Документ № 129631348

Справа № 991/7154/25

Провадження №11-сс/991/534/25

Слідчий суддя 1 інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2025 року місто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2,

суддів: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5,

прокурора ОСОБА_6,

представника третьої особи

АТ «ПОКРОВСЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ

КОМБІНАТ» ОСОБА_7,

захисника ОСОБА_8,

підозрюваний ОСОБА_9 не доставлявся,

представник третьої особи АТ «ПОКРОВСЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ

КОМБІНАТ» ОСОБА_10 не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційні скарги представника третьої особи АТ «ПОКРОВСЬКИЙ ГІРНИЧО - ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» - в особі керівника ОСОБА_10 та підозрюваного ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14 липня 2025 року про арешт майна у кримінальному провадженні №12017040000000531 від 06 березня 2017 року,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14 липня 2025 року клопотання детектива НАБУ, погоджене прокурором САП, задоволено, накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_9, що належить йому особисто або опосередковано через інші юридичні особи на праві приватної власності, шляхом тимчасового позбавлення права відчуження та розпорядження таким майном, а саме: на корпоративні права в розмірі 24,28% корпоративних прав АТ «ПОКРОВСЬКИЙ ГІРНИЧО - ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» (далі АТ «ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК») (код ЄДРПОУ 00190928), що становить 178 733 268 акцій, а також 24,28% власності вказаного суб`єкта господарської діяльності у виді майна згідно переліку, зазначеного у клопотанні. Судове рішення мотивоване тим, що на даному етапі досудового провадження ОСОБА_9 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених за ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, ч.1 ст.366, ч.3 ст.27, ч.5 ст.191, ч.3 ст.27, ч.3 ст.209 КК України, та наявні достатні підстави вважати, що суд, у випадках, передбачених КК України, може призначити йому покарання у виді конфіскації майна. Хоча норми КПК України не передбачають можливості накладення арешту на майно юридичних осіб з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання щодо фізичної особи (підозрюваного), однак, накладення арешту лише на корпоративні права не дають стовідсоткової впевненості у неможливості відчуження будь-яких об`єктів матеріального світу, які опосередковано належать засновнику (учасникам) юридичної особи. Оскільки встановлені обґрунтовані підстави для накладення арешту на корпоративні права, якими особисто чи опосередковано володіє ОСОБА_9, а також те, що їх вартість напряму залежить, у тому числі від наявного у юридичної особи майна, слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для накладення арешту на таке майно пропорційно належній підозрюваному частці, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, яке може бути призначено підозрюваному ОСОБА_9 . Накладення арешту у цьому випадку є пропорційним та співрозмірним завданням кримінального провадження та переслідує легітимну мету, тому необхідно накласти арешт на майно, що належить на праві власності (як безпосередньо, так і опосередковано через юридичні особи) підозрюваному ОСОБА_9, саме шляхом заборони на відчуження та розпорядження таким майном з метою запобігання можливості підозрюваним ОСОБА_9 приховати та відчужити таке майно задля уникнення можливої конфіскації майна як виду покарання, оскільки такі ризики не є вочевидь необґрунтованими.

