- Головуючий суддя (АП ВАКС): Никифоров А.С.
Справа № 991/12171/24
Провадження №11-сс/991/191/25
Слідчий суддя: ОСОБА_1
Головуючий суддя: ОСОБА_2
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 квітня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3,
ОСОБА_4,
секретар судового засідання ОСОБА_5,
за участю:
прокурора ОСОБА_6
представника власника майна - адвоката ОСОБА_7,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25.10.2024 про арешт майна у кримінальному провадженні № 52024000000000222.
ВСТАНОВИЛА:
1. Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25.10.2024 накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_9, яке належить йому на праві власності, а саме 1/3 частину квартири загальною площею 71,0 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 4191375), а також на майно, що належить йому на праві спільної сумісної власності з ОСОБА_8, а саме:
1) на майно, яке на праві власності зареєстроване за ОСОБА_10 :
- садовий будинок загальною площею 175,8 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 586937132218);
- земельна ділянка площею 0,12 га, розташована за адресою: Київська обл., Вишгородський район, Лебедівська с/рада, кадастровий номер 3221884000:33:017:0012 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 257077432218);
2) на майно, яке на праві власності зареєстроване за ОСОБА_8, а саме:
- будинок для відпочинку котеджного типу загальною площею 145,1 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта 1936154751237);
- земельна ділянка площею 0,0403 га, розташована за адресою: АДРЕСА_3, кадастровий номер 5123781300:04:001:0510 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1339787751237);
- земельна ділянка площею 0,12 га, розташована за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н., Ходосівська с/рада, кадастровий номер 3222487000:02:001:5037 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 545117432224);
- транспортний засіб BMW X6 M501, номерний знак НОМЕР_1, VIN № НОМЕР_2, 2021 року виписку, шляхом позбавлення права відчуження, розпорядження таким майном.
Слідчим суддею встановлено, що Детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52024000000000222 за підозрою ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, а саме у проханні надати йому, як службовій особі, яка займає відповідальне становище, для себе неправомірної вигоди за вчинення в інтересах третьої особи дій з використанням наданого їй службового становища, в особливо великому розмірі.
24.10.2024 старший детектив НАБУ ОСОБА_11, за погодженням із прокурором САП ОСОБА_6, звернувся до слідчого судді із клопотанням про арешт майна підозрюваного ОСОБА_10, а також арешт майна ОСОБА_8, як майна, належного на праві спільної сумісної власності з підозрюваним ОСОБА_10, з обмеженням права розпорядження та відчуження таким майном. Клопотання мотивоване необхідністю накладення арешту на майно з можливістю забезпечення конфіскації, як виду покарання.
На переконання слідчого судді, з огляду на обґрунтованість оголошеної ОСОБА_10 підозри, накладення арешту на майно, з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання, є необхідним для виконання завдань кримінального правопорушення, у тому числі, з урахуванням прав на таке майно дружини підозрюваного.
Крім того, слідчий суддя встановила, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права підозрюваного, а також через наявність правового режиму спільної сумісної власності і його дружини.
2. Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
Посилаючись на неповноту судового розгляду та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, представник ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 в апеляційній скарзі прохає скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25.10.2024 у справі №991/12171/24, в частині накладення арешту на майно, яке на праві власності зареєстроване за ОСОБА_8 .
Одночасно адвокат прохає поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді як такий, що пропущений з поважних причин. Зазначає, що оскаржуване рішення було прийняте слідчим суддею без виклику та повідомлення про дату та час судового засідання власника майна, а також рішення не було направлено належним чином у встановлений строк власникам арештованого майна. Про вказане судове рішення, захисник дізнався 04.03.2025 року під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження № 52024000000000222.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, представник зазначає наступне.
Детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52024000000000222 за підозрою ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК України. Ухвалою слідчого судді ВАКС від 25.10.2024 було накладено арешт на майно підозрюваного, а також на майно його дружини ОСОБА_8, на яке розповсюджується правовий режим спільної сумісної власності подружжя, з метою забезпечення конфіскації.
При цьому, захисник зауважує, що відповідно до п.3 ч.1 ст.170 КПК України, під час проведення досудового розслідування допускається накладення арешту з метою забезпечення його конфіскації виключно на майно, яке належить підозрюваному.
Водночас, у п. 2.12 оскаржуваної ухвали слідчим суддею було накладено арешт на майно ОСОБА_8, що перебуває у спільній сумісній власності подружжя відповідно до ч.ч. 2, 3 ст.73 СК України. При цьому слідчим суддею не був врахований той факт, що відповідно до наведеної норми закону, стягнення може бути накладене на майно дружини чи чоловіка підозрюваної особи, яка є сумісною власністю подружжя, тільки тоді, коли таке майно придбане за кошти, які здобуті внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
ОСОБА_8 набула право власності на арештоване майно впродовж 2015-2022 років, а ОСОБА_10 підозрюється у вчиненні злочину впродовж травня-червня 2024 року.
