- Головуюча суддя (ВАКС): Мовчан Н.В.
Справа № 991/2859/25
Провадження 1-кп/991/44/25
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 травня 2025 року м.Київ
Вищий антикорупційний суд у складі головуючого судді ОСОБА_1,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_2,
прокурора ОСОБА_3,
обвинуваченого ОСОБА_4,
захисника ОСОБА_5, ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Вищого антикорупційного суду клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого
ОСОБА_7, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Карапчів Вижницького району Чернівецької області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України,
у межах кримінального провадження № 62024240050000380 від 14 серпня 2024 року,
установив:
У провадженні Вищого антикорупційного суду перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 62024240050000380 від 14 серпня 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_7 .
21 травня 2025 року прокурором ОСОБА_3 подано до суду клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_7 .
Прокурор у клопотанні зазначає фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 .
Також посилається на те, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Чернівці від 11 жовтня 2024 року у справі № 727/11031/24 щодо ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою. Одночасно для забезпечення виконання ОСОБА_7 обов`язків визначено альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 2000000 грн.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25 березня 2025 року продовжено до 25 травня 2025 року строк дії, покладених на ОСОБА_7 обов`язків, передбачених абз. 1, п. 2, 5, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України.
Прокурор зазначає, що під час досудового розслідування установлено ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які на даний час не зменшились, а саме: переховуватися від суду, а також незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.
Обґрунтовуючи продовження існування ризику переховування від суду прокурор посилається на тяжкість кримінального правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7, можливість призначення йому лише реального покарання у виді позбавлення волі. Також, використовуючи наявні у нього досвід, засоби та можливості, зокрема наявність паспорта громадянина України для виїзду за кордон, те, що ОСОБА_7 проживає у Чернівецький області, яка межує з двома іншими країнами, останній може покинути територію України з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Продовження існування ризику незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, прокурор, зокрема, обґрунтовує процедурою отримання показань від свідків. Також те, що ОСОБА_7 тривалий час працював в НПП «Хотинський», а отже ймовірно здобув певний авторитет та широке коло зв`язків серед працівників та керівників структурних підрозділів цього парку, а отже не виключається можливість здійснення тиску на свідків.
Також прокурор зазначає, що за результатами проведеного досудового розслідування та зібрання достатніх доказів прокурором, як суб`єктом оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, затверджено та скеровано до суду обвинувальний акт щодо ОСОБА_7 .
Перехід до стадії судового провадження не означає зменшення існуючих ризиків, так як судовим провадженням в цілому завершується процес притягнення особи до кримінальної відповідальності, а тому, зокрема, ризики переховуватися від суду та незаконного впливу на свідків до їх допиту в ході судового розгляду тільки підвищується. Незважаючи на те, що обвинувачений раніше не судимий, встановлено факт притягнення до кримінальної відповідальності в іншому кримінальному провадженні.
При цьому, ризик втрати коштів для обвинуваченого, ураховуючи також його майновий стан, не є достатнім стримуючим фактором для дотримання процесуальних обов`язків обвинуваченим та умов відповідного запобіжного заходу. Особиста порука та особисте зобов`язання тим більше не зможуть належним чином забезпечити досягнення мети застосування запобіжного заходу. Адже виконання ОСОБА_7 обов`язків у кримінальному провадженні в якому він обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, фактично буде забезпечуватись виключно його власним бажанням.
Тому, саме застава та покладення на обвинуваченого додаткових обов`язків, ураховуючи обставини цього кримінального провадження, є достатньо ефективним запобіжним заходом, здатним забезпечити ненастання встановлених ризиків й належне виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 подане клопотання підтримав з підстав, викладених у ньому, та просив суд задовольнити. Додатково зазначив, що свідками, які перебували у прямому підпорядкуванні ОСОБА_7 і на яких, у тому числі можливо здійснити вплив, є ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Водночас, обов`язок утримуватись від спілкування з цими особами не покладався на обвинуваченого при застосуванні запобіжного заходу, та оскільки останнім не вчинялись будь-які такі дії, відсутня необхідність у додатковому покладенні цього обов`язку. Окрім цього просив не враховувати зазначення ним у обов`язках, строк дії яких просить продовжити - «прибуття на виклик детектива та слідчого».
Захисники ОСОБА_5 та ОСОБА_6, з думкою яких погодився обвинувачений ОСОБА_7, у судовому засіданні зазначили, що клопотання не підлягає задоволенню, оскільки воно є формальним. ОСОБА_7 не порушував покладені на нього обов`язки, останній здав до відповідних органів свій паспорт для виїзду за кордон. В цілому сторона захисту не заперечувала щодо продовження строку дії обов`язків, однак просила врахувати, що ризики про продовження існування яких зазначає прокурор, мають бути у межах адекватності та підтверджуватись відповідними доказами. Враховуючи, зокрема і те, що з плином часу вони зменшуються.
Заслухавши думки учасників судового провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Питання застосування запобіжних заходів врегульовані главою 18 КПК України.
За ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються під час судового провадження судом за клопотанням прокурора.
Згідно із ч. 7 ст. 194 КПК України обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
Суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу (ч. 4 ст. 199 КПК України).
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).
Судом встановлено, що детективами Національного антикорупційного бюро України за процесуального керівництва Спеціалізованої антикорупційного прокуратури Офісу Генерального прокурора здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024240050000380 від 14 серпня 2024 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України (т. 3 а.с. 8-9).
Встановлено, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Чернівці від 11 жовтня 2024 року у справі № 727/11031/24 стосовно підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, визначено альтернативний запобіжний захід у виді застави в розмірі 2000000 грн, та покладені обов`язки, передбачені абз. 1, п. 2, 3, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України (т. 3 а.с. 10-14).
