Документ № 128823869

Справа № 991/2030/22

Провадження №11-кп/991/96/25

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2025 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4

обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_6,

ОСОБА_7,

захисників ОСОБА_8, ОСОБА_9

ОСОБА_10, ОСОБА_11 (в режимі відеоконференції)

прокурора ОСОБА_12

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_7 на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 22 січня 2024 року про закриття кримінального провадження щодо обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_7 частини обвинувачення за ст. 255 КК України,

УСТАНОВИЛА:

У провадженні Вищого антикорупційного суду перебуває кримінальне провадження № 52019000000000522 від 21 червня 2019 року стосовно обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень: ОСОБА_13 - за ч.1 ст.255, ч.3 ст.27 - ч.1 ст.109, ч.2 ст.369-2, ч.2 ст.344 КК; ОСОБА_14 - за ч.1 ст.255, ч.1 ст.109 КК; ОСОБА_7 - за ч.1 ст.255, ч.1 ст.109 КК; ОСОБА_5 - за ч.1 ст.255, ч.1 ст.109, ч.5 ст.27 - ст.351-2 КК; ОСОБА_15 - за ч.1 ст.255, ч.1 ст.109, ч.5 ст.27 - ст.351-2 КК; ОСОБА_16 - за ч.1 ст.255, ч.1 ст.109, ст.351-2 КК; ОСОБА_6 - за ч.1 ст.255, ч.1 ст.109, ч.5 ст.27 - ст.351-2 КК; ОСОБА_17 - за ч.1 ст.255, ч.1 ст.109, ст.351-2 КК; ОСОБА_18 - за ч.1 ст.255, ч.1 ст.109, ст.351-2 КК; ОСОБА_19 - за ст.351-2 КК.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 22 січня 2024 року клопотання обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_5 задоволено частково, кримінальне провадження щодо цих обвинувачених за ч. 1 ст.255 КК України закрито лише в частині пред`явленого кожному з них обвинувачення щодо участі у злочинах, вчинюваних злочинною організацією, у зв`язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність такого діяння.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, вважаючи його протиправним, таким, що не ґрунтується на суті поданого клопотання та не відповідає дійсним обставинам справи, ОСОБА_5 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Вищого антикорупційного суду від 22 січня 2024 року, а кримінальне провадження № 52019000000000522 від 21.06.2019, в частині обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255 КК України (в редакції Закону від 05.04.2001 № 2341-III), закрити повністю на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Також не погоджуючись із зазначеним рішенням суду обвинувачений ОСОБА_7 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Вищого антикорупційного суду від 22 січня 2024 року та постановити судом апеляційної інстанції нове рішення, яким кримінальне провадження № 52019000000000522 від 21.06.2019, в частині обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255 КК України (в редакції Закону від 05.04.2001 № 2341-ІІІ), закрити повністю на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, в зв`язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги стосувались їх незгоди з частковим задоволенням їх клопотань. Так, не заперечуючи того, що при розгляді клопотань суд з`ясовував чи надають вони свою згоду на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, вони надали таку згоду виключно на закриття кримінального провадження в обсягах, заявлених у клопотаннях, суть яких зводилась до втрати чинності ст. 255 КК України (в редакції Закону від 05.04.2001 № 2341-III) у повному обсязі, проте не окремих її складових.

Таким чином, обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_7 не погоджуються з висновками суду щодо часткової декриміналізації ч. 1 ст. 255 КК України (в редакції від 05 квітня 2001 року) та наполягають на тому, що вони не надавали своєї згоди на закриття кримінального провадження в частині їх обвинувачення за ч. 1 ст. 255 КК України щодо участі у злочинах, вчинюваних злочинною організацією.

Також, на їх переконання, оскаржувана ухвала постановлена незаконним складом суду, оскільки двоє з суддів - членів колегії на стадії досудового розслідування вже приймали участь у цьому кримінальному провадженні.

Крім того, розгляд клопотань про закриття кримінального провадження відбувся за відсутності обвинуваченого ОСОБА_13, що є грубим істотним порушенням вимог кримінального процесуального законодавства.

Обвинувачені ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, захисники ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 в судовому засіданні апеляційні скарги підтримали та просили задовольнити у повному обсязі з зазначених у них підстав.

Прокурор просив відмовити в задоволенні апеляційних скарг, залишивши ухвалу суду першої інстанції без змін.

Інші учасники провадження у суд не з`явились, про поважні причини свого неприбуття не повідомили, проте колегія суддів з урахуванням позиції осіб, які з`явились в судове засідання, згідно з положеннями ч.4 ст.405 КПК України вважала за можливе розглянути апеляційні скарги за відсутності інших учасників провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників апеляційного провадження, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів доходить таких висновків.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ч. 1 ст. 2 КПК України).

За ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

У відповідності до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням норм процесуального кодексу.

Кримінальне провадження закривається, зокрема в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння (п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України).

Ухвала суду про закриття кримінального провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку (ч. 11 ст. 284 КПК України).

