- Головуючий суддя (АП ВАКС): Михайленко Д.Г.
Справа № 991/2141/25
Провадження №11-кп/991/93/25
У Х В А Л А
23 квітня 2025 року місто Київ
Суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 перевірив апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на вирок Вищого антикорупційного суду від 18.03.2025 у кримінальному провадженні № 52025000000000100 від 25.02.2025 за частиною 5 статті 27 - частиною 4 статті 368 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Історія провадження
1.18.03.2025 Вищий антикорупційний суд ухвалив вирок, яким затвердив угоду про визнання винуватості між прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та обвинуваченим ОСОБА_4 .
2.17.04.2025 на зазначений вирок адвокат ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу.
Короткий зміст оскаржуваного вироку
3.Оскаржуваним вироком: (1) затверджено угоду про визнання винуватості між прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та обвинуваченим ОСОБА_4 у межах кримінального провадження № 52025000000000100 від 25.02.2025; (2) ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 27 - частиною 4 статті 368 КК, та (3) призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років; (4) на підставі частини 5 статті 72 КК зараховано ОСОБА_4 у строк покарання у виді позбавлення волі строк попереднього ув`язнення; (5) на підставі частини 2 статті 75 КК звільнено ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки; (6) на підставі статті 76 КК покладено на ОСОБА_4 ряд обов`язків; (7) скасовано запобіжний захід у виді застави та ухвалено після набрання вироком законної сили частину застави у розмірі 2 млн грн, внесену заставодавцем ОСОБА_5, перерахувати на допомогу ЗСУ, іншу частину застави у розмірі 997 720 грн повернути заставодавцю; (8) скасовано арешти, накладені на майно обвинуваченого ОСОБА_4 .
4.Суд першої інстанції визнав ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 27 - частиною 4 статті 368 КК, а саме у пособництві в проханні надати та одержанні службовою особою неправомірної вигоди в особливо великому розмірі за невчинення такою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-яких дій з використанням наданої їй влади та службового становища.
5.Згідно з обвинувальним актом та угодою про визнання винуватості (1) у період 05.01.2024-27.04.2024 службова особа за пособництва ОСОБА_4 одержала разову та щомісячну неправомірну вигоду у загальному розмірі 358 000 доларів США [що на момент вчинення діяння становило 13 657 315 грн] та (2) дії ОСОБА_4 як пособника полягали у: (а) наданні засобів для вчинення злочину шляхом створення для службової особи акаунту у месенджері WhatsApp на іноземний номер мобільного телефону та криптогаманця для одержання ним неправомірної вигоди; (б) усуненні перешкод для вчинення злочину шляхом виконання за службову особу [з огляду на страх останньої бути викритим та з метою маскування її участі у вчиненні протиправних діянь] ряду дій, які полягали, зокрема, у особистих зустрічах з особою, яка надавала неправомірну вигоду, ознайомленні такої особи із наявними відомостями [щодо ймовірного вчинення нею кримінальних правопорушень та особистого життя], наданні реквізитів криптовалютного гаманця, висловленні прохання надати неправомірну вигоду тощо; (в) сприянні у переховуванні слідів кримінального правопорушення шляхом обміну одержаної неправомірної вигоди у вигляді криптовалюти USDT в долари США у готівковій формі.
Вимоги та короткий зміст апеляційної скарги
6.В апеляційній скарзі адвокат висловив прохання: (1) скасувати оскаржуваний вирок та (2) призначити новий розгляд у суді першої інстанції у загальному порядку іншим складом суду.
7.Апеляційна скарга містить доводи щодо: (1) права апелянта на оскарження вироку; (2) незаконності вироку.
8.В обґрунтування першого доводу адвокат посилався на те, що оскаржуваний вирок стосується прав, свобод та інтересів ОСОБА_3, оскільки його особу можна ідентифікувати з тексту вироку та цей вирок містить твердження, що встановлюють його участь у вчиненні кримінального правопорушення, з огляду на таке: (1) зі змісту вироку Вищого антикорупційного суду від 18.03.2025, опублікованого в ЄДРСР, на переконання апелянта вбачається, що прізвище, ім`я та по батькові ОСОБА_3 є зашифрованими як «Особа 2», проте таке знеособлення має формальний характер, оскільки (2) вирок містить конкретну та деталізовану інформацію стосовно ОСОБА_3, а саме щодо його місця роботи, посади, адреси проживання, марки та номерного знаку автотранспортного засобу, конкретних сум та способів здійснення фінансових операцій; (3) зазначення цих відомостей у тексті вироку дозволяє з впевненістю ідентифікувати особу ОСОБА_3 ; (4) крім того, наведені у вироку персональні дані надають можливість будь-якій сторонній особі встановити знеособлену у вироку особу [«Особа 2»] з публікацій у мережі Інтернет, в яких зазначалися прізвище, ім`я такої особи та займана нею посада; (5) оскаржуваний вирок містить фактично констатацію участі ОСОБА_3 у вчиненні протиправних діянь як особи, яка надавала неправомірну вигоду, із детальним та однозначним описом його ролі та визнанням його винуватості без здійснення щодо нього судового розгляду; (6) подібні формулювання суду першої інстанції є порушенням принципу презумпції невинуватості та можуть в подальшому мати негативний вплив на неупередженість та результат іншого кримінального провадження.