04 серпня 2025 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду через підсистему «Електронний суд» надійшла апеляційна скарга представника третьої особи АТ «ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК» - в особі керівника ОСОБА_10, в якій він просить: поновити строк на апеляційне оскарження у випадку, якщо суд дійде висновку, що такий строк пропущено; апеляційну скаргу задовольнити: ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання детектива НАБУ про арешт майна відмовити повністю; у разі встановлення обставин звернення детективом НАБУ із клопотанням про арешт майна поза межами строку досудового розслідування - провадження з розгляду такого клопотання закрити. На його думку, ухвала слідчого судді є незаконною, невмотивованою та підлягає скасуванню, оскільки, слідчим суддею незаконно накладено арешт на майно з можливою в майбутньому його конфіскацією, яке безпосередньо належить юридичній особі, попри те, що частка ОСОБА_9 в статутному капіталі АТ «ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК», яка належить йому особисто або опосередковано через інші юридичні особи, становить лише 24,28% статутного капіталу; у кримінальному провадженні №12017040000000531 від 06 березня 2017 року закінчився строк досудового розслідування та відсутні будь-які законні підстави для звернення до слідчого судді з клопотанням про арешт майна; із клопотанням про арешт майна до слідчого судді звернулася неуповноважена особа. Норми КПК України не передбачають можливості накладення арешту на майно юридичних осіб, щодо яких не здійснюється провадження, з мотивів необхідності забезпечення конфіскації майна фізичної особи (підозрюваного, обвинуваченого, засудженого). АТ «ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК» не має у цьому кримінальному провадженні статусу юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження та щодо якої можуть бути застосовані заходи кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна. Слідчий суддя, накладаючи арешт на майно ОСОБА_9 шляхом арешту всього рухомого і нерухомого майна АТ «ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК», грубо порушив приписи ч.5 ст.170 КПК України. Законодавством чітко розділяється поняття «власність юридичної особи» та «власність учасника юридичної особи» як дві різні категорії. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі №916/2813/18 (провадження № 12-71гс20) зроблено висновок про те, що майно господарського товариства, кооперативу належить їм на праві власності і не може належати на праві власності іншим особам, зокрема, таке майно не може належати на праві спільної власності учаснику (засновнику, члену) підприємства. На неможливість накладення арешту на майно третіх осіб, у тому числі які не мають жодного статусу в кримінальному провадженні, акцентується також увага слідчого судді ВАКС у справі №991/4145/24. Високим судом правосуддя господарських та майнових судів Англії та Уельсу 15 січня 2018 року заарештовано всі активи, які належать ОСОБА_9 . Відповідно до Указу Президента України №81/2025 від 12 лютого 2025 року введено в дію Рішення РНБОУ «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», застосовано низку обмежувальних заходів, передбачених Законом України «Про санкції», у тому числі: блокування активів, що належать підсанкційній особі, а також активів, щодо яких вона може прямо або опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними. Дані обставини спростовують твердження слідчого судді про можливість «відчуження об`єктів матеріального світу, які опосередковано належать засновникам (учасникам) юридичної особи» та свідчать про відсутність гіпотетичних ризиків, на які посилався слідчий суддя, обґрунтовуючи своє рішення. Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. У даному кримінальному провадженні АТ «ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК» в силу положень ст.64-2 КПК України має статус третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт. Наведений у резолютивній частині ухвали перелік майна, що складається із 603 пунктів, є переліком всього рухомого та нерухомого майна АТ «ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК», тобто, слідчим суддею накладено арешт на все майно, яке перебуває у власності товариства, що є проявом свавільного втручання держави у право АТ «ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК» мирно володіти своїм майном, грубо порушує приписи ст.41 Конституції України, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та не відповідає практиці Європейського суду з прав людини. У кримінальному провадженні №12017040000000531 від 06 березня 2017 року закінчився строк досудового розслідування, тому були відсутні будь-які законні підстави для звернення із клопотанням про арешт майна до слідчого судді поза межами строків досудового розслідування, що також підтверджується ухвалами АП ВАКС. Всупереч вимогам ст.64-2 КПК України із клопотанням про арешт майна звернулася неуповноважена особа, зокрема детектив НАБУ, а не прокурор. Копію ухвали слідчого судді представником АТ «ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК» отримано 30 липня 2025 року, отже апеляційна скарга подана в межах строку, визначеного КПК України. Зважаючи на різну судову практику з даного питання, просить поновити строк на апеляційне оскарження.

