноважень, службових зв`язків з іншими особами для вчинення дій, передбачених п. 1-3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Крім того, усі документи та речі, що мають значення для кримінального провадження, були вилучені і додатково вилучатися не будуть, оскільки досудове розслідування закінчено, а судом здійснюється дослідження вже наданих матеріалів кримінального провадження.
Відсутність ризику вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 дій, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, сторона захисту обгрунтовує тим, що ОСОБА_4 вважає себе невинуватим та бажає справедливого рішення по справі, а тому найбільше зацікавлений у швидкому проведенні повного, об`єктивного та всебічного судового розгляду пред`явленого обвинувачення по суті. При цьому під час судового провадження обвинувачений ОСОБА_4 займає надактивну позицію, виступає за оперативний розгляд справи, постійно просить суд призначати якомога більше судових засідань у справі.
Ризик вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 дій, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, під час обрання запобіжного заходу було аргументовано можливістю вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 408 КК України. Однак така можливість відпала після звільнення обвинуваченого з військової служби, у зв`язку з чим він перестав бути суб`єктом цього кримінального правопорушення. Разом з цим, ОСОБА_4 не має жодного умислу на вчинення будь-якого іншого кримінального правопорушення та загалом йому не властива кримінальна поведінка.
Обставини, викладені у клопотанні сторони захисту, також підтверджуються тим, що після внесення застави і звільнення ОСОБА_4 з-під варти стороною обвинувачення жодного разу не подавалося клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого у зв`язку з внесенням застави. Це, на думку сторони захисту, свідчить про те, що сторона обвинувачення не вважає, що у ОСОБА_4 продовжують існувати вищезазначені ризики.
З урахуванням вищевикладеного, стороною захисту зазначається про те, що для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 достатнім буде менший розмір застави, у зв`язку з чим є потреба у зменшенні розміри застави з 908 400 грн. 00 коп. до 242 240 грн. 00 коп.
3. Позиції учасників судового провадження.
У судовому засіданні захисники ОСОБА_5, ОСОБА_6 підтримали подане клопотання та просили задовольнити з викладених у ньому підстав.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав подане клопотання та позицію захисників, а також додатково пояснив, що був звільнений з військової служби та відповідно з посади в Міністерстві оборони України за сімейними обставинами. Після звільнення з військової служби ОСОБА_4 не має можливості працевлаштуватися у зв`язку з пред`явленням йому обвинувачення, яке розглядається в межах даної справи. Внаслідок цього ОСОБА_4 позбавлений будь-яких джерел доходу та можливості їх отримання. Застава у розмірі 908 400 грн. 00 коп. була внесена сином ОСОБА_4, який є повнолітнім та проходить військову службу. Однак застава у такому розмірі є завеликою для родини ОСОБА_4, а тому ними було понесено значні фінансові витрати. У той же час, теща ОСОБА_4 хворіє на цукровий діабет та має інвалідність, внаслідок цього є постійна потреба в додаткових грошових коштах, які ОСОБА_4 позбавлений можливості отримати у будь-який інший спосіб, крім як шляхом зменшення розміру застави.
Прокурор ОСОБА_3 заперечив проти задоволення клопотання захисника про зменшення розміру застави та надав з цього приводу також письмові заперечення. Прокурором зазначено, що на даному етапі кримінального провадження продовжують існувати ризики вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 дій, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а внесена за обвинуваченого застава стимулює його до належного виконання процесуальних обов`язків та стримує від вчинення вказаних дій. У зв`язку з цим, на переконання сторони обвинувачення, відсутні підстави для зменшення розміру застави, а тому у клопотанні захисника слід відмовити.
4. Оцінка та мотиви суду.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжні заходи є одним з різновидів заходів забезпечення кримінального провадження, що мають особливий порядок застосування в силу своїх негативних наслідків щодо сфери особистих прав та свобод підозрюваного чи обвинуваченого, яких вони можуть зазнати у разі застосування до них запобіжного заходу.
Порядок застосування запобіжних заходів визначається у ст. 194 КПК України, у ч. 1 якої зазначається, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Отже, ухвалення судом рішення про застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного чи обвинуваченого є належним правовим результатом розгляду та вирішення відповідного клопотання тоді і лише тоді, коли судом на основі наданих доказів буде встановлено відповідну сукупність умов, а саме - існування обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один ризик, що передбачений у ст. 177 КПК України, а також неможливість або недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 1 ст. 201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.
Зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути скасований або замінений на інший - більш або менш суворий.
Зміна запобіжного заходу може полягати у зміні виду запобіжного заходу, скасуванні, зміні або покладенні додаткових обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК, чи у зміні способу виконання цих обов`язків.
Підставами звернення з клопотанням про зміну запобіжного заходу є обставини, які або існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які не було відомо сторонам, або виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу.
