- Головуючий суддя (ВАКС): Ткаченко О.В.
Справа № 991/3016/23
Провадження № 1-кп/991/47/23
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 червня 2025 року місто Київ
Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів - головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (надалі - суд),
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
обвинуваченого ОСОБА_6,
захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8,
представників Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелопмент Еліт» ОСОБА_7 та ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду питання про відвід судді-учасника судової колегії ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (надалі - ЄРДР) 02 листопада 2016 року за № 52016000000000411, щодо застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру:
Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелопмент Еліт» (ТОВ «Девелопмент Еліт», ідентифікаційний код 40775687, юридична адреса: місто Одеса, вулиця Косовська, будинок 2-Д, 65017, зареєстроване Комунальним підприємством «Центр державної реєстрації Хлібодарської селищної ради» 25 серпня 2016 року, номер запису 15561020000059693);
та за обвинуваченням:
ОСОБА_6 (народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Білгород-Дністровський Одеської області, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України;
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Вищого антикорупційного суду знаходиться кримінальне провадження внесене до ЄРДР 02 листопада 2016 року за № 52016000000000411 щодо застосування до юридичної особи - ТОВ «Девелопмент Еліт» заходів кримінально-правового характеру і за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України.
Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 11 лютого 2021 року був скасований вирок Малиновського районного суду міста Одеси від 04 липня 2019 року у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР 02 листопада 2016 року за № 52016000000000411 щодо обвинувачених ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 ОСОБА_6, ОСОБА_14 і ухвала цього ж суду від 06 серпня 2019 року про закриття провадження щодо юридичної особи - ТОВ «Девелопмент Еліт», а також призначений новий розгляд цього кримінального провадження у Вищому антикорупційному суді.
11 березня 2021 року з Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду до Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 02 листопада 2016 року за № 52016000000000411 щодо застосування до юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелопмент Еліт» (ідентифікаційний код 40775687) заходів кримінально-правового характеру і за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, та ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 209 КК України.
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 16 березня 2021 року у вказаному кримінальному провадженні було призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 04 квітня 2023 року з матеріалів судового (кримінального) провадження за № 52016000000000411 виділено в окреме судове (кримінальне) провадження матеріали щодо ОСОБА_6 та ТОВ «Девелопмент Еліт».
03 червня 2025 року до суду надійшла заява захисника ОСОБА_8 про відвід судді-учасника судової колегії ОСОБА_3 з таким обґрунтуванням.
Захисник зазначає, що суддя ОСОБА_3 не демонструє та не може продемонструвати дотримання високих стандартів поведінки визначених Кодексом суддівської етики, адже використовує своє службове становище у власних цілях з метою особистого збагачення та є недоброчесною. Так, з повідомлення порталу Судово-юридичної газети від 09 червня 2024 року видно, що Вища кваліфікаційна комісія суддів 04 червня 2024 року визнала підтвердженою інформацію про недостовірність або неповноту тверджень, указаних суддею Вищого антикорупційного суду ОСОБА_15 ) в декларації доброчесності судді за 2019 рік, зокрема претензії виникли щодо коректності заповнення суддею ВАКС пункту 8 декларації доброчесності судді, в якому зазначено наступне - «випадків наявності потенційного та/або реального конфлікту інтересів у моїй діяльності не було». Водночас, будучи головою житлово-побутової комісії ВАКС (з 03 вересня 2019 року) ОСОБА_16 у 2019 році брала участь у розгляді питань, які стосувалися надання суддям ВАКС службового житла. Під час засідань житлово-побутової комісії ВАКС ОСОБА_16 тричі заявляла про самовідводи у випадках, коли розглядалися питання щодо надання житла самій судді ОСОБА_17 та її чоловіку ОСОБА_18, який також є суддею ВАКС. Однак у декларації доброчесності судді за 2019 році ОСОБА_16 не зазначила про те, що під час діяльності на посаді голови житлово-побутової комісії ВАКС її доводилося діяти в умовах конфлікту інтересів. На переконання адвоката, така поведінка ставить під сумнів будь-які рішення та вчинки судді і свідчить про її недобросовісність, з огляду на легковажність в поданні таких важливих документів, як декларація доброчесності судді, що підтверджено відповідним рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (надалі - ВККС), (на підтвердження захисник додає копію рішення ВККС від 04 червня 2024 року № 3/дп-24).
Крім того, в конкурсі на посаду судді Апеляційної палати ВАКС ОСОБА_3 не змогла набрати прохідний бал за етап виконання практичного завдання та подолати бар`єр у 75% від максимально можливого балу. Тобто, на думку адвоката, наразі зайнята нею посада судді не відповідає її практичним навичкам, що було встановлено конкурсом, який вона проходила та не змогла подолати. Таким чином, адвокат вважає, що ОСОБА_3 не тільки за морально-вольовими, а й діловими якостями не змогла підтвердити суспільству рівень своєї доброчесності та компетентності, що ставить під сумнів її можливість та право брати участь в розгляді цієї справи в суді.