9.З наведених мотивів адвокат зазначає, що апеляційна скарга на вирок на підставі угоди подана «іншою особою» на підставі частини 2 статті 24, пункту 10 частини 1 статті 393 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Оцінка та мотиви судді-доповідача
10.На етапі вирішенні питання щодо відкриття апеляційного провадження суддя-доповідач перевіряє апеляційну скаргу на предмет прийнятності та відсутності підстав для перешкод призначення її до апеляційного розгляду, що передбачені пунктами 1-4 частини 3 та частиною 4 статті 399 КПК.
11.Однією з таких перешкод є подання апеляційної скарги особою, яка не має права подавати апеляційну скаргу (пункт 2 частини 3 статті 399 КПК).
12.КПК визначає вичерпний перелік осіб, які можуть оскаржити вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним про визнання винуватості - ними є обвинувачений, його захисник, законний представник та прокурор (частина 4 статті 394 КПК).
13.Частиною 2 статті 24 КПК гарантується право на перегляд вироку, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому КПК, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.
14.У разі подання апеляційної скарги на вирок на підставі угоди іншою особою (захисником чи представником іншої особи), суддя-доповідач суду апеляційної інстанції, вирішуючи відповідно до вимог статті 398 КПК питання про відкриття апеляційного провадження, має впевнитися, що: (1) у тексті вироку зазначено такі дані, які прямо вказують на дану конкретну особу, або визнані встановленими такі обставини, які дозволяють апеляційному суду (судді-доповідачеві) з впевненістю ідентифікувати іншу особу; (2) крім того, вирок має стосуватися прав, свобод та інтересів цієї іншої особи. Дані, які містяться у процесуальних документах, складених слідчим або прокурором (обвинувальний акт, повідомлення про підозру тощо), не можуть слугувати підставою для визнання вироку на підставі угоди про визнання винуватості однієї особи таким, що стосується прав, свобод та інтересів інших осіб (постанова Об`єднаної палати ККС ВС від 18.05.2020 у справі № 639/2837/19).
15.Виходячи з наведеного, суддя-доповідач першочергово має перевірити зміст резолютивної частини вироку на предмет того, чи стосується вирок прав, свобод та інтересів іншої особи (її майна) - чи вирішено питання про її винуватість та покарання, стягнуто з неї грошові кошти, покладено будь-які обов`язки, вирішено питання про її майно чи щодо заходів забезпечення кримінального провадження, застосованих щодо іншої особи чи її майна.
16.У цьому провадженні адвокат оскаржує вирок на підставі угоди про визнання винуватості через зазначення в мотивувальній частині вироку (при викладенні формулювання обвинувачення ОСОБА_4 ) персональних даних ОСОБА_3 та фактичне вирішення питання про його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення. Саме з наведених мотивів на думку адвоката оскаржуваний вирок стосується прав, свобод та інтересів ОСОБА_3 .
17.Враховуючи наведене вище та доводи апеляційної скарги, суддя-доповідач в межах перевірки апеляційної скарги на прийнятність має встановити: (1) чи стосуються оскаржуваний вирок прав, свобод та інтересів ОСОБА_3 .? (2) чи можливо його ідентифікувати з тексту вироку?
18.На ці питання суддя-доповідач надає негативні відповіді з таких мотивів.
(1) Чи стосуються оскаржуваний вирок прав, свобод та інтересів ОСОБА_3 .?
19.Зі змісту оскаржуваного вироку вбачається, що резолютивна частина стосується: (1) ОСОБА_4 - вирішено питання виключного щодо його винуватості, призначення йому покарання, покладення на нього обов`язків, передбачених статтею 76 КК, зняття арешту з його майна тощо; (2) ОСОБА_5 - в частині звернення частини внесеної ним застави на потреби ЗСУ та повернення іншої частини заставодавцю.
