Документ № 127418546

Справа № 761/40713/17

Провадження № 1-кп/991/126/19

У Х В А Л А

24 квітня 2025 року місто Київ

Вищий антикорупційний суд колегією у складі:

головуючий - ОСОБА_1,

судді - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участі:

секретаря судового засідання - ОСОБА_4,

сторін кримінального провадження:

сторона обвинувачення прокурор - ОСОБА_5,

сторона захисту:

обвинувачений - ОСОБА_6, захисник - ОСОБА_7, ОСОБА_8,

обвинувачений - ОСОБА_9, захисник - ОСОБА_10,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6, у кримінальному провадженні № 52017000000000218 від 31.03.2017 за обвинуваченням:

- ОСОБА_6, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Чернігів, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364, Кримінального кодексу України (далі - КК),

- ОСОБА_9, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Києві, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 364 КК,

у с т а н о в и в:

1.У Вищому антикорупційному суді (далі - суд, ВАКС) перебуває зазначене кримінальне провадження.

Суть питання, що вирішується, і за чиєю ініціативою воно розглядається

Обґрунтування клопотання прокурора

2.Обґрунтовуючи клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 прокурор покликалася на те, що наразі до обвинуваченого ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 27 000 000 грн.

3.Судом призначено судові засідання на: 09.04.2025 о 16.00, 10.04.2025 о 16.00, 11.04.2025 о 13.00, 17.04.2025 о 13.00.

4.09.04.2025 обвинувачений ОСОБА_6 у судове засідання не прибув. Його захисники ОСОБА_7 та ОСОБА_8 подали до суду клопотання про зупинення кримінального провадження, у зв`язку із призовом ОСОБА_6 на військову службу за призовом під час мобілізації та призначення на посаду сапера, згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 07.04.2025 № 105.

5.Прокурор стверджувала про те, що на підставі рапорту начальника відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1, складеного за результатами перевірки порядку призову на військову службу солдата запасу ОСОБА_6, 09.04.2025 командир військової частини НОМЕР_1 видав наказ № 107, яким пункт 2 наказу № 105 скасував як нереалізований, у зв`язку із порушенням Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 60.

6.Обґрунтовуючи необхідність застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді саме тримання під вартою, прокурор покликалася на наявність обґрунтованих ризиків переховування обвинуваченого від суду та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

7.Стосовно ризику переховування обвинуваченого від суду, прокурор зазначала про те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого, ч. 2 ст. 364 КК, за яке може бути призначене покарання у виді позбавлення волі на строк до 6 років. Наразі судовий розгляд перебуває на завершальній стадії - судові дебати, що, на її переконання, для обвинуваченого ОСОБА_6 є мотивом для переховування від суду.

8.Окрім цього, прокурор стверджувала про те, що згідно із положеннями пунктів 2-6 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 57, та ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» обвинувачений ОСОБА_6, як батько трьох малолітніх дітей, не має будь-яких обмежень у перетині державного кордону у період воєнного стану.

9.Прокурор також покликалася на те, що про намір обвинуваченого залишити територію України тоді, коли він перебував у статусі обвинуваченого у кримінальному провадженні свідчить та обставина, що 05.05.2021 ОСОБА_6 звернувся до Держави Ізраїль із проханням про отримання візи репатріанта, в якій зазначив усіх членів своєї родини - дружину та трьох малолітніх дітей. Відповідно до інформації з ІБ «Аркан» неповнолітні діти обвинуваченого ОСОБА_6 залишили територію України 19.02.2022 та дотепер перебувають за кордоном, періодично відвідуючи Україну. Це, на переконання прокурора, також свідчить про відсутність усталених соціальних зв`язків обвинуваченого за місцем його проживання в Україні.

10.Щодо ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, прокурор покликалася на те, що ОСОБА_6 вживав заходів із метою призову його на військову службу, щоб створити поважну причину для неприбуття у судові засідання. Про відсутність дійсного наміру ОСОБА_6 проходити військову службу свідчить те, що після того, як ОСОБА_11 повідомив ОСОБА_6 про те, що бригада виконує бойові завдання на межі бойового зіткнення у Східному регіоні, ОСОБА_6 повідомив, що він буде спілкуватися із Міністром оборони з метою подальшого переведення до іншої військової частини.

11.Прокурор зазначала, що згідно із поясненнями командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_11, 05.04.2025 до нього зателефонував його знайомий ОСОБА_12, який обіймає посаду начальника управління в Головному управлінні оборонних закупівель, та попросив взяти на військову службу громадянина ОСОБА_6 . 07.04.2025 ОСОБА_12 та ОСОБА_6 приїхали до ОСОБА_11 та привезли документи для прийняття громадянина ОСОБА_6 на військову службу за мобілізацією. Після того як ОСОБА_11 повідомив ОСОБА_6 про те, що його бригада виконує бойові завдання на межі бойового зіткнення на Сході країни, ОСОБА_6 повідомив, що він буде спілкуватися із Міністром оборони з метою подальшого переведення до іншої військової частини. Після цієї розмови ОСОБА_11 доручив начальнику персоналу ОСОБА_13 перевірити документи ОСОБА_6 на відповідність та провести з ним співбесіду. ОСОБА_13 доповів, що документи перевірено, співбесіду проведено, причин не прийняти ОСОБА_6 на службу немає. На цій підставі ОСОБА_11 07.04.2025 підписав наказ про прийняття ОСОБА_6 на службу. У подальшому на підставі додаткової інформації ОСОБА_6 було звільнено із військової служби.

12.Згідно із поясненнями начальника відділу персоналу військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_13 . 07.04.2025 його викликав ОСОБА_11 та повідомив, що зараз прибуде кандидат для призову на військову службу. Після чого він провів ОСОБА_6 до відділення рекрутингу, де ОСОБА_6 написав заяву щодо бажання проходити службу у військовій частині НОМЕР_1 за призовом під час мобілізації. Коли ОСОБА_6 було повідомлено про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 на військово-лікарську комісію (далі - ВЛК), він надав довідку ВЛК із висновком, у зв`язку із чим документи були передані до стройової частини для прийняття його на службу за мобілізацією.

13.Окрім цього, згідно із поясненнями ОСОБА_12 04.04.2025 до нього зателефонував ОСОБА_6 та запитав, як йому мобілізуватися у бойову частину Збройних Сил України, після чого ОСОБА_12 зателефонував своєму знайомому - командиру військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_11 та поцікавився, чи йому потрібні люди та як проходить процес мобілізації. ОСОБА_11 повідомив, що бойові частини можуть призвати людей своїм наказом. Після чого ОСОБА_12 зателефонував ОСОБА_6 та повідомив, що є бойова частина, яка може його призвати та запропонував його познайомити із ОСОБА_11, на що ОСОБА_6 погодився. 05.04.2025 ОСОБА_12 спільно з ОСОБА_6 приїхали до приміщення військової частини НОМЕР_1, де він познайомив ОСОБА_11 з ОСОБА_6 .

14.Прокурор стверджувала, що відповідно до заяви ОСОБА_6 від 07.04.2025 командиру військової частини НОМЕР_1, він просив призвати його на військову службу під час мобілізації на особливий період та призначити на посаду солдата резерву з направленням до навчальної військової частини для проведення базової загальновійськової підготовки та підготовки за фахом з подальшим призначенням на обрану вакантну посаду стрільця відділення охорони взводу охорони роти охорони батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 . Згідно із довідкою № 312 військово-лікарської комісії від 29.01.2025 та картки обстеження та медичного огляду від 30.01.2025 ОСОБА_6 придатний для служби у військових частинах забезпечення, навчальних центрах, закладах, підрозділах постачання тощо.

15.З огляду на ці обставини, прокурор стверджувала про те, що обвинувачений ОСОБА_6, шляхом призову на військову службу умисно створив умови, які б перешкоджали його явці до суду, намагаючись ухилитися від притягнення до кримінальної відповідальності через закінчення строків давності. Тому, на її переконання, є підстави для зміни застосованого щодо нього запобіжного заходу у вигляді застави на тримання під вартою.

16.Прокурор вважала, що застосування більш м`якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не зможе нівелювати ризик впливу на свідків, оскільки в обвинуваченого буде можливість зустрічей, комунікацій із певними особами (як самими свідками так і іншими особами) для забезпечення схиляння останніх до зміни змісту чи обсягу раніше наданих показань, перекручення або спотворення фактичних обставин справи.

17.Також прокурор стверджувала і про відсутність дієвого контролю за виконанням інших більш м`яких запобіжних заходів - застави, особистої поруки чи особистого зобов`язання, про відсутність інших превентивних чинників, які б могли повністю унеможливити настання ризиків під час застосування цих запобіжних заходів, що на переконання прокурора, свідчить про неможливість забезпечення досягнення мети під час застосування саме таких запобіжних заходів.

18.З огляду на викладене, прокурор просила змінити ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді застави на тримання під вартою, а з урахуванням розміру неправомірної вигоди та доходу, отриманого внаслідок вчинення злочину, майнового та сімейного стану, прокурор вважала доцільним визначити ОСОБА_6 заставу у розмірі 75 000 000 грн, у разі внесення якої, просила покласти на обвинуваченого обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК.

Позиція сторін у суді

19.У судовому засіданні прокурор підтримала клопотання, покликаючись здебільшого на викладені у ньому обставини. Окрім цього, зазначала про те, що ситуація із мобілізацією призвела до того, що судові засідання, які були призначені і куди ОСОБА_6 було викликано належним чином, не відбулися у зв`язку із призовом обвинуваченого на військову службу. Користуючись цією підставою, сторона захисту звернулася із клопотанням про зупинення кримінального провадження. На її переконання, ОСОБА_6 не мав наміру брати участь у судових засіданнях, а хотів, щоб кримінальне провадження було зупинене. Прокурор також наголошувала на тому, що зупинення кримінального провадження не зупиняє строків давності і, якби відбулося таке зупинення, то це призвело б до закінчення строків давності, і у результаті цього ОСОБА_6 уникнув би кримінальної відповідальності. Прокурор переконана, що бажання обвинуваченого бути призваним на військову службу є штучним, оскільки його не було викликано за повісткою і такий призов відбувся за його власною ініціативою. Окрім цього, прокурор додала, що згідно із медичною документацією, стан здоров`я ОСОБА_6 дозволяє йому проходити службу у військових частинах забезпечення ТЦК та СП ВВЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах (логістики), тобто не у бойових підрозділах. На переконання прокурора, ці обставини ОСОБА_6 намагався використати із метою уникнення кримінальної відповідальності, оскільки останній перебував би у місті Києві, але у судові засідання не з`являвся.

