Документ № 127664970

справа № 991/2036/25

провадження № 11-сс/991/285/25

слідчий суддя: ОСОБА_1

доповідач: ОСОБА_2

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2025 року місто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2,

суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5,

за участі представників власника майна - адвокатів ОСОБА_6, ОСОБА_7,

прокурора ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду про арешт майна від 14.04.2025 р., -

в с т а н о в и л а:

16.04.2025 року на розгляд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла вказана апеляційна скарга (а.с. 181-189), яку того ж дня призначено до розгляду (а.с. 190).

До початку апеляційного розгляду адвокатом ОСОБА_6 подано доповнення до апеляційної скарги (а.с. 212-233).

1.Короткий зміст оскаржуваного рішення та апеляційної скарги.

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді задоволено клопотання прокурора ОСОБА_10 та накладено арешт (із забороною відчуження, розпорядження та користування) на вилучені під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1, мобільний телефон Iphone та флеш-накопичувач, які належать ОСОБА_9 .

В апеляційній скарзі та доповненнях до неї адвокат ОСОБА_6 просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання, посилаючись на невідповідність висновків слідчого судді фактичним обставинам справи, а також допущені ним під час розгляду клопотання істотні порушення вимог КПК України. Вважає, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про причетність ОСОБА_9 до обставин провадження. Натомість, за твердженням прокурора, його причетність до переховування ОСОБА_11 підтверджуються протоколом огляду мережі Інтернет від 27.02.2025 р. та рапортом детектива від 28.02.2025 р. Згідно вказаного протоколу, предметом огляду є публікація, у якій наведено припущення блогера щодо можливого змісту зустрічі ОСОБА_11 та ОСОБА_9 . Водночас, прокурор не наводить жодних доводів щодо пов`язаності ОСОБА_9 з фігурантами провадження, а отже не вважає його особою, яка входить до кола злочинної організації, діяльність якої є предметом досудового розслідування у провадженні. Крім того, у вищевказаному рапорті детектива зазначено, що ОСОБА_11 у період 05-06.02.2025 року перебував у домоволодінні ОСОБА_9, втім, станом на цю дату була відсутня інформація щодо будь-якого статусу ОСОБА_11 у провадженні, що спростовує припущення слідства про причетність ОСОБА_9 до переховування останнього. У клопотанні зазначено, що метою арешту є отримання доказів щодо переховування ОСОБА_11, а також обізнаність ОСОБА_9 із такими обставинами. Вказані дії підпадають під ознаки вчинення злочину, передбаченого ст. 396 КК України. Проте, серед переліку злочинів, за ознаками яких здійснюється досудове розслідування, немає посилання на зазначену статтю, тобто досудове розслідування за цим фактом не здійснюється. У матеріалах справи відсутні відомості щодо виявлення під час проведення обшуку доказів переховування ОСОБА_11 у домоволодінні ОСОБА_9 . Більше того, інформацію про виявлення ОСОБА_11 за кордоном опубліковано в мережі інтернет 12.03.2025 року, тому безпідставними є висновки слідчого судді про необхідність накладення арешту на вилучені у ОСОБА_9 під час обшуку 04.03.2025 року електронні пристрої з метою встановлення місцезнаходження ОСОБА_11 . Також, наголошує, що у клопотанні не зазначено, хто такий ОСОБА_9 у даному провадженні, не вказано його посади та не наведено доказів його причетності до обставин провадження, а відтак, матеріали справи не дозволяють дійти висновку, що вилучені у нього телефон та флеш-накопичувач містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час провадження, та відповідають критеріям доказу у розумінні ст. 98 КПК України.

2. Узагальнений виклад позицій учасників апеляційного провадження.

