- Головуючий суддя (АП ВАКС): Глотов М.С.
Слідчий суддя у 1-й інстанції: ОСОБА_1 Справа № 991/3310/25Доповідач: ОСОБА_2 Провадження №11-сс/991/348/25
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА ВИЩОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО СУДУ
У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
27 травня 2025 рокумісто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2,
суддів: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
за участю:
секретарки судового засідання ОСОБА_5,
представника ОСОБА_6,
прокурора ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6, подану на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14 травня 2025 року щодо накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №52021000000000296,
В С Т А Н О В И Л А:
Ухвалою слідчого судді накладено арешт із забороною володіння, розпорядження та користування на мобільний телефон Apple iPhone 12 Pro, IMEI: НОМЕР_1, вилучений в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 (а. с. 168).
Зазначене рішення мотивоване: (1) здійсненням детективами Національного антикорупційного бюро України досудового розслідування фактів вчинення злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 Кримінального кодексу України /далі - КК/, щодо обставин незаконного відчуження земельної ділянки з державної власності та її легалізації; (2) наявністю обґрунтованої підозри вчинення кримінальних правопорушень, що розслідується у даному кримінальному провадженні; (3) проведенням 10.04.2025 на підставі ухвали слідчого судді від 08.04.2025 обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 ; (4) вилученням під час обшуку мобільного телефону, на якому може зберігатись інформація, яка має значення для досудового розслідування у кримінальному провадженні; (5) визнанням вказаного телефону речовим доказом та призначенням щодо нього комплексної комп`ютерно-технічної експертизи й експертизи електронних комунікацій; (6) можливістю завдяки накладенню арешту зберегти речові докази; (7) невстановленням жодних негативних наслідків арешту майна для третіх осіб; (8) розумністю та співмірністю застосованих обмежень права власності з огляду на завдання кримінального провадження; (9) виправданістю саме такого ступеня втручання у права особи з метою виконання завдань кримінального провадження (а. с. 170-175).
В апеляційній скарзі представник просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити в арешті майна, зважаючи на те, що: (1) під час обшуку порушено вимоги ч. 2 ст. 168 Кримінального процесуального кодексу України /далі - КПК/, оскільки ОСОБА_8 безперешкодно надав доступ до мобільного терміналу з відключенням системи логічного захисту та дозволом на копіювання інформації; (2) під час вилучення електронного носія не був залучений жодний спеціаліст інформаційних технологій для копіювання даних, як того вимагає закон; (3) прокурором не наведено жодних переконливих доказів, які б вказували на існування причинного зв`язку між злочином, що розслідується у межах даного кримінального провадження, та ОСОБА_8 ; (4) не доведено, що вилучений телефон відповідає критеріям речового доказу; (5) втручання у право власності є непропорційним (а. с. 178-185).
В судовому засіданні представник власника майна підтримав доводи своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити з мотивів, наведених у ній.
Власник майна, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання не прибув, жодних клопотань від нього не надійшло.
Прокурор просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскільки доведено необхідність накладення арешту на майно, зазначене в оскаржуваній ухвалі, зокрема, враховуючи те, що: у ході досудового розслідування встановлено, що до реалізації відчуження земельних ділянок від фізичних осіб на користь ТОВ «Профальянс Сервіс», ТОВ «Ділвай», ТОВ «Демол Україна» причетний ОСОБА_8, який пов`язаний з ОСОБА_9 ; (2) через неможливість з технічних причин виготовити повну побітову копію мобільного телефону призначено відповідну експертизу, яка наразі ще триває.
Під час апеляційного перегляду встановлено правильність висновку слідчого судді про наявність у цьому судовому провадженні достатніх доказів, що було вчинено кримінальне правопорушення.
Надаючи саме таку оцінку, суд апеляційної інстанції виходить із того, що арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження (п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК). Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що існують ознаки вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження (ст. 132 КПК).
У ході застосування наведеного підходу колегія суддів враховує, що, як правильно встановлено слідчим суддею, у кримінальному провадженні №52021000000000296 розслідуються обставини протиправного відчуження службовими особами, зокрема, Головного управління /далі - ГУ/ Держгеокадастру у Київській області, Товариства з обмеженою відповідальністю /далі - ТОВ/ «Ринок сільськогосподарської продукції /далі - РСП/ «Столичний», ТОВ «Оілсі» земель, під час якого вони, за версією слідства, завдяки зміні всупереч ст. ст. 20, 122 Земельного кодексу України /далі - ЗК/ цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3222486200:04:001:5006 відчужили на користь третіх осіб 18 га земель державної власності загальною вартістю понад 140 млн грн, які попередньо сформовані за рахунок вказаної земельної ділянки, котра до того перебувала у власності Києво-Святошинської (Бучанської) районної державної адміністрації Київської області (т. 1 а. с. 7-106).