Захисник ОСОБА_8 також зважає на те, що будучи суддею ВАКС, ОСОБА_3 та члени її родини були замішані в декількох корупційних справах і їх роль в можливості обвинувачених уникнути покарання була не останньою. На вказані факти вказують журналістські розслідування, зокрема розслідування Центру протидії корупції.
Також адвокат ОСОБА_8 вважає, що існують інституційні перешкоди для розгляду цієї справи цим судом та цим складом суду, які полягають в тому, що неконституційний Вищий антикорупційний суд є судом особливим, оскільки розглядає виключно окремі види кримінальних правопорушень, які розслідувались конкретними органами досудового розслідування. Крім того, в добрі суддів ВАКС приймали участь "міжнародні експерти" з правом голосу, тому обрання цих суддів не можна вважати таким, що відповідає Конституції України. За таких обставин, створення та функціонування ВАКС є неконституційним, тобто таким, що прямо суперечить Конституції України, також не можна вважати конституційними норми ст. 33, 33-1 КПК України, які визначають предметну та інстанційну підсудність ВАКС, а отже будь-який розгляд справи особливим судом упередженими неконституційно призначеними суддями буде порушенням права на справедливий суд, порушенням міжнародних договорів, зобов`язання по яким взяла на себе Україна.
Вказані обставини, на думку захисника ОСОБА_8, свідчать про наявність розумного та обґрунтованого сумніву в безсторонності та неупередженості судді-учасника судової колегії та є підставою для її відводу, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України.
Захисники ОСОБА_8 та ОСОБА_7, а також обвинувачений ОСОБА_6 підтримали заявлений відвід та просили його задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення заяви про відвід, посилаючись на те що, вона є необґрунтованою та такою, що не містить підстав для відводу судді-учасника судової колегії передбачених ст. 75 КПК України.
Особа, якій заявлено відвід - суддя-учасник судової колегії ОСОБА_3 зазначила, що не бажає скористатися своїм правом на надання пояснень з приводу заявленого їй відводу.
Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, розглянувши заяву про відвід судді-учасника судової колегії, а також наявні матеріали кримінального провадження дійшов наступного висновку.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 21 КПК України: «Кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону».
Відповідно до вимог п.п.1-5 ч. 1 ст. 75 КПК України: «Слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження; за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи».
Відповідно до вимог ч. 1-2 ст.76 КПК України: «Суддя, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, не має права брати участі у цьому ж провадженні в суді першої, апеляційної і касаційної інстанцій, крім випадків перегляду ним в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, яка була постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті. Суддя, який брав участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції, не має права брати участі у цьому ж провадженні в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому провадженні після скасування вироку або ухвали суду першої інстанції».
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2, 4, 5 ст. 80 КПК України: «За наявності підстав, передбачених статтями 75-79 КПК України, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, дізнавач, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов`язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні. Заяви про відвід під час досудового розслідування подаються одразу після встановлення підстав для такого відводу. Заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду. Подання заяви про відвід після початку судового розгляду допускається лише у випадках, якщо підстава для відводу стала відома після початку судового розгляду. Відвід повинен бути вмотивованим».
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 КПК України: «У разі коли заявлено відвід одному, кільком або всім суддям, які здійснюють судове провадження колегіально, його розглядає цей же склад суду». З огляду на вказану норму закону, заяви про відвід у даному судовому провадженні розглядає цей же склад суду, що здійснює розгляд цього кримінального провадження.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 48 Закону України «Про судоустрій та статус суддів»: «Суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання».
Суд враховує те, що: за першим показником принципом «Незалежність» і за другим показником принципом «Об`єктивність» Бангалорських принципів поведінки суддів:
- незалежність судових органів є передумовою забезпечення правопорядку та основною гарантією справедливого вирішення справи в суді. Отже, суддя має відстоювати та втілювати в життя принцип незалежності судових органів в його індивідуальному та колективному аспектах. Суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно з оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від стороннього впливу, спонукання, тиску, загроз чи втручання, прямого чи опосередкованого, що здійснюється з будь-якої сторони та з будь-якою метою (1.1). Суддя дотримується незалежної позиції як щодо суспільства в цілому, так і щодо конкретних сторін судової справи, у якій він повинен винести рішення (1.2);
- об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. При виконанні своїх обов`язків суддя вільний від будь-яких схильностей, упередженості чи забобонів (2.1); Поведінка судді в процесі засідання та за стінами суду має сприяти підтримці судді в процесі засідання та за стінами суду має сприяти підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі до об`єктивності суддів та судових органів (2.2). Суддя по можливості обмежує себе у здійсненні дій, що можуть стати приводом для позбавлення його права брати участь у судовому засіданні та виносити рішення у справах (2.3);
- суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді (2.5).