20.У резолютивній частині оскаржуваного вироку даних про ОСОБА_3 немає.
21.Щодо тверджень апелянта про встановлення вчинення злочину ОСОБА_3 в мотивувальній частині вироку при викладенні формулювання обвинувачення стосовно ОСОБА_4, преюдиційного характеру вироку для ОСОБА_3, суддя-доповідач зазначає таке.
22.Вирок на підставі угоди повинен відповідати загальним вимогам до обвинувальних вироків з урахуванням особливостей, передбачених частиною 3 статті 475 КПК.
23.На відміну від вироків, ухвалених за результатами розгляду по суті [в мотивувальній частині яких у разі визнання особи винуватою зазначається «формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним», із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення (пункт 2 частини 3 статті 374 КПК)], мотивувальна частина вироку на підставі угоди має містити лише «формулювання обвинувачення та статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачувалася особа» (частини 3 статті 475 КПК).
24.Тобто мотивувальна частина вироку на підставі угоди не містить обставин обвинувачення (кримінального правопорушення), які встановлювались судом і визнаються доведеними при розгляді по суті - у ній міститься лише те формулювання, яке беззастережно визнається обвинуваченим. До того ж, докази при затвердженні угоди не надаються і не досліджуються.
25.Це додатково підтверджується змістом:
(1)частини 1 статті 471 КПК, відповідно до якої в угоді про визнання винуватості зазначаються беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення;
(2)пункту 1 частини 4 статті 474 КПК, за яким перед ухваленням рішення про затвердження угоди про визнання винуватості суд під час судового засідання повинен з`ясувати в обвинуваченого, чи цілком він розуміє, що він має право на судовий розгляд, саме під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують;
(3)статтями 474 та 314 КПК, згідно з якими якщо угоди досягнуто під час досудового розслідування, обвинувальний акт з підписаною сторонами угодою невідкладно надсилається до суду та розгляд щодо угоди проводиться судом під час підготовчого судового засідання. У підготовчому судовому засіданні суд має право рішення затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 КПК (частини 1 та 2 статті 474, пункт 1 частини 3 статті 314 КПК).
26.Враховуючи те, що у цій справі угода про визнання винуватості була укладена на стадії досудового розслідування та розглянута у підготовчому судовому засіданні, то матеріали справи не містять і не можуть містити будь-яких доказів, які б давали суду можливість встановити обставини правопорушення, коло його учасників тощо.
27.На переконання судді-доповідача мотивувальною частиною вироку [при викладенні формулювання обвинувачення] не можна вирішити питання про винуватість іншої особи, щодо якої немає відповідного висновку в резолютивній частині. При цьому саме по собі зазначення даних чи дій іншої особи при викладенні фактичних обставин злочину, у вчинення якого обвинувачується особа-сторона угоди, не може свідчити про автоматичне встановлення винуватості іншої особи, питання про винуватість якої не вирішується. У протилежному випадку неможливо було б викласти фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення декількома особами або вчинених у співучасті та перевіряти правильність кваліфікації злочину (як того вимагає пункт 1 частини 7 статті 474 КПК).
28.У цьому провадженні суд першої інстанції не досліджував докази та не надавав будь-яку оцінку діям ОСОБА_3, а викладення формулювання обвинувачення у вироку є вимогою КПК та воно стосується лише ОСОБА_4 .
29.Крім цього, вирок за угодою не має жодного преюдиційного значення для осіб, які не були учасниками такої угоди, та не є доказом їх вини.
30.Так, нормами КПК не передбачено, що вирок на підставі угоди має преюдиційне значення для кримінального провадження відносно інших осіб. Крім цього, оскаржуваним вироком не встановлено порушення прав людини і основоположних свобод, гарантованих Конституцією України і міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, тому він не має преюдиціальне значення для суду, який вирішує питання про допустимість доказів відповідно до статті 90 КПК.
31.Такий висновок судді-доповідача узгоджується з усталеною практикою ККС ВС, яка сформована як за наслідками перегляду по суті вироків щодо інших осіб, так і за наслідками розгляду ухвал судів апеляційної інстанції про неприйнятність апеляційних скарг інших осіб на вирок за угодою.