Апелянт звертає увагу, що реєстрація права власності громадянки ОСОБА_8 на арештоване майно не скасована, вона не є підозрюваною у вчиненні кримінальних правопорушень, на законних підставах володіє майном. Водночас, ч.10 ст. 171 КПК України зазначає, що не може бути арештоване майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту з метою збереження речових доказів. Поряд з цим адвокат вказує, що арештоване майно ОСОБА_8 не є речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні, а також не було придбано за кошти здобуті злочинним шляхом. Крім того, захисник вважає, що посилання слідчого судді на ч. 6 ст. 48 ЗУ «Про виконавче провадження» є безпідставними, адже дане положення стосується стягнення виконавцем заборгованості з боржника перед кредитором у відкритому виконавчому провадженні та немає ніякого відношення до конфіскації майна засудженого.
Також захисник звертає увагу, що ч. 2 ст. 64-2 КПК України передбачено право лише прокурора на звернення з відповідним клопотанням про арешт майна, при цьому, 24.10.2024 з клопотанням про арешт майна до суду звернувся не прокурор, а детектив НАБУ, тим самим порушивши вимоги вказаної статті КПК.
3. Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні адвокат ОСОБА_7 апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, наполягав на її задоволенні.
Прокурор САП ОСОБА_6 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.
Власник майна ОСОБА_8, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце апеляційного розгляду, в судове засідання не прибула, про поважні причини свого неприбуття суд не повідомила.
Відповідно до положень ч.4 ст. 405 КПК України, апеляційний розгляд здійснений за відсутності ОСОБА_8 .
4. Мотиви суду
Заслухавши доповідь головуючого, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали апеляційного провадження та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Перш за все, вирішуючи клопотання адвоката ОСОБА_7 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25.10.2024, колегія суддів вказує наступне.
Так, в обґрунтування необхідності поновлення строку на апеляційне оскарження адвокат вказав, що судовий розгляд клопотання про арешт майна було здійснено без виклику сторін у закритому судовому засіданні, копія ухвали від 25.10.2024 ОСОБА_8, як власнику арештованого майна, не направлялась. Про існування такого обтяження у виді арешту, власник майна дізналась під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.
За змістом п.3 ч.2 та ч.3 ст.395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Згідно з висновком Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеним у постанові від 04.11.2019 у справі № 760/12179/16-к, якщо ухвала слідчого судді постановлена без виклику особи, інтересів якої вона стосується та яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи має обчислюватися з дня отримання копії судового рішення, незалежно від наявності інших джерел інформування про прийняте рішення.
Із матеріалів апеляційного провадження вбачається, що оскаржувану ухвалу слідчим суддею постановлено 25.10.2024 без виклику ОСОБА_8 та інших учасників провадження (а.п. 165-174). Доказів направлення оскаржуваної ухвали, отримання її копії ОСОБА_8 чи її представником матеріали провадження не містять. Відтак з огляду на наведені приписи п.3 ч.2 та ч.3 ст.395 КПК України та висновки ОП ККС ВС, викладені у постанові від 04.11.2019 року у справі № 760/12179/16-к, строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді ВАКС від 25.10.2024 не розпочався, а тому апелянтом не пропущений.
З урахуванням вказаного, клопотання адвоката ОСОБА_7 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого суддів Вищого антикорупційного суду від 25.10.2025 підлягає залишенню без розгляду.
Розглядаючи доводи апеляційної скарги в частині незаконності накладення арешту на майно, яке перебуває у власності ОСОБА_8 на праві спільної сумісної власності з підозрюваним ОСОБА_10, з метою забезпечення конфіскації такого майна, як виду покарання, колегія суддів такі відхиляє з огляду на наступне.
Із матеріалів провадження вбачається, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52024000000000222 від 07.05.2024 за підозрою ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України (а.п. 52-57).
Санкцією ч.4 ст.368 КК України передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном; арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду 24.10.2024 накладено арешт на майно, належне зокрема ОСОБА_8, як на майно, що належить підозрюваному ОСОБА_10 на праві спільної сумісної власності, з обмеженням права розпорядження та відчуження, з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання (а.п. 165-174).
Як вбачається з матеріалів провадження (а.п. 59), 30.04.2011 відділом державної реєстрації актів цивільного стану Київського районного управління юстиції у м. Донецьк було зареєстроване укладання шлюбу між ОСОБА_10 та ОСОБА_8 (актовий запис № 177 від 30.04.2011).
У період часу з2015 по 2022 роки подружжям ОСОБА_12, зокрема ОСОБА_8 було набуто низку майна (а.п. 64-68), на яке розповсюджується правовий режим спільного сумісного майна подружжя, що не заперечувалось апелянтом ні в апеляційній скарзі, ні в ході апеляційного розгляду.
Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю (ч. 1 ст.368 ЦК України).
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю (ч.3 ст.368 ЦК України, ч.1 ст.60 СК України).
Звернення стягнення на частку у праві спільної сумісної власності відбувається шляхом виділу такої частки, при цьому внаслідок виділу право спільної власності припиняється (ст.ст. 364, 366, 370, 371 ЦК України, ст.73 СК України).