Так, 11.09.2012 між Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області та ТОВ «РСП «Столичний» укладено договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 3222486200:04:001:5006. За заявою ТОВ «РСП «Столичний» відбулася зміна цільового призначення вищезгаданої земельної ділянки (а. с. 8-9). Хоча відповідно до ст. 31 Закону України «Про землеустрій» та п. 150 Порядку ведення державного земельного кадастру внесення змін передбачено виключно на підставі нової документації із землеустрою.
06.04.2021 між ГУ Держгеокадастру у Київській області як орендодавцем, ТОВ «РСП «Столичний» та ТОВ «Оілсі» укладено договір про внесення змін до договору від 11.09.2012, відповідно до положень якого новим орендарем земельної ділянки визначено ТОВ «Оілсі». Підставою зміни орендаря був той факт, що 14.03.2021 на підставі договору купівлі-продажу №805 ТОВ «РСП «Столичний» на користь ТОВ «Оілсі» відчужено комплекс будівель і споруд загальною площею 33,9 кв. м, розташованих на первісній земельній ділянці (а. с. 11-12).
13.04.2021 ГУ Держгеокадастру у Київській області надало дозвіл ТОВ «Оілсі» на поділ земельної ділянки 3222486200:04:001:5006 на 4 земельні ділянки, в тому числі земельну ділянку кадастровий номер 3222486200:04:001:5595 (а. с. 14-16).
14.05.2021 та 24.05.2021 наказами ГУ Держгеокадастру у Київській області за заявою директора ТОВ «Оілсі» надано дозвіл на розробку та затверджено відповідно проект землеустрою щодо відведення частини земельної ділянки 3222486200:04:001:5595 у приватну власність дев`яти наперед визначеним особам, у тому числі ОСОБА_10 - земельної ділянки кадастровий номер 3222486200:04:001:5891 площею 2 га (а. с. 19-24).
Відповідно до ст. ст. 81, 116 ЗК усі без виключення громадяни України мають право отримати землю у порядку безоплатної приватизації. Згідно з ч. 5 ст. 116 ЗК земельні ділянки, які перебувають у користуванні юридичних осіб, передаються у власність за рішенням органів виконавчої влади лише після припинення права користування ними в порядку, визначеному законом.
11.06.2021 вказану земельну ділянку ОСОБА_10 за посередництва ОСОБА_11 відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_12, відчужено ТОВ «Демол-Україна» за ціною 2 130 822 грн (а. с. 44-46). Згідно з протоколом огляду від 11.03.2025 відповідно до відомостей АТ КБ «ПриватБанк» за запитуваний період у червні 2021 ОСОБА_10 не отримувала коштів від ТОВ «Демол-Україна» чи 2 130 822 грн за продаж земельної ділянки (а. с. 54, 63-64).
Згідно з протоколом від 19.02.2025 під час огляду мобільного телефону ОСОБА_12 встановлено наявність листування з абонентом, якого ідентифіковано як ОСОБА_8, яке здійснювалось з 24.03.2017 по 30.11.2021. Зокрема, 10.06.2021 ОСОБА_12 надсилає ОСОБА_8 фото витягу з Єдиного реєстру боржників на ім`я ОСОБА_10, після чого відбувається діалог: « ОСОБА_12 : «по тому физику разобрались, возьму справку по другому. А вот … в реестре должников - не оплатила штраф»; ОСОБА_8 «Давай пока подпишем первые четыре, которые готовы. … у тебя есть возможность? Выписку по директору ОСОБА_18 уже забрала»; ОСОБА_12 : «Отлично. Через 10 минут буду». Поруч з наведеним, відповідно до додатку до протоколу огляду від 19.02.2025 ОСОБА_12 у повідомленні до ОСОБА_8 вказувала: «ОСОБА_19 привет! Можешь мне описать историю по земле на Трухановом. В кадастре она обликовуется за ДП Квант» (а. с. 103-106).
