Документ № 127710405

Слідчий суддя у 1-й інстанції: ОСОБА_1 Справа № 991/3302/25Доповідач: ОСОБА_2 Провадження №11-сс/991/347/25

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА ВИЩОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО СУДУ

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

27 травня 2025 рокумісто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2,

суддів: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

за участю:

секретарки судового засідання ОСОБА_5,

власника майна ОСОБА_6,

прокурора ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційні скарги ОСОБА_6, подані на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14 травня 2025 року щодо накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №52021000000000296,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою слідчого судді накладено арешт із забороною володіння, розпорядження та користування на мобільні телефони iPhone 13 модель А2633, IMEI на карткотримачі: НОМЕР_1 та iPhone А1688 НОМЕР_2, вилучені в ході обшуку за адресою: м. Київ, вул. О. Гончара, 73, оф. 5 (т. 3 а. с. 31, 34-40).

Зазначене рішення мотивоване тим, що: (1) детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у межах кримінального провадження №52021000000000296 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України /далі - КК/, щодо обставин незаконного відчуження земельної ділянки площею 18 га ринковою вартістю 150 млн грн з державної власності; (2) наявна обґрунтована підозра вчинення кримінального правопорушення, що розслідується у даному кримінальному провадженні; (3) на підставі ухвали слідчого судді від 08.04.2025 проведено обшук за адресою: м. Київ, вул. О. Гончара, 73, оф. 5, під час якого вилучено в тому числі вищевказані мобільні телефони; (4) постановами детектива вказані телефони визнані речовими доказами та призначено щодо них комплексні комп`ютерно-технічні експертизи й експертизи електронних комунікацій; (5) є підстави вважати, що у вилучених телефонах наявна інформація, яка має суттєве значення для досудового розслідування; (6) арешт накладено з метою забезпечення збереження речових доказів і проведення експертних досліджень з метою подолання системи логічного захисту; (7) для проведення обшуку було запрошено представника комітету захисту прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності Національної асоціації адвокатів України; (8) обшук проведено з метою перевірки версії про те, що за адресою робочих місць ОСОБА_8 та ОСОБА_9 можуть знаходитись документи про обставини, які стосуються кримінального провадження; (9) у зв`язку з неможливістю копіювання інформації на виявлених мобільних телефонах, через ненадання паролів, обґрунтованим є їх вилучення та дослідження на предмет наявності чатів та видалених слідів спілкування; (10) з метою захисту охоронюваної законом адвокатської таємниці необхідно при огляді телефонів й дослідженні наявної інформації відмежувати відомості, що стосуються кримінального провадження від інформації про надання правової допомоги клієнтам; (11) подальше утримання вилучених пристроїв обумовлене необхідністю відшукання та копіювання інформації, що стосується можливої причетності ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та інших осіб до обставин щодо яких проводиться розслідування у кримінальному провадженні; (12) накладення арешту на майно є тимчасовим, а тому відповідні обмеження розумні та співмірні з огляду на завдання кримінального провадження; (13) прокурор з клопотанням про арешт майна звернувся в межах 48 годин, оскільки обшук закінчено 10.04.2025, а клопотання подане 11.04.2025; (14) неповідомлення ОСОБА_6 підозри не унеможливлює накладення арешту на його майно з метою забезпечення збереження речових доказів; (15) звільнення ОСОБА_9 з адвокатського об`єднання не спростовує можливості віднайдення за місцем його попередньої роботи речей та документів, які містять відомості про обставини вчинення розслідуваного кримінального правопорушення; (16) арешт майна не створює негативних наслідків для третіх осіб (т. 3 а. с. 31, 34-40).