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_6 підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити з підстав, викладених у скарзі. Додатково зазначила, що за версією органу досудового розслідування, ОСОБА_11 05.02.2025-06.02.2025 року відвідував котеджне селище, в якому проживає ОСОБА_9 . При цьому, про підозру ОСОБА_11 повідомлено 06.02.2025 року, а відомості про це у ЗМІ з`явились 10.02.2025 року. Відтак, немає підстав вважати, що ОСОБА_9 міг переховувати ОСОБА_11 у себе вдома 05-06 лютого. На даний час зі ЗМІ загальновідомо, що особи, які допомагали ОСОБА_11 перетинати кордон, встановлені, та вони перебувають під слідством. Що стосується призначення експертизи, у відповідній постанові прокурор ставить питання лише щодо наявності паролю на вилученому у ОСОБА_9 телефоні, та можливості зробити його копію. При цьому, жодного обґрунтування щодо значення інформації із вилученого телефону для даного кримінального провадження у клопотанні не наведено, а слідчим суддею не встановлено.

Адвокат ОСОБА_7 підтримав апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 та просив її задовольнити. Додаткового зазначив, що зі змісту рапорту детектива НАБУ від 20.05.2025 р. вбачається, що метою обшуку у ОСОБА_9 було виявлення відомостей, чи допомагав останній підозрюваному ОСОБА_11 втекти за кордон. Наразі відомо, хто сприяв у цьому ОСОБА_11, і там немає прізвища ОСОБА_9 . За таких обставин, наполягав на скасуванні оскаржуваної ухвали.

Прокурор ОСОБА_8 заперечив проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на її безпідставність. Наголосив, що характер зв`язків ОСОБА_11 був настільки великим та вагомим, що навіть ті сили та засоби, які були залучені до пошукових заходів, не змогли запобігти йому виїхати за кордон. Дійсно, працівниками СБУ щодо своїх працівників зареєстровано кримінальне провадження та їм повідомлено про підозру. 31.01.2025 року ОСОБА_11 дізнався про наявність у його офісі засобів прослуховування, після чого почав вживати активних дій щодо переховування. Працівники СБУ привезли ОСОБА_11 у Закарпаття лише 11.02.2025 року, тому виникає питання, де він перебував із 04.02.2025 року. Станом на сьогодні перевіряється причетність широкого кола осіб, причетних до переховування ОСОБА_11, в тому числі і ОСОБА_9 .

Власник вилученого майна ОСОБА_9, належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, з клопотанням про відкладення розгляду не звертався. Враховуючи положення ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за його відсутності.

3.Встановлені слідчим суддею обставини та мотиви оскаржуваного рішення.

Детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування, а прокурорами САП - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 52023000000000154 від 03.04.2023 р. за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 369, ч. 4 ст. 368, ч. 1 ст. 255, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 369, ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 206, ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 255, ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України.

За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_11 у період 2019-2023 р.р. створив злочинну організацію з метою вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, пов`язаних із оберненням майна та активів територіальної громади м. Києва на користь членів злочинної організації, підкупу службових осіб органу місцевого самоврядування, а також у 2019-2025 р.р. здійснював керівництво такою злочинною організацією та залучав до її протиправної діяльності інших осіб. До складу злочинної організації у 2019-2023 р.р. увійшли заступник голови КМДА з питань здійснення самоврядних повноважень ОСОБА_12, депутат Київради - голова постійної комісії КМР з питань архітектури, містопланування та земельних відносин ОСОБА_13, депутат КМР - член земельної комісії КМР ОСОБА_14, перший заступник директора КП «Спецжитлофонд» виконавчого органу КМР (КМДА) ОСОБА_15, заступник директора КП «Київблагоустрій» виконавчого органу КМР (КМДА) ОСОБА_16, а також ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 та ОСОБА_20 .

