- Головуюча суддя (ВАКС): Сікора К.О.
Справа № 991/4026/25
Номер провадження 1-кп/991/61/25
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 травня 2025 року Вищий антикорупційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2,
прокурора ОСОБА_3,
обвинуваченого ОСОБА_4,
його захисника адвоката ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 вересня 2019 року за № 52019000000000822, за обвинуваченням
ОСОБА_6, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Уланів Хмільницького району Вінницької області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України,
В С Т А Н О В И В :
І. Історія провадження
1.1. У провадженні Вищого антикорупційного суду (надалі - суд) перебуває зазначене кримінальне провадження, у якому ухвалою суду від 05 травня 2025 року призначено підготовче судове засідання.
1.2. У підготовчому судовому засіданні 16 травня 2025 року захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 звернувся з клопотанням про витребування у прокурора відомостей з Єдиного реєстру досудових розслідувань (надалі - ЄРДР), а саме - розширених відомостей з ЄРДР у кримінальному провадженні від 13 вересня 2019 року за № 52019000000000822, передбачених п. 1 Розділу «Відомості, які вносяться до Реєстру» Глави ІІ «Порядок формування та ведення Реєстру» Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора від 30 червня 2020 року № 298.
Таке клопотання захисник обґрунтував тим, що у цьому кримінальному провадженні стороні захисту не було відкрито відомості з ЄРДР, і відповідна інформація відсутня у реєстрі матеріалів досудового розслідування, що позбавляє сторону захисту можливості визначитись щодо повноважень детективів, прокурорів на проведення процесуальних дій, прийняття рішень та допустимості отриманих у ході досудового розслідування доказів.
1.3. Також, у підготовчому судовому засіданні 16 травня 2025 року захисник ОСОБА_5 заявив клопотання про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26 лютого 2025 року, а саме - скасування арешту у вигляді заборони відчуження майна, що належить обвинуваченому ОСОБА_4, а саме низку об`єктів нерухомого майна і транспортний засіб.
На обґрунтування клопотання захисник зазначив, що на момент накладення арешту на майно цивільний позов до ОСОБА_4 заявлено не було, і такий позов було подано прокурором разом з обвинувальним актом лише 01 травня 2025 року. А тому, на переконання захисника, ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26 лютого 2025 року була постановлена за відсутності підстав для накладення арешту на майно, тобто арешт був накладений необґрунтовано.
1.4. Серед іншого, 16 травня 2025 року захисник ОСОБА_5 заявив клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді застави, визначеного ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25 лютого 2025 року у справі № 991/1692/25 у розмірі 3300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 9 992 400 грн, шляхом зменшення до 1650 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 4 996 200 грн.
Захисник покликався на те, що ОСОБА_4 належним чином виконує усі покладені процесуальні обов`язки, стадія досудового розслідування завершилась, а необґрунтованість пред`явленого обвинувачення та відсутність ризиків неналежної процесуальної поведінки вказують на необхідність зміни застосованого до нього запобіжного заходу.
З посиланням на рішення Європейського Суду з прав людини «Фокс, Кембел і Гарлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року (заяви №12244/86, №12245/86, №12383/86), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року (заява № 42310/04), «Кавала проти Туреччини» від 10 грудня 2019 року (заява № 28749/18) захисник вказав, що ймовірні висновки про обґрунтованість висунутого ОСОБА_4 обвинувачення є сумнівними.
На підтвердження доводу про відсутність у діях обвинуваченого складу злочину, передбаченого ст. 364 КК України, захисник посилався на правовий висновок, викладений у постанові ККС ВС від 23 квітня 2024 року у справі за № 686/25943/18 (провадження № 51-6695км23).
