- Головуючий суддя (АП ВАКС): Панаід І.В.
Справа № 991/474/25
Провадження №11-сс/991/262/25
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 травня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5
представника власника майна ОСОБА_6 (в режимі відеоконференцзв`язку з власних
технічних засобів),
власника майна ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги, подані ОСОБА_7 та представником ОСОБА_8 адвокатом ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02 квітня 2025 року про накладення арешту в кримінальному провадженні №52022000000000169 від 07 липня 2022 року,
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02 квітня 2025 року задоволено клопотання прокурора, з метою забезпечення збереження речових доказів, накладено арешт на майно, вилучене в ході проведення 17 січня 2025 року обшуку житла за адресою: АДРЕСА_1, у якому фактично проживає ОСОБА_7, а саме: мобільний телефон Apple iPhone модель А1921, imei: НОМЕР_1 та мобільний телефон сірого кольору марки Apple iPhone.
Не погодившись з рішенням ОСОБА_7 та адвокат ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_9 звернулись до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційними скаргами, в яких просять його скасувати та відмовити прокурору в задоволенні клопотання про арешт майна. Відповідно до апеляційних скарг вказували, що оскаржуване рішення ухвалене без належної оцінки їх доводів. Під час проведення обшуку детективами грубо порушувалися права ОСОБА_7, зокрема, чинився психологічний тиск. Не дивлячись на те, що доступ детективів до телефонів ОСОБА_7 не обмежувався і остання висловлювала бажала самостійно ввести паролі до телефонів для їх огляду, вважаючи, що розкриття паролів, буде підставою для несанкціонованого втручання детективів у іншу, охоронювану законом таємницю (банківську, лікарську, тощо), телефони все одно були вилучені. На даний час, відсутні будь-які дані про встановлення на вказаних телефонах відомостей, що можуть бути використані як докази або свідчать про причетність ОСОБА_8 до кримінального провадження. Наявна на телефонах інформація скопійована та призначені експертизи. Разом з тим, на вирішення експерту поставлені питання щодо можливості копіювання інформації, яка зберігається на вбудованих носіях пам`яті мобільних терміналів, доступ до яких пов`язаний із подоланням систем логічного захисту, при цьому експерту надавалися паролі від вказаних телефонів, які володільцем майна не повідомлялися, і відсутність яких слугувала підставою для вилучення такого майна. Після вилучення мобільних телефонів ОСОБА_7 було зафіксовано спроби незаконного доступу до її особистого акаунту на сервісі «Google», що призвело до блокування приватної інформації. Крім того, експертизи телефонів призначено з порушенням норм КПК України, оскільки її проведення доручено детективу НАБУ, який не є судовим експертом, не уповноважений на складання експертних висновків, та перебуває у службовій залежності від керівника НАБУ.
В судовому засіданні ОСОБА_7 та адвокат ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_9, апеляційні скарги підтримали в повному обсязі, надавши пояснення, аналогічні викладеним в апеляційних скаргах, просили їх задовольнити.
Належним чином повідомлена про час та місце судового засідання ОСОБА_9 до суду не з`явились, що не є перешкодою апеляційному розгляду згідно ст.405 КПК України.
Прокурор проти задоволення апеляційних скарг заперечував, вважав рішення слідчого судді законним та обґрунтованим.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
За ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності. Згідно з вимогами ст.16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення ухваленого в порядку, передбаченому КПК України.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Згідноположень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
На переконання колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання детектива про накладення арешту на майно не в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.
Детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52022000000000169 щодо обставин заволодіння грошовими коштами акціонерного товариства «Укрзалізниця», зокрема за підозрою, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст.191 КК України.
В межах вказаного провадження органу досудового розслідування стала відома інформація про спілкування судді Деснянського районного суду м. Києва ОСОБА_7 та ОСОБА_10 щодо обставин незаконного фактичного володіння і контролю ОСОБА_10 над суб`єктами господарювання, які відносяться до групи афілійованих підприємств «Укркабель», участі належних йому підприємств у тендерах, пов`язаних із постачанням продукції АТ «Укрзалізниця» та, як наслідок, причетності ОСОБА_10 до розслідуваних НАБУ кримінальних правопорушень.
На підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду проведено обшук житла за адресою: АДРЕСА_1, яка перебуває у власності ОСОБА_8 та використовується ОСОБА_7 .
За наслідком обшуку детективами вилучено два мобільний телефони Apple iPhone, оскільки такі можуть містити відомості, важливі для досудового розслідування та потребують експертного дослідження з метою подолання логічного захисту, враховуючи, що ОСОБА_7 відмовилась надати паролі для їх розблокування та огляду детективами.