В апеляційних скаргах ОСОБА_6 просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити в арешті майна, оскільки: (1) обшук проведено з порушеннями вимог КПК і прав власника майна, в ході його проведення не були ідентифіковані речі/документи адвоката, щодо яких надано дозвіл на відшукання; (2) вилучені речі є тимчасово вилученим майном; (3) клопотання про арешт майна подане з порушенням вимог ч. 5 ст. 171 КПК; (4) ухвала про арешт майна прийнята з порушенням визначеного КПК строку в 72 години з моменту отримання клопотання, а тому таке майно підлягає негайному поверненню особам, в яких воно було вилучене; (5) ОСОБА_6 є третьою особою щодо майна якої вирішується питання про арешт; (6) органом досудового розслідування не доведено зв`язок вчиненого кримінального правопорушення з вилученим майном адвоката та адвокатського об`єднання /далі - АО/ «Адвінтел»; (7) ні адвокат ОСОБА_6, ні АО «Адвінтел» не є учасниками кримінального провадження; (8) вилучені мобільні телефони не відповідають критеріям речових доказів; (9) слідчим суддею не враховано обставин, зазначених в абз. 2 ч. 1 ст. 170, ч. ч. 1, 2 ст. 173 КПК; (10) у ході обшуку детективи порушили гарантії адвокатської діяльності; (11) ухвала про дозвіл на проведення обшуку не містила дозволу на проведення слідчих дій в адвоката ОСОБА_6 та АО «Адвінтел»; (12) детективом не складено протоколу обшуку щодо вилученого майна та не залучено відповідного спеціаліста; (13) до матеріалів справи не долучено постанову про призначення експертного дослідження; (14) прокурором не долучено постанову про групу прокурорів та детективів у кримінальному провадженні; (15) під час обшуку не знайдено жодного документа, або іншого доказу, відшукання якого було його метою, що свідчить про безпідставність вилучення майна; (16) не доведено мети накладення арешту; (17) оскільки суддя розглядав питання надання дозволу на проведення обшуку, то при вирішенні питання про накладення арешту він був упередженим; (18) клопотання про арешт майна та повний текст оскаржуваної ухвали написано однією й тією ж людиною (т. 3 а. с. 44-60, 90-106, 151-154, 156-159).

В судовому засіданні ОСОБА_6 підтримав доводи своїх апеляційних скарг та просив їх задовольнити з мотивів, наведених у них.

Прокурор просив відмовити у задоволенні апеляційних скарг, оскільки доведено необхідність накладення арешту на майно, зазначене в оскаржуваній ухвалі.

Під час апеляційного перегляду не встановлено підстав для скасування оскаржуваної ухвали із огляду на таке.

На підставі ухвали слідчого судді від 08.04.2025 по справі №991/3030/25 проведено 10.04.2025 обшук за місцем роботи ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за адресою: м. Київ, вул. О. Гончара, 73, оф. 5 (т. 1 а. с. 104-118).

В ході обшуку в кабінеті №2, де були особисті фото, документи та нагороди ОСОБА_8, виявлено та вилучено мобільний телефон iPhone А1688 НОМЕР_2, який захищений системою логічного захисту. Крім того, при особистому обшуку ОСОБА_6, який відбувся у цьому ж офісі, виявлено та вилучено мобільний телефон iPhone 13 модель А2633, IMEI на карткотримачі: НОМЕР_1, захищений системою логічного захисту, пароль до якої ОСОБА_6 відмовився надати (т. 1 а. с. 108-118).

Під час апеляційного перегляду колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_6 не довів належності йому чи АО «Адвінтел» мобільного телефону iPhone А1688 НОМЕР_2, який фактично вилучений на робочому місці ОСОБА_8, про що свідчить наявність поряд з ним його особистих речей. ОСОБА_6 не є представником ОСОБА_8 . Тому доводи апеляційних скарг у частині вилучення й арешту зазначеного мобільного телефону колегія суддів відхиляє як такі, що наведені особою, котра не має права на оскарження рішення у відповідній частині.

Щодо доводів апеляційних скарг, які стосуються телефону, вилученого в ОСОБА_6, то вони також не вказують на наявність підстав для скасування ухвали слідчого судді, ураховуючи нижченаведене.

