- Головуючий суддя (АП ВАКС): Панкулич В.І.
Справа № 991/13756/24
Провадження №11-сс/991/300/25
У Х В А Л А
21 травня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4
представника власника майна ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника власника майна, адвоката ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12 грудня 2024 року про арешт майна у кримінальному провадженні № 52024000000000534 від 14.10.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.209, ч.3 ст.368, ч.4 ст.368, ч.2 ст.28 ч.3 ст.369-2 КК України,
В С Т А Н О В И Л А:
Детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування можливої причетності до кримінальних правопорушень голови Господарського суду Львівської області ОСОБА_6, який спільно з суддею Господарського суду Львівської області у відставці ОСОБА_7, суддею Західного апеляційного господарського суду у відставці ОСОБА_8, та іншими невстановленими особами, керуючись єдиним умислом, діючи за попередньо змовою групою осіб, вимагали у ОСОБА_9 неправомірну вигоду в загальній сумі 1 030 000 (один мільйон тридцять тисяч) доларів США (згідно з офіційним курсом гривні щодо іноземних валют НБУ станом на 11.11.2024 складало 42 537 146 грн) за вплив на прийняття рішень суддями Західного апеляційного господарського суду в інтересах ОСОБА_9, зокрема про залишення без змін рішення Господарського суду Львівської області від 20.06.2024 у справі № 914/386/24, а також скасування рішення Господарського суду Львівської області від 09.08.2024 у справі № 914/653/24, та за вчинення інших дій, пов`язаних з використанням наявної влади, службового становища, зв`язків та знайомств, направлених на забезпечення прийняття вказаних судових рішень. Також вони висловили обіцянку здійснити вплив на прийняття вказаних судових рішень за надання відповідної неправомірної вигоди. У подальшому, 06.11.2024 ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7 та інші невстановлені особи одержали першу частину неправомірної вигоди в розмірі 75 000 (сімдесяти п`яти тисяч) доларів США.
ОСОБА_6 09 грудня 2024 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.3 ст.369-2 КК України.
Детектив звернувся до слідчого судді Вищого антикорупційного суду з клопотанням про арешт майна підозрюваного ОСОБА_6, із забороною відчуження та розпорядження ним, а саме майна, право власності на яке зареєстроване за ОСОБА_6 - транспортний засіб HYUNDAI ELANTRA, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, VIN: НОМЕР_2, а також, про арешт майна ОСОБА_6 із забороною відчуження та розпорядження ним, право власності на яке зареєстроване за ОСОБА_10, із забороною відчуження та розпорядження ним, а саме: квартиру (частка власності 1/1) за адресою: АДРЕСА_1 ; (2) квартиру (частка власності 1/2) за адресою: АДРЕСА_2 ; (3) транспортний засіб AUDI A3 2017 року випуску, номерний знак НОМЕР_3, VIN: НОМЕР_4 .
Метою арешту на переконання детектива є забезпечення конфіскації майна, як виду покарання.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12 грудня 2024 року клопотання про арешт майна задоволено частково. Накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_6, що належить йому на праві спільної сумісної власності з ОСОБА_11, а саме: на транспортний засіб HYUNDAI ELANTRA, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, який на праві власності зареєстрований за ОСОБА_6 ; на майно, яке на праві власності зареєстроване за ОСОБА_11, частку власності у розмірі 1/2 у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 ; транспортний засіб AUDI A3, 2017 року випуску, номерний знак НОМЕР_3, шляхом позбавлення права відчуження, розпорядження таким майном. В іншій частині клопотання відмовлено.
Не погодившись з ухвалою, адвокат ОСОБА_5 в інтересах дружини підозрюваного подав апеляційну скаргу, просить її скасувати в частині накладення арешту на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_11 . Прийняти в цій частині нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання детектива відмовити.
За твердженням адвоката судом не враховано, що ОСОБА_6 не є власником 1/2 частини квартири за адресою: АДРЕСА_2 . Така частка також не належить до спільної сумісної власності подружжя.
ОСОБА_11 набула право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_2, відповідно до договору дарування 1/2 ідеальної частини квартири, посвідченого приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу ОСОБА_12 29 грудня 2009 року за реєстраційним номером 2650.