07 серпня 2025 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга підозрюваного ОСОБА_9, подана через захисника ОСОБА_8, в якій він просить поновити строк на апеляційне оскарження; апеляційну скаргу задовольнити та ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання детектива НАБУ про арешт майна відмовити. Через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження ухвалу слідчого судді вважає незаконною. Так, КПК України чітко визначає межі, коли досудове розслідування вважається завершеним, та які дії сторона обвинувачення має вчинити в межах, визначених законом строків досудового розслідування. 06 березня 2017 року на підставі заяви ПАТ КБ «Приватбанк» внесені відомості до ЄРДР про кримінальне провадження за №12017040000000531 із попередньою правовою кваліфікацією за ч.2 ст.364-1 КК України. 11 травня 2018 року до ЄРДР внесені відомості про кримінальне провадження за №42018100000000448, в якому ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 01 листопада 2019 року строк досудового розслідування продовжено на дванадцять місяців - до 11 листопада 2020 року (справа №755/17874/18), ухвалою Вищого антикорупційного суду від 10 листопада 2020 року у строк досудового розслідування продовжено на десять місяців - до 11 вересня 2021 року (справа №991/9061/20). Постановою Генерального прокурора від 11 січня 2021 року матеріали досудових розслідувань у кримінальних провадженнях за №12017040000000531 від 06 березня 2017 року та №42018100000000448 від 11 травня 2018 року об`єднано в одне провадження №12017040000000531 за ознаками злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.209, ч.2 ст.364-1, ч.2 ст.28, ч.2 ст.366, ч.2 ст.28, ч.1 ст.366, ч.3 ст.28, ч.1 ст.366 КК України. У даному провадженні в ЄРДР обліковується 14 епізодів. Відповідно до ч.7 ст.217 КПК України (станом на 11 січня 2021 року) днем початку досудового розслідування у провадженні, виділеному в окреме провадження, є день, коли було розпочато розслідування, з якого виділено окремі матеріали, а у провадженні, в якому об`єднані матеріали кількох досудових розслідувань, - день початку розслідування того провадження, яке розпочалося раніше. 22 лютого 2021 року та 15 березня 2021 року в межах цього кримінального провадження повідомлено про підозру 5 особам. Постановою Генерального прокурора від 19 квітня 2021 року строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до семи місяців, а саме: до 22 вересня 2021 року, постановою Генерального прокурора від 13 вересня 2021 року строк досудового розслідування продовжено до 12 місяців, а саме: до 27 лютого 2022 року. У матеріалах справи №991/7961/23 (провадження №1-кс/991/8000/23) містяться постанови про зупинення досудового розслідування об`єднаного кримінального провадження. У цьому кримінальному провадженні останнім днем строку досудового розслідування було 06 травня 2023 року, тому клопотання про арешт майна подано поза межами такого строку, що підтверджується також ухвалами ВАКС та АП ВАКС у справах №991/7961/23, №991/7915/23, №991/7976/23, №991/7916/23. Ухвалою слідчого судді від 14 липня 2025 року накладено арешт на майно, що належить юридичній особі - АТ «ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК", яка не має у цьому кримінальному провадженні статусу юридичної особи щодо якої можуть бути застосовані заходи кримінально-правового характеру. Відповідно арешт майна таких юридичних осіб на підставі п.3 ч.2 ст.170 КПК України з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання фізичної особи є незаконним, що також підтверджується висновком слідчого судді, викладеним в ухвалі від 26 травня 2021 року у справі №991/3004/21. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кемпбел та Гартлі проти Великобританії» від 27 березня 1991 року, суд зазначив, що «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1 (с) Конвенції, «передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа можливо вчинила злочин». На його думку, він не може бути суб`єктом злочину, передбаченого ч.3 ст.27, ч.5 ст.191 КК України, так як обставини, викладені у повідомленні про підозру не мають жодного юридичного зв`язку із його службовими повноваженнями під час перебування його на посаді голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації. Тому твердження про організацію ним заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого організованою групою, в особливо великих розмірах є юридично безпідставними. Також, твердження детектива НАБУ щодо підроблення ряду договорів та вчинення організованою групою дій щодо легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, в особливо великих розмірах, є безпідставними, не підтверджені жодним доказом та ґрунтуються виключно на припущеннях. Зазначені вище доводи свідчать про відсутність обґрунтованої підозри у вчиненні ним будь-яких кримінальних правопорушень, у тому числі, передбачених ст.366 та 209 КК України, оскільки відсутні докази на підтвердження даних обставин, а правочини, на підставі яких сторона обвинувачення обґрунтовує зміст повідомлення про підозру, є дійсними та у судовому порядку не оспорювалися, тому діє презумпція правомірності правочинів. У повідомленні про підозру стороною обвинувачення по суті підмінені комерційні відносини на кримінальне правопорушення. Враховуючи вимоги ч.2 ст.64-2 КПК України, із клопотанням про арешт майна, яке належить третій особі, мав звертатись прокурор, а не детектив. Ухвалу слідчого судді від 14 липня 2025 року ним отримано 04 серпня 2025 року та передано захисникам 05 серпня 2025 року. Крім того, захисником ОСОБА_8 електронну копію оскаржуваної ухвали також отримано від Вищого антикорупційного суду 05 серпня 2025 року. Зважаючи на різну судову практику з питання процесуальних строків на оскарження ухвали слідчого судді, просить поновити строк на апеляційне оскарження.

