- Головуючий суддя (АП ВАКС): Глотов М.С.
Слідчий суддя у 1-й інстанції: ОСОБА_1 Справа № 991/3311/25Доповідач: ОСОБА_2 Провадження №11-сс/991/292/25
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА ВИЩОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО СУДУ
У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
24 квітня 2025 рокумісто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2,
суддів: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
за участю:
секретарки судового засідання ОСОБА_5,
представника ОСОБА_6,
прокурора ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6, подану на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16 квітня 2025 року щодо накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №52021000000000296,
В С Т А Н О В И Л А:
Ухвалою слідчого судді задоволено клопотання прокурора - накладено арешт із забороною володіння, розпорядження та користування на мобільний телефон Apple Iphone 14 Pro, IMEI: НОМЕР_1, виявлений та вилучений в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 154).
Зазначене рішення мотивоване: (1) здійсненням детективами Національного антикорупційного бюро України досудового розслідування фактів вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України /далі - КК/, щодо обставин незаконного відчуження земельної ділянки з державної власності; (2) наявністю обґрунтованої підозри вчинення кримінального правопорушення, що розслідується у даному кримінальному провадженні; (3) проведенням на підставі ухвали слідчого судді від 09.04.2025 обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 у м. Києві; (4) виявленням та вилученням під час обшуку мобільного телефону у зв`язку з наявністю розумних підозр вважати, що відомості, які виявлені у ньому, можуть бути використані у якості доказів у даному кримінальному провадженні та необхідністю проведення дослідження пристрою в лабораторних умовах для виявлення й відновлення видалених та пошкоджених файлів; (5) визнанням вказаного телефону речовим доказом та призначенням щодо нього комплексної судової комп`ютерно-технічної експертизи й експертизи електронних комунікацій; (6) можливістю зберігання інформації на вилученому телефоні, який є новим, завдяки поєднанню з номером телефону чи акаунтом користувача, тобто його здатністю до синхронізації; (7) можливістю завдяки арешту майна виконання завдання із запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення або відчуження телефону; (8) розумністю і співмірністю обмежень, які накладає арешт майна, з огляду на завдання кримінального провадження (а. с. 157-160).
В апеляційній скарзі представник просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити у накладенні арешту на телефон ОСОБА_8, вилучений під час обшуку, із огляду на: (1) не наведення у постанові про визнання мобільного телефону речовим доказом жодної з перелічених у ст. 98 Кримінального процесуального кодексу України /далі - КПК/ ознак речового доказу; (2) добровільне надання ОСОБА_8 під час обшуку телефону і повідомлення паролю до нього; (3) не підтвердження того, що у даному телефоні міститься інформація, яка може бути використана як доказ у кримінальному провадженні; (4) відсутність відомостей щодо причетності ОСОБА_8 до вчинення кримінального правопорушення, яке розслідується у даному кримінальному провадженні; (5) незалучення у порушення вимог ст. 168 КПК до обшуку спеціаліста та не здійснення копіювання всієї інформації, що міститься в телефоні; (6) обмеження прав власника на майно; (7) неспівмірність втручання в права особи, яка не причетна до вчинення злочину; (8) придбання телефону через два роки після подій, які є предметом розслідування; (9) відсутність доказів неможливості копіювання інформації з мобільного телефону та необхідності проведення дослідження в лабораторних умовах (а. с. 165-167).
В судовому засіданні представник власника майна підтримав доводи своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити з мотивів, наведених у ній.
Власник майна, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового розгляду, у судове засідання не прибув, із клопотанням про відкладення судового засідання чи розгляду апеляційної скарги за його особистої участі не звертався.
Прокурор просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскільки доведено необхідність накладення арешту на майно, зазначене в оскаржуваній ухвалі.
Під час апеляційного перегляду встановлено правильність висновку слідчого судді про наявність у цьому судовому провадженні достатніх доказів, що було вчинено кримінальне правопорушення.
Надаючи саме таку оцінку, суд апеляційної інстанції виходить із того, що арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження (п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК). Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що існують ознаки вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження (ст. 132 КПК).