У подальшому строк дії покладених на підозрюваного ОСОБА_7 обов`язків неодноразово продовжувався.
Востаннє ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25 березня 2025 року у справі № 991/2539/25 продовжено строк дії обов`язків до 25 травня 2025 року, що підтверджується копією судового рішення (т. 3 а.с. 15-25).
Щодо наявності обґрунтованості підозри.
Суд, який розглядає висунуте особі обвинувачення, не може робити жодних висновків та висловлювати жодних припущень з приводу обґрунтованості повідомленої особі підозри чи висунутого обвинувачення протягом судового розгляду, адже це становитиме порушення її права на розгляд її справи безстороннім судом, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За таких обставин, враховуючи, що ОСОБА_7 вже набув статусу обвинуваченого, а можливість попередньої оцінки обвинувального акта кримінальним процесуальним законом не передбачена, суд окремо не оцінює наявність цієї підстави.
Щодо наявності ризиків.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується (ч. 1 ст. 177 КПК України).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому провадженню або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченої, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Прокурор у клопотанні доводить існування двох ризиків, які на його переконання, на цей час не зменшилися, а навпаки з урахуванням здійснення у кримінальному провадженні судового розгляду актуалізувались, а саме: обвинувачений може переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.
Отже, при вирішенні клопотання прокурора суд надасть оцінку існуванню саме цих ризиків.
Так, продовження існування ризику переховування від суду пов`язане, у першу чергу, із тяжкістю покарання, що загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України. Злочин, передбачений ч. 4 ст. 368 КК України, відповідно до ч. 6 ст. 12 та примітки до ст. 45 КК України класифікуються, як особливо тяжкий злочин, і відносяться до корупційних, що позбавляє можливості застосувати норми ст. 69, 75 КК України, тобто покарання є реальним.
Співставлення можливих негативних наслідків для обвинуваченого у виді його можливого засудження до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим безвідносно до стадії кримінального провадження.
Окрім врахування тяжкості кримінального правопорушення суд враховує наявність у ОСОБА_7 паспорту громадянина України для виїзду за кордон, а також те, що обвинувачений проживає у Чернівецькій області, яка є наближеною до державного кордону, та межує з двома країнами Республікою Молдова та Румунією. Суд також враховує обставини та характер кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7, у тому числі і можливість отримання останнім неофіційного/неправомірного доходу.
Не залишається поза увагою суду роз`яснення, надані Верховним Судом у листі від 03 березня 2022 року № 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», де у п. 8 зазначено, що як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію в Україні.
Так, вищенаведені обставини у сукупності дають підстави для висновку про актуальність ризику переховування ОСОБА_7 від суду незалежно від стадії кримінального провадження, а отже наявні підстави для продовження строку дії, покладених на обвинуваченого обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду; не залишати межі Чернівецької області без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора та суд про зміну місця свого проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
Суд звертає увагу, що саме наявність ризику переховуватися від суду і визначає необхідність покладання обов`язку здати паспорт для виїзду за кордон. Продовження строку дії такого обов`язку, з урахуванням його виконання обвинуваченим, визначає правомірність утримання документів для виїзду за кордон відповідними державними органами.
Вирішуючи питання щодо продовження існування ризику впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні суд враховує передбачену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання (ст. 352 КПК України), або отримав у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Відповідний незаконний вплив може стосуватись як свідків, які безпосередньо вказують на обвинуваченого як на особу, що вчинила кримінальне правопорушення, так і свідків, які можуть надати показання щодо інших важливих обставин кримінального провадження.
Також суд враховує можливий авторитет обвинуваченого ОСОБА_7, оскільки останній протягом тривалого часу працював в НПП «Хотинський», а отже ймовірно здобув зв`язки та широке коло знайомств серед працівників та керівників структурних підрозділів НПП «Хотинський». Тому суд не вважає безпідставним, що ОСОБА_7 може мати можливість здійснювати тиск на свідків, зокрема на ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які перебували у його підпорядкуванні, зокрема задля зміни наданих ними показань або відмови від показань.
При цьому, як зазначив прокурор у судовому засіданні вказаний ризик продовжує існувати, водночас такі дії ОСОБА_7 не вчинялись, а тому відсутня необхідність щодо обмеження останнього у спілкуванні з свідками.
Суд звертає увагу, що висновок суду щодо існування певних ризиків ґрунтується, у першу чергу, на сукупності обставин, які можуть свідчити про вірогідність вчинення особою певних дій, що будуть перешкоджати судовому розгляду, а не лише на підтверджених фактах вчинення таких дій.
Отже, продовження обов`язків обумовлене наявністю ризиків та забезпечить можливість контролю за процесуальною поведінкою обвинуваченого з метою досягнення завдань кримінального провадження.
Суд вважає, що таке продовження має найменший вплив на реалізацію прав і свобод людини, враховуючи, що воно пов`язане із здійсненням судового провадження стосовно особи. Отже, таке втручання є розумним та співмірним для цілей цього кримінального провадження.
З урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України дію вищезазначених обов`язків належить продовжити на два місяці, тобто до 21 липня 2025 року.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження строку дії, покладених на обвинуваченого ОСОБА_7 обов`язків, підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 2, 7, 176-178, 182, 193, 194, 331, 372, 376 КПК України, суд
постановив:
Клопотання задовольнити.
Продовжити до 21 липня 2025 року строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_7, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду;
- не залишати межі Чернівецької області без дозволу прокурора або суду;
- повідомляти прокурора та суд про зміну місця свого проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, які здійснюють процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 62024240050000380 від 14 серпня 2024 року.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали вручити обвинуваченому негайно після її оголошення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_1