Окремо, з посиланням на рішення Європейського Суду з прав людини «Маккей проти Сполученого Королівства» від 03 жовтня 2006 року (заява № 543/03), «Биков проти Росії» від 10 березня 2009 року (заява № 4378/02) захисник зазначив, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, з плином часу зменшуються, а тому позаяк обставини за підозрою ОСОБА_4 мали місце у 2017 році, досудове розслідування розпочалося у 2019 році, а 01 травня 2025 року сторона захисту закінчила виконання вимог ст. 290 КПК України, ризики невиконання обвинуваченим своїх обов`язків, а також передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суттєво зменшились.
Застава була внесена за ОСОБА_4 його цивільною дружиною, яка наразі перебуває у відпустці по догляду за малолітньою дитиною 2020 року народження. Обвинувачений також наразі не працює, і, відповідно, не має доходів. Натомість, йому необхідні кошти для існування, у тому числі - для отримання правової допомоги.
Також, на обґрунтування своєї позиції захисник долучив до клопотання документи, характеризуючі особу ОСОБА_4, зокрема:
- документи, що підтверджують застосування до обвинуваченого електронного засобу контролю та передання ним на зберігання паспорту для виїзду за кордон;
- платіжну інструкцію про сплату 03 березня 2025 року застави ОСОБА_7 ;
- відзначення обвинуваченого відповідно до указу Президента України від 22 серпня 2016 року № 338/2016 державною нагородою «Заслужений юрист України»;
- посвідчення, видане СБУ, що посвідчує право на пільги, встановлені законодавством для ветеранів війни - часників бойових дій;
- диплом кандидата юридичних наук;
- свідоцтво про народження дитини;
- наказ від 17 лютого 2025 року про надання ОСОБА_7 відпустки по догляду за дитиною - ОСОБА_8 .
ІІ. Позиції учасників судового засідання з питань, передбачених ч. 3 ст. 314 КПК України
2.1. Прокурор зазначив про відсутність підстав для прийняття рішень, передбачених п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України, та необхідність призначити обвинувальний акт до судового розгляду.
2.2. Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 повідомив про відсутність клопотань про закриття кримінального провадження та про повернення обвинувального акту прокурору, зазначив про можливість призначення обвинувального акта до судового розгляду. Обвинувачений ОСОБА_4 погодився з думкою свого захисника.
2.3. Жодна зі сторін кримінального провадження не повідомила про необхідність складення щодо обвинуваченого ОСОБА_4 досудової доповіді.
ІІІ. Мотиви суду з питань, передбачених ч. 3 ст. 314 КПК України
3.1. Заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання, вирішуючи питання, передбачені ч. 3 ст. 314 КПК України, суд виходить із такого.
3.2. До суду не надійшла угода про визнання винуватості та сторони кримінального провадження не повідомляли про досягнення згоди на її укладання.
3.3. Судом під час підготовчого судового засідання не встановлено підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п.п. 5-8, 10 ч. 1, ч. 2 ст. 284 КПК України.
3.4. Сторонами кримінального провадження не порушувалось питання невідповідності обвинувального акта вимогам кримінального процесуального закону, зокрема, ст. 291 КПК України, і як наслідок - його повернення прокурору.
3.5. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 33-1 КПК України, примітки до ст. 45 КК України кримінальне провадження з розгляду кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4, підсудне Вищому антикорупційному суду.
3.6. З огляду на позиції сторін кримінального провадження суд не вбачає необхідності у дорученні представнику персоналу органу пробації складання досудової доповіді.
3.7. З огляду на те, що під час підготовчого судового засідання не було встановлено підстав для прийняття рішень, передбачених пп. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України, суд уважає, що на підставі обвинувального акта у цьому кримінальному провадженні належить призначити судовий розгляд та з цією метою вирішити питання, пов`язані з підготовкою до судового розгляду.