Доводи власника майна про недолучення до клопотання про арешт майна копій постанов про групу детективів та групу прокурорів знайшли своє підтвердження в ході апеляційного перегляду, але це не може бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, зважаючи на те, що клопотання про арешт майна подане прокурором (т. 1 а. с. 1-7) і в суді апеляційної інстанції вказаний недолік у частині рішення про групу прокурорів прокурором було виправлено (т. 3 а. с. 169-170). Водночас відсутність копії постанови про групу детективів на правильність прийнятого рішення не впливає.

Так, довід про несвоєчасне звернення з клопотанням про арешт майна судом апеляційної інстанції відхиляється, адже обшук було проведено 10.04.2025 (т. 1 а. с. 108-118), а вже 11.04.2025, тобто на наступний день, прокурор звернувся до слідчого судді з відповідним клопотанням (т. 1 а. с. 129-130). Отже, його подано з дотриманням вимог ч. 5 ст. 171 КПК.

Щодо вирішення вказаного клопотання з порушенням встановлених ч. 1 ст. 172, ч. 6 ст. 173 КПК строків для розгляду та прийняття рішення, то суд апеляційної інстанції відхиляє й ці доводи, оскільки зазначене відбулося внаслідок процесуальної поведінки власника майна, а не зволікання з боку слідчого судді.

Клопотання про арешт майна надійшло до суду 14.04.2025 (т. 1 а. с. 1-7), його розгляд призначено на 16.04.2025 (т. 1 а. с. 132). Проте 16.04.2025 слідчий суддя не розглянув клопотання, адже ОСОБА_6 спочатку було подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи (т. 1 а. с. 146), а надалі ним у судовому засіданні 16.04.2025 заявлено відвід слідчому судді (т. 2 а. с. 246-247), який розглянуто 25.04.2025 (т. 3 а. с. 4). Повний текст ухвали щодо відводу оголошено 28.04.2025 (т. 3 а. с. 4, 6-7), про що надалі було повідомлено слідчого суддю, на вирішенні в якого перебувало клопотання про арешт майна (т. 3 а. с. 5).

Вищевказане свідчить, що несвоєчасний розгляд клопотання про арешт майна відбувся не з вини слідчого судді, а, в тому числі, через процесуальну поведінку, зокрема, власника майна. Тому прийняття рішення про арешт тимчасово вилученого під час особистого обшуку майна в інший строк, ніж визначений КПК, хоч і є втручанням у права власника, але не є їх порушенням, оскільки є наслідком процесуальної поведінки, зокрема, ОСОБА_6 . Крім того, тривалий розгляд клопотання не нівелює доказове значення майна, що відповідає критеріям речового доказу, та не може перешкоджати досягненню завдань кримінального провадження, якими, серед іншого, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини. Вирішення питання щодо арешту майна залежить не від того чи слідчий суддя своєчасно розглянув клопотання, а від того, чи має воно доказове значення в кримінальному провадженні. Тому, у слідчого судді не було підстав для відмови в задоволенні клопотання.

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що існують ознаки вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження (ст. 132 КПК).

Оцінюючи наявність зв`язку вчиненого кримінального правопорушення, з огляду на яке проводився обшук, з ОСОБА_6, колегія суддів враховує, що у кримінальному провадженні №52021000000000296 розслідуються обставини зловживання службовими особами, зокрема, Головного управління /далі - ГУ/ Держгеокадастру у Київській області, Товариства з обмеженою відповідальністю /далі - ТОВ/ «Ринок сільськогосподарської продукції /далі - РСП/ «Столичний», ТОВ «Оілсі» своїм службовим становищем, під час якого вони, за версією слідства, завдяки зміні всупереч ст. ст. 20, 122 Земельного кодексу України /далі - ЗК/ цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3222486200:04:001:5006 відчужили на користь третіх осіб 18 га земель державної власності загальною вартістю понад 140 млн грн, які попередньо сформовані за рахунок вказаної земельної ділянки, котра до того перебувала у власності Києво-Святошинської (Бучанської) районної державної адміністрації Київської області (т. 1 а. с. 8, 68-85).