Злочинна організація, використовуючи службові повноваження, посади та зв`язки її учасників, встановила контроль над окремими питаннями земельної та інвестиційної сфер у м. Києві. Маючи організаційні та адміністративні можливості, учасники організації обирали привабливі з комерційної точки зору земельні ділянки та забезпечували самочинне спорудження на них будівель невеликої площі, право власності на які реєстрували на підконтрольних осіб, або оформлювали правовстановлюючі документи на неіснуючі об`єкти нерухомості, після чого передавали їх підконтрольним товариствам для створення видимості їх добросовісного набуття та створення умов для отримання земельних ділянок - зокрема, у подальшому вже підконтрольні особи подавали до міської ради заяви про передачу їм прав на земельні ділянки нібито для обслуговування таких споруд, що дозволяло уникати процедури конкурентних торгів. Такому злочинному механізму учасники організації присвоїли кодову назву «Торгівля». При цьому, депутати КМР та службові особи КМДА, будучи учасниками злочинної організації, або ж перебуваючи під її впливом, забезпечували прийняття необхідних рішень, внаслідок яких під обслуговування цих «об`єктів нерухомості» виділялись земельні ділянки непропорційної площі та без процедури торгів. ОСОБА_11 контролював вказаний процес як через вплив на частину депутатів КМР, так і шляхом надання їм неправомірної вигоди.

Для забезпечення такої діяльності ОСОБА_11 використовувався офіс у бізнес-центрі «IQ» у м. Києві, де під його головуванням проводилися закриті наради, на яких надавалися вказівки щодо дій посадовців, включно з призначенням лояльних осіб, звільненням підпорядкованих службовців, виділення бюджетних коштів в інтересах злочинної організації.

У результаті діяльності злочинної організації протягом 2023-2024 р.р. з власності територіальної громади м. Києва незаконно виведено земельні ділянки вартістю 11,6 млн. грн., чим завдано збитків на цю суму, а також готувалося заволодіння ще шістьма земельними ділянками загальною вартістю 83,7 млн. грн., що не вдалося завершити через викриття злочинної організації правоохоронним органом. Також, через викриття протиправної діяльності злочинної організації було припинено незаконні дії її членів, спрямовані на примушення ПП «Колібріс» припинити законну діяльність з торгівлі та надання в оренду торговельних приміщень з метою заволодіння для подальшої забудови земельною ділянкою цього підприємства, що відбувалося шляхом погроз та створенням штучних перешкод.

У межах даного провадження десятьом членам злочинної організації, які причетні до вчинення наведених вище кримінальних правопорушень, повідомлено про підозру. Зокрема, 06.02.2025 року ОСОБА_11, який є організатором та керівником злочинної організації, повідомлено про підозру у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255 КК України (в редакції Закону № 671-ІХ від 04.06.2020 р.), ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 206, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 369 КК України.

У зв`язку з тим, що підозрюваний ОСОБА_11 переховується від органу досудового розслідування та його місцезнаходження невідоме, останнього оголошено у розшук. Також, ухвалою суду від 11.02.2025 р. надано дозвіл на його затримання з метою приводу до суду. Відтак, з 06.02.2025 року детективами НАБУ, а також уповноваженими службовими особами інших правоохоронних органів шляхом проведення комплексу слідчих (розшукових) дій та оперативних заходів розпочаті активні заходи, направлені на встановлення місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_11 .

За твердженням прокурора, серед осіб, які могли сприяти ОСОБА_11 у переховуванні від органу досудового розслідування, міг бути ОСОБА_9, який входить до неформального та ділового кола спілкування ОСОБА_11 . Відтак, 04.03.2025 року детективами проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_9, в результаті якого вилучено мобільний телефон Iphone та флеш-накопичувач «Аргісог», доступ до яких обмежується паролем, який власником не надано.

За висновком слідчого судді, доводи прокурора про необхідність накладення арешту на вилучене майно заслуговують на увагу, оскільки інформація, яка міститься на вказаних телефоні та флеш-накопичувачі, може бути використана як доказ у кримінальному провадженні. Відтак, вилучене майно відповідає критеріям речового доказу. Окрім того, слідчий суддя дійшов висновку, що орган досудового розслідування мав передбачені ч. 2 ст. 168 КПК України підстави для вилучення вказаних пристроїв, оскільки ОСОБА_9 відмовився повідомити пароль доступу до них, чим обмежив можливість дослідження наявної у них інформації. Вказані обставини обумовлюють потребу органу досудового розслідування у проведенні детального огляду телефону, що потребує призначення експертизи.