Нормами Кодексу суддівської етики визначено, що:
- суддя повинен виконувати обов`язки судді безсторонньо і неупереджено та утримуватися від поведінки, будь-яких дій або висловлювань, що можуть призвести до виникнення сумнівів у рівності професійних суддів, народних засідателів та присяжних при здійсненні правосуддя (стаття 10);
- неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об`єктивного рішення у справі (стаття 15).
- суддя має право брати участь у громадській діяльності, публічних заходах, якщо це не завдає шкоди статусу судді, авторитету суду та судової влади і не може вплинути на здійснення правосуддя. Суддя повинен уникати взаємовідносин, що викликатимуть сумнів у його незалежності та безсторонності (стаття 19).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
У рішенні Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) «Олександр Волков проти України» від 09 квітня 2013 року, зазначається, що як правило безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності.
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, існування безсторонності для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинно встановлюватися згідно з: суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (п. 104 рішення).
Коли вирішується, чи є в цьому випадку законні підстави побоюватися, що конкретному органу не вистачає неупередженості, то позиція тих, хто про це стверджує, важлива, але не є визначальною. Визначальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно виправданими (рішення ЄСПЛ у справах «Кипріано проти Кіпру», «Феррантеллі та Сантангело проти Італії», «Ветштайн проти Швейцарії»).
З огляду на викладене вище, суд погоджується з тим, що особиста безсторонність судді презюмується, доки не встановлено на підставі доказів наявність виправданих побоювань щодо його неупередженості. Разом із тим, сумнів у неупередженості судді повинен бути розумним, інакше будь-який судовий процес може перетворитись на тривалу недовіру до суду та, відповідно, зміну його складу.
Колегія суддів вважає що заява адвоката ОСОБА_8 про відвід судді-учасника судової колегії ОСОБА_3 від 03 червня 2025 року не підлягає задоволенню з таких підстав.
Стосовно доводів адвоката ОСОБА_8 про те, що суддя ОСОБА_3 не зазначила у декларації доброчесності судді за 2019 році про наявність конфлікту інтересів під час діяльності на посаді голови житлово-побутової комісії ВАКС, що на його думку свідчить про її недоброчесність, суд зазначає таке.
Дійсно, рішенням ВККС № 3/дп-24 від 04 червня 2024 року визнано підтвердженою інформацію (у тому числі неповноту) тверджень, указаних суддею Вищого антикорупційного суду ОСОБА_19 у декларації доброчесності судді за 2019 рік. Водночас, встановлено відсутність підстав для звернення до Вищої ради правосуддя стосовно притягнення судді до дисциплінарної відповідальності в порядку, встановленому статтею 107 Закону України «Про судоустрій та статус суддів».
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що кримінальне процесуальне законодавство не наділяє суд повноваженнями здійснювати перевірку на відповідність судді критеріям доброчесності, натомість Вища кваліфікаційна комісія суддів України у разі одержання інформації, що може свідчити про недостовірність (в тому числі неповноту) тверджень судді у декларації доброчесності, проводить відповідну перевірку. Наслідком декларування суддею завідомо недостовірних (у тому числі неповних) тверджень у декларації доброчесності є передбачена Законом України «Про судоустрій та статус суддів» (ч. 7 ст. 62 Закону) дисциплінарна відповідальність судді.
Суд звертає увагу на те, що відвід судді можливий лише за наявності обставин, що викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості чи об`єктивності. Ці сумніви повинні ґрунтуватися на конкретних фактах, а не на припущеннях чи абстрактних міркуваннях щодо недоброчесності судді, жодних даних про те, що обставини, наведені захисником, впливають на неупередженість судді під час розгляду саме цієї справи, суду не надано.
З огляду на викладе, зазначені захисником обставини можуть бути підставою для звернення до Вищої ради правосуддя до повноважень якої належать питання дисциплінарної відповідальності суддів, але не можуть слугувати підставами для відводу судді, оскільки не свідчать про її особисту зацікавленість в результатах цього провадження, або упередженість.
Суд не бере до уваги висновки захисника ОСОБА_8 про наявність питань щодо кваліфікації судді ОСОБА_3, у зв`язку з тим, що остання не склала кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посаду судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду в межах конкурсу, оголошеного рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (надалі - ВККС) від 23 листопада 2023 року № 145/зп-23.