IV. Позиції учасників судового засідання з питань, пов`язаних з підготовкою до судового розгляду
4.1. Прокурор заперечував проти задоволення клопотань сторони захисту. Вказав, що витяг з ЄРДР надавався стороні захисту мінімум двічі, зокрема, у якості додатку до клопотання про обрання щодо обвинуваченого запобіжного заходу та клопотання про продовження покладених на нього обов`язків. Наголосив, що витяг з ЄРДР не є доказом. Наполягав, що станом на момент накладення арешту були підстави для висновку про наявність спричиненої ОСОБА_4 шкоди, отже арешт було накладено обґрунтовано. Також, прокурор посилався на відсутність підстав для зміни запобіжного заходу, позаяк ризики переховування обвинуваченого від суду та впливу обвинуваченого на свідків у кримінальному провадженні продовжують існувати, а усім доводам сторони захисту, наведеним на обґрунтування зміни запобіжного заходу, вже надавалась оцінка слідчим суддею та судом апеляційної інстанції.
4.2. Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 свої клопотання підтримав та прохав їх задовольнити. Підтвердив, що у якості додатку до клопотань про обрання запобіжного заходу та про продовження обов`язків сторона обвинувачення надавала витяг з ЄРДР.
4.3. Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав клопотання свого захисника. Наголошував, що перебуває на військовому обліку у СБУ та не має права виїзду за кордон. Наполягав, що наразі щодо нього відсутні будь-які ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
4.4. Жодна зі сторін кримінального провадження не клопотала про здійснення судового розгляду у закритому судовому засіданні.
V. Мотиви суду з питань, пов`язаних з підготовкою до судового розгляду
5.1. Суд уважає, що судовий розгляд цього кримінального провадження належить здійснювати за участі прокурора (який також є цивільним позивачем), обвинуваченого (який також є цивільним відповідачем) та його захисника.
5.2. З огляду на позицію учасників кримінального провадження, а також те, що судом не встановлено обставин, передбачених ч. 2 ст. 27 КПК України, які могли б бути підставою для ухвалення рішення про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні, суд вважає за необхідне здійснювати судовий розгляд у відкритому судовому засіданні.
5.3. Щодо клопотання захисника про витребування у прокурора відомостей з ЄРДР, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до ЄРДР, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР.
Пунктом 3 Глави 1 Розділу І Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора від 30 червня 2020 року № 298 (надалі - Положення) визначено, що реєстр - це електронна інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, захисту, оброблення, обліку, пошуку, узагальнення даних, зазначених у пункті 1 глави 1 розділу II цього Положення, які використовуються для формування звітності, а також надання інформації про відомості, внесені до Реєстру, з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства та законодавства, яким урегульовано питання захисту персональних даних та доступу до інформації з обмеженим доступом.
Витяг з ЄРДР - це згенерований програмними засобами ведення Реєстру документ, який засвідчує факт реєстрації в Реєстрі відомостей про кримінальне правопорушення, отриманих за визначеними у пункті 3 цього розділу параметрами, які є актуальними на момент його формування (п. 2 Розділу IV Положення).
Враховуючи сталу практику, виснувану ОП ККС ВС у постанові від 22 лютого 2021 року у справі № 754/7061/15, ККС ВС, зокрема, у постановах від 13 червня 2023 року у справі № 520/2703/17, 16 січня 2024 року у справі № 752/16205/21, 10 квітня 2024 року у справі № 344/12022/18, 16 липня 2024 року у справі № 735/1121/20, 18 лютого 2025 року у справі № 495/263/17, витяг з ЄРДР не є доказом у розумінні ст. 84 КПК України та не може замінити відповідну постанову (зокрема, про призначення детективів, прокурорів, уповноважених на здійснення досудового розслідування), оскільки він не є кримінально-процесуальним рішенням, яке породжує зазначені правові наслідки в конкретному кримінальному провадженні.
За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання сторони захисту щодо необхідності надання прокурором витягу з ЄРДР задля визначення повноважень детективів та прокурорів на проведення процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та допустимості отриманих доказів у цьому кримінальному провадженні. При цьому суд враховує, що стороною захисту не наведено жодних доводів, які б спричинили у суду розумні сумніви (1) у наявності повноважень прокурорів, детективів на проведення слідчих (розшукових) дій, а також (2) у проведенні таких слідчих (розшукових) дій виключно після внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Прикметно, що сторона захисту не заперечувала неодноразове долучення витягу з ЄРДР у якості додатку до клопотань сторони обвинувачення на стадії досудового розслідування, а відмова у задоволенні цього клопотання, за умови виникнення інших фактичних обставин, не позбавляє сторону захисту права повторно порушити перед судом це питання.
