- Головуюча суддя (ВАКС): Олійник О.В.
Справа № 991/847/24
Провадження № 1-кп/991/7/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
06 травня 2025 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
з участю:
прокурора ОСОБА_4,
секретаря судового засідання ОСОБА_5,
обвинуваченого ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_7,
представника потерпілого ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисника ОСОБА_7 про скасування арешту майна і клопотання про скасування запобіжного заходу у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018000000000824 від 05.04.2018, за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Донецька, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191; ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК України,
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Вищого антикорупційного суду на стадії судового розгляду перебуває зазначене кримінальне провадження.
1. Захисник ОСОБА_7 надіслав на електронну пошту суду клопотання, підписане удосконаленим електронним підписом 06.05.2025 (зареєстроване в суді за вх. № 19998/25-Вх), у якому просив скасувати арешт майна, накладений ухвалами слідчого судді 12.06.2018 у справах № 757/28611/18-к, № 757/28573/18-к під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42018000000000824 від 05.04.2018 відносно ОСОБА_6 .
У клопотанні захисник послався на те, що вказаними ухвалами слідчого судді Печерського районного суду м. Києва накладено арешт на рухоме та нерухоме майно, яке належить ОСОБА_6, та арешт на нерухоме майно, 1/2 частка якого на праві спільної сумісної власності подружжя належить ОСОБА_6 . Зазначив, що строки давності притягнення до кримінальної відповідальності сплили в березні 2025 року, тому вважає, що наразі відсутні правові підстави для арешту переліченого в ухвалах майна.
2. Захисник ОСОБА_7 надіслав на електронну пошту суду клопотання, підписане удосконаленим електронним підписом 06.05.2025 (зареєстроване в суді за вх. № 19999/25-Вх), у якому просив скасувати розшук та запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний обвинуваченому у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42018000000000824 від 05.04.2018, ОСОБА_6 .
У клопотанні наведені такі доводи. Під час минулого судового засідання суд згідно з вимогами КПК України роз`яснив право клопотати про закриття кримінального провадження через сплив строків давності притягнення до кримінальної відповідальності в березні 2025 року. Відповідно до ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину. За змістом пункту 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров`я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі. З часу інкримінованої події на час подання клопотання минуло понад п`ятнадцять років. У зв`язку з цим захисник вважає, що навіть у разі визнання винуватим суд, призначаючи будь-яке покарання, буде зобов`язаний звільнити обвинуваченого від його відбування через сплив строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, тому такий захід забезпечення кримінального провадження як тримання під вартою вже не є актуальним.
Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні
Захисник ОСОБА_7 та обвинувачений ОСОБА_6 підтримали заявлені клопотання і просили задовольнити їх.
Прокурор ОСОБА_4 вважала, що заявлені клопотання є передчасними, не підлягають розгляду на цій стадії судового провадження і що такі питання мають вирішуватись судом в нарадчій кімнаті під час постановлення остаточного рішення по справі. Клопотання обґрунтовані посиланням на обставину, щодо якої суд не приймав рішення і яку не встановлював.
Представник потерпілого ОСОБА_8 підтримав думку прокурора.
Мотиви та висновки суду
Відповідно до наявних у справі матеріалів кримінального провадження під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42018000000000824 слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва постановив ухвали про арешт майна.
Так, ухвалою від 12.06.2018 у справі № 757/28611/18-к накладено арешт на рухоме і нерухоме майно, яке на праві власності належить ОСОБА_6, а саме: машиномісце, квартиру, 26 земельних ділянок, 3 нежитлових приміщення, два транспортних засоби, із забороною ОСОБА_6 та іншим особам, у володінні (користуванні) яких перебуває це майно, розпоряджатися ним (т. 10 а. 163-166).
Ухвалою від 12.06.2018 у справі № 757/28573/18-к арешт накладено на нерухоме майно, 1/2 частка якого на праві спільної сумісної власності подружжя належить підозрюваному ОСОБА_6, а саме: квартиру; домоволодіння; нежитлову будівлю, мініпансіонат, право власності на які зареєстроване на дружину обвинуваченого - ОСОБА_9, із забороною зазначеним особам та іншим особам, у володінні (користуванні) яких перебуває це майно, розпоряджатися ним (т. 10 а. 167-168).
Зі змісту ухвал вбачається, що арешти застосовані з метою забезпечення відшкодування ОСОБА_6 шкоди, заподіяної вчиненим суспільно-небезпечним діянням, а також недопущення відчуження такого майна, оскільки санкція ч. 5 ст. 191 КК України передбачає додаткове покарання у виді конфіскації майна.
Згідно з ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07.02.2019 (справа № 757/5254/19-к) щодо підозрюваного ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 42018000000000824 у порядку ч. 6 ст. 193 КПК України обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. В ухвалі роз`яснено, що після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування запобіжного обраного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу. Вказана ухвала слідчого судді дотепер не скасована і є чинною (т. 10 а. 130-158).
