- Головуюча суддя (ВАКС): Олійник О.В.
Справа № 991/1761/25
Провадження № 1-кп/991/24/25
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
07 травня 2025 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд у складі головуючого судді ОСОБА_1,
з участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2,
прокурора ОСОБА_3,
обвинуваченого ОСОБА_4,
захисників ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання захисників обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5, адвоката ОСОБА_6 про закриття кримінального провадження, скаргу захисника ОСОБА_6 на постанову прокурора у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62023000000000400 від 18.05.2023, за обвинуваченням
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Олександрія Кіровоградської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України,
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Київа, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 (щодо якого здійснювалось спеціальне досудове розслідування),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України,
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Вищого антикорупційного суду на стадії підготовчого судового провадження перебуває зазначене кримінальне провадження.
04.04.2025 захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 надіслав суду клопотання про закриття кримінального провадження, у якому просить:
- визнати дії прокурора ОГП ОСОБА_3 та старшого слідчого ДБР ОСОБА_9 щодо неодноразового необґрунтованого зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62023000000000400 незаконними, такими, що призвели до порушення прав обвинуваченого ОСОБА_4 та недотримання розумних строків досудового розслідування;
- визнати постанови про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62023000000000400 від 19.10.2023, 25.03.2024, 04.04.2024, 09.04.2024, 15.05.2024, 28.05.2024, 19.06.2024, 27.06.2024, 22.07.2024 незаконними та необґрунтованими;
- закрити кримінальне провадження № 62023000000000400 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України, на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування до направлення обвинувального акта до суду.
07.05.2025 захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_6 під час підготовчого судового засідання подав суду клопотання про закриття кримінального провадження, у якому просить кримінальне провадження № 62023000000000400 від 22.07.2023 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України, закрити на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку із закінченням, після повідомлення особі про підозру, строку досудового розслідування, визначеного статтею 219 КПК України.
Також захисник ОСОБА_6 подав суду скаргу від 07.05.2025 на постанову прокурора про вирішення спору про підслідність, у якій просить скасувати постанову Генерального прокурора ОСОБА_10 від 17.01.2024 про вирішення спору про підслідність у кримінальному провадженні № 62023000000000400 від 22.07.2023.
Захисники мотивували свої клопотання такими доводами:
- закінчився строк досудового розслідування. Так, ухвалою Вищого антикорупційного суду від 28.07.2023 строк досудового розслідування було продовжено до 10 місяців, тому граничний термін закінчення досудового розслідування, встановлений слідчим суддею, сплив 01.12.2023. Обвинувальний акт надійшов до суду лише 26.02.2025. З моменту закінчення строку досудового розслідування (01.12.2023) до моменту звернення до суду з обвинувальним актом (26.02.2025) минуло 452 дні (1 рік, 2 місяці та 25 днів);
- неодноразове зупинення досудового розслідування було незаконним, необґрунтованим і штучним. Періоди, протягом яких досудове розслідування було зупинене на підставі постанов від 19.10.2023, 25.03.2024, 04.04.2024, 09.04.2024, 15.05.2024, 28.05.2024, 19.06.2024, 27.06.2024, 22.07.2024, не повинні виключатись при обчисленні строку досудового розслідування, оскільки вказані постанови є незаконними, необґрунтованими, невмотивованими та винесеними з порушенням вимог ст. 110, 280 КПК України. Незаконність постанов полягає в такому: відсутність реальної необхідності зупинення щодо ОСОБА_4 ; штучність підстав для міжнародної правової допомоги (далі - МПД) та зупинення; необґрунтованість та передчасність підозри; маніпулювання строками (семиразове короткочасне відновлення розслідування на один день); невмотивованість.