Такими підставами може бути суттєва зміна обставин, які було взято до уваги при обранні запобіжного заходу, зокрема, змінилася кваліфікація кримінального правопорушення, погіршився стан здоров`я обвинуваченого, змінився склад його родини чи утриманців, або майновий стан, інші обставини, які мають суттєве значення.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 194 КПК України якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.
Обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.
В аспекті вищевикладеного суд звертає увагу, що питання про зменшення розміру застави є питанням зміни запобіжного заходу, оскільки потребує встановлення тих обставин, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України та які були підставою для застосування запобіжного заходу у виді застави, у тому числі визначення її розміру як альтернативного запобіжного заходу до запобіжного заходу у виді тримання під вартою, перестали існувати або продовжують існувати в меншій мірі, у зв`язку з чим виконання обвинуваченим своїх обов`язків може забезпечити менший розмір застави.
Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23.12.2023 року відносно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб до 19.02.2024 року без визначення альтернативного запобіжного заходу у виді застави.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 15.02.2024 року строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою продовжено до 22.03.2024 року та визначено альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 908 400 грн. 00 коп.
16.02.2024 року ОСОБА_4 було звільнено з-під варти у зв`язку з внесенням застави.
У подальшому, ухвалами слідчих суддів Шевченківського районного суду м. Києва від 21.03.2024 року, від 17.05.2024 року, від 15.07.2024 року, від 15.08.2024 року строк дії обов`язків, покладених на ОСОБА_4 у зв`язку з внесенням застави, було неодноразово продовжено. Строк дії обов`язків сплив 13.10.2024 року, у встановленому законом порядку після цього не продовжувався.
Під час судового провадження, 24.01.2025 року, захисником обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокатом ОСОБА_6 подавалося клопотання про зміну запобіжного заходу у виді застави на запобіжний захід у виді особистого зобов`язання. При цьому вказане клопотання сторони захисту в частині його обгрунтування аналогічне клопотанню про зменшення розміру застави, що розглядається судом.
Ухвалою суду від 24.01.2025 року було відмовлено у задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу у виді застави на особисте зобов`язання. Цією ж ухвалою судом наголошено на продовженні існування ризиків того, що обвинувачений ОСОБА_4 може вчинити дії, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто може переховуватися від суду та впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.
Суд зазначає, що обґрунтованість застосування запобіжного заходу може піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за яких вказаний запобіжний захід було застосовано, та у зв`язку з виникненням інших обставин, які можуть бути підставами зміни запобіжного заходу в сторону його пом`якшення або скасування.
Суд зауважує, що з моменту розгляду попереднього клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу в межах кримінального провадження обставини, які були враховані судом в ухвалі від 24.01.2025 року, не змінилися та продовжують існувати. При цьому будь-яких нових обставин, які б свідчили про мінімізацію ризиків вчинення обвинуваченим дій, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, стороною захисту не наведено.
У будь-якому разі суд вважає за доцільне зазначити наступне.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі "Клішин проти України" у справі №30671/04 від 23.01.2012 наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме або вже здійснив відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
На думку суду, наразі ризик переховування ОСОБА_4 від суду продовжує існувати.
ОСОБА_4 обвинувачується, зокрема, у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено основне покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до п`ятнадцяти років, що в сукупності з іншими обставинами може свідчити про існування мотивів та підстав для обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Така позиція відповідає практиці ЄСПЛ. Так, суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника давав уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений (§ 80, заява № 33977/96 в рішенні від 26.06.2001 у справі «Ilijkov v. Bulgaria»).
Звільнення обвинуваченого з займаної посади та військової служби з абсолютністю не виключає можливість переховування ОСОБА_4 від суду, оскільки для вчинення таких дій обвинувачений може використовувати будь-які способи, у тому числі не пов`язані з службовими повноваженнями. Крім того, вказані обставини свідчать про втрату ОСОБА_4 певних чинників, які могли втримувати його від негативної процесуальної поведінки.
Щодо ризику впливу на свідків, то слід враховувати визначену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
Відтак, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Наразі триває дослідження письмових доказів сторони обвинувачення, свідки під час судового розгляду ще не допитувалися. У зв`язку з цим на даному етапі кримінального провадження визначальним є створення умов, за яких показання свідків під час судового розгляду будуть повними, всебічними та достовірними. Враховуючи обізнаність обвинуваченого ОСОБА_4 про те, які особи є свідками в межах цього кримінального провадження, про зміст їх показань та їхні персональні дані, суд приходить до висновку, що ризик впливу обвинуваченого на свідків є реальним та продовжує існувати.
