- Головуюча суддя (АП ВАКС): Чорна В.В.
справа № 991/5538/25
провадження №11-сс/991/427/25
слідчий суддя: ОСОБА_1
доповідач: ОСОБА_2
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2025 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5,
за участі захисника ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 - захисника підозрюваної ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду про відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру від 12.06.2025 р., -
в с т а н о в и л а:
16.06.2025 року на розгляд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла зазначена апеляційна скарга, яку передано судді-доповідачу 23.06.2025 року та цього ж дня її призначено до апеляційного розгляду.
1.Короткий зміст оскаржуваної ухвали та апеляційної скарги.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді відмовлено у задоволенні скарги захисника ОСОБА_6 на повідомлення про підозру ОСОБА_7 від 06.02.2025 р. у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 255 КК України (в редакції Закону № 671-ІХ від 04.06.2020 р.).
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою скасувати повідомлення ОСОБА_7 про підозру від 06.02.2025 р. Наголошує, що вона не набула статусу підозрюваної, оскільки стороною обвинувачення не вжито заходів, направлених на встановлення її місця знаходження, відтак, прокурор не був уповноважений повідомити ОСОБА_7 про підозру у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень. 10.03.2025 року на адресу НАБУ захистом подано клопотання про проведення допиту ОСОБА_7 в режимі відеоконференції, втім детектив відмовив у його задоволенні, проігнорувавши можливість провести належну правову процедуру повідомлення про підозру згідно норм про міжнародне співробітництво та КПК України. При цьому, сторона обвинувачення була обізнана про те, що ОСОБА_7 перебуває за межами України, зокрема в Австрії. Крім того, зазначає, що в описі вкладення до листа, надісланого ОСОБА_7 засобами поштового зв`язку, вказано лише про повідомлення про підозру. Пам`ятка про процесуальні права та обов`язки їй не направлялась, що є порушенням КПК. Водночас, в описі вкладення зазначено 15 арк., тоді як документ «повідомлення про підозру ОСОБА_7 » становить 13 арк. Доказів надсилання 13-аркушевого документа стороною обвинувачення не надано. Крім того, цінний лист, що містив підозру, був адресований на ім`я ОСОБА_8, а не ОСОБА_7, а у поштовій накладній не вказано номер квартири за адресою реєстрації ОСОБА_7, що свідчить про неможливість доставлення повідомлення останній. З наведених причин цінний лист не був вручений адресату та повернутий відправнику, тобто до НАБУ, що є доказом неотримання підозри ОСОБА_7 . Також, зауважив, що у матеріалах провадження відсутні дані, які б підтверджували, що КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» є житлово-експлуатаційною організацією за місцем реєстрації ОСОБА_7, а також, що відсутні докази того, що уповноважена особа цього комунального підприємства дійсно отримала повідомлення про підозру ОСОБА_7 та що його надалі було передано адресату. Захисник також вказує на розбіжності щодо особи, яка здійснила повідомлення про підозру, зокрема те, що воно складено та погоджено детективом ОСОБА_9 та прокурором ОСОБА_10, але відправлено детективом ОСОБА_11 . На його переконання, невручення повідомлення про підозру у встановленому законом порядку означає, що особа не вважається притягнутою до кримінальної відповідальності, а дії з вручення повідомлення є юридично нікчемними. Щодо необґрунтованості підозри захисник зазначає про відсутність конкретних доказів умисної участі ОСОБА_7 у злочинній організації. Натомість, її можлива обізнаність про напрямки діяльності злочинної організації може свідчити лише про статус свідка, а такі дії, як організація конспірації, приймання-видача готівки, організація нарад, тощо, самі по собі не утворюють склад жодного кримінального правопорушення.
2.Узагальнений виклад позицій учасників апеляційного провадження.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з підстав, викладених у ній.