З матеріалів провадження вбачається, що 29 листопада 2023 року обвинувачений ОСОБА_7 та 04 грудня 2023 року обвинувачений ОСОБА_5 подали до Вищого антикорупційного суду клопотання про закриття кримінального провадження в частині обвинувачення щодо кожного з них за ч. 1 ст. 255 КК України на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з втратою чинності закону, яким встановлювалась кримінальна протиправність діяння.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 22 січня 2024 року клопотання обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_5 задоволено частково, кримінальне провадження щодо обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 255 КК України закрито в частині пред`явленого кожному з них обвинувачення щодо участі у злочинах, вчинюваних злочинною організацією, у зв`язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність такого діяння.

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 05 квітня 2024 року апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_5 залишено без задоволення, ухвалу Вищого антикорупційного суду від 22 січня 2024 року - без змін.

Постановою Верховного Суду від 15 квітня 2025 року частково задоволено касаційні скарги обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_5, скасовано ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 05 квітня 2024 року та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Верховний Суд дійшов висновку, що:

-в ході апеляційного розгляду було допущено порушення права ОСОБА_7 на захист, оскільки останній був обмежений у доступі до реалізації гарантованого державою та встановленого статтями 59, 63 Конституції України, статтями 48, 49, 52 КПК України та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право мати професійну правничу допомогу;

-суд апеляційної інстанції ретельно не перевірив доводів обвинувачених, викладених в апеляційних скаргах та доповненнях до них, про постановлення оскаржуваної ухвали неповноважним складом суду, посилаючись на приписи статей 75, 76 КПК України.

Щодо доводів апеляційної скарги про закриття кримінального провадження за ч. 1 ст. 255 КК України в частині пред`явленого обвинувачення на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.

За приписами п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Відповідно до абз. 5 ч. 7 ст. 284 КПК України ухвала про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, постановляється судом з урахуванням особливостей, визначених ст. 479-2 цього Кодексу.

За статтею 479-2 КПК України суд здійснює судове провадження щодо діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, у загальному порядку, передбаченому КПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 3 ст.479-2 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 КПК України. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує. За відсутності згоди обвинуваченого та в разі, якщо судом встановлено вчинення ним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 1-2 ч. 2 ст. 284 КПК України.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_5 підтвердили, що самі ініціювали питання про закриття кримінального провадження, до початку розгляду їх клопотань висловили свою згоду на закриття кримінального провадження в частині пред`явленого обвинувачення за ч. 1 ст. 255 КК України (в редакції Закону від 05.04.2001 № 2341-III), водночас, не надавали своєї згоди на часткове задоволення клопотання та закриття кримінального провадження за ч. 1 ст. 255 КК України лише в частині участі у злочинах, вчинюваних злочинною організацією.

Таким чином, колегія суддів приходить висновку, що під час розгляду клопотання обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження, суд не встановив їх згоди на часткове задоволення клопотання та закриття в частині, чим допустив порушення вимог статей 284, 479-2 КПК України.

Щодо доводів про неповноважність складу суду, який постановив оскаржувану ухвалу.

Суддя, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, не має права брати участі у цьому ж провадженні в суді першої, апеляційної і касаційної інстанцій, крім випадків перегляду ним в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, яка була постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті (ч. 1 ст. 76 КПК України).

Така вимога закону забезпечує недопущення сторонніх впливів на прийняття процесуальних рішень у кримінальному процесі, усуває можливу упередженість службової особи при здійсненні розслідування та судового розгляду кримінального провадження, сприяє підвищенню рівня довіри громадськості до суду та винесених ним рішень.

Обвинувачені в обґрунтування повторної участі суддів ОСОБА_20 та ОСОБА_21 в кримінальному провадженні посилались на прийняття ними під час досудового розслідування у цьому провадженні рішень щодо розгляду заяв про відвід/самовідвід слідчих суддів у кримінальному провадженні. Окрім того, суддя ОСОБА_20 постановив ухвалу від 18 листопада 2021 року про відмову у відкритті провадження за заявою про перегляд ухвали слідчого судді за нововиявленими обставинами.

За таких обставин, є підстави для перевірки доводів обвинувачених про постановлення оскаржуваної ухвали неповноважним складом суду, посилаючись на приписи статей 75, 76 КПК України, на що, зокрема, вказав і у цій справі Верховний Суд у постанові від 15 квітня 2025 року (справа № 991/2030/22, провадження № 51 - 1046 км 23).

Аналізуючи зміст ухвал про розгляд заяв про відвід/самовідвід (наявні у відкритому доступі Єдиного державному реєстру судових рішень), на які посились обвинувачені в обґрунтування недопустимості повторної участі суддів ОСОБА_20 та ОСОБА_21, колегія доходить висновку, що ними фактично не здійснювався судовий контроль у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, оскільки ними не приймалися рішення по суті питань, які вирішуються слідчими суддями під час досудового розслідування.

Водночас, згідно відомостей Єдиного державному реєстру судових рішень у кримінальному провадженні № 52019000000000522 від 21 червня 2019 року була постановлена ухвала слідчим суддею ОСОБА_20 від 18 листопада 2021 року (справа № 991/5826/21), на яку посилаються в апеляційних скаргах обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_5, і якою слідчий суддя ОСОБА_20 відмовив у відкритті провадження за заявою адвоката про перегляд ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду за нововиявленими обставинами.