5.4. Щодо клопотання захисника про скасування арешту майна, суд дійшов таких висновків
5.4.1. Обставини накладення арешту і мотиви суду
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26 лютого 2025 року у справі № 991/1715/23 було задоволено клопотання старшого детектива ОСОБА_9 та накладено арешт у вигляді заборони відчуження на майно, яке належить ОСОБА_4, а саме на:
- земельну ділянку з кадастровим номером 3220882600:04:007:1719 площею 0.0800 га, що розташована за адресою: Київська область, Бориспільський район, Гнідинська сільська рада;
- квартиру загальною площею 140,8 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 238471480000);
- квартиру загальною площею 58 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1397100080000);
- автомобіль марки «Lexus ES 350», 2011 року випуску, VIN-код НОМЕР_1, д.н.з. НОМЕР_2 .
Слідчий суддя наклав арешт на підставі п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України, тобто - з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), з огляду на те, що детективи НАБУ розслідували обставини можливого вчинення у 2017 році ОСОБА_4, першим заступником Голови ДФС, зловживання своїм службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, що полягало у невжитті заходів для виконання обов`язку прийняти рішення за результатами розгляду скарги АТ «Ощадбанк» на податкове повідомлення-рішення від 30 березня 2017 року № 0000584303 у встановлений строк, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам у вигляді втрати права вимоги до АТ «Ощадбанк» щодо сплати в Державний бюджет України податків і штрафних санкцій на суму 641 401 707, 80 грн.
При цьому слідчий суддя послався на висновки комісійної судової економічної експертизи та судово-економічної експертизи, якими було підтверджено втрату державою права на вимогу на отримання податків на суму 641 401 707,80 грн в результаті вчинення кримінального правопорушення. Наведеним слідчий суддя обґрунтував можливий розмір цивільного позову у кримінальному провадженні у разі подання такого.
5.4.2. Правове регулювання
Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, та полягає у тимчасовому позбавленні права на відчуження, розпорядження та/або користування майном (ч. 1, п. 7 ч. 2 ст. 131, ч. 1 ст. 170 КПК України).
Згідно з приписами ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, та він допускається, серед іншого, з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
При вирішенні питання про арешт майна, який накладається з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, суд має враховувати (ч. 6 ст. 170, ч. 2 ст. 173 КПК України):
- правову підставу для арешту майна;
- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність;
- розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою;
- розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
- наслідки арешту майна для обвинуваченого, третіх осіб.
Також на особу, яка подала клопотання про арешт майна, покладено обов`язок довести (ч. 1 ст. 173 КПК України):
- необхідність такого арешту;
- наявність ризику приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.
Частина 1 ст. 174 КПК України передбачає право власника або володільця майна заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Арешт може бути скасований ухвалою суду під час судового провадження у випадку, якщо особа доведе наявність принаймні однієї з таких підстав:
- в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба;
- арешт накладено необґрунтовано.
Суд не вбачає підстав для окремого надання оцінки, чи відпала потреба в подальшому застосуванні цього заходу, позаяк сторона захисту на існування таких обставин не посилалась.
5.4.3. Висновки суду
За результатами розгляду клопотання захисника ОСОБА_5 про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26 лютого 2025 року у справі № 991/1715/23, суд дійшов таких висновків.
Так, детектив НАБУ звертався до слідчого судді із клопотанням про арешт згадуваного майна ОСОБА_4 як підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК).
Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК України. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, КПК України не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України) за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства (ч. 5 ст. 128 КПК України).
Суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 ЦПК України заходів забезпечення позову (ч. 1 ст. 149 ЦПК України). Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України).