Виконання рішень про конфіскацію майна здійснюється органами державної виконавчої служби в порядку, встановленому цим Законом (ч.1 ст.62 Закону України №1404-VIII від 02.06.2016 «Про виконавче провадження»).
Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (ч.1 ст.59 Закону України №1404-VIII від 02.06.2016 «Про виконавче провадження»).
Відповідно до ч.12 ст.100 КПК, спір про належність речей, що підлягають поверненню, вирішується у порядку цивільного судочинства.
Колегія суддів відхиляє доводи представника власника майна про безпідставність посилання слідчого судді на положення Закону України «Про виконавче провадження», оскільки наведеними положеннями закону регламентований загальний порядок звернення стягнення, зокрема на частку у спільній сумісній власності у разі виконання рішення суду про конфіскацію майна як виду покарання, та порядок вирішення спорів, щодо такого майна (в порядку цивільного судочинства).
Наведений підхід відповідає усталеній судовій практиці Верховного Суду, яка вказує на те, що вирішення питання про скасування арешту майна що є об`єктом спільної сумісної власності не може вирішуватись у межах кримінального провадження. Саме такі висновки відображені у постанові Касаційного кримінального суду від 20.11.2018 у справі № 359/4829/17 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/78044669), постанові Касаційного кримінального суду від 09.04.2020 у справі № 676/2199/19 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/88749307), постанові Касаційного кримінального суду від 04.10.2022 у справі №752/7440/18 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/106661447) та постанові Касаційного кримінального суду від 25.07.2024 у справі № 676/2111/20 (https://reestr.court.gov.ua/Review/120719986).
Такий самий підхід застосований і Великою Палатою Верховного Суду у пункті 27 постанови від 15.09.2020 у справі № 352/1802/18 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/92270697).
Таким чином, враховуючи, що оскаржуваною ухвалою арешт накладений також на майно, що належить ОСОБА_10 на праві спільної сумісної власності разом з ОСОБА_8, хоча і зареєстроване за нею, і спір щодо виділу її частки у ньому не може бути вирішений в порядку кримінального судочинства, колегія суддів констатує, що на даному етапі кримінального провадження такий арешт накладений у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства, відповідає меті такого заходу забезпечення кримінального провадження та виправдовує відповідний ступінь втручання у права ОСОБА_8 .
Що стосується доводів апеляційної скарги в частині того, щодо суду звернувся не прокурор, а детектив Національного антикорупційного бюро України, тим самим порушивши вимоги ст. 64-2 КПК України, колегія суддів вказує наступне.
Главою 3 Кримінального процесуального кодексу України унормовано визначення та порядок набуття процесуального статусу сторонами та іншими учасниками кримінального провадження, а також обсяг їх прав та обов`язків.
Зокрема §5 Глави 3 КПК України визначаються особливості процесуального статусу інших учасників кримінального провадження, до яких законодавцем віднесено і третю особу, щодо майна якої вирішується питання про арешт.
Так, нормами ст. 64-2 КПК України визначено, що третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особа, наведений перелік прав та обов`язків такої особи, а також визначені обставини, що обумовлюють набуття особою відповідного процесуального статусу.
В свою чергу, порядок застосування заходів забезпечення кримінального провадження і зокрема арешту майна визначений положеннями Глав 10 та 17 КПК України.
Частиною 1 ст.171 КПК України встановлено, що з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
При цьому, положення ст. ст. 170 - 175 КПК України не ставлять наявність у осіб, визначених ч.1 ст. 171 КПК України, правоздатності на звернення з клопотанням про арешт майна, в залежність від процесуального статусу особи, про арешт майна якої ставиться питання у відповідному клопотанні, або мети забезпечення.
Системний аналіз положень ст. 64-2 та ст. 171 КПК України дає чітке уявлення про те, що норми ст. 64-2 КПК України визначають момент виникнення процесуального статусу третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт з моменту звернення до суду з відповідним клопотанням, а приписи ч. 1 ст. 171 КПК України встановлюють коло осіб, що наділені правом на звернення до суду з клопотанням про арешт майна.
Як вбачається з матеріалів апеляційного провадження, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді Вищого антикорупційного суду звернувся старший детектив у кримінальному провадженні № 52024000000000222 ОСОБА_11, за погодженням із прокурором у даному кримінальному провадженні САП ОСОБА_6 .
Таким чином, до слідчого судді з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні № 52024000000000222 звернулась особа, наділена відповідними повноваженнями, а твердження адвоката ОСОБА_7 щодо відсутності у детектива таких повноважень, ґрунтується на хибному тлумаченні відповідних положень КПК України, у зв`язку з чим колегія суддів відхиляє даний довід апеляційної скарги.
5. Висновки суду
Згідно із ч.ч. 1,2 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
В силу вимог п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим суддею Вищого антикорупційного суду повно та всебічно встановлено наявність підстав для арешту майна, зокрема ОСОБА_8, яке належить їй та підозрюваному ОСОБА_10 на праві спільної сумісної власності. Підстав для скасування ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25.10.2024 за наслідками апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.
Керуючись статтями 376, 404, 405, 407, 418, 532 КПК України, колегія суддів -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25.10.2024 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4