11.09.2012 між Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області та ТОВ «РСП «Столичний» укладено договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 3222486200:04:001:5006. За заявою ТОВ «РСП «Столичний» відбулася зміна цільового призначення вищезгаданої земельної ділянки (т. 1 а. с. 9, 12-13), хоча відповідно до ст. 31 Закону України «Про землеустрій» та п. 150 Порядку ведення державного земельного кадастру внесення змін передбачено виключно на підставі нової документації із землеустрою.

06.04.2021 між ГУ Держгеокадастру у Київській області як орендодавцем, ТОВ «РСП «Столичний» та ТОВ «Оілсі» укладено договір про внесення змін до договору від 11.09.2012, відповідно до положень якого новим орендарем земельної ділянки визначено ТОВ «Оілсі». Підставою зміни орендаря був той факт, що 14.03.2021 на підставі договору купівлі-продажу №805 ТОВ «РСП «Столичний» на користь ТОВ «Оілсі» відчужено комплекс будівель і споруд загальною площею 33,9 кв.м., розташованих на первісній земельній ділянці (т. 1 а. с. 12-13).

14.05.2021 і 24.05.2021 наказами ГУ Держгеокадастру у Київській області за заявою директора ТОВ «Оілсі» надано дозвіл на розробку та затверджено проект землеустрою щодо відведення частини земельної ділянки 3222486200:04:001:5595 у приватну власність дев`яти наперед визначеним особам, площами по 2 га кожному (т. 1 а. с. 22-25).

Відповідно до ст. ст. 81, 116 ЗК усі без виключення громадяни України мають право отримати землю у порядку безоплатної приватизації. Згідно з ч. 5 ст. 116 ЗК земельні ділянки, які перебувають у користуванні юридичних осіб, передаються у власність за рішенням органів виконавчої влади лише після припинення права користування ними в порядку, визначеному законом.

10.06.2021, 11.06.2021 на підставі договорів вказані ділянки продані ТОВ «ПРОФАЛЬЯНС СЕРВІС», ТОВ «ДІЛВАЙ», ТОВ «ДЕМОЛ-УКРАЇНА» (т. 1 а. с. 26-50).

Згідно з протоколом допиту керівника та бенефіціарного власника ТОВ «ПРОФАЛЬЯНС СЕРВІС» ОСОБА_10 від 03.09.2024, він відчужив 50 % корпоративних прав на товариство ОСОБА_9 (т. 1 а. с. 51-54).

За змістом телефонного спілкування ОСОБА_6 з ОСОБА_9 10.04.2025, зафіксованого в протоколі про результати зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 23.04.2025, встановлено, що вони працюють в одному офісі та ОСОБА_6 повідомив про виявлення детективами під час обшуку на робочому місці ноутбука ОСОБА_9 й обговорював з ним як приховати від детективів, що це саме його ноутбук (він вирішив зазначити про його належність АО «Адвінтел») (т. 3 а. с. 17-22). Вказане спростовує довід про те, що органом досудового розслідування не доведено зв`язок вчиненого кримінального правопорушення з ОСОБА_6 і вилученим у нього телефоном. Більше того, на можливу причетність ОСОБА_6 до кримінального правопорушення, у зв`язку з яким проводився обшук, вказує інформація, виявлена згідно з протоколом огляду файлу-образу «Macbook-A1224.000» (побітова копія моноблоку iMac А1224, серійний номер: YM8294WEZE3), вилученого під час обшуку в кабінеті №2, від 11.04.2025. Зокрема, в ході його огляду встановлено наявність файлу з додатковою угодою до меморандуму від 15.07.2021, предметом якого є земельні ділянки загальною площею 18 га, які є предметом кримінального провадження. Цей файл створено ОСОБА_6, а редаговано ОСОБА_11 (т. 1 а. с. 108, 114-115; т. 3 а. с. 23-27).

Таким чином, в матеріалах клопотання наявні докази, які за стандартом доведення «достатні підстави» вказують на існування зв`язку вчиненого кримінального правопорушення, з ОСОБА_6 .