Прокурор ОСОБА_10 в судове засідання не з`явився та подав клопотання про розгляд апеляційної скарги за його відсутності у зв`язку із зайнятістю в іншій судовій справі, у якому зазначив, що апеляційна скарга не містить доводів, які б були підставою для скасування оскаржуваної ухвали (а.с. 204-209).
Підозрювана ОСОБА_7 повідомлена про дату, час та місце апеляційного розгляду за останнім відомим місцем реєстрації у м. Києві (а.с. 197, 200, 202), а також, на виконання вимог ст. ст. 193, 297-5 КПК України, шляхом публікації у виданні газети «Урядовий кур`єр» повідомлення про судове засідання та розміщення на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора повістки про виклик у судове засідання (а.с. 201-203).
З урахуванням вищенаведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що неявка прокурора та підозрюваної ОСОБА_7 не перешкоджає судовому розгляду, тому апеляційну скаргу розглянуто за їх відсутності.
3. Встановлені слідчим суддею обставини та мотиви оскаржуваного рішення.
Слідчим суддею встановлено, що 06.02.2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 255 КК України (в редакції Закону № 671-ІХ від 04.06.2020 р.), а саме в участі у злочинній організації.
Оцінивши докази сторони обвинувачення та захисту у сукупності з доводами скарги та запереченнями учасників провадження, не вирішуючи наперед питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_7, виходячи з наданих матеріалів досудового розслідування, слідчий суддя дійшов висновку про наявність достатніх підстав для повідомлення про підозру щодо вчинення останньою злочину, передбаченого ч. 2 ст. 255 КК України, за викладених у повідомленні про підозру обставин. При цьому, слідчий суддя дійшов висновку, що повідомлення про підозру вручене ОСОБА_7 у спосіб, передбачений для вручення повідомлень.
Водночас, слідчий суддя відхилив доводи захисту про недостатність доказів, зазначених у повідомленні про підозру, як підставу для його скасування, з посиланням на те, що захисник висуває до оцінки наданих доказів такі ж високі вимоги, як під час розгляду обвинувального акту по суті.
4. Мотиви суду.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи захисника, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.
У відповідності до ч. 1 ст. 276 КПК України, повідомлення про підозру здійснюється у випадку, зокрема, наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 277 КПК України, письмове повідомлення про підозру має містити, зокрема, такі відомості: зміст підозри, правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
При цьому, підозра - це процесуальне рішення прокурора, слідчого (за погодженням із прокурором), яке ґрунтується на зібраних доказах під час досудового розслідування та в якому формується припущення про причетність конкретної особи до вчинення кримінального правопорушення, з повідомленням про це такій особі та з роз`ясненням її прав та обов`язків.
Відтак, підозрою є обґрунтоване припущення слідчого або прокурора про вчинення особою кримінального правопорушення. Праву підозрюваного знати, у вчинені якого кримінального правопорушення його підозрюють, кореспондує обов`язок сторони обвинувачення довести це до його відома, повідомити про наявність підозри та роз`яснити її зміст. Відтак, повідомлення про підозру є одним із найважливіших етапів стадії досудового розслідування, що становить систему процесуальних дій та рішень слідчого або прокурора, спрямованих на формування обґрунтованої підозри за умови забезпечення особі, яка набула статусу підозрюваного, можливості захищатись усіма дозволеними законом засобами і способами.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, а отже в оцінці цього питання кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням сталої практики ЄСПЛ, про що прямо вказує ч. 5 ст. 9 КПК України.
У своїх рішеннях під обґрунтованою підозрою ЄСПЛ розуміє існуючі факти або інформацію, яка може переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити злочин. При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що необхідні для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення особі обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах провадження для обмеження прав осіб.
Отже, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином, та які не повинні бути переконливими в тій мірі, щоб звинуватити особу у його вчиненні, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування. Таким чином, на початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих стороною обвинувачення доказів тих самих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.