Постановами детектива від 17 січня 2025 року, вилучені мобільні телефони з сім-картами визнано речовими доказами.
Постановами від 31 січня 2025 року детектив призначив комплексні судові комп`ютерно-технічні експертизи та експертизи електронних комунікацій.
Ухвалюючи рішення про задоволення клопотання прокурора та накладаючи арешт на телефони слідчий суддя виходив з того, що вилучені у ОСОБА_7 мобільні телефони ймовірно містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. За таких обставин, наявні передбачені абз. 2 ч. 3 ст. 170 КПК України підстави для арешту мобільних телефонів, вилучених у ОСОБА_7 .
Разом з тим, колегія суддів з таким висновком слідчого судді погодитися не може.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, застосовується у випадках, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.
У разі необхідності слідчий чи прокурор виготовляє за допомогою технічних, програмно-технічних засобів, апаратно-програмних комплексів копії інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, електронних комунікаційних системах, інформаційно-комунікаційних системах, комп`ютерних системах, їх невід`ємних частинах. Копіювання такої інформації здійснюється із залученням спеціаліста.
Обшук житла ОСОБА_7 та вилучення в результаті його проведення телефонів відбулись 17 січня 2025 року. На момент апеляційного перегляду ухвали слідчого судді майно перебуває у розпорядженні детективів майже чотири місяці, при цьому матеріалами провадження підтверджується обізнаність сторони обвинувачення з паролями доступу до вилучених мобільних телефонів, що вказує на відсутність реальної потреби до подолання на них системи логічного захисту. При цьому жодних відомостей, які б вказували, що під час огляду вилучених мобільних телефонів дійсно були виявлені відомості, які вказують на наявність фактів чи обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, матеріали провадження не містять, як і не містять і даних про результати такого огляду. При цьому в судовому засіданні достеменно встановлено і не заперечується прокурором, що сейфпакети, в яких зберігалися після обшуку вилучені телефони (№ НОМЕР_2, № НОМЕР_3 )мають інші номери (№0054458, №0054461), що вказує, що такі телефони дійсно було оглянуто, адже інших об`єктивних причин зміни номерів сейфпакетів стороною обвинувачення не наведено. За таких обставин колегія приходить до висновку, що станом на момент апеляційного розгляду матеріалами провадження не підтверджується наявність на вилучених мобільних телефонах відомостей, які підтверджують чи спростовують обставини, які підлягають перевірці чи встановленню в кримінальному провадженні.
За таких обставин, на переконання колегії суддів, додані до клопотання про арешт майна матеріали не свідчать про наявність правових підстав для накладення арешту. Це вказує, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування не виправдовують таке втручання у права та інтереси володільця майна з метою забезпечення збереження речових доказів та запобігання можливості їх приховування, знищення чи відчуження. Таким чином, прокурором не доведено необхідність накладення арешту на мобільні телефони, які були вилучені в ході обшуку місця мешкання ОСОБА_7, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України.
Доводи ОСОБА_7 щодо порушення детективами порядку проведення особистого обшуку, враховуючи, що телефон з кишені належної їй дублянки було вилучено детективом чоловічої статі, колегія суддів вважає неспроможними. Як було встановлено в судовому засіданні особистий обшук ОСОБА_7 не проводився, телефони були вилучені детективом з її жіночої сумочки та кишені одягу, які знаходились на стільці поруч із нею.
Колегією суддів також відхиляються доводи представників власників майна щодо призначення судових експертиз з порушенням норм КПК України, оскільки їх проведення доручено детективу НАБУ, який не є судовим експертом та перебуває у службовій залежності. Можливі, на думку скаржників, порушення порядку призначення відповідних експертних досліджень можуть оцінюватися в контексті допустимості доказів на стадії розгляду провадження по суті, однак не вказують на обґрунтованість чи необґрунтованість арешту речового доказу на стадії досудового розслідування.
Згідно з ч.3 ст.407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право, серед іншого, скасувати ухвалу та постановити нову.
З урахуванням вищевикладеного, колегія дійшла висновку про необґрунтованість накладення арешту на мобільні телефони, а отже ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, з постановленням нової про відмову у задоволенні клопотання прокурора про арешт телефонів.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст.131, 132, 170, 173, 405, 407, 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційні скарги, подані ОСОБА_7 та представником ОСОБА_8 адвокатом ОСОБА_6 задовільнити.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02 квітня 2025 року скасувати, постановити нову, якою у задоволенні клопотання прокурора про арешт телефонів, вилучених під час проведення обшуку житла за адресою: АДРЕСА_1, а саме: мобільного телефону Apple iPhone модель А1921, imei: НОМЕР_1 та мобільного телефону сірого кольору марки Apple iPhone - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3