- Головуюча суддя (АП ВАКС): Чорна В.В.
справа № 991/11115/23
провадження № 11-сс/991/255/25
слідчий суддя: ОСОБА_1
доповідач: ОСОБА_2
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
09 червня 2025 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5,
за участі прокурора ОСОБА_6,
захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяви захисників підозрюваного ОСОБА_12 - адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про відвід колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 від розгляду судової справи № 991/11115/23 та кримінального провадження № 52017000000000361 від 01.06.2017 р., -
в с т а н о в и л а:
У провадженні колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду перебуває судова справа № 991/11115/23 за апеляційними скаргами прокурора САП ОСОБА_6 та захисників ОСОБА_7, ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01.04.2025 р., якою відмовлено у задоволенні клопотання детектива НАБУ ОСОБА_13, погодженого з прокурором САП ОСОБА_6, про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування стосовно ОСОБА_12, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України.
У судовому засіданні до початку розгляду апеляційних скарг по суті захисниками ОСОБА_7 та ОСОБА_8 заявлено відвід колегії суддів АП ВАКС у складі суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 від розгляду судової справи № 991/11115/23 та кримінального провадження № 52017000000000361 від 01.06.2017 р.
Посилаючись на п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України як на підставу для відводу, захисник ОСОБА_7 зазначає, що іншими обставинами, які викликають сумнів у неупередженості колегії суддів та виключають її участь у провадженні, є такі: 1) колегія суддів з формальних підстав відмовляє у задоволенні заяв про відводи у цій справі, посилаючись на Положення про авторозподіл, однак вказане лише підтверджує її упередженість; 2) колегія суддів в інших справах у рамках даного провадження проявляє очевидний обвинувальний ухил; 3) колегія суддів вже надала свою оцінку обґрунтованості підозри ОСОБА_12 в іншій судовій справі № 991/2193/24 за наявності ідентичної доказової бази, що й у цій справі; 4) колегія суддів невірно оцінила доводи захисту в іншій справі № 991/2193/24 в аспекті рішення Пленуму ЄСПЛ від 06.07.2020 р., зокрема щодо постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2021 р. та щодо правової природи рішень Пленуму ЄСПЛ; 5) колегія суддів використала у своїй ухвалі в іншій справі № 991/2193/24 рішення ЄСПЛ від 09.07.2024 р. (заява № 63403/13), попри те, що таке рішення не можна використовувати в будь-яких національних кримінальних провадженнях, а його висновки не можуть тлумачитись як факти, про що чітко зазначено самим ЄСПЛ у цьому рішенні; 6) колегія суддів має сформовану позицію у кримінальному провадженні № 52017000000000361 в цілому та у справі № 991/11115/23 зокрема, в тому числі щодо статусу ОСОБА_12 як підозрюваного, обґрунтованості повідомленої йому підозри, факту оголошення його в міжнародний розшук та можливості подальшого використання доказів у цьому провадженні, зібраних в порушення імунітету ОСОБА_12 ; 7) рішення Пленуму ЄСПЛ від 06.07.2020 р. виключає участь колегії суддів у розгляді цієї справи; 8) колегія суддів не зверталась до Вищої ради правосуддя з повідомленням про втручання у її діяльність з боку Громадської організації «Центр протидії корупції», яка 06.05.2025 року опублікувала статтю з критикою судді ОСОБА_2, наводячи приклади її рішень, ухвалених на користь сторони захисту, як підтвердження її недобросовісності; 9) у справі «Ситник проти України» ЄСПЛ встановив порушення ст. 18 ЄКПЛ у поєднанні зі ст. 6 та 8, і у справі ОСОБА_12 наявні документи, що містять численні підтвердження упередженості прокурорів та наявність домінуючої «прихованої мети», що виходить за рамки легітимного кримінального переслідування. Водночас, колегія суддів свідомо проігнорувала такі обставини.
Захисник ОСОБА_8 у своїй заяві про відвід зазначає, що колегія суддів не може розглядати дану справу, оскільки до цього вона вже ухвалила рішення про відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру ОСОБА_12 . Оскільки ці процесуальні питання є взаємопов`язаними, зокрема, щодо встановлення наявності/відсутності обґрунтованої підозри, повторна участь цієї ж колегії суддів ставить під сумнів її здатність бути неупередженою. Більше того, колегією суддів вже було допущено викривлення фактів, викладених в рішенні Пленуму ЄСПЛ про відмову у знятті імунітету з ОСОБА_12 .