Відповідно до протоколу про результати зняття інформації з електронних інформаційних систем від 27.09.2021 зафіксовано пересилання ОСОБА_9 іншому абоненту «Сережка мой)» із абонентським номером НОМЕР_2 скан-копії договору оренди земельної ділянки між Києво-Святошинською державною адміністрацією та ТОВ «РСП «Столичний», а також листування згідно з яким 25.05.2021 інший абонент повідомляє ОСОБА_9 : «(1) столиця проводить реєстрацію в реєстрі нерухомого майна нових виділених земельних ділянок на фізичних осіб (9 ділянок в сумі на 18 га), а також реєстрацію земельної ділянки №3222486200:04:001:5595 площею 129,1826 га, яка залишається в оренді у ринку; (2) у нотаріуса у Василькові підписуємо додаткове погодження до Договору оренди землі, яким зменшуємо загальну площу орендованої землі до 139,4239 га; (3) також у Василькові проводимо реєстрацію права оренди на новостворену ділянку №3222486200:04:001:5595 площею 129,1826 га, яка утворилася у результаті виділення 9 ділянок на фізичних осіб», на що ОСОБА_9 у відповідь надіслала анімаційні зображення, які символізують радість (т. 1 а. с. 85-93).
Ураховуючи наведене й те, що арешт майна з метою забезпечення збереження речових доказів може бути накладений на майно будь-якої фізичної або юридичної особи... (ч. 3 ст. 170 КПК), існування у кримінальному провадженні №52021000000000296 обґрунтованої підозри вчинення кримінальних правопорушень такого ступеня тяжкості (особливо тяжких злочинів), що може бути підставою для арешту майна, то арешт майна може бути накладений не лише на майно підозрюваних, але й будь-яких інших осіб, які самі є особами чи пов`язані з особами, причетність яких до вчинення кримінального правопорушення перевіряється у кримінальному провадженні органом досудового розслідування.
Оскільки за матеріалами справи вбачається, що ОСОБА_8 є особою, яка координувала взаємодію з приватним нотаріусом особи, якій було відчужено одну із земельних ділянок, що входила до складу земельної ділянки з кадастровим номером 3222486200:04:001:5006, обставини відчуження якої є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні, то хоч він і не підозрюваний, але на його мобільний телефон може бути накладений арешт.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати можливість його використання як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається з метою збереження речових доказів) (п. 2 ч. 2 ст. 173 КПК).
У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК).
За змістом ч. 1 ст. 98 КПК вилучений під час обшуку телефон, власником якого є ОСОБА_8, відповідатиме за одним із наведених критеріїв ознакам речових доказів за наявності достатніх підстав вважати, що він (1) був знаряддям вчинення кримінального правопорушення, (2) зберіг на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, (3) містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, (4) був об`єктом кримінально протиправних дій, (5) набутий кримінально протиправним шляхом.
Як встановлено з протоколу обшуку від 10.04.2025 в ході його проведення ОСОБА_8 добровільно надав мобільний телефон Apple Iphone 12 Pro, IMEI: НОМЕР_1, у якому наявні контакти: « ОСОБА_13 », « ОСОБА_14 », « ОСОБА_15 », « ОСОБА_16 », «ОСОБА_17». З абонентом « ОСОБА_17 » виявлено листування в месенджері «Signal», однак яке видалене, оскільки увімкнена функція автовидалення повідомлень, проте є відмітки щодо здійснення дзвінків з вказаним абонентом. Також в месенджерах «Viber», «Telegram», «Signal», «WhatsApp» також увімкнена функція автовидалення повідомлень. Під час огляду виявлено фото, на яких міститься зображення проекту листа щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3222486200:04:001:5006 (дата створення фото: 29.03.2021); накази щодо внесення змін до договору оренди від 11.09.2012, що стосується земельної ділянки 3222486200:04:001:5006; інші документи щодо укладення договорів ТОВ «РСП Столичний» та ТОВ «Оілсі»(а. с. 111-118).
Оскільки згідно з матеріалами судового провадження встановлено, що детектив вилучив телефон через неможливість повністю скопіювати пам`ять мобільного терміналу, віднайдення якого було, зокрема, завданням обшуку, дозвіл на який наданий за рішенням слідчого судді, а також враховуючи наявність на вилученому телефоні листування, яке може бути використане у якості доказів у зазначеному кримінальному провадженні, у тому числі видалені файли, для відновлення яких необхідне проведення експертного дослідження (а. с. 107-128, 148-150), колегія суддів вважає, що детектив мав право на прийняття рішення стосовно вилучення відповідного майна, надання якого разом з інформацією, що міститься на відповідному носії, є необхідною умовою виявлення й відновлення видалених та пошкоджених файлів і отримання доступу до наявної в мобільному терміналі інформації.