Процесуальні рішення про зупинення та відновлення досудового розслідування винесені неналежним органом з порушенням правил підслідності. 22.08.2023 заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_11 виніс постанову про скасування постанови про визначення підслідності у кримінальному провадженні, у якій вказується про необґрунтованість підозр, а саме: повідомлення про підозру ОСОБА_4 та ОСОБА_8 здійснено передчасно, без досліджень усіх обставин кримінального провадження, без належної оцінки зібраних доказів. Постанова прокурора про підслідність кримінального провадження НАБУ була скасована і матеріали були повернуті до ДБР. Кримінальне правопорушення за ст. 364 КК України, за якою було повідомлено про підозру ОСОБА_4, належить до виключної підслідності НАБУ, тому після повернення матеріалів до ДБР його слідчі мали би змінити кваліфікацію (змінити підозру) на іншу статтю КК України або протягом 5 днів (відповідно до ст. 218 КПК України) звернутись до Генерального прокурора для вирішення спору про підслідність. Здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні, яке віднесене до виключної підслідності НАБУ, у період із 22.08.2023 слідчими ДБР свідчить, що процесуальні рішення прийняті неналежним органом і тому є юридично нікчемними, не несуть жодних процесуальних наслідків для учасників кримінального провадження. У зв`язку з цим періоди з моменту зупинення і до відновлення досудового розслідування не потягнули за собою наслідки у виді зупинення перебігу строку досудового розслідування. Тому 01.12.2023 у цьому кримінальному провадженні закінчився строк досудового розслідування після повідомлення особі про підозру та обвинувальний акт не був переданий до суду або кримінальне провадження не було закрите.
Посилаючись на такі обставини захисники просять закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_4 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Окремо захисник ОСОБА_6 у своїй скарзі навів такі аргументи.
Постанова Генерального прокурора ОСОБА_10 від 17.01.2024 року про вирішення спору про підслідність у кримінальному провадженні № 62023000000000400 від 22.07.2023, якою визначено підслідність кримінального провадження за слідчими Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань, винесена з грубим порушенням норм кримінального процесуального законодавства. Відповідно до ч. 5 ст. 216 КПК України детективи Національного антикорупційного бюро України здійснюють досудове розслідування, зокрема, кримінального правопорушення, передбаченого статтею 364 КК України, якщо наявна така умова - кримінальне правопорушення вчинено членом Кабінету Міністрів України. У випадку ОСОБА_4 на час вчинення кримінального правопорушення, у якому його обвинувачено, він був членом Кабінету Міністрів України. Тому досудове розслідування відносно ОСОБА_4 за ст. 364 КК України мало здійснюватись виключно детективами НАБУ. Натомість після повідомлення ОСОБА_4 про зміну раніше повідомленої підозри та ОСОБА_8 про підозру постановою прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 від 19.05.2023 на підставі ч. 5 ст. 216 КПК України підслідність кримінального правопорушення в цьому кримінальному провадженні визначено за детективами Національного антикорупційного бюро України. 22.08.2023 заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури вказану постанову прокурора скасував, мотивуючи це тим, що вона не відповідає вимогам закону і підлягає скасуванню, та визначив підслідність у кримінальному провадженні № 62023000000000400 від 18.05.2023 за слідчими Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань.
Відповідно, з 22.08.2023 і до моменту винесення оскаржуваної постанови 17.01.2024 досудове розслідування здійснювалось слідчими ГСУ ДБР з порушенням правил підслідності.
Слідчий та прокурор не виконали свої обов`язки, визначені ч. 2 ст. 218 КПК України, у зв`язку із чим понад п`ять місяців досудове розслідування здійснювалось із порушенням правил підслідності неуповноваженим органом.
Постанова від 17.01.2024 не відповідає вимогам КПК України, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 218 Кодексу спір про підслідність у кримінальному провадженні, яке може належати до підслідності Національного антикорупційного бюро України, вирішує Генеральний прокурор або заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (особа, яка виконує його обов`язки). Тому 22.08.2023 заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_11 фактично вже було вирішено спір про підслідність у кримінальному провадженні № 62023000000000400 від 18.05.2023.
У зв`язку з наведеним захисник вважає, що постанова від 17.01.2024 про визначення підслідності у кримінальному провадженні № 62023000000000400 від 18.05.2023 винесена з грубим порушенням кримінального процесуального закону і тому підлягає скасуванню.
Посилаючись на норми ч. 1, 2 ст. 303 КПК України захисник вказує на те, що його скарга на зазначену постанову Генерального прокурора може бути предметом розгляду судом під час підготовчого провадження за правилами статей 314-316 КПК України.