20.Захисник ОСОБА_8 стверджувала про те, що неприбуття ОСОБА_6 у судове засідання, призначене на 09.04.2025 не є підставою для зміни йому запобіжного заходу. На її переконання, прокурор повинна була з`ясувати, що ОСОБА_6 з 07.04.2025 мобілізований до лав ЗСУ. Ба більше, прокурор у цьому судовому засіданні погодилася із поважністю причин не прибуття обвинуваченого. Захисник стверджувала про те, що звернення до суду із клопотанням про зупинення кримінального провадження є законним процесуальним правом захисника та установленою нормами Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) процесуальною процедурою. На думку захисника, висновки прокурора про те, що обвинувачений шляхом призову на військову службу умисно створив умови, які б перешкоджали його явці до суду, що призвело б до ухилення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, не відповідає дійсності. Прокурор безпідставно пов`язала намір особи мобілізуватися та служити на захист держави із обставинами цього кримінального провадження, адже процес мобілізації та проходження військової служби в умовах військових дій несе реальні ризики для життя та здоров`я особи, котра мобілізувалася. ОСОБА_6 призвали рядовим сапером у реально діючу військову частину, а не у штаб, або ж у ТЦК. На її переконання, всі досліджені докази у цьому кримінальному провадженні не доводять вину ОСОБА_6, а дають підстави очікувати виправдувальний вирок.

21.Окрім цього, захисник звернула увагу на заявлені прокурором ризики і зазначила, що ризик переховування обвинуваченого від суду обґрунтовується обставинами, котрі раніше вже судом установлені в ухвалах від 17.09. та 29.11.2024, тому, з огляду на вимоги ст. 200 КПК, вони не можуть бути підставою для звернення до суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу. Твердження прокурора про те, що ОСОБА_6 не має обмежень у період воєнного стану для перетину державного кордону, оскільки має трьох неповнолітніх дітей, спростовано самим прокурором, позаяк ОСОБА_6 є військовозобов`язаним і саме через це не має права на перетин державного кордону у період воєнного стану. Захисник також звернула увагу на те, що в іншому кримінальному провадженні на ОСОБА_6 покладено ряд процесуальних обов`язків, серед яких є заборона відлучатися за межі Київської області без дозволу суду та здати на зберігання до відповідних органів державної влади усі паспорти громадянина України для виїзду за кордон, що також, на її переконання, спростовує твердження прокурора про наявність ризику переховування від суду. Покликання прокурора на інформацію про те, що діти ОСОБА_6 з 19.02.2022 року перебувають за кордоном і він звертався за отриманням візи у 2021 році також не є підставою для звернення із цим клопотанням до суду, оскільки ці обставини вже існували під час попереднього розгляду судом клопотання про зміну запобіжного заходу, яке вирішено ухвалою від 29.11.2024.

22.Стосовно ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, захисник стверджувала, що покликання прокурора на те, що ОСОБА_6, шляхом призову на військову службу умисно створив умови, які б перешкоджали його явці до суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, нічим не підтверджене і ґрунтується на припущеннях прокурора. Захисник покликалася на те, що згідно із нормами кримінального права, застосування строків давності як підстава для звільнення від кримінальної відповідальності можливе лише за згодою обвинуваченого, а це суперечить сталій позиції ОСОБА_6 щодо доведення його невинуватості. Окрім цього, захисник зауважила, що прокурор у своєму клопотанні не повідомила про те, що сторона захисту належним чином повідомила суд 09.04.2025 про поважність причин неприбуття ОСОБА_6 у судове засідання, що свідчить про виконання вимог ч. 7 ст. 42 КПК. Водночас у судові засідання 11 та 17.04.2025 ОСОБА_6 прибув, що виключає твердження про невиконання процесуальних обов`язків та створення умов, що перешкоджають його явці до суду. Окрім цього, прокурор не надала доказів про ознайомлення ОСОБА_6 із наказом командира військової частини від 09.04.2025 про скасування зарахування обвинуваченого на військову службу, про існування якого ОСОБА_6 повідомили лише 10.04.2025. Такий наказ було скасовано після широкого розголосу у засобах масової інформації про мобілізацію ОСОБА_6 саме після судового засідання 09.04.2025, під час якого стали відомі ці обставини. Захисник стверджувала, що після скасування наказу про зарахування ОСОБА_6 на військову службу, клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу у частині існування ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином є неактуальним. Також захисник зазначила про те, що прокурором не надано доказів на обґрунтування існування цього ризику станом на день звернення із цим клопотанням та у майбутньому, оскільки у ньому відсутня інформація про конкретні дії ОСОБА_6, які б свідчили про існування такого ризику.

23.Окрім цього, захисник звернула увагу на те, що у клопотанні прокурора зазначено про неможливість застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, оскільки він не зможе нівелювати ризик впливу на свідків, проте клопотання прокурора обґрунтоване лише двома ризиками - переховування від суду та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, що свідчить про позицію прокурора стосовно відсутності ризику незаконного впливу на свідків, який був раніше судом установлений. З огляду на це, на переконання захисника, наразі слід змінити ОСОБА_6 запобіжний захід на інший більш м`який, оскільки із установлених раніше судом ризиків продовжує існувати лише один.

24.Водночас захисник наголосила на тому, що у клопотанні прокурора є покликання на допит як свідка ОСОБА_14 та прохання врахувати розмір неправомірної вигоди і доходу, але ОСОБА_14 не є свідком у цьому кримінальному провадженні і згідно із пред`явленим обвинуваченням про неправомірну вигоду і отриманий дохід, такі обставини не були установлені, що на переконання захисника, свідчить про те, що подане клопотання про зміну запобіжного заходу у цьому кримінальному провадженні містить аналогічні мотиви та обґрунтування, які були предметом розгляду клопотання в іншому кримінальному провадженні.

25.Стосовно обставин мобілізації, захисник зауважила, що ОСОБА_6 реалізував свій конституційний обов`язок та законне право мобілізуватися до лав Збройних Сил України (далі - ЗСУ), протиправні мотиви ОСОБА_6 прокурором не доведені та немає обґрунтованих підстав піддівати сумніву щирість обвинуваченого у вчиненні таких дій, що також не підтверджують пояснення трьох осіб. Щодо відібрання пояснень, захисник покликалася на те, що здійснення таких дій можливе лише у кримінальних поступках, з огляду на що є незрозумілим статус осіб, які надавали пояснення і процесуальний характер таких пояснень.

26.Перебування ОСОБА_6 у процесуальному статусі обвинуваченого не перешкоджало та не давало йому обмежень у мобілізації і вчинення ним таких дій є проявом його багаторічної позиції щодо протидії військовій агресії Російської Федерації, які виражалися у перерахуванні коштів з внесеної застави на допомогу ЗСУ.

27.Захисник стверджувала про те, що ризик подальшої можливої мобілізації ОСОБА_6 не може розглядатися судом як перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, оскільки сама по собі мобілізація не звільняє від кримінальної відповідальності, а питання щодо зупинення кримінальних проваджень, яке передбачає тимчасовість, віднесено до дискреційних повноважень суду.

28.Захисник також покликалася на сумлінне та належне виконання ОСОБА_6 процесуальних обов`язків, що свідчить про ефективність застосованого запобіжного заходу та відсутність підстав для його зміни. Окрім цього, додала, що запропонований прокурором розмір застави перевищує діючий майже втричі. Це свідчить про безальтернативність тримання під вартою, оскільки такий розмір застави є непомірним з огляду на майновий стан обвинуваченого, адже зазначені прокурором відомості є застарілими, а все майно, котре належить ОСОБА_6 на праві власності, арештоване.

29.Підсумовуючи викладене, захисник стверджувала про те, що клопотання прокурора є безпідставним, незаконним та не підлягає задоволенню.

30.Захисник ОСОБА_7 у судовому засіданні також заперечував щодо задоволення клопотання прокурора, зазначаючи про його не обґрунтованість, а викладені у ньому доводи не підтвердженими. Стверджував про те, що у цьому кримінальному провадженні систематично переглядався застосований до ОСОБА_6 запобіжний захід та зменшувався розмір застави. Не відбулося жодного відкладення судових засідань у зв`язку із неналежною процесуальною поведінкою ОСОБА_6 або порушення ним процесуальних обов`язків. Захисник стверджував про те, що прокурор не повідомила, що саме порушив обвинувачений. На його переконання, звернення прокурора до суду із цим клопотанням є зловживанням своїми процесуальними правами із метою покарати ОСОБА_15 за бажання останнього мобілізуватися до ЗСУ. Захисник зазначав про те, що заявлені прокурором ризики відсутні, а запропонований розмір застави є необґрунтованим, позаяк не відповідає майновому стану обвинуваченого. Окрім цього, захисник переконаний, що застосований наразі запобіжний захід забезпечує належну процесуальну поведінку ОСОБА_6 .