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч. 2 ст. 149 ЦПК). Вимоги щодо строків подання цивільного позову після застосування заходів забезпечення позову мають застосовуватися із урахуванням специфіки кримінального провадження та не суперечити засадам кримінального судочинства (ч. 5 ст. 124 КПК України), зокрема, розумності строків (п. 21 ч. 1 ст. 7, ст. 28 КПК України).
Вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною з розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові (ч. 8 ст. 170 КПК України).
Отже, у випадку засудження ОСОБА_4 за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, на нього може бути покладено обов`язок з відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, зокрема, за рахунок майна, яке йому належить.
А тому, суд дійшов висновку про обґрунтованість арешту майна, накладеного на майно обвинуваченого ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26 лютого 2025 року у справі № 991/1715/23, позаяк рішення слідчого судді ґрунтувалось на оцінці обставин досудового розслідування, зокрема, у частині встановлення експертом можливої втрати державою права на вимогу на отримання податків на суму 641 401 707,80 грн в результаті вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 .
Прикметно, що при накладенні арешту слідчий суддя обрав найнеобтяжливіший спосіб - шляхом заборони відчуження майна, що дозволяє володіти та користуватись ним. Крім того, суд зазначає, що разом із обвинувальним актом 05 травня 2025 року до суду надійшов цивільний позов, заявлений до ОСОБА_4, на суму 641 401 707 грн, що підтверджує правильність висновків слідчого судді про перспективу його подання.
5.5. Щодо клопотання про зміну запобіжного заходу, суд дійшов таких висновків.
5.5.1. Щодо застосованого до ОСОБА_4 запобіжного заходу.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25 лютого 2025 року до ОСОБА_4 було застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 3300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 9 992 400 грн.
За умови внесення застави, на підозрюваного ОСОБА_4 строком на два місяці, але в межах строку досудового розслідування було покладено низку обов`язків.
Відповідно до платіжної інструкції кредитового переказу коштів від 03 березня 2025 року ОСОБА_7 внесла за ОСОБА_4 у визначеному слідчим суддею розмірі.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22 квітня 2025 року було продовжено на два місяці, до 22 червня 2025 року, строк дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_4, а саме:
- не відлучатися із м. Києва без дозволу детектива, прокурора або суду;
- прибувати на кожну вимогу до детективів Національного бюро, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52019000000000822;
- повідомляти детективів Національного бюро, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування з ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17,. ОСОБА_18, ОСОБА_19 з приводу обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру, крім своїх захисників, слідчих, детективів, прокурорів, слідчого судді, суду;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
Під час продовження обов`язків, покладених на ОСОБА_4, слідчий суддя констатував наявність ризиків його переховування від органів досудового розслідування та/або суду, а також незаконного впливу на свідків.
5.5.2. Правове регулювання
Частиною 1 ст. 201 КПК України передбачено право обвинуваченого та його захисника подати до суду клопотання про зміну запобіжного заходу.
Як передбачено ч. 4 ст. 201 КПК України, суд зобов`язаний розглянути таке клопотання протягом трьох днів з дня його одержання згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Стаття 194 КПК України визначає порядок застосування запобіжного заходу, зокрема, за приписами ч. 1 цієї статті суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Враховуючи, що в силу положень ч. 2 ст. 42 КПК України, ОСОБА_4 наразі перебуває у статусі обвинуваченого, суд не надає оцінку наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення.
5.5.3. Щодо існування ризиків, передбачених ст. 177 КК України
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, для констатації існування ризику має дійти обґрунтованого висновку про високий ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
За результатами розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу суд дійшов висновку, що ризики, існування яких встановив слідчий суддя в ухвалі Вищого антикорупційного суду від 22 квітня 2025 року (переховування від органів досудового розслідування та/або суду та незаконного впливу на свідків), не втратили своєї актуальності.