Також слід враховувати, що повідомлення про підозру - це суб`єктивне, засноване на відповідній структурі складу злочину формулювання обвинувачення у формі певної тези, яка лише у процесі досудового розслідування може перерости у твердження у вигляді обвинувального акту. Отже, на стадії досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вдаватись до оцінки отриманих слідством доказів та порядку їх отримання, надавати оцінку зібраним доказам з точки зору їх допустимості та достатності, крім випадку їх очевидної недопустимості. Повнота та всебічність проведеного розслідування теж не є тими обставинами, які мають оцінюватись слідчим суддею при дослідженні обґрунтованості підозри.
Відповідно, і вимога щодо достатності доказів до моменту притягнення особи до кримінальної відповідальності означає, що в розпорядженні слідчого, прокурора повинна бути така сукупність доказів, яка, будучи ще неповною, призводить тим не менше до обґрунтованого висновку про ймовірну причетність особи до інкримінованого злочину та виключає протилежний висновок на даному етапі розслідування.
За змістом оскаржуваного повідомлення про підозру, ОСОБА_12 у період 2019-2023 р.р. створив злочинну організацію з метою вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, пов`язаних із оберненням майна та активів територіальної громади м. Києва на користь членів злочинної організації, підкупу службових осіб органу місцевого самоврядування, а також у 2019-2025 р.р. здійснював керівництво такою злочинною організацією та залучав до її протиправної діяльності інших осіб. До складу злочинної організації у 2019-2023 р.р. увійшли заступник голови КМДА з питань здійснення самоврядних повноважень ОСОБА_13, депутат Київради - голова постійної комісії КМР з питань архітектури, містопланування та земельних відносин ОСОБА_14, депутат КМР - член земельної комісії КМР ОСОБА_15, перший заступник директора КП «Спецжитлофонд» виконавчого органу КМР (КМДА) ОСОБА_16, заступник директора КП «Київблагоустрій» виконавчого органу КМР (КМДА) ОСОБА_17, а також ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_7 та ОСОБА_20 .
Злочинна організація, використовуючи службові повноваження, посади та зв`язки її учасників, встановила контроль над окремими питаннями земельної та інвестиційної сфер у м. Києві. Маючи організаційні та адміністративні можливості, учасники організації обирали привабливі земельні ділянки та забезпечували спорудження на них будівель невеликої площі, право власності на які реєстрували на підконтрольних осіб. Після чого, вже підконтрольні особи подавали до міської ради заяви про передачу їм прав на земельні ділянки нібито для обслуговування споруд, що дозволяло уникати процедури конкурентних торгів. Такому злочинному механізму учасники організації присвоїли кодову назву «Торгівля». При цьому, депутати КМР та службові особи КМДА, будучи учасниками злочинної організації, або ж перебуваючи під її впливом, забезпечували прийняття необхідних рішень, внаслідок яких під обслуговування незначних об`єктів нерухомості виділялись земельні ділянки непропорційної площі та без процедури торгів. ОСОБА_12 контролював вказаний процес як через вплив на частину депутатів КМР, так і шляхом надання їм неправомірної вигоди.
Для забезпечення такої діяльності ОСОБА_12 використовувався офіс у бізнес-центрі «IQ» у м. Києві, де під його головуванням проводилися закриті наради, на яких надавалися вказівки щодо дій посадовців, включно з призначенням лояльних осіб, звільненням підпорядкованих службовців, виділення бюджетних коштів в інтересах злочинної організації. Відтак, у період 2023-2024 р.р. злочинною організацією під керівництвом ОСОБА_12 вчинено низку злочинів, а також замах на протидію законній господарській діяльності приватного підприємства «Колібріс» та шість незакінчених замахів на заволодіння земельними ділянками територіальної громади м. Києва, які були припинені внаслідок викриття діяльності злочинної організації правоохоронним органом.