32.Так, виходячи з узагальненої позиції ККС ВС:
(1)зазначення у формулюванні обвинувачення інформації стосовно співучасті обвинуваченого-сторони угоди з іншою особою (чи вчинення обвинуваченим-стороною угоди дій в інтересах іншої особи), яке визнано судом доведеним, стосується лише обвинуваченого-сторони угоди. Викладені у вироку на підставі угоди обставини обвинувачення, відповідно до статті 17 КПК України, не можуть бути використані на підтвердження винуватості будь-яких інших осіб, крім обвинуваченого-сторони угоди (ухвали ККС ВС від 25.08.2021 у справі № 991/3848/21, від 04.10.2021 у справі № 991/3848/21, від 18.10.2021 у справі № 991/3848/21);
(2)вирок, ухвалений на підставі угоди стосовно однієї із декількох осіб, не має преюдиціального значення для кримінального провадження відносно інших осіб, а визнання винуватості однією із осіб не є доказом винуватості інших. Чинний КПК не звільняє сторону обвинувачення від доказування відповідних обставин у кримінальному провадженні щодо однієї особи в разі наявності судового рішення стосовно іншої особи (ухвали ККС ВС від 23.01.2024 у справі № 991/6004/21, від 04.01.2024 у справі № 991/2288/21, від 25.08.2023 у справі № 755/1730/20, від 25.01.2024 у справі № 554/8321/23, від 29.02.2024 у справі № 755/17727/23, від 04.03.2024 у справі № 991/8851/21, постанови ККС ВС від 24.05.2023 у справі № 202/11070/22, від 21.09.2023 у справі № 712/3637/22);
(3)право обвинуваченого на визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення та укладення угоди про визнання винуватості передбачено діючим кримінальним процесуальним законом і може бути вільно використано ним відповідно до принципу диспозитивності незалежно від невизнання своєї вини іншими особами у кримінальному провадженні (постанова ККС ВС від 26.05.2021 у справі № 263/15273/17);
(4)якщо інші особи у кримінальному провадженні не визнали своєї вини, то це не може вплинути на реалізацію права обвинуваченого на укладення угоди про визнання винуватості та не є підставою для скасування вироку на підставі цієї угоди (постанова ККС ВС від 15.04.2020 у справі № 344/2514/19).
33.Отже, оскаржуваний вирок стосується винуватості та створює відповідні правові наслідки виключно щодо ОСОБА_4 та не стосується прав, свобод та інтересів ОСОБА_3, суд першої інстанції не здійснював дослідження й оцінку правомірності чи неправомірності дій іншої особи, не встановлював наявність чи відсутність її вини у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення та не констатував вчинення нею злочину. Цей вирок не має преюдиційного значення і не може бути використаний при розгляді кримінального провадження щодо іншої особи як доказ вини, зокрема стосовно ОСОБА_3
(2) Чи можливо ідентифікувати ОСОБА_3 з тексту вироку?
34.У контексті доводів апеляційної скарги суддя-доповідач зазначає таке: (1) в мотивувальній частині вироку, зокрема при формулюванні обвинувачення щодо ОСОБА_4, відсутні будь-які посилання на персональні дані ОСОБА_3, які прямо та конкретно вказують на його особу або які дозволяють апеляційному суду з впевненістю його ідентифікувати; (2) у вироку при викладенні фактичних обставин злочину, у вчинення якого обвинувачується особа-сторона угоди (у чіткій відповідності до обвинувального акту та в межах беззаперечного визнання обвинуваченим), зазначено про певних осіб, які за версією сторони обвинувачення є особами, які за пособницьких дій ОСОБА_4 надавали та одержували неправомірну вигоду. Відомості щодо цих осіб є повністю знеособленими у тексті вироку та одну із них («Особу 2») апелянт ідентифікує як ОСОБА_3 ; (3) зазначення цих осіб слугує елементом конкретизації обвинувачення особі-стороні угоди та є необхідним для повної правової кваліфікації діяння ОСОБА_4 ; (4) ОСОБА_3 як Особу 2 з тексту вироку неможливо ідентифікувати без дослідження процесуальних документів, складених стороною обвинувачення, чи відповідних доказів, зокрема щодо призначення на посаду; (5) зазначення в оскаржуваному вироку адреси проживання та відомостей про автотранспортний засіб [які апелянт кваліфікує як ознаки, що ідентифікують ОСОБА_3 ] є необхідними для формулювання обвинувачення ОСОБА_4, оскільки ці дані наведені в контексті опису обставин вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення за частиною 5 статті 27 - частиною 4 статті 368 КК (адреса та дані авто