Документ № 127795558

справа № 991/3316/25

провадження №11-сс/991/341/25

слідчий суддя: ОСОБА_1

доповідач: ОСОБА_2

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2025 року місто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2,

суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5,

за участі захисника ОСОБА_6,

підозрюваного ОСОБА_7,

прокурора ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 - захисника підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13.05.2025 р. про відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру, -

в с т а н о в и л а:

15.05.2025 року на розгляд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла зазначена апеляційна скарга, яку цього ж дня призначено до апеляційного розгляду (т. 10 а.с. 50).

До початку апеляційного розгляду захисником ОСОБА_6 подано доповнення до апеляційної скарги (т. 10 а.с. 70-81).

1. Короткий зміст оскаржуваного рішення та апеляційної скарги.

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді відмовлено у задоволенні скарги захисника ОСОБА_6 на повідомлення ОСОБА_7 про підозру від 06.02.2025 р. у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255 КК України (в редакції Закону № 671-ІХ від 04.06.2020 р.), ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування зазначеної ухвали та постановлення нової, про задоволення скарги та скасування повідомлення ОСОБА_7 про підозру від 06.02.2025 р.

2. Узагальнені доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі та доповненнях до неї захисник посилається на невідповідність висновків слідчого судді фактичним обставинам справи, а також допущену ним під час розгляду клопотання неповноту судового розгляду та істотні порушення вимог КПК України. Стверджує, що висновки зроблені слідчим суддею не за результатами розгляду скарги на повідомлення про підозру, а на підставі розгляду попередніх клопотань сторони обвинувачення, що й обумовило формальний розгляд вказаної скарги. При цьому, матеріали справи не містять доказів, за результатами дослідження яких слідчий суддя міг дійти вказаних в оскаржуваній ухвалі висновків. Крім того, фактичні обставини вчинення злочинів, вказані у повідомленні про підозру, жодним чином не відповідають правовій кваліфікації інкримінованих дій за ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України, відтак, підозра в цій частині не відповідає вимогам ст. 277 КПК України, оскільки не містить основних елементів складу злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. Також, у повідомленні про підозру не наведено реальних дій ОСОБА_7, які становили б об`єктивну сторону інкримінованих злочинів. Так, йому інкриміновано вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191 КК України, тобто незакінчених замахів на заволодіння земельними ділянками, однак стороною обвинувачення не розкрито, які саме дії були необхідні для доведення злочинів до кінця, проте які не були здійснені з причин, що не залежали від волі підозрюваних. При цьому, у підозрі не зазначено жодного факту надання ОСОБА_7 будь-якій особі інформації «про привабливі земельні ділянки». Кваліфікація його дій за ч. 3 ст. 255 КК України також є необґрунтованою, оскільки матеріали провадження не містять достатніх відомостей, які б підтверджували тісні стосунки між підозрюваними, наявність між ними чіткого розподілу функцій, час та місце вступу ОСОБА_7 до злочинної організації, тощо. Вважає, що слідчим суддею не надано належної оцінки тому, що сторона обвинувачення намагається лише підтвердити обґрунтованість фактичних обставин, зазначених у повідомленні про підозру, а не правової кваліфікації, некоректність та неправильність якої є підставою для подання скарги на повідомлення про підозру. Також, слідчим суддею не взято до уваги практику Верховного Суду, згідно з якою викладені у повідомленні про підозру фактичні обставини повинні кваліфікуватися за ст. 197-1 КК України та не можуть кваліфікуватися за ст. 191 КК України.

3.Узагальнений виклад позицій учасників апеляційного провадження.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Звернув увагу, що скарга на повідомлення про підозру подавалась до слідчого судді не з підстав необґрунтованості підозри, а через невідповідність правової кваліфікації інкримінованих ОСОБА_7 злочинів фактичним обставинам провадження. Зі спливом часу повідомлення про підозру повинно ставати більш обґрунтованим, однак у даному випадку через чотири місяці правова кваліфікація інкримінованих дій ОСОБА_7, як і раніше, не відповідає фактичним обставинам справи. Наполягав на скасуванні повідомлення про підозру з наведених у скарзі підстав.