При цьому, згідно розподілених ролей, ОСОБА_7 у злочинній організації виконувала роль пособника, оскільки вона була особистою помічницею ОСОБА_12 та була обізнана про існування злочинної організації, напрямки її діяльності та осіб, що входять до її складу, у тому числі і про депутатів КМР та службових осіб КМР і присвоєні їм псевдоніми. Діючи за дорученнями ОСОБА_12 та ОСОБА_18, ОСОБА_7 приймала готівкові кошти, які доставляли до офісу ОСОБА_12 невстановлені на цей час учасники злочинної організації, розміщувала кошти в сейфах, видавала грошові кошти ОСОБА_12 та службовим особам, вела облік відомостей про суми одержаних та виданих грошових коштів із застосуванням спеціальних поміток з метою приховування осіб одержувачів грошових коштів. Крім того, ОСОБА_7 інформувала учасників злочинної організації, у тому числі депутатів КМР та службових осіб КМР, про призначені їм ОСОБА_12 та ОСОБА_18 зустрічі (наради) у бізнес-центрі «IQ», організовувала передачу грошових коштів представникам державного підприємства в якості оплати за фіктивне працевлаштування учасників злочинної організації з метою їх бронювання від призову на військову службу, а також за бронювання водіїв, кухара, садівника та тренера ОСОБА_12 .
Проаналізувавши зміст повідомлення про підозру та дослідивши докази, наявні в матеріалах провадження, слідчий суддя дійшов висновку про їх достатність, аби стверджувати про причетність ОСОБА_7 до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення.
З такими висновками цілком погоджується і колегія суддів, оскільки слідчим суддею повно та всебічно досліджено наявні в матеріалах клопотання докази та зроблено висновок, що у своїй сукупності вони свідчать про наявність достатніх підстав для повідомлення про підозру та її обґрунтованість, а в оскаржуваній ухвалі на обґрунтування цього висновку наведено перелік відповідних доказів та розкрито їх зміст (а.с. 146-147).
Дослідивши наведені матеріали, колегія суддів приходить до висновку, що зібрані докази є достатніми для переконання в тому, що ОСОБА_7 могла вчинити кримінальне правопорушення, щодо якого їй повідомлено про підозру, а зібрані слідством докази на цьому етапі з розумною достатністю та вірогідністю пов`язують її з обставинами, викладеними у повідомленні про підозру, та свідчать про наявність ознак відповідного кримінального правопорушення.
Долучені до клопотання матеріали НСРД свідчать про неодноразові зустрічі учасників злочинної організації - підозрюваних у провадженні ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_7 та інших осіб, у ході яких розроблявся механізм відведення земель поза процедурою земельних торгів. Зокрема, ОСОБА_7, діючи за дорученнями ОСОБА_12 та ОСОБА_18, приймала готівкові кошти, які доставляли до офісу ОСОБА_12 учасники злочинної організації, розміщувала їх в сейфах та видавала ОСОБА_12 та іншим особам, вела облік відомостей про суми одержаних та виданих коштів, інформувала учасників організації про призначені їм ОСОБА_12 та ОСОБА_18 зустрічі (наради) у бізнес-центрі «IQ», організовувала передачу грошових коштів в якості оплати за фіктивне працевлаштування учасників злочинної організації з метою їх бронювання від призову на військову службу.
Так, 03.05.2024 року ОСОБА_12 під час обговорення з депутаткою КМР ОСОБА_15 переліку детальних планів територій, у розробленні та затвердженні яких були зацікавлені учасники злочинної організації, надав ОСОБА_15 вказівку скласти разом із ОСОБА_7 таблицю детальних планів. Тоді ж ОСОБА_15 прибула до ОСОБА_7 та разом з нею сформувала таблицю з актуальними для організації питаннями (файл «Витяг з протоколу НСРД від 25.06.2024 р.»). Після чого 21.06.2024 року ОСОБА_7 під час зустрічі у офісі ОСОБА_12 із ОСОБА_14 надала ОСОБА_14 таблицю з переліком земельних ділянок, якими учасники злочинної організації планували заволодіти (файл «Том 9 НСРД 1 з нумерацією», с. 147-150).