Позиції учасників судового провадження
Захисники ОСОБА_5 і ОСОБА_6, обвинувачений ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні підтримали заявлені клопотання та скаргу. Захисник ОСОБА_6 вважає, що керівник ОСОБА_12 своєю постановою від 22.08.2023 вже вирішив спір про підслідність кримінального провадження. Також зазначив, що прокурор Офісу Генерального прокурора, якщо є спір про підслідність, мав звернутися до Генерального прокурора протягом 5 днів, але не зробив цього; постанова Генерального прокурора від 17.01.2024 протиправно постановлена у зупиненому кримінальному провадженні.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 у підготовчому судовому засіданні підтримав подані клопотання і скаргу, вважав, що вони підлягають задоволенню.
Прокурор ОСОБА_3 подав письмові заперечення від 06.05.2025 на клопотання захисника - адвоката ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження та копії окремих матеріалів кримінального провадження на їх підтвердження, у яких просить відмовити у задоволенні клопотання. У запереченнях прокурор вказав на те, що обвинувальний акт надійшов до суду в межах строку досудового розслідування, зважаючи на періоди зупинення досудового розслідування та виконання вимог ст. 290 КПК України; постанови про зупинення досудового розслідування у зв`язку з наявною необхідністю виконання процесуальних дій у межах міжнародного співробітництва були законними і винесені обґрунтовано. Пояснив, що запит про міжнародну правову допомогу до Польщі стосувався не тільки підозрюваного ОСОБА_8, але і здійснення допиту щодо дій іншого підозрюваного ОСОБА_4 . Запит до Кіпру був спрямований на встановлення кінцевих бенефіціарних власників компаній-нерезидентів, зареєстрованих на території Республіки Кіпр, іншої інформації про ці компанії та їхніх уповноважених осіб. З`ясування цієї інформації має значення для доведення мотиву і мети кримінального правопорушення.
Щодо скарги захисника ОСОБА_6 на постанову Генерального прокурора від 17.01.2024, зазначив таке. Постанова керівника САП ОСОБА_11 від 22.08.2023 не вирішила, а навпаки порушила спір про підслідність кримінального провадження. Він (прокурор ОСОБА_3 ) одразу ініціював питання перед Генеральним прокурором про вирішення спору про підслідність кримінального провадження, але відповідне рішення Генеральний прокурор прийняв лише через 5 місяців. Для вирішення спору про підслідність Генеральним прокурором не потрібно було відновлювати досудове розслідування. Вважає, що суд не має повноважень прийняти рішення про скасування постанови Генерального прокурора про вирішення спору про підслідність за поданою скаргою захисника.
Мотиви та висновки суду
Надані сторонами суду копії окремих матеріалів кримінального провадження містять, зокрема, відомості про таке.
У первісному кримінальному провадженні № 62021000000000160 від 22.02.2021, досудове розслідування в якому здійснювали слідчі Державного бюро розслідувань та в якому 01.02.2023 ОСОБА_4 повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 367 КК України, ухвалою слідчого судді від 25.04.2023 строк досудового розслідування був продовжений до 6 місяців, тобто до 01.08.2023.
16.05.2023 у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_4 здійснено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та нову підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України, та вжито заходів для вручення повідомлення про підозру ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України.
Постановою прокурора від 18.05.2023 матеріали досудового розслідування за підозрою ОСОБА_4 та ОСОБА_8 виділено з кримінального провадження № 62021000000000160 від 22.02.2021 в окреме провадження за № 62023000000000400.
Постановою прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 від 19.05.2023 підслідність у кримінальному провадженні № 62023000000000400 від 18.05.2023 визначена за Національним антикорупційним бюро України.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28.07.2023 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до 01.12.2023.
22.08.2023 заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_11 зазначену постанову прокурора від 19.05.2023 про визначення підслідності скасував та визначив підслідність у кримінальному провадженні знову за слідчими Державного бюро розслідувань.
18.10.2023 до Департаменту міжнародно-правового співробітництва Офісу Генерального прокурора рапортами прокурора спрямовані запити від 17.10.2023 про міжнародну правову допомогу, адресовані компетентним органам Республіки Польща та Республіки Кіпр для перекладу, подальшого підтримання та скерування адресатам. Відповідь на запит від компетентних органів Республіки Польща отриманий 23.07.2024, а від компетентних органів Республіки Кіпр - 04.11.2024.
19.10.2023 постановою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_3 зупинене досудове розслідування на підставі п. 3 ч. 1 ст. 280 КПК України, у зв`язку з наявною необхідністю виконання процесуальних дій у межах міжнародного співробітництва.