Підозрюваний ОСОБА_7 підтримав позицію захисника та зазначив, що КП «Київблагоустрій» жодним чином не контролює будівельні роботи. Наразі йому не зрозуміло, в чому полягає вчинення ним злочинів. При цьому, залучення ним до роботи ОСОБА_9 не вважає вчиненням злочину. Окремо зауважив, що не підписував жодного документу та ніколи не мав відношення до земельних справ, а також ніколи не був у Департаменті земельних ресурсів КМР. Вважає, що у його діях немає складу злочину.

Прокурор ОСОБА_8 заперечив проти задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 та зазначив, що всі слідчі судді, які розглядали ряд клопотань у даному провадженні, дійшли висновку про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри. Доводи захисника про те, що слідчий суддя формально підійшов до розгляду його скарги, не відповідають дійсності. Жодного разу в судових засіданнях підозрюваний ОСОБА_7 так і не повідомив, що робив у бізнес-центрі «IQ» з ОСОБА_10, та чому одночасно з ним в цей час в офісі перебували голова земельної комісії та керівники комунальних підприємств. Протоколи НСРД, які містяться в матеріалах провадження, свідчать про узгодженість дій учасників злочинної організації, які були спрямовані на досягнення однієї мети - заволодіння земельними ділянками територіальної громади м. Києва. У вилученому у ОСОБА_7 телефоні виявлено відомості про його доступ до фінансових ресурсів злочинної організації та безпосередню участь у проектах. Відомості з вилученого телефону підтверджують, що ОСОБА_7 вів кожен об`єкт нерухомості та кожну земельну ділянку, окремо обліковуючи витрати щодо них. Також, у таблицях він вів облік переданих посадовим особам за вирішення конкретних питань сум неправомірної вигоди.

4. Встановлені слідчим суддею обставини та мотиви оскаржуваного рішення.

Слідчим суддею встановлено, що 06.02.2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру в участі у злочинній організації з використанням свого службового становища, а також у незакінченому замаху на заволодіння чужим майном шляхом зловживання своїм службовим становищем, вчиненому злочинною організацією в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах.

14.04.2025 року, зі спливом понад двох місяців з дня повідомлення про підозру, захисник ОСОБА_6 оскаржив його до слідчого судді. Відповідно, слідчий суддя констатував, що скаргу подано з дотриманням строків, передбачених п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України, а також зазначив про відповідність змісту повідомлення про підозру вимогам чинного законодавства. Оцінивши докази сторони обвинувачення та захисту у сукупності з доводами скарги та запереченнями учасників провадження, не вирішуючи наперед питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_7, виходячи з наданих матеріалів досудового розслідування, слідчий суддя дійшов висновку про наявність достатніх підстав для повідомлення про підозру щодо вчинення останнім злочинів, передбачених ч. 3 ст. 255 КК України (в редакції Закону № 671-ІХ від 04.06.2020 р.), ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України, за викладених у повідомленні про підозру обставин.

Водночас, слідчий суддя відхилив доводи захисту про недостовірність, суперечливість та недостатність доказів, зазначених у повідомленні про підозру, як підставу для його скасування, з посиланням на те, що захисник висуває до оцінки наданих доказів такі ж високі вимоги, як під час розгляду обвинувального акту по суті.

5. Мотиви суду.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи захисника та підозрюваного, а також пояснення прокурора, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Оскільки стороною захисту не ставляться під сумнів висновки слідчого судді про відповідність змісту повідомлення про підозру за формою вимогам ст. 277 КПК України, а також про дотримання порядку його вручення згідно ст. 278 КПК України, перегляд оскаржуваної ухвали здійснюється виключно в частині правильності висновків щодо наявності достатніх доказів для повідомлення про підозру у вчиненні ряду інкримінованих злочинів.

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 276 КПК України, повідомлення про підозру здійснюється у випадку, зокрема, наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 277 КПК України, письмове повідомлення про підозру має містити, зокрема, такі відомості: зміст підозри, правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.

При цьому, підозра - це процесуальне рішення прокурора, слідчого (за погодженням із прокурором), яке ґрунтується на зібраних доказах під час досудового розслідування та в якому формується припущення про причетність конкретної особи до вчинення кримінального правопорушення, з повідомленням про це такій особі та з роз`ясненням її прав та обов`язків.