У ході застосування наведеного підходу колегія суддів враховує, що, як правильно встановлено слідчим суддею, у кримінальному провадженні №52021000000000296 розслідуються обставини зловживання службовими особами, зокрема, Головного управління /далі - ГУ/ Держгеокадастру у Київській області, Товариства з обмеженою відповідальністю /далі - ТОВ/ «Ринок сільськогосподарської продукції /далі - РСП/ «Столичний», ТОВ «Оілсі» своїм службовим становищем, під час якого вони, за версією слідства, завдяки зміні всупереч ст. ст. 20, 122 Земельного кодексу України /далі - ЗК/ цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3222486200:04:001:5006 відчужили на користь третіх осіб 18 га земель державної власності загальною вартістю понад 140 млн грн, які попередньо сформовані за рахунок вказаної земельної ділянки, котра до того перебувала у власності Києво-Святошинської (Бучанської) районної державної адміністрації Київської області (т. 1 а. с. 7-99).
Так, 11.09.2012 між Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області та ТОВ «РСП «Столичний» укладено договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 3222486200:04:001:5006. За заявою ТОВ «РСП «Столичний» відбулася зміна цільового призначення вищезгаданої земельної ділянки (а. с. 8-9). Хоча відповідно до ст. 31 Закону України «Про землеустрій» та п. 150 Порядку ведення державного земельного кадастру внесення змін передбачено виключно на підставі нової документації із землеустрою.
06.04.2021 між ГУ Держгеокадастру у Київській області як орендодавцем, ТОВ «РСП «Столичний» та ТОВ «Оілсі» укладено договір про внесення змін до договору від 11.09.2012, відповідно до положень якого новим орендарем земельної ділянки визначено ТОВ «Оілсі». Підставою зміни орендаря був той факт, що 14.03.2021 на підставі договору купівлі-продажу №805 ТОВ «РСП «Столичний» на користь ТОВ «Оілсі» відчужено комплекс будівель і споруд загальною площею 33,9 кв.м., розташованих на первісній земельній ділянці (а. с. 11-12).
13.04.2021 ГУ Держгеокадастру у Київській області надало дозвіл ТОВ «Оілсі» на поділ земельної ділянки 3222486200:04:001:5006 на 4 земельні ділянки, в тому числі земельну ділянку кадастровий номер 3222486200:04:001:5595 (а. с. 14-16).
14.05.2021 та 24.05.2021 наказами ГУ Держгеокадастру у Київській області за заявою директора ТОВ «Оілсі» надано дозвіл на розробку та затверджено відповідно проект землеустрою щодо відведення частини земельної ділянки 3222486200:04:001:5595 у приватну власність 9 наперед визначеним особам, у тому числі ОСОБА_8 - земельної ділянки кадастровий номер 3222486200:04:001:5897 площею 2 га (а. с. 19-24).
Відповідно до ст. ст. 81, 116 ЗК усі без виключення громадяни України мають право отримати землю у порядку безоплатної приватизації. Згідно з ч. 5 ст. 116 ЗК земельні ділянки, які перебувають у користуванні юридичних осіб, передаються у власність за рішенням органів виконавчої влади лише після припинення права користування ними в порядку, визначеному законом.
11.06.2021 вказану земельну ділянку ОСОБА_8 за посередництва ОСОБА_9 відчужено ТОВ «Демол-Україна» за ціною 2 130 822 грн (а. с. 47-49). Відповідно до висновку експерта №117 за результатами проведення судової оціночно-земельної експертизи від 20.03.2025 ринкова вартість земельної ділянки з кадастровим номером 3222486200:04:001:5897 площею 2 га станом на 25.05.2021 могла складати 18 186 400 грн (а. с. 78-79).
Згідно з протоколом огляду від 11.03.2025 відповідно до відомостей АТ КБ «ПриватБанк» за період 10-13.06.2021 ОСОБА_8 не отримував коштів від ТОВ «Демол-Україна» чи 2 130 822 грн за продаж земельної ділянки (а. с. 54, 65-66).