Наведені обставини, на думку захисників, свідчать про наявність у цій справі об`єктивного критерію упередженості, тому колегію суддів має бути відведено не лише від розгляду судової справи № 991/11115/23, але й від провадження № 52017000000000361, оскільки КПК України не передбачає можливості відведення суду на стадії досудового розслідування від розгляду окремого клопотання або скарги, натомість, визначає можливість заявити відвід у кримінальному провадженні в цілому.
У судовому засіданні захисники ОСОБА_10, ОСОБА_9 та ОСОБА_11 підтримали заявлені відводи та просили їх задовольнити.
Прокурор ОСОБА_6 заперечила проти заявленого відводу, посилаючись на його необґрунтованість, оскільки доводи захисту зводяться до незгоди з іншими рішеннями, ухваленими колегією суддів у межах цього провадження. Щодо доводів в частині рішення ЄСПЛ у справі «Ситник проти України», вони не стосуються рішення у справі щодо ОСОБА_12, яке наразі переглядається. Щодо публікації ГО «Центр протидії корупції» з критикою рішень, постановлених за участі судді ОСОБА_2, вважає, що прийняття такої підстави для відводу призведе до того, що будь-яка публікація стане способом відведення від розгляду справи будь-якого судді, який не підходить тій чи іншій стороні. Водночас, підстав, які б дійсно доводили наявність обставин, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України, захист не навів, тому заяви про відвід колегії судів не підлягають задоволенню.
Підозрюваний ОСОБА_12 повідомлений про час та місце судового розгляду у порядку, визначеному ч. 6 ст. 193 КПК України, тож розгляд заяви про відвід колегії суддів здійснюється за його відсутності.
Заслухавши доводи учасників провадження та дослідивши матеріали справи в частині, що стосується поданих заяв про відвід, колегія суддів дійшла висновку про відмову у їх задоволенні, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 80 КПК України, заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 КПК України, кожному гарантується право на розгляд та вирішення справи незалежним і неупередженим судом.
З метою дотримання цієї гарантії учасники судового провадження наділені правом заявити судді відвід, який повинен бути вмотивованим (ст. 80 КПК України).
Положення ст. ст. 75, 76 КПК України визначають перелік підстав, що виключають участь судді у кримінальному провадженні.
Зокрема, у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Саме на цю підставу посилаються захисники ОСОБА_7 та ОСОБА_8, заявляючи відвід колегії суддів.
Надаючи оцінку їх доводам про наявність у колегії суддів вже сформованої позиції у справі № 991/11115/23, колегія суддів виходить з такого.
Ухвалою слідчого судді від 30.01.2024 р. було відмовлено у задоволенні клопотання сторони обвинувачення про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування стосовно підозрюваного ОСОБА_12 .
Ухвалою колегії суддів АП ВАКС від 18.11.2024 р. вказану ухвалу скасовано, оскільки слідчим суддею в судовому засіданні не досліджено жодного доказу, долученого до клопотання, та не надано їм оцінки в межах обставин, що підлягають встановленню, ані окремо, ані у їх сукупності. Водночас, колегія суддів встановила, що усунути недоліки, які допустив слідчий суддя, під час апеляційного розгляду неможливо, оскільки вирішення апеляційним судом клопотання про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування по суті, з встановленням замість слідчого судді всіх обов`язкових обставин у відповідності до ст. 297-4 КПК України, призведе до порушення принципу інстанційності та позбавить учасників провадження права на подальший апеляційний перегляд цього рішення. Відтак, матеріали клопотання щодо ОСОБА_12 після скасування оскаржуваної ухвали направлено слідчому судді на новий розгляд.
Під час нового судового розгляду слідчий суддя дослідив наявні в матеріалах клопотання докази, встановив всі обов`язкові обставини у відповідності до ст. 297-4 КПК України, після чого дійшов висновку про те, що сукупність наявних доказів не є достатньою для надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування стосовно ОСОБА_12 .
Не погодившись з такими висновками слідчого судді, прокурор та захисники подали апеляційні скарги, які наразі перебувають на розгляді у колегії суддів, і саме від їх розгляду, на переконання захисту, має бути відведена колегія суддів, оскільки вона має сформовану позицію у даній справі щодо статусу ОСОБА_12 як підозрюваного, обґрунтованості повідомленої йому підозри, підтвердження факту оголошення його у міжнародний розшук та можливості подальшого використання доказів у цьому провадженні, хоча вони зібрані в порушення імунітету ОСОБА_12 .
Наведені аргументи колегія суддів не приймає, оскільки під час попереднього апеляційного розгляду у справі № 991/11115/23 суд не робив висновків ані щодо обґрунтованості повідомленої ОСОБА_12 підозри, ані щодо можливості подальшого використання доказів у справі, оскільки слідчий суддя в межах розгляду відповідного клопотання не дослідив докази та не зробив жодних висновків з цих питань. Саме це і стало підставою для скасування цієї ухвали та призначення нового розгляду вказаного клопотання.