31.Окрім цього, у письмових запереченнях захисник ОСОБА_7 зазначав про те, що майже 6 років у цьому кримінальному провадженні судом не продовжувався строк дії, покладених на ОСОБА_6 процесуальних обов`язків. 09.04.2025 сторона захисту подала до суду клопотання про визнання поважними причин неприбуття ОСОБА_6 до суду і про зупинення кримінального провадження. Прокурор не зазначила у клопотанні про те, що у судовому засіданні, вона та інші учасники не заперечували щодо поважності причин не прибуття ОСОБА_6 . Також прокурор просила перед вирішенням питання про зупинення кримінального провадження з`ясувати можливість відрядження обвинуваченого для участі у судових засіданнях або його участь у режимі відеоконференцзв`язку. Захисник також зазначав про те, що якби наказ про призов на військову службу ОСОБА_6 не було скасовано, то після отримання відповідей на запити можна було б проводити судові засідання за участі обвинуваченого або у режимі відеоконференцзв`язку, і відповідно клопотання про зупинення кримінального провадження могло бути не задоволене. У своїх клопотаннях до суду, сторона захисту не стверджувала про неможливість участі ОСОБА_6 у судових засіданнях, а навпаки очікувала ініціювання судом вирішення питання про можливу участь обвинуваченого у таких засіданнях.

32.Захисник також наголосив на тому, що у цьому кримінальному провадженні мова йде про наявність незаконного стороннього впливу та тиску, які призвели до скасування наказу про призов ОСОБА_6 на військову службу. Окрім цього, покликаючись на практику Верховного Суду, захисник зазначав про те, що визнання незаконності мобілізації особи не є приводом для звільнення із військової служби, а тому наказ про скасування, на його переконання, є незаконним. Захисник також стверджував про те, що в інших кримінальних провадженнях не було ініційовано питання про зміну запобіжних заходів у зв`язку із мобілізацією обвинувачених, а у цьому Національне антикорупційне бюро України (далі - НАБУ) почало у позапроцесуальний спосіб збирати документи, на підставі яких було подано клопотання про зміну ОСОБА_6 запобіжного заходу, що на його переконання, свідчить про виключний випадок та упереджене ставлення. Захисник вважав, що у НАБУ були відсутні правові норми для відібрання пояснень, що свідчить про незаконність їх здобуття та неможливість їх використання для звернення із цим клопотанням. Окрім цього, зазначив, що пояснення осіб суперечать одне одному. Захисник також звернув увагу на те, що у долучених до клопотання додатках містяться копії документів, які були здобуті у невідомому процесуальному порядку, а окремі документи є частиною іншого кримінального провадження.

33.Окремо захисник зазначив про відсутність заявлених прокурором ризиків, стверджуючи про те, що: (1) перетин державного кордону неможливий через покладений на ОСОБА_6 процесуальний обов`язок здати на зберігання усі паспорти громадянина для виїзду за кордон та у зв`язку із тим, що ОСОБА_6 є державним службовцем; (2) ОСОБА_6 не порушував процесуальних обов`язків, навіть перебуваючи за кордоном після травня 2021 року; (3) в обвинуваченого є міцні соціальні зв`язки, оскільки перебування його родини за кордон є тимчасовим у зв`язку із воєнними діями на території України; (3) твердження прокурора про існування ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином у зв`язку із обставинами мобілізації є штучним створенням прокурором умов для обмеження права ОСОБА_6 на свободу.

34.Окрім цього, захисник стверджував про те, що з 2017 року існують підстави, які перешкоджають ОСОБА_6 за станом здоров`я перебувати під вартою. За результатами проведення ВЛК його було визнано придатним, категорія придатності є рівнозначною до ліквідованої категорії «обмежено придатний», що передбачає проходження військової служби із певними особливостями та обмеженнями. У ОСОБА_6 у 2017 році було виявлено рак щитоподібної залози, яку видалено, він має гіпертонічну хворобу 2 ступеню, стеаогепатит, стеатоз печінки, фіброз печінки та інші супутні захворювання. У 2018 році ОСОБА_6 діагностовано неалкогольний стеатогепатит змішаного генезу, дисфункцію жовчного міхура, сечокам`яну хворобу, артеріальну гіпертензію 2 ступеня. У 2019 році йому діагностовано ендотоксикоз комплексованої форми. У 2020 році - неалкогольний стеатогепатит та супутні захворювання: подагра, ідіопатична, подагричний артрит, поліатрит, активінсть ІІ ст., гіпертонічна хвороба ІІ ст., 3 ст. ризик 4, папілярний рак щитовидної залози І ст ІІ кл. гр. Тиреоідектомія 2017 р. У 2022 році - папілярний рак щитоподібної залози, стан після хірургічного лікування та радіойодотерапії, гіпотиреоз у стадії медкомпенсації. Після оперативного втручання ОСОБА_6 призначений постійний нагляд та прийом гормонів. У 2023 році у ОСОБА_6 внаслідок обстеження було виявлено артеріальний тиск 226/141 мм.рт.ст. та установлено діагноз: гіпертензивна хвороба серця без застійної серцевої недостатності; гіпертонічну хворобу ІІ та ІІІ ступеню, ризик ІV; гіпертензивне серце; формуюча вторинна гіпертрофічна кардіоміопатія; аортосклероз; мінімальна недостатність морального і тристулкового клапанів, СН І ст. ФК ІІ ст. зі збереженою систолічною функцією ЛШ. ФВ-64%. Супутній стан після тиреоїдектомії у 2017 році з приводу папілярного раку; подагричний артрит (в І та І І 2023 року). У листопаді 2023 року за результатами обстежень ОСОБА_6 було установлено діагнози: Основний - 111.9 Гіпертензивна (гіпертонічна) хвороба серця без (застійної) серцевої недостатності. Гіпертонічна хвороба ІІ ст. 3 ступінь, ризик 3. Гіпертензивне серце. ІХС: стенокардія напруги ІІ ФК. Дисліпідемія. Аортосклероз. Мінімальна недостатність мітрального клапана. Мінімальна недостатність тристулкового клапана. Супутній - 170.8 Аеросклероз інших артерій. Стенозуючий атеросклероз брахіоцефальних артерій (ВСА праворуч 40%, гирла ВСА ліворуч 35%). Супутній - М10 подагра. Подагричний артрит. Спутній - Z98.8. Інший уточнений стан після хірургічного втручання стан після тиреоїдектомії у 2017 році, з приводу папілярного раку щитоподібної залози. І були надані рекомендації, зокрема на хірургічне лікування та госпіталізацію. На переконання захисника, такий стан здоров`я ОСОБА_6 перешкоджає обранню йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

35.Стосовно майнового стану, захисник стверджував про те, що належне майно ОСОБА_6 перебуває під арештом із 2017 року. Щодо майнового стану його дружини ОСОБА_16, зазначав про те, що остання має часткову власність на майно, зазначене прокурором, котре отримала у спадок або за договорами дарування. Окрім цього, покликання прокурора на майнову декларацію ОСОБА_6 за 2020 рік не є актуальною станом на 2025 рік. Згідно із відповіддю на адвокатський запит за період з 2016 по 2023 рік ОСОБА_6 отримав сукупний дохід у розмірі 1 412 438,46 грн. Залишки коштів на рахунках ОСОБА_6 та ОСОБА_16 у ПАТ АБ «Укргазбанк» станом на 01.01.2023 складають 8 543 грн та 749 719 грн, станом на 16.06.2023 - 8 856 грн та 2 731 040 грн, у АТ КБ «Приватбанк» -станом на 20.06.2023 - 8 642 грн. За 2022 рік ОСОБА_16 отримала дохід від підприємницької діяльності у розмірі 200 000 грн. Захисник також просив критично поставитися до покликань прокурора на угоду від 06.07.2021 про нібито купівлю ОСОБА_6 акцій компанії, оскільки зміст цієї угоди не спрямований на купівлю-продаж будь-яких активів. Окрім цього, зазначив що неможливо враховувати майновий стан тестя ОСОБА_6 - ОСОБА_14, оскільки до останнього наразі застосовано запобіжний захід у вигляді застави, яку було сплачено. З огляду на викладене, захисник стверджував про те, що запропонований прокурором розмір застави є непомірним.

36.Захисник також зазначав про те, що покладення на обвинуваченого процесуальних обов`язків не є релевантним до обставин цього кримінального провадження, позаяк в іншому кримінальному провадженні такі обов`язки були продовжені до 10.06.2025.

37.Окремо захисник звертав увагу на репутацію та характеристику ОСОБА_6 за період його навчання, роботи та громадської діяльності, які свідчать про його задовільну репутацію, сумлінне ставлення до своїх обов`язків під час перебування на посадах у підприємствах, установах, організаціях, включно із періодом здійснення повноважень народного депутата України.

38.Окрім цього, захисник зазначив, що клопотання про зупинення судового провадження стосовно ОСОБА_6 направлялося до суду із метою сприяння у з`ясуванні можливості обвинуваченого брати участь у судових засіданнях.

39.Обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні стверджував про те, що клопотання є незаконним та безпідставним, не вмотивованим та не доведеним із юридичної точки зору. Це клопотання порушує норми Конституції України і підриває процес мобілізації, який триває сьогодні. В Україні наразі продовжено строк дії воєнного стану та проводиться мобілізація. Натомість, як вважає обвинувачений, прокурор пропонує замість проведення мобілізації змінювати запобіжні заходи, що позбавляє його обов`язку, визначеного ст. 65 Основного Закону. Також ОСОБА_6 зазначав, що усі чекають миру, перемоги і він зі свого боку хоче зробити все у цьому напрямку.

40.Твердження про те, що він не збирався брати участь у судових засіданнях, не з`являвся би - це уявлення прокурора. Зазначав, що він не збирався використовувати свій призов для проходження військової служби для чогось іншого, окрім як для мети проведення мобілізації. Його дії були щирими. Стверджував про те, що він не порушував закон, обов`язків, займає активну позицію свого захисту і доводить суду, що пред`явлене йому обвинувачення є безпідставним, незаконним та подія злочину відсутня.

41.На його переконання, прокурором не зазначено, що питання зупинення кримінального провадження, навіть у разі мобілізації, не відбувається якимось іншим чином, не є якимось вирішеним, що це не стосується ухилення від кримінальної відповідальності. Це відбувається згідно із установленим процесом, є практика суду. 08 та 09.04.2025, коли він спілкувався із захисниками, вони пропонували йому самостійно подати запити до військової частини з метою виділення часу для участі у судових засіданнях, повідомили про те, що суд буде звертатися до військової частини і що це зрозумілий процес, в якому обізнана і сторона обвинувачення.