На думку колегії суддів, ухвала від 18 листопада 2021 року (справа № 991/5826/21) може вказувати на те, що слідчий суддя ОСОБА_20 здійснював судовий контроль у кримінальному провадженні № 52019000000000522 від 21 червня 2019 року під час досудового розслідування. Тому, відповідно до ч. 1 ст. 76 КПК України, суддя підлягав відводу від розгляду справи по суті обвинувачення.

Щодо доводів апеляційних скарг відносно розгляду клопотань про закриття кримінального провадження за відсутності деяких учасників кримінального провадження, зокрема, одного із обвинувачених.

Частиною 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного захищати себе особисто або використовувати юридичну допомогу захисника. Право обвинуваченого на захист закріплено в п. 5 ч. 1 ст. 129 Конституції України як одна з основних засад судочинства.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що принцип змагальності та принцип рівності сторін є наріжним каменем справедливого судового розгляду в розумінні ст. 6 Конвенції. Відповідно до зазначених принципів кожна зі сторін повинна мати змогу надати власне розуміння справи.

У рішенні ЄСПЛ від 15 квітня 2015 року у справі «Чопенко проти України» наголошується на тому, що виходячи з гарантій, закріплених у підпункті «с» пункту 3 статті 6 Конвенції, надзвичайно важливим для справедливості системи кримінального судочинства є те, що обвинувачений повинен мати адекватний захист як у суді першої інстанції, так і в апеляційному суді (справа «Лала проти Нідерландів» (Lala v. the Netherlands). Участь представника прокуратури у засіданні суду апеляційної інстанції, на якому підсудний або його представник були відсутніми, є такою, що порушує право заявника на захист та принцип рівності сторін, що є невід`ємною складовою права на справедливий суд (справи «Бельзюк проти Польщі» (Belziuk v. Poland) та «Піралі Оруджов проти Азербайджану» (Pirali Orujov v. Azerbaijan).

Відповідно до ч. 3 ст. 21 КПК України кожен має право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов`язків, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно вимог КПК України, підготовче судове засідання відбувається за обов`язкової участф обвинуваченого (крім випадків, коли здійснювалося спеціальне досудове розслідування), прокурора, захисника, потерпілого, його представника та законного представника, цивільного позивача, його представника та законного представника, цивільного відповідача та його представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, згідно з правилами, передбаченими КПК України для судового розгляду (ч. 2 ст. 314 КПК України).

Якщо обвинувачений, до якого не застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не прибув за викликом у судове засідання, суд відкладає судовий розгляд, призначає дату нового засідання і вживає заходів до забезпечення його прибуття до суду. Суд також має право постановити ухвалу про привід обвинуваченого та/або ухвалу про накладення на нього грошового стягнення в порядку, передбаченому главами 11 та 12 КПК України (ч. 1 ст. 323 КПК України).

З матеріалів судового провадження (зокрема, журналів судових засідань від 15.01.2024 та 22.01.2024) (том 3, а.с. 139-144) вбачається, що клопотання обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження в частині обвинувачення за ч. 1 ст. 255 КК України на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України розглядалося в судових засіданнях 15.01.2024 та 22.01.2024. В судовому засіданні 15 січня 2024 року були відсутні обвинувачені ОСОБА_13 та ОСОБА_17, 22 січня 2024 року - лише ОСОБА_13 .

На думку колегії суддів, розгляд судом першої інстанції клопотань обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України під час підготовчого судового засідання без участі, зокрема, обвинуваченого є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Щодо повноважень суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги

Згідно вимог п. 1 ч. 1 ст. 415 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу суду і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, зокрема, якщо встановлено порушення, передбачені пунктами 2, 3 ч. 2 ст. 412 КПК України.

За вимогами пунктів 1-3 ч. 2 ст. 412 КПК України судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо:

-за наявності підстав коли провадження може бути закрито лише за згодою підозрюваного, обвинуваченого, який проти цього заперечував;

-судове рішення ухвалено незаконним складом суду;

-судове провадження здійснено за відсутності обвинуваченого (крім випадків, передбачених частиною третьою статті 323 чи статтею 381 цього Кодексу, або прокурора, крім випадків, коли його участь не є обов`язковою).

За таких обстави, апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_7 підлягають частковому задоволенню, ухвала Вищого антикорупційного суду від 22 січня 2024 року - скасуванню із призначенням нового судового розгляду клопотань обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_5 про закриття цього кримінального провадження в частині обвинувачення за ст. 255 КК України (в редакції Закону від 05.04.2001 № 2341-III).

Керуючись статтями 376, 404, 405, 407, 412, 415, 418, 532 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_7 задовольнити частково.

Ухвалу Вищого антикорупційного суду від 22 січня 2024 року про закриття кримінального провадження щодо обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_7 частини обвинувачення за ст. 255 КК України скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою призначити новий розгляд клопотань обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_5 про закриття цього кримінального провадження в частині обвинувачення за ст. 255 Кримінального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3