- Головуюча суддя (ВАКС): Олійник О.В.
Справа № 991/4649/25
Провадження № 1-кс/991/5510/25
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 червня 2025 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд у складі судді ОСОБА_1,
з участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2,
обвинуваченого ОСОБА_3,
захисника ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про відвід судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_5 від розгляду кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024160000000557 від 30.04.2024, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 368, ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 366-2 КК України, та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України,
ВСТАНОВИВ:
21.05.2025 до Вищого антикорупційного суду зі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури надійшов для розгляду обвинувальний акт з додатками у зазначеному вище кримінальному провадженні № 12024160000000557 від 30.04.2024.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.05.2025 для здійснення розгляду цієї судової справи визначений суддя ОСОБА_5 .
05.06.2025 у підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 заявила відвід суді ОСОБА_5 від розгляду вказаного кримінального провадження у судовій справі № 991/4649/25 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України, про що подала письмову заяву.
У заяві наведені такі мотиви для відводу судді.
21.05.2025 суддя ОСОБА_5 був визначений для розгляду кримінального провадження № 12024160000000557 від 30.04.2024 за обвинуваченням ОСОБА_3 і ОСОБА_6 .
02.06.2025 суддя ОСОБА_5 у справі № 991/4646/25 розпочав розгляд угоди про визнання винуватості від 20.05.2025 між прокурором і підозрюваним ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 52025000000000272 від 19.05.2025 за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України.
Кримінальне переслідування усіх зазначених трьох осіб розпочато в один і той самий час та в рамках одного й того самого кримінального провадження за № 12024160000000557, з моменту повідомлення про підозру в вчиненні кримінальних правопорушень, відповідно, 13.06.2024 - для ОСОБА_7 і ОСОБА_6, та 14.06.2024 - для ОСОБА_3 . Також орган досудового розслідування, формулюючи суть обвинувачення ОСОБА_3 і ОСОБА_6 зазначає про вчинення кримінальних правопорушень за попередньою змовою групою осіб - ОСОБА_7, ОСОБА_3 і ОСОБА_6 . Тобто матеріали кримінального провадження № 52025000000000272 від 19.05.2025 за підозрою ОСОБА_7 виділені з матеріалів кримінального провадження № 12024160000000557 від 30.04.2024 за обвинуваченням ОСОБА_3 і ОСОБА_6 .
Захисник вважає, що наведене є обставинами, які викликають сумнів в неупередженості судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_5, а саме: те, що обставини справи, кваліфікація дій обвинувачених осіб збігаються, і той факт, що автоматизована система розподілу справ визначила того ж самого суддю для розгляду виділеного провадження, вказує на те, що йдеться про одне провадження, хоч і розділене на два окремих, а тому в розумінні ст. 76 КПК України цей випадок необхідно розглядати як випадок неприпустимої повторної участі судді у справі.
Такі обставини в розумінні п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України на думку адвоката призводять до неможливості розгляду справи № 991/4649/ за обвинуваченням ОСОБА_3 і ОСОБА_6 суддею ОСОБА_5 з підстав розгляду цим суддею справи № 991/4646/25 про затвердження угоди про визнання винуватості від 20.05.2025 між прокурором та підозрюваним ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 52025000000000272 від 19.05.2025, що прямо несе в собі ризик порушення права на справедливий суд щодо обвинуваченого ОСОБА_3 (ст. 6 Конвенції про захист прав людини, ст. 21 КПК України), та нівелювання принципу неупередженості суду (судді).
До заяви про відвід додала ряд документів на підтвердження викладених обставин.
Позиції учасників судового провадження
Суддя ОСОБА_5, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не скористався правом на надання пояснень з приводу заявленого йому відводу, у судове засідання не з`явився.