08 серпня 2025 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду засобами електронного зв`язку надійшло заперечення прокурора на апеляційні скарги підозрюваного ОСОБА_9 та представника третьої особи АТ «ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК» - в особі керівника ОСОБА_10 . Вважає їх апеляційні скарги необґрунтованими, надуманими, які не підлягають задоволенню, так як слідчий суддя, задовольняючи клопотання детектива НАБУ, прийшов до правильного висновку щодо необхідності накладення арешту на майно з метою забезпечення конфіскації майна підозрюваного як виду покарання. Так, 07 вересня 2023 року, окрім інших осіб, повідомлено про підозру також ОСОБА_9 у вчинені злочинів, передбачених ч.3 ст.27, ч.5 ст.191, ч.3 ст.27, ч.3 ст.209, ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, ч.1 ст.366 КК України. Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_9 підозри підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами у їх сукупності, які були додані до клопотання про арешт майна, а клопотання також містить короткий виклад їхнього змісту. Судом першої інстанції вірно оцінено факт наявності обґрунтованої підозри ОСОБА_9 як одне з питань, що враховується при розгляді клопотання про арешт майна. Доводи апеляційної скарги підозрюваного ОСОБА_9 щодо відсутності у нього статусу службової особи внаслідок невикористання ним будь-яких повноважень голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації при вчиненні можливих злочинів є нерелевантними для оцінки фактичних обставин, викладених у повідомленні про підозру, оскільки він підозрюється саме в організації вчинення можливих злочинів іншими членами організованої групи, а не у безпосередньому виконанні об`єктивної сторони злочину з використанням своїх службових повноважень. У межах досудового розслідування в кримінальному провадженні детективами НАБУ встановлено, що підозрюваному ОСОБА_9 прямо чи опосередковано через інші юридичні особи належать частки в статутних капіталах товариств. Із метою виконання завдань кримінального провадження, а також унеможливлення відчуження будь-яких об`єктів матеріального світу, які прямо чи опосередковано належать ОСОБА_9, орган досудового розслідування звернувся з клопотанням про накладення арешту не лише на частки у статутному капіталі суб`єктів господарської діяльності, а й пропорційні їм частки майна суб`єктів господарської діяльності, які належать підозрюваному, з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання шляхом запобігання можливості відчуження часток корпоративних прав та майна юридичних осіб у якості забезпечення даних часток корпоративних прав. Ухвалою слідчого судді арешт накладено саме на об`єкти цивільних прав підозрюваного ОСОБА_9 у відсотковому співвідношенні до розміру його частки корпоративних прав. Відповідно до постанов Верховного Суду від 23 лютого 2024 у справі №910/9426/23 та від 31 серпня 2022 року у справі №924/700/21 частка в статутному капіталі товариства сама по собі не має вартості, її вартість напряму залежить від вартості майна самого товариства. При створенні товариства ринкова вартість частки зазвичай дорівнює її номінальній вартості та з перебігом часу ринкова вартість частки може суттєво зрости або зменшитися. Отже, арешт лише частки майна особи у підприємстві не може забезпечити мету арешту. Необхідність арешту майна, яке належить підозрюваному ОСОБА_9, обґрунтовується запобіганням можливості його відчуження підозрюваним або іншими особами з метою уникнення конфіскації вказаного майна, як виду покарання. Зі змісту оскаржуваної ухвали суду вбачається, що арешт накладено саме на об`єкти цивільних прав підозрюваного ОСОБА_9 у відсотковому співвідношенні до розміру його частки корпоративних прав, тобто лише на 24,28% акцій АТ «Покровський ГЗК», а також 24,28% власності вказаного суб`єкта господарської діяльності у вигляді відповідного майна. Твердження сторони захисту про те, що суб`єктом подання клопотання про арешт майна третіх осіб має бути виключно прокурор, не ґрунтуються на нормах КПК України, зокрема ст.171 КПК України, оскільки сторона обвинувачення зверталася до суду з клопотанням про арешт майна підозрюваного з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, а не майна третьої особи. Згідно з нормами Розділу ІІ КПК України вирішення питання про завершення строків досудового розслідування у кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування виходить за межі судового нагляду за ходом досудового розслідування у кримінальному провадженні, зокрема, при розгляді клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Питання, яке стосується строків досудового розслідування може бути предметом оцінки суду у разі надходження обвинувального акту до суду (постанова Верховного Суду від 14 травня 2024 року у справі №991/7676/23). Посилання сторони захисту на рішення ВАКС та АП ВАКС у вказаному кримінальному провадженні за 2023 рік, на його думку, є нерелевантними, адже предмет розгляду відповідних судових справ був іншим. Крім того, 01 січня 2024 набув чинності Закон України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо посилення самостійності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури», яким змінено норму ст.219 КПК України в частині самої необхідності обрахування та продовження строків досудового розслідування у фактових кримінальних провадженнях, та п.20-8 Перехідних положень цього Закону передбачено, що положення ч.1 ст.219 КПК України застосовуються до всіх кримінальних проваджень, досудове розслідування або судовий розгляд яких не завершено до дня набрання чинності Законом.

13 серпня 2025 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду через підсистему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення представника третьої особи АТ «ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК» - в особі керівника ОСОБА_10, які він просить врахувати при розгляді справи. АТ «ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК» у період з 24 лютого 2022 року та до 14 липня 2025 року у відповідності до Закону України від 03 березня 2022 року №2105-ІХ та Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 «Про загальну мобілізацію» передало 30 одиниць транспортних засобів для забезпечення потреб ЗСУ; у період із лютого 2025 року по травень 2025 року здійснило реалізацію автомобільної техніки у кількості 4 одиниці; у період із травня 2019 року по травень 2025 року, у зв`язку з незадовільним та непридатним станом для подальшої експлуатації, здійснило списання автотранспортних засобів в кількості 43 одиниць; у період із грудня 2011 року по травень 2025 року, у зв`язку з веденням господарської діяльності, а також непридатним станом для подальшої експлуатації, здійснено продаж 3 об`єктів нерухомого майна та списання з балансу підприємства 44 одиниць основних засобів. Слідчий суддя при розгляді клопотання детектива НАБУ не перевірив всі факти можливого відчуження або передачі АТ "ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК" в користування майна третім особам, не дослідив всі можливі обставини справи, тому, на його думку, арешт майна АТ «ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК» є безпідставним та підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник третьої особи АТ «ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК» - ОСОБА_7 апеляційну скаргу АТ «ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК» підтримав, просив її задовольнити з підстав, зазначених в апеляційній скарзі. Також підтримав апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_9 .

Захисник підозрюваного ОСОБА_9 -ОСОБА_8 апеляційну скаргу підозрюваного підтримав, просив її задовольнити, а також підтримав апеляційну скаргу представника третьої особи АТ «ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК».

Прокурор заперечив проти задоволення апеляційних скарг, вважає, що рішення слідчого судді постановлено з урахуванням усіх обставин справи та у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства, а тому просив залишити його без змін та надав пояснення, аналогічні доводам, зазначеним у запереченні.