Зокрема, у разі визнання ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, йому загрожує позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Крім того, за цивільним позовом, у разі встановлення винуватості ОСОБА_4, може бути стягнуто на користь Державної податкової служби України 641 401 707 грн у якості відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 2 ст. 364 КК України.
Разом з тим, суд допускає, що ОСОБА_4, з огляду на займану ним посаду голови ДФС України, має відповідні соціальні зв`язки, які він може використати задля ухилення від суду.
Оцінюючи існування ризику впливу на свідків суд виходить з того, що встановлена кримінальним процесуальним законом процедура отримання показань свідків передбачає безпосереднє сприйняття їх судом у судовому засіданні (ст. 23, 224 КПК України). Отже, ризик впливу на свідків продовжує існувати до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та їх дослідження.
5.5.4. Щодо наявності підстав для зміни запобіжного заходу
Застосований до обвинуваченого запобіжний захід має корелюватися із ризиками та їх інтенсивністю, а також особою обвинуваченого, тобто має існувати пропорційність між заходом та мірою обмеження права та дієвості його застосування.
Запобіжний захід у вигляді застави є досить ефективним, позаяк в його основу покладено економічну зацікавленість обвинуваченого у збереженні грошових коштів. У випадку сплати застави за обвинуваченого іншими фізичними та/або юридичними особами, у останнього виникають відповідні моральні та/або матеріальні зобов`язання, які забезпечують його належну процесуальну поведінку. За таких умов у разі невиконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків державний примус реалізується у вигляді реальної загрози втрати заставодавцем грошових коштів.
Отже, застава є досить дієвим запобіжним заходом, що з одного боку не створює для особи такого широкого кола обмежень прав і свобод як більш суворі запобіжні заходи, а з іншого - є запобіжником, що стримує особу від проявів неналежної процесуальної поведінки.
Разом з тим, розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного чи обвинуваченого, інших даних про його особу та встановлених ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України).
Суд констатує, що 03 березня 2025 року на виконання ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25 лютого 2025 року за ОСОБА_4 . ОСОБА_7 було сплачено заставу у розмірі 9 992 400 грн.
Наразі, на переконання суду, з урахуванням тяжкості злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4, ризиків, які продовжують існувати, саме такий розмір застави здатен забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, з огляду на ризик втрати значної суми грошових коштів.
Доводи щодо потреби ОСОБА_4 у засобах для існування з огляду на його непрацевлаштованість судом відхиляються, позаяк на даний час у нього відсутні жодні обмеження, які б перешкоджали його працевлаштуванню та отриманню доходу у вигляді заробітної плати.
Окремо суд зазначає, що відхиляє доводи клопотання про необхідність зменшення застави через перебування заставодавця, дружини ОСОБА_4, у відпустці по догляду за дитиною, позаяк адвокат ОСОБА_5 не надав підтвердження своїх повноважень на представництво інтересів ОСОБА_7 .
Крім того, внесення застави за третю особу є добровільним рішенням заставодавця, яке не може ставитись у залежність від будь-яких зміни у його майновому стані. Ба більше, суд враховує, що станом на момент внесення застави ОСОБА_7 вже перебувала у відпустці по догляду за дитиною, однак це не завадило останній внести заставу за ОСОБА_4 .
За встановлених обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу.
На підставі викладеного, керуючись ст. 314 - 316, 369, 372, 376 КПК України, головуючий суддя
П О С Т А Н О В И Л А :
1. Призначити у відкритому судовому засіданні судовий розгляд матеріалів кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 вересня 2019 року за № 52019000000000822, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, на 21 травня 2025 року о 13 годині 00 хвилин у приміщенні Вищого антикорупційного суду за адресою: місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 42А, зал судових засідань № 3.
2. Судовий розгляд матеріалів кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 вересня 2019 року за № 52019000000000822, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, - здійснювати суддею одноособово.
3. У судовий розгляд викликати учасників судового провадження.
4. У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про витребування речей і документів - відмовити.
5. У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу, - відмовити.
6. У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про скасування арешту майна, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_1