Відповідно до протоколу про результати зняття інформації з електронних інформаційних систем від 27.09.2021 зафіксовано пересилання ОСОБА_10 іншому абоненту «Сережка мой)» із абонентським номером НОМЕР_2 скан-копії договору оренди земельної ділянки між Києво-Святошинською державною адміністрацією та ТОВ «РСП «Столичний», а також листування згідно з яким 25.05.2021 інший абонент повідомляє ОСОБА_10 : «(1) столиця проводить реєстрацію в реєстрі нерухомого майна нових виділених земельних ділянок на фізичних осіб (9 ділянок в сумі на 18 га), а також реєстрацію земельної ділянки №3222486200:04:001:5595 площею 129,1826 га, яка залишається в оренді у ринку; (2) у нотаріуса у Василькові підписуємо додаткове погодження до Договору оренди землі, яким зменшуємо загальну площу орендованої землі до 139,4239 га; (3) також у Василькові проводимо реєстрацію права оренди на новостворену ділянку №3222486200:04:001:5595 площею 129,1826 га, яка утворилася у результаті виділення 9 ділянок на фізичних осіб», на що ОСОБА_10 у відповідь надіслала анімаційні зображення, які символізують радість (т. 1 а. с. 85-93).
Згідно з протоколом огляду від 10.02.2025 у спілкуванні між ОСОБА_11 і ОСОБА_10 згадується ОСОБА_8 - особа від імені якої ОСОБА_9 відчужено земельну ділянку на користь ТОВ «Демол-Україна» (а. с. 94-99).
Ураховуючи наведене й те, що арешт майна з метою забезпечення збереження речових доказів може бути накладений на майно будь-якої фізичної або юридичної особи... (ч. 3 ст. 170 КПК), існування у кримінальному провадженні №52021000000000296 обґрунтованої підозри вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості (тяжкого злочину), що може бути підставою для арешту майна, то арешт майна може бути накладений не лише на майно підозрюваних, але й будь-яких інших осіб, які самі є особами чи пов`язані з особами, причетність яких до вчинення кримінального правопорушення перевіряється у кримінальному провадженні органом досудового розслідування.
Оскільки за матеріалами справи вбачається, що ОСОБА_8 є особою, якій було відчужено одну із земельних ділянок, що входила до складу земельної ділянки з кадастровим номером 3222486200:04:001:5006, обставини відчуження якої є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні, то хоч він і не підозрюваний, але на його мобільний телефон може бути накладений арешт.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати можливість його використання як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається з метою збереження речових доказів) (п. 2 ч. 2 ст. 173 КПК).
У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК).
За змістом ч. 1 ст. 98 КПК вилучений під час обшуку телефон, власником якого є ОСОБА_8, відповідатиме за одним із наведених критеріїв ознакам речових доказів за наявності достатніх підстав вважати, що він (1) був знаряддям вчинення кримінального правопорушення, (2) зберіг на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, (3) містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, (4) був об`єктом кримінально протиправних дій, (5) набутий кримінально протиправним шляхом.
Як встановлено з протоколу обшуку від 10.04.2025 в ході його проведення виявлено мобільний телефон Apple Iphone 14 Pro, у якому наявні чати з ОСОБА_12 та ОСОБА_11 (з встановленою системою автовидалення повідомлень) (а. с. 106-110).
Оскільки згідно з матеріалами судового провадження встановлено, що детектив вилучив телефон через неможливість повністю скопіювати пам`ять мобільного терміналу, віднайдення якого було, зокрема, завданням обшуку, дозвіл на який наданий за рішенням слідчого судді, а також враховуючи наявність на вилученому телефоні листування, яке може бути використане у якості доказів у зазначеному кримінальному провадженні, у тому числі видалені файли, для відновлення яких необхідне проведення експертного дослідження (а. с. 103-121, 147-149), колегія суддів вважає, що детектив мав повне право на прийняття рішення стосовно вилучення відповідного майна, надання якого разом з інформацією, що міститься на відповідному носії, є необхідною умовою виявлення та відновлення видалених та пошкоджених файлів і отримання доступу до наявної в мобільному терміналі інформації.
Тому, враховуючи вищезазначене, зважаючи на існування достатніх підстав вважати, що на вилученому телефоні можуть бути наявні відомості, які мають значення для кримінального провадження, і їх в інший спосіб отримати неможливо, наявні підстави для накладення арешту на майно, яке відповідає такій ознаці, передбаченій ч. 1 ст. 98 КПК, як наявність інших відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Доказів, які б спростовували наведені висновки, представником надано не було і судом не встановлено.