42.Щодо мотивів мобілізації пояснив, що 03.04.2025 його зупинили поліцейські за порушення Правил дорожнього руху, перевіривши його документи повідомили про те, що за даними ТЦК він перебуває у розшуку. Йому це вже раніше повідомляли, тому у січні 2025 року ОСОБА_6, з`ясувавши ці обставини пройшов ВЛК і оновив дані у додатку «Оберіг».

43.07.04.2025, подаючи документи у центр рекрутингу, він не був обізнаний із процесом мобілізації та для нього стало несподіванкою, що цей процес може бути таким швидким.

44.Для нього було здивуванням те, що він фактично проходив військову службу лише протягом 3-4 днів, а потім із незрозумілих для нього підстав його було звільнено і наказ скасовано. 09.04.2025 його відвезли на базу отримувати військову форму, засоби захисту.

45.Під час написання заяви про призначення на посаду стрільця охорони він не розраховував на будь-які функції, йому повідомили, що це буде визначено після проходження навчання, він сказав, що буде згоден на будь-що. Його влаштовувало те, що він написав заяву на одну посаду, а був призначений на іншу і він розумів, що це може бути змінено у будь-який момент. Мобілізуватися мав бажання ще у минулому році, але вирішив це зробити 07.04.2025. До ОСОБА_12 він звернувся 04.04.2025 за порадою, куди варто піти проходити військову службу. Знав його багато років. Із цим питанням звертався ще до декількох друзів. Направлення на ВЛК йому не давали, у центрі рекрутингу він надав документи ВЛК, які отримав два місяці тому і його повідомили про те, що ще раз не потрібно проходити ВЛК.

46.Зазначив, що він не хотів йти у небойову частину, він обирав реальний підрозділ. Щодо виконання ним бойових завдань, зазначив, що це питання вирішував командир. Його цікавила посада оператора дрона, адже він має певний досвід керування ними. З цього приводу йому повідомили, що це не відбудеться одразу і його обмеження по здоров`ю на цю посаду не вплинуть.

47.Ні 03, ні 04, ні 07.04.2025 він не здогадувався про те, що піде проходити військову службу, хоча готовність і бажання виникли раніше. 07.04.2025 так сталося, і він був здивований, що у процесі рекрутингу він потрапив у нормальну, класну військову частину. Він для себе розумів, що центр рекрутингу направить пакет документів із вакансіями, лист до ТЦК, які будуть проводити це оформлення, здійснювати направлення до військової частини, однак офіцер рекрутингу повідомив йому, що наразі це відбувається у самій військовій частині.

48.Окрім цього, повідомив, що у нього не було наміру пропускати судові засідання. 08.04.2025 захисник йому пояснив, що у суду є обов`язок зупинити кримінальне провадження у зв`язку із проходженням військової служби.

49.Стосовно звернення до суду із клопотанням про зупинення кримінального провадження, повідомив про те, що вони такі деталі не обговорювали. У подальшому зазначив, що захисник ОСОБА_7 йому повідомив процедуру зупинення кримінального провадження.

50.Також зазначив, що йому було відомо про те, що у деяких місцях дислокації військових частин є можливість перебувати на їх території у період часу з 07 год 30 хв ранку до 19 год 30 хв вечора і десь поруч квартируватися або бути вдома. Так і було під час його служби у цій військовій частині. 09.04.2025 йому дали ознайомитися із військовими законами, декілька годин проходив психологічну співбесіду, отримував форму, повинен був отримати зброю.

51.ОСОБА_6 стверджував про те, що інформація стосовно його наміру поспілкуватися із Міністром оборони щодо переведення до іншої військової частини у зв`язку із тим, що ця виконує бойові завдання, є перекрученою. 10.04.2025 він о 7 ранку прибув на службу із дому і його повідомили про те, що він більше не є військовослужбовцем. Десь за 30 хвилин він зустрів командира, який повідомив те саме. ОСОБА_6 його запитав, чи можливо звернутися до Міністерства оборони, щоб його перевели до іншої військової частини? Однак командир відповів, що це не його компетенція.

52.Щодо громадянства в іншій країни, стверджував про те, що на репатріацію до Ізраілю документи він не подавав. У 2021 році турагенти заповнили форму, але у подальшому нічого не відбулося.

Установлені судом обставини

53.Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 07.03.2017 до підозрюваного на той час ОСОБА_6 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Слідчий суддя також визначив заставу у розмірі 62 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що на той час становило 100 000 000 грн. У разі внесення застави, на ОСОБА_6 покладалися обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК.

54.На виконання зазначеної ухвали, застава за ОСОБА_6 була внесена.

55.Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 04.03.2019, на підставі клопотання обвинуваченого ОСОБА_6, розмір застави зменшений до 36 001 461 грн, що на той час дорівнювало 18 741 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

56.Ухвалою ВАКС від 17.03.2022, визначений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 07.03.2017 та ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 04.03.2019 обвинуваченому ОСОБА_6, запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 36 001 461 грн змінено на запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 12 496 прожиткових мінімумів доходів громадян, що на той час становило 31 002 576 грн.

57.Ухвалою ВАКС від 17.09.2024, визначений ухвалою ВАКС від 17.03.2022 обвинуваченому ОСОБА_6, запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 31 002 576 грн змінено на запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 27 000 000 грн (т. 182 а.п. 92, 93).

58.Отже, на теперішній час стосовно ОСОБА_6 продовжує діяти запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 27 000 000 грн.

59.Застосовуючи зазначений вище запобіжний захід щодо ОСОБА_6, суд урахував існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, а саме: (1) можливість переховуватися від суду та (2) ризик незаконного впливу на свідків.

60.Розглядаючи це клопотання, суд виходив із того, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь вірогідності, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

61.Отже, для правильного вирішення заявленого прокурором клопотання, суду належало зважити на факти, за яких ОСОБА_6 мобілізувався до лав ЗСУ та з`ясувати чи призвело це до ухилення від явки до суду.

62.Згідно із обвинувальним актом ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК, тобто тяжкого злочину (т. 192 а.п. 1-361).

63.Це кримінальне провадження перебуває в суді майже 8 років, із яких понад 4 роки у ВАКС.

64.Кримінальне провадження перебуває на стадії судових дебатів, а саме зі сторони захисту виступає обвинувачений ОСОБА_9 . Далі мав виступити захисник останнього - ОСОБА_10, а після нього обвинувачений ОСОБА_6 та двоє його захисників. Після останнього слова обвинувачених, суд мав перейти до ухвалення вироку.

65.У судовому засіданні 03.04.2025 обвинувачений ОСОБА_6 заявив клопотання про відкладення засідань, призначених на 03.04. та 11.04.2025 (т. 194 а.п. 186, 187), яке мотивував неприбуттям одного із його захисників - адвоката ОСОБА_7 . Таке клопотання було заявлено обвинуваченим попри те, що раніше суд відмовив його захиснику у відкладенні судового засідання та роз`яснив, що захист ОСОБА_6 здійснюють двоє захисників, тобто за відсутності у суді адвоката ОСОБА_7, захищати обвинуваченого може адвокат ОСОБА_8 .

66.Суд також роз`яснив, що з огляду на тяжкість висунутого ОСОБА_6 обвинувачення, згідно із нормами КПК, участь захисника не є обов`язковою. Ба більше, суд звернув увагу ОСОБА_6 та його захисників на те, що наразі здійснюється виступ у дебатах обвинуваченого ОСОБА_9, який полягає у зачитуванні письмового тексту промови, тож, на переконання суду, відсутність у судовому засіданні навіть обох захисників ОСОБА_6 не призводить до порушення права останнього на захист.

67.Окрім того, суд зазначив, що розгляд цього кримінального провадження здійснюється досить довго, що може вказувати на недотримання розумних строків. Тому, оскільки саме судом має забезпечуватися проведення судового провадження в розумні строки, то суд, з метою виконання цієї вимоги, визначатиме дати судових засідань без узгодження зі сторонами та не підлаштовуватиметься під їх графіки роботи (їхня зайнятість в інших засіданнях, відпустки тощо). Також суд закликав сторону захисту, зважаючи на строк розгляду цієї справи та її стадію, прибувати в усі засідання, визначені судом. Отже, попри озвучену судом позицію щодо неявки у судове засідання 03.04.2025 захисника ОСОБА_7, незважаючи на присутність в засіданні захисника ОСОБА_17 та фактично пасивну на цій стадії дебатів роль ОСОБА_6 та його захисників, через виступ у дебатах іншого учасника зі сторони захисту, обвинувачений все ж заявив клопотання про відкладення судового засідання. Така поведінка ОСОБА_6 розцінюється судом як затягування розгляду справи.

68.Окрім того, як пояснив свідок ОСОБА_12, 04.04.2025 (тобто на наступний день після того, як ОСОБА_6 просив суд відкласти засідання) обвинувачений зателефонував до нього та запитав, яким чином йому мобілізуватися? Відповідно до ч. 1 ст. 335 КПК, якщо обвинувачений призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, суд зупиняє судове провадження стосовно такого обвинуваченого до його звільнення з військової служби.

69.Суд ураховує, що зупинення судового провадження щодо обвинуваченого не перериває (не зупиняє) строків давності притягнення його до кримінальної відповідальності.

70.Згідно із обвинувальним актом, прокурор вважає, що ОСОБА_6 упродовж травня 2015 - квітня 2016 року прийняв незаконні рішення про розстрочення сплати податкового зобов`язання (боргу), внаслідок чого до Державного бюджету України не надійшло рентної плати на загальну суму 2 019 146 516,02 грн. Отже, з урахуванням тяжкості злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6, зважаючи на вимоги ст. 49 КК, у квітні 2026 року закінчуються строки давності притягнення ОСОБА_6 до відповідальності, що є безумовною підставою для закриття судом кримінального провадження щодо обвинуваченого за його згодою. Водночас суд зауважує, що у цьому провадженні вже відбулося закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_18 за його клопотанням у частині обвинувачення за ст. 366 КК.