Відтак, підозрою є обґрунтоване припущення слідчого або прокурора про вчинення особою кримінального правопорушення. Праву підозрюваного знати, у вчинені якого кримінального правопорушення його підозрюють, кореспондує обов`язок сторони обвинувачення довести це до його відома, повідомити про наявність підозри та роз`яснити її зміст. Відтак, повідомлення про підозру є одним із найважливіших етапів стадії досудового розслідування, що становить систему процесуальних дій та рішень слідчого або прокурора, спрямованих на формування обґрунтованої підозри за умови забезпечення особі, яка набула статусу підозрюваного, можливості захищатись усіма дозволеними законом засобами і способами.

Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, а отже в оцінці цього питання кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням сталої практики ЄСПЛ, про що прямо вказує ч. 5 ст. 9 КПК України.

У своїх рішеннях під обґрунтованою підозрою ЄСПЛ розуміє існуючі факти або інформацію, яка може переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити злочин. При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що необхідні для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення особі обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах провадження для обмеження прав осіб.

Отже, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином, та які не повинні бути переконливими в тій мірі, щоб звинуватити особу у його вчиненні, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування. Таким чином, на початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих стороною обвинувачення доказів тих самих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.

Також слід враховувати, що повідомлення про підозру - це суб`єктивне, засноване на відповідній структурі складу злочину формулювання обвинувачення у формі певної тези, яка лише у процесі досудового розслідування може перерости у твердження у вигляді обвинувального акту. Отже, на стадії досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вдаватись до оцінки отриманих слідством доказів та порядку їх отримання, надавати оцінку зібраним доказам з точки зору їх допустимості та достатності, крім випадку їх очевидної недопустимості. Повнота та всебічність проведеного розслідування теж не є тими обставинами, які мають оцінюватись слідчим суддею при дослідженні обґрунтованості підозри.

Відповідно, і вимога щодо достатності доказів до моменту притягнення особи до кримінальної відповідальності означає, що в розпорядженні слідчого, прокурора повинна бути така сукупність доказів, яка, будучи ще неповною, призводить тим не менше до обґрунтованого висновку про ймовірну причетність особи до інкримінованого злочину та виключає протилежний висновок на даному етапі розслідування.

За змістом оскаржуваного повідомлення про підозру, ОСОБА_11 у період 2019-2023 р.р. створив злочинну організацію з метою вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, пов`язаних із оберненням майна та активів територіальної громади м. Києва на користь членів злочинної організації, підкупу службових осіб органу місцевого самоврядування, а також у 2019-2025 р.р. здійснював керівництво такою злочинною організацією та залучав до її протиправної діяльності інших осіб. До складу злочинної організації у 2019-2023 р.р. увійшли заступник голови КМДА з питань здійснення самоврядних повноважень ОСОБА_12, депутат Київради - голова постійної комісії КМР з питань архітектури, містопланування та земельних відносин ОСОБА_13, депутат КМР - член земельної комісії КМР ОСОБА_14, перший заступник директора КП «Спецжитлофонд» виконавчого органу КМР (КМДА) ОСОБА_15, заступник директора КП «Київблагоустрій» виконавчого органу КМР (КМДА) ОСОБА_7, а також ОСОБА_10, ОСОБА_16, ОСОБА_17 та ОСОБА_9 .

Злочинна організація, використовуючи службові повноваження, посади та зв`язки її учасників, встановила контроль над окремими питаннями земельної та інвестиційної сфер у м. Києві. Маючи організаційні та адміністративні можливості, учасники організації обирали привабливі земельні ділянки та забезпечували спорудження на них будівель невеликої площі, право власності на які реєстрували на підконтрольних осіб. Після чого, вже підконтрольні особи подавали до міської ради заяви про передачу їм прав на земельні ділянки нібито для обслуговування споруд, що дозволяло уникати процедури конкурентних торгів. Такому злочинному механізму учасники організації присвоїли кодову назву «Торгівля». При цьому, депутати КМР та службові особи КМДА, будучи учасниками злочинної організації, або ж перебуваючи під її впливом, забезпечували прийняття необхідних рішень, внаслідок яких під обслуговування незначних об`єктів нерухомості виділялись земельні ділянки непропорційної площі та без процедури торгів. ОСОБА_11 контролював вказаний процес як через вплив на частину депутатів КМР, так і шляхом надання їм неправомірної вигоди.