4. Мотиви суду.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи представників власника майна, а також пояснення прокурора, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: правову підставу для арешту майна та обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для третіх осіб.

За змістом ч. 3 ст. 170 КПК України, у справах про арешт майна з метою, наведеною у п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, відповідність майна будь-якому з критеріїв речових доказів перевіряється згідно зі стандартом доведення «достатні підстави». Наведений стандарт не вимагає від сторони обвинувачення надання безумовних та беззаперечних доказів, а передбачає необхідність наведення достатньо вагомих фактів та об`єктивних відомостей, аналіз яких у їх взаємозв`язку між собою дозволяє дійти висновку про відповідність вилученого майна критеріям речових доказів.

Надаючи оцінку відповідності майна, арешт якого оскаржується, ознакам речових доказів, колегією суддів враховується зміст поняття «речові докази».

Так, згідно з ст. 98 КПК України, речові докази - це матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються у провадженні.

Згідно з ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення злочину такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звертається із клопотанням.

Тобто, прокурором має бути доведено існування сукупності обставин, які вказують на необхідність у відповідному кримінальному провадженні застосувати захід, без якого неможливо ефективно здійснювати досудове розслідування, та з огляду на мету його застосування під час його реалізації допускається втручання у права особи.

Обов`язок перевірки наявності обставин, які б свідчили про необхідність застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, покладено на слідчого суддю, який здійснює у порядку, передбаченому КПК України, судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, а також перевірку дотримання умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, під час розгляду клопотання про арешт майна на стадії досудового розслідування суд уповноважений оцінити можливість використання майна, на яке прокурор просить накласти арешт, як доказу у кримінальному провадженні.

У клопотанні прокурора підставою для накладення арешту на майно зазначено, що вилучені мобільний телефон та флеш-накопичувач можуть містити відомості, які можуть бути використані як доказ фактів чи обставин, що встановлюються у даному провадженні.

Слідчий суддя за результатами розгляду клопотання погодився з такими доводами та зазначив, що у вилученому телефоні та флеш-накопичувачі ОСОБА_9 можуть міститися відомості щодо обставин злочинів, розслідування яких здійснюється у даному провадженні, а також щодо обставин переховування ОСОБА_11, відтак, вони є доказами у провадженні та мають визначену ст. 98 КПК України ознаку речового доказу. Окрім того, слідчий суддя визнав обґрунтованими доводи прокурора про необхідність накладення на них арешту, оскільки доступ до них обмежується паролем, який власником не надано.

З такими висновками колегія суддів не погоджується, оскільки при постановленні оскаржуваної ухвали слідчий суддя не надав оцінки обставинам, які мають істотне значення для вирішення питання про арешт майна.

Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, в межах провадження № 52023000000000154 здійснюється досудове розслідування за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 369, ч. 4 ст. 368, ч. 1 ст. 255, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 369, ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 206, ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 255, ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України, вчинених за обставин, описаних у розділі 3 цієї ухвали.

28.02.2025 року ухвалою слідчого судді надано дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_9 з метою встановлення місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_11, а також відшукання речей та документів, зокрема мобільних телефонів, які можуть містити інформацію про заходи, які вживались ОСОБА_11 для переховування від органів досудового розслідування (а.с. 82).

04.03.2025 року детективами НАБУ проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_9, у ході якого віднайдено мобільний телефон Iphone та флеш-накопичувач «Аргісог», доступ до яких обмежений паролями доступу, які ОСОБА_9 відмовився повідомити, тому детективом прийнято рішення про вилучення цих пристроїв (а.с. 83-92).