Підозрюваний ОСОБА_9 про час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, в судове засідання не доставлявся, оскільки клопотання про особисту участь суду не подавав та просив апеляційний розгляд здійснювати без його особистої участі за участю захисника (т.7 а.с.219). Представник третьої особи АТ «ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК» - ОСОБА_10 у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, будучи належним чином повідомленим про час і місце судового розгляду. Відповідно до ч.4 ст.405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників апеляційного провадження, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів доходить таких висновків.

Згідно з ч.1 ст.117 КПК України пропущений із поважних причин строк має бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.

Відповідно до абзацу третього ч.3 ст.395 КПК України якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, або якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому ст.382 КПК України, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Ухвала слідчого судді, яка є предметом перегляду, постановлена 14 липня 2025 року за участі детектива НАБУ у закритому судовому засіданні без повідомлення підозрюваного та співвласників майна (т.7 а.с.21-44).

Відповідно до матеріалів судової справи представник третьої особи АТ «ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК» - ОСОБА_10 29 липня 2025 року звернувся до слідчого судді Вищого антикорупційного суду із клопотанням про надіслання на електронну адресу або через електронний кабінет у підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» копії ухвали слідчого судді від 14 липня 2025 року (т.7 а.с.48, 50). Згідно з довідкою про доставку електронного листа, копію ухвали слідчого судді від 14 липня 2025 року надіслано на електронну адресу представника третьої особи 30 липня 2025 року та цього ж числа доставлено до електронної скриньки (т.7 а.с.51).

Копію ухвали слідчого судді від 14 липня 2025 року також надіслано 30 липня 2025 року на поштові адреси АТ «ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК» та начальника ІТТ ВЗДС СБУ для вручення підозрюваному ОСОБА_9 під розписку (т.7 а.с.52 - 54).

Згідно з розпискою копія ухвали слідчого судді від 14 липня 2025 року підозрюваному ОСОБА_9 вручена 04 серпня 2025 року (т.7 а.с.56).

Оскільки, представник третьої особи АТ «ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК» - ОСОБА_10 апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді подав через підсистему «Електронний суд» 04 серпня 2025 року, підозрюваний ОСОБА_9 через свого захисника ОСОБА_8 - 07 серпня 2025 року, колегія суддів вважає, що строк для подачі апеляційних скарг ними не пропущений, а тому клопотання про його поновлення задоволенню не підлягають.

У відповідності до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, у зв`язку з чим колегія суддів перевіряє на законність судове рішення у межах вимог, що зазначені в апеляційній скарзі.

Відповідно до ч.2 ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.

Згідно з ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому КПК України порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження, а метою, крім іншого, конфіскації майна як виду покарання (ч.2 ст.170 КПК України).

Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК України); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.п.3, 4 ч.2 ст.170 КПК України); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.2 ч.2 ст.170 КПК України); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.4 ч.2 ст.170 КПК України); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема і арешту майна, можливе за таких умов: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням (ч.3 ст.132 КПК України).

Із матеріалів судової справи вбачається, що детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017040000000531 від 06 березня 2017 року за ознаками злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.205 (чинна до 25 вересня 2019 року), ч.3 ст.209, ч.2 ст.364-1, ч.2 ст.28 ч.2 ст.366, ч.2 ст.28 ч.1 ст.366, ч.3 ст.28, ч.1 ст.366 КК України. У даному ЄРДР обліковується 14 епізодів (т.1 а.с.100-108).

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_9 у період часу із 02 березня 2014 року до 24 березня 2015 року, будучи головою Дніпропетровської обласної державної адміністрації, обіймаючи посаду в органі державної влади, пов`язану із виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, у розумінні ч.3 ст.18 КК України мав статус службової особи. За версією орану досудового розслідування голова Дніпропетровської обласної державної адміністрації ОСОБА_9, який одночасно був кінцевим бенефіціарним власником (контролером) та членом наглядової ради ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», маючи на меті заволодіти коштами вказаного банку, не пізніше періоду із 26 січня 2015 року до 16 березня 2015 року організував та очолив стійку організовану групу, до складу якої, у різний час входили Голова Правління ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» ОСОБА_11, заступник керівника напрямку - директор департаменту міжбанківського дилінгу ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» ОСОБА_12, який одночасно був довіреним представником компанії нерезидента DROVALE LIMITED, пов`язаної з AT КБ «ПРИВАТБАНК», заступник Голови Правління ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» - директор казначейства ОСОБА_13, начальник департаменту підтримки міжбанківських операцій казначейства ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» ОСОБА_14, заступник керівника Департаменту з обслуговування рахунків ЛОРО банків - кореспондентів, нерезидентів головного офісу ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» ОСОБА_15 та інші невстановлені органом досудового розслідування особи, які надали згоду приймати участь у вчиненні злочинів у складі організованої групи.