Тому, враховуючи вищезазначене, зважаючи на існування достатніх підстав вважати, що на вилученому телефоні можуть бути наявні відомості, які мають значення для кримінального провадження, і їх в інший спосіб отримати неможливо, наявні підстави для накладення арешту на майно, яке відповідає такій ознаці, передбаченій ч. 1 ст. 98 КПК, як наявність інших відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Доказів, які б спростовували наведене, не встановлено.
Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 1 ст. 132 КПК). Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, зокрема що може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звертається із клопотанням (п. 3 ч. 3 ст. 132 КПК). Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК). Відповідно до вимог ст. ст. 2, 9, 25, 91 КПК на сторону обвинувачення покладається вжиття заходів щодо швидкого, всебічного, повного та неупередженого дослідження обставин кримінального провадження, виявлення події кримінального правопорушення, осіб, які його вчинили, інших обставин, що підлягають доказуванню.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб (п. п. 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК).
Для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов`язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні (ч. 4 ст. 132 КПК).
Вищенаведені положення кримінального процесуального закону узгоджуються з практикою Європейського Суду з прав людини, який, проаналізувавши питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, дійшов висновку, згідно з яким ст. 1 Протоколу №1 до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що втручання в право мирного володіння майном можливе за умови існування розумного взаємозв`язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби (п. 203 рішення ЄСПЛ від 05.03.2019 у справі «Узан та інші проти Туреччини» / Uzan and others v. Turkey, заяви №19620/05, 41487/05, 17613/08, 19316/08).
Отже, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли існує необхідність здійснення такого втручання в її право з метою виконання завдань кримінального провадження, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.
У ході застосування до цієї справи наведених положень колегія суддів виходить із: (1) права сторони обвинувачення самостійно визначати, які докази необхідно додатково зібрати на підтвердження обставин, що підлягають доказуванню; (2) існування високої ймовірності (ризику) приховування, пошкодження, знищення або перетворення інформації, яка міститься на мобільному телефоні (а. с. 111-118); (3) виявлення в ході огляду мобільного телефону інформації, що може мати значення для досудового розслідування; (4) необхідності проведення експертного дослідження з метою виявлення та відновлення видалених та пошкоджених файлів, на яке потрібно надати вилучений мобільний телефон. Усі ці обставини в сукупності дозволяють розумно припустити, що власник майна може спробувати приховати від органу досудового розслідування факт наявності на зазначеному носії інформації про події, які розслідуються у кримінальному провадженні №52021000000000296.
Враховуючи вищезазначене, зважаючи на існування достатніх підстав вважати, що наявні на вилученому мобільному телефоні відомості можуть мати значення для кримінального провадження, і їх в інший спосіб отримати неможливо, а незастосування даного заходу забезпечення кримінального провадження може спричинити настання ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК (приховування, пошкодження, знищення та перетворення зазначених відомостей), накладення арешту на телефон є необхідним. Арешт майна дозволить виконати завдання, для виконання якого прокурор звернувся із клопотанням.
Відтак, оцінюючи розумність та співрозмірність обмеження прав ОСОБА_8 завданням кримінального провадження у конкретній ситуації, колегія суддів констатує, що на даній стадії кримінального провадження загальносуспільний інтерес обмежити право ОСОБА_8 переважає його право на мирне володіння майном в частині користування й розпорядження телефоном. Вказане обмеження не порушує справедливого балансу між інтересами власника такого майна і завданнями кримінального провадження.
У ході апеляційного перегляду також не встановлено інших порушень вимог КПК.
За наслідками апеляційного перегляду за скаргою на ухвали слідчого судді суду апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити ухвалу без змін (ч. 3 ст. 407 КПК).
Оскільки в ході апеляційного перегляду доводи представника не знайшли свого підтвердження, то в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 22, 26, 98, 131, 132, 167-173, 236-237, 370, 376, 405, 407, 409, 418, 422, 532 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу представника залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14 травня 2025 року - без змін.
Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:ОСОБА_2 Судді:ОСОБА_3 ОСОБА_4