В частині доводів про наявність у колегії суддів сформованої позиції щодо статусу ОСОБА_12 як підозрюваного та факту оголошення його в міжнародний розшук, колегія суддів враховує, що в апеляційних скаргах захисту не оспорюються висновки оскаржуваної ухвали з цих питань, аналогічні висновкам колегії суддів в ухвалі від 18.11.2024 р. Натомість, у заяві про відвід захисник ОСОБА_7 детально викладає мотиви своєї незгоди з висновками колегії суддів щодо процесуального статусу ОСОБА_12 та оголошення його в міжнародний розшук, викладеними в ухвалах від 13.06.2024 р. (справа № 991/6813/23) та від 18.11.2024 р. (справа № 11115/23), втім така незгода з висновками суду при перегляді іншої ухвали слідчого судді не свідчить про наявність підстав для відводу складу суду через недовіру до нього, як про це зазначає захисник.
Колегія суддів також відхиляє посилання на те, що у стороннього спостерігача можуть виникнути сумніви у здатності у даному складі суду прийняти об`єктивне рішення щодо ОСОБА_12 у цій справі з посиланням на те, що вона вже надала оцінку обґрунтованості його підозри в іншій судовій справі № 991/2193/24, оскільки вчинення судом дій у передбаченому кримінальним процесуальним законом порядку не може свідчити про його необ`єктивність чи упередженість. Зокрема, висновки або позиції суддів, висловлені у судових рішеннях, не можуть бути підставою для відводу, оскільки тлумачення закону у поєднанні з обставинами справи є підґрунтям здійснення правосуддя і у протилежному випадку судді позбавляються можливості на висловлення позиції при розгляді інших подібних справ у подальшому (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 р. у справі № 761/16124/15-ц).
Відтак, правова позиція колегії суддів, висловлена в іншій справі (№ 991/2193/24), не може бути підставою для її відводу у справі № 991/11115/23.
Крім того, з урахуванням чинної редакції п. 4.1 Засад використання автоматизованої системи документообігу в АП ВАКС, колегія суддів у складі головуючого судді ОСОБА_2, суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4 є раніше визначеним складом суду у провадженні № 52017000000000361 (крім апеляційних скарг, від розгляду яких цих суддів було відведено в порядку ч. 3 ст. 82 КПК України), тому наведені захистом доводи щодо сформованої у колегії суддів позиції у даному провадження не можуть бути підставою для її відводу.
Твердження про упередженість колегії суддів через те, що вона невірно оцінила доводи захисту в аспекті рішення Пленуму ЄСПЛ від 06.07.2020 р. та постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2021 р., а також правову природу рішень Пленуму ЄСПЛ в іншій справі також не є слушними, оскільки рішення Пленуму ЄСПЛ від 06.07.2020 р. про відмову у позбавленні ОСОБА_12 імунітету має процедурний характер і не може ототожнюватися з рішеннями міжнародної судової установи, прийнятими за наслідками розгляду заяв про порушення конвенційних прав особи. Саме такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 05.10.2021 р. за результатами розгляду заяви ОСОБА_12 про перегляд судових рішень за виключними обставинами з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань, а не колегія суддів, як стверджує захист. Натомість, посилання колегією суддів на вказаний висновок Великої Палати в своїй ухвалі в межах іншої судової справи свідчить лише про врахування позиції вищої судової інстанції, що є обов`язком суду, у відповідності до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів».
Колегія суддів відхиляє також і доводи захисту про те, що рішення Пленуму ЄСПЛ від 06.07.2020 р. виключає її участь у розгляді цієї справи, з посиланням на те, що «…Пленум ЄСПЛ виступив судом найвищої інстанції по відношенню до ВАКС і АП ВАКС та переглянув обставини даної справи…», оскільки Пленум ЄСПЛ не переглядав обставини даної справи та не досліджував сукупність наявних у ній доказів, які стосуються вирішення питання про надання дозволу на проведення спеціального досудового розслідування стосовно ОСОБА_12, а лише відмовив у знятті з нього імунітету.
Іншою підставою для відводу колегії суддів заявлено те, що нею в ухвалі від 21.08.2024 р. в іншій справі № 991/2193/24 використано висновки, викладені у рішенні ЄСПЛ від 09.07.2024 р. у справі «ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» проти України» на користь сторони обвинувачення, попри те, що ЄСПЛ прямо зазначив, що його висновки у цій справі не мають жодного впливу на результат національного кримінального провадження.