ОСОБА_6 як підозрюваний у кримінальному провадженні № 42018000000000824 постановою слідчого від 17.05.2018 був оголошений у розшук та здійснювались заходи для встановлення місця його перебування під час досудового розслідування (т. 10 а. 60-63, 112-129).
На підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02.08.2023 (справа № 991/4468/23) у вказаному кримінальному провадженні здійснювалось спеціальне досудове розслідування щодо ОСОБА_6 .
Ухвалою від 19.03.2024 Вищий антикорупційний суд вирішив здійснювати спеціальне судове провадження (in absentia) щодо обвинуваченого ОСОБА_6 .
Порядок застосування заходів забезпечення кримінального провадження під час судового провадження регулює стаття 333 КПК України. Відповідно до ч. 1 цієї статті заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом (розділом IV).
Згідно з ч. 1, 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого; вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Арешт майна та запобіжні заходи є видами заходів забезпечення кримінального провадження відповідно до п. 7, 9 ч. 2 ст. 131 КПК України.
Положеннями частин 1, 2 ст. 132 КПК України, у контексті застосування в цьому кримінальному провадженні, визначено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали Вищого антикорупційного суду.
Клопотання захисника ОСОБА_7 про необхідність скасувати арешт майна обґрунтовано посиланням на закінчення в березні 2025 року строків давності притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності, у зв`язку з чим, на його думку, тепер відсутні правові підстави для арешту переліченого в ухвалах майна.
Аналогічно і для скасування запобіжного заходу як підставу захисник вказує те, що з часу інкримінованої події на час подання клопотання минуло понад п`ятнадцять років, тобто закінчився строк давності притягнення до кримінальної відповідальності, передбачений ч. 1 ст. 49 КК України, через що в разі визнання винуватим і призначення ОСОБА_6 покарання суд буде зобов`язаний звільнити обвинуваченого від його відбування. У зв`язку з цим захисник вважає, що раніше обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою вже не є актуальним.
Суд не погоджується із адвокатом виходячи з наступного.
У абзаці другому ч. 1 ст. 174 КПК України визначено, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою суду під час судового провадження за клопотанням обвинуваченого, його захисника чи законного представника, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити дії, зазначені в пунктах 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Водночас особливістю ухвал про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України є те, що на її підставі запобіжний захід не застосовується до особи негайно, а така ухвала є підставою для затримання особи, доставки її до місця кримінального провадження та подальшого розгляду слідчим суддею, судом за участю підозрюваного, обвинуваченого питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід.
У судовому засіданні 17.04.2025 обвинуваченому ОСОБА_6 суд дійсно роз`яснив право заявити клопотання про закриття щодо нього кримінального провадження на підставі норм статті 49 КК України, якою передбачено звільнення особи від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули певні строки, залежно від тяжкості кримінального правопорушення. Обвинувачений ОСОБА_6 не заявив такого клопотання й не висловив згоди на звільнення його від кримінальної відповідальності із зазначеної підстави. У зв`язку з цим суд не встановлював факту спливу строків давності щодо кримінальних правопорушень, у яких обвинувачено ОСОБА_6 . На цей час судовий розгляд кримінального провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_6 за ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191; ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК України триває, останній не був затриманий та не з`явився до суду особисто.
Норми частин 2, 3 ст. 49 КК України передбачають обставини, за наявності яких строк давності зупиняється чи переривається, що може вплинути на визначення того, яка дата є кінцевою щодо строку давності кожного із кримінальних правопорушень. Суд застосовує положення Кримінального кодексу України про наслідки спливу строку давності виключно в ухвалі, якою вирішує питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, або в обвинувальному вироку, у разі визнання особи винуватою і прийняття рішення про звільнення особи від покарання відповідно до ч. 5 ст. 74 КК України.
Зважаючи на наведені вище обставини судового провадження (перебування обвинуваченого ОСОБА_6 у розшуку та здійснення щодо нього спеціального судового провадження; обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні особливо тяжкого злочину за ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, за який передбачене додаткове покарання у виді конфіскації майна) та порядок застосування наслідків спливу строків давності, передбачених статтею 49 КК України, суд переконаний, що наведений захисником у клопотаннях аргумент не є підставою для скасування заходів забезпечення цього кримінального провадження (арешту майна обвинуваченого і обраного запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 ), потреба в яких не відпала.
Отже, суд дійшов висновку, що клопотання захисника ОСОБА_7 про скасування арешту майна та про скасування запобіжного заходу є невмотивованими, необґрунтованими і тому задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. 331, 333, 372, 376, 392 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання захисника ОСОБА_7 від 06.05.2025 про скасування арешту майна залишити без задоволення.
Клопотання захисника ОСОБА_7 від 06.05.2025 про скасування запобіжного заходу залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3