Крім того, 05.07.2024 року та 07.08.2024 року ОСОБА_18, не бажаючи особисто передавати грошові кошти директору КП «Спецжитлофонд» ОСОБА_21, давала доручення надавати їх ОСОБА_7 для подальшої передачі ОСОБА_21 (файл «Том 11 НСРД» с. 213, 214 файл «Том 9 НСРД 1 з нумерацією»). При цьому, 20.06.2024 року та 02.09.2024 року ОСОБА_22 звітувала ОСОБА_12 про прийняті нею грошові кошти в гривні та доларах США від учасників організації (мовою оригіналу): «Около 400 с копейками, да. В разных, я их там подписывала - пакет 1, пакет 2…Вчера передали и сегодня передали, я положила все в рюкзак» (файл «Том 9 НСРД 1 з нумерацією», с. 147, 225, 226).
Також, матеріали провадження свідчать про вжиття ОСОБА_7 заходів по приховуванню від правоохоронних органів речей і документів, а також повідомлення інших співучасників, після отримання інформації про заплановане проведення щодо співучасників слідчих дій (файл «Том 11 НСРД» с. 76). Зокрема, ОСОБА_7 за вказівкою ОСОБА_12 повідомляла інших осіб про заплановані у їх офісі слідчі дії (файл «Том 10 (НСРД)» с. 70), а також приховувала інформацію про напрямки діяльності організації, періодично знищуючі документи та електронні носії інформації, зміст яких міг викрити злочинний характер діяльності організації. Згідно фрагменту телефонної розмови, ОСОБА_12 уточнив у ОСОБА_7, чи вжила вона всіх заходів для знищення документів, на що остання відповіла (мовою оригіналу): «Я поговорила с ОСОБА_24. Он вообще говорит, что Google-графиком не пользуйтесь, переходите на защищённый «Протон», потому что Google-график легко взломать. Поэтому сейчас буду покупать аккаунт «ІНФОРМАЦІЯ_1» и создавать там» (файл «Том 10 (НСРД)», с. 36).
Крім того, серед матеріалів, наданих слідчому судді стороною обвинувачення на диску, міститься протокол НСРД, а саме аудіо, відеоконтроль особи від 11.11.2024 р., яким зафіксовано розмову ОСОБА_7 з невстановленою наразі особою чоловічої статі, у ході якої останній запитує у неї, чи знищила вона документи, на що вона повідомила (мовою оригіналу): «Только шеф сказал скинули, только одну таблицу. А куда девать всё остальное я не знаю…Флешка уничтожена. То есть, он у себя с флешки удалил, а у меня на телефоне теперь оно висит. Понимаешь, как получилось?!» (файл «Том 11 НСРД», с. 55, 56).
Вищенаведене пов`язує ОСОБА_7 із досліджуваними обставинами та підтверджу узгодженість дій з іншими особами, причетність яких до вчинення зазначених вище кримінальних правопорушень розслідується у даному провадженні, зокрема, була особистою помічницею ОСОБА_12 та була обізнана про існування злочинної організації, напрямки її діяльності та осіб, що входили до її складу, у тому числі про депутатів та службових осіб КМР.
Відтак, колегія суддів відхиляє доводи захисника про відсутність доказів умисної участі ОСОБА_7 у злочинній організації. Натомість, відповідні доводи захисту можуть бути предметом перевірки з наданням відповідної оцінки під час подальшого досудового розслідування та судового розгляду.