71.Отже, не вирішуючи наперед питання винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК, а лише гіпотетично, із метою належного розгляду цього клопотання, допускаючи можливість доведення прокурором обґрунтованості висунутого обвинувачення, суд констатує, що закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_6 на підставі ст. 49 КК, означало б не притягнення його до відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення.

72.На переконання суду, ця обставина є вагомим мотивом (чинником) для обвинуваченого здійснити дії, спрямовані на затягування судового провадження, шляхом ухилення від явки до суду та шляхом створення умов для зупинення судового провадження.

73.Пояснюючи причини для мобілізації, сторона захисту покликалася на прагнення ОСОБА_6 виконати конституційний обов`язок. Водночас згідно зі ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

74.Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, зокрема військовозобов`язані чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років.

75.Тобто ОСОБА_6, маючи на утриманні трьох неповнолітніх дітей, не підлягав мобілізації, а отже, він не зобов`язаний був вступати до лав ЗСУ.

76.Натомість, маючи статус обвинуваченого, ОСОБА_6, на підставі п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК зобов`язаний був прибути за викликом до суду. Аналіз норм КПК дає підстави стверджувати, що набуття статусу обвинуваченого призводить до обмежень деяких прав і свобод особи. На переконання суду, обов`язок обвинуваченого прибувати за викликом до суду превалює над його правами та бажаннями, зокрема над бажанням та правом призватися на військову службу. Адже призов на військову службу обвинуваченого, котрий не підлягає такому призову під час мобілізації на підставі його згоди, фактично перешкоджає кримінальному провадженню, позаяк вимагає зупинення судового провадження щодо такої особи, призводить до порушення розумних строків розгляду справи, проте не зупиняє строків притягнення особи до кримінальної відповідальності. Наслідком останнього є недосягнення завдань кримінального провадження, визначених у ст. 2 КПК, зокрема таких, як захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, притягнення кожного, хто вчинив кримінальне правопорушення, до відповідальності в міру його вини і щоб жоден невинуватий не був засуджений.

77.Згідно із ч. 1 ст. 1 КПК порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

78.Суд зауважує, що наразі немає нормативно-правових актів, які б установлювали відповідальність за не надання згоди на призов на військову службу під час мобілізації особою, котра такому призову не підлягає. Водночас КПК передбачає відповідальність за неприбуття за викликом до суду без поважних причин. У такому разі до особи можуть бути вжиті заходи забезпечення кримінального провадження: накладення грошового стягнення, привід та застосування запобіжного заходу.

79.Отже, обвинувачений, перш ніж звертатися до командира військової частини із заявою про його призов на військову службу, мав зважати на ці обставини та врахувати їх. Натомість ОСОБА_6, замість виконання процесуального обов`язку прибути за викликом до суду, вирішив добровільно мобілізуватися до лав ЗСУ, що очікувано призвело насамперед до відкладення декількох судових засідань, та могло бути підставою для зупинення кримінального провадження, тож зазначені дії ОСОБА_6 суд кваліфікує як переховування від суду.

80.До такого висновку суд дійшов, урахувавши також обставини мобілізації ОСОБА_6, про що йтиметься далі.

81.Насамперед суд звертає увагу на те, що розуміючи, що мобілізація передбачає зупинення судового провадження стосовно нього (цей факт ОСОБА_6 підтвердив у суді), обвинувачений, маючи намір мобілізуватися (який очевидно з огляду на наслідки, котрі настають у житті людини у зв`язку із призовом на військову службу під час воєнного стану, виник у нього не раптово 04.04.2025, а значно раніше), заявляючи напередодні 03.04.2025 безпідставне клопотання про відкладення судового засідання, не повідомив суд про намір мобілізуватися.

82.У цьому контексті суд зазначає, що бажання долучитися до захисту України від агресії РФ заслуговує на повагу, якщо це звісно здійснено щиро, а не з метою уникнення ймовірної відповідальності, тобто не є перешкоджанням кримінальному провадженню.

83.Водночас суд звертає увагу на час, обраний ОСОБА_6 для виконання «обов`язку щодо захисту» Вітчизни, це - четвертий рік повномасштабного вторгнення РФ в Україну, восьмий рік розгляду кримінального провадження стосовно нього та завершальний етап судового провадження - виступ сторони захисту в дебатах.

84.Зважає суд і на спосіб пошуку обвинуваченим місця проходження служби, оскільки замість звернення до Територіального центра комплектування та соціальної підтримки (далі - ТЦК), тобто органу військового управління України, що веде військовий облік та здійснює мобілізацію військовозобов`язаних, або ж до Центра рекрутингу української армії, зокрема через застосунок «Резерв +», ОСОБА_6 звернувся до особи, з якою він познайомився в Одесі, котрий у свою чергу мав подзвонити іншому знайомому - командиру військової частини НОМЕР_1 та з`ясувати, чи потрібні тому люди, і яким чином проходить мобілізація.

85.Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 повідомив про те, що на початку квітня (ймовірно 04 числа), до нього зателефонував ОСОБА_6 із проханням проконсультувати та дати пораду, оскільки він виявив бажання проходити військову службу за мобілізацією. Після чого, свідок подзвонив до свого друга ОСОБА_11 командира військової частини, запитавши, чи є така можливість, про види посад не запитував, де відбувається проходження служби також, оскільки бригада бойова і командир може призвати на службу своїм рішенням громадян України. Після цієї розмови він зателефонував до ОСОБА_6 і сказав йому під`їхати. ОСОБА_6 під`їхав і свідок його познайомив із командиром військової частини. Ця зустріч відбулася у суботу, 05.04.2025, під час розмови вони домовилися, що якщо ОСОБА_6 бажає проходити військову службу, то нехай приїжджає у понеділок.

86.Свідок ОСОБА_13 повідомив суду про те, що 07.04.2025 близько 14 год він отримав задачу від командира військової частини про те, що прибуде громадянин України для призову на військову службу за мобілізацією. Через 5-10 хвилин він зустрів ОСОБА_6 і провів його до штабу військової частини до відділення рекрутингу для початку процесу призову на військову службу. Згодом відділ рекрутингу оформив ОСОБА_6, передав документи до стройової частини відділення персоналу штабу, яка йому підпорядкована.

87.Із ОСОБА_6 не були обговорені питання, на яку посаду він бажає бути призначеним, що і стало однією із причин скасування наказу про призов ОСОБА_6 на військову службу. У зв`язку із розосередженням частини, багато осіб відсутні на тому чи іншому місці, процес призову ОСОБА_6 мав тривати значно довше. Адже у військовій частині створена спеціальна комісія, яку очолює заступник командира із психологічної підтримки персоналу, до комісії входить також свідок як начальник персоналу, та начальник медичної частини. Ця комісія мала працювати із ОСОБА_6 . Станом на 07.04.2025 окрім свідка нікого не було на місці зі складу комісії. Нагальної потреби призвати ОСОБА_6 в один день не було, але у нього були всі документи на руках, навіть більше ніж треба.

88.Зазначені обставини, на переконання суду, вказують на бажання обвинуваченого мобілізуватися якомога швидше, проте не туди, де у цьому справді є об`єктивна потреба, а туди, куди його зможе «влаштувати» знайомий.

89.Власне цей задум ОСОБА_6 був успішно реалізований, адже 07.04.2025, тобто у день подання заяви, командир військової частини НОМЕР_1 видав наказ № 105, яким призвав обвинуваченого на військову службу за призом під час мобілізації та призначив на посаду сапера (т. 195 а.п. 24).

90.Проте, як з`ясувалося згодом, така поспішна мобілізація ОСОБА_6 здійснена із порушенням Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 60 (далі - Порядку), що було підставою для видання командиром військової частини НОМЕР_1 наказу № 109 від 09.04.2025 (т. 195 а.п. 27), яким скасовано зазначений вище наказ № 105 від 07.04.2025.

91.Ці обставини підтверджуються рапортом начальника відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_13 від 09.04.2025 (т. 195 а.п. 25, 26) та показаннями останнього, наданими як свідком.

92.Також суд звертає увагу на оформлення документів, пов`язаних із мобілізацією ОСОБА_6 . Так, 07.04.2025 останній написав заяву на ім`я командира військової частини НОМЕР_1, у якій просив призвати його на військову службу під час мобілізації на посаду солдата резерву взводу резерву 35 запасної роти з направленням до навчальної військової частини для проведення базової загальновійськової підготовки та підготовки за фахом з подальшим призначенням на обрану ним вакантну посаду стрільця відділення охорони військової частини НОМЕР_1 (т. 195 а.п. 18). Водночас згідно із наказом № 105 від 07.04.2025, ОСОБА_6 призначено на посаду сапера 1 інженерно-саперного відділення 1 інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти групи інженерного забезпечення.

93.Тобто обвинувачений був призначений не на ту посаду, на яку він писав заяву, що суперечить п. 81-1 Порядку, згідно із яким військовозобов`язані та резервісти, які виявили бажання проходити військову службу під час мобілізації у вибраній ними військовій частині, призиваються на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі власноруч написаної заяви на ім`я командира військової частини, із зазначенням обраної (запропонованої) посади в складі основних (бойових) підрозділів відповідної військової частини, підрозділі, органі, закладі, установі СБУ.

94.Військовозобов`язані та резервісти, які виявили бажання бути призваними на військову службу під час мобілізації до вибраної ними військової частини, вивчаються командиром військової частини за документами, що посвідчують особу, військово-обліковими документами, іншими документами, що засвідчують отриману освіту та набуту фахову спеціальність.

95.За результатами визначення ступеня придатності військовозобов`язаного та резервіста до проходження військової служби за станом здоров`я та професійно-психологічного відбору командир військової частини приймає рішення про призов військовозобов`язаного та резервіста на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

96.Ця обставина також відображена у рапорті начальника відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_13 від 09.04.2025 (т. 195 а.п. 25, 26).