Поруч із наведеним колегія суддів звертає увагу на те, що в мобільних телефонах, зокрема марок iPhone, представлена функція резервного копіювання даних, які зберігаються в iCloud (хмарне сховище), що дозволяє відновити видалену інформацію. До того ж при зміні пристроїв, під час першого входу абонента у свій обліковий запис в iCloud на новому пристрої, програмне забезпечення телефону дозволяє автоматичне перенесення файлів, у тому числі листування, що містяться у месенджері, у новий інтерфейс гаджету. Тому на даний час може існувати необхідність у відновленні даних із месенджерів телефону, незважаючи на те, що його придбання відбулося після подій, обставини яких розслідуються у кримінальному провадженні.
Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 1 ст. 132 КПК). Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, зокрема що може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звертається із клопотанням (п. 3 ч. 3 ст. 132 КПК). Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК). Відповідно до вимог ст. ст. 2, 9, 25, 91 КПК на сторону обвинувачення покладається вжиття заходів щодо швидкого, всебічного, повного та неупередженого дослідження обставин кримінального провадження, виявлення події кримінального правопорушення, осіб, які його вчинили, інших обставин, що підлягають доказуванню.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб (п. п. 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК).
Для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов`язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні (ч. 4 ст. 132 КПК).
Вищенаведені положення кримінального процесуального закону узгоджуються з практикою Європейського Суду з прав людини /далі - ЄСПЛ/, який, проаналізувавши питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, дійшов висновку, згідно з яким ст. 1 Протоколу №1 до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що втручання в право мирного володіння майном можливе за умови існування розумного взаємозв`язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби (п. 203 рішення ЄСПЛ від 05.03.2019 у справі «Узан та інші проти Туреччини» / Uzan and others v. Turkey, заяви №19620/05, 41487/05, 17613/08, 19316/08).
Отже, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли існує необхідність здійснення такого втручання в її право з метою виконання завдань кримінального провадження, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.
У ході застосування до цієї справи наведених положень колегія суддів виходить із: (1) права сторони обвинувачення самостійно визначати, які докази необхідно додатково зібрати на підтвердження обставин, що підлягають доказуванню; (2) існування високої ймовірності (ризику) приховування, пошкодження, знищення або перетворення інформації, яка міститься на мобільному телефоні (а. с. 106-110); (3) виявлення в ході огляду мобільного телефону інформації, що може мати значення для досудового розслідування; (4) необхідності проведення експертного дослідження з метою виявлення та відновлення видалених та пошкоджених файлів, на яке потрібно надати вилучений мобільний телефон. Усі ці обставини в сукупності дозволяють розумно припустити, що власник майна може спробувати приховати від органу досудового розслідування факт наявності на зазначеному носії інформації про події, які розслідуються у кримінальному провадженні №52021000000000296.
Враховуючи вищезазначене, зважаючи на існування достатніх підстав вважати, що наявні на вилученому мобільному телефоні відомості можуть мати значення для кримінального провадження, і їх в інший спосіб отримати неможливо, а незастосування даного заходу забезпечення кримінального провадження може спричинити настання ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК (приховування, пошкодження, знищення та перетворення зазначених відомостей), тому накладення арешту на телефон є необхідним. Арешт майна дозволить виконати завдання, для виконання якого прокурор звернувся із клопотанням.
Відтак, оцінюючи розумність та співрозмірність обмеження прав ОСОБА_8 завданням кримінального провадження у конкретній ситуації, колегія суддів констатує, що на даній стадії кримінального провадження загальносуспільний інтерес обмежити право ОСОБА_8 переважає його право на мирне володіння майном в частині користування й розпорядження телефоном. Вказане обмеження не порушує справедливого балансу між інтересами власника такого майна і завданнями кримінального провадження.
У ході апеляційного перегляду також не встановлено інших порушень вимог КПК.
За наслідками апеляційного перегляду за скаргою на ухвали слідчого судді суду апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити ухвалу без змін (ч. 3 ст. 407 КПК).
Оскільки в ході апеляційного перегляду доводи представника не знайшли свого підтвердження, то в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 22, 26, 98, 131, 132, 167-173, 236-237, 370, 376, 405, 407, 409, 418, 422, 532 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу представника залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16 квітня 2025 року - без змін.
Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:ОСОБА_2 Судді:ОСОБА_3 ОСОБА_4