Ураховуючи наведене й те, що арешт майна з метою забезпечення збереження речових доказів може бути накладений на майно будь-якої фізичної або юридичної особи... (ч. 3 ст. 170 КПК), існування у кримінальному провадженні №52021000000000296 обґрунтованої підозри вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості (тяжкого злочину), що може бути підставою для арешту майна, то арешт майна може бути накладений не лише на майно підозрюваних, але й будь-яких інших осіб, які самі є особами чи пов`язані з особами, причетність яких до вчинення кримінального правопорушення перевіряється у кримінальному провадженні органом досудового розслідування.

Поруч із цим при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати можливість його використання як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається з метою збереження речових доказів) (п. 2 ч. 2 ст. 173 КПК). У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК).

За змістом ч. 1 ст. 98 КПК вилучений під час обшуку телефон, власником якого є ОСОБА_6, відповідатиме за одним із наведених критеріїв ознакам речових доказів за наявності достатніх підстав вважати, що він (1) був знаряддям вчинення кримінального правопорушення, (2) зберіг на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, (3) містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, (4) був об`єктом кримінально протиправних дій, (5) набутий кримінально протиправним шляхом.

Під час оцінки того чи відповідає мобільний телефон ОСОБА_6 ознакам, наведеним у ч. 1 ст. 98 КПК, колегія суддів враховує, що на підставі ухвали слідчого судді від 08.04.2025 по справі №991/3030/25 проведено 10.04.2025 обшук за місцем роботи ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за адресою: м. Київ, вул. О. Гончара, 73, оф. 5 (т. 1 а. с. 104-118). В ході обшуку, при особистому обшуку ОСОБА_6, який перебував у приміщенні, в якому проводився обшук, виявлено та вилучено мобільний телефон iPhone 13 модель А2633, IMEI на карткотримачі: НОМЕР_1, захищений системою логічного захисту, пароль до якої ОСОБА_6 відмовився надати.

Підставами для вилучення вказаного телефону було знаходження на комп`ютері, який, зі слів ОСОБА_6, ним використовується, доказів у кримінальному провадженні, що дало підстави детективам дійти висновку про приховування ним володіння інформацією, в тому числі наявною на мобільному телефоні, яка може мати значення для кримінального провадження (т. 1 а. с. 108-116), у тому числі, враховуючи відмову ОСОБА_6 надати до нього доступ. Тому цей телефон є тимчасово вилученим майном. Проте докази належності такого телефону саме АО «Адвінтел» суду не було надано.

Постановою детектива від 11.04.2025 вказаний телефон визнано речовим доказом (т. 1 а. с. 119-128), а постановою від 11.04.2025 призначено комплексну комп`ютерно-технічну експертизу та експертизу електронних комунікацій (т. 3 а. с. 10-13).

Із огляду на наведене, вилучений у ОСОБА_6 мобільний телефон відповідає одному з критеріїв речових доказів, що є достатньою підставою для накладення на нього арешту. Адже, як встановлено з протоколу обшуку від 10.04.2025, його вилучення відбулося з метою подолання системи логічного захисту в лабораторних умовах. Зважаючи на вищенаведене та поведінку власника майна під час обшуку в детектива існували достатні підстави вважати, що на вказаному мобільному телефоні можуть бути наявні відомості, які мають значення для кримінального провадження, і їх в інший спосіб отримати неможливо. Таким чином, є підстави для накладення арешту на майно, яке відповідає такій ознаці, передбаченій ч. 1 ст. 98 КПК, як наявність інших відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Доказів, які б спростовували наведені висновки, не встановлено.

Безпідставними є й твердження про порушення гарантій адвокатської діяльності, оскільки під час проведення обшуку була присутня представник органу адвокатського самоврядування як передбачено ст. 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (т. 1 а. с. 108-118). Але з огляду на те, що дані, які містяться на вилученому технічному пристрої можуть містити адвокатську таємницю, після повернення телефону з експертизи, слідчий, прокурор можуть проводити огляд даних, що він вміщує, виключно з участю представника ради адвокатів регіону з метою виокремлення відомостей, що становлять адвокатську таємницю та не містять обставин, що мають значення для досудового розслідування. Вказаного представника слід повідомити про можливість участі в огляді у порядку, передбаченому для повідомлення про проведення обшуку в адвоката. У випадку виникнення будь-яких сумнівів щодо відношення тих чи інших даних виключно до адвокатської таємниці, такий огляд має бути припинений для надання можливості власнику майна звернутись до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна з метою вирішення належності до адвокатської таємниці та відповідно відсутності потреби у подальшому арешті майна.