Натомість, зі змісту ухвали, на яку посилається захисник ОСОБА_7 у заяві про відвід, вбачається, що колегія суддів, заслухавши доводи сторін провадження, дослідивши наявні в матеріалах провадження докази, дійшла висновку про наявність достатніх доказів, аби стверджувати про можливу причетність ОСОБА_12 до вчинення інкримінованих йому злочинів, що відповідає стандарту достатніх підстав для підозри у вчиненні злочину. Після чого, надаючи оцінку посиланню захисту на «абсурдність версії сторони обвинувачення» щодо введення ОСОБА_12 в оману ЄСПЛ, з огляду на те, що ЄСПЛ самостійно приймає рішення щодо прийнятності тої чи іншої заяви, а рішення ЄСПЛ від 20.10.2015 р. наразі не переглянуте і є чинним, колегія суддів наголосила, що «…Вирішення чи не вирішення питання про перегляд рішення ЄСПЛ про дружнє врегулювання від 20.10.2015 р., на думку колегії суддів, на даній стадії кримінального провадження не має правового значення. Більше того, колегією суддів встановлено, що до постановлення нею ухвали, ЄСПЛ розглянув заяву Міністерства юстиції України від 26.10.2015 р. та дійшов висновку про повернення заяви ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» від 14.09.2013 р. до реєстру справ та визнання її неприйнятною…».
Тобто, колегія суддів відхилила доводи захисту щодо вирішального значення у даній справі непереглянутого рішення ЄСПЛ про дружнє врегулювання від 20.10.2015 р., та зазначила, що це питання на даній стадії провадження не має правового значення, а також зауважила, що такі доводи захисту спростовуються рішенням ЄСПЛ від 09.07.2024 р., яким на даний час рішення про дружнє врегулювання від 20.10.2015 р. переглянуто з відповідними висновками, зазначеними у цьому рішенні.
Посилання у заяві про відвід на рішення ЄСПЛ у справі «Ситник проти України», обставини якої, за твердженням захисту, є дзеркальними до обставин справи щодо ОСОБА_12, та свідоме ігнорування колегією суддів існування таких фактів, також не приймаються, оскільки вказане рішення не стосується ОСОБА_12 та предмету розгляду у даній справі.
Щодо публікації ГО «Центр протидії корупції» та не звернення колегії суддів до Вищої ради правосуддя з повідомленням про втручання у її діяльність з боку вказаної громадської організації, захистом не наведено, як зазначена публікація стосується упередженості колегії суддів у даній справі. При цьому, колегія суддів вважає непереконливою позицію захисту про те, що будь-яка негативна публікація щодо судді є підставою для його відводу від розгляду тієї чи іншої справи.
Підсумовуючи викладене, вбачається, що основною та єдиною підставою для відводу складу суду як у цій судовій справі, так і у кримінальному провадженні в цілому, є незгода захисту з процесуальними рішеннями, постановленими колегією суддів стосовно ОСОБА_14 у провадженні № 52017000000000361, що не може вважатися обставиною, яка викликає сумнів у неупередженості судді в розумінні ст. 75 КПК України.
Згідно з рішенням ЄСПЛ «Олександр Волков проти України», безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Існування безсторонності для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинно встановлюватися згідно з: 1) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав він особисту упередженість або чи був об`єктивним у справі, та 2) об`єктивним критерієм, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
Коли вирішується, чи є в цьому випадку законні підстави побоюватися, що конкретному органу не вистачає неупередженості, то позиція тих, хто про це стверджує, важлива, але не є визначальною. Визначальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно виправданими (рішення ЄСПЛ «Феррантеллі та Сантангело проти Італії»).
Отже, сумнів у неупередженості суду повинен бути розумним, інакше будь-який судовий процес може перетворитись у тривалу недовіру до суду та, відповідно, зміну його складу.
Жодних доказів упередженого ставлення колегії суддів захистом не надано та при розгляді заяви про відвід не встановлено, при цьому така заява не містить належних та підтверджених даних, які б викликали сумнів у неупередженості колегії суддів та свідчили б про наявність підстав для її відводу.
За наведених обставин, посилання захисників на п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України не є доречними та відхиляються колегією суддів.
Існування будь-яких інших підстав для відводу, передбачених ст. 75 КПК України, колегією суддів також не встановлено.
Відтак, заявлений відвід не містить належних та підтверджених даних, які б свідчили про реальне існування жодної з підстав для відводу колегії суддів як в цілому у кримінальному провадженні № 52017000000000361 від 01.06.2017 р., у якому ОСОБА_12 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України, так і у справі № 991/11115/23 про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування стосовно ОСОБА_12, а відтак, у задоволенні заяви про відвід слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 75-81 КПК України, колегія суддів, -
п о с т а н о в и л а:
У задоволенні заяви захисників про відвід колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_2
судді ОСОБА_3
ОСОБА_4