У подальшому постановами слідчих ДБР досудове розслідування відновлювалось у зв`язку з потребою проведення слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій і зупинялось на підставі п. 3 ч. 1 ст. 280 КПК України, а саме: від 25.03.2024 (відновлене і зупинене), 04.04.2024 (відновлене і зупинене), 09.04.2024 (відновлене і зупинене), 15.05.2024 (відновлене і зупинене), 28.05.2024 (відновлене і зупинене), 19.06.2024 (відновлене і зупинене), 27.06.2024 (відновлене і зупинене), 22.07.2024 (відновлене і зупинене), 31.07.2024 (відновлене).
31.07.2024 стороні захисту повідомлено про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування. Виконання вимог ст. 290 КПК України завершено 22.02.2025. Цього ж дня складений і затверджений обвинувальний акт, який переданий 26.02.2025 до Вищого антикорупційного суду для розгляду.
17.01.2024 Генеральний прокурор ОСОБА_10 керуючись ч. 5 ст. 218 КПК України виніс постанову про вирішення спору про підслідність у кримінальному провадженні № 62023000000000400 від 22.07.2023, якою визначив підслідність цього кримінального провадження за слідчими Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань.
Відповідно до ухвал слідчих суддів від 20.12.2023, 15.02.2023, 06.05.2023, 04.06.2024, 05.06.2024, 16.08.2024 постанови про зупинення досудового розслідування від 19.10.2023, 25.03.2024, 09.04.2024, 22.07.2024 за скаргами сторони захисту не були скасовані.
З приводу зауваження захисника ОСОБА_7 про те, що йому в порядку ст. 290 КПК України не відкривались для ознайомлення запити сторони обвинувачення про міжнародну правову допомогу до компетентних органів Республіки Польща і Республіки Кіпр і в долученому до обвинувального акта реєстрі матеріалів досудового розслідування відомості про такі запити відсутні, є лише відомості про відповіді з Польщі, про переклад документів з Польщі, суд зазначає таке.
У доданому до обвинувального акта, що надійшов до суду, по обвинуваченню ОСОБА_4 та ОСОБА_8 реєстрі матеріалів досудового розслідування дійсно не зазначені відомості про направлення відповідних запитів про МПД до іноземних держав. Як пояснив у підготовчому судовому засіданні прокурор, у розпорядженні прокурора наявні лише копії цих запитів, а оригінали запитів та матеріали їх виконання перебувають у Департаментів міжнародно-правового співробітництва та будуть відкриті стороні захисту і надані суду в подальшому. Про запити про МПД стороні захисту обвинуваченого ОСОБА_4 було відомо на стадії досудового розслідування, ще коли вони подавали скарги слідчому судді і долучали копії запитів, тому тільки захисник ОСОБА_7 не був ознайомлений з ними раніше.
Відповідно до правил ч. 11, 12 ст. 290 КПК України сторони кримінального провадження зобов`язані здійснювати відкриття одне одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду; якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.
За вже усталеною практикою Верховного Суду процесуальні рішення, такі як постанови і доручення, ухвалені під час досудового розслідування, судові рішення, витяги з ЄРДР, а також змагальні документи (клопотання, заяви, скарги тощо) не можуть оцінюватися з погляду допустимості, оскільки не є доказами у значенні ст. 84 КПК (постанови Верховного Суду від 01.02.2022 у справі № 311/1211/18, від 13.06.2023 у справі № 520/2703/17, від 16.01.2024 у справі № 752/16205/21). Відповідні процесуальні документи можуть відкриватися стороні захисту і надаватися суду під час судового провадження.
Про наявність та виконання відповідних запитів про МПД було відомо обвинуваченому ОСОБА_4 та його захиснику ОСОБА_5, що підтверджено протоколом від 22.02.2025 про надання доступу до матеріалів досудового розслідування відповідно до вимог ст. 290 КПК України (з матеріалів досудового розслідування у томах 57-64).
Отже, зважаючи на те, що клопотання про закриття кримінального провадження заявлені в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4, сторона захисту якого була ознайомлена із наявністю запитів Офісу Генерального прокурора до компетентних органів Республіки Польщі та Республіки Кіпр, що відповідні запити не є доказами в розумінні ст. 84 КПК України та можуть бути відкриті протилежній стороні на стадії судового провадження, суд відхиляє заперечення захисника ОСОБА_7 проти приєднання копій запитів про МПД від 17.10.3023 до матеріалів судового провадження та вважає їх такими, що підлягають врахуванню під час вирішення заявлених захисниками ОСОБА_5 і ОСОБА_6 клопотань про закриття кримінального провадження.