Захисник ОСОБА_4 підтримала заявлений відвід і подала письмові пояснення щодо підстав відводу судді ОСОБА_5, надала суду текст вироку у справі № 991/4646/25 із Єдиного державного реєстру судових рішень. Зокрема, захисник додатково пояснила, що 05.06.2025 суддя ОСОБА_5 затвердив угоду про визнання винуватості від 20.05.2025 між прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури і обвинуваченим ОСОБА_7 . За умовами угоди обвинувачений ОСОБА_7 повністю і беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України, та зобов`язався співпрацювати із прокурорами у кримінальному провадженні № 12024160000000557, що полягає в наданні повних правдивих показань стосовно інших осіб у вчиненні кримінального правопорушення, що є предметом судового розгляду. У обвинувальному акті щодо ОСОБА_3 і ОСОБА_6 сторона обвинувачення визначає ОСОБА_7 як їхнього співучасника у кримінальному провадженні № 12024160000000557 та що вони втрьох вчинили злочин за попередньою змовою групою осіб. За таких умов суддя ОСОБА_5 фактично розглядатиме ту саму справу стосовно ОСОБА_3 і ОСОБА_6 вже після того, як затвердив угоду про визнання винуватості із одним зі співучасників (за версією сторони обвинувачення) тих самих кримінальних правопорушень, тобто судді стали відомі певні відомості, які можуть суттєво допомогти встановити обставини вчинення кримінального правопорушення та вплинути на висновок судді про винуватість двох інших осіб, які свою вину не визнають і угоду з прокурором не уклали. Наведені обставини викликають обґрунтовані сумніви щодо неупередженості судді ОСОБА_5 під час розгляду справи щодо обвинувачених ОСОБА_3 і ОСОБА_6 .
Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав заявлений її захисником відвід судді.
Прокурор та обвинувачений ОСОБА_6, його захисник, повідомлені про день, час і місце судового засідання, до суду не з`явились, про причини неявки не повідомили.
Суд у даному випадку дійшов висновку про можливість розгляду заяви про відвід за відсутності судді, прокурора та другого обвинуваченого і його захисника, враховуючи, що їхнє неприбуття не є перешкодою для розгляду заяви про відвід, що узгоджується із положеннями ч. 3 ст. 81 КПК України.
Мотиви та висновки суду
Можливість неупередженого та об`єктивного розгляду справи є однією із фундаментальних засад здійснення правосуддя.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 КПК України кожному гарантується право на розгляд та вирішення справи незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
З метою дотримання цієї гарантії, за наявності підстав, передбачених статтями 75 та 76 КПК України, суддя зобов`язаний заявити самовідвід. За цими ж підставами йому може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні. (ч. 1, 2 ст. 80 КПК України).
Згідно із ч. 1 ст. 81 КПК України в разі заявлення відводу судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу. З огляду на вказану норму закону для розгляду заяви про відвід судді ОСОБА_5 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями була визначена суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 .
За правилами п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України, на яку посилається захисник у заяві, суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Як визначено у ч. 5 ст. 80 КПК України, відвід повинен бути вмотивованим. Тобто відвід має містити посилання на конкретні обставини, що об`єктивно можуть свідчити про упередженість судді та бути підтверджені відповідними доказами.
Проаналізувавши зазначені захисником обставини для відводу, суд має визначити, чи є наведені факти такими, що можуть викликати обґрунтовані сумніви в неупередженості судді.
Суть доводів заяви про відвід полягає в тому, що існують обставини, які викликають сумніви в неупередженості судді ОСОБА_5 під час розгляду кримінального провадження № 12024160000000557 від 30.04.2024, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 368, ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 366-2 КК України, та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, адже суддя ОСОБА_5 05.06.2025 ухвалив вирок, яким затвердив угоду про визнання винуватості, укладену у кримінальному провадженні № 52025000000000272 від 19.05.2025 між прокурором і підозрюваним ОСОБА_7 (одним із учасників кримінального провадження № 12024160000000557 від 30.04.2024, матеріали щодо якого виділені 19.05.2025 в окреме провадження в порядку ч. 8 ст. 469 КПК України), та визнав останнього винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч.4 ст. 368 КК України.
На переконання захисту, внаслідок ухвалення вироку від 05.06.2025 суду стали відомі обставини того кримінального правопорушення, у вчиненні якого у співучасті із ОСОБА_7 обвинувачуються ОСОБА_3 і ОСОБА_6, фактично вже один раз прийняв рішення про вчинення одного і того самого злочину певною групою осіб, що може вплинути на об`єктивність і неупередженість судді ОСОБА_5 під час судового розгляду щодо останніх обвинувачених.
Суд відхиляє аргументи захисника з огляду на таке.
Дійсно судді ОСОБА_5 21.05.2025 передано для розгляду кримінальне провадження № 52025000000000272 від 19.05.2025 щодо ОСОБА_7, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч.4 ст. 368 КК України, що надійшло із угодою про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним (судова справа № 991/4646/25). Того ж дня судді ОСОБА_5 був розподілений обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024160000000557 від 30.04.2024 про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 368, ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 366-2 КК України, та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України (судова справа № 991/4649/25). Суддя ОСОБА_5 був визначений відповідно до результатів автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Суд у складі головуючого судді ОСОБА_5 05.06.2025 ухвалив вирок, яким затвердив угоду про визнання винуватості, укладену 20.05.2025 в межах кримінального провадження № 52025000000000272 від 19.05.2025 між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_7, визнав останнього винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 368 КК України (пособництві у проханні та одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої влади та службового становища, предметом якого була неправомірна вигода в особливо великому розмірі, вчинене за попередньою змовою групою осіб), і призначив йому на підставі угоди про визнання винуватості покарання.
Кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 було виділене 19.05.2025 із кримінального провадження № 12024160000000557 від 30.04.2024 щодо ОСОБА_3 і ОСОБА_6 до направлення обвинувальних актів в обох провадженнях до суду.
Як видно з тексту вироку від 05.06.2025, під час судового провадження на підставі угоди суд відповідно до положень глави 35 Кримінального процесуального кодексу України не досліджував докази кримінального провадження № 12024160000000557 від 30.04.2024, не надавав їм оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їхній сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку для встановлення винуватості або невинуватості обвинувачених ОСОБА_3 і ОСОБА_6 чи будь-яких інших осіб, а лише перевірив угоду про визнання винуватості на відповідність вимогам законодавства.
На виконання ч. 3 ст. 475 КПК України мотивувальна частина вироку від 05.06.2025 містить:
- формулювання обвинувачення, у якому ОСОБА_7 визнає себе винуватим, та частини статей закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачувався;
- відомості про укладену угоду, її реквізити, зміст та визначену міру покарання;
- мотиви, з яких суд виходив при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам закону і ухваленні вироку, з посиланням на положення закону, якими він керувався.
Тобто вирок не містить формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, а в ньому лише зазначене формулювання обвинувачення, яке пред`явлене ОСОБА_7 у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України, та у межах якого останній визнав свою винуватість.
Події, описані у вироку від 05.06.2025, не свідчать про порушення судом презумпції невинуватості ОСОБА_3 і ОСОБА_6, а є лише частиною обвинувачення, висунутого ОСОБА_7 прокурором, доведеність якого судом не встановлювалася у змагальному судовому процесі.
У рішенні від 25.11.2021 у справі Mucha проти Словаччини, заява № 63703/19 (на яке посилається захисник, мотивуючи заявлений відвід), Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип презумпції невинуватості буде порушено, якщо судове рішення чи твердження посадової особи щодо обвинуваченого у кримінальному правопорушенні відображає думку про те, що він винний до того, як вина цієї особи буде встановлена відповідно до закону. Необхідно принципово розрізняти твердження про те, що хтось лише підозрюється чи обвинувачується у скоєнні злочину, і чітку заяву, що особа вчинила відповідний злочин за відсутності остаточного обвинувального вироку.
Обставини, які стали предметом оцінки Європейського суду з прав людини у вказаному рішенні, суттєво відрізняються від обставин цього провадження, тому остаточні висновки Суду в тій справі є незастосовними у випадку із кримінальним провадженням щодо ОСОБА_3 і ОСОБА_6 . Так, у наведеній справі суд Словаччини, ухвалюючи вирок щодо заявника, вважав вироки щодо співучасників, винесені за результатами розгляду угод про визнання винуватості, частиною кримінальної справи проти заявника.
У вироку від 05.06.2025 Вищий антикорупційний суд (головуючий суддя ОСОБА_5 ) чітко і послідовно відобразив, що ОСОБА_7 обвинувачувався як пособник у вчиненні злочину за попередньою змовою групою осіб, при цьому інші особи є обвинуваченими в іншому судовому провадженні у кримінальному провадженні № 12024160000000557 від 30.04.2024.
Так, у розділі вироку «Умови угоди відповідають інтересам суспільства», зазначаючи про зобов`язання ОСОБА_7 надати показання за умовами угоди, суд вказав, що ці показання будуть стосуватись обставин вчинення ним та іншими обвинуваченими кримінального правопорушення, що є предметом судового розгляду у кримінальному провадженні № 12024160000000557.
У розділі «Умови угоди не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб» вироку, з метою не допустити порушення презумпції невинуватості осіб, які не є учасниками судового провадження у справі № 991/4646/25, суд використав умовні позначення щодо осіб, у співучасті з якими у формулюванні визнаного обвинувачення діяв ОСОБА_7, щоб мінімізувати можливість ідентифікувати осіб, про яких згадується у вироку, окрім відомостей про обвинуваченого. Також у вироку вказано, що суд не висловлював думку про винуватість інших осіб у вчиненні злочину та не робив жодних припущень з цього приводу; що всі формулювання викладені судом так, щоб чітко висловити свою позицію та висновки лише стосовно дій обвинуваченого ОСОБА_7, не маючи на меті надання оцінки діям інших осіб чи їх кримінально-правової кваліфікації; що вказівка на посаду, повноваження ОСОБИ 1 і ОСОБИ 2 чи інші дані, які наведені в тексті вироку, є лише обов`язковим елементом конкретизації обвинувачення ОСОБА_7, який виконував пособницькі дії.
