- Головуючий суддя (ККС ВС): Наставний В.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 липня 2025 року
м. Київ
справа № 991/625/25
провадження № 51 - 2539 ск 25
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши касаційну скаргупідозрюваного ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 08 квітня 2025 року,
встановив:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27 лютого 2025 року, залишеною без зміни ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 08 квітня 2025 року, задоволено клопотання детектива НАБУ, яке погоджено прокурором, і накладено арешт на майно, яке на праві власності належить підозрюваному ОСОБА_4, шляхом заборони відчуження та розпорядження ним.
У касаційній скарзі порушується питання про перевірку ухвали апеляційного суду у касаційному порядку.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додану копію судового рішення, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, виходячи з таких підстав.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини першої статті 129 Конституції України).
Встановлюючи обмеження права на касаційне оскарження судових рішень, законодавець повинен керуватися такою складовою принципу верховенства права, як пропорційність. За правовою позицією Конституційного Суду України обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним (абзац шостий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 жовтня 2009 року № 26-рп/2009).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував,
що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ
до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення.
Відповідно до ст. 424 ч. 4 КПК України ухвала слідчого судді після її перегляду
в апеляційному порядку, а також ухвала суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на таку ухвалу оскарженню в касаційному порядку не підлягають.
Обмеження права на касаційне оскарження ухвали апеляційного суду за результатом такого перегляду визначено законодавцем і прямо передбачене процесуальним законом. Таке обмеження відповідає основним засадам судочинства, що визначені Конституцією України, є пропорційним та обґрунтованим.
Згідно зі ст. 428 ч. 2 п. 1 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга подана
на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
З наявних матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_4 у касаційній скарзі оскаржує ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 08 квітня 2025 року, якою за результатами розгляду апеляційної скарги його захисника ОСОБА_5 залишено без зміни вказану ухвалу слідчого судді про накладення арешту на майно.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване судове рішення не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції відповідно до ст. 424 ч. 4 КПК України, а тому у відкритті касаційного провадження відповідно до вимог ст. 428 ч. 2 п. 1 КПК України необхідно відмовити, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Керуючись ст. 428 ч. 2 п. 1 КПК України, Верховний Суд
постановив:
Відмовити ОСОБА_4 у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 08 квітня 2025 року
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3