В цей же день постановою детектива мобільний телефон Iphone та флеш-накопичувач «Аргісог» визнано речовими доказами (а.с. 93-96), а 05.03.2025 року призначено комплексну судову комп`ютерно-технічну експертизу та експертизу електронних комунікацій з метою подолання системи логічного захисту доступу (а.с. 98-101).

Водночас, за змістом клопотання прокурора, обставини ймовірної причетності ОСОБА_9 до вчинення кримінальних правопорушень, а також ймовірного переховування підозрюваного ОСОБА_11, який перебуває у розшуку, підтверджуються протоколом огляду мережі Інтернет від 27.02.2025 р. та рапортом детектива від 28.02.2025 р. Натомість, слідчим суддею вищевказаним доказам сторони обвинувачення не надано жодної оцінки.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги в цій частині, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно вказаного протоколу огляду мережі Інтернет від 27.02.2025 р., предметом огляду була публікація від 02.07.2021 р. під назвою «Киевского смотрящего Дениса Комарницкого застукали при дележке «черной кассы», яка розміщена на сайті інтернет-видання «Антікор», за змістом якої згадується, в тому числі і ОСОБА_9 . При цьому, у цій публікації наведено припущення блогера ОСОБА_21 щодо можливого змісту зустрічі ОСОБА_11, ОСОБА_9 та депутата КМР, яка відбулась у ресторані «М`ясо і вино» (а.с. 75-81).

Враховуючи, що прокурором не надано доказів того, що інформація, викладена у вказаній публікації, будь-яким чином перевірялась органом досудового розслідування, колегія суддів відхиляє його доводи про те, що вказаним протоколом огляду підтверджено ймовірну причетність ОСОБА_9 до вчинення кримінального правопорушення.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що у вказаній публікації описані події періоду 2021 року, що очевидно не входить до часового проміжку, у якому, за версією органу досудового розслідування, встановлено ряд епізодів діяльності злочинної організації, а саме 2023-2024 роки. Крім того, публікація не містить жодної інформації щодо впливу на депутатів КМР чи перешкоджання господарській діяльності ПП «Колібріс», тобто щодо епізодів кримінального правопорушення, про які вказано у клопотанні прокурора. Натомість, обставини, зазначені у вказаній публікації, не є предметом досудового розслідування у даному провадженні. Отже, посилання на протокол огляду мережі Інтернет від 27.02.2025 р. як на доказ підтвердження ймовірної причетності ОСОБА_9 до вчинення розслідуваного кримінального правопорушення, є безпідставним.

Щодо рапорту детектива НАБУ від 28.02.2025 р., на який посилається прокурор у своєму клопотанні, то у ньому зазначено, що ОСОБА_11 у період 05-06.02.2025 року перебував та відвідував, зокрема, домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, розташоване в Обслуговуючому кооперативі «Колективний індивідуальний забудовник «КОНИК», що, на переконання органу досудового розслідування, свідчить про причетність ОСОБА_9 до переховування підозрюваного ОСОБА_11, який перебуває у розшуку. Також, зазначено, що для конспірації своїх маршрутів та місця перебування ОСОБА_11 та його водії постійно змінювали автомобілі (а.с. 64-70).

Надаючи оцінку наведеній у вказаному рапорті інформації, колегія суддів погоджується з доводами представників ОСОБА_9 про те, що станом на 05-06.02.2025 року інформація щодо статусу ОСОБА_11 як підозрюваного у даному провадженні була відсутня, оскільки лише 06.02.2025 року прокурор САП повідомив останньому про підозру та цього ж дня його оголошено в розшук (а.с. 35-62).

Таким чином, станом на 05.02.2025 року (дата відвідування ОСОБА_11 котеджного містечка «Коник», яка зафіксована у рапорті) вищевказані обставини не існували, що спростовує доводи прокурора про можливу причетність ОСОБА_9 до переховування підозрюваного ОСОБА_11, який перебуває у розшуку.