У зазначений вище період у невстановленому в ході досудового розслідування місці членами організованої групи був розроблений план злочинної діяльності, спрямований на заволодіння грошовими коштами ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» в особливо великих розмірах з корисливою метою, а саме фінансування підконтрольної компанії нерезидента DROVALE LIMITED та виконання вимог Програми фінансового оздоровлення ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на 2015-2017 роки в частині збільшення статутного капіталу банку за рахунок акціонерів у червні 2015 року на суму 2 300 000 000,00 грн. На виконання злочинного плану ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та невстановлені в ході досудового розслідування особи штучно створили зобов`язання банку виплатити грошові кошти компанії DROVALE LIMITED під приводом викупу власних облігацій за завищеною вартістю, а саме створили раніше не існуючі документи, підробивши їх минулими датами, згідно яких банк нібито має обов`язок виплатити грошові кошти компанії DROVALE LIMITED в якості викупу цінних паперів-облігацій простих іменних ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» серії V (код UA4000135222), серії W (код UA4000143127), серії X (код UA4000150528), серії Y (код UA4000171078) з хибною номінальною вартістю, яка неправомірно розраховується по формулі з прив`язкою вартості облігацій до курсу гривні відносно долару США з визначенням дати викупу від 16-18 березня 2015 року. У подальшому здійснили виплату грошових коштів на поточний рахунок пов`язаної компанії-нерезидента DROVALE LIMITED в якості нібито зворотного викупу облігацій на підставі та відповідно до підроблених договорів про продаж та зворотній викуп від 10 лютого 2014 року з подальшим закриттям від`ємного залишку коштів, що сформувався на розподільчих рахунках ПАТ КБ «ПРИВАТБАК» № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 відкритих для DROVALE LIMITED, в результаті чого заволоділи грошовими коштами на суму 9 254 807 860,40 грн.

Після того як на розрахунковий рахунок DROVALE LIMITED надійшли грошові кошти, отримані в результаті заволодіння грошовими коштами AT КБ «ПРИВАТБАНК», у сумі 9 254 807 860,40 грн у якості нібито зворотного викупу облігацій серії V, W, X, Y на підставі та відповідно до підроблених договорів про продаж та зворотній викуп №001/14 від 10 лютого 2014 року, №002/14 від 10 лютого 2014 року, №003/14 від 10 лютого 2014 року, №001/15 від 10 лютого 2014 року, частину із вказаних коштів у сумі 499 761 000,00 грн, із урахуванням сум винагород торговцям цінними паперами, перерахували у три черги на рахунки юридичних осіб під виглядом вчинення фінансових операцій із купівлі-продажу цінних паперів з метою надання даним грошовим коштам вигляду легального походження та у результаті чого перерахували дані кошти на рахунок ОСОБА_9 .

У подальшому ОСОБА_9 набуті незаконним шляхом грошові кошти у сумі 446 038 920,00 грн використав під виглядом легальних активів для внесення до статутного капіталу ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та збільшення власної частки у ньому та виконання вимог Програми фінансового оздоровлення ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на 2015-2017 роки в частині збільшення статутного капіталу банку за рахунок акціонерів у червні 2015 року на суму 2 300 000 000,00 грн.

Дані обставини підтверджуються доказами, доданими до клопотання про арешт майна, а тому доводи сторони захисту щодо необґрунтованості підозри є безпідставними.

Для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов`язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.

Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

До клопотання слідчого, прокурора про застосування, зміну або скасування заходу забезпечення кримінального провадження додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.

Вказані вимоги стороною обвинувачення при поданні клопотання про арешт майна виконані.

Із матеріалів судової справи вбачається, що ОСОБА_9 підозрюється у організації заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого організованою групою, в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.27, ч.5 ст.191 КК України. Крім того, він підозрюється у організації складання, видачі службовою особою завідома неправдивих офіційних документів, вчиненим організованою групою, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.27, ч.3 ст.28 ч.1 ст.366 КК України. А також ОСОБА_9 підозрюється у організації вчинення фінансових операцій з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів та вчинення дій, спрямованих на маскування незаконного походження таких коштів, джерела їх походження, а також використання коштів чи іншого майна, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, вчинених організованою групою, в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.27, ч.3 ст.209 КК України (в редакції Закону №430-ІV від 16 січня 2003 року; зі змінами, внесеними згідно із Законами №2258-VІ від 18 травня 2010 року, №4025-VІ від 15 листопада 2011 року, №1702-VІІ від 14 жовтня 2014 року).

07 вересня 2023 року ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.27, ч.5 ст.191 КК України, ч.3 ст.27, ч.3 ст.28 ч.1 ст.366 КК України та ч.3 ст.27, ч.3 ст.209 КК України (в редакції Закону №430-ІV від 16 січня 2003 року; зі змінами, внесеними згідно із Законами №2258-VІ від 18 травня 2010 року, №4025-VІ від 15 листопада 2011 року, №1702-VІІ від 14 жовтня 2014 року) (т.1 а.с.109-166).

Злочини, передбачені ч.5 ст.191 та ч.3 ст.209 КК України (в редакції Закону №430-ІV від 16 січня 2003 року; зі змінами, внесеними згідно із Законами №2258-VІ від 18 травня 2010 року, №4025-VІ від 15 листопада 2011 року, №1702-VІІ від 14 жовтня 2014 року), належать до категорії особливо тяжких злочинів та злочин - ст.366 КК України - невеликої тяжкості.