Колегія суддів також зазначає, що викладення змісту підозри, правової кваліфікації кримінального правопорушення та стислого викладу обставин кримінального правопорушення є дискреційними повноваженнями органу досудового розслідування. Кваліфікація певного кримінального правопорушення не є статичною, це динамічний процес, який розпочинається з попередньо правової кваліфікації і яка у подальшому може зазнавати змін з урахуванням розширення можливостей для сторони обвинувачення встановити дійсні обставини відповідної події, оскільки на початку досудового розслідування обсяг відомостей про події досить обмежений. Натомість, у ході подальшого досудового розслідування обсяг та якість виявлених відомостей збільшується. І лише на момент завершення досудового розслідування відповідний суб`єкт кваліфікації повинен володіти всіма суттєвими, необхідними і достатніми даними про скоєне діяння.
Крім того, у кримінальному провадженні на даний час не завершено досудове розслідування та продовжується збір доказів, тому сторона обвинувачення згідно з положеннями ст. 279 КПК України у випадку виникнення підстав вправі повідомити особу про нову підозру або ж змінити раніше повідомлену підозру. Таким чином, на момент повідомлення особі про підозру не є необхідним встановлення усіх елементів складу інкримінованого кримінального правопорушення, оскільки досудове розслідування фактично і здійснюється з тією метою, аби встановити всі елементи відповідного складу злочину, а також всі його кваліфікуючі ознаки.
Враховуючи викладене та зважаючи, що за результатом апеляційного розгляду колегією суддів не встановлено обставин, які б очевидно та беззаперечно вказували на непричетність ОСОБА_23 до кримінального правопорушення, у вчиненні якого їй повідомлено про підозру, підстави вважати, що повідомлення про підозру є необґрунтованим - відсутні.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що ОСОБА_7 не набула статусу особи, якій повідомлено про підозру, оскільки сторона обвинувачення, незважаючи на обізнаність про місце її проживання за кордоном, не використала всі можливості, передбачені КПК України, щодо здійснення належного вручення їй повідомлення про підозру, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст. ст. 276-279 КПК України, повідомлено про підозру.
Згідно зі ч. 1 ст. 278 КПК України, письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.
Відповідно до ч. 1 ст. 111 КПК України, повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію.
Згідно з ч. 3 ст. 111 КПК України, повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених КПК України, у порядку, передбаченому главою 11 КПК України, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.
Відповідно до ч .2 ст. 135 КПК України, у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
Відповідно до ч. 1 ст. 136 КПК України, належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення повістки про виклик або ознайомлення з її змістом.
З наведеного, з урахуванням положень ст. 278 КПК України, вбачається, що на слідчого, прокурора покладається обов`язок вручити підозрюваному письмове повідомлення про підозру в день його складення, однак, якщо це неможливо зробити, повідомлення про підозру вручається у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень у кримінальному провадженні (ст. 111 КПК України), тобто, - у порядку здійснення виклику у провадженні (ст. 135 КПК України) - в тому числі шляхом надіслання підозрюваному повідомлення про підозру поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення повідомлення про підозру по телефону або телеграмою, під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
06.02.2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 255 КК України шляхом направлення тексту підозри за місцем її реєстрації та проживання поштовим зв`язком (а.с. 102, 104), а також шляхом вручення тексту підозри КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» відповідно до вимог ст. ст. 135, 278 КПК України (а.с. 87).
Відтак, орган досудового розслідування вжив можливих та необхідних заходів для вручення їй повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.
Зазначене не спростовується тим, що у накладній до відповідного поштового відправлення одержувачем вказано « ОСОБА_8 », а не « ОСОБА_7 », адже це є очевидною опискою. Крім того, така накладна містить вірні дані щодо адреси та номеру телефона одержувача. Більше того, коректні дані одержувача зазначено безпосередньо на конверті поштового відправлення (а.с. 52, 79, 102-104).
Крім того, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що повернення поштового відправлення до НАБУ зумовлене лише відсутністю ОСОБА_7 за місцем реєстрації. Натомість, ч. 1 ст. 42 КПК України набуття особою статусу підозрюваного особою, місцезнаходження якої не встановлено, не пов`язується із фактом його вручення, а безпосередньо із вжиттям органом досудового розслідування заходів для його вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.
Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що згідно з описом вкладення до поштового відправлення повідомлення про підозру направлене на 15 арк., проте у дійсності налічує 13 арк., а також про недолучення пам`ятки про процесуальні права та обов`язки підозрюваного, колегія суддів виходить з того, що у відповідності до п. 7 ч. 1 ст. 277 КПК України, права підозрюваного є складовою повідомлення про підозру, тому не потребує окремого зазначення в додатках. Водночас, повідомлення про підозру ОСОБА_7 налічує усього 15 арк., включно із переліком прав та обов`язків підозрюваного. Більше того, як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, вміст відповідного поштового відправлення досліджувався слідчим суддею безпосередньо у судовому засіданні у присутності захисника ОСОБА_6, тому вищенаведені аргументи в апеляційній скарзі не приймаються колегією суддів.
Колегія суддів також відхиляє доводи захисника щодо наявності розбіжностей відносно особи, яка здійснила повідомлення про підозру, зокрема те, що воно складено та погоджено детективом ОСОБА_9 та прокурором ОСОБА_10, але відправлено детективом ОСОБА_11, оскільки КПК України не передбачає, що складення повідомлення про підозру та вжиття заходів щодо його вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень, має бути здійснено однією особою. Натомість, детектив ОСОБА_9, який склав повідомлення про підозру, та детектив ОСОБА_11, який його відправив засобами поштового зв`язку, станом на 06.02.2025 рік входили до складу слідчої групи у кримінальному провадженні № 520230000000000154 (а.с. 127-134). Відтак, як складення, так і вжиття заходів щодо вручення повідомлення про підозру здійснене уповноваженими у кримінальному провадженні детективами.
Окрім того, захисник наголошував на відсутності підстав вважати, що КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» є житлово-експлуатаційною організацією за місцем реєстрації ОСОБА_7 . Однак, згідно даних інформаційно-аналітичної системи управління житловим фондом м. Києва, зазначена керуюча компанія є обслуговуючою організацією буд. АДРЕСА_1, в якому станом на 06.02.2025 року проживала підозрювана ОСОБА_7 (а.с. 87, 105).
Одержання повідомлення про підозру цією обслуговуючою організацією підтверджується відповідним штампом про реєстрацію вхідної кореспонденції (а.с. 87 ).
За таких обставин, доводи апеляційної скарги захисника в цій частині є неспроможними
Окремо колегія суддів зазначає, що під час апеляційного розгляду доказів на підтвердження постійного місця проживання ОСОБА_7 в Австрії захистом не надано, як і доказів на підтвердження зняття її з реєстрації в Україні. Також, не надано доказів на підтвердження існування поважних причин перебування ОСОБА_7 за межами України, які б перешкоджали їй особисто з`явитись за викликом до детектива або суду.
За наведених обставин та враховуючи, що станом на 06.02.2025 року ОСОБА_7 була відсутня за зареєстрованим місцем проживання, вручення письмового повідомлення про підозру житлово-експлуатаційній організації за її зареєстрованим місцем проживання є правомірним. Відповідно, доводи апеляційної скарги про те, що детективи НАБУ та прокурори САП мали здійснити належний розшук ОСОБА_7 та після встановлення факту її постійного проживання на території Австрії направити їй повідомлення про підозру в порядку ст. 135 КПК України та Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах, разом з клопотанням про міжнародну правову допомогу на адресу органів юстиції Республіки Австрія, не ґрунтуються на нормах процесуального закону.
5. Висновки суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Під час апеляційного розгляду порушень норм кримінального процесуального кодексу України, які могли б слугувати підставою для скасування оскаржуваної ухвали, зокрема за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, колегією суддів не встановлено. Доводи щодо допущених слідчим суддею порушень положень КПК України не знайшли свого підтвердження. Враховуючи встановлені вище обставини, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369-372, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів, -
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12.06.2025 р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_2
судді ОСОБА_3
ОСОБА_4