За правилами ст. 303 КПК України рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування можуть бути оскаржені під час досудового розслідування. Водночас постанова Генерального прокурора про вирішення спору про підслідність кримінального провадження, постановлена в порядку ч. 5 ст. 218 КПК України, не належить до переліку процесуальних рішень, що можуть бути оскаржені стороною захисту під час досудового розслідування, проте може бути предметом розгляду під час підготовчого провадження в суді згідно з правилами статей 314-316 КПК України.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 280 КПК України, на який у постановах про зупинення досудового розслідування посилались прокурор та слідчі, визначено, що досудове розслідування може бути зупинене після повідомлення особі про підозру в разі, якщо наявна необхідність виконання процесуальних дій у межах міжнародного співробітництва.
Як зазначено вище, запити про надання міжнародної правової допомоги до компетентних органів Республіки Польщі та Республіки Кіпр були підготовлені 17.10.2023. Запит до Республіки Польщі стосувався як встановлення місця проживання підозрюваного ОСОБА_8 і вручення йому процесуальних документів, так і допиту останнього щодо фактичних обставин вчинення діяння, що стосуються і підозрюваного ОСОБА_4 . Запит до Республіки Кіпр стосувався інформації про підприємства-нерезиденти та допиту їх засновників, акціонерів, секретарів, директорів, їх бенефіціарів та реєстраційних агентів, що було необхідним для доведення мотиву і мети вчиненого кримінального правопорушення зі сторони ОСОБА_4 та ОСОБА_8 . Відомості про ці підприємства-нерезиденти та їхніх бенефіціарних власників могли мати значення для встановлення всіх обставин кримінального правопорушення, оскільки, за версією обвинувачення, ОСОБА_4 та ОСОБА_8 діяли в інтересах комерційних підприємств у формі акціонерних товариств - резидентів України, що пов`язані між собою корпоративними зв`язками та що пакетами акцій цих компаній володіли безпосередньо чи опосередковано відповідні компанії-нерезиденти. Тобто запитувана міжнародна правова допомога необхідна була для встановлення кінцевих вигодонабувачів від дій підозрюваних та їх відношення до розслідуваного кримінального правопорушення.
Згідно з вимогами ст. 25 КПК України прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила. Мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 91 КПК України, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
У ст. 113 КПК України передбачено, що процесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов`язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії. Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.
Нормами ч. 5 ст. 219 КПК України визначено, що строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до винесення постанови про відновлення кримінального провадження, а також строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу, не включається у строки, передбачені цією статтею, крім дня прийняття відповідної постанови та дня повідомлення підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування. Строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до дня її скасування слідчим суддею включається у строки, передбачені цією статтею, крім випадків винесення такої постанови у порядку, встановленому статтею 615 цього Кодексу.
Під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень (ч. 1 ст. 28 КПК України).
Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження - суд (ч. 2 ст. 28 КПК України).
З досліджених матеріалів кримінального провадження судом з`ясовано, що рішення прокурора і слідчих про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62023000000000400 були прийняті в межах строку досудового розслідування і за наявності передбаченої законом підстави; за результатами оскарження до слідчого судді стороною захисту жодна із таких постанов не була скасована. У зв`язку із цим, ураховуючи наведене вище правове регулювання питань зупинення досудового розслідування, обчислення строку досудового розслідування (зокрема не включення в такий строк часу зупинення досудового розслідування і часу ознайомлення сторони захисту із матеріалами кримінального провадження), суд відхиляє доводи захисників про те, що стороною обвинувачення порушувались права підозрюваного ОСОБА_4 (первісна підозра від 01.02.2023) через недотримання розумних строків досудового розслідування та що обвинувальний акт, який надійшов до Вищого антикорупційного суду 26.02.2025, був поданий суду після закінчення строку досудового розслідування після повідомлення особі про підозру.