Зазначені вище обставини та докази, які додано до клопотання про арешт майна, підтверджують наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що є підставою для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

Згідно ч.5 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому п.3 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.

Відповідно до ст.59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає у примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині КК України. Перелік майна, що не підлягає конфіскації, визначається законом України.

Згідно з ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому КПК України порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Відповідно до протоколу огляду від 07 липня 2025 року відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань до структури власності ОСОБА_9 опосередковано належить частка в розмірі 24,28% корпоративних прав АТ "ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК" (код ЄДРПОУ 00190928), що складає 178 733 268 акцій, опосередковано через EXSEED INVESTMENTS LIMITED (6,07% опосередкованої частки, що становить 44 683 317 акцій); опосередковано через CLEMENTE ENTERPRISES LIMITED (6,07% опосередкованої частки, що становить 44 683 317 акцій); опосередковано через ALEXTON HOLDINGS LIMITED (6,07% опосередкованої частки, що становить 44 683 317 акцій); опосередковано через PROFETIS ENTERPRISES LIMITED (6,07% опосередкованої частки, що становить 44 683 317 акцій).

ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.27, ч.5 ст.191 КК України та ч.3 ст.27, ч.3 ст.209 КК України (в редакції Закону №430-ІV від 16 січня 2003 року; зі змінами, внесеними згідно із Законами №2258-VІ від 18 травня 2010 року, №4025-VІ від 15 листопада 2011 року, №1702-VІІ від 14 жовтня 2014 року), тому, у випадку доведеності його вини, суд може призначити йому покарання у виді конфіскації майна, оскільки санкції статей передбачають обов`язкове призначення такого додаткового покарання. Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку щодо накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_9, що належить йому особисто або опосередковано через інші юридичні особи на праві приватної власності, шляхом тимчасового позбавлення права відчуження та розпорядження майном, а саме на: корпоративні права в розмірі 24,28% корпоративних прав АТ «ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК» (код ЄДРПОУ 00190928), що становить 178 733 268 акцій.

Доводи апеляційних скарг сторони захисту про те, що ухвала слідчого судді є незаконною, оскільки відомості за фактом вчинення АТ «ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК» злочину до ЄРДР не вносилися, є необґрунтованими. Так, ст.96-1 ЦК України визначено, що права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства. Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об`єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи. Учасники (засновники, акціонери, пайовики) юридичної особи мають право у порядку, встановленому установчим документом та законом, у тому числі, брати участь у розподілі прибутку юридичної особи і одержувати його частину (дивіденди), якщо така юридична особа має на меті одержання прибутку; здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, паїв та інших об`єктів цивільних прав, що засвідчують участь у юридичній особі, у порядку, встановленому законом.

Згідно з практикою ЄСПЛ, який, проаналізувавши питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, дійшов висновку, що ст.1 Протоколу №1 до Конвенції передбачає втручання в право мирного володіння майном за умови існування розумного взаємозв`язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби (п.203 рішення ЄСПЛ від 05.03.2019 у справі «Узан та інші проти Туреччини»/Uzan and others v. Turkey, заяви №19620/05, 41487/05, 17613/08, 19316/08). Тобто, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли існує необхідність здійснення такого втручання в її право з метою виконання завдань кримінального провадження, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо. Разом з тим, доказів неможливості здійснення підприємницької діяльності за обставин заборони відчуження та розпорядження частинами акцій товариств без заборони користування ними, колегії суддів не надано. Таким чином, на даному етапі потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи власника майна, про які йдеться в клопотанні детектива НАБУ. Накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, обмеження власників майна у реалізації певних правомочностей права власності є тимчасовим заходом, та, зважаючи на фактичні обставини кримінального провадження, такі обмеження є розумними, співмірними та виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи особи з метою виконання завдань кримінального провадження.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що стороною обвинувачення у відповідності до ч.11 ст.170 КПК України не доведено, що існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна, що зареєстроване за відповідним акціонерним товариством.

Згідно ч.1 ст.134 ГК України суб`єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб`єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб`єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.

У зв`язку з чим, колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді від 14 липня 2025 року про арешт майна у кримінальному провадженні №12017040000000531 від 06 березня 2017 року підлягає скасуванню в частині накладення арешту на 24,28% власності суб`єкта господарської діяльності - АТ «ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК» у виді майна згідно переліку та у цій частині клопотання детектива щодо арешту майна згідно переліку необхідно залишити без задоволення.

Також, на думку колегії суддів, наявність рішення РНБО від 12 лютого 2025 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» щодо блокування активів ОСОБА_9 не скасовує обов`язку держави проводити кримінальне переслідування та вживати заходи щодо виконання завдань кримінального провадження, у тому числі не є правовою підставою для відмови у задоволення клопотання про арешт майна, як і рішення Високого суду правосуддя господарських та майнових судів Англії та Уельсу.