У вироку суд наголосив, що обставини викладеного обвинувачення щодо ОСОБА_7, відповідно до ст. 17 КПК України, не можуть бути використані на підтвердження винуватості будь-яких інших осіб, окрім обвинуваченого у цьому провадженні; судом не здійснювалось дослідження та оцінка правомірності дій інших осіб та не встановлювалась наявність чи відсутність їх винуватості; судом при розгляді кримінального провадження не встановлено жодних преюдиційних фактів щодо інших осіб, а інформація, викладена у вироку, яка стосується формулювання дій, не може мати доказового значення для розгляду будь-якого іншого кримінального провадження.
Такими формулюваннями суд однозначно вказав на те, що інші особи притягуються до кримінальної відповідальності в окремому кримінальному провадженні та що їхня винуватість на момент ухвалення вироку щодо ОСОБА_7 не доведена у встановленому законом порядку.
Той факт, що суд, на виконання вимог ч. 7 ст. 474 КПК України, перевірив під час розгляду угоди та зазначив у вироку про наявність фактичних підстав для визнання обвинуваченим ОСОБА_7 своєї винуватості, стосується лише останнього та не свідчить про встановлення наявності підстав для висновку про винуватість інших обвинувачених у кримінальному провадженні № 12024160000000557 від 30.04.2024.
Тобто під час ухвалення вироку від 05.06.2025 суд не персоніфікував інших обвинувачених у кримінальному провадженні № 12024160000000557 від 30.04.2024, не зробив висновку щодо наявності складу злочину в їх діях, не встановив ступінь їх участі та ролі кожного з них у ймовірній протиправній діяльності або будь-які інші обставини по суті пред`явленого їм обвинувачення у судовій справі № 991/4649/25, та не досліджував доказів сторони обвинувачення, які можуть бути використані під час судового провадження щодо ОСОБА_3 і ОСОБА_6 .
Вирок від 05.06.2025 щодо ОСОБА_7 не має преюдиціального значення у кримінальному провадженні № 12024160000000557 від 30.04.2024 щодо інших осіб, що узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 15.04.2020 у справі № 344/2514/19, та практикою Європейського суду з прав людини (рішення від 23.02.2016 у справі Navalnyy and Ofitserov проти Росіі, заяви № 46632/13, № 28671/14).
Доводи сторони захисту про упередженість судді ОСОБА_5 з огляду на те, що, за результатами розгляду угоди про визнання винуватості ОСОБА_7, у нього сформувалось уявлення про обов`язкову причетність чи винуватість інших осіб у вчиненні тих кримінальних правопорушень, у яких ОСОБА_7 визнав свою винуватість, є лише припущеннями, які не підтверджені фактичними даними.
Суд зауважує, що професійні судді мають досвід і відповідну підготовку, що дозволяють їм зберігати об`єктивність і не піддаватися впливу будь-яких зовнішніх чинників при розгляді справ.
Судове провадження на підставі угоди за своєю суттю є особливим порядком здійснення кримінального провадження, який обмежений умовами відповідної угоди. Водночас під час розгляду справи по суті пред`явленого обвинувачення суд, не будучи обмеженим укладеними угодами в провадженнях щодо того самого кримінального правопорушення та ухваленими щодо них рішеннями, безпосередньо з`ясовує всі фактичні обставини та перевіряє їх доказами, які йому надають сторони, на підставі чого робить висновок про винуватість або невинуватість осіб.
Суд звертає увагу, що вичерпний перелік випадків, які законодавець вважає повторною участю судді у кримінальному провадженні, наведений у ст. 76 КПК України. Положення цієї статті не містять заборони для судді, який брав участь в судовому провадженні на підставі угоди, укладеної з одним із декількох обвинувачених (матеріали щодо якого були виділені в окреме провадження в порядку ч. 8 ст. 469 КПК України), брати участь у розгляді первісного кримінального провадження щодо інших обвинувачених.
Зважаючи на викладене, суд не вбачає обставин, які викликають сумніви в неупередженості судді ОСОБА_5, тому відсутні підстави для задоволення заяви захисника ОСОБА_4 .
Керуючись статтями 75, 80-82, 372 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви захисника ОСОБА_4 про відвід судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_5 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення та окремому оскарженню не підлягає.
Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Суддя ОСОБА_1