Для забезпечення такої діяльності ОСОБА_11 використовувався офіс у бізнес-центрі «IQ» у м. Києві, де під його головуванням проводилися закриті наради, на яких надавалися вказівки щодо дій посадовців, включно з призначенням лояльних осіб, звільненням підпорядкованих службовців, виділення бюджетних коштів в інтересах злочинної організації. Відтак, у період 2023-2024 р.р. злочинною організацією під керівництвом ОСОБА_11 вчинено низку злочинів, а також замах на протидію законній господарській діяльності приватного підприємства «Колібріс» та шість незакінчених замахів на заволодіння земельними ділянками територіальної громади м. Києва, які були припинені внаслідок викриття діяльності злочинної організації правоохоронним органом.

При цьому, згідно розподілених ролей, ОСОБА_7, обіймаючи посаду заступника директора КП «Київблагосустрій» виконавчого органу КМР (КМДА), мав доступ до інформації про вільні від капітальної забудови земельні ділянки, на яких розміщувались об`єкти дрібної торгівлі (МАФи), які у подальшому планувалося демонтувати через порушення вимог благоустрою. ОСОБА_7 передавав інформацію про такі ділянки учасникам злочинної організації, що дозволяло їм ухвалювати рішення щодо реалізації механізму відведення цих земель поза процедурою земельних торгів. У результаті такі ділянки використовувалися для будівництва нових об`єктів, всупереч установленим законодавством процедурам та без врахування інтересів територіальної громади. У подальшому ОСОБА_7 підбирав довірених осіб для реєстрації права власності на нежитлові будівлі, які нібито існували на відібраних ділянках з 1991 року, та забезпечував реєстрацію на цих довірених осіб створюваних юридичних осіб.

Відтак, ОСОБА_7 підозрюється у тому, що будучи учасником злочинної організації, у ході вчинення злочинів використовував службове становище заступника директора КП «Київблагоустрій» виконавчого органу КМР (КМДА) для надання учасникам злочинної організації інформації про комерційно привабливі земельні ділянки, які у подальшому могли бути передані підконтрольним особам з метою будівництва на них комерційних об`єктів, а також підбирав довірених осіб для реєстрації права власності на нібито розміщені на цих ділянках нежитлові будівлі, з метою уникнення конкурсних процедур при передачі землі. Водночас, використовуючи службове становище, ОСОБА_7 забезпечував невжиття підпорядкованими працівниками КП «Київблагоустрій» заходів з демонтажу нежитлових будівель, самовільно розміщених на земельних ділянках, а у разі необхідності, навпаки, вчиняв дії з метою демонтажу об`єктів нерухомості на земельних ділянках, у одержанні яких були зацікавлені учасники організації.

Таким чином, ОСОБА_7 підозрюється в участі у злочинній організації з використанням свого службового становища, а також у незакінченому замаху на заволодіння чужим майном шляхом зловживання своїм службовим становищем, вчиненому злочинною організацією в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах.

Проаналізувавши зміст повідомлення про підозру та дослідивши докази, наявні в матеріалах провадження, слідчий суддя дійшов висновку про їх достатність, аби стверджувати про причетність ОСОБА_7 до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень.

З такими висновками цілком погоджується і колегія суддів, оскільки слідчим суддею повно та всебічно досліджено наявні в матеріалах клопотання докази та зроблено висновок, що у своїй сукупності вони свідчать про наявність достатніх підстав для повідомлення про підозру та її обґрунтованість, а в оскаржуваній ухвалі на обґрунтування цього висновку наведено перелік відповідних доказів та розкрито їх зміст (т. 10 а.с. 22-23). Відтак, доводи апеляційної скарги про формальний підхід слідчого судді до судового розгляду скарги на повідомлення ОСОБА_7 про підозру є безпідставними.

Дослідивши наведені матеріали, колегія суддів також приходить до висновку, що зібрані докази є достатніми для переконання в тому, що ОСОБА_7 міг вчинити кримінальні правопорушення, щодо яких йому повідомлено про підозру, а зібрані слідством докази на цьому етапі з розумною достатністю та вірогідністю пов`язують його з обставинами, викладеними у повідомленні про підозру, та свідчать про наявність ознак відповідних кримінальних правопорушень.

Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що у повідомленні про підозру не наведено фактів надання ОСОБА_7 інформації про привабливі земельні ділянки, колегія суддів зазначає, що саме обставини вчинення членами злочинної організації дій, інкримінованих органом досудового розслідування як незакінчені замахи на заволодіння земельними ділянками територіальної громади м. Києва, а також як заволодіння земельними ділянками поза процедурою земельних торгів з метою їх подальшої забудови, і становить предмет розслідування у даному провадженні, а отже, вони мають бути встановлені слідчим шляхом.

При цьому, доводи підозрюваного ОСОБА_7 в суді апеляційної інстанції про те, що у його діях немає жодного елементу складу злочину, оскільки він ніколи не мав відношення до земельних справ, зазначених висновків не спростовують, оскільки долучені до клопотання матеріали НСРД свідчать про неодноразові зустрічі ОСОБА_7 з іншими фігурантами провадження, у ході яких розроблявся механізм відведення земель поза процедурою земельних торгів. Зокрема, учасники злочинної організації обговорювали процедуру оформлення правовстановлюючих документів на неіснуючі об`єкти нерухомості та у подальшому їх передачу підконтрольним юридичним особам для створення видимості їх добросовісного набуття, а також створення подальших умов для отримання у користування земельних ділянок під ними на довірених осіб.

Крім того, серед матеріалів клопотання міститься протокол огляду вилученого у ОСОБА_7 мобільного телефону від 10-24.02.2025 р., з якого встановлено, що детективом за участі спеціаліста під час огляду телефона ОСОБА_7 виявлено низку збережених фотографій документів, що стосуються земельних ділянок, які є об`єктами злочинних посягань у даному провадженні, фотокартки витягів з Державного реєстру речових прав по громадським нежитловим забудовам, їх технічні паспорти, а також таблицю, в якій зафіксовано витрати на безпосереднє будівництво торгівельного центру на земельній ділянці, заволодіння якою учасниками злочинної організації розслідується у даному провадженні, а також облік ймовірної неправомірної вигоди посадовим особам різного рівня (т. 2 а.с. 44-74).

Вищенаведене пов`язує ОСОБА_7 із досліджуваними обставинами, оскільки він ймовірно діяв спільно з іншими особами, причетність яких до вчинення зазначених вище кримінальних правопорушень розслідується у даному провадженні, зокрема, маючи доступ до інформації про вільні від капітальної забудови земельні ділянки, на яких розміщувались об`єкти дрібної торгівлі (МАФи), які у подальшому планувалося демонтувати через порушення вимог благоустрою, передавав інформацію про такі ділянки учасникам злочинної організації, що дозволяло їм ухвалювати рішення щодо реалізації механізму відведення цих земель поза процедурою земельних торгів.

Що стосується доводів сторони захисту про необґрунтованість підозри в частині кваліфікуючої ознаки «зловживання службовим становищем», колегія суддів вважає їх необґрунтованими, оскільки згідно повідомлення про підозру ОСОБА_7 інкриміновано вчинення незакінчених замахів на заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем в інтересах злочинної організації, тобто використання ним своїх службових повноважень заступника директора КП «Київблагосустрій» всупереч їх призначенню, цілям і завданням, для досягнення яких вони йому надані. При цьому, згідно п.п. 3.2.6. Статуту КП «Київблагосустрій», предметом його діяльності є, окрім іншого, демонтаж, перевезення та зберігання безхазяйного майна та самовільно розміщених об`єктів, що порушують правила благоустрою міста; виконання ремонтних та будівельних робіт, знесення аварійних та інших об`єктів (п. п. 3.2.1.1.) (т. 1 а.с. 164-169). Отже, вказане підприємство здійснює свою діяльність та організовує заходи, які забезпечують дотримання правил благоустрою у м. Києві, у тому числі шляхом внесення приписів та складання протоколів про адміністративні правопорушення. Наведене також вбачається з Тимчасового розподілу обов`язків між директором, першим заступником та заступниками директора КП «Київблагоустрій» (т. 1 а.с. 171-178).

Таким чином, версія органу досудового розслідування про те, що ОСОБА_7 замість вчинення дій, направлених на забезпечення дотримання Правил благоустрою у м. Києві та запобігання їх порушенню, сприяв самовільному будівництву нежитлових будівель на земельних ділянках на АДРЕСА_1 та на АДРЕСА_2, та не вживав будь-яких заходів з метою їх демонтажу, у тому числі шляхом інформування про відомі йому факти порушень Правил благоустрою до Департаменту територіального контролю м. Києва, не є очевидно необґрунтованою та потребує детального дослідження в ході подальшого досудового розслідування.