97.Судом також з`ясовано, що попри величезну серйозність для будь-якої людини питання призову на військову службу в період воєнного стану, ОСОБА_6, як пояснив він сам у судовому засіданні і це підтвердив свідок ОСОБА_13, не цікавився тим, що він робитиме на службі та, які функції виконуватиме. Це, на переконання суду, додатково, хоча і опосередковано вказує на дійсні наміри обвинуваченого, а саме на бажання створити умови, за яких, з одного боку він легально не прибуватиме до суду, покликаючись на військову службу, а з іншого - суд повинен зупинити провадження стосовно нього.

98.Суд також врахував те, що мобілізуючись на військову службу на посаду сапера, ОСОБА_6 не проходив обов`язкову військово-лікарську комісію (далі - ВЛК), а натомість обвинувачений надав довідку № 312 від 29.01.2025 ВЛК (т. 196 а.п. 34), відповідно до якої ОСОБА_6 придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах) медичних підрозділів, підрозділах логістики, зв`язку, операційного забезпечення охорони. Отже, стан здоров`я обвинуваченого, давав йому можливість проходити військову службу виключно в тилу. Тому ОСОБА_6, за наявності у нього щирого бажання долучитися до оборони країни, міг проходити службу, до прикладу у ТЦК у Києві, що давало б йому можливість, з одного боку прибувати за викликом до суду, тобто виконувати процесуальний обов`язок, а з іншого - допомогти у такий спосіб Вітчизні. Водночас обвинувачений через знайомого підшукав саме бойову військову частину, щоб призвавшись туди на службу, створити штучні перешкоди для прибуття до суду та формальні підстави для зупинення провадження стосовно себе.

99.Під час розгляду цього клопотання суд, на підставі пояснень ОСОБА_6 установив, що обвинувачений щодня повертався з військової частини додому, тобто він мав можливість вільного пересування за межами військової частини у позаслужбовий час. Отже, стан його служби не був казарменим.

100.Свідок ОСОБА_13 повідомив, що про наявність судових справ ОСОБА_6 не повідомляв, якби обвинувачений 07.04.2025 повідомив про те, що у нього 09.04.2025 призначено судове засідання, він би міг з`явитися до суду. Це можливо було б організувати за один день.

101.Проте судом установлено, що ОСОБА_6 не повідомляв керівництво військової частини про те, що він є обвинуваченим у двох кримінальних справах та про свій обов`язок прибувати до суду, зокрема 09.04.2025. ОСОБА_6 взагалі не з`ясовував можливість такого. Ця обставина ще раз підтверджує небажання ОСОБА_6 з`являтися до суду, натомість вкотре підкреслює його прагнення затягнути судове провадження, шляхом його зупинення.

102.На підтвердження цього факту вказує подання обома захисниками ОСОБА_6 за його ж згодою клопотань про зупинення судового провадження, хоча ч. 1 ст. 335 КПК не передбачає подання такого клопотання, як передумови зупинення провадження. Адже згідно із зазначеною вище нормою, суд зупиняє судове провадження, якщо обвинувачений був призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період. Тобто підставою для зупинення судового провадження є юридичний факт - призов обвинуваченого на військову службу, а не клопотання про це.

103.У цьому контексті суд відхиляє доводи сторони захисту щодо того, що вони, знаючи практику ВАКС у питаннях, пов`язаних із мобілізацією обвинувачених, заявили ці клопотання виключно з метою сприяння суду в отриманні інформації стосовно можливості ОСОБА_6 брати участь у судових засіданнях, зокрема в режимі відеоконференцзв`язку. Такі покликання є безпідставними, позаяк у клопотанні захисника ОСОБА_19 зазначено буквально таке: «Відтак, вважаємо за неможливе продовжувати судове провадження у справі № 761/40713/17… стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 до його не звільнення з військової служби за призовом під час мобілізації.» (т. 194 а.п. 195-197). Доповнюючи усно своє клопотання, захисник ОСОБА_7 покликався на те, що вони довели факт призову ОСОБА_6 на військову службу, як підставу для зупинення судового провадження стосовного нього.

104.Водночас захисник ОСОБА_8 у своєму клопотанні (т. 194 а.п. 198, 199) зазначила, серед іншого таке: «Як вбачається з вищевказаного витягу з наказу від 07.04.2025 року, обвинувачений ОСОБА_6 призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, що перешкоджає йому приймати участь у судових засіданнях безпосередньо у приміщенні суду, тобто прибувати до суду, залишаючи місце проходження військової служби. Крім того, вказані обставини унеможливлюють участь ОСОБА_6 в судових засіданнях в режимі відеоконференції за допомогою технічних приладів, оскільки умови виконання військовослужбовцями отриманих завдань пов`язані з непрогнозованою зміною місця дислокації військовослужбовців та залежать від конкретної ситуації та наказів командування, а отже не дозволяє завчасно гарантувати участь в судових засіданнях та є підставою для зупинення судового провадження у даній справі до звільнення ОСОБА_6 з військової служби. Також важливим є те, що проходження військової служби та виконання бойових завдань на посаді, за якою призначений ОСОБА_6, об`єктивно перешкоджають участі мого підзахисного в судовому провадженні, у тому числі в режимі відеоконференції, та реалізації його процесуальних прав. Крім того, вказані обставини позбавляють мене, як захисника можливості надавати ефективну правову допомогу ОСОБА_6, зокрема щодо підготовки до участі в судових дебетах, узгодження правової позиції з питань, що виникають в ході судових засідань, надання правових консультацій, тощо, тобто здійснювати належний захист від пред`явленого обвинувачення, що у разі продовження судового розгляду призведе до порушення права ОСОБА_6 на захист. За таких обставин, враховуючи існування на даний час об`єктивних перешкод для продовження судового розгляду даного кримінального провадження щодо ОСОБА_6, а також наявність документально підтверджених та законодавчо визначених підстав для зупинення судового провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_6, прошу суд зупинити дане судове провадження…».

105.Ба більше, доповнюючи усно своє клопотання про зупинення судового провадження, захисник ОСОБА_8 зазначила, що посада, на яку призначили ОСОБА_18 не передбачає можливості відвідування судового засідання.

106.Отже, доводи та позиція, викладені у цих клопотаннях свідчить про те, що: (1) можливість участі обвинуваченого у судових засіданнях в режимі ВКЗ, ОСОБА_6 та його захисниками взагалі не розглядалася, як можливий конструктивний спосіб продовження судового провадження; (2) попри встановлення судом того, що ОСОБА_6 не повідомляв керівництво військової частини про наявність стосовно нього двох кримінальних проваджень та не цікавився щодо можливості прибувати до суду за викликами; (3) попри те, що ОСОБА_6 щодня вільно залишав територію військової частини, куди так само вільно приходив щодня, а також (4) попри те, що якби обвинувачений повідомив про його виклик до суду, його б відпустили, обидва захисники, після спілкування із ОСОБА_6 подали клопотання про зупинення провадження, у яких покликалися на неможливість прибуття обвинуваченого до суду та необхідність через це зупинити судове провадження стосовно нього.

107.Суд також зауважує, що всупереч твердженням сторони захисту, ніхто із захисників у судовому засіданні не згадував можливість участі ОСОБА_6 під час судового провадження в режимі ВКЗ, як варіант здійснення кримінального провадження.

108.Окрім того, у клопотанні про визнання причин неприбуття 09.04.2025 ОСОБА_6 до зали судових засідань поважними (т. 194 а.п. 192-194), захисник ОСОБА_7 покликався на законодавчу заборону на самовільне залишення місця несення служби для військовослужбовців та на поважність причини неприбуття ОСОБА_6 до зали судових засідань, а саме несення ним військової служби у ЗСУ. Проте за обставин, установлених раніше, суд дійшов висновку, що і це клопотання заявлене виключно з метою легалізувати безпідставну неявку обвинуваченого за судовим викликом та з метою затягнути судове провадження. Адже, зважаючи на режим служби ОСОБА_6, характер виконуваних ним завдань, про які зазначав сам обвинувачений, та із урахуванням показань свідка ОСОБА_13, для прибуття ОСОБА_6 до суду не потрібно було самовільно залишати військову частину, натомість достатньо було повідомити про таку необхідність керівництву частини.

109.Суд зауважує, що зловживання правом - це шкідливе здійснення права її власником у такий спосіб, який явно не відповідає або суперечить цілям, для яких таке право надане/створене. Судом установлено, що ОСОБА_6 використав надане йому право на добровільну мобілізацію з метою переховування від суду.

110.У судовій практиці під ухиленням обвинуваченого від суду розуміються будь-які умисні дії, вчинені особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення (нез`явлення без поважних причин за викликом до суду, недотримання умов запобіжного заходу, перетин державного кордону України без законних підстав, перебування обвинувачуваного на тимчасово окупованій території України, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо).

111.Отже, ухиленням обвинуваченого від суду є, зокрема створені штучно обставини, які формально перешкоджатимуть виконанню завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК.

112.Верховний Суд у постанові від 09.01.2025 у справі № 755/14815/23 зазначив, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_6, зазначив, що місцевий суд дав оцінку діям ОСОБА_6, який безпосередньо перед судовими дебатами, отримавши дозвіл суду на залишення місця проживання для звернення до медичного закладу та отримання довідки про проходження лікування від алкогольної залежності, прибув до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, де пройшов медичну комісію для проходження військової служби в лавах Збройних Сил України. Суд апеляційної інстанції зауважив, що: пояснення ОСОБА_6 щодо його наміру захищати Батьківщину й отримувати забезпечення для утримання сім`ї, суд першої інстанції правильно не взяв до уваги, зважаючи на обставини, які передували цьому, наявність у нього роботи лише протягом 5 днів до дня вчинення ним кримінального правопорушення і тривалість воєнного стану, введеного в Україні; змінюючи ОСОБА_6 запобіжний захід до набрання вироком законної сили з домашнього арешту на тримання під вартою, місцевий суд діяв у межах своїх повноважень, передбачених п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК, згідно із яким у резолютивній частині обвинувального вироку зазначається рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, а встановлені судом першої інстанції обставини прибуття обвинуваченого до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що розцінені як намір ухилитися від відбування покарання, спростовують твердження захисника про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК, а отже, і підстав для зміни запобіжного заходу.