Крім того, у клопотанні про накладення арешту зазначається, що його метою є отримання доказів щодо переховування підозрюваного ОСОБА_11, який перебуває у розшуку, а також обізнаності ОСОБА_9 з такими обставинами, що і було враховано слідчим суддею при постановлені оскаржуваної ухвали.

Вказані дії, про які зазначає орган досудового розслідування, підпадають під ознаки вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 396 КК України (заздалегідь не обіцяне приховування тяжкого чи особливо тяжкого злочину), яке карається пробаційним наглядом на строк до трьох років або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк. Не підлягають кримінальній відповідальності за заздалегідь не обіцяне приховування злочину члени сім`ї чи близькі родичі особи, яка вчинила злочин, коло яких визначається законом.

При цьому, приховування кримінального правопорушення - це активна діяльність особи по приховуванню особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, засобів і знарядь вчинення кримінального правопорушення, його слідів або предметів, здобутих кримінально протиправним шляхом.

Проте, серед переліку кримінальних правопорушень, за ознаками яких здійснюється досудове розслідування у цьому провадженні, а саме: ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 369, ч. 4 ст. 368, ч. 1 ст. 255, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 369, ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 206, ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 255, ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України, немає статті, яка передбачає покарання за переховування підозрюваного, тобто досудове розслідування за таким фактом детективами НАБУ у провадженні № 52023000000000154 не здійснюється.

Вказане не спростовано прокурором під час апеляційного розгляду.

Як вже зазначалось вище, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати, зокрема, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні.

Відтак, враховуючи, що детективами НАБУ не здійснюється досудове розслідування за ст. 396 КК України, збирання доказів щодо переховування ОСОБА_11, як і такі докази, не можуть бути використані у даному провадженні.

Колегія суддів також зазначає, що обґрунтовуючи необхідність накладення арешту з метою забезпечення збереження речових доказів, прокурором не доведено існування причинного зв`язку між ймовірно вчиненими злочинами, розслідування яких здійснюється у кримінальному провадженні № 52023000000000154, та ОСОБА_9, оскільки будь-яких об`єктивних даних, які б пов`язували останнього з вказаними кримінальними правопорушеннями, або іншим чином вказували на його причетність до події злочинів, клопотання не містить. Жодних відомостей про посаду, яку обіймає ОСОБА_9, його функціональні обов`язки та потенційну причетність до обставин, що розслідуються, слідчим суддею також не наведено. При цьому, слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі без встановлення вказаних обставин та без перевірки їх доказами зазначив, що ОСОБА_9 може мати безпосередній зв`язок з обставинами кримінального провадження та встановлення місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_11 . За наведених обставин, висновки оскаржуваної ухвали про те, що наразі існує необхідність накладення арешту на вилучені електронні пристрої, є безпідставними.

З урахуванням встановлених обставин, викладених вище, колегія суддів вважає, що в розумінні ст. 132 КПК України прокурором не надано достатніх і належних доказів на підтвердження того, що вилучений мобільний телефон та флеш-накопичувач є доказами у даному провадженні та мають хоча б одну з визначених ст. 98 КПК України ознак речового доказу. Відповідно, ухвала слідчого судді не містить належних та достатніх мотивів, які б свідчили про необхідність застосування арешту майна щодо мобільного телефону Iphone та флеш-накопичувача «Аргісог», вилученого у ОСОБА_9 . Сукупність вищенаведених обставин, встановлених колегією суддів під час апеляційного розгляду, є підставою для задоволення апеляційної скарги представника власника майна та скасування оскаржуваної ухвали.

5. Висновки суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 409 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення у разі невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів дійшла висновку, що висновки слідчого судді не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, відтак, оскаржувана ухвала не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження. За наведених обставин, апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 369-372, 404, 409, 418, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14.04.2025 р. - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора ОСОБА_10 про арешт вилученого у ОСОБА_9 майна - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_2

судді ОСОБА_3

ОСОБА_4