зазначені з метою конкретизації місця зустрічі ОСОБА_4 із особою, яка надавала неправомірну вигоду, під час якої здійснювалися пособницькі дії, зокрема, ознайомлення особи із наявними у розпорядженні службової особи відомостями, висловлення прохання надати неправомірну вигоду одноразово та щомісячно, надання реквізитів криптовалютного гаманця для перерахування коштів тощо); (6) наведення у вироку посади Особи 2 в контексті детального опису вчиненого кримінального правопорушення є необхідним для ідентифікації події злочину, повної правової кваліфікації діяння та визначення предметної підсудність ВАКС. При цьому зазначення посади Особи 2 та періоду часу, протягом якого мали місце події злочину, не може розглядатися як наведення у вироку відомостей, які безсумнівно надають можливість іншим особам ідентифікувати особу, без використання додаткових джерел інформації або здійснення додаткових перевірок, досліджень чи зіставлень, оскільки така посада не є загальновідомою (тобто не є такою, що може бути відомою широкому колу осіб та зазвичай асоціюється з конкретною особою, з огляду на публічний характер виконуваних обов`язків та високий рівень суспільної впізнаваності); (7) публікації в засобах масової інформації із наведенням прізвища та ім`я особи, в інтересах якої подана апеляційна скарга, та займаної ним посади не можуть вважатись безумовно достовірними і такими, що достеменно ідентифікують певну особу саме з тексту вироку, без проведення додаткових дій з пошуку відповідної інформації; (8) наведені апелянтом інші відомості (зокрема, сума, дата, спосіб передачі грошових коштів) також жодним чином не дозволяють ідентифікувати у тексті вироку особу ОСОБА_3 та є виключно елементом конкретизації формулювання обвинувачення ОСОБА_4 ; (9) крім того, Суд звертає увагу, що у тексті оскаржуваного судового рішення, відкритого для загального доступу в ЄДРСР, знеособлені усі відомості, що на думку апелянта надають можливість ідентифікувати Особу 2 (зокрема, посада зазначена як «начальник відділу прикордонної служби «ІНФОРМАЦІЯ_2» НОМЕР_1 прикордонного загону (АДРЕСА_2) ІНФОРМАЦІЯ_3»).
35.Отже, вирок не містить даних, які б могли ідентифікувати ОСОБА_3, а посилання на посаду чи інші дані, які зустрічаються в тексті вироку, є лише обов`язковим елементом конкретизації обвинувачення ОСОБА_4, без зазначення яких неможливо повно сформулювати йому обвинувачення за частиною 5 статті 27 - частиною 4 статті 368 КК.
Висновок судді-доповідача щодо прийнятності апеляційної скарги
36.Враховуючи те, що: (1) ОСОБА_3 та його адвокат ОСОБА_2 не належать до суб`єктів оскарження цього вироку відповідно до частини 4 статті 394 КПК; (2) оскаржуваний вирок не стосується прав, свобод чи інтересів ОСОБА_3, не має преюдиційного значення і не може бути використаний як доказ вини іншої особи при розгляді кримінального провадження щодо неї, зокрема стосовно ОСОБА_3, (3) ОСОБА_3 неможливо ідентифікувати з тексту оскаржуваного вироку - апеляційна скарга подана особою, яка не має права подавати апеляційну скаргу.
37.З наведених мотивів апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.
38.Висновок судді-доповідача щодо неприйнятності апеляційної скарги за описаних вище обставин узгоджується з позицією ККС ВС, висловленою в ухвалах від 18.08.2020 у справі № 991/3382/20, від 24.12.2020 у справі № 991/6995/20, від 25.08.2021 у справі № 991/3848/21, від 04.10.2021 у справі № 991/3848/21, від 18.10.2021 у справі № 991/3848/21, від 21.08.2023 у справі № 991/2474/23, від 05.12.2023 у справа № 991/2288/21, від 04.01.2024 у справі № 991/2288/21, від 23.01.2024 у справі № 991/6004/21, від 21.02.2024 у справі № 991/7870/23, від 04.03.2024 у справі № 991/8851/21, від 18.03.2024 у справі № 991/7870/23, від 10.06.2024 у справі № 991/429/24, від 29.10.2024 та від 06.01.2025 у справі № 991/5408/24, від 14.04.2025 у справі № 991/13030/24.
39.Керуючись пунктом 2 частини 3 статті 399 КПК, суддя-доповідач постановив:
1.Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на вирок Вищого антикорупційного суду від 18.03.2025 - повернути особі, яка її подала.
2.Копію ухвали про повернення апеляційної скарги невідкладно надіслати особі, яка її подала, разом з апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з дня її постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її постановлення.
Суддя ОСОБА_1