У абзаці другому ч. 5 ст. 218 КПК України передбачено, що спір про підслідність у кримінальному провадженні, яке може належати до підслідності Національного антикорупційного бюро України, вирішує Генеральний прокурор або заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (особа, яка виконує його обов`язки). Норма в такій редакції діє із 01.01.2024 (у редакції Закону України № 3509-IX від 08.12.2023). До того зазначений спір підлягав вирішенню Генеральним прокурором або його заступником.
У постанові Генерального прокурора від 17.01.2024 висновок про те, що під час досудового розслідування кримінального провадження № 62023000000000400 виник спір про підслідність, який підлягає вирішенню, зроблений у зв`язку із винесенням постанови прокурора від 19.05.2023, якою підслідність кримінального провадження визначена за детективами НАБУ, та скасуванням цієї постанови керівником САП 22.08.2023 і визначення ним підслідності кримінального провадження за слідчими ГСУ ДБР.
Виносячи зазначену вище постанову від 22.08.2023, заступник Генерального прокурора - керівник САП керувався нормами ч. 1, 2 ст. 218 КПК України, про що зазначено безпосередньо в постанові. Положення цих частин ст. 218 КПК України визначають, що досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення; та що прокурор у разі самостійного встановлення обставин, що свідчать про необхідність визначення іншої підслідності, протягом десяти днів з дня встановлення таких обставин зобов`язаний прийняти постанову про визначення підслідності. У цьому випадку ані зміст постанови від 22.08.2023, а ні норми КПК України, на підставі яких було прийняте рішення, не дають суду підстав розцінювати цю постанову керівника САП як таку, якою було вирішено спір про підслідність кримінального провадження.
Як пояснив у підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3, він ініціював перед Генеральним прокурором питання про вирішення спору про підслідність одразу після повернення кримінального провадження до ДБР постановою керівника САП від 22.08.2023, однак прокурор не надав суду підтвердження такого факту. Водночас, суд враховує, що норми статті 218 КПК України не регулюють порядок і строки, не визначають суб`єктів ініціювання перед Генеральним прокурором питання про необхідність вирішення спору про підслідність кримінального провадження.
Отже, аргументи захисника ОСОБА_6 про те, що спір про підсудність був вирішений постановою керівника САП від 22.08.2023, що слідчий ДБР чи прокурор у кримінальному провадженні протягом 5 днів повинен був звернутися до Генерального прокурора для вирішення спору про підслідність кримінального провадження, не ґрунтуються на фактичних обставинах кримінального провадження та нормах кримінального процесуального законодавства.
Суд також відхиляє доводи захисника про незаконність постанови Генерального прокурора від 17.01.2024 через винесення її в зупиненому кримінальному провадженні. Так, відповідно до правил ч. 5 ст. 280 КПК України після зупинення досудового розслідування проведення слідчих (розшукових) дій не допускається, крім тих, які спрямовані на встановлення місцезнаходження підозрюваного. Проте вирішення спору про підслідність кримінального провадження шляхом винесення постанови уповноваженим прокурором не належить до різновидів слідчих (розшукових) дій.
За встановлених обставин суд дійшов висновку, що в кожен проміжок часу: із 01.02.2023 (дня початку строку досудового розслідування) до 19.05.2023 (дня винесення прокурором постанови, якою визначено підслідність за детективами НАБУ), із 20.05.2023 до 22.08.2023 (дня винесення постанови керівником САП і визначення підслідності за слідчими ДБР), із 23.08.2023 до 17.01.2024 (дня винесення Генеральним прокурором постанови про вирішення спору про підслідність) і далі до 26.02.2025 (дати надходження обвинувального акта до суду), - досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62023000000000400 (і первісному № 62021000000000160) здійснювалося уповноваженим органом досудового розслідування. У зв`язку із цим суд не вбачає підстав для встановлення факту закінчення продовженого строку досудового розслідування 01.12.2023 та для визнання постанови Генерального прокурора від 17.01.2024 незаконною та її скасування.
На підставі наведеного вище суд дійшов висновку, що клопотання захисників обвинуваченого ОСОБА_4 та скарга захисника ОСОБА_6 задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 314, 372, 376, 392 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Скаргу захисника ОСОБА_6 від 07.05.2025 на постанову прокурора про вирішення спору про підслідність залишити без задоволення.
Клопотання захисника ОСОБА_5 від 04.04.2025 і клопотання захисника ОСОБА_6 від 07.05.2025 про закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків досудового розслідування залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1