Суд зазначає, що рішенням ВККС від 06 березня 2019 року № 276/вс-19 ОСОБА_20 визнано такою, що підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Вищому антикорупційному суді. Рішенням ВККС від 06 березня 2019 року № 348/вс-19 внесено рекомендацію Вищій раді правосуддя (надалі - ВРП) про призначення ОСОБА_20 на посаду судді Вищого антикорупційного суду в межах конкурсу, оголошеного рішенням ВККС від 02 серпня 2018 року № 186/зп-18. Рішенням ВРП від 18 березня 2019 року № 791/0/15-19 внесено подання Президентові України про призначення ОСОБА_20 на посаду судді Вищого антикорупційного суду. Указом Президента України від 11 квітня 2019 року № 128/2019 ОСОБА_20 призначено на посаду судді Вищого антикорупційного суду.
З огляду на викладене, суддя ОСОБА_3 склала кваліфікаційне оцінювання та підтвердила свою здатність здійснювати правосуддя у Вищому антикорупційному суді за визначеними законом критеріями. Суд зауважує, що колегія суддів здійснює саме розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 (справа № 991/3016/23), як суд першої, а не провадження в суді апеляційної інстанції.
Суд також наголошує на тому, що у суду відсутні підстави вважати обґрунтованими та доведеними твердження адвоката ОСОБА_8 про потенційну причетність судді ОСОБА_3 та членів її родини до низки корупційних справ, оскільки адвокатом не надано належних доказів на підтвердження цих обставин. Крім того, виявлення в діях осіб ознак вчинення кримінальних правопорушень належить до компетенції органу досудового розслідування, а не колегії суду.
Суд вважає за необхідне зазначити, що твердження адвоката ОСОБА_8 про те, що створення та функціонування Вищого антикорупційного суду є неконституційним не знаходить свого доказового підтвердження, а є лише суб`єктивно-маніпулятивними умовиводами останнього, спрямованими на дискредитацію судової гілки влади. Суд також звертає увагу на те, що використання адвокатом ОСОБА_8 у своїх чисельних зверненнях до суду (заявах та клопотаннях) словосполучення «неконституційний суд» щодо Вищого антикорупційного суду, слугувало підставою для порушення перед Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Київської області питання про дисциплінарну відповідальність адвоката ОСОБА_8 . Суд також зауважує, що Закон України «Про Вищий антикорупційний суд», яким було сформовано Вищий антикорупційний суд, на момент розгляду заяви про відвід є чинним та не був визнаний таким, що не відповідає Конституції України.
За таких обставин, враховуючи досліджені судом матеріали та фактичні дані, він не знаходить у поведінці судді ОСОБА_3 будь-яких порушень норм Кодексу суддівської етики, а також і першого та другого показників та принципів «Незалежність» і «Об`єктивність» Бангалорських принципів поведінки суддів.
Суд також вважає, що поведінка судді ОСОБА_3 цілком узгоджується з суб`єктивним та об`єктивним критеріями безсторонності судді (за суб`єктивним критерієм необхідно брати до уваги особисті переконання і поведінку судді, тобто чи мав він особисту упередженість в конкретній справі; за об`єктивним критерієм визначається дотримання суддею достатніх гарантій, які дозволяють виключити будь-який сумнів щодо його неупередженості).
Узагальнюючи викладене, у поданій стороною захисту заяві про відвід не зазначені жодні факти та обставини, які б знайшли своє підтвердження щодо наявності заінтересованості в результатах провадження та/або упередженості у судді ОСОБА_3 .
Суд вважає за необхідне зазначити, що решта доводів учасників судового провадження не мають суттєвого значення для розгляду цієї заяви про відвід судді та не можуть вплинути на результат її розгляду. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини як джерела права, суд зобов`язаний обґрунтовувати своє рішення, але це не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, а міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від його характеру (рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Салов проти України», «Проніна проти України», «Серявін та інші проти України», «Руїс Торіха проти Іспанії»).
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність передбачених п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України підстав для відводу судді-учасника судової колегії ОСОБА_3, оскільки заява адвоката ОСОБА_8 про відвід не містить об`єктивних даних, які свідчили б про її упередженість під час підготовчого провадження, а інші обставини, які б викликали сумнів в упередженості судді, заявником не наведені.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. ст. 75, 80-81, 344, 372, 376 КПК України, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви адвоката ОСОБА_8 про відвід судді-учасника судової колегії ОСОБА_3 від 03 червня 2025 року - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту її проголошення. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Повний текст ухвали складений та оголошений учасникам судового провадження 06 червня 2025 року.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді
ОСОБА_2
ОСОБА_3