113.Згідно із ч. 1 ст. 333 КПК заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.

114.Згідно із ч. 1 ст. 182 КПК застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.

115.З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинувачений, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави (ч. 6 ст. 182 КПК).

116.Відповідно до частин 8, 10 ст. 182 КПК у разі якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

117.У разі звернення застави в дохід держави, суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 цього Кодексу.

118.Відповідно до ст. 200 КПК прокурор має право звернутися в порядку, передбаченому статтею 184 цього Кодексу, до суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу, чи про зміну способу їх виконання. У клопотанні про зміну запобіжного заходу обов`язково зазначаються обставини, які: (1) виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу; (2) існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які слідчий, прокурор на той час не знав і не міг знати.

119.Отже, аналіз наведеної вище норми свідчить про те, що підставою для зміни запобіжного заходу є нові обставини, які не розглядалися судом під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або його зміни.

120.Під час розгляду цього клопотання суд установив, що обвинувачений ОСОБА_6, з метою переховування від суду, штучно створив умови, за яких він з формальної точки зору не прибув у судове засідання начебто з поважних причин, адже був призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, що зобов`язувало суд зупинити судове провадження щодо обвинуваченого, проте не зупиняло строків давності притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності.

121.Водночас суд дійшов висновку про те, що обвинувачений не з`явився за викликом до суду 09.04.2025 без поважних причин, адже його призов на військову службу, як було встановлено судом не перешкоджав прибуттю за судовим викликом.

122.Згідно із ч. 1 ст. 131 КПК заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

123.Одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК).

124.Згідно зі ст. 177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: (1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; (2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; (3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; (4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; (5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

125.Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

126.З огляду на встановлені та відображені у цій ухвалі обставини, суд сприймає дії ОСОБА_6, про які йшлося у попередніх пунктах як переховування від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності. Також, на переконання суду, така недобросовісна процесуальна поведінка ОСОБА_6 обумовлена застосуванням щодо нього запобіжного заходу (застави у розмірі 27 000 000 грн), котрий, з огляду на встановлені обставини, не здатний забезпечити дієвість кримінального провадження.

127.Отже, зважаючи на усе вищевикладене, прокурор довела існування ризику переховування обвинуваченим ОСОБА_6 від суду.

128.Вважаючи реальним існування цього ризику, суд окрім наведеного вище враховував, зокрема: (1) тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у злочині, у вчиненні якого він обвинувачується, а саме позбавлення волі на строк до 6 років. Водночас звільнення від відбування покарання з випробуванням чи призначення покарання більш м`якого, ніж передбачено законом, за вчинення корупційного злочину КК не передбачено; (2) майновий стан обвинуваченого та близьких йому осіб (т. 20 а.п. 146-191, т. 195 а.п. 47-108, т. 196 а.п. 101-114, 123-154), за рахунок якого обвинувачений може переховуватися від суду; (3) проживання за кордоном членів родини обвинуваченого та те, що 05.05.2021 ОСОБА_6 звернувся до Держави Ізраїль з проханням про отримання візи репатріанта, в якій зазначив усіх членів своєї родини - дружину та трьох малолітніх дітей, що може свідчити про реальний характер намірів обвинуваченого залишити територію України попри те, що на той час він перебував у статусі обвинуваченого у цьому кримінальному провадженні (т. 195 а.п. 34-38, 41-46).

129.Звертаючись із клопотанням про зміну запобіжного заходу прокурор покликалася також на існування ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, яке обґрунтовувала тим, що ОСОБА_6 вживав заходів з метою призову його на військову службу, що створило поважну причину для неприбуття в судові засідання. Однак суд не погоджується із доводами прокурора в цій частині, адже обставини, про які вона зазначала враховані судом під час перевірки існування ризику переховування від суду. За наслідками чого, суд дійшов висновку, що створюючи умови, за яких він міг не прибувати за судовим викликом, обвинувачений намагався переховуватися від суду.

130.Також суд вважає, що наразі продовжує існувати ризик незаконного впливу обвинуваченим ОСОБА_6 на свідків. Про наявність цього ризику зазначала прокурор, обґрунтовуючи неможливість застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, а його існування встановлювалося в ухвалі суду від 17.09.2024, якою змінювався запобіжний захід.

131.Той факт, що наразі свідки обвинувачення допитані, не свідчить про припинення існування ризику незаконного впливу на них, позаяк судовий розгляд кримінального провадження не завершений, відповідно, сторони можуть просити суд про повторний допит свідків, а також про допит свідків, які раніше не допитувалися. Окрім того, про допит свідків, зокрема повторний, сторони можуть просити у в суді апеляційної інстанції.

132.Суд на цій стадії не оцінює обґрунтованість підозри, адже таке питання може бути вирішене лише під час досудового розслідування. Водночас обґрунтованість висунутого ОСОБА_6 обвинувачення може перевірятися лише в нарадчій кімнаті під час ухвалення вироку.

133.Отже, оскільки судом установлено недієвість раніше застосованого до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 27 000 000 грн, та існування двох ризиків, один із яких - переховування від суду реально мав місце, далі суду належало вирішити, який запобіжний захід слід застосувати до обвинуваченого задля забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов`язків.

134.У цьому контексті суд зауважує, що з огляду на те, що застава у розмірі 27 000 000 грн не стримала обвинуваченого від протидії судовому провадженню, то такий запобіжний захід не може надалі бути належним запобіжником.

135.Згідно із ч. 1 ст. 12 КПК під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.

136.Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 (ч. 1 ст. 183 КПК).

137.Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років (п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК).

138.Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, крім наявності зазначених ризиків, суд відповідно до ст. 178 КПК, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів враховував такі обставини: тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6, його матеріальний стан про що йшлося раніше; сімейний стан обвинуваченого, зокрема те, що він одружений, має трьох неповнолітніх дітей (т. 196 а.п. 44-55); вік обвинуваченого 46 років; стан здоров`я ОСОБА_6, який не завадив йому добровільно призватися на військову службу; обставини, що характеризують обвинуваченого (т. 196 а.п. 89-100); ОСОБА_6 раніше не судимий; до нього в іншому кримінальному провадженні застосовувалися запобіжні заходи.

139.Відомостей, які свідчили б про неможливість застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, сторонами не надано.

140.Отже, з урахуванням характеру існуючих ризиків та, беручи до уваги наведені вище обставини в їх сукупності, суд погоджується із твердженнями прокурора про те, що застосування більш м`яких запобіжних заходів, передбачених КПК, не забезпечить виконання обвинуваченим своїх обов`язків та не запобігатиме існуючим ризикам.

141.Такого висновку суд дійшов, оскільки ОСОБА_6 наразі є обвинуваченим у вчиненні тяжкого злочину, щодо нього було застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 27 000 000 грн, який виявився недієвим.

142.Тож, зважаючи на положення п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК, до ОСОБА_6 може бути застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

143.Строк дії ухвали суду про тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання - з моменту затримання (частини 1, 2 ст. 197 КПК).

144.Зважаючи на встановлені ризики, про які йшлося раніше, суд дійшов висновку про необхідність застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів. Такий строк необхідно обраховувати з моменту взяття під варту ОСОБА_6 .

145.На переконання суду, застосування щодо ОСОБА_6 більш м`якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, буде недостатнім для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та для запобігання реалізації ним установлених судом ризиків. Ця позиція суду обґрунтовується сукупністю усіх без винятку обставин, наведених раніше у цій ухвалі, з урахуванням відомостей про особу ОСОБА_6 .

146.Суд також враховує, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення дієвості кримінального провадження, тобто досягнення його завдань, чого можливо досягнути лише за умови нівелювання ризиків кримінального провадження. За таких обставин, необхідним є саме тримання обвинуваченого під вартою, оскільки застосування більш м`якого запобіжного заходу у цьому кримінальному провадженні було не недієвим. Водночас домашній арешт, пов`язаний з доступом обвинуваченого до технічних засобів, безпосередніх соціальних контактів з іншими особами, що також зможе завадити виконанню завдань кримінального провадження на цьому його етапі.

147.Ба більше, застосування домашнього арешту, на переконання суду, не зможе нівелювати існування ризику впливу на свідків через специфіку його виконання, можливість зустрічей, комунікацій обвинуваченого із певними особами (як самими свідками так і іншими особами) для забезпечення схиляння свідків до зміни змісту чи обсягу раніше наданих показань, перекручення або спотворення фактичних обставин справи.

148.Тому, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що стосовно ОСОБА_6 слід застосувати винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

149.Попри це, згідно із ч. 3 ст. 183 КПК суд, постановляючи цю ухвалу зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинувачуваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

150.Тож далі суд визначить достатній для забезпечення дієвості цього кримінального провадження розмір застави.

151.Відповідно до ч. 4 та п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинувачуваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

152.Згідно із п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину розмір застави визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

153.Частиною 5 ст. 182 КПК визначено, що у виключних випадках, якщо суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

154.Отже, оскільки застава у розмірі 27 000 000 грн, яка значно перевищує розмір застави, встановлений п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК, не стримала обвинуваченого від переховування від суду, суд вважає, що розмір застави ОСОБА_6 має становити 40 000 000 грн.

155.Європейський суд з прав людини вважає, що розмір застави має оцінюватися, з огляду на, зокрема, ступінь вірогідності того, що перспектива втрати застави або вжиття заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати обвинуваченого від втечі («Гафа проти Мальти» (Gafa v. Malta) від 22.05.2018, заява № 54335/14, § 70; «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28.09.2010, заява № 12050/04, § 78).

156.Суд дійшов висновку, що за обставин, установлених в цій ухвалі, застава, сплачена за обвинуваченого саме у такому розмірі буде спроможна у повній мірі гарантувати виконання покладених на нього обов`язків. Адже розмір застави має бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б ОСОБА_6 від порушення встановлених процесуальними нормами та\або покладених судом на нього обов`язків, забезпечувала його належну процесуальну поведінку, та не була надмірною. Водночас суд також враховує, що застава може бути внесена, як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною та/або юридичною особою (заставодавцем), що передбачено ч. 2 ст. 182 КПК.