Крім того, колегія суддів зауважує, що наявність адвокатської таємниці у подальшому може вплинути на допустимість доказів.

Також колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб (п. п. 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК).

Для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов`язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні (ч. 4 ст. 132 КПК).

Вищенаведені положення кримінального процесуального закону узгоджуються з практикою Європейського Суду з прав людини /далі - ЄСПЛ/, який, проаналізувавши питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, дійшов висновку, згідно з яким ст. 1 Протоколу №1 до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що втручання в право мирного володіння майном можливе за умови існування розумного взаємозв`язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби (п. 203 рішення ЄСПЛ від 05.03.2019 у справі «Узан та інші проти Туреччини» / Uzan and others v. Turkey, заяви №19620/05, 41487/05, 17613/08, 19316/08).

Отже, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли існує необхідність здійснення такого втручання в її право з метою виконання завдань кримінального провадження, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.

У ході застосування до цієї справи наведених положень колегія суддів виходить із: (1) права сторони обвинувачення самостійно визначати, які докази необхідно додатково зібрати на підтвердження обставин, що підлягають доказуванню; (2) існування високої ймовірності (ризику) приховування, пошкодження, знищення або перетворення інформації, яка міститься на мобільному телефоні (т. 1 а. с. 108-118); (3) необхідності проведення експертного дослідження з метою подолання системи логічного захисту та виявлення файлів, що мають значення для досудового розслідування, на яке потрібно надати вилучений мобільний телефон. Усі ці обставини в сукупності дозволяють розумно припустити, що власник майна може спробувати приховати від органу досудового розслідування факт наявності на зазначеному носії інформації про події, які розслідуються у кримінальному провадженні №52021000000000296.

Враховуючи вищезазначене, зважаючи на існування достатніх підстав вважати, що наявні на вилученому мобільному телефоні відомості можуть мати значення для кримінального провадження, і їх в інший спосіб отримати неможливо, а незастосування даного заходу забезпечення кримінального провадження може спричинити настання ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК (приховування, пошкодження, знищення та перетворення зазначених відомостей), тому накладення арешту на телефон є необхідним.

Арешт майна дозволить виконати завдання, для виконання якого прокурор звернувся із клопотанням. Відтак, оцінюючи розумність та співрозмірність обмеження прав ОСОБА_6 завданням кримінального провадження у конкретній ситуації, колегія суддів констатує, що на даній стадії кримінального провадження загальносуспільний інтерес обмежити право ОСОБА_6 переважає його право на мирне володіння майном в частині користування й розпорядження телефоном, вилученим у нього. Вказане обмеження не порушує справедливого балансу між інтересами власника такого майна і завданнями кримінального провадження.

Окремо слід зауважити, що КПК не забороняє слідчому судді, який приймав рішення про дозвіл на обшук, вирішувати питання про арешт майна. Участь у такому розгляді не вказує про упередженість судді, а тому і цей довід підлягає відхиленню.

Інші доводи апеляційних скарг спростовуються матеріалами справи.

За наслідками апеляційного перегляду за скаргою на ухвали слідчого судді суду апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити ухвалу без змін (ч. 3 ст. 407 КПК).

Оскільки в ході апеляційного перегляду доводи ОСОБА_6 не знайшли свого підтвердження, то в задоволенні апеляційних скарг необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 22, 26, 98, 131, 132, 167-173, 236-237, 370, 376, 405, 407, 409, 418, 422, 532 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_6 залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14 травня 2025 року - без змін.

Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:ОСОБА_2 Судді:ОСОБА_3 ОСОБА_4