Посилання захисту на необґрунтованість кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 255 КК України через відсутність у підозрі ознак, які притаманні злочинній організації, а також часу та місця вступу ОСОБА_7 до злочинної організації, теж не є слушними, оскільки викладення змісту підозри, правової кваліфікації кримінального правопорушення та стислого викладу обставин кримінального правопорушення є дискреційними повноваженнями органу досудового розслідування. Кваліфікація певного кримінального правопорушення не є статичною, це динамічний процес, який розпочинається з попередньої правової кваліфікації і яка у подальшому може зазнавати змін з урахуванням розширення можливостей для сторони обвинувачення встановити дійсні обставини відповідної події. Так, на початку досудового розслідування наявний обмежений обсяг відомостей про події. У ході подальшого досудового розслідування обсяг та якість виявлених відомостей збільшується. І лише на момент завершення досудового розслідування відповідний суб`єкт кваліфікації повинен володіти всіма суттєвими, необхідними і достатніми даними про скоєне діяння.

Відтак, наведені в апеляційній скарзі доводи захисту щодо відсутності у повідомленні про підозру посилання на певні обставини, які підлягають доказуванню, невстановлення основних елементів складу злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а також достатніх відомостей, які б підтверджували тісні стосунки між підозрюваними та наявності між ними чіткого розподілу функцій, та інші подібні аргументи можуть бути предметом перевірки з наданням їм відповідної оцінки під час подальшого досудового розслідування. До того ж, згідно з положеннями ст. 279 КПК України, прокурор у випадку виникнення підстав вправі повідомити особі про нову підозру або ж змінити раніше повідомлену підозру. Таким чином, на момент повідомлення про підозру не є необхідним встановлення усіх елементів складу інкримінованого кримінального правопорушення, оскільки досудове розслідування фактично і здійснюється з тією метою, аби встановити їх та усі кваліфікуючі ознаки.

Крім того, доводи апеляційної скарги щодо неврахування слідчим суддею правової позиції Верховного Суду, зокрема про те, що викладені у повідомленні про підозру фактичні обставини повинні кваліфікуватися за ст. 197-1 КК України, а не за ст. 191 КК України, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вище вже зазначалось, що викладення змісту підозри, правова кваліфікація кримінального правопорушення та стислий виклад обставин кримінального правопорушення є дискрецією органу досудового розслідування, а тому у повідомленні про підозру вони викладаються на їх розсуд. Натомість, відповідні доводи захисту можуть бути предметом перевірки з наданням відповідної оцінки під час подальшого досудового розслідування та судового розгляду. Колегія суддів також зазначає, що на момент повідомлення особі про підозру не є необхідним встановлення усіх елементів складу інкримінованого кримінального правопорушення, оскільки досудове розслідування фактично і здійснюється з тією метою, аби встановити наявність відповідного складу злочину, а також всіх його кваліфікуючих ознак.

Враховуючи викладені висновки та зважаючи, що за результатом апеляційного розгляду колегією суддів не встановлено обставин, які б очевидно та беззаперечно вказували на непричетність ОСОБА_7 до кримінальних правопорушень, у вчиненні яких йому повідомлено про підозру, підстави вважати, що повідомлення про підозру є необґрунтованим - відсутні.

Водночас, і про це зазначено колегією суддів вище, оскаржуване повідомлення про підозру за формою відповідає вимогам ст. 277 КПК України, а також вручене прокурором у спосіб, передбачений КПК України, у відповідності до вимог ст. 278 КПК України. Крім того, зміст підозри та визначена органом досудового розслідування правова кваліфікація кримінального правопорушення не є очевидно необґрунтованою.

6. Висновки суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Під час апеляційного розгляду порушень норм кримінального процесуального кодексу України, які могли б слугувати підставою для скасування оскаржуваної ухвали, зокрема за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, колегією суддів не встановлено. Доводи щодо допущеної слідчим суддею неповноти судового розгляду також не знайшли свого підтвердження. Враховуючи встановлені вище обставини, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369-372, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13.05.2025 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_2

Судді

ОСОБА_3

ОСОБА_4