Таким чином, 1/2 частина квартири за адресою: АДРЕСА_2, належить ОСОБА_11 на праві особистої приватної власності, а підозрюваний ОСОБА_6 не має до вказаного майна жодного відношення.
Враховуючи наведене, у слідчого судді відсутні підстави для накладення арешту на 1/2 частку у квартирі за адресою: АДРЕСА_2, як на майно підозрюваного ОСОБА_6 .
Прокурор та власник майна будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з`явилися. Прокурор просив слухати справу за його відсутності, ОСОБА_11 про причини неявки не повідомила, у зв`язку з цим колегія суддів постановила здійснювати апеляційний розгляд за їх відсутності.
Представник власника майна підтримав у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги.
За результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до ч.1 та п.7 ч.2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із видів забезпечення кримінального провадження, що застосовуються з метою досягнення його дієвості.
Згідно зі ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення підозрюваного за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно зі ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Накладаючи арешт, слідчий суддя виходив з того, що наведені у клопотанні обставини в сукупності з доданими матеріалами дають підстави вважати обґрунтованою підозру ОСОБА_6 в інкримінованому кримінальному правопорушенні.
ЇЇ обґрунтованість підтверджена дослідженими в судовому засіданні матеріалами, серед яких: протоколи допитів свідка ОСОБА_9 від: 14.10.2024, 17.10.2024, 31.10.2024, 03.11.2024, 09.11.2024, 17.11.2024, 20.11.2024, 01.12.2024, відповідно до яких підтверджуються обставини ймовірної обіцянки здійснити вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, за надання неправомірної вигоди, а також ймовірного одержання неправомірної вигоди для себе та третіх осіб за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди, що вчинені за попередньою змовою групою осіб у складі: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та інших неустановлених осіб; протокол за результатами проведення негласних (слідчих) розшукових дій у вигляді візуального спостереження стосовно ОСОБА_6 від 21.10.2024, яким зафіксовано події, які мали місце 17.10.2024, зокрема зустріч ОСОБА_6 із головою Західного апеляційного господарського суду ОСОБА_13 ; протокол огляду від 03.12.2024 відповідно до якого оглянуто вміст додатку до протоколу негласних (слідчих) розшукових дій - аудіо-, відеоконтролю від 05.11.2024 та досліджено зміст спілкування ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_8 28.10.2024; інші матеріали кримінального провадження в їхній сукупності.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.3 ст.369-2 КК України.
Цей стандарт доказування не вимагає існування доказів, достатніх для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку. Якщо слідчий суддя, ретельно дослідивши матеріали кримінального провадження, дійде висновку про ймовірність вчинення особою кримінального правопорушення, підозра вважається обґрунтованою.
За ч.ч. 2, 5 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, конфіскації майна як виду покарання. У такому випадку арешт накладається на майно підозрюваного за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити йому покарання у виді конфіскації майна.
Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що слідчий суддя наклав арешт на транспортний засіб HYUNDAI ELANTRA, 2008 року випуску, який на праві власності зареєстрований за ОСОБА_6 ; а також на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 та транспортний засіб AUDI A3, 2017 року випуску, право власності на які зареєстровані за ОСОБА_11 для забезпечення майна як виду покарання.
Колегія суддів з наведеним висновком слідчого судді не погоджується та вважає його помилковим, з огляду на таке.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.59 Сімейного кодексу України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.
З матеріалів клопотання вбачається, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_11 на праві власності належить 1/2 частина квартири АДРЕСА_3, відповідно до договору дарування 1/2 ідеальної частини квартири № 2650, посвідченого приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу ОСОБА_12 29 грудня 2009 року.
Під час апеляційного розгляду адвокат надав копію договору дарування 1/2 частини квартири № 2650 від 29.12.2009. За цим договором ОСОБА_11 набула право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 .
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що 1/2 частини квартири за адресою: АДРЕСА_2 є особистою власністю ОСОБА_11 .
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги та вважає за необхідне скасувати ухвалу слідчого судді в частині накладення арешту на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3, що належить ОСОБА_11 .
Керуючись ст.ст. 170-173, 407, 418 КПК України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу представника власника майна задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12 грудня 2024 року в частині накладення арешту на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_2, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 951458), що належить ОСОБА_11 скасувати.
Постановити в цій частині нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання детектива.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не підлягає оскарженню.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3