Щодо доводів сторони захисту про закінчення строку досудового розслідування та ініціювання накладення арешту на майно поза межами строку досудового розслідування є незаконним колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.5 КПК України процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями КПК України, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

У постанові Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі №627/927/19 зроблено висновок, що неналежне здійснення етапу повідомлення про підозру унеможливлює правомірне здійснення наступних етапів кримінального провадження, призводить до викривлення змісту кримінально-правових і кримінальних процесуальних відносин і унеможливлює внаслідок цього належну реалізацію учасниками цих відносин своїх прав і обов`язків.

Відповідно до п.4 ч.3 ст.219 КПК України у редакції, чинній на час звернення із клопотанням про арешт майна, досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Згідно з п.3 ч.4 ст.219 КПК України строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 КПК України. При цьому загальний строк досудового розслідування не може перевищувати: дванадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Відповідно до ч.5 ст.219 КПК України строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до винесення постанови про відновлення кримінального провадження, а також строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 КПК України, не включається у строки, передбачені цією статтею, крім дня прийняття відповідної постанови та дня повідомлення підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.

Пунктом 20-8 розділу XI «Перехідні положення» визначено, що положення ч.1 ст.219 КПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо посилення самостійності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури» застосовуються до всіх кримінальних проваджень, досудове розслідування або судовий розгляд яких не завершено до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо посилення самостійності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури».

Зміни до кримінального процесуального законодавства України можуть вноситися виключно законами про внесення змін до КПК України та/або до законодавства про кримінальну відповідальність, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч.3 ст.1 КПК України).

Відтак вимоги Закону України №3509-IX від 08 грудня 2023 року є складовою кримінального процесуального законодавства України, які слід застосувати з тією особливістю, які прямо ним визначені.

07 вересня 2023 року ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.27, ч.5 ст.191 КК України, ч.3 ст.27, ч.3 ст.28 ч.1 ст.366 КК України та ч.3 ст.27, ч.3 ст.209 КК України (в редакції Закону №430-ІV від 16 січня 2003 року; зі змінами, внесеними згідно із Законами №2258-VІ від 18 травня 2010 року, №4025-VІ від 15 листопада 2011 року, №1702-VІІ від 14 жовтня 2014 року).

З урахуванням вимог КПК України в редакції дії Закону №3509-IX від 08 грудня 2023 року, змісту постанови Об`єднаної палати Верховного Суду від 07 жовтня 2024 року у справі №755/6898/21, постанов Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі №585/4859/18, від 13 грудня 2023 року у справі №169/867/21, від 14 травня 2024 року у справі №991/7976/23 та від 14 січня 2025 року у справі №367/1517/22, а також доказів, що містяться у матеріалах справи, колегія суддів не погоджується з доводами сторони захисту про пропуск строку досудового розслідування, так як були внесені відповідні зміни до КПК України. Станом на момент апеляційного розгляду пункт 20-8 розділу XI «Перехідні положення» КПК України діє та не визнаний за рішенням Конституційного Суду України неконституційним, підстави для його незастосування відсутні, а тому вимоги апеляційних скарг є необґрунтованими.

Наявність у ЄДРСР у межах кримінального провадження №12017040000000531 від 06 березня 2017 року судових рішень за 2023 рік, якими встановлено закінчення строків досудового розслідування, не можуть бути підставою для відмови у задоволенні клопотання на даний час, оскільки змінено законодавство щодо його обрахування.

Доводи сторони захисту про подання клопотання про арешт майна неуповноваженим суб`єктом є також необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи, оскільки метою накладення арешту є конфіскації майна як виду покарання саме для підозрюваного ОСОБА_9, а не заходи кримінально-правового характеру щодо юридичної особи. Вимоги до клопотання по арешт майна та особу, яка може звернутися з ним, передбачено ст.171 КПК України. Тому звернення до слідчого судді детектива НАБУ із клопотанням про арешт майна, погодженим прокурором САП, є правомірним та відповідає положенням ч.1 ст.171 КПК України.

Інші доводи апеляційних скарг представника третьої особи та підозрюваного не спростовують висновків слідчого судді.

На підставі наведеного, керуючись ст.117, 132, 167, 170, 171, 173, 405, 407, 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні клопотань про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовити.

Апеляційні скарги представника третьої особи АТ «ПОКРОВСЬКИЙ ГІРНИЧО - ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» - ОСОБА_10 та підозрюваного ОСОБА_9 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14 липня 2025 року про арешт майна у кримінальному провадженні №12017040000000531 від 06 березня 2017 року скасувати: в частині накладення арешту на 24,28% власності суб`єкта господарської діяльності - АТ «ПОКРОВСЬКИЙ ГІРНИЧО - ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» у виді майна згідно переліку та у цій частині постановити нову ухвалу якою клопотання детектива щодо арешту майна згідно переліку залишити без задоволення.

В іншій частині апеляційні скарги залишити без задоволення та ухвалу слідчого судді - без змін.

Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_2

судді: ОСОБА_3

ОСОБА_4