Згідно вимог ст. 182 КПК України та параграфу 1 глави 18 КПК України не передбачено строку дії застави як запобіжного заходу. З моменту внесення застави на обвинуваченого покладаються обов`язки, визначені ухвалою суду, строком на два місяці. Закінчення строку дії покладених на обвинуваченого обов`язків не припиняє дію основного запобіжного заходу (яким в даному випадку є застава) і не є підставою або умовою повернення внесеної застави.
Таким чином, застава у відповідному розмірі продовжує забезпечувати виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків та є засобом запобігання ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Відсутність з боку обвинуваченого будь-яких порушень чи створення перешкод для кримінального провадження, за умови застосування до нього запобіжного заходу, сумлінне виконання ним покладених на нього обов`язків, не є достатньою підставою для твердження про відсутність того чи іншого ризику, а навпаки може вказувати на дієвість застосованого запобіжного заходу.
Внаслідок цього суд відхиляє доводи сторони захисту з приводу того, що сплив строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого у зв`язку з внесенням застави, свідчить про припинення ризику вчинення обвинуваченим дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Сплив строку дії вказаних обов`язків не призводить до скасування запобіжного заходу у виді застави, який продовжує спонукати обвинуваченого належним чином виконувати процесуальні обов`язки загалом під страхом звернення застави в дохід держави.
У цьому контексті суд також звертає увагу на суперечливість позиції сторони захисту, оскільки повна відсутність ризиків вчинення ОСОБА_4 дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, на що посилається сторона захисту у своєму клопотанні, відповідно до положень ст. 194 КПК України виключає можливість застосування запобіжного заходу як такого. Всупереч цьому сторона захисту погоджується на продовження застосування застави, але наполягає на зменшенні її розміру, що з урахуванням вищевикладених висновків суду має свідчити про зменшення ступеня ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а не їх повну відсутність.
Належна процесуальна поведінка обвинуваченого, зменшення ступеня ризиків вчинення обвинуваченим конкретних дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, істотна зміна життєвих обставин та/або фінансового становища обвинуваченого чи заставодавця тощо, у своїй сукупності можуть свідчити про можливість забезпечення виконання обвинуваченим своїх обов`язків за рахунок меншого розміру застави і, відповідно, про відсутність подальшої потреби (легітимної мети) у збереженні за державою відповідної частини грошових коштів фізичної/юридичної особи.
Мотивуючи необхідність зменшення розміру застави, сторона захисту також посилалася на скрутне матеріальне становище ОСОБА_4, яке зумовлено його звільненням з військової служби та неможливістю працевлаштування внаслідок наявності обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, а також на складні життєві обставини у виді хвороби близьких осіб і членів родини, що у своїй сукупності посилює потребу у грошових коштах.
Судом встановлено, що заставу за обвинуваченого ОСОБА_4 було внесено його сином, який є повнолітнім та проходить військову службу. У зв`язку з цим суду не зрозуміло яким чином потреба ОСОБА_4 у додаткових грошах, у зв`язку з його життєвими обставинами, пов`язана з грошима заставодавця, якому вони будуть повернуті у разі зменшення розміру застави.
Крім того, стороною захисту не долучено жодних документів на підтвердження вищевикладених обставин, зокрема, але не виключно, медичної документації щодо стану здоров`я членів родини, присвоєння групи інвалідності, необхідності у зв`язку з цим систематичного придбання лікарських препаратів, відомостей про відсутність у ОСОБА_4 будь-яких інших доходів та заощаджень тощо. Внаслідок цього суд вважає недоведеними обставини, на які сторона захисту посилається як на підставу зменшення розміру застави.
Зміна ризиків вчинення обвинуваченим дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, під час судового провадження може передбачати появу додаткових ризиків, припинення існування раніше встановлених, а також збільшення чи зменшення ступеня конкретних ризиків. Внаслідок цього виключення можливості вчинення ОСОБА_4 дій, передбачених п. 2, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що існували на момент обрання запобіжного заходу, не виключає того, що ступінь ризику вчинення ОСОБА_4 дій, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, на даному етапі кримінального провадження потребує застосування до обвинуваченого того ж самого розміру застави. На переконання суду, обраний щодо обвинуваченого запобіжний захід у вигляді застави, у визначеному розмірі, буде співмірним з існуючими ризиками, та буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної його процесуальної поведінки. Застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_4 застави у меншому розмірі не буде справляти на обвинуваченого достатнього стримуючого впливу.
Таким чином, суд дійшов висновку, що стороною захисту не було надано переконливих доказів, які б обумовили необхідність зменшення розміру застави. У зв`язку з цим у задоволенні клопотання про зменшення розміру застави слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 131, 177-178, 182, 194, 201, 331, 372 КПК України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_6 про зменшення розміру застави.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали може бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Головуюча суддя ОСОБА_1