157.Окрім того, визначаючи розмір застави, суд урахував, зокрема майновий та сімейний стан обвинуваченого, а також те, що раніше у цьому кримінальному провадженні за ОСОБА_6 вже вносилася застава у розмірі 100 000 000 грн, яка поступово, на підставі ухвал суду зменшувалася, а кошти, здебільшого, поверталися заставодавцям - родичам обвинуваченого. Тож ця обставина свідчить про помірність застави, визначеної судом у цій ухвалі.

158.Суд також вважає, що попри те, що обвинувачений не прибув за викликом без поважних причин, заставу, внесену за ОСОБА_6 у розмірі 27 000 000 грн, або її частину не слід звертати в дохід держави на підставі ч. 8 ст. 183 КПК, оскільки про це не просила прокурор, а суд згідно із принципом диспозитивності (ст. 26 КПК) вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК. Водночас метою цієї ухвали є не фінансове покарання ОСОБА_6 чи його заставодавців, а визначення адекватного запобіжного заходу, спроможного забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

159.Також суд зазначає, що оскільки наразі за ОСОБА_6 залишається внесеною застава у розмірі 27 000 000 грн, то з метою виконання цієї ухвали у частині сплати застави у розмірі 40 000 000 грн, обвинуваченому або за нього необхідно перерахувати на депозитний рахунок ВАКС, котрий буде зазначений у резолютивній частині, різницю - 13 000 000 грн.

160.Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.

161.Оскільки встановлено існування двох ризиків і судом вирішено застосувати до ОСОБА_6 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, то на нього слід покласти також обов`язки, об`єктивна необхідність у яких доведена прокурором, а саме: (1) не відлучатися із міста Києва, в якому він проживає, без дозволу суду; (2) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; (3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, службовий паспорт, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, окрім паспорта громадянина України; (4) носити електронний засіб контролю.

162.Зазначені обов`язки покладаються на обвинувачуваного строком на два місяці (ч. 7 ст. 194 КПК).

163.З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу.

Мотиви суду щодо доводів захисту

164.Насамперед суд погоджується із доводами сторони захисту про те, що письмові пояснення ОСОБА_11, ОСОБА_13 та ОСОБА_12 (т. 195 а.п. 16, 17, 28-32) згідно із ч. 2 ст. 84 КПК не є джерелом доказів, тому ці документи не бралися до уваги під час вирішення клопотання прокурора. Водночас з метою всебічного і повного розгляду клопотання, суд, на підставі ч. 4 ст. 193 КПК допитав ОСОБА_13 та ОСОБА_12, тож їх показання враховувалися судом, як належні та допустимі докази.

165.Інші доводи сторони захисту про недопустимість доказів, поданих прокурором, суд відхиляє як необґрунтовані, адже документи були отримані у передбачений КПК спосіб, а саме їх отримання обумовлено процесуальною поведінкою ОСОБА_6, яку із метою забезпечення виконання завдань кримінального провадження, належало перевірити у розумні строки та адекватно відреагувати на встановлені обставини.

166.Суд жодним чином не пов`язаний думкою прокурора щодо поважності причин неприбуття обвинуваченого до суду, тому покликання захисників на цю обставину є необґрунтованими.

167.Суд поділяє думку захисника ОСОБА_8, яка стверджувала про те, що неприбуття ОСОБА_6 у судове засідання, призначене на 09.04.2025 не може бути підставою для зміни йому запобіжного заходу. Водночас, підставою для зміни запобіжного заходу є існування реального ризику, встановленого у цій ухвалі, а саме переховування обвинуваченого від суду.

168.Безпідставними, на переконання суду, є доводи захисників про те, що ризики, на які покликалася прокурор не є новими у цьому кримінальному провадженні, адже за результатами розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу, установлено, що ОСОБА_6 вчинив дії, котрі кваліфіковані як переховування від суду, тож ця обставина є новою, а ризик переховування обвинуваченим став більш реальним.

169.Постановляючи цю ухвалу, суд вважає, що оскільки обвинувачений, попри застосування стосовно нього у двох кримінальних провадженнях запобіжних заходів у вигляді застави у доволі значному розмірі, все ж вдався до недобросовісної процесуальної поведінки, то у суду немає достатніх підстав вважати, що ОСОБА_6, з метою переховування від суду не використає усі наявні у нього можливості для виїзду за кордон, зокрема не скористається тим, що він є батьком трьох неповнолітніх дітей. Окрім того, більшість близьких родичів (членів сім`ї) ОСОБА_6 проживають за межами України, що свідчить про відсутність належних соціальних зав`язків обвинуваченого у цій країні. Ці обставини спростовують твердження захисників про нереальність ризику переховування від суду.

170.Захисники зазначали, що оскільки у судові засідання 11 та 17.04.2025 ОСОБА_6 прибув, то це виключає твердження про невиконання ним процесуальних обов`язків та створення умов, що перешкоджають його явці до суду. Відкидаючи ці доводи як безпідставні суд зауважує, що у ці судові засідання обвинувачений прибув лише тому, що наказ про його мобілізацію був скасований, а отже, у нього не було інших, на його думку, розумних підстав ігнорувати судові засідання.

171.Захисник ОСОБА_7 покликався на те, що звернення прокурора до суду із цим клопотанням є зловживанням процесуальними правами і метою покарати ОСОБА_6 за бажання останнього мобілізуватися до ЗСУ. Ці твердження захисника є необґрунтованим, позаяк звернення прокурора із клопотанням про зміну запобіжного заходу є реалізацію нею повноваження, передбаченого ст. 200 КПК, як адекватна реакція на невиконання ОСОБА_6 покладеного на нього процесуального обов`язку.

172.Захисники зазначали про те, що заявлені прокурором ризики відсутні, а запропонований розмір застави є необґрунтованим, оскільки не відповідає майновому стану обвинуваченого. Водночас у цій ухвалі наведено достатньо фактів та обставин, котрі свідчать про реальне існування двох ризиків та про помірний, як на думку суду, розмір застави. Під час визначення якого був врахований майновий стан обвинуваченого та членів його сім`ї.

173.Захисник ОСОБА_7 також стверджував про те, що в інших кримінальних провадженнях не було ініційовано питання про зміну запобіжних заходів у зв`язку із мобілізацією обвинувачених, а у цьому провадженні це сталося, що свідчить про виключний випадок та упереджене ставлення. Такі доводи захисту спростовуються тим, що саме недобросовісна поведінка обвинуваченого (обставини, за яких він мобілізувався, про які йшлося у цій ухвалі, зокрема стадія судового провадження), призвела до подання цього клопотання, а не упереджене ставлення до ОСОБА_6 чи виключні обставини.

174.Окрім цього, захисник стверджував про те, що з 2017 року існують підстави, які перешкоджають ОСОБА_6 за станом здоров`я перебувати під вартою. За результатами проведення ВЛК його було визнано придатним, категорія придатності є рівнозначною до ліквідованої категорії «обмежено придатний», що передбачає проходження військової служби із певними особливостями та обмеженнями. На переконання захисника, такий стан здоров`я ОСОБА_6 перешкоджає обранню йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

175.Суд відхиляє ці покликання захисників, адже призов на військову службу під час мобілізації в особливий період - простими словами під час війни саме в бойову частину на посаду стрільця або ж сапера, створює для життя та здоров`я особи значно більше ризиків, аніж її перебування у слідчому ізоляторі. Проте ці обставини, за наявних у ОСОБА_6 діагнозів, не зупинили його від мобілізації, тож суд, принаймні наразі, не вбачає перешкод для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

176.Інші доводи сторони захисту були спростовані у цій ухвалі, тому суд не наводитиме повторно свої мотиви.

177.Окрім цього, оцінюючи інші доводи обвинуваченого та його захисників, суд зважав на усталену практику ЄСПЛ щодо мотивування судового рішення. Так, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі RuizTorija v. Spain від 09.12.1994, № 303-А, § 29; рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява № 4909/04, § 58). Суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене питання (рішення у справі Van de Hurk проти Нідерландів, §61), проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у цій справі, були вивчені (рішення у справі Boldea проти Румунії, §30).

178.Слід зауважити, що під час розгляду клопотання, сторони наводили й інші доводи, які жодним чином не свідчать про помилковість висновків, до яких дійшов суд у цій ухвалі. Розглядаючи це клопотання, суд надав відповіді на всі вагомі аргументи сторін кримінального провадження.

На підставі викладеного, керуючись статтями 371, 372, 375, 376 КПК, суд

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 задовольнити частково.

Змінити застосований до обвинуваченого ОСОБА_6, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, у кримінальному провадженні № 52017000000000218 від 31.03.2017 запобіжний захід у вигляді застави на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів.

Обвинуваченого ОСОБА_6 взяти під варту негайно в залі суду.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_6 заставу у розмірі 40 000 000 (сорок мільйонів) гривень.

Застава може бути внесена обвинуваченим, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду за реквізитами: код ЄДРПОУ - 42836259, номер рахунку за стандартом IBAN НОМЕР_2 .

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про зміну запобіжного заходу, протягом строку дії ухвали.

У разі внесення застави у визначеному судом розмірі вважається, що до обвинуваченого застосований запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави, зобов`язати ОСОБА_6 прибувати за кожною вимогою до суду, а також покласти на обвинуваченого строком на два місяці такі обов`язки:

(1)не відлучатися із міста Києва, в якому він проживає, без дозволу суду;

(2)повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

(3)здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, службовий паспорт, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, окрім паспорта громадянина України;

(4)носити електронний засіб контролю.

В іншій частині клопотання відмовити.

Роз`яснити заставодавцю (у разі внесення ним застави), що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК, санкція якого (у редакції на момент вчинення злочину) передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Також заставодавцю роз`яснюється, що у разі внесення ним застави, на нього покладається обов`язок забезпечити належну поведінку обвинуваченого та його явку за викликом.

Роз`яснити обвинуваченому та заставодавцю, що в разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_1 ОСОБА_3